Тема кохання в українській і німецькій поезії низового бароко

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ізмаїльський державний гуманітарний університет

ТЕМА КОХАННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ І НІМЕЦЬКІЙ ПОЕЗІЇ НИЗОВОГО БАРОКО

Дімова В.І., аспірант

Проблема поетики любові в художній літературі охоплює велике коло питань: теми кохання в рамках жанру, словесних виражальних засобів щодо різновиду еротичних почуттів, любовної символіки, вічних образів у межах літературної традиції, зокрема синтезу кохання і стилю. Останнє є цікавим та масштабним явищем, де власне говоримо про барокове, сентименталістське, готичне, романтичне, модерне і постмодерне розуміння кохання.

Епоха Бароко пропонує своє уявлення кохання, що відрізняється від сучасного, і це не є дивним, адже все барокове мистецтво, як і поезія, призначене «не для іншого часу, а саме для “людей барокко”» [13, 241]. До того ж загальновідомо, що любов та сексуальність не є константними універсальними даними, а залежно від епохи та культури виступають як відмінні концепти. У німецькій бароковій поезії знаходимо відповідне тогочасній теорії трьох стилів розгалуження любовної лірики на три жанри: 1) піднесена любовна лірика (“die hohe Liebeslyrik”) про красу та чесноти; 2) еротична любовна лірика (“die erotische Dichtung”) про чуттєву, еротичну любов; 3) непристойна (“обсценна”) любовна лірика (“die obszцne Dichtung”), відверта та вульгарна [27, 8]. В українській любовній поезії існував подібний розподіл: 1) меланхолійна лірика; 2) еротична лірика; 3) сороміцька (соромницька) лірика [13, 250].

Тема кохання в українській поезії XVII-XVIII ст.ст. на її низовому рівні заслуговує на увагу вчених через украй малодосліджений стан, оскільки вона торкається проблематики сексуальності з широким використанням обсценної лексики. На думку проф. Леоніда Ушкалова, еротична лірика “тривалий час була якщо й не табуйована, то принаймні маргіналізована” [12, 44].

Актуальність цієї розвідки зумовлена необхідністю з'ясування ступеня впливу західноєвропейських барокових тенденцій у розмаїтті жанрів і тем на українську поезію і встановлення типологічних особливостей еротичної лірики українського та німецького низового бароко.

Як відомо, високий стиль загальноєвропейського бароко виразно виявився у жанрах піднесеної та етикетної лірики, яка складалася з геральдичних, панегіричних, філософських, історичних, духовних, курйозних віршів. На противагу високому стилю епохи, низове бароко розвивалося у тісній взаємодії з фольклором, народною культурою, пов'язуючи, за висловом Петра Білоуса, тодішню книжність із живою творчістю народу [10, 341]. На погляд науковця, творчість мандрівних дяків це «злиття двох світів - “організованого світу культури” та “хаотичного світу антикультури”, зіткнення яких і породжує вибух сміху - веселого, розв'язного, грубувато-приземленого, іноді цинічного та іронічного» [Там само, 347].

Серед найпоширеніших жанрів українського низового бароко (жартівливо-пародійні різдвяні і великодні вірші, вертепна драма, шкільні інтермедії, бурлеск і травестія) вагоме місце посідає еротична (сороміцька) лірика, яка повністю відображує “найархаїчніші риси міфологічного світогляду українців” (Михайло Красиков). Останнє стосується і фольклорно-еротичних пісень німецького народу.

В цій статті ми пропонуємо порівняльне дослідження української любовної лірики низового бароко з німецькою поезією цього напряму через низку причин:

Ш вітчизняні вчені визнають, що українська барокова поезія XVII ст. виникла під впливом західноєвропейських художньо-літературних тенденцій [10, 258];

Ш дослідники українсько-німецьких зв'язків XVII-XVIII ст.ст. наголошують на факті активної рецепції німецької культури в Україні зазначеного періоду [5], [6], [7], [14];

Ш українсько-німецькі культурні зв'язки XVII-XVIII ст.ст. охопили всі сфери життя нашої країни зазначеної доби, і хоча існують суттєві відмінності в ментальності й традиціях народів Німеччини та України, проте чимало схожих рис у їхньому культурному розвитку дають змогу провести типологічні паралелі німецького та українського літературного бароко;

Ш народно-еротичні пісні України і Німеччини барокової доби демонструють їх виразну типологічну близькість у тематиці, мотивах, образах та еротичній символіці.

