Поетика проповіді в поемі В. Ленгленда "Видiння про Петра Орача"

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Університет імені Альфреда Нобеля, Дніпропетровськ

ПОЕТИКА ПРОПОВІДІ В ПОЕМІ В. ЛЕНГЛЕНДА “ВИДІННЯ ПРО ПЕТРА ОРАЧА”

Алегорична поема “Видіння про Петра Орача” В. Ленгленда надовго стала частиною англійської релігійної свідомості. На спосіб мислення поета великий вплив мали виступи сучасних йому проповідників, що проявляється у запропонованій автором соціально-етичній програмі та його морально- релігійному ідеалі, а також у низці образів та мотивів поеми. У статті розглядаються деякі риси поетики поеми Ленгленда, які доводять її близькість до проповіді.

Ключові слова: Ленгленд, “Видіння про Петра Орача”, проповідь, побутова образність, образ суспільства.

Аллегорическая поэма “Видение о Петре Пахаре” У. Ленгленда надолго стала частью английского религиозного сознания. На образ мышления поэта большое влияние оказали выступления современных ему проповедников, что проявляется в предложенной автором социально-этической программе и его морально-религиозном идеале, а также в ряде образов и мотивов поэмы. В статье рассматриваются некоторые черты поэтики поэмы Ленгленда, которые доказывают ее близость к проповеди.

Ключевые слова: Ленгленд, “Видение о Петре Пахаре”, проповедь, бытовая образность, образ общества.

The allegorical poem The Vision of Piers Plowman by W. Langland has long become a part of the English religious consciousness. The poet's way of thinking was greatly influenced by sermons of his contemporary homilists, which is reflected in the social and ethical program suggested by him, his moral and religious ideal, as well as in some images and motifs of the poem. The article considers several features of the poetics of Langland's poem which prove its proximity to a sermon.

Key words: Langland, The Vision of Piers Plowman, sermon, everyday imagery, the image of society.

поема проповідь релігійна свідомість

Англійська алегорична поема “Видіння про Петра Орача” була створена у другій половині XIV ст., яка стала часом становлення национально! самосвідомості англійців і розквіту англомовної літератури. Сучасниками Вільяма Ленгленда, котрого вважають автором поеми, були Джеффрі Чосер і Джон Ґауер, які також віддавали перевагу жанру алегоричної поеми. Достовірних відомостей про Ленгленда збереглося небагато. Відомо, що він отримав релігійну освіту, що підтверджується його прекрасним знанням Біблії та коментарів до неї. Вони лежать в основі ідеї твору, стали джерелом образів і мотивів, у великій кількості цитуються в тексті. Поема Ленгленда написана у формі видіння-сну і складається, власне, з декількох снів оповідача на ім'я Вілл, образ якого пов'язує воєдино різнорідні епізоди. У першому сні до Вілла сходить прекрасна леді Свята Церква, промова якої породжує у сновидця бажання дізнатися, як він може врятувати свою душу. Цьому прагненню підпорядковано весь розвиток дії “Видіння”. Перед Віллом розгортаються динамічні сцени, у фокусі яких на початку поеми - сучасне англійське суспільство, в якому автор констатує занепад моралі, наприкінці поеми - найважливіші події біблійної історії: порятунок людства Христом (Він постає тут в образі лицаря) і атака військ Антихриста на фортецю-церкву. Визначним у поемі є мотив паломництва для здобуття праведності. Так, у середині поеми розповідається про пошук сновидцем відповіді на питання про праведний спосіб життя, він зустрічає персоніфікації різних абстрактних понять (Думка, Розум, Уява, Вченість, Терпіння) і вислуховує їх повчання. У цих епізодах “Видіння” алегорична дія практично повністю поступається місцем довгим міркуванням персонажів.

Вважається, що Ленґленд відобразив традиційні цінності, характерні для релігійної свідомості Середньовіччя; з пафосом мораліста і проповідніка говорить він про справи сьогодення, думаючи про майбутнє - про Судний день, коли доля кожної душі визначатиметься по справах і помислах людини в земному житті.

