Специфічні риси художнього світу в казці В.А. Жуковського "Червони карбункул"

Размещено на http://www.allbest.ru/

СПЕЦИФІЧНІ РИСИ ХУДОЖНЬОГО СВІТУ В КАЗЦІ В. А. ЖУКОВСЬКОГО «ЧЕРВОНИЙ КАРБУНКУЛ»

Т.П. Ворова

Анотація

червоний карбункул жуковський казка

У статті викладено результати дослідження своєрідності художнього світу в ранній казці В.А. Жуковського «Червоний карбункул». Наголошено, що в аналізованому творі ірреальність химерним чином поєднується з наративною патріархальністю і загальним дидактизмом контенту. Відокремлено характерні риси досліджуваної казки в процесі її зіставлення з двома відомими казковими творами О.С. Пушкіна і М.В. Гоголя. Розглянуто витоки порочності головного персонажа в «Червоному карбункулі» в якості головної причини його пригод, виявляються поведінкові аналогії з пушкінськими / гоголевськими дійовими особами. Вказується на типовість введення інфернального персонажа як ключового чинника розвитку сюжету й одночасно представника потойбічних сил, що руйнує позитивні якості головного героя.

Ключові слова: казка, ірреальність, дидактизм, інфернальний персонаж, контраст добра і зла.

Аннотация

В представленной работе изучается своеобразие художественного мира в ранней сказке В.А. Жуковского «Красный карбункул», в которой ирреальность причудливым образом сочетается с нарративной патриархальностью и общим дидактизмом контента. Выделяются характерные черты исследуемой сказки в процессе ее сопоставления с двумя известными сказочными произведениями А.С. Пушкина и Н.В. Гоголя. Анализируются истоки порочности главного персонажа в «Красном карбункуле» в качестве основной причины его злоключений, выявляются поведенческие аналогии с пушкинскими / гоголевскими действующими лицами. Указывается на типичность введения оккультного персонажа как ключевого фактора развития сюжета и одновременно представителя адских сил, разрушающего позитивные качества главного героя.

Ключевые слова: сказка, ирреальность, дидактизм, оккультный персонаж, контраст добра и зла.

Annotation

In the present article it is studied the peculiarity of artistic world in the early fairy tale «The Red Carbuncle» by V. A. Zhukovsky in which irreality combines in a an intricate way with the narrative patriarchal character and the common didacticism of the contents. It is distinguished the characteristic features of the investigated fairy tale in comparison with two well-known fabulous works by A. S. Pushkin and N. V. Gogol. In «The Red Carbuncle» it is analysed the sources of viciousness of main character as the basic reason of his mishaps; it is drawn the behavioural analogies with the dramatic personae from the fairy tales by A. S. Pushkin and N. V. Gogol. It is indicated the typicalness of introduction of occult personage as the key factor in the plot development and simultaneously the representative of evil power who destroys the positive qualities of main hero.

Key words: fairy tale, irreality, didacticism, occult personage, contrast of good and evil.

Виклад основного матеріалу

Серед сліпучого творчого суцвіття російських письменників першої половини XIX століття гідне місце по праву займає В.А. Жуковський, який працював у різних літературних жанрах, серед яких, поза сумнівом, особливо помітними є казки. До казкового жанру письменник звертався упродовж тридцяти років, майстерно залучаючи вітчизняні і зарубіжні сюжетні джерела; яскравим прикладом специфічного казкового світу з різноманітними за своїм характером героями є казковий твір «Червоний карбункул» [4] (уперше надруковано в «Працях суспільства любителів російської словесності при Московському університеті», 1817), що є своєрідним експериментом віршованого перекладу німецької повісті І.П. Гебеля «Карбункул».

Казкові твори В. А. Жуковського як невід'ємна частина його художньої спадщини неодноразово були об'єктом літературних студій, фокусуючих увагу на фольклорних джерелах або дидактичному підходу до змісту казок (А.П. Бабушкіна [1], М.Я. Бессараб [2], Е.П. Званцева [5], І.М. Семенко [8] та ін.); проте переконані, нам удасться визначити нові аспекти казки поета, які вислизнули від пильного інтересу сучасних літературознавців. Метою статті є визначення своєрідності художнього світу в ранній казці В.А. Жуковського «Червоний карбункул» у зіставленні з казковими творами інших російських майстрів слова.

