Трансмедіиність та документальна фантастика в українському регіональному коміксі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Трансмедіиність та документальна фантастика в українському регіональному коміксі

Вступ

Сучасні зразки графічних творів чимдалі важче піддаються існуючій термінології. Жанрові, композиційні, сюжетні та ідейно-тематичні межі стираються, перемішуються та носять почасти хаотичний характер. Ще одна провідна риса сучасних графічних творів - їх трансмедійність та своєрідна документальність. Стаття є продовженням магістерського проєкту дослідження трансмедіальності та історико-документальних наративів українського коміксу [1].

Постановка проблеми та аналіз останніх досліджень та публікацій. Ще у 2007 р. один із фундаторів трансмедійного сторітелінгу Генрі Дженкінс узагальнив розуміння transmedia як створення єдиного та узгодженого процесу розгортання історії через різні медійні канали для різних сегментів аудиторії. Трансмедійний наратив визначається як формат комунікації, що являє собою сукупність взаємопов'язаних елементів цілісної картини світу, розміщених на багатьох медіасекторах, унікальний зміст якого створюється завдяки синергетичному ефекту [2].

Можна виокремити трансмедійний художній та трансмедійний документальний наративи. Трансмедійний художній описує картину псевдореального чи нереального світу, а трансмедійний документальний висвітлює картину реального світу (на основі фактів) та використовується, зокрема, новинними порталами.

Крім того, необхідно відзначити актуальність контексту при інтерпретації медіатексту - культурно-історичного шару, з яким співвідноситься конкретний твір. Цей контекст - певна алюзія до інших, уже відомих, творів та смислів і, зважаючи на традиції сприйняття, може «змусити» аудиторію сприймати той чи інший мотив, фразу, графічне рішення крізь призму більш ранніх творів, що вже увійшли в медіасередовище і зарекомендували себе певним чином, або навіть стали своєрідним шаблоном (культурно-естетичним, історичним та ін.). Кардинальні зміни у сучасному документальному сторітелінгу розглядає Д. Елліс (John Ellis) [3]. Практику аналізу nonfiction transmedia на прикладі виробництва телевізійного проєкту The Living History of Fort Scratchley запропонувала австралійська дослідниця Сюзенн Карріган [4].

Осмислення історичного (документального) комікс-наративу також досить поширене. Дискусійний простір реалізацій документалізованого коміксу (documentary comics) представлено в роботах зарубіжних і вітчизняних дослідниць Х. Шют (Hillary Chute L.) [5; 6], Н. Міквітц (N. Mickwitz) [7]. З'явився цілий напрям освітніх графічних творів (дитячі, шкільні, документальні, наукові тощо), серед них новим словом у вітчизняній багатоплатформеній медіакультурі є презентація регіонального сюжетного всесвіту. У його межах ми дослідили видання групи криворізьких авторів «Подземное поднебесье: Легенда о пропавших рудокопах». Це нова інтерпретація постдокументалізму у парадоксальному поєднанні і фантастикою.

Мета статті - на прикладі трансмедійного всесвіту твору «Подземное поднебесье: Легенда о пропавших рудокопах» визначити регіональні та альтернативні (фантастичні) презентації історичного дискурсу українським мистецтвом графічної на ра ції.

Об'єкт дослідження - трансмедійний комплекс текстів, де розгортається історія, яка з'явилась у книзі «Легенда о пропавших рудокопах» (Г. Туренко «Подземное поднебесье». Киев : Книга-Плюс, 2018).

Методи дослідження. Аналіз спирається на загальнонаукові методи опису: представлені традиційні жанрово-стильові характеристики видань з урахуванням системоформуючих факторів медіакультури, порівняння як засіб опису типології форм презентації регіональних концептів.

Результати й обговорення

У травні 2018 р. в Кривому Розі презентували графічний роман місцевих авторів «Легенда о пропавших рудокопах». В основу першого криворізького коміксу Ігоря

Рукавіцина покладені п'єси Григорія Туренка та Юрія Олійника «Подземное поднебесье». Під однією обкладинкою, окрім графічного твору, розмістились також сценічні ескізи до п'єси та два публіцистичних твори. Нестандартне й оформлення книги - у вигляді dos-а- dos (фр. «спина до спини»), точніше tкte-bкche (фр. «валетом») - на українському видавничому ринку ці формати обмежені дитячими книжками-перевертанками.

