Жанрова специфіка творів Ернеста Хемінгуея у глянцевій періодиці (на прикладі "Esquire" та "LIFE")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Жанрова специфіка творів Ернеста Хемінгуея у глянцевій періодиці (на прикладі «Esquire» та «LIFE»)

Чукрина В.О., Бучарська І.С. Дніпровський національний університет ім. Олэся Гончара

Abstract

The article investigates the cooperation of the famous writer Ernest Hemingway with the glossy periodicals "LIFE" and "Esquire". The reasons for writing this research work: Ernest Hemingway is an iconic person in the world of literature, and his creation is an immense field for research. The aim of the article is to investigate the literary and genre specificity of Ernest Hemingway's works for a glossy magazine. The scientific novelty of the publication: the typology of Hemingway's works, which were published in glosses magazine (on the example of "Esquire" and "LIFE").

The research methodology in this article: the methodological apparatus is based on biographical and historical- theoretical methods. The special emphasis is made on the collection, accumulation and processing of information material. The processing of data and the recording of facts formed the framework of the theoretical basis for the study while comparative comparisons and analysis contributed to the formation of final results and relevant conclusions.

The results of the research indicate the following: periodicals indisputably needed literary content, because it attracts a large readership, but only certain literary genres were in demand. The small and medium forms of the epic got their peak of development in the 20th century. Here it is appropriate to list stories, novels, satirical articles, essays and novels. Ernest Hemingway gave a powerful impetus to enhance the cooperation of authors and gloss, because he actively implemented it in his own creative work. Ernest Hemingway's special laconic style has the richness of the context. It allowed the writer to win the favor of both readers and glossy publications.

The practical significance of the results: the comparative analysis of Ernest Hemingway's texts allows us to identify typical characteristics and requirements for the literature of glossy periodicals.

Keywords: "LIFE"; "Esquire"; glossy periodicals; magazine; literature; writer; Ernest Hemingway.

Анотація

У статті розглянуто співпрацю відомого письменника Ернеста Хемінгуея з глянцевими періодичними журналами «LIFE» та «Esquire». Ціль роботи - дослідити літературно-жанрову специфіку творів Ернеста Хемінгуея для глянцевого журналу. Наукова новизна публікації: типологізація творів письменника Хемінгуея, які публікувалися у глянцевих періодичних журналах (на прикладі «Esquire» та «LIFE»). Методи дослідження даної роботи: в основі методологічного апарату біографічний та історико-теоретичний методи. Особливий акцент полягає у зібранні, накопиченні та обробці інформаційного матеріалу.

Оброблення даних і фіксація фактів склали основу теоретичної бази дослідження, в той час як порівняльні зіставлення та аналіз сприяли формуванню кінцевих результатів та відповідних умовиводів. Результати дослідження свідчать про наступне: періодика безперечно потребувала літературного контенту, адже це приваблює велику читацьку аудиторію, але затребуваними були лише певні літературні жанри. Малі та середні форми епосу отримали розквіт у ХХ ст., тут доречно вказати оповідання, новелу, фейлетон, нарис та повість. Ернест Хемінгуей дав потужний поштовх для активізації співпраці авторів та глянцю, що активно реалізовував у власній творчій роботі. Особливий лаконічний стиль, в якому присутня насиченість контекстом, дозволив письменникові завоювати прихильність читачів та налагодити плідну співпрацю з глянцевими виданнями. Практичне значення отриманих результатів: зіставний аналіз текстів Ернеста Хемінгуея дозволяє виявити типові характеристики та вимоги до літератури глянцевої періодики.

Ключові слова: "LIFE"; "Esquire"; глянцева періодика; журнал; література; письменник; Ернест Хемінгуей.