Поема є мало дослідженою в українському літературознавстві. У російській науці поемі приділялося більше уваги, а саме в роботах М.І. Ніколи [2; 3; 4], яка переважно займалася проблемами жанру “Видіння про Петра Орача” та її приналежністі до англійського Передвідродження. Але коло питань, які ставить перед дослідником поема Ленґленда, цим не обмежується, зокрема проблема спорідненості твору із середньовічною проповіддю не ставилася ні українським, ні російським літературознавством. Отже, ми розглянемо деякі аспекти поетики “Видіння про Петра Орача”, які наближують його до проповіді. Це надасть змогу побачити культурний та релігійний контекст твору, а також краще зрозуміти авторський задум Ленґленда.

Згідно з визначенням С.С. Аверінцева, проповідь - це “дидактичний твір ораторського типу, що містить етичні вимоги (зазвичай із релігійним забарвленням) і що примушує слухача до емоційного сприйняття цих вимог” [1, с. 363]. Як підкреслює дослідник, “протягом Середньовіччя проповідь залишається одним з центральних жанрів і грає роль еталону по відношенню до інших форм: вся середньовічна релігійна література є в тій чи іншій мірі проповіддю” [1, с. 364].

У “Видінні про Петра Орача” орієнтованість на проповідь проявляется, перш за все, у релігійній проблематиці і дидактизмі, непримиренній критиці проти гріха та наверненні на шлях чесноти. Проте в поемі Ленґленда близькість до проповіді відчувається і на більш глибокому рівні, виявляючись не тільки на рівні змісту, а й форми твору. Результати вивчення даного питання в зарубіжному літературознавстві підсумував 3. Вензел, який пов'язав два аспекти розгляду проблеми з іменами Джеральда Оуста і Елізабет Солтер [21].

Дж. Оуст прийшов до висновку про те, що проповідь визначила спосіб мислення поета [8, с.549], його світогляд, тобто “прагнення справедливості до пригноблених, здорову суміш поваги до інститутів і докору до тих, хто їх порочить, проповідь взаєморозуміння та праці, протиставлені революції, акцент на добрих справах і моральному виправленні без теологічних тонкощів, все це і навіть більше невпинно проголошувалося з проповідницьких кафедр країни” [8, с. 575].

Е. Солтер виділила в поемі риторичні прийоми, які рекомендувалися в спеціальних посібниках для складання проповідей. Насамперед, це повторення: “повторення кореня слова з іншим закінченням”, “гра слів однакового звучання, але різних за значеннях?', “поєднання слів з однаковими закінченнями”, антитеза, “перестановка порядку слів першої половини рядка в другій половині”, “повторення першого слова кожного рядка”, ”вплетення ключового слова у віршований параграф” [20, с. 37-39], а також метафори [20, с. 41].

Дослідниця підкреслила, що естетику поеми підпорядковано дидактичній задачі, а її композицію побудовано на основі методики проповідника. Такі структурні риси, як переривання дії довгими тлумаченнями морально-релігійних питань, що особливо характерні для середини поеми, перехід роздумів з одного предмета на інший пояснюються орієнтацією Ленгленда на проповідницьку майстерність. Е. Солтер зауважила, що у прагненні зробити проповідь найбільш ефективним засобом впливу проповідник будував свою промову на основі головної теми, від якої періодично відхилявся на пов'язані з нею міркування та зауваження, але постійно повертався до основного питання [20, с. 24--31].

Серед алегоричних персонажів “Видіння про Петра Орача” є такі, які не просто повчають сновидця, а виголошують проповіді. Продемонструємо згадану вище особливість на основі промови одного з цих персонажів. В одинадцятому розділі Вілл чує слова дами на ім'я Писання, яка “піднялася високо і стала проповідувати” [14] (тут і далі поема цитується у перекладі авторґ статті). Її проповідь починається з неповного переказу притчі про шлюбний бенкет, яка в Біблії завершується словами “багато званих, а мало вибраний' (Матв. 22:14), тобто з проблеми порятунку душі, що є дуже хвилюючою для сновидця. Проповідь на деякий час переривається через втручання Вілла, який робить припущення про достатність для спасіння людини спокутувальної жертви Христа та хрещення, також у розмову раптово вступає імператор Траян, який коментує свій порятунок з пекла. Історія Траяна виконує роль “ехетріит”, що допомагає Писанню пояснити важливість любові і чесності. Exempla (приклади) - короткі цікаві історії - часто використовувалися в проповідях, даючи проповіднику ілюстративний матеріал і можливість зробити на їх основі моральний висновок.