Для плідного аналізу доцільним є короткий виклад змісту цієї казки: схильний до авантюризму бідняк і невдаха по життю Вальтер укладає угоду зі зловісним і таємничим Букою, аби мати на своєму боці фортуну в азартних карткових іграх; угода діє до тих пір, поки Вальтер дотримується домовленостей, однак при першому ж порушенні на героя чекає смерть; перед смертю Вальтер у пориві агресії вбиває дружину Міну і своїх дітей.

У цілому В.А. Жуковський досить точно виклав сюжет оригінальної повісті І.П. Гебеля, змінивши тільки імена головних персонажів: у претексті герой має ім'я Михель, його наречена - дочка власника корчми / готелю - Катерина; про недолю Михеля оповідає доброчесний батько сімейства, тоді як В.А. Жуковський у своїй казці наділив функцією оповідача старого діда в оточенні уважно слухаючих онуків, що посилює атмосферу патріархальності / сімейності загального оповідного фону і сприяє підвищенню рівня задіяних повчань та морально-етичних критеріїв (їх обов'язкова наявність зумовлена переконаністю поета в тому, що, окрім забобонів, казка делегує підростаючому поколінню важливі основи моралі, звичаїв і просвіти).

Своєрідність художнього світу оприявнена насамперед на сюжетно- тематичному рівні й особливостях репрезентації головних героїв казки, що виразно простежується при порівняльному аналізі твору В. А. Жуковського з «Вечором напередодні Івана Купали» із циклу «Вечорів на хуторі біля Диканьки» (1832) М.В. Гоголя [3].

При зовнішніх формальних відмінностях ключові моменти «Червоного карбункула» корелюють із «Вечором напередодні Івана Купала», що має подібний сюжет. Спершу слід позначити основні оповідні лінії і ключові персонажі у В.А. Жуковського: головні герої - Вальтер та інфернальний персонаж Бука; Вальтер привабливий, розумний, енергійний, проте приохотився до корчем й азартних карткових ігор; він антисоціальний у своїй поведінці (прилюдно лається іменем Бога), маючи неврівноважений, сварливий характер; визначальна риса героя - порочність, оскільки він охоче погоджується на авантюрну угоду з Букою, поставивши на кін головний виграш - власне життя і добробут сім'ї, дружини і дітей. У гоголевському творі діє бідняк Петро, закоханий у Пидорку, дочку свого господаря; Петро отримує необхідні для весілля гроші, уклавши диявольську угоду з пекельним прислужником Басаврюком; Петро ритуально вбиває малолітнього братика Пидорки, справляє бучне весілля, але врешті-решт помирає, а Пидорка йде в черниці. Очевидно, що гоголевський Петро однаково порочний (подібно до Вальтера), оскільки виявляється настільки жадібним, що бездумно дає Басаврюку можливість залучити себе до азартної гри, головною ставкою в якій є його життя і щастя молодої дружини.

Таємничий Бука має певні надздібності, головна з них - постійна наявність грошей, які він послужливо постачає тим, кого прагне заманити у свої тенета; Буці також властиве надзвичайне везіння в картковій грі - він завжди залишається тільки у виграші. Цей герой співвідноситься з гоголевським Басаврюком з його дивовижною здатністю притягувати до себе авантюристів, схильних до азартних угод, наприклад, сумнівної цінності угоди зі смертельним наслідком для безрозсудного Петра, готового заради золота навіть на вбивство дитини; прикметно, що Басаврюк у будь-якій ситуації залишається у виграші, програють тільки його супротивники.

