Паремійні інклюзії у повісті "В неділю рано зілля копала" Ольги Кобилянської

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПАРЕМІЙНІ ІНКЛЮЗІЇ У ПОВІСТІ «В НЕДІЛЮ РАНО ЗІЛЛЯ КОПАЛА» ОЛЬГИ КОБИЛЯНСЬКОЇ

К. Власенко, магістрантка, Інститут

філології КНУ імені Тараса Шевченка

Статтю присвячено дослідженню паремійних інклюзій у повісті «В неділю рано зілля копала» Ольги Кобилянської. З'ясовано особливості використання малих жанрів фольклору та їхній вплив на відтворення характеристики героїв та подій повісті.

Ключові слова: інклюзія, паремія, прислів'я, приказка, побажання, вітання, тост, прокльон, народні порівняння, прощання.

Власенко К., магистрант, Институт филологии КНУ имени Тараса Шевченко

ПАРЕМІЙНІ ІНКЛЮЗІЇ У ПОВІСТІ «В НЕДІЛЮ РАНО ЗІЛЛЯ КОПАЛА» ОЛЬГИ КОБИЛЯНСЬКОЇ

Статья посвящена исследованию паремийных инклюзий в повести «В воскресенье рано зелье копала» Ольги Кобылянской. Выяснено особенности использования малых жанров фольклора и их влияние на воспроизведение характеристики героев и событий повести.

Ключевые слова: инклюзия, паремия, пословица, поговорка, пожелания, приветствие, тост, проклятие, народные сравнения, прощание.

Vlasenko K., Master student, Institute of Philology, Taras Shevtchenko National University of Kyiv, Kyiv

паремія ольга кобилянська

Key words: an inclusion, a paremiy, a proverb, a saying, a wish, a greeting, a toast, an execration, folklore comparisons, a farewell.

В українській усній народній творчості паремії посідають важливе місце і цікаві тим, що в них відбивається світогляд та історичний досвід народу. Це своєрідне дзеркало, що відображає як побут, так і особливості світосприймання, національної ментальності, традицій та вірування українського народу. Про давність походження паремій як фольклорного жанру свідчать елементи давніх міфічних уявлень, що дійшли до нашого часу у їхніх текстах. Паремії побутували в різні історичні епохи, не втрачаючи своєї актуальності. Нині з'являються нові варіанти паремій, старі формулювання набувають нового значення, доповнюються.

Серед українських збирачів паремійного фонду були К. Зіновіїв, О. Пав- ловський, І. Котляревський, П. Білецький-Носенко, А. Метлинський, О. Бо- дянський, М. Максимович, В. Смирницький, М. Номис, І. Франко та інші.

Паремії давно привернули увагу українських фольклористів. Зокрема, дослідженнями паремійних жанрів займались О. Потебня, М. Сумцов, В. Перетц, І. Франко, М. Рибнікова, В. Андріанова-Перетц, М. Пазяк, І. Па- січнюк, Н. Салтовська. Але й досі немає однієї думки щодо класифікації жанрових різновидів паремій, їхньої генеалогії та функціональності. І причина в складності паремійного жанру, масштабності його побутування та різноманітності паремій.

Пареміографія - це частина фольклору, яка об'єднує найкоротші жанри, що в образній формі відтворюють найістотніші явища та реалії дійсності: прислів'я, приказки, вітання,побажання, прокльони, порівняння, прикмети, каламбури, тости [3; 536]. Сучасна дослідниця малих жанрів фольклору Н. Салтовська зазначає, що термін «паремія» вживається здебільшого для визначення родового поняття [5; 52]. М. Пазяк у своїй праці «Українські прислів'я та приказки. Проблеми пареміології та пареміографії» подає такі видові поняття паремій: прислів'я, приказка, побажання, вітання, каламбур, велеризм, загадка та інші [4; 5]. У даному дослідженні до малих жанрів фольклору віднесено: прислів'я, приказки, побажання, вітання, тости, прокльони, присяги, примовки, перепрошування, народні порівняння, прикмети, каламбури, прощання, подяки, загадки.

Письменники часто використовували скарбницю народної мудрості. Паремії пронизують всю українську літературу, починаючи від найдавніших літературних пам'яток. Вони слугують засобом відтворення мови персонажів та їхньої характеристики, авторського ставлення до зображуваних подій. До сьогодні продовжується взаємозв'язок народних паремій та української літератури.

