Особливості "Поттеріани" як трансмедійного проекту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості «Поттеріани» як трансмедійного проекту

Дослідження передумов формування трансмедійних проектів як характерних культурних явищ сучасності, їх специфіки та форм їх взаємодії з аудиторією є важливим для розуміння сучасного етапу розвитку світової культури.

Явище «трансмедіа» відносно нове. Аналізу його специфіки присвячені роботи Г. Дженкінса, Д. Лонга, Д. Гомеса, Р. Гамбарато. «Поттеріана» знаходиться у центрі уваги науковців майже з моменту її виникнення. У різні часи особливості феномена досліджували J. Person (2002), W. Hutchinson (2002), A. Whited (2004), С.Ю. Капкова (2004), Н. І. Васільєва (2004), І. Ратке (2005), M. Cherland (2008), D. Patterson (2009), Н.В. Зимовець (2011), J. Zipes (2013), К.О. Смірнова та А.О. Кузнєцова (2013), М.М. Левченко і А.В. Скрильник (2015), Г.В. Смірнова та Т.А. Бахор (2016) та ін. Знаходять в історії про Гаррі Поттера ознаки трансмедійної оповіді H. Jenkins (2001, 2004, 2006, 2009), C. Dena (2004), J. Lemke (2009), C.A. Scolari (2009), M. Saldre і P. Torop (2012), B. Tenderich (2013), F. Branch, T. Arias, J. Kennah та R. Phillips (2017), M. Freeman (2018), A. Howe, C. Bausman, V. Cuntz-Leng та M. Dicieanu (2018)

Серія романів про Гаррі Поттера розширилася до масштабів крос-медійного проекту у 1999 р., коли Джоан Ролінг продає права на екранізацію перших чотирьох книг серії. Перші ознаки трансмедіа «Поттеріана» набуває у 2001 р. з виходом комп'ютерної гри «Гаррі Поттер і Філософський камінь». Ця гра стала не адаптацією книги, а вільним трактуванням історії, що дозволило прибрати багато сюжетних подробиць та сконцентруватися на позасюжетній інформації. При дослідженні трансмедійних платформ «Поттеріани» було використано порівняльний метод, що дозволило виявити специфіку впливу аудиторії на історію на різних платформах. Використання описового методу та аналізу дозволило визначити, які прийоми використані при створенні оригінальної історії для підвищення залученості аудиторії, а також окреслити, на яких рівнях реалізована інтертекстуальність «Поттеріани».

У 2017 р. франшизі про Гаррі Поттера виповнилось 20 років. Роман «Гаррі Поттер і Філософський камінь» побачив світ у 1997 р., і з того часу історія про «хлопчика, який вижив» встигла не лише розширитися до масштабів окремого книжкового всесвіту, але й стати повноцінним трансмедійним проектом.

«Поттеріана» - наочний зразок того, що має бути закладено в оригінальну історію для успішної її інтеграції на різні платформи. Трансмедійний проект з'являється, коли автор створює всесвіт історії, правила, за якими він існує, а також систему героїв. При цьому конструювання художнього світу допускає використання особливих прийомів для більш активного залучення аудиторії. У «Поттеріані» можна помітити використання трьох таких прийомів.

1. Кроляча нора (rabbit hole). Медіадослідниця Реніра Гамбарато описує кролячі нори як окремі ділянки історії, які привертають увагу до конкретного персонажу чи сюжетної лінії (не центральних в історії) [1]. Це дозволяє подивитися на наратив з нового боку. Наприклад, у книзі «Гаррі Поттер та в'язень Азкабану» можна зустріти назву підручника «Фантастичні звірі: місця проживання», за яким головні герої навчаються Догляду за магічними істотами. У 2001 р. Джоан Ролінг пише та видає окремою книгою цей підручник, до того ж з різними дописами - коментарями та жартами головних героїв серії. Таким чином, для читачів це не просто підручник, що використовувався у Гогвартсі, а саме той, яким володів Гаррі Поттер.

2. Сирна дира (cheese hole). Дослідниця Керолін Міллер описує це як штучне створення сюжетних лакун, які згодом має заповнити аудиторія за допомогою фан-фікшну [2]. Прикладом цього у «Поттеріані» є романтична лінія стосунків Драко Малфоя та Пенсі Паркінсон. У книжках цій темі не приділено значної уваги, проте читачі могли помітити кілька натяків. Таке свідоме ігнорування подробиць стало поштовхом для створення фанфіків «Малфой-Паркінсон».

3. Негативна можливість (negative capability). Вперше цей термін використав поет ХІХ ст. Джон Кітс, проте більш докладно про нього пише вчений та письменник Джефрі Лонг [3]. Негативна можливість - це стратегічні сюжетні ями у наративі, умисне створення атмосфери таємничості та невизначеності. Таку атмосферу створила Ролінг навколо загадкового зв'язку Гаррі Поттера та Волан-де-Морта. Спочатку читач помічав просто дивні речі, потім прямі натяки, а згодом про це було написано прямо. Проте лише в останній частині франшизи авторка пояснила цю лінію, проте перші шість частин ця недомовленість була одним з елементів, що рухали сюжет.

Важливою рисю «Поттеріани» як продукту культури пост-модернізму є інтертекстуальність - взаємодія тексту з іншими, що полягає у наявності алюзій та цитувань.

У проекту є риса, що відрізняє її від усіх подібних трансмедійних проектів, побудованих на фантастичному світі («Володар перснів», «Зоряні війни»). Джоан Ролінг змінювала стиль викладення історії та насиченість сюжету головними і другорядними подіями від книжки до книжки. Тож перші частини серії для 11-річної дитини здаватимуться легкими казками з авантюрним сюжетом, а останні для підлітків будуть водночас і трилером, і фентезі, і психологічною драмою. Цю динамічність наративу зберегли екранізації, підкреслюючи зміни емоційного фону історії кольоровою корекцією. Якщо у перших двох частинах превалюють яскраві насичені кольори, то ближче до кінця серії кольорова гамма стає все більш тьмяною.