Постановка проблеми. Глянцева періодика завжди користувалася попитом серед читачів, адже вона була втіленням іншого стилю життя, мислення. Освічений та інтелектуальний прошарок населення вважав за обов'язок регулярно читати глянцеві журнали, які відповідно позиціонували себе кардинально протилежними до бульварної та масової преси. Журнали «LIFE» та «Esquire» були особливими завдяки вмінню миттєво реагувати на суспільні настрої та вподобання. Контент зазначених видань складався не тільки з журналістських текстових матеріалів та світлин: чи не головним «важелем» для впливу на прихильність читача стала література. Взаємодія автора та журналу дала поштовх трансформації літературних жанрів, виокремилися певні вимоги до авторського тексту, що публікуються у глянці. Особливою та знаковою персоналією є письменник Ернест Хемінгуей, який був затребуваний не тільки у видавництвах, але й періодичних журналах. Його твори повсякчас публікувалися в «Esquire» та «LIFE», які на тоді були на вершині медійного успіху. Літературно-жанрове розмаїття творів Хемінгуея дійсно вражаюче, але разом із тим недосліджене у контексті співпраці із глянцевою періодикою.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Американський журнал «LIFE» був заснований у 1883 р. Джеймсом Ернсом Мітчелом. Його головною направленістю був гумор та розважальний контент із ілюстраціями. Журнал змінював власників і разом з тим формат подання інформації, але зацікавленість до зображення завжди була актуальною. У 1933 р. Г. Люс придбав «LIFE» та змінив його концепцію. Відтоді видання за контентним наповненням трансформувалося у змішане, а його сторінки заповнилися вражаючими контекстуальними світлинами. Метою журналу стало виховання американського читача з паралельною функцією розважання. В основі змісту «LIFE» ілюстровані новини у виконанні найвідоміших фотографів. Тут подавалися різноманітні драматичні та вражаючі події, що викликали емоції та інтерес аудиторії. Найголовнішим критерієм була актуальність тем, що висвітлювалися, через фотографії піднімалися питання насилля, сексу, злочинів та катастроф різного характеру. Репортажі у повоєнні часи особливо були затребуваними, адже розповідали значно більше за слова у колонках журналу. Концепція «LIFE» - це сучасний інформаційно-розважальний журналізм [1]. «LIFE» став першим у світі журналом новин, що був повністю заповненим світлинами. Можна виокремити чотири періоди діяльності видання:

1833-1936 рр. (журнал загальної тематики + гумор);

1936-1972 рр. («ера Генрі Люса», зміна формату та контенту, трансформація у журнал новин зі світлинами);

1978-2000 рр. (перехід на щомісячний формат, акцент на фоторепортажі набув своєї кульмінації);

2004-2008 рр. (як щотижневе доповнення до «Los Angeles Times», «The Miami Herald» та «The Washington Post»).

«Esquire» - щотижневим американським глянцевим журнал, що був заснованим у 1933 р. Арнольдом Гінричем, Девідом Смартом та Генрі Джексоном. Видання мало певну концепцію, якій мусили відповідати як редакційна колегія, так і власне читач: розумний журнал для успішних джентльменів. Теми, які розглядалися в «Esquire»: політика, мистецтво, їжа, культура, технології, бізнес, стиль тощо. Читацькою аудиторією є освічені, заможні та впевнені у собі чоловіки, які відчувають себе володарями власного життя і здатні інвестувати кошти у розвиток успішних проектів. Особливо вартує уваги літературна площина в «Esquire», адже майже з перших номерів журнал зарекомендував себе як інтелектуальне видання, в якому публікуються талановиті і всесвітньовідомі письменники/поети. Спочатку тираж складав 100.000 екземплярів, а вже через декілька років виріс до 1.5 млн. Вартість примірника у 5 центів та цікавий контент дозволили «Esquire» знайти свого читача [2].

Мета статті - дослідити літературно-жанрову специфіку творів Ернеста Хемінгуея, що публікувалися у глянцевих журналах «Esquire» та «LIFE».

Об'єкт дослідження - твори Ернеста Хемінгуея (фейлетони, мандрівні нариси, військова кореспонденція, оповідання тощо).

Предмет дослідження - співпраця Ернеста Хемінгуея з журналами «Esquire» та «LIFE»: необхідні вимоги до літературного тексту, що публікуються в глянцевому виданні.

