"Короткий географічний опис Угорщини" Іринея Фальковського

Фальковський Іван Якимович, чернече ім'я Іриней. Народився 28 травня 1762 року в селі Білоцерківня Пирятинської сотні Лубенського полку (тепер Пирятинського району Полтавської області) у сім'ї священника о. Якима Фальковського. Єпископ Чигиринський, Смоленський і Дорогобузький, науковець і письменник. Упродовж двадцяти одного року викладав у Києво- Могилянській академії алгебру, геометрію, астрономію, архітектуру, математику, гідравліку, оптику, історію, географію, поетику, німецьку і латинську мови, а також філософію і теологію. У 1803-1804 роках -- ректор Києво-Могилянської академії. Помер 29 квітня 1823 року у місті Києві.

У 1774 році в Токаю створюється комісія, завданням якої було займалася загатовкою і постачанням до імператорського двору угорського вина, що «почиталось тогда во всей Европі лучшим и потреблялось всюду въ огромном количестве, пока не было вытеснено шампанским» [2, с. 95]. Для задоволення духовних потреб російської спільноти обрали отця Юстина Фальковського.

Фальковський детально описує побут в Токаю. Жили Фальковські в дерев'яній кімнатці з двома дуже маленькими вікнами; кімната ця прилягала до церкви і з'єднувалася з нею вузькими дверима. Церква, -- пише він далі, -- також не була надто простора, а оскільки дах церкви і кімнати був єдиним, то й висота стелі була малою. Фальковський наголошує, що від самого початку перебування в Угорщині вони не могли звикнути до погодних умов, звичаїв і населення в новому середовищі: «...найпаче потому что мы всі от перемены воздуха и воды сделались больными. Сверх же того и тамошніе жытели безпокоили нас, желая нас выгнать из того двора, в котором жили мы» [4, с. 14]. Через те, -- пише він далі, -- вони були змушені знайти для себе інше помешкання. В одному з листів, точніше, в уривку листа до своїх друзів з Києво-Михайлівського монастиря Іринея Дорошенка і Фауста Каневця, батько Фальковського так описує свій побут в Токаю: «...прошлаго года, три или четыре месяцы спустя по приізді нашем в Токай, так для нас воздух здішній показался нездоровым, что мы всі больны были на горячку да на лихорадку, и иные из детей моих по шесть и по восем неділь в болізни оной без надежды почти живота страдать принуждены были; однак по благости Божій всі теперь в первобытное пришли здравый...» [4, с. 8зв.]. Далі Юстин описує саме місто Токай: начебто все його тут задовольняє, от тільки мають вони проблему із призвичаєнням до тамтешніх мешканців: «...с здішними жителями, яко с иноверными, ужиться никак не могу; а жители города сего по большей часть суть папістьі, лютеране, кальвіністьі, кромі немногих русняков уніатов, венгерскаго языка употребляющих, да малого числа греков, в купчестві упражняющихся» [4, с. 16].

До речі, саме в грека-купця Кефали вони з серпня почали винаймати нове помешкання після того, як їх вигнали із попереднього. В іншому листі до сина Юстин пише: «А каково мы с здішними ужылись жытелями, боліе нічим похвалиться, как только, что хуже мы от пса и гадины им кажемся, особливо папистам, которые власть и великое над лютеранами и кальвинистами и над другими народами иміют преимущество. Они с жидами и цыганами (которых тоже довольное число иміется) пріятнійше обходятся нежели с нами. Так то діявол от православной церкви их отторгнувшій и разнщы заблужденіями как сітьми гораздо запутавшій в них, как в истых своих орудіях на нас в обятіях матери нашей православной церкви восточной воспитанных, ярится и свирепіет; но мы под защитою Императрицы нашей здесь прожывая нимало ненависти их не уважаем» [4, с. 23].

Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. 2014. Вип. 21

Серед літературної спадщини Іринея Фальковського привертає увагу ще одна праця: «Краткое географическое описание Венгрии» [4, с. 93]. Цю працю Фальковський провадив, перебуваючи на території Угорщини, але, на жаль, не довершив її. Перша частина тексту «Краткого геграфического описания Венгрии» міститься у першому томі «Автобіографічних записок». Вона складається із 7 параграфів, а також «Додатку» -- це ще три і четвертий, незавершений параграф; цими текстами й завершується перший том автобіографії Фальковського. Ось як він сам коментує тут цей свій твір: «И поелику я, находясь в Венгріи, занимаясь между прочим и сочиненіем Географическаго Описанія Венгріи на Российском язьікі, хотя онаго и не докончал: то из оставшихся отрывков оного, и из всеобщей Географіи Венгерскаго Автора, Іоанна Томка Саскія, печатанной в ПресбурЛ и Кошовіи в 1777 году, (по коей я в том же году и обучался в Пресбурґі). Прилагаю здісь краткое о Венгріи, и о Сербской, благодетельствовавшей мні, націи, Известіе, для всегдашней памяти». Через кілька років Фальковський повертається до цієї праці і вирішує переписати і наново оформити її. Цього разу він поміщає її на останніх сторінках першого тому власноручно зібраного підручника з точних наук під назвою «Сокращеніе Смішеной математики разділенное на дві части, из которіх первая содержит механіку, идростатику, аерометрію, идравлику, оптику, катоптрику, діоптрику и перспективу, а другая тригонометрію сферическую, начала астрономи, географію, хронологію, гномонику, пиротехнику, архітектуру гражданскую и военную, собраное из ранніх авторов в пользу Кіевскаго Академическаго Юношества. В Кіеві 1793» [5, с. 1]. Проте даний список починається чомусь не з першого, а із п'ятого параграфа. Варто зазначити, що другий текст виглядає естетичніше: почерк рівний, чіткий, каліграфічно виведений, характерний для більшості рукописних творів Фальковського після його праці в посольстві. Сам же текст, очевидно, був вклеєний до книги; такий висновок робимо на основі того, що жовті сторінки з текстом «Опису Угорщини» відрізняються від усього підручника, який написаний на сторінках зеленого кольору.

Але перейдімо до огляду самого твору. З тих уривків, які дійшли до нас, можемо припускати, що «Опис Угорщини» за задумом автора повинен був складатися як мінімум із двох частин. Перша частина «Краткое географическое описаніе Венгрии» містить в собі сім параграфів:

1. Разділеніе Венгріи, и вьічесленіе всіх, показанніх в Саскіевой географіи городов и селеній первой округи.

2. Вьчисленіе всіх городов и селеній второй округи.

3. Вьчисленіе всіх городов и селеній третьей округи.

4. Вьчисленіе всіх городов и селеній 4 округи.

5. О правительствах венгерскіх.

6. О разных родах вельмож венгерских.

7. О гербі и монеть венгерской.

Після першої частини йде додаток «О сербской націи, обитающей в Венгріи»; додаток складається із п'яти параграфів:

1. О природі и состояніи сербов.

2. О состояніи сербських церквей.

3. О состояніи сербских священников.

4. О церковном правительстве у сербов

5. О уложеніи, или регламент^ сербском.

Щодо змісту другої частини, яка мала заголовок «О Венгріи особь», не маємо, на жаль, докладної інформації, лише відомо, що перший параграф цієї частини мав назву «О циркулі по сю сторону Дуная».

У першому параграфі першої частини Іриней, йдучи за географією Іоанна Томки Сакія, подає загальний огляд території Угорщини, розповідає про річки, котрі течуть на її території, подає детальний територіальний поділ. Перший параграф завершується прискіпливим переліком всіх міст, які розташовуються у так званому першому окрузі.

Наступні три параграфи -- це точний перелік міст, які знаходяться в другому, третьому і четвертому округах, з яких у двох перших перелічуються міста по цей і той бік Дунаю, а в третьому і четвертому параграфі міста по цей і той бік Тиси.