Очевидно, що історія Петра є інваріантом історії Вальтера, майстерно й емоційно представленою Гоголем-оповідачем. З точки зору В. А. Жуковського - поета / постановника трагедії - наявність двох наративних ліній є цілком органічною (замість однієї, як у М.В. Гоголя): сюжетна лінія Вальтера й окремо - його дружини Міни з використанням власних імен для обох героїв (М.В. Гоголь використав подібний прийом для всіх дійових осіб, окрім епізодичного персонажа - лісової відьми, яка не має власного імені і діє як узагальнений образ-символ всіх злих сил, що протидіють світлу і добру). Лінія Міни - це трагедія жінки-страдниці і дружини; її нещасну долю вже початково означено деталями пророчого сну нещасної дівчини: погодившись на знак покірності батькам одружитися із нелюбом, уві сні Мина благає чорного ченця нараяти їй вдалий шлюб, проте замість щастя героїні анонсовано гірке сімейне життя, розбите серце і смерть від руки чоловіка, що повністю реалізується згодом. Тематична лінія Міни корелює з оповідною лінією гоголевської Підорки, але прописаною в достовірно трагічних тонах аж до найдрібніших деталей жахливих реалій побуту убогої сім'ї, глава якої - п'яниця-чоловік, запальна людина і затятий картяр. Одна з карт у попереджувальному сні Міни - бубновий туз - є уособленням лихої долі й одночасно образом-символом матеріального втілення грошей у вигляді магічного червоного карбункула, істинним володарем якого є Бука (уособлення нечистої сили); отже, отримання Вальтером карбункула від Буки є еквівалентом передавання власної душі дияволові. Герой вже не може самостійно розірвати угоду, щоб позбавитися Буки (аналогічним чином, аж до своєї смерті і Петро не може відмовитися від заздалегідь обумовлених послуг Басаврюка), а Бука все більше і більше спокушає безрозсудного героя, спонукаючи до останнього, фатального кроку. Непродумана поведінка Вальтера (подібно до Петра, в нього емоції переважають здоровий глузд) призводить до того, що його дії мотивуються виключно порадами Буки; безвільно підкоряючись пристрастям, Вальтер вже не здатний зберегти себе як індивідуальність, нестримно самознищуючись під впливом лихих сил (у фіналі задоволений Бука констатує остаточний програш свого підопічного, холоднокровно підставляючи йому ніж для самогубства).

Привертає увагу сюжетна схожість «Червоного карбункула» В. А. Жуковського і «Казки про попа» (1830) О.С. Пушкіна [7] (у творчості обох письменників це чи не єдині казки, в яких гроші / золото є самостійним образом-символом, що визначає розвиток сюжету). Очевидно, що сімейний добробут в обох казках пов'язаний з наявністю / відсутністю в героїв грошей: образ-символ багатства в казці В.А. Жуковського - подарований Букою червоний карбункул (алегорично продубльований в оповіді також через образ- символ бубнового туза), а в казці О.С. Пушкіна - мішки з оброком / золотом, відібрані Балдою в чортів. В обох випадках, як тільки герої (піп / Вальтер) отримують ці багатства в особисте користування, вони прирікають себе на смерть, оскільки карбункул від Буки і золото від Балди вбивають своїх власників; цей механізм взаємозв'язку - багатство від лукавого / духовна смерть / фізична смерть - виразно артикульовано в обох авторів. Піп і Вальтер представляють героїв єдиного рівня свідомості, оскільки обом персонажам властива одна і та ж вада - жадібність до матеріальних цінностей (різний соціальний статус персонажів не грає жодної ролі, оскільки жадібність як досить поширена риса характеру однаково властива представникам різних суспільних прошарків). Принципово значимою для розуміння суті містичних героїв-спокушувачів є семантика їх імен: Балда - ім'я прозивне і лайливе, таке, що вказує на спритного і безжального казкового героя, який завжди обігрує своїх супротивників; Басаврюк - явно складене ім'я, про що свідчить базовий корінь бас- / бес- і другий -вр- від російського кореня дієслова «врать» - брехати, тобто буквально «брехливий біс, той, кому не варто довіряти»; цей персонаж є безжальним ловцем людських душ, які він занапащає, потураючи їх іманентній порочності.

