Хронотоп і специфіка пам’яті автора в автобіографічному романі Ісабель Альєнде "Паула"
Художній твір, його особливі часові взаємодії (особливо ретроспективна лінія). Представлення художнього простору образами, які перетворюються на символічні домінанти. Характерний вибірковий аналіз й інтуїтивно-емоційний рівень викладання пережитого.
| Рубрика | Литература |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.04.2019 |
| Размер файла | 58,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ДЗ “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”
Хронотоп і специфіка пам'яті автора в автобіографічному романі Ісабель Альєнде "Паула"
Руденко А.С., аспірант
Анотації
Дослідження доводить, що цей художній твір має особливі часові взаємодії (особливо ретроспективна лінія); художній простір представлений образами, які перетворюються на символічні домінанти. Для авторської пам'яті є характерним вибірковий аналіз й інтуїтивно-емоційний рівень викладання пережитого (не з точки зору їхньої неправдивості, а з проекції повноцінного зображення реальності).
Ключові слова: хронотоп, пам'ять автора, автобіографічний роман.
Исследование показывает, что данное художественное произведение имеет особые временные взаимодействия (особенно ретроспективная линия); художественное пространство представлено местами-образами, которые становятся символическими доминантами. Для авторской памяти характерны избирательный анализ и интуитивно-эмоциональний уровень изложения пережитого (не с точки зрения их ложности, а с проекции полноценного отображения реальности).
Ключевые слова: хронотоп, память автора, автобиографический роман.
The given article is aimed at the problem of chronotope and specificity of the author's memory. The problem is not new and there's much material dedicated to it, but there's a need to develop the studying in this field, because each of the new coming or less investigated works need theoretical and practical development. The object of the investigation is an autobiographical novel by I. Allende “Paula”. The topicality of the article is explained by the factors given above and by its object as it has not been viewed in the national literature studying. This investigation shows that the given novel has special time organization which is represented by some variations: the past is expressed as a three-dimensional plane (but there is a major chronological retrospective line), also the present and the future are actualized. The present is used by the writer to make the analysis of herself in the past from the point of view of that one who she is at the moment of writing. The future is used to preview or to predict the things and the events which are about to happen. As for literary space, it is represented by places-images, which are the home and the road either physical or symbolic (physical places transform into symbolic dominants). As for the author's memory, its specificity is in the belonging to the literary nature, so it has some privileges and liberties to make selective analysis of the events, combining factual things with intuitional ones (not from the focus of their falsity but from the projection of full and complete depiction of the reality). This is one of the factors why the author of the novel applies to the intuitional and emotional relation of the lived events.
Key words: chronotope, author's memory, autobiographical novel.
Основний зміст дослідження
Час і простір є екзистенціальними континуумами, що являють собою складні категорії, які неможливо розглядати лише з проекції літературознавства. Також важко розглядати ці категорії відокремлено, оскільки час є явищем, що набуває “матеріальних" характеристик, та відчутним стає його плин саме в просторовій площині.
Час і простір є категоріями, що викликають дискусійні питання і з боку точних, і гуманітарних наук. М. Бахтін висував таку думку: “З точки зору фізико-математичної теорії час та простір життя людини є суто незначними відрізками, але зсередини людського життя вони набувають єдиного ціннісного центру, щодо якого стають щільнішими, наливаються кров'ю та плоттю” [1, с.9]. На продовження цієї думки зазначимо, що гуманітарні науки розкривають суть часу та простору з різних фокусів: філософія - онтологічне, теологічне, епістемологічне тлумачення; психологія, маючи на увазі часопросторові умови, виокремлює сукупність чинників щодо детермінації розвитку особистості; історія формує окрему категорію часу “історичний час”, що описує перебіг подій, рухаючись від однієї часової точки до іншої в конкретних просторових умовах. Панораму точок зору можна поширювати, але центром нашої уваги є часопросторові відносини в літературознавчому вимірі, але в тісному зв'язку з філософсько-культурологічними процесами.
Для літературознавства ідеальний вимір часу - т. зв. “художній час”, який відповідає за організацію літературного твору. Художній час розпадається на різновиди, чому сприяли певні історично-культурологічні процеси: “Уявлення про час у світовій літературі змінювались у процесі історичного розвитку суспільства. Це спричинило появу таких різновидів художнього часу, як циклічний, міфологічний, каузальний, есхатологічний, спіральний, міфопоетичний тощо” [2, с.394].
