Переклади поезії Шевченка в Польщі

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

ПЕРЕКЛАДИ ПОЕЗІЇ ШЕВЧЕНКА В ПОЛЬЩІ

Валентина Соболь

Варшавський університет



Стаття присвячена аналізу перекладів поезії Тараса Шевченка польською мовою. Окреслено найважливіші етапи вивчення Шевченка в Польщі. У статті порівнюються переклади Богдана Лепкого, Чеслава Ястжембця-Козловського, Єжи Єнджеєвича i Петра Куприся. Особлива увага приділяється «Кобзареві» Тараса Шевченка у перекладі Петра Куприся. У статті доводиться, що видання польськомовного «Кобзаря» у перекладі П. Куприся в 2008 році, а в 2012-му -- двомовного «Кобзаря» у перекладі П. Куприся, передбачає якісно новий рівень компаративного вивчення перекладів Шевченка польською мовою.

Ключові слова: «Кобзар», Петро Купрись, переклади, токени, перекладацькі стратегії.

The article deals with the analysis of Taras Shevchenko poetry translated into Polish. The main stages of studying his creative works in Poland were also outlined. Translations by Bohdan Lepkyi, Jerzy Jendzejewicz, Czeslaw Jastrzgbiec Kozlowski and Petro Kuprys were compared in the article. Special attention is paid to P Kupryss translation of «Kobzar» by Taras Shevchenko. It was proved that Kupryss Polish translation (2008) and bilingual printed version (2012) of «Kobzar» represent a new level and quality of comparative studying of translations of Shevchenko's poetry into Polish.

Keywords: «Kobzar», Petro Kuprys, translations, tokens, interpretational strategies.

Artykul poswigcono analizie tlumaczen poezji Tarasa Szewczenki na jgzyk polski. Przedstawiono najwazniejsze etapy badan nad tworczosciq Szewczenki w Polsce. Porownuje sig tlumaczenia Bogdana Lepkiego, Czeslawa Jastrzgbca-Kozlowskiego, Jerzego Jgdrzejewicza i Piotra Kuprysia. Szczegolnq uwa- gg zwraca sig na «Kobziarza» Szewczenki w tlumaczeniu Piotra Kuprysia. W artykule udowodniono, ze publikacja polskiego «Kobziarza» w tlumaczeniu P Kuprysia w 2008 r. oraz dwujgzyczne wydanie «Kobziarza» z tlumaczeniami P. Kuprysia z 2012 r. przewidujq jakosciowo nowy poziom analizyporow- nawczej przekladow Szewczenki na jgzyk polski.

Slowa kluczowe: «Kobziarz» T. Szewczenki, Piotr Kuprys, tlumaczenie, tokeny, strategie tlumaczenia.

Такої, як «Кобзар», книжки не має ні один народ.

Олександр Лотоцький [2, с. 369]

переклад Кобзар Шевченко Польська мова



У 2008 побачив світ «Кобзар» у перекладі польською Петра Куприся (1933-2002). У 2012 році з нагоди 20-річчя здобуття Україною незалежності Видавничий комітет (голова професор Юзеф Колодзєй) подарував загалові двомовне (паралельно оригінал і переклад польською) видання «Кобзаря» у перекладі Петра Куприся [7, с. 833]. Люблінський поет та філолог є першим, хто здійснив переклади усіх віршованих творів Т. Шевченка.

Контрапункти рецепції Тараса Шевченка у Польщі прокреслили українці. Однак автор першої монографії про Шевченка, написаної в 1865 році, -- це поляк Гвідон Баттаглія, який писав, що Шевченко першим відродив нову українську ідею і був найбільшим представником тієї ідеї.

