Образи голуба і голубки як символи кохання (на прикладі поезії Тараса Шевченка)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Образи голуба і голубки як символи кохання (на прикладі поезії Тараса Шевченка)

Гайдук С. Є.,

кандидат філологічних наук,

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

Анотація

У статті висвітлюються особливості інтерпретації образів голуба і голубки як символів кохання у поетичних текстових структурах Т. Шевченка. Наголошується, що символіка образів голуба і голубки, що в'яжеться з коханням, ніжністю, відданістю коханому чи коханій - традиційно-фольклорна. Суттєво, що у поетичних творах Т. Шевченка простежуємо символіку образів голуба і голубки, притаманну християнській (“Тризна”) і загальнолітературній (“Бесталанный”) традиціям.

Ключові слова: романтизм, поезія, образ, символ, символіка, голубка, кохання. голуб шевченко кохання поетичний

Аннотация

В статье рассматриваются особенности интерпретации образов голубя и голубки как символов любви в поэтических текстовых структурах Т. Шевченко. Отмечается, что символика образов голубя и голубки, что вяжется с любовью, нежностью, преданностью любимому или любимой - традиционно-фольклорная. Важно, что в поэтических произведениях Т. Шевченко мы встречаем символику образов голубя и голубки присущую христианской (“Тризна”) и общелитературной (“Бесталанный”) традициям.

Ключевые слова: романтизм, поэзия, образ, символ, символика, голубка, любовь.

Summary

In the article the features of the interpretation of the image of dove as a symbol of love in poetic text structures of T. Shevchenko are highlighted. It is noted that the symbolism of the image of dove that is connected with love, tenderness, devotion to a lover or a beloved is traditionally folkloric. It is necessary to mention that we can also find other symbolic meanings of the image of dove in poetic works of T. Shevchenko. Such symbolism is inherent in Christian (“Tryzna”) and literary (“Bestalannyy”) traditions.

Keywords: romanticism, poetry, image, symbol, symbolism, dove, love.

У творах багатьох письменників і поетів епохи романтизму є чимало загадкового й парадоксального. Одначе творчість Тараса Шевченка з цього погляду єдина і неповторна. Попри велику емоційність, Шевченкова поезія цілком не проста й не прямолінійна, а надзвичайно багатогранна й високосимволічна. Вивчення символічних структур його поезії допоможе глибше осягнути усі її смисли. Розглянемо символічне значення образів голуба і голубки у поетичній спадщині Т. Шевченка, адже її бестіарні символи часто-густо проектуються на внутрішній світ митця.

Символіку окремих зооморфних образів Шевченкової поетичної мови досліджувано у працях Григорія Грабовича (“Шевченко як міфотворець: Семантика символів у творчості поета”), Михайла Наєнка (“Художня література України. Від міфів до модерної реальності”), Валерії Смілянської (“Структура і смисл : спроба наукової інтерпретації поетичних текстів Т. Шевченка”), Володимира ІЦепотьєва (“Образи птахів у Шевченковій творчості”), Оксани Сліпушко (“Бестіарна символіка Т. Г. Шевченка”) та інших учених. Однак символіка образів голуба і голубки не була об'єктом спеціального розгляду.

Мета статті - висвітлити особливості інтерпретації образів голуба і голубки як символів кохання у поетичних текстових структурах Т. Шевченка.

В уявленнях людей усього світу голуб і голубка - ідеальні створіння. Вони символ цнотливості і втілення багатьох чудових якостей. Поети прославляли цих птахів у ліричних віршах, трубадури оспівували в образі голубки ніжну і прекрасну даму серця, а церковники вихваляли її як духовний взірець ангельської покірності й доброти.

Ще з часів античності голуб і голубка, зокрема білі, вважалися романтичними і зворушливими символами кохання і вірності. Володар Делосу Аній розповідає Анхісу як його дочки, переслідувані греками, утікають від них, перевтілившись у білих голубів. У цьому їм допомагає Вакх (Діоніс), бог виноробства.

Вже полонянкам кували наручники. Ці ж молитовно,

Поки ще змога була, вільні руки до неба піднявши,

Скрикнули: “Батьку-Ліею, рятуй!” І подав допомогу

Їхнього дару творець, якщо знищити способом дивним -

Значило б допомогти. Але як вони вигляд змінили,

Я того знати не міг, пояснити не годен і нині.

