Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИРОБНИЧИЙ РОМАН ЯК ТЕКСТ МАСОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДОБИ СОЦРЕАЛІЗМУ

С. С. Журба

Анотація

Стаття присвячена спробі дослідження виробничого роману як тексту масової літератури доби соцреалізму. Основна увага звертається на риторичність, ідеологічне спрямування, публіцистичність, культивування теми робітничого класу та індустріалізації нового суспільства у творах цього жанру.

Ключові слова: виробничий роман, соцреалізм, масова література, публіцистичність, риторика

Abstract

The article is devoted to an attempt to study the production of the novel as mass text literature of socialist realism. The main attention is drawn to the rhetorical, ideological orientation, publicistic, cultivating the theme of the working class and industrialization of a new society in the works of this genre.

Keywords: industrial novel, socialist realism, a massive literature, publicistic, rhetoric

Період 30-х років ХХ століття в історії радянської системи характеризувався періодом нових перетворень, розвитком перших п'ятирічок, створенням типу «нової радянської людини» в українській літературі. виробничий роман індустріалізація будівництво

Новобудови, що звершувалися в ім'я «успішного поступу соціалізму», були складовою великого руху «нової епохи» - колективізації, електрифікації, культурної революції, цих трьох китів будівництва «великої та могутньої» держави. Процес духовного переродження суспільства напряму був пов'язаний із трудовими досягненнями соціалістичного будівництва, бо тільки людина-робітник заслуговувала на повагу з боку партії та на увагу письменників.

Масовий ентузіазм, будівництво епохальних будов «нових п'ятирічок», ударницька праця молодих свідомих комсомольців, організація соціалістичних змагань стають основними темами нового у радянській літературі жанру роману - виробничого. О. Філатова, аналізуючи виробничий роман, виділяє у структурі та ідейному навантаженні тексту три «когерентно-смислові «блоки» ритуалізованого характеру: промислово-економічний, соціально-політичний, культурно-побутовий» [8, 27]. Кожен з цих «блоків» виконує ідеологічну функцію, відповідно до настанов партії, формування свідомого читача нової епохи.

Виробничі романи у 30-х роках займають провідне місце у літературі - це перші твори радянського періоду, в яких оспівано робітничий клас і процес індустріалізації: «Інтеграл» Івана Ле, «На-гора» М. Ледянка, «Море відступає» О. Донченка, «Інженери» Ю. Шовкопляса, «Народжується місто» О. Копиленка, «Металісти» І. Сенченка та інші. Деякі з них, написані нашвидкуруч, були далекі від художньої естетики, бо оповідна манера тексту вимагала використання певної риторики: описи мітингів, виробничих нарад, колажі соціалістичних змагань.

Соцреалістична література, на думку американської дослідниці К. Кларк, мала чітко визначену фабулу та оповідну манеру, тому виробничі романи повторюють «основоположний сюжет» [4, 218]. О. Філатова доповнює це твердження тим, що «моделювання схеми елементів фабули типового «виробничого» роману відбувалося за сталінським технократичним проектом «інженерії душі», сфокусованим на творення раціонально обґрунтованої, внутрішньо несуперечливої моделі соціальної дійсності» [8, 27]. Цілком підтримуючи висловлені дослідницями міркування, зазначимо, що цей жанр був зорієнтований на певну аудиторію - робітника, який був не тільки героєм творів, а й активним читачем, й, упізнаючи у персонажах творів своїх товаришів, свій завод, цех, таким чином довіряв авторові.

Текстуальний аналіз виробничого роману в останні десятиліття у різних аспектах здійснювали О. Філатова «Виробничий роман» як технократичний прожектор «інженерії людської душі», О. Куцевол «Схема елементів фабули типового виробничого роману К. Кларк та її реалізація в романі Юрія Шовкопляса «Інженери», І. Бурлакова «Роман «Народжується місто» в контексті ранньої творчості О. Копиленка», О. Сінченко «Роман «Крила» Володимира Кузьмича: особливості поетики», Н. Ротова «Проза Івана Сенченка: проблеми міфопоетики й інтертекстуальності» та інші. У статті ми спробуємо окреслити роль цього жанру роману як тексту масової літератури доби соцреалізму.

