Дихотомія "Я/ІНШИЙ" у повісті О. Кобилянської

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 821. 161. 2: 22.015

Дихотомія "Я/ІНШИЙ" у повісті О. Кобилянської

Анотація

персонаж повість кобилянська біблійний

Завданням нашої розвідки є спроба зрозуміти, у чому причина трагедії персонажа повісті О. Кобилянської "Земля " Сави. Чому намагання молодого Федорчука встановити гармонію, реалізуватися у своєму бутті отримує поразку?

Ключові слова: О. Кобилянська, повість "Земля", психологія образів Михайла та Сави.

Аннотация

Задачей нашего исследования является попытка понять, в чем причина трагедии персонажа повести О. Кобылянской "Земля" Саввы. Почему попытки молодого Федорчука установить гармонию, реализоваться в своем бытии терпит поражение

Ключевые слова: О. Кобылянская, повесть "Земля", психология образовМыхайла и Саввы.

Annotation

The author aimed to understand the reason of the tragedy of O. Kobylianska "Zemlia's" character Sava. Why do the efforts of young Fedorchuk to find harmony and to realize in his life being fail?

Key words: О. Kobylyanska, novella "Earth", psychology images of Michael and Sava.

Якщо подивитися на людське життя, то воно проходить в умовних трьох світах чи трьох видах відносин. Це, перш за все, ставлення людини до самої себе, світ відносин людини й інших людей та світ відносин людини й нелюдських сутностей чи тим, що греки називали "онтос".

Людина народжується та вмирає, і це є шляхом її життя. В історії людства існують різні осмислення шляху людини, різні ціннісні орієнтації, але, на нашу думку, для всіх людей у всі часи спільною ціллю було знаходження в індивідуальному бутті гармонії Я із самим собою, Я із іншими Я та Я із світом в цілому і з Богом зокрема як з основним елементом духовної реальності.

Проілюструємо цю сентенцію прикладом з Біблії. Норми поведінки, які є основою єврейської і християнської моралі, містяться в десяти біблійних заповідях. Три перших заповіді стосуються ставлення людей до Бога, сім наступних - регулюють взаємини між людьми, встановлюють правила повсякденної поведінки

Завданням нашої розвідки є спроба зрозуміти, у чому причина трагедії персонажа повісті

О.Кобилянської "Земля" Сави. Чому намагання молодого Федорчука встановити гармонію, реалізуватися у своєму бутті отримує поразку?

Для вирішення нашого завдання вважаємо за необхідне розглянути історію Сави в контексті історії про Каїна.

Ідея про наявність у творі О. Кобилянської алюзій на Старозавітну оповідь про Каїна та Авеля далеко не нова в літературознавстві і виникала з часу появи повісті [4, с. 101], [13, с. 150], [15, с. 427 - 428], [10, с. 44], [3, с. 228], [5, с. 11]. Більше того, проведений аналіз дає підстави порівнювати біблійних прародителів Каїна і Авеля - Адама і Єву з батьками братів-антагоністів Сави і Михайла - Івоніку та Марійку (детальніше про це див. у нашій статті [1]).

Екзистенційний сенс біблійної історії в наступному: у Адама є суб'єкт діалогу - Бог, з яким він займається співтворчістю. У Адама є екзистенційні контакти з ним. Але Адам згрішив і втратив спілкування з Богом. Івоніка Федорчук живе і працює на землі, як той вигнаний із раю Адам, що виконує задану Богом покуту: "В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого. ... В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято; бо ти є порох і вернешся в порох [Бут. 3:17, с. 19]". У О. Кобилянської сенс життя людини, на думку старого Федорчука, полягає у праці на землі. Для старого відповідь на вічне запитання "пощо чоловік живе?" відома - ".на те, аби робив,...день і ніч тяжко робив [6, т. 2, с. 24]", "робив" так, як сам Івоніка зі своєю дружиною, так, що земля "підпливла нашою кров'ю і нашим потом [6, т. 2, с. 24]".

На відміну від самотнього Адама, у Каїна / Авеля з'являється Інший. Коли на сцену приходить Інший, то його погляд визначає, формує нас - олюднює. Ми (як не в змозі існувати без харчування і без сну) нездатні усвідомити себе без погляду і відповіді Іншого. Це наша - людська особливість. У тварини немає поняття Іншого, для тварини всі особини її виду не Інший, а Такий же.

Але поява в нашому житті Іншого змушує нас будувати з ним стосунки. Каїн повинен прийняти Авеля, створити діалог.