Методи дослідження. В основу методологічного апарату даної дослідницької роботи було покладено біографічні та історико-теоретичні методи. Особливий акцент полягає у зібранні, накопиченні та обробці інформаційного матеріалу. Оброблення даних і фіксація фактів склали основу теоретичної бази дослідження, в той час як порівняльні зіставлення та аналіз сприяли формуванню кінцевих результатів та відповідних умовиводів.

Друга половина ХХ ст. ознаменувалася розвитком «нового журналізму» («новітнього журналізму»), в основі якого збагачення журналістського матеріалу виразними та образотворчими засобами художньої літератури. Тодішні журналісти стверджували, що істинність зображення свого часу може бути досягнена тільки завдяки художньому домислу [3]. Подібна соціальна платформа вимагала від ЗМІ та безпосередньо періодики активного залучення літераторів до формування контент-матеріалів. Письменники були вісниками тогочасності, віддзеркаленням реального стану речей. Ернест Хемінгуей мав шалений успіх серед видавців періодики. Його хистом до письма та подачею матеріалу захоплювалися усі, адже він мав власний особливий стиль, що закарбовувався у пам'яті читача. Найбільш змістовну характеристику цьому надає дослідник І. А. Кашкін: «Навмисна простота Хемінгуея була доречною на часі і в післявоєнні роки, коли наївшись ілюзіями та обманом, штукарством та надмірною чепурністю, спраглий до правди та простоти американський читач із захватом зустрів його прозорі та освіжаючі сторінки, його зовнішнє просту тематику, що приховувала у собі насправді важкодоступний ліричний підтекст» [4].

Література ХХ ст. у післявоєнний період переживала певну трансформацію, яка торкнулася і контенту періодичної преси. Великі форми літературних жанрів вже не були затребуваними, нескінченні потоки популярної літератури набридли американському читачеві і тому виникла потреба у формуванні нового підходу. Гаслом тодішньої літературно-видавничої справи було «література не потребує якості», важливою вимогою до матеріалу були позитивні герої, покараний злочинець і щасливе завершення історії. Обов'язковим був розмір у декілька тисяч слів із надмірною багатослівністю, а пустоти заповнювалися естетико-почуттєвими експресіями. Тут і з'являється Ернест Хемінгуей: унікальний, інакший, інтелектуал, що здатен оформити глибокий зміст у просту форму. У період 1933-1939 рр. письменник публікує в журналі «Esquire» шість оповідань та двадцять п'ять фейлетонів. Для нього цей досвід був радше можливістю прогодувати родину і ще раз заявити про себе [5]. «Замітки про майбутню війну» (1935 р.), «Стрільба на льоту» (1935 р.), «Гості з Уайтхет-стріт» (1935 р.), «Старий газетяр» (1934 р.), «Крила завжди над Африкою» (1936 р.) - найбільш критиковані та популярні твори малої форми Хемінгуея. Фейлетон - це особливий жанр, який дозволяв письменникові лаконічно, але змістовно писати про самого себе та проблеми світового масштабу, що його турбували: «На захист Кінтанильї» (1935 р.), «Викриття» (1938 р.), «Метелик і танк» (1938 р.). тощо. Тема війни наскрізно проходить у більшості текстів Хемінгуея, його турбували світові соціальні катаклізми. Фейлетон «Крила завжди над Африкою» відрізнявся від невимушеності більшості опублікованих творів в «Esquire», у ньому автор зобразив нескінченні претензії «володарів світу» на Африку і тривогу, що викликана смертельною загрозою. Мандрівні нариси та власна військова кореспонденція - це чергова знакова особливість Хемінгуея, яка змушувала читача замислюватися над глобальними проблемами світу.

Повість «Старий і море» опублікували вперше у 1952 р. в журналі «LIFE». Вона стала своєрідним трампліном для кар'єрного зросту Хемінгуея як письменника зі світовим ім'ям. Пулітцерівська та Нобелівська премії з літератури, затребуваність автора у видавництвах та періодичних виданнях, величезна прихильність читача, врешті-решт - все це завдяки повісті про старого рибалку і хлопчика. Але початок ця історія взяла ще у квітні 1936 р., коли Арнольд Гінрич з «Esquire» домовився про співпрацю з Хемінгуеєм у крамничці Нью-Йорка. Тоді твір «Старий і море» був лише нарисом і мав іншу назву - «На голубій воді». Абзац у двісті слів став приводом для створення повноцінного рукопису та забезпечив письменникові світову славу.

