Соціально-політична та літературна комунікації в епіцентрі: поезія Євромайдану (Майдану)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-політична та літературна комунікації в епіцентрі: поезія Євромайдану (Майдану)

Чернюк С.Л.

кандидат філологічних наук

Від кінця листопада 2013 року не лише Євромайдан (Майдан), але й український контент у соціальних мережах заповнюється розмаїтими поетичними інтерпретаціями актуальних політичних подій України, складаючи консолідуючий темпоральний полілог-щоденник нації. У статті визначені мотиви, образи, форми існування й функції такої поезії.

Ледве наприкінці дев'яностих стихли модерністські дискусії про вічну переобтяженість української літератури громадсько-політичними проблемами й функціями, через що, ніби, доводилося поступатися естетичними вартостями, як Євромайдан (Майдан), трагічний бренд України в сьогоденні світу, знову актуалізував власне соціальні функції. Але в умовах постмодерної свідомості, яка не квапиться протиставляти соціально-прагматичне й естетичне, високе й кітч, актуалізація таких функцій виглядає органічною без заперечення естетичних.

Предмет цього дослідження - мотиви, образи, форми й особливості побутування поезії на мотиви Євромайдану (Майдану), що виникла й розповсюджувалася на Майдані й у соціальних мережах «Фейсбук» і «Вконтакте» за спонукою реципієнтів, керованих особистим бажанням чи переконаннями, у період від кінця листопада 2013 року до травня 2014 року. Предмет дослідження характеризується розімкнутістю через значний обсяг і особливості побутування.

У «Фейсбуку» на 18.06.2014 р. наявні сторінки «Поезія Майдану» [1], заснована 13.02.2014 р., «Поезія Євромайдану» [2] від 30.01.2014 р., «Бібліотека Майдану» [3], від 26.01.2014 р., розташована в Українському Домі, учасники якої проводять перфоменси, присвячені Євромайдану, публічні читання поезій Євромайдану й анонсують книжкові видання про Майдан і Революцію, а також сторінка «Вірші та поеми Української революції 2014» від 23.02.2014 р. [4]. У мережі «Вконтакте» - «Поезія Майдану та Революції / Ні війні» [5] (312 підписчиків на 18.06.2014) з першим дописом - портретом Т.Шевченка від 8.02.2014 р. У мережі «Одноклассники» - «Поэзия Майдана» [6] (401 учасник на 18.06.2014), створена 30.01.2014 р., є вірші на тему Майдану в групах «Вірші українською мовою» [7] та «Місто Львів - Город Львов «Відродження» [8]. Тексти, розглянуті в цьому дослідженні, з'являлися в названих цільових групах ФБ, у стрічці новин, а також у групі «Євромайдан 2013» [9] як репости чи дописи реальних користувачів, причетних чи не причетних до професійного письменства. Твори Галини Фесюк і Людмили Яцури були надіслані у відповідь на моє оголошення на сторінці ФБ. У статті збережено правопис дописів.

Матеріал обмежено текстами, в яких висловлене позитивне ставлення до ідеї Майдану. Питання поезії з неприхильною до Майдану думкою, розглядалося принагідно. Спираючись на перегляд групи Антимайдану на ФБ [10], можна твердити, що така поезія - авторська, переважно це політична сатира наклепницького характеру низької художньої вартості за авторством «Сергей Мырдин» із Ужгорода [11], призволенником творчості якого був у цей період «Александр Пиренейский-Розенберг» із Естонії [12]. Фактично сторінка «Александра» на 18.06.2014 р. - суцільний репост творів Мирдіна. Виявлені також дві поезії з незазначеним авторством (у період із березня до середини червня 2014 р.) на сторінках ФБ «Александр Тарадин» і «Соловьев Евгений». Аналогічних до майданівських сторінок чи спільнот поезії Антимайдану на 18.06. 2014 р. не виявлено. Порівняння майданівських і антимайданівсьих сторінок оприявнює, що поезія не надто цікавить прихильників антимайдану з користувачів ФБ.

