Цензура католицької церкви щодо середньовічних видань: короткий огляд

Размещено на http://www.allbest.ru/

Цензура католицької церкви щодо середньовічних видань: короткий огляд

У статті розглянуто історію виникнення та етапи розвитку цензури католицької церкви від II половини ХVI ст. до 1966 р. Проаналізовано процеси формування принципів заборони книг, їх реформування та причини вдосконалення системи відбору творів чи авторів, що заборонялись церквою. Виявлено яким чином церковнослужителі дізнавалися про прояву нових творів та авторів на території земель, що сповідували католицтво. Також з'ясовано мотивацію єпископів Риму щодо впровадження «Індексу заборонених книг» та щодо зміни принципів цензурування книг. Розглянуто передумови створення та формування списку заборонених творів у вигляді видання «Індекс заборонених книг». Простежено етапи розвитку перевидань «Індексу», їх тематичне наповнення, а також структуру подання матеріалу. Було звернено увагу на кількість заборонених творів у перевиданнях Індексу різних часів, а також на те, книжки якою мовою та якої тематики частіше за все заборонялись. Подається інформація про вагомі зміни у роботі Конгрегації Святої канцелярії, також йдеться про зміни у виданні «Індексу», внесені понтифіками, що очолювали католицьку церкву за час існування «Індексу». Порушено питання морального та юридичного підґрунтя «Індексу» на різних етапах його функціонування серед звичайних вірян та церковнослужителів. Згадується про межі розповсюдження цензури католицької церкви, зокрема про порядок надходження творів до Конгрегації Святої канцелярії. У статті описано події, що призвели до скасування заборони книг і до припинення друкування «Індексу». Також йдеться про наслідки скасування «Індексу», зокрема про осучаснення цензурної політики католицької церкви щодо популярних видань та авторів II половини ХХ та початку XXI ст. католицька церква заборонена книга

Ключові слова: релігійна цензура; заборона книг; Індекс заборонених книг; цензура; заборонена література.

With methods of analysis, synthesis and comparison the history of origin and stages of developing censorship of the Catholic church within the second half of the 16th century till 1966 is considered in the paper submitted. The processes of forming the principles of prohibiting books, their reforms and reasons for improving the system of selection of works or authors prohibited by the church are analyzed. The way how clerics learned about the emergence of new works and authors on the territory of the lands that professed Catholicism was discovered. The motivation of the bishops of Rome to implement "The Index of Forbidden Books" and change the principles of prohibiting books is clarified. The prerequisites for making a list of prohibited works in the form of "The Index of Forbidden Books" are considered.

The stages of developing the reprints of "The Index", their thematic content, as well as the structure of presentation of the material were traced in the research. The attention was drawn to the number of banned works in the reprints of the Index of different times, as well as to the language and topics of books that were most often banned. Information about significant changes in the work of the Congregation of the Saint Chancellery, as well as the changes in the publication of the "Index" made by the Pontiffs who headed the Catholic Church during the existence of "The Index" is provided. The issues of the moral and legal basis of "The Index" at various stages of its functioning among ordinary believers and clerics are considered. The limits of the distribution of censorship of the Catholic Church, in particular the order of the entrance of works to the Congregation of the Holy Chancellery are mentioned.

The paper describes the events that led to the abolition of the book ban and to the termination of publishing "The Index". Also it is written about the consequences of the abolition of "The Index", in particular, about the modernization of the censorship policy of the Catholic Church regarding popular editions and authors of the late 20th and the early 21st centuries.

Through the study, you can trace the stages of developing Catholic Church censorship, as well as the attitudes to the prohibition of works or authors of the contemporary Catholic community.

Keywords: religious censorship; book banning; Index of prohibited books; censorship; banned literature.

Вступ

Постановка проблеми. Явище релігійної цензури пов'язане з розвитком політичного та етичного нагляду та контролю над літературою, науковими та публіцистичними творами. Дослідження «Індексу заборонених книг», що випускався католицькою церквою протягом XVI-XXст., у текстовому та поліграфічному аспектах дає можливість визначити стан поліграфічної індустрії католицької церкви, її розвиток, а також основні принципи, за якими забороняли ті чи інші книги.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Розробкою зазначеної проблеми в різні часи займалися Ентоні Пілларі [1], Даніель Шерідан [2], Паоло Рамбалді та Данте Паттіні [3], Роберт Сарварк [4]. У своїх працях вони розглядали історію виникнення явища релігійної заборони книг, процес формування друкованих «списків», їх розвиток та методи розповсюдження, процес набуття твором статусу забороненого чи вільного для читання, а також порушували питання скасування «Індексу заборонених книг».

