Відтінки кохання в поезії Збігнєва Герберта

Размещено на http://allbest.ru

Дрогобицький державний педагогічний університет

імені Івана Франка

УДК 821.162.1 - 1.09

Відтінки кохання в поезії Збігнєва Герберта

Манько Р.М.,

аспірант, викладач

Вступ

Постановка проблеми. Чи кохання є звичайним почуттям, миттєвою або ж затяжною емоцією? А може чимсь іншим - рушійною силою, що змушує бути самовідданим, поринати у вир шаленіючого обривку часу, втопленого поміж народженням і смертю. Воно таке ж об'єктивне, як народження і смерть, ? бо творить їх.

Кохання - основна людська потреба, емоційний наркотик; про нього мріють, шукають, а знаходячи, почуваються щасливими. Завдяки коханню, людина народжується, одружується, вибирає путь духовний із любові до Бога, чи інший із любові до себе Це шляхи, ідучи якими особа може відкрити себе для себе, і творчо прожити життя з почуттям самореалізації та щастя. Любов творить шедеври мистецтва, увічнюючи митця, і себе як творця. Та й само кохання є мистецтвом, котрим може володіти не кожен, у силу своїх морально-етичних, психологічних та інтелектуальних здібностей.

Тож основною проблемою кохання є не об'єкт, а вміння кохати. Відчуття справжнього кохання, народжене взаємодією глибоких почуттів обох суб'єктів акту пізнання Kr№piec M.A. Struktura aktu miіoњci u њw.Tomasza z Akwiniu / Kr№piec M.A. // Roczniki Teologiczno-Kanoniczne. T.6, 1959. ? s. 135 - 154 ., змушує вдосконалюватись, розкривати крила. герберт кохання семантика поезія

Важливого значення у процесі набуває мова, що набирає особливого потаємного змісту і стає любовним дискурсом, про що писав Ролан Барт [3, 46]. Інтимні, теплі почуття прагнуть митці увіковічнити в різьбі (“Поцілунок” Огюст Роден), полотні (“Життя” Пабло Пікассо, “Обійми” Егон Шиле), графіці та поезії Данте Габрієля Росетті.

Творчий доробок кожного митця містить бодай кілька зразків любовної тематики. Не виняток і польський поет Збігнєв Герберт.

Аналіз основних досліджень. Про Герберта писали усі найвідоміші польські літературні критики й літературознавці, а також європейські й американські. Бібліографія критичних праць, присвячених автору Пана Когіто, багато чисельна. Baraсczak S.: Uciekinier z utopii (o poezji Herberta). Wrocіaw 1994. Brzozowski J.: Antyk Herberta, w: Poznawanie Herberta 2, wybуr i wstкp A. Franaszek. Krakуw 1999. Brzozowski J.: „Pan Cogito” Zbigniewa Herberta. Warszawa 1991.Dedeciusz K.: Uprawa filozofii. Zbigniew Herbert w poszukiwaniu toїsamoњci, w: Poznawanie Herberta, red. A. Franaszek. Krakуw 1998. Drzewucki J.: Akropol i cebula (o Zbigniewie Herbercie). „Tikkun”. Warszawa, 2004, s.29.Franaszek A.: Ciemne џrуdіo (o twуrczoњжi Zbigniewa Herberta). Londyn 1998.Kaliszewski A.: Gry pana Cogito. Wyd. І. Krakуw 1982.Kornhauser J.: Uњmiech Sfinksa (o poezji Herberta). „Wydawnictwo literackie” Krakуw 2001.Kornchauser J.: Herbert z odlegіej prowincji. „Nowy wyraz” 1973 nr Ѕ. Јukasiewicz J.: Z. Herbert. Wrocіaw, 1968.Јukasiewicz J.: Poezja Zbigniewa Herberta, Warszawa 1995. Libera A.: Traktat Zbigniewa Herberta. „Literatura” 1974 nr19 s.10.Mikoіajczyk M.: W cieniu hekzametru, Zielona Gуra 2004, s.104.Moci№g W.: O poezji Zbigniewa Herberta W. „Polska Akademia Nauk” oddџiaі w Krakowie 1986.Przybylkski R.: Miкdzy cierpieniem a form№; [w tenїe] To jest klasycyzm. Warszawa 1978. s. 146-149.Rafalska B.: Noblisci o Herbercie // Gazeta Lwowska. 1998. №14 (177). 14 sierpnia. S.4. Taranienko Z.: Rozmowy z pisarzami.Warszawa, 1986. S.432.Trznadel J.: Haсba domowa. Rozmowy z pisarzami. Wydawnictwo „Test”, Lublin 1990. Проте в Україні творчість цього великого поета маловивчена. У своєму дослідженні спираюся на найбільш цікаві, з огляду на обрану мною тему.