Крім важливості любові і милосердя, чесності та справедливості, історія Траяна дає Писанню можливість поміркувати про вченість, яка не грає ніякої ролі у справі спасіння душі імператора. Проблема співвідношення вченості людини та ймовірності його порятунку вирішується в дусі францисканців. Будь-яке вчення, як каже Писання, марне, якщо воно потрібне не заради любові до ближнього і до Бога: “Любов і правдивість - справжня наука” [14]. Слово “love” багато разів повторюється Писанням на порівняно короткому відрізку проповіді, закарбовуючись у свідомості читача. Писання закликає любити друзів і ворогів, але насамперед - проявляти у своїх справах любов до бідних. Таким чином на думку Ленгленда, порятунок душі багато в чому залежить від справ милосердя людини.

Далі Писання розмірковує про необхідність любові до ближнього, оскільки всі люди - брати у Христі, про невиправданість критики на адресу інших людей, бо безгрішних не буває, про перевагу віри і любові над логікою і законом. Дама висловлює довгу хвалу бідності, в тому числі добровільній; виходячи з аргументу про те, що Господь подбає про тих, хто добровільно прийняли бідність, вона стверджує, що священик не повинен просити у прихожан винагороду за свою діяльність, а також висловлює негативне ставлення до неосвічених священиків, які роблять помилки в текстах богослужінь. На цьому Писання визнає, що розмова про неосвічених священиків змусила її відхилитися від теми бідності, якій, у поєднанні з терпінням, вона ще раз висловлює хвалу. Алегоричний персонаж плавно переходить від одного питання до іншого, демонструє вміння заторкнути відразу безліч пов'язаних між собою проблем, відштовхуючись від єдиного вихідного пункту.

Проповідь Писання, як і промови багатьох інших алегоричних персонажів поеми, насичена цитатами з Біблії, що підтверджують її ідеї та додають їм авторитетності. Характерною рисою поетики “Видіння” є цитування Біблії латиною з подальшим перекладом, частіше не дослівним, а переказом англійською близько до тексту. Наприклад, коли у п'ятнадцятому розділі Вілл зустрічає персонажа на ім'я Аніма (тобто “душа”), той сприймає потяг сновидця до пізнання як гординю і коментує його наступним чином: “Проти цього говорить Соломон і зневажає таку мудрість, / / каже: “Si cut qui mel comedit multum non est ei bonum, / Sic qui scrutator est maiestatis opprimitur a gloria ". / Для тих, хто може говорити і слухати англійською, це означає, / Що людина, яка їсть багато меду, перенасичує свій шлунок, /1 чим більше вона чує про хороше, / Але не робить добре, тим більше їй від цього шкоди” [17]. Латинська цитата з Біблії має такий еквівалент українською: “їсти меду багато недобре, так досліджувати власну славу неслава” (Приповісті 25:27) [5]. У тлумаченні Аніми акцент на функціонуванні тіла посилюється, під час пояснення персонаж вдається до повтору, вислів “людина, яка їсть багато меду, пересичує свій шлунок' у наступних рядках перефразується так: “мед важко перетравлюється і пересичує шлунок" [17]. Ця манера цитування (латина, англійська) свідчить про орієнтацію поета на широку аудиторію. Його прагнення не просто перекласти, але й дати тлумачення біблійним словам, подібне прагненню проповідника, що звертається до строкатого натовпу, в якому знайдеться чимало простих невчених людей.