На початку ХХ століття Шевченко -- це, в оцінці Є. Маланюка, «національно- ядерна, органічна частка селянського моноліту» [3, с. 341]. На початку ХХІ століття

Шевченко, за влучною оцінкою Михайла Лесіва, «найбільший моральний авторитет для українців різних політичних сил» [1, с. 6]. Це, властиво, перу М. Лесіва належать капітальні передмови до обох видань «Кобзаря» польською мовою у перекладі П. Ку- прися. У них проаналізовано найважливіші етапи зацікавлення поезією Шевченка у Польщі із акцентом на її перекладах польською. Окрасою видання 2008 року стала стаття Михайла Лесіва «Поезія Тараса Шевченка у перекладі Петра Куприся» [8, с. 7-31], так і до видання 2012 року -- двомовна, українською і польською, передмова «Тарас Шевченко. Кобзар. Переклад: Петро Купрись. Taras Szewczenko. Kobziarz. Przeklad Piotr Kuprys» [1, с. 6-51].

Перш ніж аналізуватимемо переклади Т. Шевченка польською, окреслимо найголовніші етапи зацікавлення його поетичним словом у Польщі. Польською твори Шевченка перекладали ще за життя поета, починаючи із 1860 року. Першим переклав і надрукував у пресі 18 творів українського пророка «син польського шляхтича й кріпачки українки, який відчував Шевченка» [23, с. 362], Леонард Совінський (1831-1887). Леонарда Совінського у розвідці-післямові до видання вибраних поезій Шевченка за першочергової участі Українського Наукового Інституту у Варшаві [16, с. 197-211] було названо найліпшим із усіх давніших перекладачів Шевченка.

Хто переклав найбільшу кількість (до Петра Куприся) творів Шевченка? Правдоподібно, це був Сидір Твердохліб (1886-1922), його перу належить переклад 37 творів Шевченка. Відтоді упродовж півтора століття понад 50 відомих і менш відомих перекладачів працювали над перекладом поезії Т. Шевченка, серед них і письменники такої величини, як Владислав Сирокомля, Стефан Жеромський, Ярослав Івашкевич, Юзеф Лободовський, Казімєж Вежинський. Належну оцінку та визнання здобули переклади таких видатних митців, як Марія Беньковська, Костянтин Думанський, А. Ґожалчинський, Тадеуш Голлендер, Ярослав Івашкевич, Чеслав Ястжембець-Коз- ловський, Богдан Лепкий, Влодзімєж Слободнік, Леонард Совінський, Казімеж Вежинський, Зоф'я Войнаровська, Богдан Жиранік.

Петро Купрись поставив перед собою завдання перекласти польською всі віршовані твори (вірші, балади, поеми), користуючись київським виданням «Кобзаря» за 1967 рік, а це 260 творів, і власне, досі такої праці, окрім нього, не виконав жоден перекладач. Осягнути засади, випрацювані практикою Петра Куприся, найбільш послідовно заангажованого в двомовне звучання слова Шевченка, -- завдання не на одну розвідку. Очевидним є компаративний вимір проблеми, менш очевидним, але ще важливішим, видається «ключ» до проблеми Євгена Маланюка, що в стосунку до творів Шевченка в багатьох випадках безпорадним і щонайменше неповним є раціоналістичний аналіз, бо ж не обійтися тут «без творчої й при тім національної інтуї- ції»[3, с. 344].

Як відомо, обидві мови, українська і польська, були для Петра Куприся знаними від народження, двомовним було його виховання (спершу на Підляшші, потім на Волині й знову, після 1947 року, на Підляшші). Його освіта -- російська філологія Ягеллонського університету -- не стала на перешкоді до заглиблення в таїну української мови. Наголошуємо на цьому невипадково, оскільки в історії перекладу траплялися також і курйозні моменти, як наприклад у практиці Казімежа Анджея Яворського. Сам він щиро зізнавався, що йому не вдався переклад «Заповіту». Казімеж Анджей Яворський не мав словника, але завдяки володінню російською мовою розумів майже все, іноді здогадувався про значення слів у контексті. «Але колись, -- зізнався К. А. Яворський, -- потрапив я пальцем в небо. Ніколи не забуду ляпсусу, який зробив у вірші Богдана Кравціва, перекладаючи слово «тендітний» (ніжний, крихкий), як... «tandetny». У перекладі з польської «tandetny» означає «дешевий, халтурний». Врешті, він розсміявся, коли часопис «Назустріч» жартома й не без єхидства той переклад назвав «тендітним» [13, с. 138].