Виділення невирішених проблем. Тему кохання розглядають у семантичному, філософському, теологічному, релігієзнавчому, психологічному і суспільному аспекті. Вона стала основою багатьох інтердисциплінарних досліджень.

Дослідження істоти любові лягло в основу розвитку багатьох її концепцій. Наприклад, Еріх Фромм, розвиваючи концепцію зрілого кохання, стверджує, що любов це “позиція, особливість характеру, що проявляється в стосунку до світу взагалі, а не лише до одного об'єкта кохання ” Тут і далі переклад мій. - Р.М.[5, 55].

У свою чергу філософ, дещо відходячи від традиційного класифікатора, виділяє такі типи любові, як:

А - братерська, тобто любов до людства, що характеризується не винятковістю;

В - материнська, що є безумовною афірмацією пристосування до життя та потреб дитини. Материнська любов - найвищий вияв любові;

С - еротична, що є прагненням поєднання із іншою людиною;

Д - любов до самого себе;

Е - любов до Бога [5, 43].

Ідею кохання як зустріч та єднання двох осіб вкладено в теологічно-філософську концепцію Кароля Войтили. Теолог зазначає: “Кохання (…) це не лише бажання, більш того - стрічання і єднання осіб ”[15, 88]. Філософ розвиває думку про кохання як чинник, що єднає чоловіка та жінку, дозволяє взаємореалізуватися задля спільного добра.

Важливим елементом концепції є взаємність, відсутність якої несе біль, страждання. Кохання без взаємності приречене на загибель, тож в його основі повинен були закладений міцний фундамент довір'я, гідність, віра в чесність партнера. Кохання, за Войтилою, базується також на відповідальності. „Чим більша відповідальність за особу, тим більше справжнього кохання ”[15, 117] - стверджує теолог. Кохання - дар, котрий людина отримує від Бога.

Морган Скотт Пек у своїй психологічній автоеволюційній концепції говорить про любов як ”бажання до розширення власного Я у піклуванні про власний чи чужий духовний розвиток”[10, 67 ].

Концепція кохання за соціологом Паносом Бардісом - спосіб задоволення людських потреб. Науковець виділяє три види потреб: фізичні, психологічні та суспільні.

Перший - тип Орфея і Еврідіки - представляє кохання, в яке поринають обидві особи для заспокоєння власних потреб та потреб іншого у фізичному, психологічному та суспільному аспекті.

Другий - тип Зевса - переоцінка власних фізичних потреб або потреб партнера і одночасна недооцінка потреб нефізичних.

Третій вид - тип Пенелопи - цілком протилежний типу Зевса через надання переваги потребам нефізичним на фізичними [11, 218].

Джон Ліі виділяє шість видів любові: Ерос,Строге, Людус, Прагма, Манія Агапе. Немає потреби вдаватися у суть даних понять, оскільки вони були відомими ще у Арістотелівські часи [2, 269].

Психолог Роберт Стенберґ базує свою концепція кохання на інтимності, пристрасті ті рішенні/обов'язку, що розвиваються в його процесі. Динаміка інтимності в часі тривалості зв'язку спочатку бурхлива, а потім спокійна: емоції зводяться до комунікативної функції і здатні наростати та стихати.

Пристрасть може мати забарвлення як позитивне, так і негативне. Сила пристрасті характеризується відчуттям радості, піднесення, смутку, заздрості, неспокою, а разом з тим, бажанням поєднання із об'єктом кохання, фізичної близькості, чи теж сексуальної.

Пристрасть часто ототожнюють із коханням, тож згасання пристрасті сприймається як кінець кохання. Третій складник концепції Стенберґа рішення/обов'язок - бажання створити міцний зв'язок, що є добровільним рішенням, свідомою позицією обох партнерів [14, 12n ? 15n].

У філософському аспекті описи кохання та її багатозначні дефініції розходяться, внаслідок акцентуації її елементів, способів детермінації актів та зовнішніх та внутрішніх чинників.

