Функціонально-стилістичні особливості антропонімікону прозових творів сучасних українських письменників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Функціонально-стилістичні особливості антропонімікону прозових творів сучасних українських письменників

Тетяна Крупеньоеа

Стаття присвячена дослідженню особливостей функціонування антропонімів у художньому тексті. У ній з'ясовано стилістичну роль антропонімів у творах сучасних письменників. Доведено, що антропоніми є важливою складовою художнього твору; вони визначають усі мовні рівні, що беруть участь у характеротворенні, втіленні авторської концепції.

Ключові слова: власна назва, онім, онімія, антропонім.

Аннотация

Статья посвящена исследованию особенностей функционирования антропонимов в художественном тексте. В ней выяснена стилистическая роль антропонимов в произведениях современным писателей. Доказано, что они являются важной составляющей художественного произведения, определяют все языковые уровни, участвующие в характерообразовании, воплощении авторской концепции.

Ключевые слова: собственное имя, оним, онимия, антропоним.

Annotation

The article investigates the functioning anthroponyms in fiction. It features found functioning and stylistic anthroponyms role in the works of in the works of contemporary writers. It is proved that anthroponomy is an important part of the artistic work, they define all language levels involved in character creation, incarnation's conception.

Key words: proper noun, onym, onymy, antroponim.

Література XXI сторіччя відкрила нам багато нових імен. Особливої популярності останнім часом в українській літературі набули твори Юрія Андруховича, Марії Матіос, Марини Іримич, Василя Кожелянка, Любко Дереша, Сергія Жадана, Ірен Роздобудько та ін. Мета представленого дослідження -- шляхом зіставного аналізу з'ясувати питому вагу, основні функції та специфіку добору й ужитку власних імен у творах сучасних письменників. Розмаїття власних імен, залучених у тексти творів, є показником особливої уваги письменників до іменувань, які сприяють увиразненню літературних образів, допомагають обрати доречний спосіб називання того чи іншого персонажа, який відповідав би його соціальному статусу та комунікативній ситуації. Сучасна літературна творчість в Україні розмаїта й багата. Українська література перебуває нині, як зазначають дослідники, в кількох площинах і часто просторах: і в добі бароко, і в XIX ст., і в різних періодах XX ст. Література переживає цілком закономірну синхронізацію, в якій, поряд із відроджуваними пластами незнищенних текстів, знаходяться у творчих пошуках і «шістдесятники», і представники «нью-йоркської групи». Не втрачає популярності історична проза, що завжди була своєрідним барометром суспільного світобачення. Сучасна українська проза -- це нові романи, повісті, новели про народне життя, його багатства і цінності. Вона різноманітна за видами та жанрами, має певні стилістичні особливості [2, с. 76], зокрема у сфері антропонімії.

Із-поміж сучасних українських письменників помітно вирізняється М. Гримич, літературна творчість якої характеризується багатством і розмаїттям. У романах М. Гримич антропонімія часто використовується як один із лінгвальних засобів художньо-стилістичного осмислення образів. Вона використовує загальновживані імена та прізвища, які виконують номінативну функцію: Борис Загородній, Іван Кащук, Ігор Ільчишин («Егоїст»); Ростик Чорний («Магдалинки»); Василь Петрович Кисіль («Варфоломієва ніч»); Василь Діденко, Віктор Долішній, Тарас Гайворон, Сашко Чижик («Мак червоний в росі...»); Ірина, Петро Тихий («Фріда») [3], які контрастують з оцінними чи характеристичними.

Антропоніми С. Жадана надзвичайно різнотипні. Герої С. Жадана -- це не тільки «портрети покоління» і «духи епохи», а також «гостре переживання живого життя і його чудернацьких проявів, явлених у фізіологізмі мовленнєвих фігур, дотепних діалогах, галюцинаціях і одкровеннях» [3, с. 754]. Автор уміло поєднує в іменах дотепність, скепсис, гірку іронію, задерикуватість і мудрість. Він наділяє своїх героїв такими назвами, які «виникли як готові форми, без тієї попередньої еволюції, котра характерна для реальних прізвищ. Саме тому в них часто знаходимо риси, які деякою мірою суперечать правилам словотворення» [3, с. 753]. Майже в кожному творі письменника обов'язково представлено номінативні антропоніми. Письменник віддає перевагу однослівним, як правило, іменам. Це пояснюється потребою стисло ідентифікувати денотата-персонажа. Пор.: Віка, Єва, Іван, Марта («Гімн демократичної молоді»); Володя, Маруся, Роберт («Депеш Мод»); Роман, Ярема («Anarchy in the UKR»). Такі антропоніми водночас адекватно відтворюють, моделюють конкретний загальнонаціональний чи регіональний, сучасний чи історичний антропонімійний узус, їх питома вага дуже часто є найбільшою.