Аналіз останніх джерел і публікацій з проблематики еротичного фольклору показав, що найбільш ґрунтовною працею є есей Леоніда Ушкалова “Бароко сексуальне”, що входить до книги “Від бароко до постмодерну: Есеї” (Київ, 2011). Він називає свою розвідку “всього лиш пролегоменами до широкої теми” [12, 44]. Також слід відзначити близькі до цієї теми статті Євгенії Кононенко “Еротика і український побут” (Київ, 1998), Сергія Тримбача “Еротика і українське буття” (Київ, 1998), Михайла Красикова “Таємничий дивосвіт українського еросу” (Харків, 2003), Вікторії Завадської “Еротичні мотиви українських колискових пісень” (Київ, 2004), Уляни Мовної “Мед як еротико-сексуальний символ українського весілля (фольклорна традиція)” (Львів, 2007), Олесі Мудрак “Еротична лірика як літературознавча проблема” (Київ, 2008) та “Еротика у фольклорі і в літературі” (Київ, 2009). Найновіша комплексна студія “еротичного тлумачення багатьох фольклорних символів українського етнокультурного матеріалу” представлена у монографії Миколи Махнія “Зачарована етноеротика: Метаморфози українського лібідо” (Чернігів, 2012). Теми сороміцької лірики торкалися провідні українські медієвісти Богдана Криса, Микола Сулима, Дмитро Чижевський та інші в рамках досліджень української поезії XVII-XVIII ст.ст.

Історіографія праць німецьких учених у річищі любовної теми має широкий діапазон. Ганс Георг Кемпер (Hans-Georg Kemper), автор багатотомної праці “Німецька лірика Раннього нового часу”, приділив особливу увагу вивченню любовної лірики епохи бароко [21], проаналізувавши специфіку поезії Опіца, Даха, Флемінга, Цезена, Гофмансвальдау, Лоенштейна, Гюнтера. На базі їх текстів учений торкається таких питань: любов як прелюдія до шлюбу, магія, володарка життя, хвороба, хтивість проти чесноти, гріховні втіхи, еротика, насолода життям тощо. Робота Ганса Георга Кемпера є найціннішою у розумінні еротичної складової німецької барокової поезії. Серед окремих студій можна назвати дослідження Фрідріха Байснера (Friedrich Beissner) “Німецька барокова лірика” (Ґеттінґен, 1963), Герхарта Хофмайстера (Gerhart Hoffmeister) “Бароковий петраркізм. Зміни та можливості мови кохання у ліриці XVII ст.” (Берн, 1972), М. Роберта Браунінга (M. Robert Browning) “Маньєристи та еротики. Німецька лірика бароко 1618-1723” (Штутгарт, 1980) та ін. Але, звісно, існує набагато більше праць, присвячених аналізу любовної лірики німецького бароко високого та середнього рівня [15; 22; 24; 25], з якою можна ознайомитись у збірках еротичних віршів Фрітца Франца Фогеля (Fritz Franz Vogel) та Джозефа Кірмайера-Дебре (Joseph Kiermeier-Debre) “Відкриття насолоди. Еротична лірика бароко” (Мюнхен, 1995); Хансюргена Блінна (Hansjьrgen Blinn) “Еротична лірика галантної епохи” (Франкфурт-на-Майні, Лейпциг, 1999); Хайнца Людвіга Арнольда (Heinz Ludwig Arnold) “Жіноче тіло - поезія: еротичні вірші п'ятьох століть” (Франкфурт-на-Майні, 2009).

Огляд літератури засвідчує, що нами вперше досліджується любовна лірика Німеччини та України доби бароко у компаративному аспекті, що зумовлює наукову новизну студії. Об'єктом статті є україномовна та німецькомовна поезія низового бароко, що вивчається на матеріалі української сороміцької лірики, опублікованої у виданнях “Бандурка. Українські сороміцькі пісні” (Київ, 2001 в упорядкуванні Миколи Сулими); “Українські сороміцькі пісні” (Харків, 2003 в упорядкуванні Михайла Красикова); німецькомовної антології Андреаса Фішера (Andreas Fischer), Гезіни Карге (Gesine Karge) та Манфреда Райманна (Manfred C. Reimann) «Einmal eins ist eins, steck dein Ding in meins: Volkserotische Lyrik aus drei Jahrhunderten» (Цюріх, 2010).

Мета студії полягає у виявленні типологічних рис любовної лірики низького стилю українського та німецького бароко і передбачає розв'язання таких завдань: аналіз української сороміцької лірики на тлі європейської еротичної поезії бароко; визначення форм української та німецької барокової поезії низового жанру; характеристика символіки як структурного принципу української та німецької низової любовної поезії епохи бароко; студіювання типових мотивів барокової любовної лірики низового жанру.