Збирання розпочато, коли в стрічці новин систематично почала з'являтися поезія з відповідними мотивами. Першими виявилися не оригінальні твори, а переробка загальновідомих радянських пісень із незазначеним авторством на сайті розваг «Український Щитоносець» ФБ [13] 30 листопада «Вставай, страна огромная...» і «Я спросил Захарченко...» (з підзаголовком «Народна творчість») (на жаль, зараз ці пости відсутні на вказаній сторінці):

Несподіване жорстоке побиття студентів під приводом встановлення ялинки перед різдвяно-новорічними святкуваннями викликають появу інтимно-громадянських послань, віршів-вибачень перед дітьми за жорстокість світу, особливо яскраву на тлі Миколая і Різдва, традиційно асоційованих із любов'ю та добротою. 6 грудня українська письменниця, віднедавна жителька Македонії, Анна Багряна [14] пише ліричне послання до своєї маленької донечки:

«Хоч зима й не така жорстока, як північне братання, та поки на Майдані живі потоки з України змивають вроки - там, де нас, моя доню, немає, -ти пробач мені цей неспокій, що з грудей моїх витікає...

15 грудня на Майдані переписано з листівки послання до сина за підписом «Тато Олег» із алюзією на «І Архімед, і Галілей...» Тараса Шевченка:

СИНУ НА МИКОЛАЯ

«Зима така тринадцята, з колючими морозами,

Поезія Шевченка, як і громадянсько-патріотична поезія українських модерністів, «шістдесятників», була постійним аудіальним чи візуальним супроводом Євромайдану (Майдану) у формі громадського читання зі сцени, перфоменсу, графіті, листівок. Трагічним символом Майдану стало емоційне читання уривка з «Кавказу» Шевченка Сергієм Нігояном - молодим вірменином із Дніпропетровської області, батьки якого переселилися до України, рятуючись від війни в Нагірному Карабасі. Драматична загибель Сергія 22 січня, який був серед перших застрелених снайперами, актуалізувала потужний семантично-комунікативний консолідуючий дискурс поеми Шевченка, присвяченої загиблому у війні на Кавказі другові Якову де Бальмену.

Тема Майдану виразно прописана відомим письменником Олександром Ірванцем [15], творчість якого, оприлюднювана на ФБ, в цей час помітно активізується, починаючи з грудня тематика Майдану - стала. Письменник, як свідчать заголовки й датування, усвідомлено творить сатирично-гумористичний і ліричний онлайн- щоденник:

Наведених прикладів достатньо для твердження, що ця поезія - моментальна художня реакція на реальні події: повалення пам'ятника Леніну, поїздка Януковича до Давосу, учасники якого його проігнорували, залякування «хворим» Януковичем депутатів Партії Регіонів. Художні рефлексії над зворушливим святом Миколая в Олександра Ірванця й у Тата Олега також набувають політичного забарвлення, але тут не інтимного, а гумористичного, як і в Артема Полежаки [16], відомого українського співака та поета-слемера, що також протягом Майдану оприлюднює на ФБ сатирично-гумористичні твори.

У віршах-закликах Людмили Яцури «Не допустіть, сини, щоб Ваша мама...», «Хіба вбивають за любов...» і Галини Фесюк «Не складайте, майданівці, крила.», «Воздасться кожному за нелюбов.», «Хотіли вбити в тілі відчуття, До наготи розділи на морозі.» переважає традиційне віршування, народницька поетика й так само наявні алюзії до актуальних політичних подій.

На початку січня комунікація з використанням поезії менш інтенсивна, але й дальші свята набувають патріотичного забарвлення. 13 січня Наталія Крісман [17] створює мотиватор: фото дівчинки в віночку й вишиванці, підписане «Я - маленька Україна, / Але виросту колись, / Аби мрії про велику / У батьків моїх збулись». Ця львівська поетка, юрист за фахом, так само веде на ФБ поетичний щоденник, але ліричного змісту.

Перша публічна інформація про вбитих Сергія Нігояна і Михайла Жизневського 22 січня - і естетична рефлексія «Вічна війна» українського поета з Америки Василя Махна [18], у якій звучить слово «війна»: «що відбувається там на Майдані? під ці перестуки барабанні що в тім повітрі горить і горить? знову війна але хто з гемороєм навіть не стане останнім героєм хай барабан не мовчить! [...] снайпер стріляє січневого ранку падає сніг в продірявлену рану значить війна і ніхто не відступить бо на Грушевського - лінія фронту [...] всім убієнним пам'ять і слава вічная пам'ять і вічна війна!»