Зауважимо, що творення діалогу з іншим, це не одноразовий акт. Раз і назавжди встановити гармонію неможливо, оскільки все у світі мінливе - змінююся я сам, змінюються інші люди та змінюється світ, у якому я живу. Гармонію доводиться весь час відтворювати, витрачаючи на це свої життєві сили. Знаходячи гармонію, ми реалізовуємося у своєму бутті.

Сава повинен прийняти Михайла, створити діалог, тим самим створюючи простір для взаємної творчості, без якої людське життя немислиме.

Придивімося, як здійснюється діалог між Савою та його братом Михайлом. Протягом усього тексту оповідання Сава лише раз безпосередньо звертається до брата: "А "сусідній" ліс для чого? - спитав його Сава з глумливим усміхом, вказуючи головою на безлистий ліс, що стояв недвижно, мов вкопаний" [6, т. 2, с. 209]. Біблійний Каїн, пригадаймо, теж лише раз звертається до Авеля, щоб покликати його на місце вбивства: "Ходімо-но в поле" [Бут. 4:8]

У Сави, як і в біблійного Каїна, діалогу не вийшло - він убиває Михайла. Який сенс цього вчинку? Сава, як і Каїн, вигнав зі свого життя Іншого. Вигнав того, хто робив його людиною.

У чому причина вчинку Сави? Відповідь О. Кобилянської на це запитання є амбівалентною. "Його душа мов без ладу стала. Чи, може, з дитинства така була..." [6, т. 2, с. 293] - ця дилема кілька разів виникає у творі.

Івоніка відчуває "силу якоїсь незнаної могутності", яка "затягнула його (Саву. - С. В.) в ту кров" [6, т. 2, с. 269]. Нещасний батько "відчув насліпо, неясно існування ще якогось іншого світу, крім того, що його знав" [6, т. 2, с. 269], ".та його дитиняча душа не була ще доросла до того, щоб збагнути ту необмежену тайну" [6, т. 2, с. 269]. Наївно він вважає, що причина всього - Рахіра.

На думку Р. Марківа, "У Саві - катастрофальне роздвоєння духу; його душа - це сполучення радості й скорботи, раю і пекла, це арена боротьби добра і зла. У ньому нуртують два протилежні начала: "аполлонівське", розумне і "діонісійське", стихійне, з тимчасовою перевагою то одного, то іншого, що виливається в емоційно-психічний неспокій героя. Ця душевна боротьба точиться безнастанно, аж поки не бере гору те зло Каїна, що було закладено в ньому від самого початку, з правіків" [8, с. 32].

У повісті "Земля" не можна не помітити моменту зміни місця злочину. Якщо у Біблії - це поле, у творі О. Кобилянської трагедія відбувається в лісі. За таким спостереженням С. Кирилюк, "сусідній ліс" відіграє у повісті роль "ворожого", на противагу селу чи бурдею, що є територіями знайомими, "окультуреними", "своїми" [5, с. 60]. "Сусідній ліс" є своєрідним осередком зла: він "визвірювався неустанно на рівнину села своїми темними очима" [6, т. 2, с. 104], він "ждав". І діждався: найтрагічніші подієві домінанти твору - вбивство, поминки - відбуваються саме в ньому. Після чого "ліс лежав замкнений у собі, вдоволений" [6, т. 2, с. 215].

Будучи містичним "диким", "чужим", на відміну від містичної, але "окультуреної" землі, ліс є джерелом страшного "щось", що так налякало чутливу, з тонкою душевною організацією Анну: "Звідти іде щось" [6, т. 2, с. 76].

Михайло теж відчуває владу незрозумілих йому сил. Перебування у війську, будучи глибоко неприйнятним для його натури хлібороба, спричиняє появу "щось": "щось замерзло в ньому" [6, т. 2, с. 105]. Нестерпне "щось" мучило і Марію: "Щось страшного втиснулося в її серце і рвало його. Щось страшного, гіркого, неописаного" [6, т. 2, с. 290].

Івоніці "щось" віщує нещастя і каламутить душу, уособлюючи конкретне зло: "Десь щось підсунулося і пожерло мою криваву працю", "щось могутнє зайняло його (Івоніки. - С. В.) роздратовану душу. "Навпомацки звернулися якісь інстинкти в нім у безконечність". Таким чином, оте ірраціональне "щось", творячи атмосферу неуникності нещастя, притаманне всім героям повісті і уособлює собою темну, могутню, неосяжну розумом силу. У цьому контексті доречним здається наведення епіграфу до "Землі", яким стали слова Johannes Lie " Es liegt um uns herym gar mancher Abgrynd, den das Schichsal gryb, doch hier, in unserem Hersen, ist der tiefste " ("Кругом нас знаходиться якась безодня, що її вирила доля, але тут, у наших серцях, вона найглибша"). Наведені слова є ключем до розуміння "щось". "Щось" символізує несвідоме, руйнівне, темне начало в кожному, що існує на противагу світлим, життєлюбним, людинолюбним устремлінням, уособленим у понятті Бог. Селяни, роль яких у творі нагадує роль хору в античних трагедіях (попередження про небезпеку, пророцтво фатальних подій, коментування), твердять: "В чоловіці як би дві душі. І як би одна в одну прокидалася" [6, т. 2, с. 271].