Від часу, коли постали перші переклади Шевченка польською, відбулися значні зміни в теорії перекладу, яка збагатилася новими напрацюваннями [9; 14; 19; 21; 22]. Порівняння тогочасних засад П. Зайцев у праці «О przekladach Szewczenki na j^zyk polski» сам визнавав суперечливість названих засад: прагнути точно відтворити ритміку оригіналу і докладно передати зміст, перекладач стикається із непереборними труднощами [23, с. 361]. та новочасних концепцій теорії перекладу увиразнює поступ досліджень останніх десятиліть, коли була підважена (Ж. Дерріда) непорушна досі засада щодо першорядності оригіналу в стосунку до перекладу. В численних працях було узасаднено, що обидва тексти, вихідний і кінцевий (тобто переклад), виконують не тільки комунікативну функцію, а є «засобом відкривання і створення речей» [11, с. 140]. При цьому значення [signifie], як наголошує Умберто Еко, «залишається центральною проблемою дефініції перекладу, хоча тільки в більш докладному дослідженні спеціальних перекладів зможемо з'ясувати кілька 'їхніх таємниць» [9, с. 106]. В одній зі своїх останніх праць «Doswiadczanie przekladu» Умберто Еко повторює: «Переклад ніколи не є простим переходом між двома мовами, але між двома культурами» [9, с. 113].

Кардинально відмінними на початку ХХ століття були сформульовані П. Зайцевим п'ять найважливіших засад перекладу поетичного тексту: 1) належний добір висловів, тобто невпровадження до перекладу лексичних одиниць, які належать до іншого стилістичного колориту, ніж той, в якому виконано твір; 2) збереження тропів та фігур оригіналу; 3) відтворення метричних особливостей оригіналу; 4) відтворення внутрішньої евфонії вірша; 5) мовний артистизм перекладу. Останню засаду П. Зайцев коментує детальніше: перекладач не має права поминати можливі труднощі, не може вживати ненатуральних, неприродних для контексту висловів [23, с. 361]. Павло Зайцев, головний редактор як повного видання творів, так і збірки вибраних поезій Шевченка 1936 року (тут понад 100 творів Шевченка, нові перекладачі), у розвідці «Про переклади Шевченка польською мовою» наголошує, що оцінюючи переклади поезії Шевченка польською, треба брати до уваги «основну відмінність, що існує між українською та польською версифікацією: польська -- силабічна, українська -- тонічна. Не менш важливою є й та обставина, що по відношенню до постійного польського наголосу на другому складі з кінця, у перекладах на польську мову чоловічі рими, такі прості й поширені в українській мові, можна передати польською виключно односкладовими словами. Додається до цього ще одна складність, що особливо стосується творів Шевченка: він щедро користується засобами української народної поетики й ту її мовну «магію» інколи годі перекласти будь-якою іншою мовою» [23, с. 362].

Зіставлення перекладів восьми перших рядків Шевченкового «Заповіту», що його М. Якубець назвав «мало не національним гімном України» [12, с. LXV], потверджує актуальність висновків П. Зайцева. Шевченків «Заповіт» перекладали щонайменше 16 поляків. М. Лесів порівнює переклади Зоф'ї Войнаровської, Богдана Лепкого, Ярослава Івашкевича, Казімєжа Анджея Яворського, Єжи Єнджеєвича, Петра Куприся. Проектуючи переклади на оригінал, М. Лесів прийшов до висновку, що найближчим до українського оригіналу є переклад найвідданішого перекладача Петра Куприся:

Наприклад, словосполучення «реве ревучий»:

-- у З. Войнаровської -- «szumi^ce odm^ty»;

— у Б. Лепкого -- «wre i pian^ ciska»;

— у Я. Івашкевича -- « jAk si^ r^czy ciska»;

— у К.А. Яворського -- «fale rw^ce z sykiem»;

— у Є. Єнджеєвича -- «jak ryczy zuchwaly»;

— у П. Куприся -- «jak ryczy rycz^cy».