Дидактичні промови в поемі часто супроводжуються зверненнями до тієї чи іншої соціальної групи: “Ви, жебраки, просіть тоді тільки, коли маєте велику потребу” [12], “На жаль! Лорди і леді, погані у вас радники”\П], “На жаль, миряни, як багато ви розтрачуєте на священиків/” [17]; і без конкретного адресата: “Азе про християнських священиків, як свідчать учені, / Я розповім заради істини - слухайте, хто хоче!” [17]. Неодноразово поет апелює до заможних людей: “Яраджу вам, багатії, майте жалість до бідних” [9], “Товит вчить вас не вчиняти так! Слухайте, багатії, /Як Біблія засвідчує його слова” [13], “Тому я раджу вам, багатії, на бенкети, що ви справляєте, щоб заспокоїти свої души, запрошувати бідняка, <...> і священника, <...> і сліпого” [15], “І так кажу я вам, багатії: неправильним є очікування '[/Нарай у вашому нинішньому житті та рай після нього” [16]. Таким чином, автор має на увазі різнорідну аудиторію, але найчастіше він звертається з повчаннями до представників суспільства з високим соціальним статусом, які через надмірну увагу до мирських спокус найбільше ризикують своєю душею, особливо коли гребують допомогою знедоленим.

У промові проповідника, який прагне до впливу на паству, важливу роль грає його ораторська емоційність, що викликає відгук у душі слухачів. Таку емоційність надають поемі окличні речення, риторичні питання - як у тексті, призначеному для усного виголошення.У творі Ленґленда наявні й інші риси спорідненості з поетикою проповіді. Дж. Оуст, який звертався у своїх роботах не тільки до поеми “Видіння про Петра Орача”, айдо великого масиву текстів англійських середньовічних проповідей, виділив у них “той тип вербальної ілюстрації, який описує повсякденні речі з точки зору проникливого спостерігача” [8, с. 23]. Таке проникнення фактів реальності в тексти проповідей, на його думку, стає особливо помітним, починаючи з XIII ст., і саме з проповідей поширюється далі на різні жанри (перш за все - містерії). Оуст вважає, що прийом використання “common things” в моралізаторських цілях популяризували монахи-проповідники, які розуміли світогляд, спроможність до пізнання свох неосвітчених слухачів і прагнули створити найбільш дохідливе повчання [8, с. 24]. А.Я. Гуревич також підкреслює, що “проповідник не міг не брати до уваги соціальний і статево-віковий статус аудиторії і намагався обговорювати такі теми, які були істотно важливими для неї” [7, с. 394].

Звичні предмети або процеси, що були частиною життя пересічної людини, є тим фоном, до якого Ленґленд звертається для полегшення читацького сприйняття. Наприклад, у промові Аніми людська душа без доброго прикладу з боку священників уподібнюється їжі без солі, відсутність якої веде до її якнайшвидшого псування. Ленґленд спирається на текст Біблії, де Ісус називає своїх учнів сіллю землі (Матв. 5:13). Але поет підкріплює тлумачення фразами, що апелюють до повсякденного людського досвіду: “Сіль зберігає”, - скажуть господині; / <...> Але свіже м'ясо або риба, коли не вистачає солі, / Без смаку, коли їх варять або печуть” [17]. Повсякденні явища залучаються автором для пояснення питань релігії, як це могло б бути зроблено у проповіді для простеців.

Коли Аніма розповідає про милосердя, у промові цього алегоричного персонажа виникає побутовий мотив прання, який допомагає унаочнити абстрактну ідею. Персонифіковане Милосердя часто вдається до каяття, яке зображене наступним чином: “Трудиться якнайдовше в пральні, / І поринає в думки і бажання юності, і сильно хапає /Гординю з усіма її приналежностями, стискає їх, /І б'є біля своїх грудей і начисто вибиває, / І вичавлює довгий час за допомогою Laboravi in gemitu memo, /1 потім споліскує теплою водою зі своїх очей” [17]. Фраза латиною являє перші слова Псалму 6: “Змучився я від стогнання свого, щоночі постелю свою обмиваю слізьми, сльозами своїми окроплюю ложе своєї” (Пс. 6:6) [6]. Дж. Оуст підкреслив, що мотив прання, який спирається на цей Псалом, був дуже поширеним серед середньовічних проповідників [8, с. 35-36].