Бог для Івоніки і Михайла є найвищим знанням ("Господь один знає" [6, т. 2, с. 287]), волею ("Так Бог дав" [6, т. 2, с. 283]), істиною та свідком. Він присутній у словах і діях старого Федорчука та його старшого сина.

Сава, натомість, жодного разу у тексті не вимовляє слово "Бог". Якщо в Івоніку "вступив Бог", то Сава "не клониться", як батько, перед "людьми і Богом". Місце Бога в душі молодшого Федорчука поступово заповнювало "щось": "Се ж було щось заборонене, щось темне, чого він не любив. Воно втиснулося насилу в його молоду душу, в його убоге душевне життя, і як займило її цілковито для себе - втратив те душевне життя" [6, т. 2, с. 293]. До речі, у повісті зустрічаємо уже знайомий нам з творчості І. Франка та західних романтиків мотив опанування демонічними силами душі людини, внаслідок чого вона стає машиноподібною: коли через деякий час після вбивства Сава йде з Івонікою до церкви, "...він відділився від батька, як та машина, і пішов через чужі сади до дівчини" [6, т. 2, с. 281] (Курсив наш. - С. В.).

Отже, зіткнення двох начал в душі персонажа "Землі" Сави призводить до перемоги темного, хаотичного, пристрасного. Але чому так стається, чому перемагає саме темне тваринне начало? Чи міг Сава, в душі якого "діонісійське" перемогло "аполлонівське", раціональне отримало поразку, а "щось" витіснило Бога, не вчинити вбивство? З точки зору розвитку логіки тексту - не міг, адже вбивство фаталістично закодоване в більшості знаків тексту повісті. При розгляді головних позицій тексту "Землі" не можливо не помітити їх взаємообумовленість та градаційність, а отже й напередвизначеність розв'язки: обірвана струна, що не дала з'єднатися рукам Анни і Михайла - їх вічна розлука через смерть; чорна свитка Сави - чорна свитка на трупі Михайла - похорон під покровом темної ночі; закривавлена, вбита Савою пташка - закривавлене теля Сави - заяча кров на одязі Сави - закривавлене тіло Михайла - кров умерлого, яка реагує на вбивцю й на кривду, що заподіює Анні Марійка. Та, безумовно, найбільш інформативними є такі позиції, як ворожіння і сни, які в завуальованій формі, як грецькі оракули, сповіщають про наближення фатальної розв'язки (ворожіння циганки-ворожки, сни Івоніки).

А якщо вбивство було неуникне, а "Бог помер", то колишній вбивця із злочинця перетворюється на "нещасливця". У чому ж нещастя Сави? Сава не здатний протистояти своїм потягам і бажанням, а тому він знаходиться в постійній боротьбі з суспільством. Він хоче займатись лише тим, що йому подобається. Погодимося з В. Пахаренком у тому, що головна мета Сави - "цілковита свобода, незалежність від усього - від батьків, дому, землі, від людей (сиріч свобода і любов бачаться йому як непримиренна опозиція)" [11, с. 5] - "і від Бога", - додамо ми. А якщо в душі Сави немає Бога, натомість проникає зло, провідником якого стає Рахіра ("Був воском у її енергійних руках, і вона відбирала йому весь розум, всю свідомість його єства" [6, т. 2, с. 94]). Усе заборонене для Сави - виклик: "Хай хто інший таких гріхів боїться, йому не страшно перед ними" [6, т. 2, с. 33]. Заборона вбивати зайців, інцест, громадський осуд сприймається ним, як виклик. Рахіра тому й бажана, що заборонена. Зауважмо, після одруження, Сава втрачає до неї інтерес і рветься на волю тепер уже з рахіриних обіймів. На початку же твору дилему "Рахіра - або земля" Сава вирішує так: "І одно, й друге" [6, т. 2, с. 194].

