Образ москаля в українському народному анекдоті ХХ століття: соціальні та національні маркери

Размещено на http://www.allbest.ru/

Образ москаля в українському народному анекдоті ХХ ст.: соціальні та національні маркери

Н.Г. Мельник

Загальновідомо, що здатність сприймати дійсність із гумором є однією з найхарактерніших рис українського характеру. Саме вона допомагала українцям не лише вистояти протягом трагічної історії, але й зберегти національну притомність та життєвий оптимізм. Сміх віддавна є засобом звільнення людини від тиску пануючого суспільства, заперечення неприйнятних у межах власного розуміння явищ, норм, цінностей, ідеалів та утвердження своєрідної життєвої концепції. Звернувшись до народної сміхової культури, уважний дослідник відкриє для себе найхарактерніші риси національного світогляду Ми погоджуємося з думкою І. Кімакович про те, що глибоке вивчення народної сміхової культури, аналіз її історичної динаміки сьогодні «доконче необхідне для вияву істотних стереотипів народного світогляду, поза якими неможливе вивчення української ментальності» [2, 3].

До аналізу сміхових явищ української народної культури зверталися в своїх працях М. Драгоманов, М. Сумцов, В. Гнатюк, І. Франко, А. Кримський, Г. Нудьга, О. Дей, Л. Махновець, Г. Крекотень, М. Яценко, Б. Деркач, В. Косяченко, О. Курочкін, О. Щербатюк, Р. Кирчів, І. Кімакович. Проте, багато проблем, пов'язаних із природою комічного, особливостями функціонування фольклорного сміховового феномену ще й сьогодні потребують глибокого вивчення.

Нині актуальним, на нашу думку, є дослідження традиційного анекдоту як фольклорного жанру малої форми, що, на думку багатьох дослідників, є одним із найпродуктивніших та найпопулярніших жанрів.

Особливе місце в гумористичній фольклорній спадщині займають анекдоти про москалів. Попри історичні, політичні, світоглядні трансформації українського суспільства, ці твори продемонстрували надзвичайну ідейну стійкість. Це цілком зрозуміло з огляду на те, що сутність історичного соціально-психологічного типу москаля залишилася незмінною (великоруські амбіції, зверхність, неповага до інших націй, культур, міф про вибраність росіян, про причетність до високорозвиненої універсальної культури, прагнення загарбати якомога більше «ісконно русских земель»). Тому такими актуальними нам сьогодні видаються твори, що виникли в минулі століття.

Відповідно до тематичної класифікації, анекдоти про москалів дослідники відносять до соціально-побутових творів [2, 171].

Мета статті - дослідження образу москаля в українському народному анекдоті ХХ ст. крізь призму соціальних та національних маркерів.

Відомо, що активного використання в сучасному значенні етнонім «москаль» набуває в XVII-XVIII ст., коли українські землі стали частиною Російської імперії. Так почали називати солдат Російської армії, які складали окрему соціальну групу. Так із етноніма слово «москаль» перетворюється на назву представника певної соціальної групи і означає «солдат», «військовий»[7].

Протягом історії стосунків Україна / Росія наш народ уважно стежить за подіями, глибоко аналізує внутрішні та зовнішні вияви цих зв'язків, виявляючи своє ставлення до них. Результати такого народного аналізу можна побачити, звернувшись до фольклорного образу москаля.

Анекдоти про москалів із огляду на лаконічну форму та особливості функціонування (розповідаються вони в невеликому колі однодумців, людей, яким можна довіряти) як правило, є зразками гострого, іноді «чорного» гумору.

ХХ століття - особлива сторінка української історії. Це час революцій, війн, позначений тиском радянської ідеології на всі сфери життя людини, час пригнічення національних почуттів, усеохоплюючого терору. На думку дослідників, у цих умовах народний анекдот починає виконувати особливу роль. Так Р. Кирчів уважає , що в ХХ ст. «анекдот вийшов практично на перше місце як найбільш мобільний і впливовий вид народної творчості, здатний оперативно відгукуватися і сміливо реагувати на болючі й актуальні суспільні справи»[4, 520].

Г. Мальцев уважає анекдот жанром «абсолютно специфічної естетики». Характеризуючи анекдот епохи застою в праці «Традиційні формули російської народної необрядової лірики», вчений підкреслює, що цей жанр дав таку характеристику часу, відносин, поведінки людей, оцінку історичних особистостей та сучасників, яку ми не знайдемо в будь-яких інших джерелах суспільної думки»[5, 63-64].

У часи, коли критичне ставлення до подій у тоталітарній країні висловлювати відкрито було вкрай небезпечно, народне слово сконденсувало, зберегло та передало наступним поколінням об'єктивні оцінки «діяльності» комуністичних лідерів, викрило лицемірство більшовицької ідеології по відношенню до простої людини та сформувало засади національної ідеї. анекдот гумористичний фольклорний москаль

На противагу текстам «радянського» квазіфольклору в анекдотах про москалів народ висловив своє істинне ставлення до ідей «інтернаціоналізму», «рівності» та «братерства», розтиражованих більшовицькою владою. Ці твори є яскравим зразком усвідомлення нацією своєї «іншості», виявом небажання миритися з насильством та осмислення шляхів протесту.