Але художній час без художнього простору не є завершеною категорією. “Зв'язок змісту часу та простору найбільш наглядно виявляється, перш за все, у тому, що переміщення в просторі не можуть не стосуватися перебігу часу, і, навпаки, зміну часового ракурсу часто супроводжує зміна часового орієнтиру" [3, с.4].
У літературознавстві завдяки ґрунтовним теоретичним розвідкам М. Бахтіна є широко вживаним поняття “хронотоп”, що вказує на “суттєвий взаємозв'язок часових і просторових відносин, художньо засвоєних у літературі” [4, с.234]. “Хронотоп визначає художню єдність літературного твору в його ставленні до реальної дійсності. <. > Усі часопросторові визначення в мистецтві та літературі є нерозривними й завжди емоційно - ціннісно забарвленими” [4, с.391].
Проблемою часопросторової організації художнього твору займається багато вчених і вітчизняних, і іноземних. У вітчизняному просторі можна виокремити праці М. Коновалова [7], В. Корішко [2], Р. Магдиш [9], Н. Скляр [5], О. Скнаріної [8] та ін.; у колишньому радянському просторі - М. Бахтіна [1; 4]; у російському літературознавстві - Л. Казанцевої [3], Т. Юніної [10].
Отже, хронотоп як один із ключових конструктивних елементів композиційної будови твору є предметом активного дослідження, але узагальнення не завжди є актуальними - кожний окремий літературний твір складає особливу цінність, вимагаючи докладних досліджень. Актуальність нашого дослідження випливає з його об'єкта, оскільки, по - перше, у вітчизняному літературознавстві твір І. Альєнде “Паула” не має аналогічних досліджень, по-друге, дослідження автобіографічного роману не є ґрунтовно розробленим питанням.
Мета цієї статті - проаналізувати та охарактеризувати специфіку часопросторової організації твору І. Альєнде “Паула”.
Роман “Паула” є автобіографічним твором, що з самого початку визначає його композиційну особливість. Згідно з Н. Скляр, ретроспективна оповідь та ґрунтовний опис доленосних етапів життя автора мають вплив на структуру композиції твору [5, с.86]. Класичній автобіографії притаманна хронологічна послідовність викладення подій, оскільки автобіографія є відбитком життєвого шляху людини, тобто огляд подій здійснюється від початку життєвого шляху до моменту написання твору. Така часова організація не є єдиною можливою умовою, оскільки автобіографічні твори за своїм жанровим розмаїттям мають численні диференційні ознаки, у тому числі й у часовому (часопросторовому оформленні). Так, автобіографічний роман є іншим жанровим виміром, а тому на композиційному рівні має певні варіації. Хронологічність не є непорушною умовою, автор має більше можливостей для творчості, комбінуючи, вилучаючи, змінюючи, перемішуючи окремі події, що надає певної художньої цінності твору. Часовій організації автобіографічного роману притаманна актуалізація двох часових умов - часу, коли відбувалась подія, та часу, коли її описує автор. Автор робить певний аналіз “себе колишнього” з позиції “себе сьогоднішнього”. Щоправда, це також не є виключною часовою можливістю, і як доказ наведемо приклади з роману І. Альєнде “Паула”.
Твори І. Альєнде належать до напряму “магічного реалізму”, і цим обумовлюється специфіка їхнього часопросторового, образного, емоційного наповнення. Реальне постійно межує з інтуїтивним, а подекуди з потойбічним світом - сила любові та взаємозв'язку з душами та образами тих, кого вже нема, але хто залишив слід у природній пам'яті назавжди, а також невичерпні джерела сімейних цінностей і традицій, надзвичайних здібностей, що виявляються в силі інтуїції та духовного зв'язку тощо. Категорії реального, фізичного, матеріального буття переплітаються з фантазмами потойбічного духовного світу, іноді в уяві, іноді в пам'яті, іноді нібито наяву.
Зазначимо, що цей роман є надзвичайно інтимним твором, а тому пережиті авторкою події проходять через синтез духовного аналізу, глибоких душевних переживань, глобального переосмислення життя та його цінностей.