Розповідь про трьох криворізьких шахтарів, що подорожують у часі, народилася більше двадцяти років. Третю, останню, частину своєї «фантасмагорії в шести правдоподібностях» Григорій Туренко писав вже роки потому і самостійно, без колишнього співатора Юрія Олійника.

Сюжетна лінія першого криворізького коміксу апріорі цікава передусім для місцевої аудиторії реципієнтів, адже відображає життя рударів на тлі гірничого міста у різні епохи. Як зазначив автор Григорій Туренко: «Книга фантастическая, хотя по своей сути абсолютно реалистичная. И она посвящена городу: события проходят в течение более чем ста лет в Кривом Роге» [8]. Події розгортаються від історії рудокопів початку ХХ ст. (1908 р.) - часів становлення перших копалин Криворізького залізорудного басейну. Головні герої знаходяться в заваленій шахті, яка стала для них «небесами», адже ніхто не розраховував вибратися живим. Звідси й назва - «Подземное поднебесье».

Графічний роман «Легенда о пропавши рудокопах» цікавий як для самих криворіжців, так і для усіх, хто знайомий із життям найдовшого міста в Україні - Кривим Рогом. На сторінках книги описані події, яким вже 100 років. «Написали такую дилогию с фантастическим ходом, но где проследили историю нашего города, отдельными такими эпизодами», - підкреслив криворізький літератор Григорій Туренко.

Елементи документальності проєкту окреслюються візуальною складовою, якими передано різні віхи розбудови майбутнього індустріального гіганта (топоніміка міста - вулиці, предметами побуту, культурними та історичними подіями та особами, лексичною складовою того часу тощо).

Документальну складову видання представляють скан-копія історії постановки п'єси у Криворізькому театрі драми та музичної комедії ім. Тараса Шевченка, а саме: розповідь автора Григорія Туренка («История написания и мытарств «Подземного поднебесья») та протокол рішення Криворізької міської ради за підписом колишнього мера Юрія Любоненка про виділення п'яти тисяч гривень на постановку в театрі драми. Трансмедійний характер твору доповнює також публікація авторства Ганни Мусатової «Пробьется ли к свету рампы «Подземное поднебесье»».

Ігор Рукавіцин, продюсер, член Національної спілки краєзнавців України, у інтерв'ю авторам зазначив: «...для того, чтобы привлечь более широкую аудиторию, чтобы, скажем так, достучаться до молодежи, было решено дорисовать сценические эскизы и подготовить графический роман, а затем и аудіоспектакль» [9].

Категорії часу та простору у творі своєрідні. Так, розмежованість категорії часу двобічна. З одного боку, сюжетом та авторським задумом «дозволено» трьом героям роману - мудрому Діду, імпульсивному Митьку (пізніше Олексію Вахрушеву) та розважливому Тихону подорожувати в часі та просторі за допомогою чарівної «будьонівки» та Великого Духу майже безсистемно та хаотично. Проте можемо відзначити дотримання двох принципів «оповіді»: перший - це завжди подорож «уперед», другий - герої в кожному новому вимірі часу одразу потрапляють в епіцентр складних подій. Сюжет часто розділяє їх, проте, з'єднані своїм минулим (замість смерті у шахті вони обрали життя за волею Великого Духу), вони намагаються знову зустрітися та допомогти один одному. З іншого боку, часова розмежованість представлена у документальній частині коміксу - вищеперерахованих документах, статтях, які ніби продовжують подорож власне вже самого твору Г. Туренка у майбутті.

Криворізький художник Іван Агеєнко відомий як автор серії гравюр на міді та ілюстрацій до історичних книг: Ж. Кордевинер «Железорудное Криворожье на рубеже ХІХ-ХХ веков: европейский взгляд» (Киев, 2017); И.А. Рукавицын «Исторический путеводитель по Почтовой (1917-2017)» (Киев : Книга-плюс, 2017. 168 с.) - своєрідних мап міста Кривий Ріг в аксонометричній проєкції та графіці. Як зазначає художник, для нього основною складністю було створити зовнішній вигляд персонажів наново, «з нуля», та «задати їм певні емоцій, темперамент, характер із урахуванням місцевих особливостей індустріального містечка Кривий Ріг, різних історичних епох та з дотриманням документальної достовірності» [10]. Художник створив комікс в ніби осучасненому стилі соцреалізму. Це сприймається дещо незвично, враховуючи фантасмагоричний характер твору, в якому рудокопи мандрують вже у альтернативному просторі.