Знаю, що сумно скінчилося все: в голубів білосніжних

Перемінились вони, супровідниць дружини твоєї! [5, 235].

Щодо способів презентації образів голуба і голубки у творах поета-романтика Т. Шевченка, то вони становлять багатозначеннєву гаму символіки. Зауважимо, що вплив міфології й народної поезії на Шевченкову творчість дослідники зазначали уже віддавна. Так, у статті “Образи птахів у Шевченковій творчості” Володимир Щепотьєв дійшов переконливого висновку: “в образах птахів Шевченко в значній мірі перебував під впливом пісенної творчості. Якщо взяти до уваги найчастішу роль птахів у піснях, то побачимо, що в поета вони виступають у тій же ролі” [10, 114].

Вплив пісенної символіки на творчість Т. Шевченка безсумнівний. До пісенного походження можна звести і символіку образів голуба і голубки. Проте у його творах (зокрема російськомовних) помічаємо й літературний вплив. У такому разі деталізація образу або цілком відсутня, або представлена меншою мірою, ніж у піснях. Примітна деталь цих текстів: роль образів птахів у них іноді цілком, ніж в українськомовних творах. Українським творам (ліричним або ліро-епічним) Т. Шевченка образи птахів надають зазвичай емоційного забарвлення. Орел і сокіл символізують у них здебільшого мужність; голуб і голубка - ніжність, кохання, злагоду. Для кращого розуміння символіки образів голуба і голубки в творчості Т. Шевченка розглянемо їхню семантику в античній, християнській, фольклорній та літературній традиціях.

У древніх цивілізаціях голуб пов'язувався з достатком і душею. Так, у Китаї він був символом довголіття, вірності і поваги до батьків; у древніх юдеїв - символом чистоти, якого переслідував Ізраїль, і образом Бога.

Одначе найпоширеніше значення голуба як символу треба визнати інтерпретацію його як птаха кохання. У народі мовлять про голубину любов і вірність. Я. Головацький з приводу такого трактування цього символічного образу зауважив: “Голуб у всіх слов'ян є символом кохання” [7, 54]. На думку натураліста-орнітолога Катерини Халлоувей, кожен, хто розглядає добрі, схожі на чорні перлини очі засмученого голуба і слухає його ніжне воркування, неодмінно згадує кохану людину.

Багатьох міфічних богинь і богів супроводжують голуби - символи як сакрального, так і земного кохання. Зокрема, грецька богиня кохання Афродіта з усього пташиного царства відібрала для свого ескорту лише трьох представників: голуба як символу статевої пристрасті, горобця як символу плодючості, лебедя - як втілення краси. Римську богиню вірності Фідес зображали з колосками і горлицею. Голуб супроводжував семітську богиню кохання Астарту, а також Адоніса, Вакха і Ероса. У древніх святинях голуби жили як священні птахи [6, 271-272].

Інші символічні інтерпретації голуба теж мають позитивний характер. Так, у Китаї голуб вважається символом довголіття і подружньої вірності. Очевидно, з огляду на це його зображення - атрибут головного убору богині, покровительки породіль. У Японії голуб, окрім зазначеного, слугує уособленням миру.

А от голубка - це здебільшого символ вірної і люблячої дружини. У праці “Фізіолог” ідеться про говірливу від природи горлицю, яка, овдовівши, до кінця життя не перестає бути вірною своєму чоловікові.

Як символ відродження, голуб відігравав важливу роль у міфах про створення світу. За законами Мойсея, голуб - “чистий” птах, жертовна тварина євреїв-бідняків. Ной, Йонах (його ім'я означає “голуб”) “побачив святого духа у вигляді голуба” [6, 273]. Однак християнське символічне значення цього птаха набагато ширше: на перших християнських надгробках та ілюстраціях душу померлого часто зображувано у вигляді голуба, що вилетів із рота.

Образ птаха-душі часом перегукується з образом птаха-провісника смерті. В одному з гімнів “Рігведи” змальовано відчай людини, що бачить, як голуб ходить по печі, тобто вона знає, що помре. Отже, як провісник смерті і як символ душі голуб уживаний не лише у християнській традиції, але й у традиціях деяких народів Східної Азії [4, 347].