Аніма також доводить сновидцю важливість хрещення для спасіння людини. Стан душі немовляти, яке без хрещення буде вважатись язичником, поет пояснює, знову звертаючись до побутових явищ. Він робить порівняння, підказане цього разу не Біблією, а сучасним життям. Образність вибудовується тут на основі типового англійського явища того часу, яке починало відігравати важливу роль в економіці країни, - процесу обробки тканини: “Тільки-но зіткана тканина не підходить для одягання, / Її потрібно потоптати ногами або відправити до сукновальні, / Добре вимити водою і прочесати у ворсувальні, / Збити, розтягнути і віддати кравцю; /1 так само новонароджена дитина: / До хрещення іменем Христовим і конфірмації єпископа / Вона - язичник для неба, і її душа безпорадна” [17].

Іншим яскравим і наочним порівнянням у “Видінні про Петра Орача” є уподібнення Бога до кисті руки, яке робить зустрінутий Віллом самарянин, намагаючись допомогти сновидцю зрозуміти сутність християнської доктрини. Образ кисті передає поняття троїчності і разом з тим єдності Бога. Описуючи можливі дії руки, персонаж уподібнює кулак з одним зігнутим пальцем Богу Отцю, пальці - Сину, а долоню - Святому Духу, “вони всі - єдине ціле, подібно руці, // три різних прояви в одному вигляді” [18]. Самарянин продовжує розвивати образ, наводячи нові деталі: якщо у людини болить долоня, вона нічого не може взяти, тому що біль не дозволить стиснути пальці в кулак. Навпаки, при пошкодженні пальців і неушкодженості долоні людина ще здатна до роботи. Цей медичний факт персонаж використовує як аргумент, що доводить неможливість вибачення гріху проти Святого Духа, “бо той, хто грішить проти Святого Духа, / Простромлює Бога, як у випадку з долонею” [18].

Роблячи порівняння, поет вдається до фізіологічних подробиць дії людської руки (“Долоня розкриває пальці та кулак”, “кисть руки все щільно стискає і міцно тримає”, “кисть може рухатись окремо від пальців”, “у долоні є влада розкривати суглоби, /1 розгортати кулак, / І взяти або залишити те, до чого дістають пальці”, “у кого болить рука, навіть в середині, / Той нічого не може взяти”, “У пальців, які повинні згинатися і складати кулак, / Від болю в долоні не вистачає сили / Брати або складати кулак, стискати або тримати” [18]) і можливих її ушкоджень (“якщо б середина моєїкисті була покалічена або проколенії', “якби мої пальці були розірвані на шматки” [18]).Ще однією рисою проповідей XIII-XIV ст., визначеною Дж. Оустом, є пильна увага проповідника до соціуму, змалювання в його промові соціальних типів, показ традиційних повсякденних занять соціальних груп [8, с. 24]. Цю ознаку можемо виділити і в поемі Ленґленда. У пролозі Вілл спостерігає уві сні строкату картину “поля, повного народу” [19], яке алегорично зображує людство. Автор із різним ступенем деталізації описує діяльність орачів, пустельників, торговців, менестрелів, ченців, продавця індульгенцій, пілігрімів, короля, громад, стряпчих, баронів, міщан, ремісників. Картину довершують кухарі, які кричать “Гарячі пиріжки, гарячі! /Хороші поросята і гуси! Ходімо обідати, ходімо!” [19], і шинкарі, які пропонують усілякі вина. З окремих подробиць збирається жива динамічна сцена за участю різноманітніх представників англійського суспільства.