Чи не найбільшу трудність становлять для перекладача ліричні поезії. Стало аксіомою твердження, що перекладач у прозі -- раб, але перекладач у поезії -- суперник [4, с. 300].

Звернімося, наприклад, до вірша Шевченка «Доля». Зміна ритму змінює і враження від твору. Так, уживання спондея та амфібрахія у перекладі Л. Совінського (він, за спостереженням П. Зайцева, мав менше щастя у перекладі ліричних творів) позбавило твір глибокої настроєвості та піднесеного тону:

Tys mi^, dolo, nie zwodzilas:

Przyjacielem, siostr^, bratem Sierocie ty bylas.

Tys mi^ wzi^la malenkiego,

Do szkoly oddala W r^ce djaka pijanego I tak powiedziala

У перекладі Чеслава Ястжембця-Козловського передається, натомість, саме Шев- ченкова ритмомелодика:

Tys nie zwodzila mnie; tys byla Jak druh i brat i siostra mila Sierocie; tys do szkolnych bram Za r^k^ wiodla mnie, dzieciaka,

Azebym wiedz^ czerpal tam

Pod pijanego piecz^ d^ka... [17, с. 314; 19, с. 306] Обидва вказані видання ідентично подають саме цей переклад вірша «Доля»: як Павло Зайцев у 1936-му, так і Мар'ян Якубець в 1974-му високо цінували рівень роботи Чеслава Ястжембця-Козловсь-кого як автора перекладу.

У перекладі П. Куприся бачимо максимальну близькість до оригінала:

Tys ze mn^ nigdy nie chytrzyla,

Ty druhem, bratem, siostr^ bylas Dla mnie, biedaka, Wzi^las tak Za r^czk^ wiodlas malutkiego Do szkoly, gdzie pijany diak Nauczal uczniow byle czego [7, с. 678].

Як бачимо, в процесі перекладу ліричних творів особливої актуальності набуває засада Умберто Еко, що переклад -- то «не перехід із мови Alfa на мову Beta. Переклади не відносяться до лексичних типів, а до текстуальних обставин, до токенів Токен -- генератор кодів.. Опираються не на порівнянні двох мов, а двох текстів, які постали в двох різних мовах.

Більше того, переклади часто вимагають дедукції, яку треба доконати в стосунку до світів, про які говорять» [9, с. 108] (виділено автором. -- В. С.).

Чи не тому, що органічне закорінення в український космос єднало Тараса Шевченка і Богдана Лепкого, переклад Лепким поезії «Чи ми ще зійдемося знову...» видається неперевершеним? Переклади Б. Лепкого високо цінував П. Зайцев, вважаючи його на цьому полі щасливішим від таких польських колег, як К. А. Яворський, якому не вдався переклад «Заповіту», та Е. Житомєрський.

Порівняймо тут переклади Богдана Лепкого, Чеслава Ястжембця-Козловського i П. Куприся:

У Богдана Лепкого домінує спорідненість перекладу з оригіналом на лексичному рівні:

Czy my spotkamy si^ gdzies jeszcze,

Czy pozegnali si^ na wieki I slowo prawdy i milosci Poniesli w obey kraj daleki?

A niech i tak! Nie nasza matka,

Lecz przeciez j^ szanowac trzeba I trzeba wytrwac do ostatka,

Bo takie jest zrz^dzenie nieba!

Ukorzcie si^! Modlcie si^, bracia,

0 sobie nie zapominajcie

1 Ukraine nasz^ drog^

Cal^ pot^g^ serc kochajcie!