Інколи голуба зображають з оливковою гілкою у дзьобі - емблемою миру і звільнення; це з тих пір, як голуб повернувся у Ноїв Ковчег з гілкою на знак того, що вода відступила. Символічне значення голуба як доброго вісника має за джерело давньогрецькі міфи. Саме голуб указав безпечний шлях аргонавтам, коли вони пропливали між скалами, що сходяться (Сімплегадами). Однак не завжди вони були добрими вісниками - маємо на увазі тих, що були священними птахами Зевса, жили на дубі поблизу його храму і сповіщали людям його верховну волю. Це ж якраз голубів було послано Гераклові повідомити, що помре він через п'ятнадцять місяців.

У християнській традиції голуб - це символ Святого Духа, Христа, церкви, цнотливості, духовної любові, душ, що спокутують гріхи, невинності, беззахисності, милосердя, мучеництва, скорботи і відродження. Жоден інший птах не має такого значення у християнському вченні, як голуб. Він - символ хрещення і втілення Святого Духа, особливо в сценах Благовіщення. Іван Хреститель говорить: “І охрестившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього (Мт. 3:16) [2]. Сім дарів Святого Духа, куди входять мудрість, розум, побожність, хороша порада, знання, сила і богобоязливість, втілені в семи голубах.

Важливу роль у християнському вченні відіграє колір голуба, а також його частини тіла. Тут пошлемося на “Середньовічні трактати про символіку тварин” Гуго із Фольєто [11], перекладені сучасним польським богословом Станіславом Кобєлюсом, професором Варшавського університету ім. кардинала Стефана Вишиньського. Видання побачило світ 2005 року у Кракові. Ця праця багато в чому нагадує твір “Фізіологи”. Вона містить алегоричну інтерпретацію образів птахів і моральний коментар до них. Найповніше - у двадцяти двох розділах - схарактеризовано образи яструба і голубки. Алегорично інтерпретованим тут постає не тільки птах як такий, але і його голова, очі, дзьоб, пір'я. Імпульсом до алегоричної інтерпретації слугує наведена в тексті цитата зі Святого Письма. Найчастіше Гуго із Фольєто звертався до Євангелія від Св. Матвія. Це засвідчує актуальність трактування образів птахів з огляду на моральний аспект. Так, червоний колір, що усім до вподоби, стосується насамперед Христа, який відкупив наші гріхи своєю кров'ю. Чорний голуб символізує таємне вчення, сивуватий - дванадцятьох пророків, білий - як самого Ісуса Христа, так і його послідовників.

“Голуб - символ кохання у різних його виявах”, - наголошує український дослідник Микола Костомаров у праці “Слов'янська міфологія” [3, 88]. Про закоханих українці кажуть, що вони “любляться, як голубів пара”. Проте не лише закохані називають один одного голубами, але й брати та сестри, і діти з батьками виражають за допомогою цього епітета свою родинну прив'язаність: “Братоньку мій милий, голубонько сивий!”, “Сестро моя миленька, голубонько сивенька!” [3, 88]. Форми описів із образами цих птахів розмаїті. Так, досить часто зображують птаха, що купається, - так передають “женихання” парубка з милою; голуби п'ють воду, цілуються і сивими крилами обіймаються - символ злагоди між закоханими; голуби разом пили воду, потім здійнялися і розлетілися - символ розлуки; голуб, що літає без пари, - символ одинокого чи покинутого парубка і т. ін. З усього цього можна зробити висновок, що образи голуба і голубки - символи кохання.

Однак в українських піснях голуб часом зображується в образах, що мають міфологічне походження. Космогонічні значення голуба найчіткіше простежуються у слов'янській міфології. В українських легендах бог був голубом до того часу, поки вода не відділилась від суші. У колядці жителів Карпат два голуби, що сиділи на дереві посеред моря, - символи двостатевої сили, кохання як джерела творіння, адже літають вони на дно моря і добувають звідти пісок і каміння, з яких у подальшому було створено небесні світила і землю [3, 90-91]. Відомий російський міфологічний твір “Голубина книга” теж розповідає про створення світу.

Образ голуба властивий не лише міфології, християнству, фольклору, літературі, але й геральдиці, де є емблемою Рицарів Грааля. Окрім цього, він атрибут багатьох святих, наприклад, Св. Григорія Великого (540-604), одного з чотирьох західних батьків Церкви, Св. Фоми Аквинського (бл. 1225-1274), середньовічного теолога, трактати якого покладено в основу доктрини католицької церкви, Св. Терези Авільської (1515-1582), реформатора ордену кармелітів в Іспанії. У сучасній політичній термінології голуб - символ руху за мир, його прихильників називають “голубами”.