Визначення кохання як поняття виходить із контексту осмислення над його природою, смислом, символічним змістом, а також над метафізичним, феноменологічним, антропологічним, етичним та культурним значенням. Феномен любові обіймає невичерпність інтерпретаційних досліджень, у яких чим глибше вникаємо суть проблеми, тим більше зустрічаємо прихованості, розчарування у власному fatum, трепетом перед красою та величчю її logos.

Розгалуження любовних відтінків (від Еросу до Агапе) свідчить про пошуки адекватних, часом сублімованих пояснень її сенсу та значення.

Метою даної статті є виявлення, дослідження, систематизація та інтерпретація любовних аспектів лірики Збігнєва Герберта.

Завдання статті: дослідити та систематизувати філософсько-поетичні пошуки Герберта у сфері любовної лірики; простежити передумови появи відтінків кохання в поезії автора; з'ясувати та пояснити особливості ліричного героя у контексті досліджуваних творів; виявити, у чому полягає новаторство Герберта у сфері любовної поетики збірки; проінтерпретувати вибрані поезії автора, розкрити їх філософське підґрунтя; з'ясувати й описати особливості поетичної мови у творах Збігнєва Герберта.

Основний матеріал

Відомий сучасний філософ Антоні Семіановскі у своїй праці, присвяченій аналізу кохання “Зрозуміти кохання: феноменологія і метафізика любові” зазначає: “У любові людина знаходить особисте щастя. Кохаючи, разом з коханою людиною віднаходить власне місце в житті. Любов дає людині притулок і безпеку, віддаючи себе коханій людині, стається більш собою і у собі” [12, 5]. Тобто, любов - заангажована розумова та емоційна відповідь на прийняті вартості, любити - це надавати зміст власному існуванню. Розглядаючи людське існування у контексті даної гіпотези, мимохідь доходиться до висновку про приреченість на любов, проте в житті кожного вона має різні обличчя, чи теж кольори.

Виходячи із різнобарв'я наведених попередньо моделей та концепцій та з ширини самого поняття, можна стверджувати, поетична творчість Збігнєва Герберта наскрізь просякнута зразками любовної лірики: любов до народу, любов до рідного міста, любов матері до сина, сина до матері, любов до коханої та особлива, своєрідна любов до предмета. Дотримуючись теми дослідження, постає питання про виділення поняття кохання з поняття любов, котрі хоча й стоять в одному синонімічному ряді, та мають різні смислові значення, семантику. Якщо любов обіймає почуття глибокої сердечної прив'язаності до кого -, чого-небудь Словник української мови, тт. 1--11, Київ: «Наукова думка», 1970--1980. - Т 4 . С 564, то кохання - почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі Там же с. 313. .

У творчому доробку Збігнєва Герберта віршів про кохання небагато. Це твори із збірок “Подвійне дихання” (“Самотність”, “Ніжність”, “Астрономія”, “Подвійне дихання”, “Пісенька про нас”, “Дивися море”, “Ти навчила мене дивитися” та ін.), “Струна світла” (“Дві краплі”, “Ворожба”, “Ніке яка вагається”), “Гермес, пес та зірка” (“Епізод”, “Шовк душі”, “Рожеве вухо”), “Напис” (“Укладала своє волосся”). Немає потреби піддавати детальному аналізу кожен з них, слід зупинитися на творах, де той чи інший аспект проблеми виражений найповніше.

Неможливо оминути увагою твору “Ти навчила мене дивитися” зі збірки “Подвійне дихання”. Дочасна сліпота на речі ліричного суб'єкта змінюється появою об'єкта кохання. У пропорційній взаємодій один на одного народжується істина, так звана міра буття існування для себе і для коханої особи, а не для чогось поза. Можливо, це своєрідний вияв егоїзму, затирання меж з альтруїзмом. Істина, акт пізнання криє бажання, ерос, пристрасть. Вагомим елементом цього є ordo amoris (порядок любові), присутній в етосі кожної людини, і приналежний до системи її перфекційних цінностей. Оrdo amoris є ядром етосу і має істотний вплив на управління діями одиниці. З моральної точки зору, воно - основний чинник в існуванні людини. Людина робить вибір із орбіти цього ordo amoris. Об'єкт або приваблює особу, або ж відштовхує. У цьому, на думку Макса Шелера, пізнається ordo amoris [9,39]. Продовжуючи тезу науковця, слід зауважити, що кохання, будучи емпіричним відчуттям, творить реальність ірраціональну, відмінну від інших не лише сфері буття, а й сфері собі подібних. Важливими складовими її є погляди, думки, символи, реалії.