Роман є зверненням-листом до доньки письменниці, яка в молодому віці впала несподівано для всіх у кому, причиною якої було рідкісне генетичне захворювання. Мати, переживаючи страшний біль, не маючи жодних гарантій від лікарів на одужання дитини, починає писати листа для того, щоб коли її донька прокинулась, вона мала змогу відновити в пам'яті особливу атмосферу любові та побачити справжні характери близьких до неї людей. З материнських вуст історія сім'ї, історія розвитку кожного з характерів виходить дуже щирою, відвертою; авторка відкриває навіть ті закутки своїх особистих таємниць, про які не кожна матір змогла б розповісти своїй дитині.
Оскільки роман має специфічну художню форму, часова організація твору є також особливою. Ретроспективна часова спрямованість превалює, розпадається на три часові лінії, формуючи “тривимірний” простір, а саме: думка авторки постійно пересувається у трьох напрямках - власне минуле (власне дитинство, юнацтво, молодість) + минуле, пов 'язане з материнством (взаємовідносини з донькою на різних етапах життя), + минуле як точка відліку іншого виміру життя - перебування доньки в комі. Ці три лінії постійно перетинаються в потоці оповіді плавно, акуратно. Схожа часова організація твору створює умови природної перцепції подій, так, як би це відбувалось у звичайному мисленнєвому потоці (мозаїчність викладення подій). При цьому час у творі не є хаотичною структурою, оскільки є очевидною основна ретроспективна лінія, яка є хронологічною, - перша - власне минуле (рис.1).
Рис.1. Ретроспективна часова організація оповіді
художній простір образ символічна домінанта
Також важливим є теперішній час (час написання твору), звертаючись до якого, І. Альєнде актуалізує минуле і навіть майбутнє, намагаючись зазирнути в закутки невідомого, щоб з'ясувати, на що чекати.
Якщо в першій частині І. Альєнде сподівається і майже не має сумнівів у тому, що донька одужає: “Грудень 1991 - Травень 1992. Послухай, Пауло, я розповім тобі одну історію для того, щоб коли ти прокинешся, ти не відчувала себе розгубленою. ” [6, с.4], то в другій: “Травень - Грудень 1992. Я пишу не для того, щоб коли моя донька прокинулась, вона не відчувала себе розгубленою, оскільки вона не прокинеться. Ці сторінки не мають адресата - Паула ніколи не зможе їх прочитати." [6, с.130], - визнає власну нездатність допомогти, побороти цю безжалісну недугу, але постійно спілкуючись із донькою поряд із її ліжком, у думках, у снах, через лист-звернення, їхній взаємозв'язок не розривається, з часом він лише набиратиме сили.
Що є простором у межах цього твору? У М. Коновалової знаходимо цікаве тлумачення просторової площини: “Дорога “додому”, в минуле - це та хронологічна канва, на якій постають спогади, пригадування минулих подій, а радше пережиття минулого життя. “Нанизування” цих пережитих, забарвлених індивідуальними відчуттями, митей на нитку буття, зануреного у вічність, і стає розгортанням авторської самосвідомості, що оприявлює себе через слово" [7]. Вважаємо доцільним цей приклад, оскільки він цілком розкриває особливості просторової площини твору І. Альєнде, але деякі нюанси прокоментуємо. У романі є яскраво вираженими два основні просторові виміри: дім і дорога - і у фізичній, і в образній формах. Перебування в “домі" (повернення до історії сім'ї, власної історії) є перебуванням у сфері власних відчуттів і думок, а також спогадів. Дорога як фізичний прояв також посідає значне місце - часті переїзди в дитинстві та потім у дорослому віці, пов'язані з роботою та особистими справами, вигнання з батьківщини в період репресій у Чилі тощо. Перебування в дорозі сформувало потребу внутрішнього руху, який спонукає до самоаналізу та саморозуміння. Фізичні дім та дорога набувають більшої значущості в образному тлумаченні. Вони стають образами-символами, які формують художній простір роману, побудований більше за внутрішньою, ніж зовнішньою хронологією.
Час і простір є невід'ємними конструктивними елементами композиційної канви твору, їхній взаємозв'язок є тісним, але також є ще один елемент, який впливає на їх розгортання в межах художнього твору - це специфіка пам'яті автора. “Через зміну теперішнього та минулого часу в ній можна робити висновки про своєрідну роботу пам'яті під час відтворення особливих, емоційно яскравих спогадів <. > Автор у спогадах може частково переходити до теперішнього часу, коли він змальовує картини, які виділяються зі спогадів. Пам'ять, звичайно, не надає авторові готову оповідь, вона дає тільки окремі “знімки”, які можуть бути доповнено за рахунок його знань про минуле та поєднано в ціле як хронологічно, так і на основі асоціації" [5, с.88].
