Переклади поезії Тараса Шевченка німецькою мовою

Слова та голос, - більш нічого.

А серце б'ється ожива,

Як їх почує (тут і далі використано видання [4]).

Кожний серйозний перекладач ставить собі за мету не лише ознайомити читача зі світом думок та почуттів художнього тексту іншої країни, а й збагатити власну літературу, поповнити її лексичну скарбницю. Останнє особливо актуальне тоді, коли у власній літературі не існує нічого подібного чи хоча б схожого за формою чи змістом твору, який перекладається. Цю думку розгортає відомий німецький перекладач Альфред Курелла у своїй післямові "Переклад “Кобзаря” німецькою мовою": "На перший погляд його вірші здаються якимись простими, спонтанними, імпровізацією, де лише за рахунок використання притаманних усній народній творчості засобів можна вловити деяку закономірність. Проте це лише на перший погляд. Хто глибше пізнає цю поезію, а якраз саме перекладач має таку нагоду побачити все точно, обдумано, навмисно зроблено, як спонтанність та несистемність вірша виявились спеціально застосованими художніми засобами... Проте він був кимось іншим, ніж просто імітатором чи епігоном. Шевченко використовував запозичені у народній творчості художні форми лише для того, щоб залишатися зрозумілим простому народові. З пісні запозичив поет і систему римування. Саме ритм і рима, а ніякі інші художні форми, можуть зробити пісню такою переконливою та водночас такою демократичною. Вони ніби ті зачіпки, за допомогою яких вірш закарбувався в пам'яті й швидко мандрує від села до села" [5, 419422]. Всі ці фактори створювали додаткові труднощі для перекладачів поезії Т. Шевченка, в тому числі й німецькою мовою.

Праця над перекладами Т. Шевченка німецькою мовою започаткована не в Німеччині, а на Буковині. Вже в 1870 р. тірольський письменник та гімназійний вчитель Йоганн Георг Обріст опублікував у Чернівцях збірочку уривків окремих поем та віршів поета.

Але то були тільки переспіви. Роботу продовжив цілий ряд перекладачів-українців, серед котрих виділилися Сергій Шпойнаровський (два зошити перекладів у 1904 та 1906 рр.) й Олександр Попович (у часописі "Ruthenische Rundschau", 1904 р.).

Але важко їхні переклади назвати вдалими. На їхньому фоні кращими були переклади Артура Боша, зроблені теж у Чернівцях.

На початку ХХ ст. з'явилися переклади, здійснені І. Франком, що були опубліковані після його смерті Михайлом Возняком у Києві в 1930 р. у збірнику "Шевченко".

Першим книжковим виданням перекладів Т. Шевченка на теренах Німеччини була збірка Юлії Вергінії, видана в Лейпцигу в 1911 р. "Ausgewahlte Gedichte vou Taras Schewtschenko". Ця праця дуже сприяла популяризації письменника в Європі. З українською мовою тут допоміг Артур Зеліб, німець з Галичини [1,3822].

Під час І Світової війни понад 30 перекладів творів Т. Шевченка опублікував у тижневику "Ukrainische Nachrichten" (1915-1917 рр.) поет, критик, перекладач Остап Грицай (1881-1954). На той час це були найкращі переклади Т. Шевченка німецькою мовою.

Після І Світової війни до 1935 р. з перекладами творів Т. Шевченка виступили Анна Вуцкі, Густав Шпехт та Марія Мірчук; ґрунтовне дослідження "Шевченко в німецькій мові" опублікував у 1938 р. Роман Смаль-Стоцький.

У 1939 р. в Києві виходить збірка віршів Т. Шевченка німецькою мовою "Taras Schewtschenko. Ausgewahlte Gedichte". Лише деякі з них були підписані: це два вірші в перекладі І. Франка та три - С. Елленберга. Серед останніх - "Думи мої".