A kiedy przyjdzie chwila sroga,

Ostatnia -- za ni^ proscie Boga! [17, с. 191]

У перекладі Чеслава Ястжембця-Козловського виразніше передається Шевченко- ва ритмомелодика:

Czy jeszcze kiedy si^ zejdziemy,

Czy juz ta chwila nie zagosci,

A slowo prawdy i milosci Rozniesiem w stepie, pustce niemej?

Na, coz! Ten kraj -- nie nasza matka,

A chcesz czy nie chcesz -- czcij go bratku!

To wola Bosla... Zyjcie zgodnie,

Pokornie proscie Boga w niebie I wspominajcie wzajem siebie,

Milujcie swoj^ Ukraine .

W ostatni^ t§, w t^ zl^ godzin^,

Kiedy si^ pastwi nad ni^ zbrodnia --

Boga blagajcie o ni^ co dnia! [17, с. 192]

У П. Куприся домінує енергія спонуки до дієвої любові до України, дякуючи повторові слова «Kochajcie», яке, римуючись із молитовним «Blagajcie», досягає піку емоційності, актуалізує найвищу для кожного українця цінність:

Czy jeszcze si^ zejdziemy znowu?

Czysmy na wieki si^ rozeszli?

I prawdy, i milosci slowo Po stepach, puszczach juz rozniesli?

Niech b^dzie tak. Nie nasza matka --

Lecz przyszlo czcic i w tym wypadku.

To wola Pana. Z nia swe czyny Zespolcie! Modlcie si^ do Boga I wspominajcie siebie, drog^

Kochajcie swoj^ Ukrain^.

Kochajcie j^... W on czas okrutny,

W ostatniej chwili ci^zkiej, smutnej Blagajcie Pana za jedyn^ [7, с. 438].

Ще більш очевидною є відмінність різних перекладів, якщо звернутися до такого знаменного твору Т Шевченка, як «Розрита могила» («Rozkopana mogila»). Цей потужний твір опертий на реальних фактах розкопування козацьких могил в Україні. Цим займалася археологічна комісія під керівництвом київського генерал-губернатора Бібікова. У 1972 році в серії «Бібліотека Народова» було видано вибрані твори в опрацюванні М. Якубця. У розлогій передмові до видання польський учений у ті драматичні для української культури роки написав, що хоча в поезії Шевченка йшлося про розкопування підземелля палацу Богдана Хмельницького в Чигирині (зруйнованого царськими військами в 1678 році), але «ті підземелля під пером поета доростають до символу сплюндрованої України» [12, с. LXIV].

Звернімося до цього унікального вірша, порівнявши переклади Єжи Єнджеєви- ча та Петра Куприся. Знаковий твір Шевченка «Розрита могила» перекладали також Паулін Свєнціцький і Чеслав Ястжембець-Козловський. За переконанням М. Якубця [12, с. 81], найбільш адекватним є переклад Єжи Єнджеєвича. Ця висока оцінка є актуальною і зараз, у чому можна пересвідчитися, зіставивши позначені жирним шрифтом фрагменти. Зграбний, максимально близький до оригіналу переклад Петра Куприся, як на нашу думку, не перевершує перекладу Єжи Єнджеєвича:

У Єжи Єнджеєвича:

Cichy swiecie, kraju mily,

Moja Ukraino!

Za co ciebie zrujnowano,

Za co, matko, giniesz?

Stepy moje wykupili Niemcy i Zydowie,

Synom moim na obczyznie Praca niszczy zdrowie.

Stary Dniepr, moj brat, wysycha,

Juz mnie zaniedbuje,

A mogily, serce mile,

Moskal rozkopuje [18, с. 81-83] М. Якубець у примітці на сторінці 81 зазначає, що вірш «Розрита могила» уперше був виданий у 1859 році в Лейпцигу у книжечці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки» як 8-й том серії «Русская

библиотека», яка була вільна від царської цензури [12, с. 81]. (тут і далі жирним шрифтом виділення моє. -- В. С.).

У Чеслава Ястжембця-Козловського:

Cichy swiecie, kraju mily,

Moja Ukraino!

Za co giniesz, matko? Za co Zrobiono-c ruin^?

