Інтелектуальний космос Валер’яна Підмогильного

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інтелектуальний космос валер'яна підмогильного

М.В. Поляков

Коли б хтось із читачів оцих моїх літературних спогадів та запитав мене, кого з молодих українських письменників двадцятих-тридцятих років я вважав найбільш інтелектуально заглибленим, душевно тонким або, по-простому найбільш інтелігентним, то я б ні на хвилину не задумався і відказав:

Валер 'яна Підмогильного.

Юрій Смолич

Глибина й сила художнього обдарування Валер'яна Підмогильного все виразніше помітні з плином часу. У лютому 2016 року українська інтелектуальна еліта відзначає сто п'ятнадцяту річницю від дня народження неперевершеного майстра психологічно-екзистенційної прози, проникливий інтелектуалізм якої склав би честь будь-якій європейській літературі по -модерному загостреною проблематикою людської екзистенції, стильовою філігранністю. Валер'ян Підмогильний справді «користувався високим авторитетом письменника - інтелектуала, вихованого на національній та європейській класиці, з філософським заглибленням у пізнання світу й людини» [1, 8]. Дивовижним і повчальним є те, що всі інтелектуально-духовні здобутки письменника - результат його наполегливої праці над собою, пожадливості до знань, до книг, бо на ґрунтовну університетську освіту в ті буремні роки війни й революції часу не було. За плечима у Валер'яна Підмогильного, окрім церковно -парафіяльної школи, були лише Катеринославське реальне училище (зараз корпус ДНУ ім.

О. Гончара, проспект К. Маркса, 36) та нововідкритий у тодішньому Катеринославі університет (зараз Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара), у якому вдалося провчитися близько року. Викладацька робота в українській школі імені Івана Франка в Катеринославі (2011 року на будівлі, де вона була розташована, було відкрито меморіальну дошку) та видавнича діяльність також наснажували інтелектуальною та творчою енергією молодого амбітного письменника. Однак найпотужнішим джерелом для розвитку

його таланту - і водночас «притулком» серед жорстокого повоєнного лихоліття - стала перекладацька діяльність: обширна бібліотека перекладів французької класики вийшла з-під його пера. У творах М. Ф. А. Вольтера, Д. Дідро, В. Гюго, О. Бальзака, А. Доде, Г. Мопассана, П. Меріме - й особливо свого улюбленого

А. Франса - черпав Валер'ян Підмогильний душевні сили, рафіновану естетичну досконалість, мудрість і виваженість, справжній інтелектуальний стоїцизм, що гартували не лише його письменницьку майстерність, а й допомогли вистояти й не зламатися духовно, навіть у страшному 1934-му, коли йому було інкриміновано участь у «контрреволюційній терористичній організації, що ставила своєю метою організацію терору на керівників партії». художній підмогильний письменницький голод

На думку В. Мельника, саме перекладання прози А. Франса сформувало у Валер'яна Підмогильного ракурс його світосприймання, який визначається самозаглибленістю, реалістичністю, скепсисом як формою філософського сумніву [1, 6]. Стильова домінанта прози Валер'яна Підмогильного - «психологічний реалізм» - з основною настановою відчути й передати життєву динаміку людської душі також логічно пов'язана з його літературними (і перекладацькими) уподобаннями, водночас є продовженням української літературної традиції, зокрема творчих здобутків В. Винниченка, М. Коцюбинського, В. Стефаника. У післямові до роману В. Підмогильного «Місто» Г. Костюк характеризує його прозу як «наскрізь модерну» «з оригінальними образами і психологічними колізіями», де «традиції критичного та психологічного реалізму й імпресіонізму, як європейського, так і українського, переплітались в органічну цілість з власним мистецьким світовідчуванням автора» [2, 272]. Отже, у доробку Валер'яна Підмогильного зливаються національний та європейський літературні мейнстрими, засвідчуючи художньо-естетичну спроможність, «вартісність» українського художнього слова на тлі світових здобутків, величезні перспективи нашого письменства на зорі ХХ століття, так безжально обірвані репресивною машиною СРСР.

Сплеск творчої активності В. Підмогильного припадає на часи бурхливої ідеологічної дискусії в літературно-мистецьких колах про стратегії розвитку радянської літератури, що в Україні доповнювалася ще й прагненням відродити національну своєрідність письменницької традиції, повернутися до ментальних джерел. У цій культурно-ідеологічній поліфонії Валер'ян Підмогильний представляє актуальну модерністичну течію інтелектуально -психологічної літератури. Саме за те, що у своїх творах письменник уникав більшовистської соціологічної риторики, агітаційно-прокламаційної галасливості, а навпаки, порушував проблему людської душі, її екзистенційної «межі», переважно вдаючись до її психологічного «розтину», виявляючи найбільш небезпечні симптоми духовної деградації людини пореволюційної доби, радянська критика спочатку таврувала його як «попутника», тобто такого, який байдужий до «звершень» Країни Рад, а потім прирекла до знищення. Проза В. Підмогильного зневажливо називалася «специфічною інтелігентською літературою», а значить - песимістичною й скептичною, тобто цілком несумісною із закликами пролетарського письменства. Однак не так песимізм і скепсис, як «філософський сумнів» визначав спрямування прози Валер'яна Підмогильного. І він, цей сумнів, був цілком умотивований у часи докорінної зміни ідеологічних орієнтирів, переоцінки цінностей, зокрема й людського життя.