Українська сороміцька лірика на тлі європейської еротичної поезії епохи бароко. Провідні українські дослідники поезії низового бароко стверджують виразну типологічну близькість тем і мотивів творчості українських мандрівних студентів з поезією вагантів та трубадурів (Лариса Семенюк, [8]), з італійськими канцонами й мадригалами (Леонід Ушкалов, [9, 277]), що підтверджується і спостереженнями інших учених (Юрій Барабаш, Богдана Криса, Геннадій Нога, Галина Пехник, Юрій Писаренко, Дмитро Чижевський). Любовні пісні середньовічних вагантів та трубадурів вплинули не лише на українську барокову еротичну лірику, але й безпосередньо на всю подальшу західноєвропейську еротичну поезію. В чому полягає секрет популярності й естетичної значущості любовної лірики низового бароко? Незважаючи на своє земне, матеріальне призначення, її тематика (любов до жінок, вино, розваги) має глибоке архетипне значення, адже сягає корінням законів природного поклику, любові до життя, земного щастя.

Поезію німецького бароко можна назвати золотим віком еротичного віршування. В еротичній ліриці XVII ст., - вказує німецька дослідниця високої літературної еротики Гезіна Карге, - жіноче тіло, тілесна хтивість і врешті статевий акт опиняються у центрі уваги: “Мовою пишних та наголошуючих на задоволенні метафор описуються усі грані сластолюбства; таким чином досягається однозначність, де немає місця грубості та непристойності” [20].

Так, у німецьких авторських еротичних віршах барокової епохи середнього стилю ми бачимо пристрасть поетів до жінок, замилування жіночим тілом та відкриття насолоди, що дарує їм палке, чуттєве кохання. Передусім це вірші Християна Гофмана фон Гофмансвальдау (“Die Wollust”, “Auff den mund”, “Auff einen kuЯ”, “Albanie / gebrauche deine zeit”) “Сластолюбство”, “У вуста”, “Поцілунок”, “Албані, користуйся своїм часом”., поета під псевдонімом Селандер (“Lieben und geliebet werden ist das hцchste Vergnьgen”, “Als einer im Schlaff verschwenderisch gewesen”, “An Sambretten, als sie blaЯ sahe”, “Ein schцner SchoЯ”, “An Salinden”, “Man will die mannsьchtige Talestris im Bette sehen”, “Auf ihre Brьste”, “Als sie ihm selbst im Finstern die Hand auf ihre Bietzgen legte”, “Da sie ihren Busen veste vermachte”, “Als er ihre Brьste kьЯte”) “Кохати та бути коханим це найвища насолода”, “Коли він марнотратним був уві сні”, “Самбреті, коли вона виглядала блідою”, “Гарне лоно”, “Салінді”, “Як хочеться побачити німфоманку Талестріс у своєму ліжку”, “Її перси”, “Коли вона у темряві сама поклала його руку на свій бюст”, “Коли вона цнотливо ховала свої груди”, “Коли він цілував її перси”., Йоганна фон Бессера (“Ruhestatt der Liebe / oder / Die SchooЯ der Geliebten”, “Komm / Philirose / schau die nacht”, “Nicht schдme dich / du saubere Melinde /”) “Ложе кохання, або лоно закоханих”, “Іди, Філірозо, подивись на ніч”, “Не соромся! Ти, незаймана Меліндо”. та ін. [17; 18].

Разом з тим у наукових студіях німецькомовний простір зазвичай не вважається “ігровим полем” для еротичної літератури. Ця теза має спірний характер. Так, Гезіна Карге зазначає, що “цей факт вражає, коли ми побачимо скільки, однак, похоті та хтивості можна відкрити у німецькій ліриці XVII-XIX ст.ст. і як часто тілесна любов та сексуальне бажання ставало центральною темою” [20]. Саме через останні твори фольклорної еротики завжди були так званими “порушниками табу”. Німецький збирач і дослідник народних еротичних віршів Андреас Фішер називає їх розпусними, брудними, обсценними, вульгарними та просто грубими, проте народ завжди мав свої мовні засоби для уникнення “незручностей” у культурі. Але і суспільно коректною народна мова ніколи не була. “Саме тому більшість віршів приймаються вороже жіночою аудиторією”, - пише Андреас Фішер у передмові до найбільшої антології народно-еротичної лірики, зібраної впродовж трьох століть [19].