Зв'язок часових умов також залежить від надійності пам'яті автобіографа, і це також треба враховувати.О. Скнаріна дає такий коментар щодо цього: “Розповісти про те, як було, свідомо зберігаючи при цьому відчуття того, як згадалося" [8]. Автобіографічна пам'ять є унікальним явищем, яке складається з фіксації, збереження, інтерпретації й актуалізації автобіографічно значущих подій і станів, які визначають самоідентичність особистості. Однією зі специфічних рис цієї пам'яті є вплив емоційно-мотиваційного стану особистості на актуалізацію спогадів, що іноді проявляється в спотворені їхньої істинності. Але іноді автор звертається до цього прийому для прикраси реальності, для підвищення художньої цінності твору або для того, щоб замаскувати грань між подіями яскравими та тими, що майже стерлись із пам'яті як фактичні (особливо, коли йдеться про події, що не були пережиті на власному досвіді, які трапилися ще до народження автора, але були передані йому сім'єю), проте вкорінилися на рівні відчуттів.
Описуючи події власного життя, І. Альєнде не приховує можливих недоліків, недосконалості власної пам'яті, але намагається показати, що ідеальним виміром автобіографічної правди є не обсяг пам'яті або здатність фотографічно фіксувати факти, але сфера духовного переживання цих подій. “Таким є моє життя - фреска, багатоскладна та змінна, яку тільки я можу розшифрувати, і яка мені належить, як секрет. Розум щось вибирає, перебільшує, підводить, події розвіваються, люди забуваються, і врешті-решт, залишається лише духовна путь, ці рідкісі моменти розкриття духу” [6, с.17].
Часто окремі спогади в авторки випливають, як дещо магічне, але є тим, що з'явилось зі світу фізичного. Так, пригадуючи одну з найяскравіших мандрівок у дитинстві по півдню
Чилі, вона пише: “Бути поряд з Богом це, мабуть, дещо схоже на те, як бути серед цієї надзвичайної природи. З моєї пам'яті стерлися мій дідусь, гід, мули, тут є тільки я, ступаючи крок за кроком в урочистому мовчанні того храму із каміння та рослинності <. > Відчувається подих богів, хвилююча та абсолютна присутність у цій чудовій атмосфері прірв та високих стін із чорного каміння, відшліфованого снігом витончено та ідеально, ніби мармур <. > Протягом усього мого життя я шукала знову і знову того самого відчуття, яке викликає ліс <. > ” [6, с.26].
Як бачимо, специфіка пам'яті автора полягає в тому, що не всі події повинні бути переданими фактично. Автор художнього твору має право на порушення або "перетасування" окремих подій власного життя, якщо це є виправданим з точки зору художньої цінності твору. Також однією з найважливіших рис у роботі пам'яті є здатність перебільшувати певні події або переходити на рівень інтуїтивно-емоційного викладу пережитого, оскільки духовне в поєднанні з ментальним створює цілісну картину відчуття та розуміння навколишнього світу.
Автобіографічний роман “Паула” є тонким відображенням внутрішнього світу авторки на тлі нелегкої долі, що випала її родині та батьківщині. Під час найважчих і найщасливіших моментів життя І. Альєнде розкриває душу читачеві для полегшення своїх страждань, зміцнення духу, підтримки тих, хто пережив або переживає схоже. Цей твір є унікальним літературним скарбом, який, незважаючи на трагічність ситуації, надихає, захоплює, підбадьорює, зацікавлює тонким гумором і розкриває найкращі людські якості.
Отже, з аналізу часопросторової організації твору (хронотопу) та специфіки пам'яті автора, можна зробити висновок, що цей твір має особливі часові взаємодії, а саме: минуле є вираженим як “тривимірна" площина (але є головна хронологічна ретроспективна лінія), при цьому постійно письменниця актуалізує теперішній час та використовує майбутній час для прогнозування можливих змін. Щодо художнього простору, він також представлений своєрідній формі - дім і дорога як фізичні явища перетворюються на символічні домінанти. Стосовно авторської пам'яті, її специфіка полягає в тому, що, перш за все, вона є художньою пам'яттю, а тому має привілеї щодо вибіркового аналізу подій, комбінуючи фактичні одиниці з інтуїтивними (не з точки зору їхньої неправдивості, а з проекції повноцінного відображення реальності). Це є одним із факторів, чому автор переходить до інтуїтивно-емоційного викладу пережитого. Роман І. Альєнде "Паула" потребує подальшого дослідження.