Культивування авангардистами постулатів урбаністичного майбуття - «місто, машина, маса» знайшло своїх прихильників і в особах радянських письменників, які у виробничих романах проголошували естетику машинної індустрії та великого міста, нівелюючи особистість, духовність молодого робітника чи інтелігента, натомість акцентуючи увагу на його соціальному становищі, вірності більшовицькій ідеї. Пророцтво Миколи Хвильового про нівеляцію особистості у новому соціалістичному суспільстві починало збуватися. Проголошувана авангардистами матеріалізація мистецтва дала поштовх радянським митцям визначити домінантним «тіло, а не дух».

Центральною проблемою виробничого роману було поєднання громадського та особистого, виробництва і сім'ї, і не дивно, що на перше місце висувалося загальне, а не індивідуальне. Популяризація досягнень радянського суспільства здійснюється через змалювання нових трудових звершень - будівництва заводу, фабрики, шахти, магістралі, гідроелектростанції, зокрема у творі «Народжується місто» (1932) О. Копиленка розповідається про будівництво «гіганта соціалістичної індустрії Стальгорода» (насправді змальовано будівництво Харківського тракторного заводу); відбудова Єнакіївського металургійного заводу лягла в основу роману «Інтеграл» (1932) Івана Ле; будівництво Дніпрогесу стало предметом зображення у «Греблі» В. Кузьмича (пробні розділи у 1935 р. друкувалися у колись популярному і шанованому журналі «Червоний шлях»); створення вітчизняного літакобудування в романі «Крила» (1931) В. Кузьмича; боротьба робітників суднобудівного заводу за перевиконання планів на тлі загострення класової боротьби - в романі «Помилка» (1933) С. Скляренка; питання підвищення темпів виробництва та поліпшення якості продукції на хімічному заводі розглядаються в романі «Інженери» (1934) Ю. Шовкопляса; роман «Напередодні» (1938) І. Сенченка присвячений історії виникнення Луганського паровозобудівного заводу.

Художнє втілення масового соціалістичного змагання, масового ентузіазму, відданості ідеям партії превалює у багатьох творах, зокрема у романі «Інженери» Ю. Шовкопляса головний інженер Русевич у промові заявляє: «Наша країна нині переживає найнапруженішу, найвідповідальнішу історичну епоху - епоху перебудови всього нашого життя. Всі ми, робітники й інженери, засукавши рукава, самовіддано працюємо над побудовою фундаменту соціалізму. Ми докорінно реконструюємо промисловість» [9, 273]; «Багатющі родовища нафти на дні моря чекали свого господаря. Радянські вчені інтенсивно провадили розвідки. На блакитному свічаді морської затоки одна по одній виростали чорні крапки - свердловини. Так складалася нова карта. Те, що старому професорові геофізики коштувало дванадцятирічної праці, радянські фахівці виконали за два роки» [3, 79], - пише О. Донченко у романі «Море відступає». Публіцистичний характер оповіді, патетичність, риторика творів постулює гасла тієї епохи, детермінує соціальні постулати й акцентує увагу на колективному, відсуваючи на другий план індивідуальне. У творі О. Донченка популяризується будівництво епохального Бібі-Ейбатського нафтопромислу (в основі твору ліг матеріал, зібраний автором під час перебування на нафтопромислі): «У морі знайдено нафту. На черзі грандіозна робота, на черзі великі бої, будування нової дамби, новий бій з морем. Він (Сафаров - С. Ж.) уявляв уже десятки нових свердлових вишок, бачив могутні рефулери й землечерпаки, що вперто, крок по кроку, виривають у свавільних бурунів нову територію» [3, 341]. Обов'язковим у творах цього жанру було змалювання соціалістичного змагання, передової ролі партії, комсомольців, комуністів у реконструкції народного господарства, розвитку промисловості та побудові заводів, що підтверджують уривки з текстів: «Боротьба за більшовицьке ставлення до техніки триватиме…» [9, 175]; «робітники, техніки, інженери службовці повинні зайняти вихідні, так би мовити позиції, звідки ми поведемо їх у наступ. Партія не простить нам, якщо в бою за завтрашній день заводу ми, комуністи, не будемо першими. Ніякі, значить, ми тоді не більшовики» [9, 191]; «Робітнича винахідницька думка - це невпинне зростання Радянського Союзу, його економічна незалежність і міць» [3, 325]. Слушною є думка З. Голубєвої, яка, характеризуючи виробничий роман, вказувала, що «окремі розділи цих творів являють собою то белетризований виробничий звіт, то техніко-інформативний довідник, то популяризований до примітивізму виклад технології виробничого процесу - словом, усе, що завгодно, тільки не художній твір» [2, 96].