18 січня Олександр Ірванець [15] поширює світлину від Валентини Мазненко-Подгурської, чи не єдиної, котра на цей час супроводила свій текст свідоцтвом про публікацію й знаком авторського права, дещо сумнівним, враховуючи, що її «твір» - переспів відомої радянської пісні:

«- Что происходит в стране? - А снова зима.

- Евромайдан, полагаете Вы? - Полагаю.

- Что же за всем этим будет? - А будет война. [...]

(P.S. Моя кавер-версия известного стихотворения и песни Татьяны и Сергея Никитиных «Диалог у Новогодней ёлки». Спустя 40 лет диалог получился именно таким. При желании можно петь. Мотив, думаю, помнят все.). © Copyright: Валентина Подгурская, 2014 Свидетельство о публикации №114011812292».

Літературна комунікація за мотивами Майдану в цей час набуває міжнародного масштабу. Долучаються до українського політично-поетичного дискурсу на ФБ, наприклад, польський письменник Богдан Задура (на сторінці Форуму видавців [19] від 28 лютого переклад його «а ти впустив би в свою оселю / біженця з України...», «з лівого боку екрану напис.» та ін.), німець Дірк Уве-Берккер («die Toten des Maydan») і учасник багатьох українських літературних фестивалів литовець Вітас Декшніс, який глумиться над недорікуватістю Азарова, використовуючи «азірівку» й алюзію до роману Гемінґвея: «Азіров був порядним хієм. / И ось остався ні у діл / И не питайся, дорогій читачу, / Дзвенит по кому кілікіл».

30 січня розлітається мережею ФБ високохудожній твір професійної української письменниці Мар'яни Савки [20]:

«Мій Господи, ти, наковтавшись прогірклого диму,

Стоїш за плечима в синів найдорожчих - незримо - Щоб руки простерти, якщо їм судилося впасти. [...]

Позначена високим трагізмом, молитва також містить алюзії до конкретних політичних реалій: прогірклий дим - від шин, палених на Майдані, сніг, бо події розгорталися взимку, каска, яку законами 16 січня заборонено носити в Україні, прохання дати знак «що ти свій», оскільки Майдан супроводжувався постійними провокаціями й у величезної маси людей постала проблема впізнавання «своїх». Загальне християнізоване звучання поезії зумовлене й авторським задумом, і специфікою художнього письма учасників групи, і активною роллю священиків, особливо УГКЦ, у подіях Майдану. Такої ж естетичної потужності буде й лютнева поезія-реквієм Мар'яни Савки «Хоч пошепки, хоч криком, хоч виттям...». Маріанна Кіяновська [21], подруга Мар'яни Савки по літературній групі 1990-тих «ММЮННА ТУГА», репостить поезії Савки й вступає у поетичний діалог: «Шелест снігу як кожен сніг / У падінні збиває з ніг / З тихим свистом збиває з ніг / Куля снайпера навідліг.». Алітерація та образна система поезії утворює візуально-аудіальну картину боротьби Майдану: «Беркут наче голодний крук / Відшматовує кисті рук / Та сплітаються сотні рук / І гримить барикадний стук».

Величезне нервове напруження двох місяців дається взнаки, й письменники намагаються час від часу повертати душевну рівновагу. Так, наприкінці січня навколо репосту, зробленого Кіяновською, майже завжди винятково серйозною, рефлексуючою й інтелектуальною, виникає нова форма літературної комунікації - трагікомічний письменницький бліц-геппенінг як переробка народної пісні «Била мене мати.»: «Marianna Kijanowska Svetlana Fesenko:

Била мене мати березовим прутом, щоби я не стояла з молодим беркутом.

Била мене мати цепом від ровера, щоби я не стояла з міліціонером.

Тетяна Савченко

била мене мати дошкою з цвяшками, щоби не стояла я із тітушками

Борис Херсонский

Ой зробила каліченьку, била мене мати.

Larysa Denysenko

Била мене мати старим патефоном, щоб я не стояла з молодим «Грифоном», щоб не підкорялась овочам пикатим - били мене мати, били мене тато))».