Характерною рисою «Поттеріани» як трансмедійного проекту є активна залученість аудиторії. Для цього використовуються як ліцензійні офіційні канали, так і фанатські самоутворення. Головні офіційні платформи - Twitter-акаунт Джоан Ролінг та ресурс Pottermore.com. Аккаунт Ролінг у Twitter (J.K. Rowling) спершу був платформою для додаткової інформації авторки про події та персонажів франшизи. Так, у вересні 2015 р. вона написала, що увесь час читачі неправильно вимовляли ім'я Волан-де-Морта, оскільки у англійському слові Voldemort літера t не має вимовлятися («One piece of Harry Potter trivia I always forget to mention: the «t» is silent in Voldemort»). Іншого разу Ролінг опублікувала твіт про те, як познайомилися Вернон та Петунья Дурслі. У 2007 р. Ролінг написала про гомосексуальну орієнтацію Альбуса Дамблдора, директора школи Гогвартс. Цей твіт викликав бурхливу реакцію фоловерів. 8 років потому Ролінг відповіла на твіт користувачки Ana Kocovic «Велике дякую за те, що ви пишете про Гаррі Поттера. Проте мене дивує, чому ви написали, що Дамблдор гей. Я не можу його так сприймати». Ролінг швидко відповіла: «Можливо тому що геї виглядають як… люди?». Тоді суттєво підвищилася активність контакту аудиторії з автором.

Платформа Pottermore.com використовується для публікації інсайтів «Поттеріани». Продюсер Джеф Гомес в інтерв'ю Форбс від 2011 р. розповів: «Якщо продюсери сайту розумні - і я вважаю, що це так - вони створюють общинний двигун сторітелінгу, акумулятор, що продовжить зрощувати бренд Гаррі Поттера протягом багатьох років. Вони робитимуть те, що поки не вдалося більшості кіностудій - сформувати масивну фанатську базу на одній локації та реалізовувати їх найбільш дикі мрії» [4]. Pottermore було запущено не тільки як інтернет-платформу для продажу цифрових версій книжок, але для розширення сюжетних ліній (як це почала робити Ролінг у Твіттері). Крім цього на Pottermore є простір для взаємодії з «чарівним світом» за допомогою тестів на визначення свого факультету та патронусу.

Серед неліцензованих платформ найзначнішими є фанфікшн-ресурси (hpfanficarchive.com, harrypotterfanfiction.com) та фендом-енциклопедія harrypotter.wikia.com. Принцип взаємодії аудиторії з оригінальною історією у них протилежний - фанфікшн стимулює створювати альтернативний до оригінального канону контент, у той час як користувачі енциклопедії максимально уважно досліджують «канон», аби зібрати усю інформацію про певні події, місця та персонажів.

Наступна характерна трансмедійна риса «Поттеріани» - мультиплатформенність. З 1997 по 2016 рр. публікується оригінальна серія книжок. У 1998 р. Ролінг продає права на екранізацію перших чотирьох романів компанії Warner Bros. Так у 2001 р. починається серія фільмів. Паралельно з кінопродукцією з'являються тематичні ігри (як комп'ютерні, так і Лего та колекційні карткові). У 2010 р. у Флориді відкривається тематичний парк розваг Wizarding World of Harry Potter. Від 2000-х рр. і до сьогодні фанатська творчість представлена не лише літературними творами, але й аматорською кінопродукцією, мультиплікацією, пародіями.

Третя риса «Поттеріани» - використання кожною платформою своїх сильних сторін. Так, саме книга є носієм канону, первинної та завжди правильної інформації про всесвіт. Екранізації, засновані на романах Ролінг, жодним чином не спотворюють сюжет, проте через обмеженість у часі все одно не передають оригінальну історію повністю, ігноруючи не важливі на думку режисера епізоди. Тематичні комп'ютерні ігри взагалі не можна розглядати як носіїв сюжету - користувач, що не читав книжок або не дивився фільми, не зможе зрозуміти сюжетну лінію «Поттеріани». Авторами ігор зроблено акцент саме на магічній бойовій системі та закляттях.

Отже, франшиза про Гаррі Поттера являє собою яскравий приклад вдалого трансмедійного продукту. Можна припустити, що у період виходу перших фільмів історія про Гаррі Поттера розвивалася скоріше як крос-медійний проект. Проте ефективність даного наративу набагато вища за умови всебічного розширення франшизи з подальшою актуалізацією медійних складових. Такі особливості, як інтертекстуальність, використання прийомів для залучення аудиторії, еволюція стилю викладення, дозволили історії про «хлопчика, який вижив» перетворитися на повноцінний та прибутковий трансмедійний проект.

Література

1. Gambarato, R.R. (2013), Transmedia project design: Theoretical and analytical considerations, Baltic Screen Media Review, no. 1, pp. 80-100.

2. Miller, C.H. (2008), Digital storytelling: A creator's guide to interactive entertainment, Focal Press, Oxford, 453 p.

3. Long, G.A. (2007), Transmedia Storytelling: Business, Aesthetics and Production at the Jim Henson Company, PhD diss. (comparative media studies), Massachusetts Institute of technology, 185 p.

4. Humphrey, M. (2011), «Pottermore: Expert Explains How Harry Potter's Website Will Transform Storytelling», available at: https://www.forbes.com/sites/michaelhumphrey/2011/07/29/pottermore-expert - explains-how-harry-potters-website-will-transform-storytelling/#7c3e8b5a4337 (accessed 20 May 2018).

Размещено на Allbest.ru