Полонізми у мовно-поетичній картині світу Володимира Лиса (на матеріалі роману "Століття Якова")

Художній твір - явище багатовимірне, яке залишає простір для свободи думки читача. Текст художнього твору є мовним мистецтвом. Він передбачає максимальне використання мовних засобів, творення нових поетичних образів, нових семантичних зв'язків між мовними одиницями шляхом метафоризації чи метонімізації тексту. Мова художнього твору, тобто поетична мова, - це мовна система, яка функціонує в художній літературі як засіб створення естетичної реальності, найповніше виявляє творчі можливості кожної національної мови [4]. У художньому тексті не тільки слова, а й будь-яка мовна одиниця (звук, морфема тощо) може набувати особливого естетичного значення. Завдання письменника - індивідуалізувати текст твору, зосередившись на поетичних символах, мовленнєвих формах, що передають емоційний стан героя чи автора. Поетичний текст - не просто складно вибудувана модель. Він немислимий без мовної особистості автора, без репрезентації світоглядно-естетичних позицій письменника через систему образів і символів. Отже, єдність мисленнєвої та мовленнєвої субстанції опосередкована свідомістю суб'єкта творення тексту.

Ідіолект автора художнього твору репрезентує вербальну "сітку" індивідуальної картини світу, яка присутня у цьому творі, у групі творів, у його усній творчості. Лексична організація поетичних текстів має особливу вагу, адже є виразником художньої образності, індивідуалізації авторського мислення. письменник автор полонізм семантика

Картина світу у художньому тексті створюється мовними засобами і відображає індивідуальну картину світу у свідомості письменника. Також вона втілюється у відборі елементів змісту художнього твору та мовних засобів: використанні певних тематичних груп мовних одиниць, збільшенні або зменшенні частоти окремих одиниць і їх груп, індивідуально-авторських мовних засобах та в індивідуальному використанні образних засобів (система тропів). У художній картині світу можуть бути відображені концепти, властиві сприйняттю світу лише даного автора, - індивідуальні концепти письменника. Таким чином, мова виступає засобом створення художньої картини світу, яка відображає картину світу автора художнього твору [5, с. 56].

Дослідження індивідуального лексикону Володимира Лиса дало можливість визначити у ньому велику кількість полонізмів (слів, їх сполучень або ідіом, які потрапили в лексику з польської мови або через її посередництво, зберігши ознаки джерела, що й дозволяють кваліфікувати ці одиниці як іншомовні.). Роман "Століття Якова" - своєрідний епос-біографія одного поліського українця, який за свій столітній вік пережив п'ять держав: Російську імперію, УНР, Польщу, гітлерівську Німеччину, сталінський СССР. Доживши до держави Україна, він опинився перед лицем і родинної, і національної драми, яка була запрограмована катастрофами XX століття. Це історія українського села, історія Полісся, перепущена через людську долю. З мовознавчої точки зору книга цікава вживанням справжнього західно-поліського діалекту, який досі активно вживають у тих краях.

Першим і найосновнішим джерелом запозичень з польської мови було середовище, в якому виростав письменник, адже прототипами героїв твору були односельчани Володимира Лиса: "Так, абсолютно кожна книга сплетена з чиїхось доль. Життєвий шлях - це стартовий майданчик, перший поштовх для письменника. Те ж "Століття Якова", у якому переплелися долі чотирьох людей: і мого діда, і односельця, і старожила Івана Ухи, ще одного чоловіка, який пережив концтабір.... Саме у розмовах з людьми, які я вів понад 30 років, "підслуховував" неймовірні сюжети" [10]. Твір містить надзвичайно виразний місцевий колорит, який передається в тому числі й через мову, увиразнюючи ідіолект автора.

Полонізми мовно-поетичної картини світу Володимира Лиса - це слова, які належать до різних частин мови. Переважають лексеми самостійних частин мови, а саме:

- іменники: камізелька [3, с. 59] - п. kamizelka, жолнєжі [3, с. 67, 96] - п. zoinierzy, мнєсо [3, с. 68] - п. mifso, кобіта [3, с. 74] - п. kobieta, мілосць [3, с. 74] п. miiosc, менщизна і коб'єта [3, с. 74,96] - п. mgzczyzna i kobieta, гербата [3, с. 100] - п. herbata, жонка [3, с. 103] - п. zona, валізкі [3, с. 98] - п. walizkq, блузка [3, с. 117] - п. bluzka, щєнстє [3, с. 126] - п. szczfscie, на свєтє [3, с. 138] - п. swiat, жиця [3, с. 153] - п. zycie, отчизна [3, с. 155] - п. ojczyzna, к'яти [3, с. 201] - п. kwiaty, памнєть [3, с. 202] - п. pamifc, джєті [3, с. 202] - п. dzieci, цурка [3, с. 203] - п. corka, візитувка [3, с. 203] - п. wizytowka;