У передмові до праці Р. Кирчіва «Етюди над українським народним анекдотом», С. Павлюк зазначає: «У цілісній системі етнічного самозбереження засобами глибокого етнокультурного духовного закорінення традиційної культури у спосіб життя анекдот відіграв збадьорюючи мобілізаційну місію всенародного політичного спротиву на колоніальне поневолення сусідніми державами, а особливо Росією, яка агресивно намагалася реалізувати найбільш цинічну політичну програму на денаціоналізацію українців. Сюжетна основа, яка складалася з наративу сімейного і громадського буття і носила колорит добродушного гумору та іронії, змінювала свій вектор на соціально-політичний зміст глуму, осуду і насмішки на російсько-комуністичний лад» [3, 3].

Знаково, що сьогодні в народному середовищі побутують як твори, що виникли в ХІХ-ХХ ст., так і новітні зразки. Образ москаля маркований традиційно негативно. Образ москаля-солдата, що втратив моральні орієнтири під час служби у війську Російської імперії, образ москаля-загарбника - вояка червоної армії, зомбованого радянською ідеологією, цинічного і жорстокого, що топчеться по західноукраїнських землях, органічно трансформується сучасною фольклорною свідомістю. Але якщо перший тип москаля викливає в народі бажання бути обережним, то два наступних - боротися з ним усіма можливими засобами.

У анекдотичних серіалах ХХ ст. названої тематики спостерігаємо ефект певного «смакування» сцен, у яких москалі зазнають тортур. Картини помсти навмисне уповільнено, розтягнуто в часі. Формули «маю час і натхнення» відносно сцен покарання москалів - багатоваріантні:

1) «Село на Західній Україні. По вулиці іде парубок і чує, що з його двору лунають несамовиті крики та стогін. Підійшов, бачить: тато прив'язав москаля до колоди і разом з колодою його пилить повільно ржавою пилкою. Він питає до нього: - Тату, ну що, у Вас немає рушниці, щоб його застрелити? - Маю, синку, маю... - Тату, ну що, у Вас немає сокири, щоб його зарубати? - Маю, синку, маю... - Тату, ну що, у Вас немає мотузки, щоб його повісити? - Маю, синку, маю... - Так у чому ж справа? - Розумієш, сину, я маю час та натхнення [8];

2) Криївка партизанів. Старшина, перекладач і полонений «стрибок».

- Cпитай москаля, де розташована їхня частина.

- Руководитель спрашивает вас, где расположена ваша часть.

- Я не скажу!

- Москаль відповів, що не скаже.

- То скажи, що зараз ми його катуватимемо.

- Руководитель говорит, что сейчас вас будут пытать.

- Я все равно не скажу!

- Москаль каже, що все одно мовчатиме.

- То клич хлопців із жаровенькою й цвяшками.

- А что это они внесли?

- Это жаровня. Сечас в ней раскалят гвозди и загонят их вам под ногти.

- Нет, нет! Скажите вашему начальнику, что я все расскажу!

- Що там москаль белькоче?

- Каже, що москалі тортур не бояться [10];

3) Йдуть хлопці по селу

- Хлопці, куди вас так багато?

- Москалів бити!!!

- А якщо вони вас?

- А НАС ЗА ШО???[10];

4) Їдуть двоє у львівському трамваї і бачать в кутку забився якийсь хлопчина. Один другому й каже:

- Мабуть москаль, потрібно перевірити.

- А що з науки їдеш ?

- У-гу.

- Не колиться.

- А що мабудь голодний ?

- У-гу.

- Не колиться.

- А скільки тобі років ?

- Ну в сєньтябрє будєт двацать.

- Ой синку не буде !!![9];

5) Зловив українець золоту рибку і каже:

- Хочу, щоб мертві москалі пливли в трунах по Дніпру.

Рибка:

- Та не не всі москалі такі погані, зустрічаються серед них і добрі.

Українець:

- Ну добре, тоді нехай погані москалі пливуть в поганих трунах, а добрі - в добрих[9];

6) Їхав якось москаль потягом та й мав пересадку в націоналістичному місті Коломия. До слідуючого потяга залишалося три години і він вирішив прогулятись по місту. Але тут сталася халепа - він заблукав та й подумав, що мабуть будекраще знайти зупинку та доїхати до вокзалу автобусом. Бачить назутріч йому йдуть молоді люди та й запитує:

- Хлопци, а где тут у вас останівка?

- Хе, зупинка тут неподалік. Але ти москалю вже приїхав [11];

7) Українське село. Часи радянської окупації. До криниці підходить чоловік напитися води.

Інший йому кричить: - Чоловіче, не пий, москалі воду отруїли!

