Просторова тематика в поезії Енн Секстон, Сильвії Плат (ґендерний аспект)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Просторова тематика в поезії Енн Секстон, Сильвії Плат (ґендерний аспект)

Гонсалєс-Муніс С.Ю.

Просторовий аспект вважається актуальним чинником у аналізі сучасного жіночого дискурсу. Зокрема, В. Агеєва трактує несвободу як обмеженість простору, в якому може розгортатися існування індивідів. У статті «Жіночий простір» вона зазначає, що поняття «дім» містить класичне протиставлення чоловічої рухливості в екстер'єрі жіночій статичності в інтер'єрі. Будинок також розуміється як один із способів контролю жінки. «Цей нагляд, однак, не є наглядом «фізичного ока» - це скоріше контроль з позицій культурного / соціального безсвідомого, коли до творення певного простору залучені всі системи культурних кодів» [1, с. 23].

Тематика обмеженого простору була актуальною для жіночої поезії не тільки у ХХ ст. Скажімо, для американської поетеси ХІХ ст. Емілі Дікінсон образ контейнера, часто закритого, став одним із домінуючих концептуальних образів, знаходячи застосування щодо різних понять: «The vastest earthly Day / Is shrunken small» (Dickinson, 1328), «Glass was the Street - in tinsel Peril / Tree and Traveller stood - / Filled with the Air with merry venture» (Dickinson, 1498). Таке бачення обмеженості жіночого простору пояснюється замкненим способом життя поетеси, яка спостерігала за світом із вікна свого «дому-контейнеру», а також соціальною позицією жінки як хранительки домашнього простору, що домінувала у суспільстві ХІХ століття.

Американські поетеси ХХ ст., продовжуючи традицію їх попередниць, зображають жіночий простір тісним та задушливим, що передається в образах дому як тюрми (поезії Е. Секстон «Farmers Wife», «Housewife»); труни (coffin), могили (grave, gravestone), ящика (glass box), картонної коробки (cardboard box), холодильника (icebox), клітки (cage), заспиртованого плода у банці (foetus in a bottle) (поезії С. Плат «The Bee Meeting», «Death @ Co», «A Life», «Zoo-Keeper's Wife»).

Образ дому в поезії як Енн Секстон, так і Сильвії Плат має подвійну конотацію - це і затишний притулок, місце, де можна знайти захист від усіх негараздів життя, у той же час, дім - це інструмент обмеження жіночого «Я», атрибут суспільства, який нав'язує жінці свої правила та ролі, яким вона повинна підкорятись. Тому, часто дім порівнюється з тюрмою («Тюремщик» («Jailer») Плат), кліткою («two long dolls in a cage» - «Доручення» («The Errand») Секстон), печерою («Такі, як вона» («Her Kind») Секстон), могилою (clapboard gravestones) («Поля Парламент Хіллз» («Parliament Hill Fields») Плат).

Для прикладу візьмемо поезію Енн Секстон «Домогосподарка» («Housewife»), де поетеса пише про безрадісну долю жінки- домогосподарки, яка «вийшла заміж» за свій дім, і він став для неї «другою шкірою»: «Деякі жінки виходять заміж за дома - / це інший вид шкіри; він має серце, /рота, печінку й може випорожняти шлунок... » («Some women marry houses / it's another kind of skin; it has a heart,/ a mouth, a liver and bowel movements.») [5, с. 132]. Дім у «Домогосподарці» Енн Секстон є обмеженням не тільки фізичної, але й духовної свободи жінки, де вона змушена «сидіти на колінах увесь день, віддано змиваючи себе неначе колір на одязі» [5, с. 132]. Фізіологічні особливості тіла людини (рот, серце, печінка, шлунок) використовуються задля створення образу дому, як другого тіла жінки, у якому вона повністю розчиняється («faithfully washing herself down»), а чоловіки відображаються брутальними («enter by force») вісниками неминучої біди («drawn back like Jonah») [5, с. 132]. Коли жінка повністю віддає себе домогосподарству, вона втрачає свою індивідуальність, розчиняється у своєму чоловікові. Авторка створює образ безжального, байдужого чоловіка, порівнюючи його з Йоною, біблейським пророком, який був посланий Богом урятувати Ніневію - столицю Ассирійського царства, жителі якого жили в гріху. Досить часто Йона вважається алегорією неминучої біди. Тобто, можна припустити, що саме існування такого патріархального укладу сім'ї, на думку Е. Секстон, гарантує нещастя для кожної жінки.