У лютому, з поновленням активного політичного життя і відчуттям, після невеликого святкового злагодніння, що напруга є максимальною і має ось-ось вибухнути, тривання має перерости в дії (події), поетичний дискурс насичується до густини самозаймання. 1 лютого Андрій Бондар [22] висміює поїздку Азарова до Відня й гомофобські гасла Партії Регіонів у саркастичному суржиковому посланні екс- прем'єра до екс-президента: «Послухай, Батя, тут у Відні дуже круто. / Я бачив очі Моцарта, театр і ґей-парад. / І знаєш, тут вніманіє до мене не прикуто. / Ніхто не озирається на мій старечий зад», закінчивши оптимістичним: «Ну, ладно, Батя, как всігда, зустрінемся в Гаазі. / Тут час всього дотудого літає самольот». «Покинув гопоту и «беркутов»...», саркастичний віршований портрет політика за авторством Олександра Михельсона [23], містить той же мотив польоту Азарова, а також згадку про «проФФесорський» титул Януковича. І 1 лютого Маріанна Кіяновська репостить релігійно-філософську медитацію Катерини Калитко «Тиждень за півжиття, дай напитися, Єреміє».

Письменник і літературознавець Ігор Котик [24] рахує дні революції та вражений ніколи раніше не баченою в Україні жорстокістю внутрішніх військ і маразматичністю екс-президента: «В столиці девятнадцять мінус. Сімдесят перший день. / Горять машини, того розпинають, тих убили - трудиться МВД..На той же мотив віршує Софія Кримовська (розповсюджено 5 лютого Володимиром Дорошем у Євромайдан 2013 [9]). Вірш «Спец» побудований на антитезі: «Він бачить три метри у скло на своїм шоломі / Вона - чисте небо в мереживах прапорових» і стверджує повну моральну деградацію внутрішніх військ, бо товариш дитинства, який захищав дівчину від гопників, тепер «.битиме всіх. і її, якщо скажуть «нада», / і буде до дупи колишня дитяча дружба».

Реінкарнована популярна в українському фольклорі тема проводжання матір'ю сина на війну та його загибелі. Очікувано популярними стають художньо прості, але щирі поезії Тетяни Власової «Мати відправила сина.» й української поетки з Португалії Оксани Максимишин-Корабель «Мамо, не плач, я повернусь весною.», що швидко розлетілися соцмережами й ЗМІ [25], а «Мамо, не плач.», прочитана зі сцени на Майдані, як і зворушлива поезія Наталії Кріс- ман [26] «Останній лист сина до матері», стали піснями. І далі мотив лишається актуальним (наприклад, у квітні - Володимир Вакуленко [27] «Молитва матері»)

Абсолютно різні за стилістикою, за сприйняттям поезії й навіть за ставленням до поезії, за ступенем художності/публіцистичності Микола Дудар [28] («Дві пари слів»), Юрій Іздрик [29] («Було люба любо.», «Цей дощ надовго», «DRUMTMATP»), Володимир Вакуленко [27] («Митцям, що оголошені екстремістами»), Андрій Любка [30] («І знов питали, як снайпер поцілив.») обирають мотивами своїх творів сучасні майданівські події.

Безпосередньо пов'язана з забороною носити балаклави, пісня Артема Полежаки [16] «Балаклавочка» стає одним із улюблених музичних брендів Майдану. І на цей же мотив - фольклорні віршовані послання з Майдану «Дорогий наш дядя Вітя.», сатиричне, з переліком злочинних політиків ПР, і «Сплети мені, жінко, чорну балаклаву.».

Розстріл на Грушевського й постання «Небесної Сотні» вже в лютому стає мотивом величезної кількості поезій, інтерпретований російською і українською, аматорами й професіоналами. Його відрефлексо- вують зарубіжні українські поети - Анна Багряна [14] («Пам'яті героїв лютого 2013-го») й Василь Махно [18] («Лютнева елегія»). Він провідний у аматорському російському посланні-звинуваченні Євгенія Соловчу- ка [31] «Бездушный скот» і щемливій історично-легендарній ремінісценції Ірини Іванченко [32] «Ты знаешь, что речка Почайна...», високохудожніх посланнях до друзів чи близьких Кіяновської [21] («Світлані («мого серця кУті кути.»), екзистенційно-відсторонених Іздрика [29] («а ми уже зовсім ніби не пара.», «я тебе відчуваю неначе припливи й відпливи.»). Цей мотив стане для української поезії наступних місяців постійним (15-річна Соломія Барна [33] «Ми на Майдані сотню днів стояли.», надзвичайно зворушливе послання-епітафія до застреленого снайперами сина, Євгена Котляра, від батька [34] «Сыну, моя кровинка.», у квітні - Олесі Мамчич [35] «У Марийському парку навесні.», «Янголи, що нікого не вберегли.», Кіяновської [21] «Жити і так і жити.» та ін.).