В. Єсипова [5], О. Федотова [6], Ю. Яхніна [7], Я. Засурський та О. Вартанова [8] торкалися питання «Індексу заборонених книг» у наукових роботах, розглядали різні аспекти, пов'язані з цим цензурним виданням, а також окремі заборонені твори, образи та сюжети.

Мета статті - проаналізувати процеси виникнення та розвитку «Індексу заборонених книг», а також його моральне та юридичне підґрунтя.

Для досягнення мети цієї наукової роботи необхідно виконати такі завдання:

дати тлумачення поняття «Індекс заборонених книг»;

дослідити причини появи «Індексу заборонених книг»;

визначити критерії заборони книг;

проаналізувати розвиток і тематичне наповнення «Індексу заборонених книг».

Об'єкт дослідження - «Індекс заборонених книг» (IndexLibrorumProhibitorum).

Методи дослідження. Явище релігійної католицької цензури проаналізовано під кутом зору її особливостей та ефективності на різних етапах розвитку. Використано метод порівняння під час дослідження принципів заборони тих чи інших творів або окремих авторів, а також під час зіставлення наповнення різних за хронологією видань «Індексу». Були застосовані методи індукції та дедукції при вивченні окремих видань «Індексу заборонених книг» та феномену релігійної цензури загалом.

Результати і обговорення

«Індекс заборонених книг» (лат.«Index librorum prohibitorum») - офіційний перелік книг, що видавався Ватиканом, читання яких католицька церква забороняла вірянам під загрозою відлучення [7, с.1].

Першим запропонував впровадити попередню цензуру книг Папа Сікст IV в 1471 р. А пізніше Папа Лев Х звернувся до V Латеранського (XVI11 Вселенського) собору з буллою і домігся схвалення попередньої цензури друкованих творів та її поширення на християнський світ, доручивши здійснення цензури місцевим єпископам [7, с. 1].

«Індекс заборонених книг» - феномен епохи грамотності та друкування. В епоху, яка закінчилася після винаходу друкарського верстату у II половині XV ст., усні літературні твори, що закріплювалися лише у пам'яті, не були широко розповсюдженими, а тому їх важко було заборонити для широкого загалу читачів [2, с. 22]. Церква одразу опанувала галузь, видання книг, і майже все наступне століття католицькі друкарні процвітали. Але в XVIст. відбувся сплеск протестантської реформації, а твори цих авторів суперечили католицьким переконанням, таким чином, католики були вимушені винайти дієвий спосіб захисту своєї віри [1, с. 10].

Спочатку «Індекс заборонених книг» був переліком літератури, яку не повинні читати справжні «вірні» католики, отже, він не був цензурним «органом» та не забороняв друкувати книги. «Індекс» викликав велику кількість суперечок всередині церкви, тому видавався він лише у Ватикані та тільки латиною і активно не поширювався.

Для активної боротьби з протестантською реформацією Папа Павло III повідомив відповідно до його Конституції 1542 р. про необхідність зборів ради кардиналів та папських міністрів (конгрегація), яка отримала юрисдикцію над усім християнським світом (повністю цю юрисдикцію було реалізовано лише в ХІХ ст.). Метою ради було здійснення контролю в усіх питаннях щодо єресі [1, с. 11]. Перший «Індекс заборонених книг» був підготований конгрегацією в 1557 р., але не був виданий, тому що не отримав підтримки Папи. Друга версія була дещо ширшою, і Папа Павло IV у 1559 р. підтримав її. З появою цього видання цензура книг, що випускалися в католицьких країнах, зосередилася в руках папської інквізиції [7, с. 2]. Після цього й до 1917 р. існувала конгрегація Індексу, яка продовжувала роботу над цензурою друкованих книг та періодичним оновленням «Індексу заборонених книг». Робота цієї ради здійснювалася за десятьма правилами, у головному з яких йшлося про неможливість публікації книги без попереднього схвалення церкви. Усі видання мали бути представлені особі, яку делегував місцевий єпископ або сам Папа Римський, для ознайомлення. Таким чином, масштаби, охоплені «Індексом», були досить значними. Ці правила були незмінними до 1897 р., доки Папа Лев ХІІІ не змінив їх, але своїми змінами він лише підкреслював важливість роботи конгрегації, яка полягала в захисті вірян від читання шкідливих книг, «як від яду» [1, с. 12].