Кохання у представленому творі набуває відтінку синтезу ероса і манії. Особливого змісту творить мотив середини, центру. Відчувається перебування молодого автора під впливом творчості Рільке, котрого вважав одним із батьків сучасної поезії. Герберт використовує рільківський мотив внутрішності (середини) троянди (“Das Rosen-Innere”), щоб досягнути бажаного ефекту художньої трансформації. Як і Рільке, він надає поетичному еквіваленту феномену троянди, дещо обтяженого традиційною символікою, змісту еротичного втаємничення. Це є ідеальним синтезом внутрішнього і зовнішнього світосприйняття ліричного суб'єкта, внаслідок чого, на перший план висувається проблему часу і гіперболізованого простору, що вступає у категоріальну опозицію до і після. Реальний світ ліричного суб'єкта, внутрішньо насичений і багатий, що підкреслено лексемами-символами “калейдоскоп” і “живописці”, занурюючись у простір до, набуває “банальних кольорів” і є лише “тиньком реальності”.

Внутрішність троянди, що знаходиться у центрі як часового спектру, так і загалом композиційного малюнка вірша, уособлює акт пізнання, внаслідок чого змінюється метафізична суть речей. В основу даного пізнання покладено думку: ”Nie myњlaіem їe w piersi czіowieka mieszka serce” (Не думав, що в грудях людини проживає серце). Таке своєрідне уособлення надає автономного характеру серцю в тілі людини, тобто проводить розмежування між фізичним і духовним її станом, навіює відчуття зародження любові. Та любов виступає не лише актом пізнання, що підкреслено у останньому рядку терцета першої частини “Nie mogіem wyobraџiж sobie wnкtrza rуїy wnкtrza obіoku” (Не міг уявити собі троянду в середині, хмару в середині), а його духовним наповненням. Автор вбачає перехід до тілесного через духовне. Цим процесом керує автономія любові.

Поняття внутрішність троянди підсилюється поняттям внутрішність хмари і набуває гармонійності. Саме пізнання веде до відкриття нового, досі не звіданого мінливого простору: “prowadzisz lekko w trzeci wymiar jak jasny pіomieс ktуry dr№їy” (провадиш із легкістю у третій вимір як ясне полум'я що тремтить).

Слід зауважити, що метафори внутрішність хмари та внутрішність троянди з'являються також в останньому терцеті другої частини. Проте автор змінює їхню послідовність, виводячи на перший план внутрішність хмари, що ще раз підкреслює домінантність духовного над тілесним і бере відчуття звіданого, вжите у минулому доконаному часі, в своєрідний контекст теперішнього минулого і теперішнього майбутнього. Такий художній прийом, використаний автором, дає змогу сприймати акт пізнання, як перехідний етап, чергову сходинку на полотні життя. Набутий досвід розширює горизонти бачення і світосприйняття. Сучасна американська письменниця Елін Хільдербранд зауважує: “У коханні відкрито мені нову браму в світ цінностей. Входжу тією брамою в неї і реагую на нове світло” [9, 176].

Відтінком строге забарвлений поетичний твір “Дві краплі” з дебютної збірки “Струна світла” за словами самого поета, був одним з найперших віршів створених у бомбардованому Львов [7, 41]. Анджей Калішевський вважає, що основною його темою є смерть. В монографічному дискурсі “Ігри Пана Коґіто” він зазначає: “Дві краплі” є віршем про смерть. Трагічним є те, що вона забирає людей, які мають відчуття особистого щастя” [7, 48]. На цю думку наводять останні рядки вірша: “do koсca byli podobni jak dwie krople zatrzymane na koсcu twarzy”(до кінця були схожі як дві краплі що затримались на краєчку обличчя) [1, 55- 56 ], де відчутно потужне звучання мотиву смерті і невимовної туги за втратою закоханих.

