Топос suburb у новелістиці Джона Чівера

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Топос suburb у новелістиці Джона Чівера

Творчість Джона Чівера, американського письменника-новеліста (1912-1982) стала невід'ємною частиною літературного доробку США, «суттєвою частиною літератури повоєнного періоду» [4, с. 1]. Серед інших достоїнств новелістики Чівера - «здатність поєднувати складність почуттів і взаємовідносин з майстерним відтворенням пейзажу та духу передмістя» [4, с. 1]. Перша новела Д. Чівера з'явилася, коли йому було 16 років, і з тих пір почалося активне співробітництво з журналом «Нью-Йоркер». У своїй прозі, зокрема в коротких оповіданнях, Д. Чівер вдається до психологічного аналізу життя американського середнього класу. Головна тема його книг - самотність людини, чиї вчинки нерідко вступають у конфлікт із суспільним розпорядком. Ці мотиви найширше презентовані в оповіданнях Чівера про передмістя Нової Англії, у літературних джерелах автор часто згадується як «Чехов_передмість». На сьогодні він визнаний одним із найвідоміших авторів малої прози ХХ століття.

Традиція відтворення життя передмістя (субурбії) Америки середини ХХ ст. особливо розвинулася у прозі Д. Чівера. Передмістя - локація, що втілює не лише територію, віддалену від міста з квазіуспішним населенням, а й - всю Америку. «Персонажі Чівера не індивідуальні характери, а образи психологічних станів, соціальних процесів, метафори та маски того, що відбувається в житті американців, що відбувається в історії країни» [2, с. 365].

Заселення приміських зон в Америці датується ще колоніальним періодом, проте їхні мешканці, як правило, не належать до респектабельного прошарку американського суспільства і ще у ХІХ ст. саме поняття suburb вживається з негативною конотацією [6, c. 17]. Проте із урбанізацією, утворенням мегаполісів, погіршенням атмосфери, екологічної ситуації у великих містах у ХХ ст. більш-менш заможні американці прагнуть наблизити своє проживання до природних умов, забезпечити можливість здорового способу життя собі і своїм родинам.

Разом із повоєнним prosperity у 20-тих роках починається активне переселення середнього класу у приміські зони, що після Другої світової війни набуває масового характеру. Відтак змінюється ставлення до suburb, воно перетворюється на респектабельне місце проживання, звідки - приміськими поїздами чи авто - здійснюються поїздки на роботу [5, с. ХХІІ].

Передмістя, виражаючи тенденції культурного життя суспільства та особливості його побутового устрою, займає своєрідне місце у географічному просторі країни та на письменницькому терені. Просторова організація передмістя багато в чому визначається його практичним призначенням, поруч із історичним та естетичним (передмістя - носій історичної пам'яті, передмістя - це територія, де у здоровому зеленому поясі живуть заможні люди, передмістя - це топос, призначений для відпочинку та насолоди життям). Своєю структурою передмістя відображає як соціальний універсум в цілому, так і особливості взаємовідношень людини і суспільства, людини та буденності, людини та певного соціального устрою, його канонів і звичаїв.

Передмістя - локус, що позначає не лише територію, віддалену від міста з неоднорідним за своїм соціальним статусом населенням, а й, певною мірою, метафора Америки, як вона бачиться сучасним конструкторам Американської мрії. Саме у такому ракурсі змальовує передмістя Чівер, воно стає не тільки місцем дії багатьох його новел, але й полем дії характерних персонажів, й топосом, що втілює типову атмосферу Америки середини століття.

У творчості Чівера варто тлумачити топос як «діалектичне місце»: як осередок життя, проте життя-укріплених-догм, життя-відпочинку (герої працюють у містах), життя-насолоди. «It was his element, his creation, and he returned to it with that sense of lightness and strength with which any creature returns to his home» [7, c. 327].

Питання простору художнього твору є одним із провідних для сучасної науки та культури. Універсальний характер проблеми обумовлює постійну її актуальність; як пояснює Ю. Лотман «Самі загальні соціальні, релігійні, політичні моральні моделі світу, за допомогою яких людина на різних етапах своєї духовної історії осмислює життя, що оточує її, виявляються незмінно наділеними просторовими характеристиками» [3, c. 414].