У березні почастішає мотив розчарування бездіяльністю Європи (Ірванець: «І Туск, і Ромпей, і Баррозу! / Європо, Європо моя! / Волає розпечений мозок. / Стою, як мудило, я...»). Після захоплення Криму навіть аполітичним громадянам стає зрозуміло, звідки йде загроза для України: у поезіях інтенсивнішають антиросійські мотиви, а серед авторів усе більше маловідомих чи невідомих. Спочатку у варіанті антипутінських (як «письмо владимиру путину» невідомого автора, розповсюджене Сергієм Пархоменко в спільноті Євромайдан 2013 [9]), але за умов відсутності адекватної реакції від громадян Росії - все частіше - антиросійських: Наталі Дзюбенко-Мейс [36] «Це вже провесінь.», Наталки Артанії Кобзи [37] «Послание женщин Украины женщинам России» (напередодні 8 Березня), анонімна поезія, поширена спільнотою Церковь Свидетелей Покращення [38] «Привет, фашистская Россия.», ремінісценція «Разговор с товарищем Путиным» розповсюджена від Ігоря Іртєньєва («тоже жидобандеровец, хоть и гражданин РФ») [39], іронічно-сатиричне повчання Миколи Воськала [40] «єслі ти кримський житель.». У більшості творів, попри біль і розчарування, відчутне намагання пояснити росіянам ситуацію, віднайти порозуміння. Д.Растаев у зв'язку з 50-тисячним мітингом росіян пише захоплене послання-подяку «Разбуженное серце всё отчаянней стучит.»: «Спасибо, россияне, что не все вы палачи, / спасибо, что не все вы негодяи» [41].

Окремою сторінкою Майдану з березня стає вірш молодої російськомовної поетки Анастасії Дмитрук [42] «Никогда мы не будем братьями.». Історія побутування цієї поезії така драматична й роз- лога, що потребує (як історії ще кількох популярних поезій) окремого дослідження. Твір набув значного розголосу не лише через відвертість поетично-політичної заяви, яскраве протиставлення українців і росіян, візуальний супровід, але також через шквал неприйняття росіянами, амплітуда якого - від зверхньої поезії-відповіді до глуму, залякувань і прокльонів.

У травні й червні поезія в соцмережах продовжує виконувати функції ліричного, соціально-політичного, сатирично-викривального консолідуючого щоденника українців. Через спроби протистояти російській інформаційній агресії посилюється ідеологічний аспект, а від середини квітня частішають вислови негативного ставлення до росіян, трансформується мотив проводжання сина та його загибелі (Анатолій Матвійчук [43] «Останній монолог вертолітника»), з'являється новий для сучасної української літератури мотив біженців (на офіційній сторінці культового сучасного письменника з Харкова Сергія Жадана [44] - «Візьми лише найважливіше...»), інколи свої прозові гумористичні суржикові спостереження за дійсністю перетворює на вірші Віталій Чепинога, зокрема й у зв'язку з новим мотивом «Путін-хуйло» [45]: «Прагнення миру...

вірш революція євромайдан культурний

Ми чекаєм щоб все це скінчилось,

Щоб ніхто не стріляв з-за угла.

Що ніколи й не було Хуйла...[...]

Щоб на злому вкраїнськім фейсбуці Хтось нарешті запостив кота...»

Так само злободенні його «переробки» творів Маяковського, Шевченка, Котляревського. Ігор Іртеньєв [39] долучається до інтерпретування цього мотиву («Да чтобы челюсти свело.»). Загалом мотив, як і антиросійські, є популярним серед російськомовних дописувачів поезії на ФБ - «Алексей Лукьянов» [46], «Михаил Мешман» [47], «Сергей Кузьмич» [48]. І, звісно, здобув фольклорну інтерпретацію (на сторінці ФБ Олександра Аронця [49]): «Назви мене укропом, чи хохлом, / Бан- дєрой страшним можеш називати!/ Аби мені не стать як ти... хуйлом, / Безпомічним (обісраним*) рабом країни вати! Народна творчість».