Показово, що в обох творах експлуатовано традиційний для народних казок принцип потрійності: в О.С. Пушкіна піп тричі вигадує хитрощі, які допомогли йому уникнути покарання від щиглів Балди, а Балда тричі успішно реалізує поставлені попом завдання; так само у В.А. Жуковського в сцені спокушання Вальтера магічним червоним карбункулом у віконце тричі стукає білявий хлопчина (персоніфікована невсипуща людська совість), що намагається попередити героя про необачний крок. Обидві казки мають трагічний фінал, а принцип потрійності увиразнює фатальний взаємозв'язок між безмірним жаданням грошей і трагічною кончиною головних героїв, акцентуючи на марності їх спроб самотужки вибратися з безнадійної ситуації: безмірна влада Буки / Балди і мізерна воля Вальтера / попа просто не зіставні за своєю потужністю і масштабами. Інфернальні образи Буки / Балди корелюють один з одним: обидва персонажі містичним чином можуть забезпечити охочим майновий добробут, але його ціною є життя тих, хто ризикнув укласти містичну угоду, що неминуче призводить до особистісного руйнування героїв. На перший погляд, долі жіночих персонажів (попаді / Міни) аналізованих казок суттєво відрізняються: попадя виглядає удачливішою і щасливішою, ніж убита чоловіком Мина; проте ж перспективи овдовілої попаді на нове пошлюблення нікчемно малі, фінансовий стан сім'ї і при живому попові був невисоким, отже, після його смерті на вдову і дітей чекають голод і убогість; тому доля живої попаді з дітьми не набагато краща за долю мертвої Міни.

Слід відзначити, що в обох казках угода з представниками інфернального світу заради отримання грошей призводить до особистої катастрофи героїв (при цьому не принципово, як зображено цього містичного представника - позитивно і жартівливо, як в О.С. Пушкіна, чи негативно і трагічно, як у В. А. Жуковського); наслідком контактування персонажів із загадковими Балдою / Букою обидва письменники цілком прогнозовано зображують ідентичний фінал - неминучу смерть як форму розрахунку за споживання як жорстке і безжальне попередження тим, хто надає перевагу меркантилізму і бездушному матеріальному світу, а не духовній еволюції.

Таким чином, зробимо висновок, що невідомо-таємничий, фантастично- ірреальний і містичний, іноді лячно-страшний світ «Червоного карбункула» В.А. Жуковського не втрачає своєї привабливості через яскраво виражений відтінок патріархальності й очевидні нотки дидактизму, особливо відчутні на початку і у фіналі казки; показовим є те, що письменник цілеспрямовано акцентує на темних/негативних рисах характеру як визначальних причин особистої драми головного героя; ці причини вказано у двох казкових творах інших визнаних майстрів слова; прикметно, що повчальний сюжет виявився затребуваним у творчості О.С. Пушкіна і М.В. Гоголя, засвідчуючи їх стійкий інтерес до теми, започаткованої В. А. Жуковським у «Червоному карбункулі».

Бібліографічні посилання

1. Бабушкина А.П. История детской литературы / А.П. Бабушкина. М.: Учпедгиз, 1948. 480 с.

2. Бессараб М.Я. Жуковский: Книга о великом русском поэте / М.Я. Бессараб. М.: Современник, 1975. 316 с.

3. Гоголь Н.В. Вечера на хуторе близ Диканьки / Н.В. Гоголь. Собр. соч. в шести томах. М.: Худож. литер., 1959. Т. 1 - 368 с.

4. Жуковский В.А. Стихотворения. Баллады. Повести и поэмы. Сказки / В. А. Жуковский. М.: АСТ, 2010. 672 с.

5. Званцева Е.П. Жанр литературной сказки в творчестве В.А. Жуковського / Е.П. Званцева // Традиции и новаторство в художественной литературе. Горький, 1979. C. 59-67.

6. Немецкая поэзия в переводах В.А. Жуковского: Сборник. Составл., предисл. и коммент. А. Гугнина. М.: Издательство «Рудомино»; ОАО Издательство «Радуга», 2000. С параллельным текстом на нем. яз. 624 с.

7. Пушкин А.С. Стихотворения. Сказки. Руслан и Людмила: поэма / А.С. Пушкин. Собр. соч. в трех томах. М.: Худож. литер., 1985. Т. 1 - 735 с.

8. Семенко И. М. Жизнь и поэзия В.А. Жуковского / И.М. Семенко. М.: Худож. литер.,1975. 255 с.

Размещено на Allbest.ru