Центральні положення тлумачення категорії хронотопу М.М. Бахтіна зводяться до того, що хронотоп є особливою формально-змістовою категорією, визначає єдність літературного твору, образ людини в літературі, відзначається образотворчою функцією, а також має сюжетне та жанрове значення [1, с. 302].

Єдність літературного твору у Чівера увінчана передмістям. Це не лише простір чи територія, а каталізатор апробації героїв та ситуацій. Характери героїв демонструють усвідомлення самих себе та середовища, в якому вони живуть тож, як зазначає Д. Дайєр, Чівер поміщає їх у передмістя, щоб показати, як ці риси співіснують у межах життя передмість [4, с. 2]. Тут живуть люди з матеріальним статком і з певними духовними основами - вони мають пристойний заробіток, вони освічені, відвідують церкву, влаштовують прийоми, займаються спортом, читають літературу і, на перший погляд, абсолютно щасливі.

У новелі «Чоловік із передмістя» («The Country Husband») чоловік, Френсіс Уід, після авіакатастрофи повертається в рідний затишний дім, де панує гармонія і лад: «The living-room was spacious and divided like Gaul into three parts. Nothing here was neglected, nothing not been burnished. It was his element, his creation, and he returned to it with that sense of lightness and strength with which any creature returns to his home». П'ять днів на тиждень він із дружиною ходить у гості, влаштовують прийоми вдома. Це щаслива сім'я, Але… у цій зразковій люблячій сім'ї ні дружина, ні діти не помічають батька, який ледве не загинув у авіакатастрофі. Коли він намагається вкотре розповісти, ніхто не звертає увагу: дочка читає журнал, дружина займається обідом і дітьми: «.Francis would be greeted with affection, but children are absorbed in their own antagonisms».

І тоді трапляється так, що Френсіс закохується у няню своїх дітей - Ен. Це почуття окриляє його, буденні речі здаються яскравими. Подружнє життя протікає спокійно, поки до Уідів не заходить Клейтон Томас, який виявляється молодим чоловіком няні Ен. Після такої новини, Френсіс втрачає контроль над собою і вчиняє скандал дружині Джулії у відповідь на її скарги про його поведінку з сусідами та неохайність вдома. Джулія збирається піти від чоловіка, але розуміє, що без неї Френсіс потрапить у халепу, а Френсіс, своєю чергою, розуміє, що Джулія залежна від нього, і просить її залишитись. Скандал вщухає., і твір закінчується тією самою рутиною, якою і починалася розповідь.

Джонні Хейк («The Housebreaker of Shady Hill») розповідає про ідеальний затишок свого гнізда: «We have a nice house with a garden and a place outside for cooking meat. I'm thrilled. this is what is meant by the sweetness of life». Поруч щаслива дружина, яка не здогадується, що чоловіка звільнили з роботи. Джонні започатковує власний бізнес, але справи не йдуть вгору, він переживає фінансову кризу, його занепад духом відчуває сім' я, проте Джонні ні в чому не зізнається - із усіх сил намагається «тримати» обличчя. На вечері в Уорбертонів Джонні вирішує пограбувати хазяїна дому, знаючи, що той завжди носить з собою тисячу доларів у гаманці. Уночі він здійснює свій план. Але гроші не допомагають йому вийти зі скрути. Думка, що він може бути викритий будь-якої миті, не дає спокою, і в цьому стані Джонні бачить навколишній порядок інакше, мріє жити на вільних зелених полях, чистому повітрі. Зрештою, колишній шеф запрошує Джонні повернутись на роботу, видає йому аванс і Джонні, прокравшись уночі в дім Уорбертонів, повертає вкрадену суму грошей.

Поруч із простором реальним Чівер демонструє ірреальне й абсолютне. Мотиви відібраної радості, швидкоплинність, короткочасність щастя, дивакуватість вигадок, невпевненості в майбутньому, а особливо аморальність егоїзму - обумовлюють неоднозначність вчинків, поведінки й мислення персонажів.