Так у загальних рисах виглядає символіка образів голуба й голубки. Проте не всі їхні символічні значення прочитуються у поетичних текстах Т. Шевченка. Найчастіше поет звертається до образів голуба і голубки як символів кохання і закоханих. Для вивчення та інтерпретації символу у поетичному тексті необхідно врахувати теоретичні положення, що відображають сучасне розуміння суті категорії символу як літературознавчого поняття. Визначний російський учений Сергій Авєрінцев (1937-2004) дав таке визначення символу як універсальній категорії естетики: “Символ - це знак, наділений усією органічністю міфу і невичерпною багатозначністю образу” [1, 826]. Згідно з таким тлумаченням, усякий символ - це образ. І навпаки, кожен образ, - це тією чи тією мірою, символ, оскільки предметність образу і глибинність його сенсу становлять у структурі символу нерозривну єдність. Змістовність символу безпосередньо залежить від його багатозначності, приміром, його співвіднесення зі стрижневими ідеями світової цілісності, з повнотою людського, а ширше - космічного універсуму.

У поемі “Катерина” зображено чисте кохання і страждання простої сільської дівчини, яку спокусив і покинув москаль. Зустрівшись із ним після довгих пошуків і поневірянь, вона незмінно називає його голубом: “Подивися, мій голубе…”, “Постривай же, мій голубе!...”, “За що ж, скажи, мій голубе?..” [8, 106]. Однак навіть такі ніжні звертання не зворушують черстве й байдуже серце москаля, який не лише поглумився над молодою жінкою, але й не признав сина. Щасливе минуле - гірке сучасне. У цій одвічній антитезі образ голуба - символ цілого комплексу думок Катерини про молодість, кохання, надію, віру.

У контексті досліджуваної теми на особливу увагу заслуговує поема “Гайдамаки”, де закоханий хлопець Ярема, виглядаючи свою кохану Оксану, співає:

Виглянь, голубко,

Та поворкуєм,

Та посумуєм;

Бо я далеко

Сю ніч мандрую [8, 142].

Описуючи їхнє побачення, Т. Шевченко знову вдається до образу голубки і порівнює з нею свою героїню: “А Оксана, як голубка, воркує, цілує…” [8, 145]. Основна ідея твору - зображення народно-визвольної боротьби на Правобережній Україні XVIII ст. проти феодальних та національно-релігійних утисків. Ярема теж став її учасником. Він заклято боровся з польськими магнатами і шляхтою, а у хвилини перепочинку, як-от у Лисянці, тужив по своїй коханій:

Де моя Оксана?

Де вона, моя голубка

Приборкана, плаче? [8, 172].

Закохана дівчина теж сумує, називаючи коханого то соколом, то голубом: “Прилітай же, мій соколе, мій голубе сизий!..” [8, 178]. Отже, образи голуба і голубки у цій поемі - символи чистого кохання, вірності, ніжності закоханих молодих людей.

У поемі “Мар'яна-черниця” Т. Шевченка зображено нещасливе кохання заможної дівчини й убогого парубка. Багата вдова, розмірковуючи, за якого пана має віддати свою єдину дочку, не помітила, як та закохалася в небагатого Петруся. Закохані щовечора зустрічалися то на лузі, то в гаю. Передчуваючи майбутнє нещастя, дівчина так звертається до Петруся:

Хіба було коли в світі,

Щиро що кохались,

Розійшлися, не взялися

Й живими остались?

Ні, не було, мій голубе [8, 195].

Однак доля була неласкавою до закоханих. Мар'яна не погодилась стати дружиною багатого, але старого сотника Івана і пішла у черниці (звідси назва твору). Її коханий Петрусь поїхав шукати своєї долі на чужому полі. Він хотів повернутися сотником до своєї Мар'яни, та не судилося: козак осліп на війні. І став, очевидно, тим кобзарем, що оспівує нещасливу долю закоханих, бо час-од-часу втирає сльозу.

У поемі “[Сотник]” поет знову звертається до образу голубки як символу кохання. Старий сотник закохався у прийомну дочку Настю і надумав з нею одружитися:

“А вона, моя голубка,

Нічого не знає…” [9, 172].