Проте, це не зовсім так. Автор, здається, зумисне парафразує відоме польське прислів'я “Podobne, jak dwie krople wody”(Схожі, як дві краплі води), щоб налаштувати читача на сприйняття тексту: ввести у вир кохання і показати її протистояння злій реальності. На тлі міста, що божеволіє від крику та тоне в страху його мешканців, котрі шукають порятунок у підвалах будинків, молоде подружжя, ніжно обнімаючись, не звертає уваги на все, що відбувається доокола. На опис зовнішньої реальності автор виділив всього три рядки: “Lasy pіonкіy” (палали ліси), “ludzie biegali do schronуw” (люди бігли до сховищ), “Gdy byіo bardzo џle” (коли було дуже погано). Та така потужна лексика, налаштована на створення ореолу зловісності, використана для посилення розуміння жорстокої боротьби між коханням і смертю. Герберт зміщує акценти, опоетизовує силу кохання, надаючи їй сакрального змісту:

Lasy pіonкіy -

a oni

na szyjach splatali rкce

jak bukiety rуї

Чи не звучить це як аналог до слів, сказаних Розою Венедою: “Не жалій троянди, коли горять ліси” з драми Юліуша Словацького “Лілля Венеда”, що пізніше стали польським крилатим висловом? Та Герберт, все ж таки жаліє троянди, тому, що горять ліси, і цим показує своє істинне ставлення до закоханих. Автор використовує реальний простір як своєрідне тло для закоханих, котрі “na szyjach splatali rкcк” (на шиях сплітали руки), “okryci jednym kocem szeptali sіowa bezwstydne” (одним накрившись коцом шепотіли слова безсоромні). Автор застосовує мотив дзеркала, а, вірніше, дзеркальної поверхні, що зберегла образ коханої людини, для передачі трагічності їх смерті і перемоги кохання над нею:

Skakali w oczy naprzeciw

i zamykali je mocno

tak mocno їe nie poczuli ognia

ktуry dochodziі do rzкs

Це звучить як перегук із рядками “wiesz їe jeњli miіoњж to tak jak wiecznoњж bez przed i po” [13, 311] з вірша “Jeњli miіoњж” Яна Твардовского, де як і у Герберта звучить ідея вічності кохання.

Остання строфа починається рядками: “do koсca byli mкїni / do koсca byli wierni”. Як бачимо, Герберт на перший план виводить прикметник “мужні”. В чому полягає їх мужність, адже не воювали зі зброєю в руках, захищаючи місто від ворога? У зруйнованому світі, де повсякчас панує зло, страх і хаос, вони зуміли зберегти найбільшу цінність людства і божий дар - кохання. Мужність закоханих - у перемозі над глобальним катаклізмом війни, який є ворогом людства. Прикметник “вірність”, що несе в собі ознаки сакральності (присяга подружньої вірності) зсунуто на другий план. Це художнє рішення автора є правильним. Та на тлі подій обидва прикметники, що мають різне смислове навантаження, знаходяться в одному синонімічному полі. Дієслова вжиті автором в доконаному способі минулого часу, і завдяки цьому посилюється роль ліричного героя, що є учасником (вірніше спостерігачем) трагічних подій. Він вцілів, щоб написати гімн коханню.

Забарвлений у відтінок людусу з колористики кохання твір “Шовк душі”. Він цікавий не лише смисловим, а й емоційним наповненням. Автор представляє діалог, побудований лише на фізичній близькості:

тільки сліпий смак

і німий дотик

бігали поміж нами

коли заглиблені в себе

лежали ми поруч

Бажанням ліричного героя є зазирнути в глиб душі жінки, щоб пізнати “що там носить” [1, 149]. Пізнання внутрішнього макрокосмосу приносить глибоке розчарування, замість духовно багатого світу - холодний матеріальний розрахунок. У “Шовку душі ” автор представляє жіночу гру в користолюбство, в основі якої фізична насолода. Це своєрідний приклад кохання-гри, яке переростає в прагму.

Висновки

Інтерпретація теми кохання в ліриці Збігнєва Герберта - це у кожному випадку ледь намічений шлях власних пошуків і відкриттів. Важко віднайти основи, фундамент у поезії Герберта. Його називали неокласицистом, утікачем з утопії, поетом вірності, голосом страждання. Його творчість винятково не піддається критичним дослідженням, а особливо противиться спробам визначення у ній єдиного центрального стрижня.

Література

1. Герберт З. Поезії [Текст] / Пер. укр.. мовою В. В. Дмитрука. - Львів: Каменяр, 2007. - 641 с: іл.. - Польськ., укр. мовами.

2. Кон И.С. Дружба или любовь / Игорь Семенович Кон. Дружба. - 4-е изд. Издательский дом “Питер”, 2005. -329 с.