Для декого з письменників події півріччя були такими травматичними, що вони, зізнаються в коментарях на ФБ, змогли взятися до писання поезії лише в червні, як Ірина Цілик [50]. А дехто, як Борис Гуменюк [51 ], вирушили просто з Майдану добровольцями в АТО й тепер з'явилася трагічна нагода говорити про українську воєнну лірику.

Соціальні мережі дають змогу відстежувати хронологічний аспект творення поезії в режимі, коли поезія з'являється за кілька чи кільканадцять годин після події, що стала її мотивом, як безпосередню емоційно-психологічну реакцію творчо обдарованої особистості на політичну подію. Переважно це самопрезентація чи самовираження з приводу гострих громадсько-політичних подій, але водночас - репліка в темпоральному суспільному полілозі-щоденнику як у соцмережах на власних сторінках письменників чи тематичних спільнотах, так і безпосередньо в спілкуванні на Майдані. На загострену комунікативну потребу вказує жанр послання, що виразно переважає серед інших і зазнає найрізноманітніших модифікацій:

• інтимно-громадянські послання батьків до дітей, серед яких виокремлюються різдвяні й послання-епітафія, сина (варіант - загиблого сина) до матері, послання до друзів;

• послання-епіграма, писана «азірівкою»;

• іронічне національно-політичне послання-подяка;

• публіцистичне національно-феміністичне послання;

• політичне послання-інвектива у формі листа чи бурлескної переробки;

• політичне послання-звинувачення;

• політичне колегіальне послання;

• національно-політичне послання-декларація.

Серед традиційних жанрів - гумористично-сатиричні переспіви, народницькі заклики (обидва також мають активну комунікативну семантику), епітафії, елегії, реквієми, сатиричні афоризми, медитації, пісні, ліричні поезії різної тематики.

Вивчення поетичних дописів на мотиви Євромайдану (Майдану) в соцмережах і, частково, безпосередньо на Майдані, а також тематичних спільнот (сторінок), засвідчує потужну суспільну консолідацію прихильників Євромайдану (Майдану) на основі культурної експресивно-прагматичної комунікації й спільного переживання громадсько-політичних емоцій у період активних політичних подій. Майже кожна значущіша подія цього періоду стає мотивом віршованого твору. Поезія існує в аудіальному, візуальному й текстовому форматі. Традиційна українська поезія, реінкарнована з відомої ще з шкільних курсів громадянсько-патріотичної банальщини, як і твори сучасних авторів, написані буквально синхронно з подіями, стають репліками масштабного цілеспрямованого суспільного полілогу.

Вивчення культурно-мистецького й комунікативного досвіду Євромайдану (Майдану) лише розпочинається. Перспективними для вивчення є сучасні жанри сатирично-гумористичного й ліричного онлайн-щоденника з формально зниженою комунікативною функцією і нова форма літературної комунікації - письменницький бліц- геппенінг, вивчення поезії Майдану, зачитаної протягом революції зі сцени на Майдані, представленої на спеціальних письменницьких сайтах і в запланованих до друку й виданих уже на сьогодні книжках.

Список використаних джерел та літератури

1. Поезія Майдану. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www. facebook.com/poemsofmaidan ]

2. Поезія Євромайдану. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https:// www.facebook.com/poesiya.maidanu?ref=ts&fref=ts]

3. Бібліотека Майдану. - [Електронний ресурс. Режим доступу:

4. Вірші та поеми Української революції 2014. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.facebook.com/revolutionpoems]

5. Поезія Майдану та Революції / Ні війні. - [Електронний ресурс. Режим доступу: http://vk.com/revolitoner]

6. Поэзия Майдана. - [Електронний ресурс. Режим доступу: http://www. odnoklassniki.ru/poezyamayd]

7. Вірші українською мовою. - [Електронний ресурс. Режим доступу: http:// www.odnoklassniki.ru/group/51906144829441/topics?st.gpage=227]

8. Місто Львів - Город Львов «Відродження». - [Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.odnoklassniki.ru/lviv.be/topics/-1183286370]

9. Євромайдан 2013. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www. facebook.com/groups/euromaydan2013/?fref=ts]

10. Група Антимайдан. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www. facebook.com/antimaydan13?ref=ts&fref=ts]

11. Сергей Мырдин. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.

facebook.com/profile.php?id=100004483838149&ref=ts&fref=ts]

12. Александр Пиренейский-Розенберг. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.facebook.com/profile.php?id=100005090554488]