Головною темою українських сороміцьких пісень низового бароко, які Варлаам Лащевський називав «“компліменти блудні” або “канти студні”» [цит. за: 3, 205], є так звана “плотяна” любов або любов тілесна. Наведемо приклад більш-менш “скромного” її прояву (пісня № 68):

Під калиною спала,

На калину ноги задрала…

Я ж думала, що умру, умру,

Аж я сеє люблю, люблю [1, 60].

Народно-еротична лірика німців дійсно не відрізняється тематикою і навіть своїм стилем нагадує українську. Ось яскравий приклад цього:

Так само відкрито і навіть драстично, вульгарно та непристойно німецькі пісні фольклорної еротики зображують стосунки між чоловіком і жінкою у дуже відкритих сексуальних картинах. Ця головна відмінність низької любовної лірики від високої еротичної виявляється не тільки у тематиці та мотивах, але й на рівні лексики і стилістики. Це пісні з відверто брутальним змістом. Тут не йдеться про пишномовні метафори, піднесений стиль і велике почуття. Те ж можна сказати і про українські сороміцькі пісні. Їхнє семантично-експресивне стильове забарвлення є грубим і вульгарним, що можливо помітити на прикладі наступних лексичних одиниць: ficken, Arsch, furzen, дівка, шататься, мотаться, даться, скурвий, зачупиздрилося, раком і т. д.

Незважаючи на вищевказаний “драстичний стиль”, уживання зменшено-пестливої лексики надає текстові пісень обох мов певної ніжності, відтінку ліричності та емоційно-експресивного навантаження в цілому. Таких прикладів чимало в німецьких віршах, а в українських ще більше: Liebchen / Liebgen, KьЯgen, Дugelein, Mьndelein / Mьndchen, Brьstelein, Lцchelein, Дrschelein, Lisettgen, Bettgen, Krдnzlein, Brautnachtkдmmerlein, Herzchen, Weibchen, Rцckchen, Kцpfchen, Lдmmlein, Weilchen, Trцpflein, Pfцrtchen, Dingchen любусю, поцілуночок, оченята, ротик, бюстик, дірочка, задок, Лізетхен, ліжечко, віночок, шлюбна коморонька, серденько, жіночка, спідничка, голівонька, овечка, хвилиночка, краплиночка, ворітця, бідолашечка.; Марисенька, Івасенька, дитинку, віконце, березушка, калиночка, калинонька, малинушка, коротенький, миленький, солоденький, квіточки, матінко, віночок, левадонька, ноженька, серденько, дідусю, любусю, кумусю та багато ін. Це похідні слова з повним стилістичним забарвленням через наявність у їх основі іменникових суфіксів, які служать для вираження суб'єктивної оцінки: -chen, -lein (-elchen, -li, -le, -l), -к-, -еньк-, -оньк-. Варіація в українській мові значно ширша, оскільки тут фіксуємо також прикметникові суфікси здрібнілості: -еньк-, -есеньк-, -юсіньк-, -ісіньк-. Уживання демінутивів у народних піснях і поезії - це одна з характерних рис і українського, і німецького фольклору.

Провідними темами в любовній українській і німецькій ліриці є весільна та першої шлюбної ночі. Українські сороміцькі весільні пісні - це важлива складова національної еротичної пісні. Досліджуючи проблематику сексуальності в українському бароко, Леонід Ушкалов зазначав, що «духовна українська література часів бароко торкалася питань сексу найчастіше в ході розгляду двох питань: 1) таїнство шлюбу та 2) гріх “нечистоти”» [12, 44]. Перше тісно пов'язане з обрядовістю, що взагалі є тим явищем, на якому ґрунтується не тільки українська, але й будь-яка національна фольклорна література. Простежимо вищевказану спільність на таких прикладах:

Форми української та німецької барокової поезії низового жанру. Превалююча у німецькій бароковій любовній поезії високого стилю строфіка, зокрема сонет та александрійський вірш, не знаходять своє призначення у низовій ліриці. По-перше, слід виходити з того, що і тут ми маємо переплетіння версифікаційних форм, що підтверджують спостереження Петра Білоуса, знаного вітчизняного дослідника історії української літератури XI-XVIII ст.ст., про західноєвропейський вплив у формі латинських поетик на формування української версифікаційної техніки [10, 365].

