Діалог конфліктного типу в художньому любовному дискурсі: комунікативно-рольовий аспект (на матеріалі творчості Т. Гарді)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діалог конфліктного типу в художньому любовному дискурсі: комунікативно-рольовий аспект (на матеріалі творчості Т. Гарді)

Булкіна А.В., асп.

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка, м. Київ

Загальна комунікативно-функціональна спрямованість сучасних лінгвістичних досліджень визначає актуальність статті. Об'єктом дослідження статті виступають діалогічні інтеракції в художньому любовному дискурсі романів Томаса Гарді, а предметом - структурні та функціональні особливості реалізації діалогів конфліктного типу в художньому любовному дискурсі Томаса Гарді.

У сучасних лінгвістичних дослідженнях діалог тлумачиться як базова форма мовленнєвої комунікації та важливий компонент композиційно-мовленнєвої структури художнього тексту, який формує його поліфонічність. Художній діалог, як форма вторинної комунікації в тексті художнього твору, є динамічною структурою та виступає важливим засобом реалізації естетичної функції [9:2].

Традиційним є поділ діалогічних інтеракцій на дві групи: діалоги, спрямовані на кооперативне спілкування, та діалоги, учасники яких не дотримуються принципу кооперативності [3], або 1) гармонійні діалоги; 2) негармонійні діалоги [6]. Саме негармонійні (конфліктні) діалоги становлять значний інтерес для лінгвістичних досліджень, оскільки яскраво оприявлюють специфіку міжособистісної мовленнєвої взаємодії.

Романтичний дискурс - це особистісно-орієнтований дискурс, що складається з безлічі кодифікованих знаків, які продукуються партнерами у процесі спілкування [8:140-141]. Любовний дискурс, як свідчить аналіз матеріалу, охоплює не лише комунікативні ситуації, що традиційно відносять до сфери любовного спілкування (зізнання в коханні, залицяння, пропозиція руки та серця тощо), а й ситуації конфліктної взаємодії закоханих.

Висока емоційна тональність та підвищена інтимізація любовного дискурсу зумовлюють значну частотність виникнення конфліктних інтеракцій в любовній діаді.

У загальнолінгвістичному розумінні конфлікт обумовлений збоями в кооперативній діяльності між учасниками, коли один з них не вносить внеску в спільну мету діалогу та відмовляється від взаємодії по конкретному напрямку взагалі [1:23]. Однак, беручи до уваги специфіку розгортання комунікативної взаємодії в рамках любовного дискурсу, доречним є виділення специфічних характеристик конфліктних інтеракцій.

Проведений аналіз фікціональних конфліктних діалогів в любовному дискурсі дозволяє стверджувати, що кінцевою комунікативною метою інтеракцій такого типу є врегулювання міжособистісних відносин шляхом обміну думками, зміни позиції співрозмовника, викриття, з'ясування певних обставин.

Кожний з комунікантів, що вступають в діалогічну взаємодію, керуються низкою власних комунікативних цілей. Під комунікативною метою у даному разі мається на увазі «стратегічний результат, на який спрямований комунікативний акт» [5:60]. В умовах конфліктної взаємодії, зокрема любовної, стратегічною комунікативною метою здебільшого є утвердження власної думки та ігнорування настанов щодо комунікативної рівності та прагнення до спільного єдиного результату принаймні одним із учасників інтеракції. Так, на думку, Д.Бомма, людина, що відстоює свою думку, «ідентифікує себе зі своєю точкою зору та сприймає думки співрозмовника як напад на себе» [10:8-9]. Така комунікативна поведінка учасників конфліктного діалогу характеризується так званим «егоцентризмом» мовленнєвої поведінки [7], що може тлумачитись як «особливий вид антропоцентризму, під час якого носії мови створюють свої висловлювання (у тому числі й текст) для вираження специфічного ставлення до світу, зосередженого на власному, і індивідуальному «я» мовця [2:179].

Виходячи із вищезазначеного, пропонуємо виділяти такі типи учасників конфліктної інтеракції: ініціатор, тобто суб'єкт, що провокує виникнення конфлікту та опонент, тобто суб'єкт, що залучається до конфліктної інтеракції іншою стороною. В любовному дискурсі ініціатор нерідко діє імпліцитно, за допомогою певних комунікативних тактик провокуючи іншого учасника діалогу до початку комунікативної взаємодії.