Moje stepy zagarn^lo Zydostwo i Szwaby,

Moje syny na obczyznie Haruj^ jak raby.

Dumny Dniepr, moj brat, wysycha I juz mi^ opuszcza,

A w mogily moje mile Moskiewska si^ tluszcza Wdr^za... [17, с. 83-84]

Петро Купрись, як побачимо далі з наведеного прикладу, вдався до димінутиву. У його перекладі, як на мою думку, не є вдалим пестливе називання повноводного Дніпра братиком. Натомість «Dumny Dniepr, moj brat...» у перекладі Чеслава Ястжембця-Козловського і «Stary Dniepr, moj brat» у Єжи Єнджеєвича точніше передають потугу вічної ріки, зберігаючи Шевченків (і народнопоетичний) символічний потенціал образу.

Swiecie cichy, kraju mily,

Moja Ukraino!

Za co ciebie spl^drowano,

Za co musisz gin^c?

Czy si^ z rana nie modlila,

Do switu Bozego?

I czy dzieci nie uczylas Zwyczaju dobrego?

Stepy moje rozprzedano Zydom, Niemcom oto,

A synowie na obczyznie Na cudzych robotach.

Dniepr, braciszek moj, wysycha,

Mnie porzuca w troskach,

A mogily moje mile Rozkopuje Moskal... [7, с. 293]

Підсумовуючи, зазначимо, що Шевченкознавчі студії в Польщі, переклади його поезій польською мовою прокреслюють кілька визначальних етапів. Перекладати твори Т. Шевченка польською мовою почали ще за життя поета. Знаковими для Польщі й світу виданнями у ХХ столітті можна вважати «Повне видання творів Тараса Шевченка» [5] за редакцією Павла

Зайцева, зреалізоване Українським Науковим Інститутом і видане у Варшаві, а також том «Wybor poezji», опрацьований Мар'яном Якубцем [19, с. 354], виданий у серії «Національної бібліотеки» («Biblioteki Narodowej») після Другої світової війни. Не переоцінити того факту, що назване повне видання творів Шевченка супроводжене пояснювальними статтями Євгена Маланюка, Леоніда Білецького, О. Лотоцького, П. Зайцева, В. Дорошенка, Ів. Брика, С. Смаль-Стоцького. Видання творів Шевченка в серії «Бібліотека Народова» супроводжене вступом, який фактично є ґрунтовною монографією Мар'яна Якубця [12, с. III-CXXX].

На початку ХХІ століття дочекався свого видання спершу польськомовний (2008), а згодом і двомовний (2012) «Кобзар» у перекладі П. Куприся. Видання ХХ-ХХІ століть бачаться складовими інтеркультурового феномена, в контексті якого переконливо потверджується висунута ще в 1936 році гіпотеза Павла Зайцева, «що найліпше можна відтворити характеристичні риси поезії Шевченка польською мовою» [23, с. 370]. Поява двомовного «Кобзаря» у перекладі П. Куприся переводить на якісно новий рівень перспективи компаративного вивчення перекладів Шевченка, але водночас оприявнює гостроту кількох моментів. Так, Максим Рильський ставив Шевченка поряд із Міцкеви- чем, Пушкіним, Байроном. Він наголошував, що це народний поет, тому що він висловив «усі найкращі думи, пориви і стремління свого народу, а отже і всього людства» [6, с. 22]. Однак не дозволяє збитися в бік надмірного оптимізму як призабута праця Ф. Равіти- Гавронського «Кілька слів про родину і місце родинне Тараса Шевченка» [15, с. 211-224] із запевненнями, що родина Шевченка була заможною [15, с. 219], що не було жодної панщини [15, с. 220], так і новочасне (2007) енциклопедичне видання «Wielkie biografie. Pisarze, kompozytorzy, artysci» [10, с. 816], в якому не знайдемо жодної інформації про Тараса Шевченка. Хибність такої позиції непомічання очевидна. Очевидна, з огляду на появу нових цінних наукових праць, так і в контексті присвяченого 200-річчю Шевченка круглого столу на 15 Міжнародному з'їзді славістів у Мінську (23 серпня 2013 року), у світлі проблем, піднятих у дні роботи VIII конгресу Міжнародної асоціації україністів (21-24 жовтня 2013 року). Не втратила актуальності теза Гвідона Баттаглія, що пізнати Тараса Шевченка -- це для поляків річ надзвичайно великої ваги. Більше того, сьогодні вона набуває нової сили та, без перебільшення, європейських і світових вимірів.



