Польові фольклористичні дослідження Г. Нудьги в 30-х роках ХХ століття на матеріалах архівних фондів

Размещено на http://www.allbest.ru/

КНУ імені Тараса Шевченка

Польові фольклористичні дослідження г. Нудьги 30-х роках ХХ століття на матеріалах архівних фондів

У сучасному глобалізаційному просторі в системі гуманітарних наук все більшої актуальності набуває фольклористика, оскільки "фольклор як визначальний складник традиційної культури, носій мови й світогляду - універсальний засіб вираження ментальності, важливий чинник формування національної самосвідомості, формування духовного світу особистості, її морально- естетичного розвитку, психологічної самодостатності й комфорту" [5, с. 674].

Це надзвичайно показово для нашого часу, коли масштабні процеси економічної і політичної інтеграції розмивають етнокультурні кордони, створюючи фяк можливість нових культурних синтезів, так і певні руйнівні тенденції. Однією із значущих і досі малодосліджених є культурна спадщина видатного фольклориста, етнографа, літературознавця та критика ХХ ст. Г. Нудьги. Ним було сформовано ґрунтовну фольклористичну концепцію, яка в просторово-часових цивілізаційних координатах висвітлює інтеграцію української пісенної культури у світову.

Метою дослідження є виявлення закономірних характеристик фольклорних текстів різних жанрів, зібраних у вказаних регіонах України протягом 1930-х рр., що представлятимуть традиційну культуру як органічне, цілісне неподільне явище.

Об'єктом дослідження є фольклорна спадщина видатного дослідника Г. Нудьги.

Предметом дослідження є польові записи Г. Нудьги, а саме: пісні без мелодій, вірші, розповіді, перекази, казки, загадки, які збиралися дослідником в Чернігівській і Харківській областях, у м. Києві та хронологічно охоплюють період 1929-1938 рр.

Діапазон наукових інтересів Г. Нудьги надзвичайно широкий, він представлений у численних нарисах, статтях, рецензіях, антологічних виданнях, збірниках, які містять важливі, малодосліджені проблеми фольклору, історії культури, освіти, української давньої, класичної літератури та літератури середини ХХ ст.

Г. Нудьга з раннього дитинства виявляв живий інтерес до народної пісні і слова. Пізніше він писав: "Українська народна поезія - це велика народна література, яка за своїми ідейно-змістовними і мистецькими якостями стоїть на рівні літератур світу, а суспільно- філософські та соціальні ідеї, висловлені в українських піснях та думах, є на рівні передових поглядів європейських мислителів" [8].

Після навчання в місцевій трирічній школі та Гадя- цькому педагогічному технікумі Г. Нудьга в 1933 р. вступив до Харківського університету, пізніше продовжив навчання в Київському університеті. Під час навчання Г. Нудьга брав участь у фольклорних експедиціях на Сумщину та Чернігівщину, збирав етнографічні матеріали, записував тексти пісень.1935 р., будучи студентом, Г. Нудьга опублікував свою першу статтю про кобзаря Івана Запорожченка. У 1936 р. вийшла збірка "Фольклорна експедиція на Чернігівщину". У 1936 - 1937 рр. він працював на посаді молодшого наукового співробітника Інституту фольклору Академії наук України (з 1944 р. - Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії Академії наук УРСР). 1938 р. Г. Нудьга став випускником філологічного факультету Київського державного університету, а в 1940 р. було опубліковано розвідку "Пісні літературного походження в українському фольклорі", що лягла в основу його дисертації.

Для Г. Нудьги як нащадка козацького роду мова і пісня були найадекватнішими об'єктивними показниками національної культури. Він зазначав: "Мова й пісня є найважливішими і невід'ємними рисами духовності народу, це два рівнозначні здобутки його творчого генія. Вони неподільні, і щоразу, коли йдеться про мову народу, неодмінно згадується й пісня, бо вони визначають самобутність нації"[7, с. 94].

Його фольклористична концепція, базувалася на засадах інтеграції національної пісенно-поетичної культури у світову.

Г. Нудьзі належить ряд актуальних досліджень, які помітно збагачують фонд української науки, утверджують авторитет національної духовної культури в освітньо-культурному світовому контексті. У своїх розвідках учений прагнув розглядати й аналізувати літературний, культурний, освітній процес минулого України як неперервний розвиток і вдосконалення духовного світу народу [1, с. 703].

Науковий інтерес Г. Нудьги стосувався не лише усної народної словесності, літературознавства, але й історії, світової філософії. "Етапи засвоєння української пісні Г. Нудьга розглядає крізь призму еволюції філософської думки, трансформацій мистецьких напрямів, а також через рівень вияву національної свідомості" [2, с. 79].