Порівняно з українською, для німецької любовної барокової поезії низового жанру характерне не менш ширше розмаїття форм:

Ш пісні про життя або про зовнішність повій, які виконувалися у кабаре (Dirnenverse);

Ш жартівливі або сатиричні вірші переважно грубо непристойного чи вульгарного змісту, покладені на музику відповідно до рими (Wirtinnenverse);

Ш непристойні вірші-нісенітниці провокаційно-обсценного змісту (Bonifazius-Kiesewetter-Verse);

Ш еротичні гумористичні вірші австрійської фольклорної еротики (Sanitдtsgefreiter-Neumann-Verse);

Ш еротичні загадки (erotische Rдtsel);

Ш так звані Ka-Pi-Fu-вірші (Ka-Pi-Fu-Reime (kacken, pissen, furzen));

Ш короткі однострофічні вірші та пісні морально-повчального змісту, гноми, крилаті вислови, народні прислів'я, приказки (Sprьche) [19].

В українському еротичному фольклорі використовуються такі жанри:

Ш календарні-обрядові пісні (колядки, щедрівки, маланка, веснянки, гаївки, гребовицькі, купальські, жниварські пісні);

Ш родинні побутові та обрядові пісні (сороміцькі весільні пісні, весільні перезв'янські пісні, післякоморні пісні, колискові, забавлянки);

Ш жартівливі пісні (приспівки, триндички);

Ш коломийки про любов і подружжя;

Ш частушки;

Ш еротичні загадки [1; 11].

Якщо аналізувати основні особливості ритміки німецької та української народної поезії, то тут є багато відмінного. Так, у низькій любовній ліриці зображено події переважно сексуального плану, а статеві відносини представлені відверто й драстично, тож така “гола” поезія сексу, на думку німецьких дослідників, охоче використовує дольник [16]. В українській народній поезії панував фольклорний вірш. Проте пісенне, речитативне та говірне фольклорне віршування, яке застосовувалося у пісенній творчості, зазнало впливу пануючого у книжному українському віршуванні силабічного вірша та навпаки [10, 366].

Символіка як структурний принцип української та німецької низової любовної поезії епохи бароко. Важливу роль у відображенні інтимного й еротичного змісту за допомогою лише натяку відіграє символіка. Її розмаїття тут просто вражає. Адже саме у ній виявляється культурна свідомість народу, індивідуальна для українців та німців, яка, у свою чергу, тісно пов'язана з народною обрядовістю. Найпопулярнішою в українських та німецьких народно-еротичних текстах є рослинна символіка. Підтвердження цьому бачимо у студії Митрофана Дикарєва “Знадоби до української народної ботаніки” (Львів, 1903), яка подається у додатку до “Бандурки”. Микола Сулима робить це недаремно, адже глибоко переконаний: “Слухаючи народні пісні, пам'ятаймо про гербарій українських рослин, які є ключами від їхнього потаємного смислу, і що ці ключі зібрав для нас М. О. Дикарєв” [2, 228]. Аналогічну двотомну працю знаходимо і в німецькому літературознавстві. Це дослідження видатного німецького письменника та краєзнавця Зігмара фон Шультце-Галлера (Siegmar von Schultze-Gallera) “Фольклорна еротика та флора. Виклад давніх і сучасних еротичних та сексуальних звичаїв, порівнянь, найменувань, приказок, висловів, загадок, народних пісень про еротичні чари та забобони, сексуальну терапію, що мають рослинний компонент” (Галле, Лейпциг, 1907-1910) [26].

Серед близько 100 найменувань в обох виданнях спільними для української та німецької рослинної символіки, що вживається у фольклорній еротиці, є такі фітоніми, як-от:

Ш лісові дерева: береза (Birke), ожина (Brombeere), бук (Buche), рябина (Eberesche), дуб (Eiche), ясень (Esche), ліщина (Haselnuss), бузина (Hollunder), липа (Linde), тополя (Pappel), сосна, хвоя (Pinie), терен (Schlehe), верба (Weide);

Ш фруктові дерева та кущі: малина (Himbeere), вишня (Kirsche), яблуня, кислиця (Apfelbaum);

Ш овочі та зелень: біб, квасуля, фасоля (Bohne), укріп, окріп, кріп (Dill), горох (Erbse), м'ята (Gartenminze), ячмінь (Gerste), огірок, угірок, гірок (Gurke), часник (Knoblauch), капуста (Kohl), гарбуз (Kьrbis), диня (Melone), морква (Mohrrьbe), петрушка (Petersilie), редька (Rettich), пшениця (Weizen), цибуля (Zwiebel).