- прикметники: уродзона [3, с. 96, 109] - п. urodzony, аліганська [3, с. 117] - п. elegancki, бялим [3, с. 138] - п. biaiy, добжі [3, с. 139] - п. dobry, щенслівего [3, с. 153] - п. szcz^sliwe;

- дієслова: мувите [3, с. 50, 112] - п. mowic, не позостає [3, с. 69] - п. nie pozostawiac, єстем [3, с. 74] - п. jestem, беже [3, с. 98] bierze, розмавяць [3, с. 153] - п. rozmovlya, хце [3, с. 155] - п. chce, спаліць [3, с. 162] - п. palic;

- займенники: муй [3, с. 126] п. My;

- прислівники: завше [3, с. 95] - п. zawsze, ліпше [3, с. 136] - п. lepiej, вечором [3, с. 136] - п. wieczorem;

- числівники: їден [3, с. 12,141] - п. jeden, штири [3, с. 67, 175] - п. cztery; Зустрічаються і службові частини мови: альбо [3, с. 50] - п. albo, юж [3, с. 50] - п. juz, нєх [3, с. 69, 98] - п. niech.

Очевидним є той факт, що у ХІХ ст. польська мова виступала активним посередником у запозиченні великої кількості слів, особливо побутового рівня. Частина полонізмів передані без фонетичних змін, особливо тих, які вжиті в початковій формі або коли їх польська фонетична й граматична форми збігаються з українськими. Більша ж частина полонізмів вводяться в тексти із пристосуванням до українських звукових і граматичних традицій.

Щодо семантичного аналізу лексичних запозичень, то найбільшу групу польських слів у мові роману "Століття Якова" становлять назви осіб чоловічої та жіночої статті, а також родинні стосунки: менщизна і коб'єта [3, с. 74, 96] - п. mzczyzna i kobieta, жонка [3, с. 103] - п. zona, джєті [3, с. 202] - п. dzieci, цурка [3, с. 203] - п. corka; назви одягу та їжі, предметів побуту: камізелька [3, с. 59] - п. kamizelka, мнєсо [3, с. 68] - п. mifso, гербата [3, с. 100] - п. herbata, валізкі [3, с. 98] - п. walizkq, блузка [3, с. 117] - п. bluzka, к'яти [3, с. 201] - п. kwiaty, візитівка [3, с. 203] - п. wizytowka; назви абстрактних понять та слів, з ними пов'язаних: щєнстє [3, с. 126] - п. szczfscie, на [3, с. 138] - п. свєтє swiat, жиця [3, с. 153] - п. zycie, отчизна [3, с. 155] - п. ojczyzna, памнєть [3, с. 202] - п. pamifc; власні назви: Жеч Посполита [3, с. 67] - п. Rzeczpospolita, Матка Боска [3, с. 156] - п. matka Boza, пан Якуб [3, с. 69] - п. Pan Jakub.

Польські лексеми у романі Володимира Лиса "Століття Якова" - це показ особливостей народної мови західноукраїнського поліського села ХХ століття. Автор вживає полонізми у діалогах загорян. Крім того, письменник навмисно вживає польські запозичення задля характеристики персонажа, щоб яскравіше підкреслити польське походження певної особи, зокрема: у мові Зосі, а також у розділі ІІ "Червоний кінь", де йдеться про службу головного героя у польському війську.

Данні полонізми виокремлюють мовно-поетичну картину світу В. Лиса з поміж інших, оскільки вони передають зв'язок письменника зі своїм родом, зі звичаями та мовою оточення, в якому він виріс.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Дослідження мовно-поетичної картини світу Володимира Лиса, його індивідуально-авторського стилю сприяє поглибленню уявлень про творчість митця, риси його мовної особистості на тлі культурних традицій і дозволяє визначити місце автора в історії національної культури.

Перспективою подальших досліджень є аналіз лексичного матеріалу інших творів письменника, які розкривають мовно-поетичну картину світу В. Лиса.

Література