Об'єднані ідеєю самобутності національної культури, усі його фольклористичні праці, незалежно від напрямку дослідження, підпорядковані одній з основних засад діяльності вченого - заповнення білих плям української культури та історії.

Перші фольклористичні студії Г. Нудьги були викладені в тритомному збірнику "Пісні та романси українських поетів" (т. 1, 2 - 1956, т. 3 - 1960), де встановлено й обґрунтовано авторство багатьох українських пісень [9, с. 115]. Учений багато уваги приділяв питанням теорії жанру. Переважну більшість публікацій він присвятив збереженню духовних надбань: "Українська народна сатира і гумор" (1959), "Смійтеся на здоров'я" (1962), "Думи" (1968), "Чумацькі пісні" (1968), "Листування запорожців з Турецьким султаном" (1963), "Слово і пісня" (1985).

У поле тогочасних наукових зацікавлень дослідника потрапили жанри пародії та балади, внаслідок чого з'явилися монографії "Пародія в українській літературі" (1961), "Українські пародії" (1963), "Українська балада" (1964), "Баладні пісні" (1969). Монографічні видання Г. Нудьги супроводжувалися низкою менших за обсягом розвідок: "Хто автор першої української балади: /Піснь козака Плахти/" (1966), "Балада про отруєння Гриця і легенда про Марусю Чурай" (1967), "Українська народна балада" (1968).

Глибоко вивчаючи тексти та проблематику народнопоетичних і пісенних текстів, оперуючи багатим зіставним матеріалом, учений доходив обґрунтованих висновків щодо міґрування досліджуваних жанрових форм із фольклору в літературу, не лише українську, але й інонаціональну.

Особливе місце в дослідженнях Г. Нудьги посідає жанр народних дум, яким він присвятив студію "Український поетичний епос (Думи)" (1971). "Характерний для наукового методу вченого синкретизм ... дав йому змогу глибоко і всебічно проникнути у природу жанру українських народних дум, виявити джерела їх виникнення та діалектику становлення" [6, с. 699]. Розглядаючи жанрову специфіку та унікальність цих творів, дослідник розглядав їх передусім як епічні ілюстрації до трагічної історії українського народу. Він неодноразово наголошував, що думи - національний реалістичний епос, котрий бере свої витоки "в давніших ліро-епічних похоронних піснях, які, своєю чергою, виникли з народних голосінь" [4, с. 35]. фольклористичний емпіричний пісенний поетичний

Звернемося до спадщини раннього наукової діяльності Г. Нудьги 30-х рр., оскільки саме цей період позначений тенденцією до стримування, занепаду етнографічних і фольклористичних досліджень в Україні, та й, власне, загальна суспільно-політична ситуація цих років прикметна репресіями і гоніннями сталінського режиму на всіх національно свідомих українців. У репресивну машину потрапив і сам Г. Нудьга, якого було звинувачено в "антирадянщині" та відправлено в табори.

Аналізовані нами різножанрові фольклорні тексти, записані Г. Нудьгою в польових зошитах, збиралися ним переважно в селах Боцмани, Ріжки, Гришино, Юр- ківці, Сильченково Талалаївського району; селі Артюхі- вка Глиновського району Чернігівської області; селі Че- репівці Ульянівського району Харківської області.

У польових записах ученим застосовувався емпіричний метод транскрипції, який забезпечував максимально можливе збереження традиції співу, а також сприяв наближенню до реальної картини музично- фольклорного побуту 30-х рр. у вказаних регіонах України. Фольклорні твори визначені як пісні без мелодій, вірші, розповіді, казки, анекдоти, загадки "жовтневого та пожовтневого" періоду. За жанровим і тематичним розподілом зібрані Г. Нудьгою пісні можна поділити на соціально-побутові, родинно-побутові, історичні, календарно-обрядові, пародії. Також наявні казки, перекази, розповіді, анекдоти, загадки, ігри.

У розгалуженій системі фольклору твори соціально- побутового змісту займають чільне місце, адже вони є результатом постійного розвитку національно- суспільної свідомості, відображенням культури соціально-побутових відносин. Так, трагічні ноти розлуки, коли дружина чи матір проводжає чоловіка чи сина в солдати, звучать у пісні "Калина-малина": "Чого засмутилась / Солдацькая жонко? <...>/ Любила козака / В солдати оддала / В солдати оддала / В город Варшаву" [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-8.351, зош. 4, арк. 28]."У суботу раненько, в неділю пізненько, / Зозуля кувала та все жалібненько. / Ой, то не зозуля, то рідная мати, / Вона виряджала сина у солдати" ( пісня "В суботу раненько"). [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-8.351, зош. 4, арк. 29].