Українські дослідники серед головних символів української сороміцької лірики називають багато інших понять різних тематичних полів:

Ш рак як символ чоловічої сили;

Ш горщик, горба, глечик, хліб чи борщ як символи жіночої утроби;

Ш процес оранки на позначення статевих стосунків;

Ш хліб як символ жіночої сексуальності [4, 282];

Ш барвінок як символ молодості і дівчачої цноти;

Ш береза як символ замужньої жінки або дівчини, яка до весілля втратила дівочу честь;

Ш будяк на позначення розпусного життя, полового акту;

Ш васильок як символ дівчачої честі;

Ш калина - символ духовної краси, дівочої цноти [2] й багато ін.

Одним із найвідоміших символів в українських сороміцьких текстах є бандурка. Цей символ стає відомим з кінця XVII-поч. XVIII ст., коли з'явилась унікальна однойменна пісня. Тут йдеться про “овальну бандуру з отвором-голосником у верхній деці” (Микола Сулима), схожу на жіночий статевий орган, палець як чоловічий статевий орган і гру на музичному інструменті як «досить специфічне “музикування”» (Михайло Красиков). Порівняння гри на музичному інструменті зі статевим актом фігурує і в німецьких народно-еротичних піснях. Ось як чином:

Типові мотиви барокової любовної лірики низового жанру. Барокова любовна лірика скрізь проникнута двома протиставленими мотивами. Це гасло “Лови день!” (carpe diem) та нагадування про марність усіх прагнень, старань і сподівань, метушливості, про мінливість світу (vanitas mundi) та неминучість смерті (memento mori). Поляризація між чуттєвістю та моральністю (Sinnlichkeit contra Sittlichkeit) і жага до насолоди, яку пропагував “carpe diem”, була тут не на користь останньої (Erotik, Wollust contra Tugend, Askese). Це дуже яскраво виявилося у тематиці низової лірики.

Вітчизняні науковці виокремлюють наступні особливості еротичних мотивів української сороміцької лірики. Вікторія Завадська, дослідниця питань етнології та фольклору, називає мотив оранки як символ сексуальних контактів, мотив дефлорації, реалізований за допомогою міфологеми воріт, мотив колисання як імітація статевого акту та міфологему їжі, за допомогою якої реалізуються сексуальні мотиви цих пісень [4]. Ці мотиви, стверджує вчена, можуть реалізуватися по-різному, але ми вважаємо, що в українських сороміцьких піснях вони втілюються, по-перше, у відверто брутальній формі, а вже по-друге, кодуються за допомогою міфологем. Микола Сулима, даючи характеристику українським сороміцьким весільним пісням у записах Михайла Максимовича, відзначає “мотив крові, червоного кольору, тобто йдеться про те, чи незайманою вступила дівчина до шлюбу” [1, 30]. Мотив червоного кольору ми знаходимо і в німецьких віршах народної еротики, але часто вживаний тут вираз “der rote Kцnig” (червоний король) має зовсім іншу семантику, зокрема позначає календарні регули [19]. Побачити це можна у таких прикладах:

В усіх наведених вище прикладах дуже виразно простежується індивідуальна національна колоритність обох літератур. Вітчизняні вчені єдині у думці, що “без сороміцького фольклору уявлення про ментальність будь-якого народу, в тому числі й українського, було б неповним” [1, 134]. Звідси говоримо про властиві українській сороміцькій поезії специфічні риси, такі як, зокрема, дещо грубуватий гумор, “який диктується скромністю й сором'язливістю українця - з одного боку, і його багатою увагою - з другого” [Там само, 135]. “Цим, власне, український сороміцький фольклор і цікавий”, - підсумовує Микола Сулима. Щодо німецької фольклорної еротики, то тут слід відзначити специфічну прямоту опису сексуальних дій. Та це не є дивним, адже в народних піснях відображалося все те, що відбувалося у житті народу, і той факт, що народна пісня не знала правил вишуканого стилю, а була такою ж природною та невимушеною, як і відчуття самого співця, тільки сприяв цьому [23, 48-49].

Підводячи підсумки компаративного аналізу творів української та німецької фольклорної еротики низового бароко, слід визнати, що дійсно вони типологічно схожі. Ця схожість виявляється, по-перше, у тематиці сороміцьких та народно-еротичних пісень (любов тілесна / kцrperliche Liebe, сексуальні стосунки між чоловіком та жінкою, весілля та перша шлюбна ніч). По-друге, незважаючи на етнонаціональні особливості форм української та німецької барокової поезії низового жанру, виокремлюємо й спільні жанри (жартівливі, гумористичні вірші та пісні, еротичні загадки). По-третє, говоримо про перевагу рослинної символіки як в українській, так і в німецькій низовій любовній поезії епохи бароко. По-четверте, студіювання типових мотивів барокової любовної лірики низового жанру свідчить про перетин мотивів українських сороміцьких з німецькими народно-еротичними піснями (мотив крові, червоного кольору). Звідси спостерігаємо у низовій любовній ліриці обох літератур народно-пісенну стилістику (демінутиви, вульгаризми, евфемізми, обсценна лексика), прозору / закодовану (через символіку, міфологеми) семантику, тілесність сексуальних картин / натяк, еротичний підтекст.