13. Український Щитоносець. Сайт розваг https://www.facebook.com/ Shitonosec?fref=ts]

14. Anna Bagriana. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www. facebook.com/anna.bagriana?fref=pb&hc_location=friends_tab]

15. Олександр Ірванець. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www. facebook.com/alekirvan?ref=ts&fref=ts]

16. Artem Polezhaka. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www. facebook.com/artem.polezhaka?fref=ts]

17. Наталія Крісман. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www. facebook.com/nkrsmn?ref=ts&fref=ts]

18. Vasyl Makhno. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www. facebook.com/vasyl.makhno?fref=ts]

19. Форум видавців. Громадська організація. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.facebook.com/lviv.bookforum?fref=ts]

20. Marjana Sawka. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www. facebook.com/marjana.savka?ref=ts&fref=ts]

21. Marianna Kijanowska. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www. facebook.com/marianna.kijanowska]

22. Андрій Бондар. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www. facebook.com/andrij.bondar?ref=ts&fref=ts]

23. Олександр Михельсон. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https:// www.facebook.com/olexander.mykhelson?ref=br_rs]

24. Ihor Kotyk. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.facebook. com/ihor.kotyk?ref=ts&fref=ts]

25. Щур Марія. «Я буду боротися словом» - авторка вірша, яким проводжали героїв Майдану // Радіо Свобода. - [Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.radiosvoboda.org/content/article/25277238.html]

26. Наталія Крісман. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www. facebook.com/nkrsmn?fref=ts]

27. Владимир Вакуленко-К. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https:// www.facebook.com/wakulenko.k.wolodimir?ref=ts&fref=ts]

28. Микола Дудар. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www. facebook.com/mikola.dudar?ref=br_rs]

29. юр іздрик. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.facebook. com/okriru?ref=ts&fref=ts]

30. Anriy Lyubka. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.

facebook.com/andriy.lyubka?ref=br_rs]

31. Євгеній Соловчук Бездушный скот // Maksym Savanevsky. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.facebook.com/maksym.savanevsky/ posts/10201816685833786]

32. Презентация новой книги Ирины Иванченко. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.facebook.com/events/714741398588282/ permalink/718023551593400/]

33. Соломія Барна. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www. facebook.com/EvromaidanSOS/posts/686346998073485]

34. Николай Котляр Сыну. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https:// www.facebook.com/EvromaidanSOS]

35. Олеся Мамчич. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www. facebook.com/olesya.mamchych?fref=pb&hc_location=friends_tab]

36. Наталя Дзюбенко-Мейс. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https:// www.facebook.com/natali.dzubenkomace?ref=br_rs]

37. Рада Сонячна (Наталка Артанія Кобза). - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.facebook.com/natalka.kobza?ref=br_rs]

38. Церковь Свидетелей Покращення. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.facebook.com/svideteli.pokrashenia/ posts/593087060787332]

40. Микола Воськало. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www. facebook.com/d1versey?ref=br_rs]

41. Д.Растаев // Яна Довбуш (Кийко). - [Електронний ресурс. Режим доступу: http://goroskop.odnoklassniki.ru/profile/271305782329]

42. «Никогда мы не будем братьями!» Стих Анастасии Дмитрук. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.youtube.com/ watch?v=Qv97YeC563Y]

43. Анатолій Матвійчук. Останній монолог вертолітника. - [Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.odnoklassniki.ru/group/52258813313104/ topics?st.gpage=3]

44. Сергій Жадан. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www. facebook.com/sergiyzhadan?ref=ts&fref=ts]

45. Віталій Чепинога. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www. facebook.com/vitalii.chepynoga?fref=ts]

46. Алексей Лукьянов. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.

facebook.com/sikaraska?fref=ufi]

47. Михаил Мешман. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www. facebook.com/profile.php?id=793683415&fref=ufi]

48. Сергей Кузьмич. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www. facebook.com/kuzmith2 ]

49. Олександр Аронець. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www. facebook.com/oleksandr.aronets?ref=ts&fref=ts]

50. Іра Цілик. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www.facebook. com/ira.tsilyk?ref=ts&fref=ts]

51. Борис Гуменюк. - [Електронний ресурс. Режим доступу: https://www. facebook.com/borys.humenyuk?fref=pb&hc_location=friends_tab]

Размещено на Allbest.ru