Ольга Кобилянська належить до тих українських митців, чия творча манера сформувалась у тісному зв'язку з народною творчість. Яскравим доказом цього є її літературна спадщина. Органічно вплітаються в індивідуально- літературний стиль письменниці фольклорні елементи. Зв'язок творів Ольги Кобилянської з фольклором позначився на конкретному відтворенні життя людей, їхніх уявлень, вірувань. Письменниця синтезує фольклорний матеріал, підпорядковує його своїм творчим цілям, по-своєму осмислює народні вірування та уявлення, надаючи їм оригінальної інтерпретації. Народна творчість стала для Ольги Кобилянської невичерпним мистецьким джерелом.

У різних аспектах творча спадщина письменниці досліджена у працях О. Бабишкіна, Л. Білецького, Т Гундорової, І. Дзюби, С. Павличко, П. Филипо- вича та ін. Однак ні у літературознавчих, ні у фольклористичних студіях до сьогодні не проведено належного дослідження паремійних інклюзій у повісті О. Кобилянської «В неділю рано зілля копала».

Досліджуючи вплив фольклору на літературну творчість О. Кобилян- ської, науковці насамперед звертали увагу на повість «В неділю рано зілля копала», що має за основу сюжет народної балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці...». Аналізуючи фольклорні елементи у цій повісті», слід зазначити, що вона насичена не лише фольклорними мотивами, образами, сюжетними вкрапленнями, але й паремійними інклюзіями. У творі присутні такі паремійні жанри: прислів'я, приказки, побажання, вітання, тости, прокльони, прощання, подяки, народні порівняння, перепрошування.

Вітання - слова або жести, звернені до кого-небудь під час зустрічі на знак прихильного ставлення, доброзичливості. Це - сталі вислови-кліше, які говорять при зустрічі знайомій людині: «Доброго дня!», «Дай, Боже, щастя», «Бог у поміч!», «Ласкаво просимо», «Як ся маєте?» [1]. Ці словесні формули, як правило, передбачають не тільки стале вітання-звернення, а й відповідь на нього. Привітання належать до найуживаніших етикетних висловів, за його допомогою встановлюється контакт між людьми. Вибір вітання залежить переважно від часу вживання. У повісті «В неділю рано зілля копала» Гриць, зустрічаючи Тетяну в лісі, починає з нею розмову привітанням: «Добрий день тобі, Туркине, коли вже себе так звеш» [2; 240]. Більше не зустрічаємо вітань у повісті, лише використання імен у кличному відмінку на початку діалогу персонажів, що замінює традиційне привітання. Так звертається Тетяна до Маври: «Мавро! - кличе живо. - А он я до тебе в гості, хоч і не неділя.» [2; 247], «Мавро, бачиш, я тут... тож за те обійми, попести...» [2; 247].

Побажання - словесні мініатюри зичення добра, достатку, щастя. Ці тексти чи словесні утворення мають самодостатнє значення і можуть вживатися самостійно. Побажання пов'язані з вірою в магічну дію слова. Побажання виконують багато функцій: повчальну, прогностичну, комунікативну, розважальну, естетичну, магічну. У таких текстах присутні побажання, прохання чи вимога суб'єкта до об'єкта магічної дії. Замість звернення до первісних божеств у побажаннях почали звертатися до Бога, Богородиці, святих, тому таке звернення набуло молитовної форми та благального характеру. Переважна більшість побажань побудована на сталих кліше, що починаються словами: «Най...», «Нехай...», «Щоб...», «Дай...» та інші. О. Кобилянська використовує побажання у своїй повісті, які здебільшого виголошують Мавра та її батько Андронаті. Їхні побажання переважно мають молитовну форму. Наприклад, Мавра, благословляючи Гриця, звертається до Бога: «Я благословляю тебе, синоньку, голубчику, нехай щастя не опускає тебе ніколи, як те сонце землицю» [2; 306]. Андронаті, дякуючи Тетяні за їжу, звертається до Пречистої: «Тож нехай тебе Пречиста благословить за твоє добре серце» [2; 313]. В повісті «В неділю рано зілля копала» О. Кобилянська використовує й такі форми побажання: «Господи благослови її, Господи благослови» [2; 291], «Щасти вам Боже, доню синьоока» [2; 296], «Щоб вона, не дай Боже, в тяжку хворобу не впала» [2; 324]. Коли циган Андронаті підкидає свого внука багачам Дончукам, то звертається до Бога: «Господи Боже, дай щоб в добру. (годину)» [2; 182]. Це побажання пов'язане з віруваннями впливу години, пори року, дня тижня на долю новонародженої дитини. Іван Франко у своїй праці «Галицько-руські народні приповідки» фольклорний текст «Дай боже годину добру.» називає «звичайною примівкою, коли розпочинає си якесь діло, входить ся в хату» [6; 75].