Художній простір у творчості С. Плат передається цілою низкою гротескно-похмурих образів. Це насамперед класичний образ «скляного ковпака» («bell jar») з роману «Під скляним ковпаком» («The Bell Jar»), де авторка відобразила всі вади американського суспільства очима молодої дівчини, яка так і не змогла залишити «скляний ковпак», бо в суспільстві, де керують чоловіки, немає місця для мислячих, творчих жінок. Образ ковпака, присутній також у багатьох поезіях С. Плат. Наприклад, у «Мертвонароджених» («Stillborn») авторка порівнює свої невдалі поезії із нерозвинутим людським плодом (`foetus'), заспиртованим у банці. У поезії «Темний дім» («Dark House») образ темного дому уособлює велику клітку, яку героїня сама для себе створила: «це темний дім, великий дуже. /Я його сама зробила, / Секція за секцією, з тихого куточка, / я жувала сірий папір, / виділяла краплі клею, / насвистуючи, метляючи вухами» [4, с. 142]. Лірична героїня розуміє, що великий дім поглине її, він зруйнує її особистість і жінка втратить своє власне «я» під гнітом домашнього світу.

Обмежений простір у ліриці С. Плат асоціюється також із лікарнею (`hospital'), де лірична героїня почуває себе маленькою й незначною в оточенні медсестер та лікарів («Tulips»). У поезії «Прокидаючись зимою» («Waking in Winter») авторка порівнює ряди будинків із могильними каменями (`clapboard gravestones'), а своє ліричне «я» бачить закритим у ящику/труні («чий це довгий білий ящик у гаю, що вони зробили, чому я холодна?» («Зустріч бджіл» («The Bee Meeting»)), та вважає, що їй буде краще лежати в землі, ніж ходити по ній: «Більш природним для мене буде лягти <... > І я буду тоді корисною, коли я нарешті приляжу» («Я - вертикальна» («I Am Vertical»)) [4, c. 162].

У творах С. Плат домашній світ нагадує готичний будинок жахів, наповнений привидами, монстрами, тортурами. Наприклад, у поезії «Тюремник» («The Jailer») поетеса створює образ чоловіка як жахливого ката своєї дружини. Далі авторка переносить негативні емоції до чоловіка на сам дім та домашнє середовище: «Мій нічний піт капає жиром на його тарілку за сніданком» («My night sweats grease his breakfast plate») [4, c. 226]. Подружнє життя в поезії С. Плат нагадує камеру, де катували полонених, але мучителем виступає сам чоловік: «Мене одурманювали та ґвалтували» («I have been drugged and raped») або «Я помираю з різноманітністю - / Повішена, заморена голодом, спалена, посаджена на кіл» («I die with variety - /Hung, starved, burned, hooked») [4, c. 226 - 227].

Хоч поетичні стилі Секстон та Плат відрізняються як за своєю семантикою, так і застовуванням персоніфікацій, метафор та відмінної образності, спільною залишається критика патріархальної природи шлюбу та бачення дому як простору, що обмежує жінку. Для С. Плат образ домашнього світу має двоїсту природу: з одного боку - це символ нерівних ролей чоловіка та жінки в традиційному шлюбі, а з іншого - уособлення спокою, комфорту, піклування про дітей. Поезія Енн Секстон передає внутрішній конфлікт авторки, яка сприймала шлюб та домашній світ невід'ємними частинами жіночого життя, і водночас різко критикувала й опиралася диспаритетному розподілу ґендерних ролей у суспільстві.

просторовий поезія ґендерний

Бібліографічні посилання

1. Агеєва В. П. Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму: монографія / Віра Павлівна Агеєва. - К.: Факт, 2008. - 360 с. - (Сер. «Висока полиця»).

2. Основні теорії ґендеру: Навчальний посібник: [за ред. В.П Агеєвої, Л.

С. Кобелянської, М. М. Скорик]. - К.: «К.І.С.», 2004. - 536 с.

3. Dickinson, Emily. The complete poems of Emily Dickinson / Emily Dickinson: [Ed. by Thomas H. Johnson]. - Little, Brown and Company: Boston - New York - London, 1960. - 770 p.

4. Plath, Sylvia. Selected Poems / Sylvia Plath. - London - Boston: Faber and Faber, 1985. - 87 p.

5. Sexton, Anne. The Complete Poems / Anne Sexton. - Boston: Houghton Mifflin Company, 1981. - 623 р.

Размещено на Allbest.ru