Критичні оцінки творчості Валер'яна Підмогильного провокувала, крім того, і її тематика, адже він одним із перших порушив проблему голоду в Україні («Проблема хліба», «Син», «Собака»), боротьби українського народу за незалежність («Остап Шаптала», «Третя революція»). Важливі екзистенційні проблеми, художньо осмислені в його прозі, - серед них і проблеми відчуження, позбавлення людини індивідуальності, пізнання нею своєї сутності, сенсу життя, гідної смерті, - також посилювали її трагічно-дисгармонійний пафос, що оприявнював, напевне, найболючіший сумнів письменника - сумнів у позитивній перспективі революційних зрушень, що приведуть не до блага, а до краху України.

У прозі Валер'яна Підмогильного є ще один дуже важливий тематичний профіль, що особливо актуально зазвучав останніми роками, - це художня інтерпретація повстанського руху в Україні, зокрема на Катеринославщині. Докорінно перекручена радянською історіографією правда про опір українських патріотичних сил більшовицькій навалі у відчайдушній спробі відстояти державну незалежність є надзвичайно важливою сторінкою вітчизняної історії, тому її - навіть і художня - реставрація являє потрібний і в наші дні приклад мужності, патріотизму, самопожертви, національної гордості й гідності. На сторінках творів письменника без зайвого пафосу та ідеалізації зображено непросту ситуацію в Україні в ті часи - анархія та безправність, ідеологічне сум'яття й хаос позицій, поглядів, переконань, віддзеркалено «портрет» недорослої тоді ще української нації, яка намагалася, але так і не змогла зіп'ястися на ноги. Симптоматику стану тодішньої національної свідомості символічно виражено в подумковому монолозі юного «гайдамаки» Олеся Привадного з однойменного оповідання: «Я прийшов сюди битись... так. Але не во ім'я повинності й боротьби, а з одчаю» [3, 51]. Участь самого Валер'яна Підмогильного у визвольних змаганнях майже не досліджена, але достовірність їхнього художнього зображення в його прозі викликає впевненість у тому, що письменник мав відповідний досвід. Водночас він один з перших, хто писав про Нестора Махна, штаб якого в Катеринославі розташовувався поряд з будівлею школи, де працював Валер'ян Підмогильний [4].

Героїчна постать і творчість Валер'яна Підмогильного, як й інших інтелектуалів того часу, його друзів та однодумців - Дмитра Яворницького, Петра Єфремова, безперечно, формують культурно -історичну ауру нашого міста. У Катеринославі сформувався й визрів письменницький талант Валер'яна Підмогильного. Бурхливе нарощення темпів розвитку індустріальної культури, помічене ним тут, надихало його модерне художнє світовідчуття на пошук нового типу людини і людських стосунків, що відбилися в його прозі.

Цілком природно, що наукове осмислення прозового та перекладацького доробку Валер'яна Підмогильного актуальне сьогодні та має ще значні перспективи в майбутньому. Закономірно й те, що епіцентром вивчення спадщини митця є м. Дніпро, зокрема Дніпропетровський національний університет імені Олеся Г ончара, де регулярно проводяться наукові конференції, присвячені різним аспектам творчості Валер'яна Підмогильного. Інтелектуальний космос митця втягує на свої орбіти все нові наукові сили. Чи не свідчить це про надзвичайну потужність його таланту, його творчої енергетики?

Список використаних джерел

1. Мельник В. Валер'ян Підмогильний / Володимир Мельник // Підмогильний В. Оповідання, повість, романи / [упоряд., вступ. ст. В.О. Мельника; Ред. тому В. Г. Дончик]. - К. : Наук. думка, 1991. - С. 5 - 27.

2. Підмогильний В. Місто : [роман] / Валеріан Підмогильний; [післямова, біогр. та бібліогр. довідки Григорія Костюка]. - Нью-Йорк : Укр. Вільна акад. наук у США, 1954. -298 с. - (Першотвір).

3. Підмогильний В. Оповідання, повість, романи / [упоряд, вступ. ст. В. О. Мельника; Ред. тому В. Г. Дончик]. - К. : Наук. думка, 1991. - 800 с.

4. Рижков В. Письменник із покоління, що билося під Кругами: до 110 - річного ювілею Валер'яна Підмогильного стали відомі нові факти з його біографії [Електронний ресурс] / В. Рижков // День. - 2011.

5. Смолич Ю. Твори : у 8-ми т. / Юрій Корнійович Смолич; [упорядк. О. Г. Смолич; Під ред. та прим. К. П. Волинського]. - К. : Вид-во художньої літератури «Дніпро», 1986. - Т.7. : Розповіді про неспокій: Художньо- публіцистичні оповідання та нариси. - 1986. - С. 600 - 601.

Размещено на Allbest.ru