Неминучим виявилося те, що діапазон впливу церкви став невпинно зменшуватися, оскільки суспільство почало підтримувати ідеї науковців, оскільки вони мали емпіричне підґрунтя (наприклад, геоцентризм Арістотеля змінився геліоцентризмом Коперника). Почала формуватися ідея, що боротися з «неправильними» книгами стає неможливо. У XVШ ст. римська інквізиція зіткнулася із труднощами в цензуруванні філософських та наукових розробок, що становили загрозу православ'ю. Це було пов'язано, зокрема, зі слабкістю локальної мережі контролю, що виражалося в усвідомленні церквою неефективності її репресивних методів [3, с. 26].

Надзвичайно цікавим видається питання щодо кількості й тематики книг, які заборонялися церквою. Останнє видання «Індексу» (1948 р.) налічувало 4126 книг, які були опубліковані з 1600 по 1948 рр. Така база видань складалася поступово: 1600-1699 - 1331 книга, 1700-1799 - 1186 книг, 1800-1899 - 1354 книги, 1900-1944 - 255 книг. Усі книги було подано в алфавітному порядку, серед них в основному були релігійні богословські книжки, але іноді під заборону потрапляли й романи, біографії, історичні твори та мандрівки. Частіше за все до «Індексу» потрапляли книги латинською, італійською, французькою мовами, рідше - англійською та німецькою мовами, а також 1 книга арабською. Такий розподіл наочно демонструє проблеми та суперечності церкви у зв'язку з контрреформацією в Італії та Франції [2, с. 24].

Друге видання «Індексу заборонених книг» побачило світ у 1664 р. за допомогою Папи Олександра VII. Головною відзнакою саме цього видання було розміщення книг за алфавітом. Далі доповнений та дещо змінений «Індекс» «надрукував» Папа Бенедикт XIV у 1757 р., і його вважають найповнішим та кращім у плані оформлення та поліграфії. До XX ст. всі «Індекси» були перевиданнями Бенедиктового, але з додаванням декількох нових творів [2, с. 25].

З XVII до кінця ХІХ ст. постійними авторами в «Індексі» були: Р. Декарт, П. Паскаль, Ш. Монтеск'є, Вольтер, Ж.-Ж. Руссо, І. Кант, Е. Гіббон, Д. Локк, Д. Мілл, Ф. Ламенне, X. Гроцій, О. Дюма, О. Конт та Е. Золя. Але цікаво, що праці М. Коперника, Г. Галілея, Г. Гегеля, Ч. Дарвіна, К. Маркса, а також М. Лютера та Ж. Кальвіна (які були засновниками реформації та були засуджені церквою) не входили до жодної редакції [2, с. 24].

У XIX в. церквою було ухвалено два види заборон: «в цілому» (наприклад, усі книги проти релігії ) та «зокрема», тобто окремі твори тих чи інших авторів або всі твори того чи іншого письменника. Але в XX ст. ватиканська інквізиція змінила свою позицію щодо заборони літератури і стала «відлучати» твори авторів- католиків, що були небажаними для церкви, причому такі твори були досить відомими і популярними серед вірян [7, с. 3].

17 вересня 1901 р. після змін у «правилах відбору творів» (1897 р.) було видано ще один варіант «Індексу» Папою Левом ХІІІ та на його основі, після кількох перевидань з'явився останній «Індекс», що датується 1948 р. Загалом «Індекс» перевидавався 40 разів [7, с. 1].