Зміна вектору зображення радянської дійсності у 30-х роках зумовлена партійними директивами, настановами у змалюванні героя нової доби - робітника та його праці, а також потребами читацької аудиторії (відгуки читачів у періодичних виданнях, відвідування письменниками новобудов і робота на будівельних майданчиках, допомога у випуску заводських газет тощо). Стаття одного з організаторів ідеологічної кампанії І. Кулика у «Літературній газеті» ілюструє масштаби написання художніх творів в українській літературі, що так нагадують масштаби соціалістичних змагань у роки п'ятирічок: «хоча й з'явився ряд нових творів з ділянки індустріалізації нашої промисловості, соцбудівництва, - досить сказати, що самому Дніпрельстанові присвячено понад 70 більш-менш великих художніх творів, дуже багато творів є про Донбас тощо, але цього ще далеко не досить» [6, 1].

Будучи активним учасником виробничого процесу під час будівництва Харківського тракторного заводу, О. Копиленко зобразив створення індустріального центру. Харків доби першої п'ятирічки, будівництво гіганта соціалістичної індустрії, прочитується у контексті звершень того часу - Дніпрельстан, Турксиб, Магнітобуд, Комсомольськ-на-Амурі: «Перед її (Тані Кааб - С. Ж.) очима, - пише О. Копиленко, - постала вся країна, яка перебудовується за планом першої п'ятирічки. На голих місцях виростають заводи, фабрики, гідростанції. Сотні тисяч радянських людей - робітників, інженерів - винятковими темпами працюють на цих будівництвах… Це росте нове життя… буйно шумить воно в творчій праці… Яке щастя ось цими руками творити його… І це нове, як буря, змете таких, як Решітник, Безрукий, Всеволод, ба навіть професора Кааба» [5, 163].

Будівництво нового заводу, міста, навчальних закладів та будинків культури у романах «Зоряна фортеця» О. Донченка, «Кварцит» О. Досвітнього нерозривно пов'язане із «будівництвом нового життя». Початок соціалістичного будівництва для молодого інженера-хіміка Каргата із роману «Інженери» Ю. Шовкопляса пов'язаний із низкою досліджень, збільшенням продуктивності заводу й подоланням труднощів у досягненні «нових перемог», «які обов'язково постануть перед дослідниками. Нове ніколи не вилуплюється, мов курча з яйця. Новому доводиться завойовувати собі право на існування. Не тільки працювати, але й завзято боротися за зроблене - от що перед нами…» [9, 105]. Економічна перемога для Каргата є запорукою політичного торжества: «розруху подолано й робітничий клас нашої країни здійснює п'ятирічний план реконструкції народного господарства, перед хімічною промисловістю постає ряд надзвичайно важливих проблем» [9, 81] для більшовиків.

Стальгород у романі О. Копиленка є «окремою територією, містом-ідеалом, подібним до «загірної комуни» Хвильового» [1, 168], про що говорять герої твору: «Ми будуємо Стальгород, соціалістичне місто. Тільки утопісти мріяли про щось подібне. Більшовики будують… Мені дуже подобаються на плані ці слова… Лінія напрямку вітрів, які віють тут найчастіше. Віють із Стальгорода, з нашого славного города! На завод!.. Метеорологи здорово назвали ці вітри - панівні вітри… Робітничий клас будує міста, що своїм творчим вітром обвівають заводи, фабрики…» [5, 65]. Народження нового міста у творі пов'язано з народженням нової людини, зокрема Раї Душі, яка «веде перед у соцзмаганні на будівництві» [5, 48]. Обігрування прізвища дівчини вносить новий пафос у контекст твору: істина має суто партійне забарвлення. Вахрах ділиться з Танею Кааб відкриттям: «Я відкрив душу. Душа панує над містом. Я пропоную знайти цю душу, і я знайду. Зв'яжу ремінці і піду пішки шукати в Стальгород і там скажу: я приніс істину, бо істина в нас. В нове місто вселяйте тільки пастеризовану людину, очищену душею. Пастеризація душі - ось істина для нового міста. Вселяти людей без речей. Навіщо це? Речі - то наша уява, я пропоную нову душу… Я приніс вам трактат про пастеризацію душі» [5, 148]. Пастеризація - одноразове нагрівання рідин з метою знищення бактерій, що містяться в цих рідинах. Своєрідне очищення організму від неякісних елементів приводить до очищення духовної сутності, що веде до істини - у даному творі - більшовицької.