Прощання - лаконічні тексти, що адресовані одним учасником іншому наприкінці комунікативного акту та мають форму побажань: «Будь здоров», «Щоб нам ще сто літ зустрічатись!», «До побачення», «На все добре» та інші. У цих фольклорних текстах, як і в побажаннях, присутня віра в магічну дію слова. В повісті «В неділю рано зілля копала» Ольга Кобилянська використовує прощальні тексти, в яких герої звертаються до Бога з проханням здоров'я, добра: «Іди з Богом своєю дорогою» [2; 225], «Іди, синку, іди з Богом» [2; 262], «Іди з Богом, доньцю, до Маври, з Богом і вертай» [2; 321], «Бувай здорова!» [2; 290], «Будьте здорові» [2; 174], «Нехай іде з Богом» [2; 217].

Подяка - слова, звернені до кого-небудь на знак подяки за виконання певної дії: «Спасибі», «Дякую», «Прошу». Традиційне «Спасибі» очевидно є лаконічною формою фольклорного тексту «Спаси Боже», який поєднує в собі ознаки побажання та подяки. Подяка як паремійний жанр виконує магічну, естетичну та комунікативну функції. З словами подяки Гриць у повісті

О. Кобилянської звертається до Тетяни: «Спасибі, Туркине, що ти вийшла з хати, що сказала слово, спасибі ще раз» [2; 255], «Спасибі, дівчино» [2; 311].

Перепрошування - різновид пареміологічного фонду українського фольклору. Такі фольклорні тексти потребують оказіональної ситуації. Це лаконічні тексти, що адресовані одним учасником іншому в процесі спілкування: «Вибачте», «Даруйте», «Перепрошую» та ін. У повісті «В неділю рано зілля копала» Тетяна просить пробачення у Маври, що давно не провідувала її: «Прости, Мавро, що не заходила» [2; 273]. Мавра просить пробачення у Бога за вчинені гріхи: «Господи, прости, я хоч прогрішилася, чоловіка зрадила, але ти... - і урвала» [2; 322].

Прокльони - різновид паремій, що спрямований на вираження почуття незадоволення, обурення, гніву з висловленням побажання зла чи загибелі людини. Як і інші паремійні жанри, прокльони пов'язані з вірою у магічну дію слова. Вони перегукуються із заклинаннями - формули прокляття, якими супроводжуються ворожіння. Більшість прокльонів побудована на використанні сталих кліше, що починаються словами: «Хай...», «Нехай...», «Бодай...», «А щоб тебе.» та ін. У цих фольклорних текстах присутні риси дохристиянських вірувань: «А щоб тебе Перун побив», «Цур тобі й Пек», «Ой Леле». Згадуються також міфологічні образи: «Гнала би за тобою лиха доля». В повісті О. Кобилянської прокльони виголошують лише цигани, як представники іншого світу по відношенні до селян. Однією з центральних опозицій у повісті є опозиція «свій»/«чужий». Переступивши встановлений поділ світів, що слугував своєрідним оберегом від проникнення представників чужого світу, Мавра накликає на себе прокляття циганського табору. Так, цигани проклинають Мавру за зраду і народження білої дитини: «Бодай би до рання не дочекала - гомоніли і проклинали водно.» [2; 169], «Зрадниця вона чільна, бодай би до рання не діждала!» [2; 172], «Будь проклята за твою зраду, все горе на твою голову» [2; 178]. Андронаті проклинає панича, що зганьбив Мавру, називаючи його ворогом: «. щоб той ворог, що збаламутив його матір (Мавру), довів до оцього нещастя, не діждав ніколи станути перед Господа Бога. а тинявся вічно в злиднях і журі.. .в голоді і холоді по світі. Щоб він цього не діждав» [2; 180].

Тости - застільні побажання, висловлені господарям дому чи гостям. «Вони походять від давнього звичаю пити міцні напої в час укладання угоди між двома сторонами на знак домовленості у якійсь серйозній справі, щоб задумане сповнилось» [3; 542]. Тост - це лаконічний вислів, який має оказіональний характер та є вербальним супроводом дії: «Будьмо!», «За ваше здоров'я», «Пиймо до дна, щоб була думка одна» та ін. У вечір прощання з Маврою, Андронаті пригощає циган: «Пийте щиро, браття! - кликнув. - Пийте і не жалуйте» [2; 175], «Пийте, браття! Пийте, Андронаті-музика просить. Пийте, не жалуйте» [2; 175].