У п'ятому параграфі Фальковський переходить до огляду політичного устрою Угорщини, який завершується описом судової системи тогочасної Угорщини.

Шостий параграф під назвою «Про різні роди угорських вельмож» є спробою характеристики угорського суспільства. Тут автор веде мову про «чотири роди вельмож» -- чотири суспільних верстви в Угорщині. Отож, Іриней Фальковський говорить про «вельмож духовних», тобто архієпископів, єпископів, реальних і титулярних абатів, або ігуменів і каноників, яких висвячують на єпископів і под. Другий соціальний стан угорського суспільства -- це «вельможі цивільні», тобто державні барони і комітатські графи та інші барони. Третій соціальний стан угорського суспільства, за Фальковським, -- шляхтичі або кавалери, які бувають двох видів: ті, яким були даровані помістя, і ті, що мають лише привілеї шляхти. Четвертий суспільний стан складається з вільних королівських гаридів, які підпорядковуються начальникам королівських скарбниць, або їхньому персоналу. До цього стану входять також архіпастирські і єпископські шляхтичі, які не підпорядковуються комітетському судові, але мають особливий статус [4, с. 97]. літературний фальковський церковний

Сьомий параграф має назву «Про угорські герб і монету». У ньому Фальковський подає детальний опис герба Угорщини і угорських грошей. Автор стверджує, що угорські гроші схожі на німецькі, бо Угорщина об'єднана з Німецькою Імперією [6, с. 24]. Далі йде детальний опис всіх видів грошей, яких налічувалося аж десять, а деякі мали ще й підвиди в залежності від місцевості, де їх карбували. Цим параграфом завершується перша частина «Опису Угорщини».

Далі йде додаток; перший його параграф «Про природу і стан сербів». У цьому параграфі ми бачимо, що автор вперше говорить від власної особи. У першому абзаці Фальковський своєрідно закликає читачів до зацікавлення подальшою інформацією, переконує в її потрібності: «Сербскій народ, називаемый попросту рацким (лат. Illyrica vel Rascianica nation угор. Ratzor. нім. die Ratzen) между которыми я три года почти проживал, будучи одной православной с ними вірьі, достоины подлинно того, чтоб мы історію и приключения его прилежно читали» [6, с. 26]. Одразу стає зрозуміло, що Фальковського найбільше цікавить саме релігійний аспект. Він говорить про те, що серби втратили свою державність під час воєн з турками; потрапивши у турецьку неволю, вибрали для себе підданство Угорщині, де отримали право на власне віросповідання і на будівлю церков у містах. Проте гніт з боку католиків все ж відчувається, через що багато сербів приймають католицизм; проте переважна частина сербського населення намагається притримуватися традиційного православного обряду. Фальковський стверджує, що вони готові «кровію віру запечатлеть» [6, с. 26-27]. У кінці параграфу автор стверджує, що серби -- «народ веселий, хоробрий і найбільше любить росіян» [6, с. 26-27].

Другий параграф додатку повідомляє нам про стан сербських церков, які, за словами Фальковського, розміщені в «многих знатних Венгріи містах» [6, с. 27] й архітектурно подібні до католицьких храмів. Найвеличніші із сербських церков побудовано у Будимі і Пешті. Далі автор подає опис пештської церкви, зауважуючи, що на його основі можна скласти уявлення про вигляд інших сербських храмів. Цікаво, що крім словесного опису Фальковський прямо в тексті подає маленьку піктограму зовнішнього вигляду церкви; так само -- поєднуючи словесний виклад і зображення -- автор описує й вигляд церковного подвір'я. Після опису місцевості Фальковський описує скільки і як дзвонять тамтешні дзвонарі, залежно від того чи закликають на трапезу, чи на службу. Іриней звертає увагу на те, що двічі дзвонять найменшим дзвоном під час служби, коли хор співає «Тебе поем», тоді всі схиляють голови, тричі говорять «Г[оспо]ди помилуй». Далі, після опису функцій і одягу церковних служок, Фальковський говорить про певну особливість місцевої традиції, незвичну для нього: «Примічанія достойно то, что в великій пост от вечера страстнаго четвертка до субботы подражая римляном не звонят, но клеплют в доску; причем двери и окошки церковныя черным полотном белыми крестами раскрашенными завешивают, и плащаницу в пяток вечеру во круг церкви не обносят, но в субботу по утрени со звоном и клепаніем обхожденіе творят» [6, с. 28].