Підсумовуючи наше дослідження, слід сказати, що, безсумнівно, існують перспективи подальшого розвитку проблеми порівняльного аналізу любовної лірики зазначених літератур на високому та середньому рівнях, а зокрема аналіз й інших структурних принципів української та німецької любовної поезії епохи бароко (принципи антитетики, емблематики), виокремлення стильових фігур у текстах (фігури образності, протиставлення, накопичення та конструкції), зіставлення репрезентації ліричних образів в українській і німецькій любовній поезії епохи бароко (образ жінки та образ чоловіка).

Література

1. Бандурка: Українські сороміцькі пісні / Упоряд. та автор передмов до розділів М.Сулима. К.: Дніпро, 2001. 280 с.

2. Дикарєв М. О. Знадоби до української народної ботаніки // Бандурка: Українські сороміцькі пісні / Упоряд. та автор передмов до розділів М. Сулима. К.: Дніпро, 2001. С. 227-278.

3. Єфремов С.О. Історія українського письменства. К.: Феміна, 1995. 688с.

4. Завадська В. Еротичні мотиви українських колискових пісень // 2004. Число 3-4. С. 281-283.

5. Лімборський І. В. Європейське та українське Просвітництво: Незавершений проект. Реінтерпретація канону і спроба компаративного аналізу літературних парадигми. Черкаси: ЧДТУ, 2006. 363 с.

6. Нічик В. М. Києво-Могилянська академія і німецька культура. К.: Український Центр духовної культури, 2001. 252 с.: іл. Бібліогр.: с. 183-188.

7. Нічик В. М., Хижняк 3. І. Києво-Могилянська академія та українсько-німецькі культурні зв'язки // Наукові записки. Історичні науки. К.: “KM Академія”, 2000. Т. 18. С. 12-28.

8. Семенюк Л. Традиції західноєвропейського вагантизму у творчості українських мандрівних дяків // Волинь філологічна: текст і контекст. Польська, українська, білоруська та російська літератури в європейському контексті: Зб. наук. пр. Вип. 6: У 2-х ч. Ч. ІІ. / Упоряд. Л. К. Оляндер. Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. С. 251-260.

9. Українське бароко: наукове видання / Кер. проекту Дмитро Наливайко; наук. ред. Леонід Ушкалов. Харків: Акта, 2004. Т. 1. 635 с.

10. Українська література XI-XVIII ст.: Хрестоматія / За ред. П. В. Білоуса. К.: ВЦ «Академія», 2011. 688 с.

11. Українські сороміцькі пісні / Упорядкування, передмова, примітки М. М. Красикова; Художник-оформлювач Л. Д. Киркач. Харків: Фоліо, 2003. 287 с. [Електронний ресурс]. Режим доступу: [http://proridne.com/content/пісенники/Українські сороміцькі пісні/].

12. Ушкалов Л. Від бароко до постмодерну: Есеї / Леонід Ушкалов. К.: Грані-Т, 2011. 552 с.

13. Чижевський Д. І. Історія української літератури (від початків до доби реалізму) / Худож. оформл. В. М. Штогрина. Тернопіль: МПП «Презент», ТОВ «Феміна», 1994. 480 с.

14. Шевчук Т. С. Традиції німецького пієтизму в естетичних поглядах Г. Сковороди // Україна і Німеччина: етнокультурні, лінгводидактичні та мистецько-духовні обміни, взаємозв'язки та взаємовпливи: Зб. наук. праць. Кривий Ріг: Видавничий дім, 2009. С. 180-192.

15. Baasner R. Lyrik // Meier A. Die Literatur des 17. Jahrhunderts. Mьnchen, Wien, 1999. S. 517-538.

16. Bortlik W. Gleich kommt es mir? Und du? Wann kommt es dir? 400 Jahre deutsche Sex-Lyrik // Das geschriebene Wort. [Електронний ресурс]. Режим доступу: [http://www.strapazin.ch/magazin/heft98/txt_wort.html].