Співпраця Ернеста Хемінгуея з глянцевою періодикою була успішною і продуктивною. Автор зазначав: «Немає на світі справи складнішої, чим писати просту, чесну прозу про людину» і бездоганно втілював цю концепцію у власну творчість [6]. Експресивність тексту попри лаконічність та стриманість досягалася завдяки принципу «айсбергу»: коли вершина льодяної глиби тільки на одну восьму здіймається над водою. У текстах Хемінгуея присутній контекст, але сам автор стверджував: «майже будь-який фрагмент повідомлення можна опустити без шкоди для загального емоційного впливу, якщо автор знає тему, про яку пише» [7]. Літературна творчість ідеально підходила для публікації у глянцях, адже вони потребували «зірки» на сторінках власних журналів, а Хемінгуей відмінно адаптувався до нових форм творчості. Малі та середні жанри епосу були основними у творчій кооперації періодики та письменника. Особливого значення набули нариси, замітки і фейлетони на гостро-соціальні теми з нахилом до військово- революційної тематики.

Ернест Хемінгуей не просто знакова персоналія у світовій літературі. Він був мужнім інтелігентом, який вмів оперувати гострим словом і чоловічим шармом. Образ письменника відобразився і на глянцевих журналах, у яких він публікувався. За рахунок особливого стилю життя і думки Хемінгуея, формувався імідж видань, що прагнули відповідати своєму авторові. Письменник намагався подавати свої думки через принцип «айсбергу»: найголовніше знаходиться між рядків. Фірмовими ознаками прози Хемінгуея також є лаконічність та логічність думки, він пише про серйозні речі невимушено, але правдиво. Періодика ХХ ст. та літературно-видавнича діяльність потребували коротких форм подання інформації, позаяк читач втомився від неосяжних романів і задовгих оповідань. Ернест Хемінгуей публікував в журналі «Esquire» низку фейлетонів та оповідань на теми, що надзвичайно турбували не тільки автора, але й самого читача.

Повість «Старий і море» у журналі «LIFE» взагалі зчинила справжнісіньку бурю у літературному світі минулого століття: його неповторну майстерність намагалися повторити безліч письменників того часу, а кожен видавець прагнув долучити Хемінгуея до роботи у власному виданні. Малі та середні жанрові форми епосу набули розквіту у ХХ ст.: яскравий приклад успіху Хемінгуея, що працював за подібним форматом, надихнув видавців та інших авторів до аналогічного підходу у роботі.

Так поступово сформувалися певні вимоги до автора, що публікуються у глянцевій періодиці: лаконічність, простота думки, що огорнута додатковим повідомленням, свіжий і нестандартний погляд на речі. Разом із тим відслідковується інша тенденція: глянцева періодика автоматично переймає образ автора, який формує літературний контент. У випадку з Хемінгуеєм - це мужність, поєднана з інтелігентністю та гарним почуттям гумору. Журнали «Esquire» та «LIFE» взяли максимальну вигоду від співпраці з відомим письменником і перенесли його персональний імідж на себе, щоб привабити читача і збільшити прибутки.

хемінгуей журнал лаконічність жанровий

References

1. Mykhailov S. (2004), Journalism in the United States of America, Publisher Mikhaylova V.A., St. Petersburg, 448 p.

2. Peterson T. (1956), Magazines in the Twentieth Century, University of Illinois Press, Urbana, pp. 260-262.

3. Pankratov V. (2003), The history of foreign journalism: a course of lectures, Stavropol Scientific Research Institute of Hydraulic Engineering and Reclamation, Stavropol, pp. 251-252.

4. Kashkin I.A. (1939a), "Ernest Hemingway",

5. Kashkin I.A., (1939b), "Commentary on the 2nd volume of "Selected Works by E. Hemingway",

6. Kashkin I.A., (1959), "Ernest Hemingway",

7. Tolmachev V.M. (2000), "The Lost Generation" and the work of E. Hemingway"

Размещено на Allbest.ru