Література
1. Бахтин М.М. Эпос и роман / М.М. Бахтин. - СПб.: Азбука, 2000. - 304 с.
2. Корішко В.О. Часопростір як формотворча категорія художнього тексту/
3. О. Корішко // Актуальні проблеми слов'янської філології. - 2010. - № 23 (1) - 388-395.
4. Казанцева Л.В. Категория хронотопа в структуре художественного произведения (лингвопрагматический и жанровый аспекты): автореф. дис. на соиск. учен. степ. к. филол. наук: спец.10.02.04 “Германские языки" / Л.В. Казанцева. - М., 1991. - 16 с.
5. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики: исслед. разных лет / М.М. Бахтин. - М.: Худож. лит., 1975. - 504 с.
6. Скляр Н.В. Німецькомовна автобіографічна проза ХХ - ХХІ століть: жанрова традиція та художня своєрідність: дис. на здобуття наук. ступеня к. філол. наук: спец.10.01.06 “Теорія літератури” / Н.В. Скляр - Луганськ, 2013. - 209 с.
7. Allende I. Paula / Allende I. - Barcelona, Plaza&Janes, 1994. - 365 p.
8. Коновалова М.М. Часопросторовий вимір роману Б. Бойчука “Над сакральним озером” [Електронний ресурс] / М.М. Коновалова. - Режим доступу: rusfil - mggu. at.ua/forum/27-71-1
9. Скнаріна О.Ю. Хронотоп і його функція у розвитку сюжету [Електронний ресурс] / О.Ю. Скнаріна. - Режим доступу: studentam.net.ua/content/view/8543/97/
10. Магдиш Р.О. Літературна критика про специфіку часопростору сучасних творів - мандрів / Р.О. Магдиш // Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім.Г.С. Сковороди. - 2013. - № 2 (2) (74). - С.83-89.
11. Юнина Т.В. Поэтика хронотопа автобиографической прозы Андрея Белого: дис. на соискание науч. степени к. філол. наук: спец.10.01.01 “Русская литература” / Т.В. Юнина. - Волгоград, 2009. - 220 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Традиційний підхід до вивчення простору в художній літературі. Специфіка художнього простору у постмодерному романі. Позаміський простір, міські хронотопи в романі Ю. Андруховича "Рекреації". Простір "реальної" та підземної Москви в романі "Московіада".
дипломная работа [85,7 K], добавлен 07.11.2010Категорія художнього часу у світлі літературознавчих поглядів. Простір у структурі роману Дж. Оруелла "1984". Функція хронотопу у розвитку сюжету. Поняття просторового континууму. Своєрідність часових моделей і специфіка їх концептуалізації у романі.
курсовая работа [165,6 K], добавлен 08.03.2015Художній твір В. Стефаника, його емоційна та інтелектуальна наповненість. Реакція автора на те, що його оточує та хвилює. Художнє мислення і оригінальне бачення письменника-новеліста, творче перетворення суспільних проблем, що постають у центрі твору.
реферат [27,4 K], добавлен 21.02.2010Особливості вживання символів як складової частини англомовних художніх творів. Роль символу як важливого елемента при розумінні ідейної спрямованості й авторського задуму художнього твору. Аналіз портретних та пейзажних символів в романі У. Голдінга.
статья [20,0 K], добавлен 31.08.2017Ідейно-образний рівень ліричного твору. Творчість Ліни Костенко в ідейно-художньому контексті літератури. Форма художнього твору, її функції. Проблема вини і кари у драматичній поемі. Специфіка категорій часу й простору. Аналіз віршів письменниці.
курсовая работа [45,7 K], добавлен 30.10.2014Використання неповних речень в художніх творах українського письменника Ю.М. Мушкетика. Поняття та класифікація неповних речень. Контекстуальні та ситуативні неповні речення в романі "Яса". Специфіка еліптичних неповних речень в творах Юрія Мушкетика.