Ленґленд перелічує різні соціальні групи у вигляді більш-менш розгорнутого каталогу, іноді з власними іменами, а також вводить у текст поеми типові картини з життя деяких верств населення. Каталогизовані в більшості випадків грішники, якщо винні не у смертних гріхах, то, принаймні, далекі від стану праведності. Часто до такого переліку включені заняття і посади, пов'язані з юриспруденцією і законом, а також ті, що мають маргінальне становище. Поет полюбляє створювати масові сцени за участю великої кількості персонажів. Так, наприклад, на весіллі алегоричного персонажа леді Мід (у перекладі з англійської “хабар, винагорода”) сновидець помічає безліч людей. Його погляд охоплює натовп в цілому, потім фокусується на окремих представниках і повертається до загального плану: “Видавати заміж цю дівицю зібралося багато людей / Як з лицарів і з кліриків та іншого, простого, народу, / Так із судових засідателів і судових приставів, шерифів і їх клерків, / Судових кур 'єрів і бейлифів і торгових маклерів, /Закупників провіанту і продавців їстівних продуктів та адвокатів з суду під арками. / Я не можу порахувати натовп, який біг біля Мід” [10].

В інших випадках Ленґленд додає в каталог занять типово англійські імена, що алітерують із ними. Це робить розповідь менш абстрактною, наближення до національного життя допомагає викликати більший емоційний відгук аудиторії. Наприклад, сцена в корчмі, куди замість церкви пішов алегоричний персонаж Обжерливість - персоніфікація однойменного смертного гріха - містить такий перелік його товаришів по чарці: “Сіс-шевчиня сиділа на лаві, / Уотт, сторож заповідника, і з ним його дружина, / Тімм-мідник і двоє його учнів, / Хікк, господар біржі візників, Х'ю, продавець голок, / Кларисса з Кок Лейн, церковний клерк, / Доу-копач та дюжина інших / <...> З радісними криками пригощають Обжерливість добрим елем” [11].

Аналіз замальовок з побуту різних верств населення дозволяє говорити про недостатнє знайомство автора з придворним життям - сцен, багатих на деталі з повсякденного існування цієї сфери у нього немає. Навпаки, Ленґленду близький побут села і міста. Важливе місце в поемі займає мотив сільськогосподарської праці, зі співчуттям поет ставиться до життя бідняків, критично відображає звичаї духовенства і багатіїв. Модель ідеального суспільства у свідомості автора складається з соціальних груп, що підтримують одна одну, забезпечуючи функціонування єдиного суспільного організму. Як представники церкви того часу, Ленґленд відстоює традиційні обов'язки, закріплені за трьома групами - селянами, лицарями, священиками, і в той же час подає образ динамічного соціуму з групами, що не вписуються в тричастинний розподіл.

Подібно до проповідника, який звертається до широкої аудиторії, Ленґленд піклується про те, щоб його слова зрозуміли і запам'ятали люди з різною підготовкою. Творчу манеру Ленґленда можна зпівставити з майстерністю францисканців і домініканців, які не цуралися використовувати у проповідях байки, анекдоти, жарти, образи з повсякденного життя, що дозволяло їм пристосуватися до сприйняття простаків. У поемі Ленґленда ці елементи також присутні. Можемо зробити висновок, що автор приймає на себе роль проповідника для широких народних мас, популяризатора релігійних йдей та цінностей.

ЛІТЕРАТУРА

1.Аверинцев С.С. Собрание сочинений / [под ред. Н.П. Аверинцевой и К.Б. Сигова]. София-Логос. Словарь. - К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2005. - 902 с.

2.Никола М.И. Английская литература XIV века: становление поэзии и прозы, истоки традиций : автореф. дисс. на соискание уч. степени докт. филол. наук : спец. 10.01.05 “Литературы народов Европы, Америки и Австралии” / Марина Ивановна Никола. - М., 1995. - 23 с.

3.Никола М.И. “Видение о Петре Пахаре” У. Ленгленда. Своеобразие жанра / Марина Ивановна Никола II Метод и жанр в зарубежной литературе : [сб. науч. труд]. - М.: МГПИ им. В. И. Ленина, 1979. - Вып. 4. - С. 38 - 48.

4.Никола М.И. “Видение о Петре Пахаре” У. Ленгленда как явление английского Предвозрождения / Марина Ивановна Никола II Художественное произведение в литературном процессе / на материале Англии / : [межвуз. сб. науч. тр. / редкол. : Н. П. Михальская (отв. ред.) и др.]. - М. : МГПИ им. В. И. Ленина, 1985. - С. 13 - 29.