Сава відмовляється працювати над собою, що передбачає створення міцного внутрішнього стрижня особистості, чіткої системи цінностей, принципів і переконань, накачування "моральних м'язів", як говорив Мераб Мамардашвілі.

Сава "провалює" усі три найважливіші для кожної людини проекти. По-перше, він не творить себе (у платонівському розумінні цього слова), а отже його власний проект турботи про себе, його стратегія щасливого життя виявляється неправильною.

По-друге, Сава не піклується про свою співмірність з Іншим - не творить стосунків. Сава- Каїн, як уже зазначалося, виганяє Іншого зі свого життя. Виганяє того, хто робив його людиною. Він не зміг перемогти свій зоологічний індивідуалізм. Сава, як і Каїн, знову стає твариною ("розлюднюється"), і саме за це стає вигнанцем - тварині не місце серед людей.

По-третє, не впустивши у свій світ творчість, він не впустив туди і Творця.

Свідченням реалізації людини є позитивні емоції, які людина одержує в результаті своїх зусиль. "Як тільки в нас, живих істотах, розлагоджується гармонія, одразу ж розлагоджується природа і з'являються страждання", - наголошував Платон.

У чому актуальність проблеми Сави-Каїна для нашого сучасника? Що може розповісти ця історії про братовбивство про внутрішні і зовнішні реальності сучасної людини?

Чи здатний наш сучасник, зберігши цілісність, узгоджувати себе з Іншим? Чи він, подібно до Каїна, вб'є Іншого в надії знайти свободу, а насправді зруйнує себе. Здійснюючи вбивство Іншого, він тим самим робить злочин проти самого себе, тому що втрачає цілісність і повноту буття - деградує до стадії зоологічного індивідуалізму і зачиняє себе в безглуздому автоматизмі тваринного життя.

Література

1. Вардеванян С. Братовбивство у повісті О. Кобилянської як трансформація старозавітного сюжету про Каїна та Авеля / С. Вардеванян // Науковий вісник Чернівецького університету. Випуск 394 - 398. Слов'янська філологія. - Чернівці: Видавництво "Рута", 2008. - С. 185-191.

2. Гундорова Т. ПроЯвлення Слова: Дискусія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація / Т. Гундорова. - Львів: Літопис, 1997. - 297 с.

3. Гундорова Т. Фрідріх Ніцше й український модернізм / Т. Гундорова // Слово і час. - 1997. - № 4. - С. 29-33.

4. Єфремов С. Літературно-критичні статті / С. Єфремов. - К.: Дніпро, 1993. - 351 с.

5. Кирилюк С. Д. Ольга Кобилянська і світова література / С. Кирилюк. - Чернівці: Рута, 2002. - 176 с.

6. Кобилянська О. Твори: У 5 т. / О. Кобилянська. - К.: Держлітвидав України, 1962 - 1963. - Т. 1 - 5.

7. Кобилянська О. Ю. Слова зворушеного серця: Щоденники; Автобіографії; Листи; Статті та спогади / О. Кобилянська / Упоряд., передм. Ф. П. Погребенника. - К.: Дніпро, 1982. - 359 с.

8. Марків Р. Міфопоетичний мотив братовбивства у повісті Ольги Кобилянської "Земля" / Р. Марків // Сучасний погляд на літературу: Наук. зб. - К., 2001. - Вип. 5. - С. 29 - 41.

9. Маркузе Г. Одновимірна людина. Дослідження ідеології розвинутого індустріального суспільства / Г. Маркузе [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://vpered.wordpress.com/2010/09/16/marcuse-one- dimensional-man/

10. Павличко С. Теорія літератури / С. Павличко / Передм. Марії Зубицької. - К. : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2002. - 679 с.

11. Пахаренко В. Погляд у безодню: Прочитання "Землі" О. Кобилянської / В. Пахаренко // Українська мова та література. - 1999. - № 1 - 2. - С. 3-5.

12. Платон Филеб. Соч. в трьох томах / Платон. - Т. 3, ч. 1. - 1971. - С. 37.

13. Филипович П. Літературно-критичні статті / П. Филипович. - К.: Дніпро, 1991. - 270 с.

14. Франко І. Зібр. тв.: У 50 т. / І. Франко. - К.: Наук. думка, 1976 - 1986. - Т. 1 - 50.

15. Хоткевич Г. Земля. Повість Ольги Кобилянської (Критична оцінка) // Хоткевич Г. Твори: В 2 т. - К. : Дніпро, 1966. - Т. 1. - С. 395-438.

16. Єко У. Когда на сцену приходит другой. Пять эссе на темы этики [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ereading.biz/book.php?book=67031

Размещено на Allbest.ru