У 1940-х і 1950-х рр. використання і загроза використання «Індексу» зіграли ключову роль у «замовчуванні» таких важливих богословських фігур, як Марі Домінік Чену, Ів Конгар, Анрі де Любак, П'єр Тейяр де Шарден, Анрі Буйар. II Ватиканський собор скасував «мовчання» з подальшою «реабілітацією» цих богословів. Іва Конгара і Анрі де Любака згодом було призначено кардиналами. Тепер відомо, що майбутні Папи - Іоанн XXIII і Павло VI - були стурбовані цими зусиллями в умовах богословського регресу. У 1959 р. у Жана Стейнманна «Життя Ісуса» була сумнівна перспектива стати останньою роботою, вміщеною в «Індексі заборонених книг». Ще на початку весни 1962 р. було здійснено спробу розмістити в «Індексі» релігійну працю Анрі де Любака, але Папа Іоанн XXI11 особисто наклав вето на цю спробу. Другий Ватиканський собор з 1961 р. по 1965 р. припинив будь-які спроби внесення книг до списку та його використання. Це означало кінець доби «Індексу» [2, с. 26]. 14 червня 1966 р. кардинал Оттавіані, який очолював нову конгрегацію, опублікував офіційне «повідомлення», згідно з яким «Індекс заборонених книг» скасовувався. Читання засуджених в ньому творів, як зазначалося в повідомленні, продовжує залишатися гріхом, однак винному за це вже не загрожує церковна кара [7, с. 6]. Означена подія осучаснила церкву, переробила її архаїчні інститути, починаючи із заснування, і змусила церкву зіштовхнутися із необхідністю радикальної адаптації до нової епохи. У цьому контексті було скасовано Конгрегацію Святої канцелярії і покладено край публікації «Індексу», що стало частиною плану, який спирався на інші документи для всесвітнього поширення й захисту католицької доктрини. Церква нещодавно повернулася до розмов про книжки, які викликали сенсацію у всьому світі (Гаррі Поттер і Кодекс Да Вінчі), засуджуючи їх забобонний і необґрунтований історичний елемент. Примітно, що це засудження походить від кардинала Ратцінгера, нині Папи Бенедикта XVI, колишнього секретаря Конгрегації доктрини віри, тобто Конгрегації, яка зайняла місце інквізиції з 1966 р. [3, с. 31].

Висновки

Ретельне вивчення індексів і подібних «списків» дозволяє сьогодні відновити ставлення церкви до релігійних та популярних творів, а також важливі історичні факти. Оцінити вплив папської цензурної політики з плином часу. Історія створення і розвитку «Індексу заборонених книг» демонструє вплив «технологій» на життя людей. Поява друкарського верстату дала можливість поширювати книги, зокрема релігійні, і навертати до своєї віри. Але в такому разі виникає й небезпека поширення літератури, що суперечить католицьким канонам. З явища необов'язкового та залежного винятково від моральних якостей вірян «Індекс» трансформувався в офіційний документ, що визначав «літературні» смаки католиків близько чотирьох століть.

References

1. Pillary, A. and Glendinning, C. (2017), The Current Juridic and Moral Value of the Index of Forbidden Books, Saint Paul University, Ottawa, 54 p., available at: http://www.bardstown.com/~brchrys/JCL-Thesis-on-the-Index-and-Valtorta.pdf (accessed 4 December 2017).

2. Sheridan, Daniel P. (2006) «The Catholic Case: The Index of Prohibited Books», Journal of Hindu-Christian Studies,no. 19, Article 8, p. 22-26, available at: http://digitalcommons.butler.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=1363&context=jhcs (accessed 6 December 2017).

3. Rambaldi, P. and Pattini, D. (2012), Index Librorum Prohibitorum: Historical notes on a collection,Studio Bibliografico Rambaldi, 32 p., available at: http://eventi.alai.it/fileadmin/alai eventi/images/espositori/rambaldi/2013/index librorum eng s.pdf (accessed 5 December 2017).

4. Sarwark, R. (2015), "Catholic Censorship and the Index Librorum Prohibitorum Historical Context and ModernDay Legacies", p. 22, available at: http://www.robertsarwark.com/uploads/4/0/6/1/40612123/502finalpaper_rsarwark_1_.pdf (accessed 5 December 2017).

5. Yesipova, V.A. (2011), History of the Book,Publishing house of Tomsk University, Tomsk,628 p.

6. Fedotova, O. (2013), «Historical Practice of the Prohibition of the Printed Word», VIsnik Knizhkovoyi palati [Bulletin of the Book Chamber],no. 3, pp. 32-33, available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vkp_2013_3_12 (accessed 06 December 2017).

7. Yakhnina, Yu. S. (2009), «Milestones of World Censorship: to the 450th Anniversary of the Publication of the First Arch of the Papal "Index of Prohibited Books"», Chelyabinsk Regional Universal Scientific Library, p. 16, available at: http://chelreglib.ru/media/files/exhib/vehi-mirovoy-cenzury.pdf (accessed 4 December 2017).

8. Zasursky, Ya. M. and Vartanova, E. L. (2001), History of the press: Anthology,Moskow, 419 p.

Размещено на Allbest.ru