- Шта ви ҐАВАРІТЄ?

- …Я говорю, шо вода холодна, - пийте мєдлєнно [14].

Доброзичливий, за своєю природою, український народ у таких зразках «чорного гумору», по суті, сублімує накопичені століттями соціальні та національні образи, трансформує бажання справедливої помсти «братам» за численні зради та насильство, є своєрідним виявом протесту і засобом самозбереження.

Отже, спроби духовно протистояти тотальному винищенню, намагання зберегти національну та особисту ідентичність призвели до появи такої гілки народної словесності як анекдоти про москалів ХХ століття. Саме він допоміг зберегти та передати наступним поколінням традиційний дух свободи, проілюстрував неупередженість, стійкість політичних, соціальних, морально-етичних позицій народу, здоровий глузд та оптимізм.

Наш народ завжди був і є відкритим для спілкування, обміну традиціями, творчої співпраці. Разом із тим він справедливо вимагає поваги до себе, своєї культури, не терпить насильства, зверхності, хитрості, пристосуванства. Саме в цій національній концепції слід шукати витоки народного ставлення до москаля, що яскраво репрезентований у народному анекдоті.

Список використаних джерел

1. Брехуненко В., Ковальчук В., Ковальчук М., Корнієнко В. «Братня» навала. Війна Росії проти України XII - XXI ст. / За заг. ред. В. Брехуненка. НАН України. Інститут української археогрфії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. - К., 2016. - 248 с.

2. Кімакович І. І. Традиційний анекдот в контексті сміхових явищ української культури: дис. … канд. філол. наук: спец.: 10.01.07. «Фольклористика» / Ірина Ігорівна Кімакович - К., 1996. - 248 л.

3. Кирчів Р. Етюди до студій над українським народним анекдотом / Роман Кирчів.- Львів: Інститут народознавства НАН України, 2008.- 268 с.

4. Кирчів Р. Двадцяте століття в українському фольклорі / Р. Кирчів. - Львів: Інститут народознавства НАН України, 2010. - 536 с.

5. Мальцев Г. И. Традиционные формулы русской народной необядовой лирики (Исследования по эстетике устнопоэтического канона) / Г. И. Мальцев. - Л.: Наука, 1989. - С. 63-64.

6. Храмова В. М. До проблеми української ментальності: Замість передмови / В. М. Храмова // Українська душа. - К., 1992. - С. 3-36.

Анотація

Мельник Н. Г. Образ москаля в українському народному анекдоті ХХ ст.: соціальні та національні маркери

У статті досліджуються проблеми, пов'язані з визначенням соціальних та національних маркерів образу москаля, презентованих в українському народному анекдоті ХХ століття.

Анекдоти про москалів із огляду на лаконічну форму та особливості функціонування, як правило, є зразками гострого, іноді «чорного» гумору. Образ москаля перебуває в межах традиції: він маркований підкреслено негативно.

Спроби духовно протистояти тотальному винищенню, намагання зберегти національну та особисту гідність визначили активне побутування в ХХ ст. такої гілки народної словесності як анекдоти про москалів.

Ключові слова: фольклор ХХ століття, анекдот, москаль, соціальне, національне.

This article deals with the problems related to the definition of social and national markers of the image of the Muscovite, presented in the Ukrainian folk anecdote of the twentieth century.

Studying folk humorous culture reveals for a researcher the most characteristic features of the nation's outlook, its traditional stereotypes, and national mentality in general.

Researching traditional anecdote as one of the most productive and most popular genres of small form is actual point now.

The anecdotes about the Muscovites take a special role in the humorous folklore heritage . These works have shown remarkable resistance to historical, political, worldview shifts.

The purpose of the article is researching the image of the Muscovite in the Ukrainian folk anecdote of the twentieth century through the prism of social and national characteristics.

XX century is a special part of Ukrainian history. This is the time of the revolutions, wars, pressure of Soviet ideology in all spheres of human life, the time of oppression of national feelings, all-inclusive terror.

The anecdotes about the Muscovites from the point of view of their laconic form and their peculiarities of functioning are usually examples of critical humor and sometimes "black" one. The image of the Muscovite is within the limits of tradition: this image is negatively marked.

Attempts spiritually resisting to total extermination, attempts to preserve national and personal dignity have determined active existence in the twentieth century such branch of folk literature as anecdotes about the Muscovites. Exactly they helped to preserve and transmit to the descendants their traditional spirit of freedom, they promoted to illustrate the stability of public, social, political and national positions, they helped to demonstrate common sense and optimistic worldview.

Our people have always been and are ready for communication, exchanging traditions, creative cooperation. However, our people rightly require respect for them, their culture, our people do not bear violence, superficiality, cunning, adaptability. The origins of the national attitude towards the Muscovite (who is clearly represented in a public anecdote) should be looked for in this national concept.

Key words: folklore of the twentieth century, anecdote, a Muscovite, social, national point.

Размещено на Allbest.ru