17. Das Liebes-Poetische Manuskript № 2. Erotische Gedichte von der Barockzeit bis zur Gegenwart: 17. Jahrhundert // Eine Sammlung von Liebeslyrik deutscher Dichter und Dichterinnen. [Електронний ресурс]. Режим доступу: [http://www.deutsche-liebeslyrik.de/manuskript/manuskript2/manuskript2.htm].

18. Erotische Dichtung des Barock. Gedichte von Celander. [Електронний ресурс]. Режим доступу: [http://flitternikel.onlinehome.de/celander.html].

19. Fischer A., Karge G., Reimann M. C. Einmal eins ist eins, steck dein Ding in meins. Volkserotische Lyrik aus drei Jahrhunderten. Zьrich: Walde u. Graf, 2010. 264 s. [Електронний ресурс]. Режим доступу: [http://download.e-bookshelf.de/download/0000/0285/46/L-X-0000028546-0000365854.XHTML/index.xhtml].

20. Karge G., Reimann M. C., Fischer A. Hurtig komm in meinen Arm, schlьpf sie ab, die Nachtgewдnder. Hocherotik / Vorwort von Gesine Karge.- Zьrich: Walde u. Graf, 2010. 248 s.

21. Kemper H.-G. Barock-Humanismus: Liebeslyrik // Deutsche Lyrik der frьhen Neuzeit. Tьbingen: Max Niemeyer Verlag, 2006. Band 4/2. 383 s.

22. Machй U. Die Unbegreiflichkeit der Liebe. Das Petrarca-Sonett von Martin Opitz // Meid V. Gedichte und Interpretationen. Band 1: Renaissance und Barock. Stuttgart, 1982. S. 124-135.

23. Martens K. K., Lewinson L. S. Volkstьmliche Dichtung im 16. Jahrhundert. Das deutsche Volkslied // Deutsche Literatur: vom Mittelalter bis zu Goethe und Schiller. Moskau: Verlag «Proswestschenije», 1967. S. 48-55.

24. Meid V. Barocklyrik. Stuttgart, 1986.

25. Rusterholz P. Der Liebe und des Staates Schiff. Christian Hoffmann von Hoffmannswaldaus „Verliebte Arie“ «So soll der purpur deiner lippen …» // Bircher M., Haas A. Deutsche Barocklyrik. Gedichtinterpretationen von Spee bis Haller. Bern, Mьnchen, 1973. S. 265-289.

26. v. Schultze-Gallera S. Volkserotik und Pflanzenwelt. Eine Darstellung alter wie moderner erotischer und sexueller Gebrдuche, Vergleiche, Benennungen, Sprichwцrter, Redewendungen, Rдtsel, Volkslieder erotischen Zaubers und Aberglaubens, sexueller Heilkunde, die sich auf Pflanzen beziehen. 2 Bde. Nachdruck der Ausgabe von 1907 bis 1910. Berlin: Express-Edition, 1987.

27. Wandlungen des lyrischen Bildes in der Liebeslyrik // Materialsatz fьr die regionale Fortbildungsveranstaltung im Regierungsprдsidium Karlsruhe Mдrz 2008 / zusammengestellt von StD Gerhard Thorn Helmholtz-Gymnasium Heidelberg, 2008. 27 s.

Анотація

поезія сороміцький бароко низовий

Розглядається феномен української сороміцької лірики в зіставленні з аналогічним явищем у німецькомовній бароковій літературі - народно-еротичними піснями. У центрі уваги опиняються україномовна та німецькомовна поезія бароко низового стилю при очевидній типологічній близькості їх тематики, мотивів, образів та еротичної символіки.

Ключові слова: любовна лірика, сороміцькі пісні, народно-еротична лірика, еротична пісня.

Аннотация

Рассматривается феномен украинской срамной лирики в сравнении с аналогичным явлением в немецкоязычной барокковой литературе - народно-эротическими песнями. В центре внимания оказываются украиноязычная и немецкоязычная поэзия барокко низкого стиля при очевидной типологической близости их тематики, мотивов, образов и эротической символики.

Ключевые слова: любовная лирика, срамные песни, народно-эротическая лирика, эротическая песня.

Summary

A phenomenon of the Ukrainian shameful lyrics in comparison with the similar phenomenon in the German baroque literature, folk-erotic songs, is studied. In the center of attention are the Ukrainian and German baroque poetry of the low style considering the obvious typological propinquity of their themes, motifs, images and erotic symbols.

Keywords: love lyrics, shameful songs, folk-erotic lyrics, erotic song.

Размещено на Allbest.ru