Трансмедійна оповідь використовує засоби звернення до аудиторії різних мистецтв (слово, візуалізація, знак-документ тощо) та різні канали трансляції (аудіо, відео, книга, драма для сцени). Ця багатоплатформеність (полінаративність) не заважає створенню єдиної картини світу криворізького регіону: окремі елементи, що вийшли в різний час і в різних форматах, стають згодом частиною цілого. Тож книга стала показовим зразком трансмедійної репрезентації альтернативної історії.

Продюсер та автор ідеї книги Ігор Рукавіцин показав приклад поєднання, здається, непоєднуваного. Ідейно-смислове навантаження живе в романі автономно, сюжетні перипетії - також самостійні, у свою чергу документальне підґрунтя продовжує тлумачення читачами розуміння цієї історії, але ніяк не зв'язує її зі змістом твору та його ідейно-художньою цінністю. Текст, на додачу до графіки роману й інтернет-формату, живе ніби окремо у медіапросторі як зразок трансмедійної оповіді.

Такий інструмент, як подорож у часі (від початку століття до його кінця, із зануренням майже у кожне десятиріччя), створює широкі можливості для розвитку сюжету, в тому числі і для трансмедійного, та робить цей багатоплановий твір привабливим для молодого покоління. Тож маємо синергію історичної цінності та сучасних форматів (комікс, аудіо, відео).

До сьогодні фантасмагорія Г. Туренка, виражена у драматичному творі, не відбулася як постановка на сцені театру, проте через роки, що також є своєрідною мандрівкою в часі, реалізувалася у жанрі графічного роману та у цифровому аудіоспектаклі, розширивши простір своєї аудиторії від прихильників театрального мистецтва та краєзнавства до сучасної молоді, яка цікавиться коміксовою культурою та усвідомлює важливість збереження історичного минулого рідного міста.

Складна трансмедійність, відтермінована документальність, видовжені у часі та просторі, є незвичними для українського «документального» комікса, створеного на регіональному матеріалі. Історія балансує між документалістикою та альтернативною історією, використовуючи можливості сучасних медіатехнологій, технічного прогресу, комунікаційних каналів, притому враховує запити сучасної аудиторії.

Висновки

Книгу криворізьких авторів «Легенда о пропавших рудокопах» важко назвати чистою документалістикою. Це історико-літературно-документально-фантазійний політекст. Створений на регіональному матеріалі, він цікавий для дослідження як на рівні наукової, історичної цінності, так і на рівні розважального продукту. Не менш цікаве явище трансмедійності твору та принцип розімкнення категорій простору та часу, як документального, так і вигаданого всесвіту.

Список використаних джерел

роман туренко фантастичний регіональний

1. Чоботаренко Я.В., Гудошник О.В. Історичні наративи українського коміксу. Масова комунікація у глобальному та національному вимірах. 2019. Вип. 11. 119 с. С. 114-119. DOI: 10.5281/zenodo.2839572.

2. Jenkins, H. Confessions of Aca-Fan Transmedia storytelling 101. The Official Weblog of Henry Jenkins. March 21, 2007, available at: http://henryjenkins.org/2007/03/transmedia_storytelling_101.html (accessed 20 October 2019).

3. Ellis J. Documentary: Witness and Self-Revelation. London : Routledge, 2011. DOI: https://doi.org/ 10.4324/9780203808467.

4. Kerrigan, S., & Velikovsky, J. Examining documentary transmedia narratives through The Living History of Fort Scratchley project. The International Journal of Research into New Media Technologies. 2015. Vol. 22. P.250-268. doi:10.1177/1354856514567053.

5. Chute Hillary L. Disaster Drawn: Visual Witness, Comics, and Documentary Form. Cambridge: Harvard UP, 2016. 359 р.

6. Chute Hillary L. Comics Form and Narrating Lives. The Modern Language Assocation of America. 2011. Р. 107-117. https://doi.org/10.1632/prof.2011.2011.1.107

7. Mickwitz N. Documentary Comics: Graphic Truth-Telling in a Skeptical Age. New York : Palgrave Macmilla, 2016. 187 р. DOI https://doi.org/10.1057/9781137493323_2

8. Інтерв'ю з Григорієм Туренком від 22.10.20. З власного архіву.

9. Інтерв'ю з Ігорем Рукавіциним від 19.10.20. З власного архіву.

10. Інтерв'ю з Іваном Агієнком від 19.10.20. З власного архіву.

Размещено на Allbest.ru