Тема примусової військової служби, рекрутчини висвітлена і в інших пісенних текстах: "Ой з-за гори чорна хмара встала, / Тож не хмара - молоді гусари. / <.> Ой як же нам браття не журиться, / Посилає за Дунай цариця. / За Дунаєм тяжко-важко жити, / Там не дають ні їсти, ні пити, / Заставляють роботу тяжку робити" (пісня "Ой з-за гори чорна хмара встала") [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-зош. 10, арк. 82]. "Попереду охвицер молодой / На конику вихиляєцця, / В лист бомагу видивляєцця, / Котрому з трьох на службу йти" (пісня "Поза нашим садом") [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-8.351, зош. 2, арк. 2]. У цьому ж тематичному ряді стоять такі твори, як "Туман синій на долині" [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-8.351, зош. 2, арк. 10] , "Скоро-скоро милий мій уїде" [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-8.351, зош. 2, арк. 9], "А хто не був за Дунаєм" [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-8.351, зош. 3, арк. 15], "Ой ти дубе, дубе" [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-8.351, зош. 2, арк. 6].

Часто фізичні та духовні страждання формують у свідомості людини бажання вмерти. Також широко представлена характерна для народного епосу наймитська та сирітська тематика: "Дивна година / По світу настала / Не одна сирітка / Без неньки осталась" (пісня "Сирітка") [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-8.351, зош. 8, арк. 63]. "Вчора була суботонька, / сьогодні неділя, / Чом на тобі наймитоньку / Сорочка не біла. / Ой, не біла, ой не біла, / Тай не буде біла, / Бо не знає бурлака бідний, / коли та неділя" (пісня "Вчора була суботонька") [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-8.351, зош. 4, арк. 30]. Також тема тяжкої бурлацької долі згадується в піснях "Ой з-за гори, з-за крутої" [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-8.351, зош. 4, арк. 31], "Свети місяць" [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-8.351, зош. 5, арк. 32]. Окремо в пісенних творах можна виділити тему взаємин дочки-наймички з матір'ю: "Та росте, росте трава / Та й стала хитатися / Ждала-ждала мати дочку / Та й стала журитися" (пісня "Ще й у неділю рано") [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-8.351, зош. 3, арк. 21]; "Ой матінко, вишня, / Чи я тобі лишня, / Що ви мене в строк найняли, / Шо я й ни привишна" (пісня "Та згадай мене, ненько") [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-8.351, зош. 3, арк. 22].

Традиційно поетичними є ліричні пісні про кохання: "Ой там на горі" [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-8.351, зош. 2, арк.8], "Ой сади мої зельониї" [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-8.351, зош. 2, арк. 11], "Ой лужок, ти лужок" [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-8.351, зош. 3, арк. 17], "Гіля, гіля, сіра утиця домой" [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-8.351, зош. 3, арк. 24]; дещо тривожно-сумні нотки звучать у поетичних текстах про дівочу долю: "Мала мати одну дочку" [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-8.351, зош. 2, арк. 7], "Ой, ні хмариться, ні туманиться" [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-8.351, зош. 2, арк. 10], "Ой жаль мати, та вечора" [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-8.351, зош. 3, арк. 19].

У групі ліричних пісень про кохання є ряд пісень- застережень для дівчат щодо необачної любові: "Ходить павич по вгороду / Тай пір'ячко губе, / Не вір, дівко, козакові, / що він тебе любить" (пісня "Ходить павич по вгороду") [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-8.351, зош. 5, арк. 37]. Також мовиться й про відносини, соціальну поведінку, що засуджувалася суспільством, громадою, тогочасною мораллю: "Захотіла Мар'яна / Трохи погуляти, / Наробила самогону, / Пішла гостей звати. <. >/ Наварили, нажарили, / Та й давай гуляти, / Посідали кругом столу, / Та й ну випивати" (пісня "Мар'яна") [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-8.351, зош. 5, арк. 41]. Народне осмислення такої поведінки зазвичай підпорядковувалося побутуванням архетипних традиційних уявлень про суспільну мораль.

У цьому циклі в дещо незвичному, позбавленому героїки контексті, також фігурують історичні постаті, зокрема Кармалюка, який занапастив куму, що народила від нього дитину: "В усі дзвони задзвонили / (музики заграли), / Коли того Кармалюка / (На Сибір послали)./ Оце тобі, Кармалюго, / (За тую причину), / Що ти зробив кумі моїй / (Маленьку дитину)" (пісня "Кармалюга") [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-8.351, зош. 3, арк. 14].