курсовая работа [33,7 K], добавлен 26.05.2008Аналіз складових художнього світу драматичної поеми І. Кочерги "Свіччине весілля". Характеристика головних дійових осіб драми. Дослідження особливостей творення автором інших персонажів. Опис світу природи, речей, інтер’єру, художнього часу і простору.
курсовая работа [83,4 K], добавлен 20.08.2015Особливості авторського самовираження відомого українського поета Миколи Вінграновського. Специфіка вираження художньої образності в поезії даного автора. Патріотична лірика, її тональність. Образно-емоційний світ у пейзажних та інтимних творах митця.
курсовая работа [43,7 K], добавлен 31.01.2014Короткий біографічний нарис життя та творчості відомого українського письменника М.В. Гоголя, етапи та обставини його особистісного становлення. Джерела натхнення автора та аналіз його найяскравіших творів. "Мертві душі" в житті та долі письменника.
презентация [2,2 M], добавлен 13.05.2011Творча постать Л. Глібова, його діяльність. Дослідження спадщини Л. Глібова, а також його літературні персонажі. Перелiк творiв Л. Глібова: байки, вірші, загадки і відгадкі, акростіхі. Аналіз байки "Вовк та Ягня". Цитати про автора і його творчість.
реферат [24,9 K], добавлен 23.11.2008Розвиток дитячої літератури кінця ХХ – початку ХХІ століття. Специфіка художнього творення дитячих образів у творах сучасних українських письменників. Становлення та розвиток характеру молодої відьми Тетяни. Богдан як образ сучасного лицаря в романі.
дипломная работа [137,8 K], добавлен 13.06.2014Співвідношення історичної правди та художнього домислу як визначальна ознака історичної прози. Художнє осмислення історії створення та загибелі Холодноярської республіки. Документальність та пафосність роману В. Шкляра як основні жанротворчі чинники.
курсовая работа [43,9 K], добавлен 06.05.2015Висвітлення орієнтирів українського літературознавства стосовно спадщини Івана Багряного. Розкодування символічних авторських акцентів щодо тоталітарного суспільства і людини. Обґрунтування доцільності застосування проблеми автора до роману "Тигролови".
статья [22,0 K], добавлен 14.08.2017Раціональні елементи в окресленні поняття Бога та категорії сакрального. Ототожнення моральності з релігією. Типологічні рівні дослідження літературної сакрології. Інтерпретація релігійних традицій. Вивчення внутрішньої організації художнього твору.
реферат [34,7 K], добавлен 08.02.2010Автобіографічні та біографічні відомості І.П. Котляревського, пов’язані з основою твору. "Енеїда" - епїчна, бурлескнотравестійна поема, перший твір нової української літератури. Правда та художній вимисел, проблематика твору, аналіз художніх образів.
реферат [33,7 K], добавлен 01.12.2010Питання часу та його зв'язок з творчою діяльністю. Проблеми лінгвістичного трактування часу та особливостей функціонування у мові часових поняттєвих категорій. Темпоральна метафора як засіб відтворення художнього часу в романі Тайлер The Clock Winder.
курсовая работа [46,9 K], добавлен 19.10.2010Предмет як літературознавча категорія. Поняття "художній предмет" відповідно до його функцій у творенні художнього смислу і з урахуванням значення авторської інтенції та ролі предмета у процесі візуалізації. Предметне бачення та художнє мислення.
реферат [26,0 K], добавлен 11.02.2010Характеристика жанру драматичної поеми, його наукове визначення. Літературний аналіз поем, об'єднаних спільною тематикою: "Дума про вчителя", "Соловейко-сольвейг", "Зоря і смерть Пабло Неруди". Особливості художнього аналізу драматичних поем Івана Драча.
реферат [44,1 K], добавлен 22.10.2011Відсутність дієслів сприйняття, які відображають позицію суб’єкта - ознака мінімальної суб’єктивності у відтворенні простору в художньому тексті. Префікси локальної семантики, що слугують для репрезентації тривимірності простору в казках Г. Гессе.
статья [21,7 K], добавлен 07.02.2018Поняття "мовна картина світу". Способи мовної реалізації концептуального простору в "Тригрошовому романі" Б. Брехта. Концептосфера художнього тексту. Семантична структура бінарних опозицій. Брехтівське художнє моделювання дійсності. Основний пафос роману.
курсовая работа [423,8 K], добавлен 29.10.2014