Наведемо тут перші рядки відомого вірша в німецькому варіанті:

Dumen meine, Dumen meine,

На жаль, тут порушено місцями порядок слів, деякі граматичні канони, наявна певна лексична несумісність (замість "приспано" вжито "задушено у сні", не кажучи вже про невідтворену реалію "думи"). Мабуть, і через ці чинники дана поезія в перекладі не просто лягає на пісенні ноти.

Після війни інтерес до поезії Т. Шевченка ще більше зріс. У 1951 р. у Східному Берліні вийшла збірка "Taras Schewtschenko. Die Haidamaken und andere Dichtungen", до якої увійшли 59 творів у перекладі Еріха Вайнерта. Цього ж року в Москві видається двотомник під назвою "Der Kobzar" з перекладами того ж Е. Вайнерта, а також інших перекладачів - Альфреда Курелли, Геди Ціннер, Г. Гупперта та ін. Цей "Kobzar" був перевиданий у Москві в 1962 р. з передмовою А. Дейча та післясловом А. Курелли.

Цікавою є збірка поезій (56 перекладів), опублікована в 1955 р. у Вісбадені в антології української поезії "Die ukrainische Lyrik" (упорядник Ганс Кох). Запропонуємо тут німецькомовний переклад Г. Кохом перших рядків вірша "Садок вишневий коло хати..." ("Abend"):

Im Kirschengartlein vor der Hutte Man tausend Kafer summen hort.

Вважаємо цей варіант перекладу цілком вдалим: передано чари природи, заспокійливу атмосферу, ритм і римування. Тому так легко текст піддається вокальному відтворенню.

Із цікавими спробами модерного перекладу поезій Т. Шевченка виступила в журналі "Україна і світ" (Ганновер, 1961-1962) перекладачка й письменниця Елізабет Котмаєр. Тут наведено переклад "Заповіту", здійснений Г. Шпехтом. Дуже непростий для перекладу вірш вважаємо в цілому вдалим. Ось його початок:

Vermachtnis

На жаль, далеко не всі твори Тараса Шевченка перекладено німецькою мовою. Дивно, але вже нині за умов ніби незалежної України притупилося перо драгоманів? Класична література практично не перекладається. Та й нерідко молода українська література проходить повз європейського читача. Тому відрадно, що, реагуючи на такі виклики, кафедра теорії і практики перекладу з німецької мови Інституту філології кНу імені Тараса Шевченка бере активну участь у реалізації цікавого проекту, згідно з яким дев'ять відповідних кафедр провідних центральноєвропейських університетів пропонують для взаємного перекладу кращі зразки своєї сучасної літератури та перекладають вибрані твори літератур країн, які беруть участь у проекті. Плануємо долучати до участі й інші мовні кафедри нашого університету та кращих перекладачів інших українських вишів, чим додамо й власну цеглину до фундаменту нашої національної культури.

Нас мають знати, якщо ми хочемо бути великою державою, гордою країною, патріотичною нацією, для якої незалежна Україна - найбільший дар Божий, незважаючи на її біди та негаразди, про що писав великий Т. Шевченко:

Подивіться на рай тихий,

Наш обов'язок - перетворити цю руїну в квітучу країну, не шкодуючи зусиль, аби на схилі віку отримати право промовити його словами:

Ми не лукавили з тобою,

1. Енциклопедія українознавства. - Т. 10. - Наукове товариство ім. Шевченка. - Париж-Нью-Йорк: В-во "Молоде життя", 1984.

2. Кальниченко Олександр. Псевдопереклад як проблема перекладознавства // Переклад у наукових дослідженнях представників харківської школи: колективна монографія. - Вінниця: Нова книга, 2013.

3. Накаї Кодзуо. Вступ до української мови. - Токіо, 1991.

4. Шевченко Тарас. Кобзар / Тарас Шевченко; [редкол.: Г. Ф. Семенюк (голова) та ін.]. - 2-е вид. - К: ВПЦ "Київський університет", 2009.

5. Шевченко Т. Повне видання творів Тараса Шевченка. - Т. ХІІ. Поезія Шевченка чужими мовами. - Чикаго: В-во Миколи Денисюка, 1963.

Размещено на Allbest.ru