Інші історичні дійові особи, які фігурують у досліджуваних записах, - це гетьман І. Мазепа, К. Ворошилов і А. Денікін, котрим присвячені окремі поетичні твори з різним ступенем емоційного забарвлення, що показує народне ставлення до них. Загалом, народна пісня часто-густо підноситься до масштабних узагальнюючих картин, що символізують події цілих епох, виражають їх провідні історичні тенденції [3]. Так, зокрема, сумні рядки говорять про І. Мазепу: "З полтавського поля розбитий гетьман / Біжить безтолковий Мазепа <...>. / Прощай, Україна, навіки прощай, / Тобі я віддав усю силу, / І сумною думкою ти привітай / Мою одиноку могилу" [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-8.351, зош. 7, арк. 51]. Натомість пісня про К. Ворошилова пройнята інтонацією героїчною: "А над ним мов той сокіл / Ворошилов на коні / Блиска шабля на всі боки / І в очах горять вогні" [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-8.351, зош. 10, арк. 83], а про А.Денікіна - сатирично-саркастичною: "Засідлав осла донського / Розжирівший генерал / Щоб дістати трона золотого / На робочих напірав" [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-зош. 10, арк. 89].

Соціальна тканина гумору, що присутній у пісенно- поетичних творах, як правило, національно забарвлена. Це обумовлено не тільки формою, мовою, а й своєрідним віддзеркаленням у гумористичних творах національних особливостей народу, його психіки і художніх традицій - насамперед фольклорних. Національна специфіка гумору є історично змінною і рухливою, що обумовлюється прогресом світогляду народу і змінами в його історичному житті.

Важливу роль у жартівливих піснях відіграють і такі засоби досягнення комізму, як контрастування, гіпербола, добір комічної деталі, а також різні специфічні стильові прийоми (паралелізми, повтори, наверстування, евфемізми та інші).Класичним зразком гумористичної характеристики засобом контрастного порівняння є пісня "У сусіда хата біла", варіант якої записано Г. Нудьгою: "У сусіда хата біла, / У сусіда жінка мила, / А у мене хата чорна, / Стерво жінка не моторна" [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-8.351, зош. 5, арк.38].

Серед інших пісенних гумористичних тестів польових записів Г. Нудьги виокремимо такі: "Очерет лугом гуде" [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-8.351, зош. 3, арк. 15], "Як баба самогонку гнала" [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-8.351, зош. 7, арк. 48], "Хома та Ярема" [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-8.351, зош. 7, арк. 51-54], "Пташе весілля" [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-зош. 8, арк. 55-57]; також дослідником зібрано значну частину народних анекдотів [АНФРіФ ІМФЕ, Ф.4-зош. 11, арк. 102-110].

У своїх працях, особливо раннього періоду, Г. Нудьга прагнув розглядати й аналізувати літературний, культурний, освітній процес минулого України як неперервний розвиток і удосконалення духовного світу народу. Внесок Г. Нудьги в розвиток української фольклористики важко переоцінити. Йому належить ряд актуальних досліджень, які помітно збагачують фонд української науки, утверджують авторитет національної духовної культури в освітньо-культурному світовому контексті. Проаналізовані польові записи дослідника 1930х рр. дають усі підстави говорити про семантичну єдність та єдину національну специфіку пісенно- поетичних творів, що слугує ствердженню ідеї неперервного розвитку традицій українського фольклору.

Список використаних джерел

1. Боброва Н. Фольклористична діяльність Г.А. Нудьги / Н. Боброва // Народознавчі зошити. - 2013. - №4. - С. 702-704.

2. Гарасим Л. Культурологічна теорема Григорія Нудьги / Л. Гарасим // Парадигма. - 2013. - Вип. 7. - С. 74-86.

3. Дей О. Народнопісенні жанри / О. Дей. - Вип. 1. - К.: Музична Україна, 1977. - 108 с.

4. Дмитренко М. Григорій Нудьга і дослідження українських народних дум (проблема дефініції жанру) / М. Дмитренко // Вісник Львівського ун-ту. - Сер. філол. - 2010. - Вип. 43. - С. 31-40.

5. Дмитренко М. Григорій Нудьга і стан української фольклористики останнього двадцятиліття / М. Дмитренко // Народознавчі зошити. - 2013. - № 4. - С. 674-678.

6. Набок М. Наукова спадщина Григорія Нудьгиі формування основоположних підстав дослідження українських народних дум / М. Набок // Народознавчі зошити. - 2013. - №4. - С. 699-701.

7. Нудьга Г. А. Слово і пісня: дослідження / Г.А. Нудьга. - К.: Дніпро, 1985. - 342 с.

8. Сулаєва Н. В. Творчість українського народу в спадщині Григорія Антоновича Нудьги / Н.В. Сулаєва // Витоки педагогічної майстерності: зб. наук. праць . - 2009 . - Вип. 6. - С. 113-119.

Анотація

Ключові слова: українська фольклористика, польові дослідження, пісенний фольклор, нематеріальна традиційна культура, фольклорні жанри, перекази, казки.