Натомість дівчина щиро покохала названого брата Петруся, рідного сина сотника. Зображуючи чисте кохання молодих людей, Т. Шевченко вдається до порівняння:

Он дивіться: у садочок

Вийшли погуляти.

Удвох собі, походжають,

Мов ті голуб'ята… [9, 176].

Не полишаючи надії одружитися з Настусею, сотник відправляє сина до Києва, а сам пропонує дівчині повінчатися, улесливо кличучи:

Моя голубко сизокрила!

Моя ти ягідко!.. [9, 180].

Образ голуба як символ коханого вжито також у поемі “Сліпий” (“Степаночку, голубчику!..” [8, 302]), і в творі “Хустина” (“Неборак, як голуб, з нею, / З безталанною своєю…” [9, 56]), а в поемі “Причинна” образ голубки як символ коханої переданий епітетом “сизокрила”:

Бач, заснула, виглядавши,

Моя сизокрила [8, 77].

Проаналізувавши поетичні твори Т. Шевченка, доходимо такого висновку: образи голуба і голубки належать до особливо частотних, причому символіка образів голуба і голубки, пов'язана з коханням, ніжністю, відданістю коханому чи коханій, - традиційно-фольклорна.

Трапляються ці образи також і в багатьох інших творах Т. Шевченка, але як символи материнства, батьківства, сирітства, дружби тощо, безпосередньо пов'язані з образами матері, батька, сестри чи брата, товариша і т. ін. Саме така символіка цих образів була притаманна міфологічній та фольклорній традиціям, що, поза сумнівом, мали вплив на творчість поета.

Суттєво, що у поетичних творах Т. Шевченка простежуємо символіку образів голуба і голубки, притаманну християнській (“Тризна”) і загальнолітературній (“Бесталанный”) традиціям.

Тлумачення символіки образів голуба і голубки у творчості Т. Шевченка у світлі презентації романтичної ідеології доцільно доповнити інтерпретаціями творів інших поетів-романтиків, що й становить перспективи подальшого дослідження.

Література

1. Аверинцев С. С. Символ / Сергей Сергеевич Аверинцев // Краткая литературная энциклопедия в 9 т. / [гл. ред. А. А. Сурков]. - М. : Советская энциклопедия, 1962-1978.

Т. 6 : Присказка - “Советская Россия”. - 1971. - С. 826-831.

2. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту / [із мови давньоєврейської та грецької на українську наново перекладена]. - К. : Українське біблійне товариство, 1991. - 1256 с.

3. Костомаров М. І. Слов'янська міфологія: вибрані праці з фольклористики й літературознавства / Микола Іванович Костомаров; [упор., прим. І. Бетко, А. Полотай]. - К. : Либідь, 1994. - 384 с.

4. Мифы народов мира. Энциклопедия в 2 т. / [гл. ред. С. А. Токарев]. - М. : Советская энциклопедия, 1987.

Т. 2 : К-Я. - 1987. - 720 с.

5. Овідій. Метаморфози / Овідій; [перекл. з латин., передм. та прим. А. Содомори]. - К. : Дніпро, 1985. - 301 с.

6. Орел В. Е. Культура, символы и животный мир / Валерий Емельянович Орел. - Х. : Гуманитарный Центр, 2008. - 584 с.

7. Сліпушко О. Давньоукраїнський бестіарій (звірослов) : Національний характер, суспільна мораль і духовність давніх українців у тваринних архетипах, міфах, символах, емблемах / Оксана Сліпушко. - К. : Дніпро, 2001. - 140с.

8. Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів у 12 т. / Тарас Григорович Шевченко; [редкол. М. Жулинський та ін.]. - К. : Наукова думка, 2003.

Т. 1 : Поезія 1837-1847. - 2003. - 784 с.

9. Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів у 12 т. / Тарас Григорович Шевченко; [редкол. М. Жулинський та ін.]. - К. : Наукова думка, 2003.

Т. 2 : Поезія 1847-1861. - 2003. - 784 с.

10. Щепотьєв В. Образи птахів у Шевченковій творчості / Володимир Щепотьєв // Народна творчість та етнографія. - 1999. - № 2-3. - С. 104-116.

11. Kobielus S. Fizjologi i Aviarium. Sredniowieczne traktaty o symbolice zwierz№t / Stanisіaw Kobielus; [przeklad i opracowanie Kobielus S]. - Krakуw, 2005. - 205 s.

Размещено на Allbest.ru