У творах В. Кожелянка дуже часто вживаються антропоніми, створені на базі реальних прізвищ історичних осіб, які становлять історичне тло епохи: Степан Бандера, Берія, Тичина, Хвильовий, Куліш, Шухевич, Жданов, Маланюк, Олесь, Антонич, Сагайдачний, Мороз, Сашко Пономарів, Ярина Бі- лик («Дефіляда в Москві»); Богдан Хмельницький, Алєксєй- Михалич, Пожарський, Іван Мазепа, Юрій Немирич, По- тоцький («Конотоп»); Вишневецький, Іоан Васільєвіч, Мішель Нострадамус, Роксолана («Лженострадамус»). Варто зазначити, що В. Кожелянко називає своїх героїв автохтонними іменами як давно відомими, так і штучно створеними. Пор.: Вогнеслав, Любослав, Небослава, Ратобор, Святомир, Свято- полк, Ярина, Яромир, Ярополк, Ярослава («Котигорошко»), Мечислав, Ратобор («Людинець»). Автор уміло поєднує промовисте ім'я з промовистим прізвищем і досягає неабиякого виражального ефекту, характерного для мовної естетики модерністів. Пор.: Святомир Глек, Яромир Дерев'янський, Небослава Кощун, Святополк Книш, Бух Копитович, Конон Любослав, Малинобур Сертифікатенко.

Антропоніми романів Ірен Роздобудько, крім номінативної функції, можуть мати соціальне та ідеологічне навантаження і, як правило, служать характеристикою героя твору. Саме під впливом глобалістичних тенденцій в авантюрному детективі «Останній діамант міледі» І. Роздобудько досить часто замінює українські імена персонажів їх чужомовними відповідниками: Іван -- Жан, Максим -- Макс, Марія -- Ма- ріон, Олег -- Олівер. У «Амулеті Паскаля» письменник Джон Фаулз стає Іванком-Джоном. Пор.: «Джон, по-вашому -- Іван. Як бачите, намагається стати письменником. І що ви думаєте?! Стане-таки...» [4].

У романі Є. Кононенко «Зрада» використано такі структурні моделі антропономінацій: ім'я (Вікторія, Люся, Костя та інші); ім'я + по батькові (Захар Іванович, Ольга Павлівна, Тетяна Віталіївна); ім'я + прізвище (Катерина Рачко, Віктор Манулін, АдріянБорич); ім'я + по батькові + прізвище (Маякі- на Тетяна Віталіївна, Вероніка Іванівна Раєвська-Стебелько, Дмитро Миколайович Стебелько).

У повісті «Химеросховище» Тіни Гальянової розмістилось 23 власні назви: Марія, Лука, Олена, Юля, Макс, Сергій, Наталка, Даніелла Стіл, Сімона Вілар, Толкієн, Анна Іванівна, Тетяна Яковенко, Варвара, Тимур, Гордій, Фройд, Ганнуся, Петро, Стас, Ольга, Інна, Іван Григорович, Наталя. Більшість імен персонажів, «пересічних громадян», не відрізняються унікальністю чи особливістю.

Результати дослідження прозових творів сучасних письменників дозволяють стверджувати, що більшість авторів формують антропонімікон на нових естетичних засадах. їх оніми виступають мовностилістичним засобом відтворення суб'єктивного світу митця, дуже часто засвідчуючи несприйняття навколишньої дійсності автором. Пор.: Мартофляк, Мацапура, Пепа, Перфецький (Ю. Андрухович), Андибер, Колосальний, Рюрик (М. Гримич), Кобилко, Комуніст, Підзабор- на, Собака (С. Жадан), Гратко, Горобець-Воробйов, Кручений, Пекельний, Щеневмерлий (В. Кожелянко), Кварк, Клізма, Че- ревуха (Л. Дереш). Результати аналізу різних класів антропо- німів засвідчують, що найбільш функціонально навантаженими є прізвиська та прізвища, головним чином промовисті. Неабияку роль у творенні власних назв відіграє мовна гра. Напр.: Ко Ше Лін, О. Коп-Аум, У. Чені (В. Кожелянко), Же- Же, Ієланум (І. Роздобудько), Цпрмцгр (Л. Дереш), АБо, КаБо, ОК, ЮА (Ю. Андрухович).

антропонім стилістичний письменник художній

Література

1. Андрухович Ю. І. Таємниця. Замість роману / Ю. І. Андрухо- вич - Харків : Фоліо, 2007. - 478 с.

2. Белей Л. О. Функціонально-стилістичні можливості української літературно-художньої антропонімії XIX - XX ст. / Л. О. Белей. - Ужгород : Патент, 1995. - 120 с.

3. Бондар А. Равлик відповзає на Захід / Андрій Бондар // Жадан С. Капітал. - Харків : Фоліо, 2006. - С. 753- 754.

4. Іримич М. Мак червоний в росі... : [роман] / Марина Іримич. - К. : Дуліби, 2005. - 192 с.

5. Роздобудько І. Останній діамант міледі : [авантюрний детектив] / І. Роздобудько. - Харків : Фоліо, 2006. - 222 с.

6. Як воно було. (Інтернет-розмова про «БУ-БА-БУ») // БУ-БА- БУ (Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак) : Вибрані твори : Поезія, проза, есеїстка. - Львів : ЛА «Піраміда», 2007. - С. 15-22. - (Серія : «Українські Літературні Групи»).

Размещено на Allbest.ru