Близький ідеям створення нового радянського суспільства, заснованого за законами «красивого і корисного», будівництва «нового щасливого майбуття», антиутопічний роман Є. Замятіна «Ми». У виробничому романі не рідко будівництво міста, заводу, нафтопромислу асоціюється із утопічним осередком всесвітнього щастя, рівності й благоденства.

Вплив соцреалістичної естетики відбувався як під впливом політики більшовиків, так і під впливом компромісу влади і маси, що стала співтворцем соціалістичного замовлення та програмувала появу імпліцитного читача, підпорядкованого авторській точці зору. «Інфантильна манера письма, на думку Г. Соловій, призводила до закріплення у масовій читацькій свідомості інтерпретаційних штампів, тим самим залишаючи «горизонт сподівань» у межах соцреалістичного канону» [7, 16] й визначала ідейну настанову творів.

Народження великого міста пов'язано із індустріалізацією, новобудовами, новими трудовими звершеннями, саме тому виробничі романи насичені пропагандистським змістом у зображенні тогочасної реальності. Поетизація соціального життя, пафосність та уславлення «гігантів індустрії» у виробничому романі була прикрашена пригодницькими, авантюрними та любовними колізіями, що, безперечно, надавало творам певної інтриги та приваблювало масового читача. Виробничі романи «Море відступає» О. Донченка, «Інженери» Ю. Шовкопляса, «Народжується місто» О. Копиленка, хоч і відповідали всім вимогам соцреалізму, проте митці все ж прагнули показати людину, її сутність, саме тому вчинки персонажів психологічно вмотивовані. Важлива роль належить художній деталі, внутрішнім монологам, екскурсам у минуле, пролепсисам та аналепсисам, що сприяє розкритті внутрішнього світу героїв, відтворенню їх світовідчуття.

Публіцистичність, риторика, чітке ідеологічне спрямування, мовні кліше, бінарні опозиції: герой позитивний/негативний, протистояння противників старого і нового у суспільстві, у виробничому романі є відбиттям основних тенденцій розвитку масової літератури доби соцреалізму.

Список використаних джерел

1. Бурлакова І. В. Роман «Народжується місто» в контексті ранньої творчості О. Копиленка / Ірина Вікторівна Бурлакова // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2006. - № 9-10. - С. 165-171.

2. Голубєва З. С. Український радянський роман 20-х років / З. С. Голубєва. - Х. : Вид-во Харк. ун-ту, 1967. - 215 с.

3. Донченко О. Море відступає / Олесь Васильович Донченко // Донченко О. Твори : у 6 т. - Київ : Молодь, 1956. - Т. 2. - С. 75-342.

4. Кларк Е. Советский роман : история как ритуал / Е. Кларк. - Екатеринбург : Изд-во Уральского ун-та, 2002. - 260 с.

5. Копиленко О. І. Народжується місто : Роман. - Х. : Прапор, 1980. - 175 с.

6. Кулик І. З промови на першому поширеному пленумі оргкомітету Спілки радянських письменників СРСР / І. Кулик // Літературна Україна. - 1932. - 14 грудня. - С. 1

7. Соловій Г. Р. Читач в українському літературно-критичному дискурсі першої половини ХХ століття : автореф. дис. канд. філол. наук : 10.01.06 / Г. Р. Соловій; НАН України. Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка. - К., 2003. - 20 c.

8. Філатова О. «Виробничий роман» як технократичний прожектор «інженерії людської душі» / О. Філатова // Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Вип. 22. - Київ, 2011. - С. 26-30.

9. Шовкопляс Ю. Ю. Інженери : Роман / Ю. Ю. Шовкопляс. - Х. : Прапор, 1983. - 391 с.

Размещено на Allbest.ru