5.Приповісті 25 (Ukrainian Bible) [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://www.biblegateway.com/passage/?search=%D0%9F%D 1%80%D0% B8%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D 1%96%D 1 %81%D 1%82%D l%96+2 5& version=UKR

6.Псалми 6 (Ukrainian Bible) [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://www.biblegateway.com/passage/?search=%D0%BF%Dl%81%D0% B0%D0%BB%D0%BC%D0%B8+6&version=UKR

7.Словарь средневековой культуры / [под. ред. А. Я. Гуревича]. - М. : “Российская политическая энциклопедия” (РОССПЭН), 2003. - 632 с. (Серия “Summa culturologiae”).

8.Owst G.R. Literature and Pulpit in Medieval England: A Neglected Chapter in the History of English Letters and of the English People / Gerald Robert Owst. 2d rev. ed. - Oxford, 1966.

9.William Langland's The vision of Piers Plowman. Passus 1 [Електронний ресурс] / William Langland. - Режим доступу : http://quod.lib.umich.edu/c/ cme/PPlLan/l:2?rgn=divl;view=fulltext

10.William Langland's The vision of Piers Plowman. Passus 2 [Електронний ресурс] / William Langland. - Режим доступу : http://quod.lib.umieh.edu/с/ cme/PPlLan/1:3 ?rgn=divl;view=fulltext

11.William Langland's The vision of Piers Plowman. Passus 5 [Електронний ресурс] / William Langland. - Режим доступу : http://quod.lib.umich.edu/c/ cme/PPlLan/l:6?rgn=divl;view=fulltext

12.William Langland's The vision of Piers Plowman. Passus 7 [Електронний ресурс] / William Langland. - Режим доступу : http://quod.lib.umich.edu/c/ cme/PPILan/1:8?rgn=divl;view=fulltext

13.William Langland's The vision of Piers Plowman. Passus 10 [Електронний ресурс] / William Langland. - Режим доступу : http://quod.lib.umich.edu/c/ cme/PPILan/ l:ll?rgn=divl; view=fulltext

14.William Langland's The vision of Piers Plowman. Passus 11 [Електронний ресурс] / William Langland. - Режим доступу : http://quod.lib.umich.edu/c/ cme/PPlLan/l:12?rgn=divl;view=fulltext

15.William Langland's The vision of Piers Plowman. Passus 13 [Електронний ресурс] / William Langland. - Режим доступу : http://quod.lib.umich.edu/c/ cme/PPlLan/l:14?rgn=divl;view=fulltext

16.William Langland's The vision of Piers Plowman. Passus 14 [Електронний ресурс] / William Langland. - Режим доступу : http://quod.lib.umich.edu/c/ cme/PPILan/ l:15?rgn=divl;view=fulltext

17.William Langland's The vision of Piers Plowman. Passus 15 [Електронний ресурс] / William Langland. - Режим доступу : http://quod.lib.umich.edu/c/ cme/PPILan/1:16?rgn=divl;view=fulltext

18.William Langland's The vision of Piers Plowman. Passus 17 [Електронний ресурс] / William Langland. - Режим доступу : http://quod.lib.umich.edu/c/ cme/PPlLan/І: 18?rgn=divl;view=fulltext

19.William Langland's The vision of Piers Plowman. Prologue [Електронний ресурс] / William Langland. - Режим доступу : http://quod.lib.umich.edu/c/ cme/PPlLan/І :1 ?rgn=div 1 ;view=fulltext

20.Salter, Elizabeth. Piers Plowman - An Introduction / Elizabeth Salter. - Oxford : Basil Blackwell, 1962. - 119 c.

21.Wenzel, Siegfried. Medieval Sermons / Siegfried Wenzel IIA Companion to Piers Plowman ; [ed. John Alford]. - Berkeley and Los Angeles, California: University of California Press, 1988. - c. 155 - 172.

Размещено на Allbest.ru