Залежно від комунікативної поведінки, опонент інтеракції може бути активним, або пасивним. Активний опонент характеризується егоцентризмом мовленнєвої поведінки, а його комунікативною метою є ствердження домінування власної думки та «перемога» над співрозмовником. Комунікативною метою пасивного опонента є погашення ситуації конфлікту за допомогою низки тактик, як то згода з думкою ініціатора, мовчання, заспокоювання та вмовляння.

Розглянемо діалогічну конфліктну інтеракцію з роману Томаса Гарді “Under the Greenwood Tree” з точки зору запропонованої класифікації. Конфліктна ситуація виникає між двома закоханими, Діком та Фанні, що нещодавно заручилися. Фанні любить кокетувати з чоловіками та не бачить у цьому нічого поганого, проте Дік вважає таку поведінку нареченої неприпустимою.

“Why are you so silent? " she said, after a while, with real concern.

“You look offended with me. What have I done? "

“Better out."

“I know you don't.” [15].

Справжнім ініціатором конфлікту є Дік, він провокує Фанні до початку розмови, вдаючись до тактики мовчання та демонструючи таким способом своє невдоволення її поведінкою. Фанні, під впливом поведінки коханого, вмовляє його висловитись, тобто ініціює настання конфліктної взаємодії, не бажаючи того: “Why are you so silent? ”, “What have I done?”, “Better out”. Дівчина відчуває свою провину, тому палко завіряє коханого у своїй невинуватості. Запропонований конфліктний діалог відбувається між закоханими, що знаходяться в гармонійних любовних стосунках, про що свідчать інтимні звертання “dear', загальна м'яка тональність висловлювань, відсутність прямих звинувачень (Дік м'яко докоряє Фанні, вказуючи на різницю в їх когнітивній картині світу, що стосується кохання та припустимої поведінки закоханих: “I was thinking how different you in love are from me in love. Whilst those men were staring, you dismissed me from your thoughts altogether, and - ”). Фанні належить до пасивного типу опонентів конфліктної взаємодії, оскільки заперечує свою провину, зізнається, що могла вчинити негідно лише несвідомо, а також активно виправдовується, вдаючись до експресивів “Never once!”; “I don't like him indeed, and I never heard of his doing this before!”, емфатичних квестивів “You don't thinkfor a moment that I did, surely, do you?”; “Or that I care the least morsel of a bit for him?”.

Проведений аналіз конфліктних інтеракцій в межах любовного дискурсу в романах Томаса Гарді продемонстрував, що переважна більшість опонентів пасивного типу є жінками, що може певною мірою пояснюватись часом написання романів (кінець ХІХ сторіччя) та загальною Тендерною нерівністю тих часів, яка позбавляла жінку рівноправності навіть у любовних стосунках.

Запропонована класифікація учасників конфліктної взаємодії дозволяє розділити конфліктні діалогічні інтеракції на два підтипи:

• збалансовані (обидва учасники конфлікту керуються егоцентричними комунікативним стратегіями, має місце взаємодія ініціатор - активний опонент);

• незбалансовані (лише один із учасників конфлікту має некооперативну стратегію, має місце взаємодія ініціатор - пасивний опонент).

До конфліктних діалогів першого типу належить, наприклад, інтеракція між Сіте- рією та Менстоном, який обманом одружився з нею, з роману “Desperate Remedies”. Діалог відбувається після того, як Сітерія дізналася, що він вбив свою законну дружину для того, щоб мати змогу обвінчатися з нею.

`Cytherea, ' he said, `let me come in: I am your husband.'

`O, he s not at home? Cytherea, I can't live without you! All my sin has been because I love you so! Will you fly with me? I have money enough for us both-only come with me.' `Not now--not now. '

`You cannot, ' she said faintly. His words began to terrify her.

`Then I will let myself in!' he answered resolutely. `I will, if I die for it! ' [12]. Ініціатором конфлікту виступає Ситерія, яка відмовляється впускати свого незаконного чоловіка в дім. Менстон виступає в ролі активного опонента, що має на меті відстояти свою позицію, вдаючись спочатку до вмовлянь та декларації почуттів (“І can't live without you! All my sin has been because І love you so! Will you fly with me? І have money enough for us both-only come with me.”), а після того, як така тактика виявилася нееефективною, до прямої вербальної агресії та тактики залякування та погроз: “Then І will let myself in! ' he answered resolutely. `І will, if І die for it!”.

До конфліктних діалогів другого типу можемо віднести інтеракцію між Ельфридою та Стівеном з роману “A Pair of Blue Eyes”. Ельфрида ревнує коханого до його друга та наставника.

“ `Are you offended, Elfie? Why don't you talk?'