ЛІТЕРАТУРА

1.Лесів Михайло. Поезія Тараса Шевченка у перекладі Петра Куприся. Lesiow Michal Poezja Tarasa Szewczenki w tlumaczeniu Piotra Kuprysia / Переклад з польської мови: д-р Марія Борцюх // Тарас Шевченко. Кобзар / Переклад: Петро Купрись. Taras Szewczenko. Kobziarz. Przektad Piotr Kuprys, Wydawnictwo KUL, Lwow-Lublin 2012. -- С. 6-51.

2.Лотоцький Олександр. Державницький світогляд Т. Шевченка / Олександр Лотоць- кий // Повне видання творів Тараса Шевченка / За редакцією Павла Зайцева. Поезії 1847¬1850 рр. -- Том 4. -- Варшава-Львів, 1937. -- С. 349-369.

3.Маланюк Євген. Ранній Шевченко / Євген Маланюк // Повне видання творів Тараса Шевченка. Том ІІ. Поезії 1837-1842 рр. / За редакцією Павла Зайцева. -- Варшава-Львів : Український Науковий Інститут. 1934. -- C. 340-349.

4.Модестов В. С. Художественный перевод: история, теория, практика / В. С. Модес¬тов. -- М. : Издательство Литературного института им. А.М. Горького, 2006. -- 463 с.

5.Повне видання творів Тараса Шевченка. За редакцією Павла Зайцева. Варшава-Львів : Український Науковий Інститут. 1934-1936 (T. I: Передмова від видавництва. Літературна біо¬графія Т.Шевченка. Автор біографії П. Зайцев; Т. ІІ: Поезії до року 1843; том ІІІ: Поезії 1843¬1847 рр.; Т. IV: Поезії 1847-1857 рр.; Т. V: Поезії 1857-1861 рр.; Т. VT: Назар Стодоля. Різні твори;

Томи ІІ-VI редагує П. Зайцев; Т. VII: Повісті «Художник», «Наймичка», «Варнак»; Т. VIII: Повісті «Княгиня», «Музика», «Нещасний», «Капітанша»; Т. ІХ. Повісті «Близнята», «Прогулька»; Т. Х: Журнал; Т. ХІ: Листи. Редагує П. Зайцев; Т. XII: Т. Шевченко як маляр (з численними репродукці¬ями малюнків). Автор розвідки Д. Антонович; Т. ХШ: Т. Шевченко в його польських взаєминах. П. Зайцев; Т. Х^: Т. Шевченко в чужих мовах. Переклади Шевченка на мову польську. Редагує Б. Лепкий; Т. XV: Т. Шевченко в чужих мовах. Переклади Шевченка на інші мови. Редагує Роман Смаль-Стоцький; Т. XVI: Бібліографія творів Шевченка та праць про нього: Д. Дорошенко.

6.Рильський Максим. Поетика Шевченка / Максим Рильський // Наукові записки АН УРСР. -- Том 2. -- К., 1946. -- С. 22-24.

7.Шевченко Тарас. Кобзар. Переклад: Петро Купрись. Taras Szewczenko. Kobziarz. Przeklad Piotr Kuprys, Wydawnictwo KUL. -- Lwow-Lublin, 2012. -- 833 s.

8.Fesiow Michal Poezja Tarasa Szewczenki w tlumaczeniu Piotra Kuprysia / Michal Fesiow // Taras Szewczenko. Kobziarz. W tlumaczeniu Piotra Kuprysia. -- Lublin : Wydawnictwo KUL, 2008. -- S. 7-31.