Народні порівняння - більш сучасні словесні утворення. За будовою вони близькі до приказок як тип незамкненого кліше з основними ознаками - незакінченість думки та властивість приєднуватись до різних фраз. «Порівняння - це стійкі словесні формули, в яких одні предмети, явища або дії зіставляються з іншими предметами, явищами на основі спільності, подібності, спорідненості» [3; 544-545]. Народне порівняння, як різновид паремій, виділяє також М. Пазяк. У повісті «В неділю рано зілля копала» О. Кобилянська використовує народні порівняння для характеристики героя («лежала, мов підстріляна велика птаха» [2; 188], «.. .будеш красна і пишна, як сама турки- ня» [2; 200], «.красний, мов місяць, і понад свій вік мудрий» [2; 179], «... душа її чиста, біла мов голуб» [2; 202] та для надання події колоритності («. ніби мара, виринула з котрогось шатра мати Маври» [2; 173], «Цигани разом з Раду спали, мов убиті» [2; 178]).

Прислів'я - довершений за змістом вислів, який становить граматично та інтонаційно оформлене судження та має двочленну структуру. Це стійкий вислів, що у стислій, точній формі висловлюють думку про певні життєві явища, людські риси та вчинки. Основними тропами в прислів'ях виступають метафора, порівняння і метонімія. Прислів'я відзначаються багатством зорових та слухових образів, тому в них поширені епітети на ознаку кольору, якості та ін. [3; 551]. Ольга Кобилянська використовує у повісті такі прислів'я: «Зникли, як під землю пропали» [2; 190], «.пропав без сліду, мов у воду упав» [2; 204], «Вона ж у нього добра, як кавалок хліба, хоч до рани приложи» [2; 288]. Подібні прислів'я подає М. Номис у збірці «Українські приказки, прислів'я і таке інше»: «Як у воду упав», «Бовть, як камень у воду», «Як камінь у воду» [7; 120-121].

Приказка - це образний вислів чи мовний зворот, який влучно характеризує людину, її вчинки. Приказка висловлює думку неповно, часто вона є частиною прислів'я. Приказка - частина судження, позбавлена узагальнюючого характеру, що передає лише якийсь психологічний момент чи образний натяк. У структурі приказок спостерігаються різні композиційні прийоми: зіставлення, протиставлення чи антитези. Для надання характеристикам героїв колоритності О. Кобилянська використовує приказки: «Їй горить земля під ногами» [2; 191], «До розуму носом зближався» [2; 208], «Ади яка перегодована турецьким розумом» [2; 224], «Циганів лиш циган знає» [2; 181]. Для власної характеристики Гриць теж використовує прислів'я: «.гуляє як ногами пише.» [2; 241].

Народна творчість постійно впливала на письменницький талант О. Ко- билянської, допомагала їй правдиво відтворювати народне життя. Аналіз повісті «В неділю рано зілля копала» О. Кобилянської дозволив виявити паремійні інклюзії та особливості їхнього функціонування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кирилюк О. Вітання та побажання як неоціненні фольклорні скарби [Електронний ресурс] / Оксана Кирилюк. - Режим доступу: http://www.info- library.com.ua/books-text-10739.html.

2. Кобилянська О. Людина: Повісті, оповідання. / Упоряд., передм. і при- міт. В. Ф. Погребенник. - К.: Веселка, 2000. - 350 с.

3. Лановик М. Б., Лановик З. Б. Українська усна народна творчість: Підручник. - 4-те вид. - К.: Знання-Прес, 2006. - 591 с.

4. Пазяк М. Україські прислів'я та приказки. Проблеми пареміології та паре- міографії / М. М. Пазяк; Відп.ред. О. І. Дей. - К.: Наукова думка, 1984. - 203 с.

5. Салтовська Н. Велеризм як жанр української усної народної творчості // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - К., 2012. - С.52-54.

6. Франко І. Галицько-руські народні приповідки. Вип. 1 (А-Відати) / Зібрав, упорядкував і пояснив Др. Іван Франко // Етнографічний збірник. - Том 10. - Львів, 1901.

7. Українські приказки, прислів'я і таке інше / Уклав М. Номис. - Київ: Либідь, 1993. - 768 с.

Размещено на Allbest.ru