`Save me, then, and let that Mr. Clever of yours drown. I hate him. Now, which would you?' `Really, Elfride, you should not press such a hard question. It is ridiculous. '

`There; now I am yours! ' she said, and a woman s flush of triumph lit her eyes.”. Ельфрида «позбувається» суперника за увагу Отівена, створюючи уявну ситуацію та змушуючи його здійснити вибір між другом та коханою. Стівен виступає в ролі пасивного опонента, прагнучи погасити конфлікт. Навіть вважаючи поведінку Ель- фриди «смішною», він погоджується з нею та повторює її слова.

Проведений аналіз конфліктних любовних діалогів з романів Томаса Гарді засвідчив, що здебільшого діалоги збалансованого типу виникають у негармонійних любовних стосунках та свідчать про глибинні негативні процеси. До подібного типу належать діалоги-заміщення. На думку П. Келлетта [4:237], подібні заміщення, відбуваються, коли 1) між людьми виникає конфлікт внаслідок, або замість іншого конфлікту, що символічно з ним пов'язаний; 2) поведінка одного з учасників виражає заміщене чи несвідоме значення конфлікту, який інший учасник, або обидва учасники, можуть і не усвідомлювати. Прикладом інтеракції такого типу є діалог між Джудом та його дружиною Арабеллою з роману “Jude the Obscure”:

“As she warmed she saw some of Jude s dear ancient classics on a table where they ought not to have been laid. «I won t have them books here in the way!» she cried petulantly; and seizing them one by one she began throwing them upon the floor.

After a pause: «I do.» [14].

На перший погляд, побутовий конфлікт виникає через побутову причину - книжки, що лежали на столі. Однак, глибинною причиною конфронтації є розчарування Арабели в Джуді, який виявився не типовим сільським мешканцем, а захопленим книжками «диваком». Представлена розмова є останнім діалогом між подружжям перед тим, як Арабелла йде від свого чоловіка, та свідчить про дисгармонійність стосунків у романтичній діаді. Представлений діалог демонструє експліцитиний конфлікт, ініціатором якого виступає дружина, а її чоловік відіграє роль активного опонента. Учасники конфлікту мають на меті комунікативну «перемогу» над співрозмовником та демонструють егоцентричну комунікативну поведінку, що призводить до розгортання збалансованого конфлікту, який провокується конкретними діями однієї зі сторін - тим, що Арабелла викидає книжки Джуда. Хоча чоловік і робить спробу вербальної аргументації та відстоювання свого невдоволення поведінкою дружини, зрештою він вдається до невербальних засобів, а саме до застосування безпосередньої фізичної сили. Саме цей аргумент і змушує співрозмовницю повністю прийняти вимоги іншої сторони.

Проведений аналіз діалогів конфліктного типу з художнього любовного дискурсу романів Томаса Гарді дозволяє зробити висновок про важливість розгляду подібних інтеракцій з точки зору комунікативно-рольових позицій їх учасників. Запропонована класифікація конфліктних комунікативних взаємодій та їх учасників дозволяє глибше розкрити характери персонажів, а також природу любовних стосунків між ними.

діалог конфліктний персонаж любовний

1. Белоус, Н.А. Конфликтный дискурс в коммуникативном пространстве: семантические и прагматические аспекты: Автореф. дис. ... д-ра филол. наук/ Н.А.Белоус. - Краснодар, 2008. - 48 с.

2. Гончарова, Е.А. Интерпретация текста / Е.А. Гончарова, И.П. Шишкина. - М.: Просвещение, 2005. - 208 с.

3. Келлетт П. Конфликтный диалог: работа с пластами значений для продуктивных взаимоотношений / П. Келлетт. - Х.: Изд-во «Гуманитарный Центр», 2010. - 416 с.

4. Клюев, Е.В. Речевая коммуникация / Е.В. Клюев. - М. : РИПОЛ КЛАССИК, 2002. - 320 с.

5. Колокольцева, Т.Н. Специфические коммуникативные единицы диалогической речи / Т.Н. Колокольцева. - Волгоград: Издательство Волгоградского госуниверситета, 2001. - 260 с.

6. Ренц Т. Г. Романтический дискурс в коммуникативно-семиотической парадигме/ Т.Г.Ренц // Вестник Челябинского государственного университета. 2011. Вып. 58. №25 (240) - С. 138-142.

7. Хисамова, Г.Г. Диалог как компонент художественного текста ( на материале художественной прозы В.М.Шукшина): Автореф. дис... доктора. филол. наук/Московский педагогический государственный университет: 10.02.01/ Г.Г.Хисамова - Уфа, 2009. - 45 с.

Размещено на Allbest.ru