9.Eco Umberto. Doswiadczanie przekladu / Umberto Eco // Teksty drugie. -- 2006 [102].

--№ 6. -- S. 106-120.

10.Encyklopedia PWN «Wielkie biografie». Pisarze, kompozytorzy, artysci. -- Warszawa : Wydawnictwo Naukowe PWN, 2007. -- 816 s.

11.Gaszynska-Magiera Malgorzata. Przeklad literacki jako spotkanie mifdzykulturowe / Malgorzata Gaszynska-Magiera // Translatio i literatura. Redakcja naukowa Anna Kukulka- Wojtasik. -- Warszawa : Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego, 2011. -- S. 137-144.

12.Jakobiec Marian. Wst^p / Marian Jakobiec // Szewczenko Taras. Wybor poezji, oprac. Marjan Jakobiec. -- Wroclaw-Warszawa-Krakow-Gdansk : Wydawnictwo «Zaklad imienia Ossolinskich», 1974. -- S. III-CXXX.

13.Jaworski Kazimierz Andrzej. W kr^gu «Kameny» / Jaworski Kazimierz Andrzej. -- Lublin, 1965. -- S. 138-139.

14.Pisarze polscy o sztuce przekladu 1440-2005. Antologia. Wybor i opracowanie Edward Balcerzan, Ewa Rajewska. -- Poznan, 2007. -- 558 s.

15.Rawita-Gawronski F. Kilka slow o rodzinie i miejscu rodzinnеm Tarasa Szewczenki / F. Rawita-Gawronski // Studia i szkice historyczne, seria II, Nakladem towarzystwa wydawniczego.

--Lwow-Warszawa-Poznan, 1900. -- S. 211-224.

16.Serednicki Antoni. W kr^gu wspolpracy uczonych polskich i ukrainskich w Warszawie (1925-1939). (Z historii Studium Teologii Prawoslawne UW i Ukrainskiego Instytutu Naukowego) / Antoni Serednicki // Rocznik Teologiczny, ChAT, XXXVI-z, 1994. -- S. 197-211.

17.Szewczenko Taras. Poezje w przekladach M. Bienkowskiej, K. Dumanskiego, A. J. Gorzalczynskiego, T. Hollendera, J. Iwaszkiewicza, Cz. Jastrz^bca-Kozlowskiego, B. Fepkiego, J. Fobodowskiego, Wl. Slobodnika, L. Sowinskiego, K. Wierzynskiego, Z. Wojnarowskiej, B. Zyranika / Pod red. Pawla Zajcewa. -- Warszawa : Ukrainski Instytut Naukowy, MCMXXXVI. -- 406 с.

18.Szewczenko Taras. Rozkopana mogila / Taras Szewczenko // Szewczenko Taras. Wybor poezji, oprac. M. Jakobiec. -- Wroclaw-Warszawa-Krakow-Gdansk, 1974. -- S. 81-83.

19.Szewczenko Taras. Wybor poezji / Taras Szewczenko / Oprac. M. Jakobiec. -- Wroclaw- Warszawa-Krakow-Gdansk, 1974. -- 354 s.

20.Translatio i literatura. Redakcja naukowa Anna Kukulka-Wojtasik. -- Warszawa: Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego, 2011. -- 426 s.

21.Urbanek Dorota. Dialektyka przekladu / Dorota Urbanek. -- Warszawa, 2011. -- 202 s.

22.Wspolczesne teorie przekladu. Antologia / Red. Piotr Bukowski, Magda Heydel. -- Krakow : Wydawnictwo «Znak», 2009. -- 484 s.

23.Zajcew Pawel. O przekladach Szewczenki na j^zyk polski / Pawel Zajcew // Szewczenko Taras. Poezje / Pod red. Pawla Zajcewa. -- Warszawa : Ukrainski Instytut Naukowy, MCMXXXVI. --S. 361-371.

Размещено на Allbest.ru

...