Передмістя у Чівера персоніфікується - воно виставляє кордони не лише географічні, але й моральні. І мораль висуває не універсальну, а власну. У новелі «The Country Husband» чоловіка на межі зради зупиняє думка тільки про те, що так не чинять у передмісті, що є усталені норми і закони, які не можна порушувати: «.there had not been a divorce since he lived here; there had not been a breath of scandal. Things seemed arranged.». Герої не просто приймають «встановлений» лад, вони діють згідно з ним, ніби з власної волі. Соціальний статус - на першому місці. Передмістя звужує вибір та можливість діяти, спілкування набирає шаблонного стилю, емоціям місця немає. Не можна не запропонувати випити, якщо до вас завітали гості, не можна відмовитися від запрошення на вечерю, не можна нагрубити сусідові: «I don't know what makes you think that in a community like this you can indulge every impulse you have to be insulting, vulgar and offensive. I've worked hard for the social position we enjoy in this place». Тут не можна зрадити дружині. Передмістя диктує зовнішні межі й керує внутрішнім світом людей. Зовні це нагадує маріонеток, але Чівер дає нам можливість порівняти й оцінити: чи це погано? Хіба ж погано не нагримати на сусіда, залишитися вірним дружині?

Двоїстість і дуальність - основоположні риси зображення Чівером простору передмістя, де зі звичайного, буденного ходу подій та розвитку характерів героїв, абсурдність ситуацій та способу життя стає макроскопічною. Передмістя, здається, є відповіддю на дилеми героїв, вони бачать його прихистком від злих ворожих міст, проте забувають, що така втеча не врятує від поривів душевних, внутрішніх незгод, які завдадуть руйнації зовнішньому комфорту [4, с. 1].

У новелі «The Housebreaker of Shady Hill» за своїм бажання щасливо жити дружина не помічає проблем чоловіка, а він навіть вдається до крадіжки, аби втриматися на поверхні, забезпечити життя родини у належному статусі.

Ми дозволимо собі не погодитися з думкою одного з найавторитетніших сучасних дослідників американського short story Чарльза І. Мея про те, що герої Чівера однотипні, передбачувані та стереотипізовані [4, c. 2]. Навіть, якщо на початку ми зустрічаємо звичайного героя, то передмістя формалізує його поведінку, трансформує його особистість, і ми вже бачимо дивака, який «йде додому» вплав або грабує сусіда, а потім, ризикуючи бути викритим, повертає йому гроші. На наш погляд, герої Чівера неординарні, дещо навіть маргінальні особи. Хоча передмістя Чівера - це гомогенний простір, проте його герої - калейдоскоп образів. Наприклад, ексцентричний випадок, що трапився у новелі «The Swimmer», коли герой вирішив вплав дістатися дому. Чівер показує, як ця подія обернулася подорожжю життям, що насправді вона є «виразним, метафоричним зображенням життя, що прийшло до краху» [2, с. 366].

Передмістя у новелах Чівера виконує образотворчу функцію. Звичайні, врівноважені герої, шукаючи захисту від зазіхань міста на спокій людини, знаходять комфорт в атмосфері передмістя, у рутині життя та проявляють себе диваками та оригіналами. Соціальний статус, сформований у межах міста під впливом вузьких територіальних меж передмістя, гіперболізується. Він впливає на самоусвідомлення героя, його дії та бажання. І, хоча передмістя встановлює власні принципи поведінки і, під їхнім впливом, життя ніби набуває рис деякої ідеалізації, у зображенні Чівера сформоване суспільними канонами передмістя все ж зберігає необхідний для людини простір, аби вона не підпала повністю під владу системи, яка нівелює людську сутність. Передмістя ніби оголює її, очищаючи, виштовхуючи негативне на поверхню.

Література

чівер передмістя пейзаж новелістика

1. Бахтин М.М. Формы времени и хронотопа в романе. Очерки по исторической поэтике / М.М. Бахтин // Бахтин М.М. Вопросы литературы и естетики. - М.: Худож.лит., 1975. - С. 234-407.

2. Балдицын П. Как живут некоторые американцы и как об этом писал Джон Чивер предисловие / П. Балдицын // Чивер Дж. Прощай брат: Расссказы. - М.: Лениздат, 1983. С. 359-367

3. Лотман Ю.М. Избранные статьи в трех томах. Т. 1. - Таллин: Александра, 1992. - 480 с.

4. Carles E. May Do John Cheever's Stories Deserve a New Look? / E. Carles // Sunday. - 2009. - March 15.

5. Ebner M.H. Creating Chicago's North Shore A Suburban History / M.H. Ebner. - Chicago, L., 1988. - P. 22.

6. Jackson K.T. Crabgrass Frontier. The Suburbanization of the United States / Jackson K.T. - Oxford et al., 1985. - P. 17-19

7. The stories of John Cheever. - New York., 1978. - 693 p.

Размещено на Allbest.ru