Завершується другий параграф описом традиції збору коштів у сербській церкві. Тут автор розповідає, що в церкві для пожертв є три миски: одна для школи, паламаря і шкільного дяка, інша -- для бездомних і ще одна -- на розбудову церкви. Оскільки греки теж кладуть у карнавки гроші, то в лівій частині храму співають грецькою. Заключною в цьому параграфі є розповідь про судовий процес, пов'язаний із будівництвом церкви.

Параграф третій розповідає нам про сербських священиків. Спершу про одяг, який відрізняється від звичного для автора одягу православних священиків. Фальковський зазначає, що більшість сербських служителів культу не мають відповідної освіти, але привітні до людей, і стверджує, що прості священики часто зазнають утисків від єпископів; конфлікти з єпископами закінчуються зазвичай забороною душпастирського служіння, але інколи їм вдається подавати в суди на апеляцію і відстоювати право бути священиками [6, с. 29]. Ті, які мають парафії у великих містах, як-от у Пешті чи Будимі, отримують добрий дохід, адже для них у церквах є окремі карнавки, куди люди кладуть гроші, окрім прямої оплати за послуги і треби [6, с. 29-30].

Четвертий параграф інформує про церковний провід сербів, який у них незалежний; серби підпорядковуються угорцям тільки в політичному плані, як вже було сказано раніше, а їхня церковна ієрархія самостійна. У найбільшій пошані у сербів, пише Фальковський, Павло Ненадович (прізвище наведене жирнішим шрифтом і буква «в» написана, як латинська «v». -- М. Т.), котрий походив з бідної родини, навчався кравецькому ремеслу. Дівчина, з котрою хотів одружитися, вийшла за іншого, після чого Нанадович зарікся більше ніколи не одружуватися і прийняв постриг. Його обрали архіпастирем, коли здобув авторитет безстрашного захисника прав сербів перед царем [6, с. 30].

Фальковський подає короткі характеристики високопоставлених отців сербської Церкви. Серед них увагу привертає ще одне ім'я: Арсеній Радивилович, котрий «за подозрение содомскаго гріха (мужеложества) в заточеніе в начале сего 1781-го года в монастыре Бездин с жалованьем годишним 200 послан к римскому епископу тайно ушол, и віру изменил» [6, с. 31]. Найбагатшою єпархією, за даними Фальковського була на той час Темишварська, її щорічний прибуток становив 20 000 (у рукописі назви валюти не вказано).

У п'ятому параграфі Іриней Фальковський наводить список із 19-ти привілеїв сербам, які прийняли угорське підданство. Виклад привілеїв подано латинською мовою, латиною ж було написано і саму книгу викладу прав «угорських» сербів, яка мала назву «Regulamentum».

Проте в цьому параграфі Фальковський, стверджує, що сербські привілеї не завжди виконуються, через що до угорських урядових установ надходить багато скарг [6, с. 34]. Закінчення п'ятого параграфу займає чверть сторінки, під ним Іриней помістив рисунок- розетку, на якій зображені флоральні візерунки, які нагадують виноградну лозу, гілки якої вписані в якийсь архітектурний елемент, на перший погляд схожий на балкончик.