3. Barthes R. Fragmenty dyskursu miіosnego / R. Barthe / Przeі. Marek Bieсczyk, wstкp Michaі Paweі Markowski. - Warszawa: Wydawnictwo KR, 1999. - 46 s.

4. Fiut A. Jкzyk wiary i niewiary / Aleksander Fiut / Poznawanie Herberta // Wybуr i wstкp Andrzej Franciszek. - Krakуw: Wydawnictwo Literackie, 1998. - S. 263-276.

5. Fromm E. O sztuce miіoњci / E. Fromm / Рrzeі. A. Bogdaсski, wstкp M. Czerwiсski. - Poznaс: Dom Wydawniczy REBIS, 2004. - 131 s.

6. Herbert Z. Podwуjny oddech: prawdziwa historia nieskoсczonej miіoњci / Zbigniew Herbert. - Gdynia: Wydawn. Maіgorzata Marchlewska, 1999. - 107 s.

7. Kaliszewskі A. Gry Pana Cogito / Andzej Kaliszewskі. - Krakуw: Wydawn. Literackie, 1982. - 242 s.

8. Karasek K. Zbigniew Herbert: rok 1950 / Krzysztof Karasek // Rzeczpospolita. - 1999. - Nr 177. - S. 41.

9. O miіoњci. Antologia / pod red. M. Grabowskiego, przekі. A. Wкgrzecki. - Toruс: UMK, 1998. - 178 s.

10. Peck M.S. Droga mniej uczeкszczana. Nowa psychologia miіoњci, tradycyjnych wartiњci i rozwiju duchowego./ M.S. Peck. - Warszawa: Wydawnictwo MEDIUM, 1998. - 231s.

11. Rostowski J. Zarys psychologii maіїeсstwa / J. Rostowski. - Warszawa: Paсstwowe Wydawnictwo Naukowe, 1987. - 411 s.

12. Siemianowski A. Ks. Zrozumieж miіoњж: fenomenologia i metafizyka miіoњci / ks. Antoni Siemianowski. - Bydgoszcz: Labirynt, 1998. - 300 s.

13. Тwardowski J. Wiersze / Jan Twardowski, Waldemar Smaszcz. - Biaіystok: Wydawnictwo Јuk, 1993. - 390 s.

14. Wojaczke B. Pszychologia miіoњci. Intymnoњж. Namiкtnoњж. Zaangaїowanie / B.Wojaczke. - Gdaсsk : GWP , 2003. - 258 s.

15. Wojtyіa K. Miіoњж i odpowiedzialnoњж / K. Wojtyіa. - Lublin: Towarzystwo Naukowe Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego, 1986. - 255 s.

Анотація

У статті досліджено, виявлено і проаналізовано любовне підґрунтя поетичних творів Збіґнєва Герберта. На основі вивчення окремих творів автора, виділених із різних етапів творчості, продемонстровано своєрідність любовної колористики, набуває особистісних відтінків. Простежується своєрідність стану закоханої людини, що проявляється найяскравіше в мові, яка набирає особливого потаємного змісту і стає любовним дискурсом. Акцентовано увагу на філософському підґрунті любовних рефлексій Герберта.

Ключові слова: кохання, прагнення, пристрасть, ерос, строге, любов-гра.

Аннотация

В статье исследована, выявлена и проанализирована любовная основа поэтических произведений Збигнева Герберта. На примере изучения отдельных произведений автора, выделенных из разных этапов творчества, продемонстрировано своеобразие любовной колористики, что приобретает личностных оттенков. Прослеживается своеобразие состояния влюбленного человека, что проявляется ярче всего в языке, который имеет особое тайного содержания и становится любовным дискурсом. Акцентировано внимание на философской основе любовных рефлексий Герберта.

Ключевые слова: любовь, стремление, страсть, эрос, строгое, любовь-игра.

Summary

In the given article the love subsoil of poetic works of Zbigneva Herbert is investigated, discovered and analyzed. There are also demonstrated the originality of colors of love that acquire personality after analysing separate works of author. The following article also presents the original state of man in love that is shown up mainly in speech and collects the special secret maintenance and becomes love discourse. Attention is accented on philosophical subsoil of love reflections of Herbert.

Keywords: love, aspiration, passion, Eros, strict, love-game.

Размещено на Allbest.ru