На наступній сторінці вгорі знаходиться ще одна симетрична розетка з геометричними і флоральними візерунками, в центрі малюнка -- дитяча голова з крилами, над котрою висить подушечка з короною. Під рисунком читаємо «Часть вторая о Венгріи особь». В епіграфі Фальковський оповідає про те, що територія Угорщини поділяється на дві частини: верхню та нижню, але оскільки межі обох територій не визначені -- точаться постійні суперечки з приводу того, де закінчується верхня, а де починається нижня, -- то багато з авторів, а серед них і Белій (поглядів якого дотримуюся і я -- пише Фальковський), пропонують інший поділ Угорщини -- на 4 частини звані циркулами (від латинського circulus -- округ. -- М. Т.) [6, с. 35].

У першому розділі Фальковський намірявся повести мову про один із згаданих раніше циркулів, а саме про той, котрий знаходиться по цей бік Дунаю, але маємо лише коротенький вступ про заселення території згаданого циркулу в давні часи і про народи, які проживали на цій території; текст займає приблизно чверть сторінки, і обривається на половині речення [6, с. 35].

У підсумку можна сказати, що даний текст Іринея Фальковського -- перший опис Угорщини -- дуже цікава праця історичного, краєзнавчого й релігієзнавчого характеру, яка, незважаючи на незавершеність, повинна зайняти відповідне місце в історії дослідження культури угорців та сербів.

«Опис Угорщини» засвідчує в особі Іринея Фальковського уважного спостерігача, який фіксує глобальні особливості явища, не нехтуючи водночас дрібними деталями. Важливим є також те, що свої власні спостереження Іриней намагається поєднати і доповнити наявними документами і працями історіографічного характеру (як то «Regulamentum», чи праця Белія).

Інформація, подана в «Описі Угорщини», викладена дуже доступною і простою мовою, виклад плавний і логічний, всі дані вирізняються точністю і послідовністю. Треба зауважити, що текст написано рівномірним, наче друкарський шрифт, почерком і супроводжується малюнками автора, які візуально увиразнюють виклад тексту. Графічні малюнки притаманні для всіх рукописів Іринея Фальковського й засвідчують його талант художника.

Література

1. Булашев Г. Преосвященный Иреней Фальковский епископ чигиринский / Георгий Булашев // Труды Киевской духовной академии. -- 1883. -- № 6. -- С. 229-319.

2. Булашев Г. Иреней Фальковский коадъютор киевский / Г еоргий Булашев // Киевская старина. -- 1883. -- № 5. -- С. 89-120.

3. Петров Н.И. О словесныхъ наукахъ и литературныхъ занятыхъ въ Кіевской академии отъ начала ея до преобразованы въ 1819 г. / Николай Иванович Петров // Труды Киев. духов. Акад. -- 1867. -- Т. I, № 1. -- С. 82-118.

4. Фальковский Ириней. Біографическія известія о разных приключеніях жизни бывшаго Лубенского полку, уізда Пирятинского, села Бэлоцерковки священника Іоакима Фальковскаго, нареченного в монашестві Іустином, и сына его Ивана Фальковскаго, найменованного в монашеском чині Іринеем, собранныя и списанныя последним в разных годах (Часть первая. Содержащая біографическія известія с 1756 по 1784 год) / Ириней Фальковский // ІР НБУВ. -- Ф. 175. -- № 2214.

5. Фальковский Ириней. Біографіческія извістія о разныхъ жизненныхъ приключешяхъ бывшаго Лубенскаго Малороссійскаго полку, уізда Пирятинскаго, села Білоцерковки священническаго сына Ивана Фальковскаго, нареченнаго въ монашескомъ чий Іринеем^ собранныя и списанныя самимъ имъ въ разныхъ годахъ. (Часть вторая, содержащая біографическія известія съ 1784 года по (1786) годъ, in 4-o, на 275 страницахъ. Крой бюграфыескихъ данныхъ, тутъ же внесены и слова И. Фальковскаго, и отборнійшая часть ежедневныхъ размьішленій его на 1786 годъ, при постриженіи его въ монашество.) // ІР НБУВ. -- Ф. 312. -- № 396 (663).

Размещено на Allbest.ru