Стильові домінанти оповіді в новелах В. Підмогильного катеринославського періоду

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стильові домінанти оповіді в новелах В. Підмогильного катеринославського періоду

C.В. Полякова (м. Дніпро)

У статті на прикладі аналізу оповідань В. Підмогильного катеринославського періоду («Проблема хліба», «В епідемічному бараці», «Син») простежуються стильові домінанти оповіді, які виявляються в трагіко-драматичній концепції дійсності, психологічній інтроспекції подій, що створює неперевершений художній ефект. З'ясовано, що письменникові притаманний глибокий психологізм, розкриття образів героїв відбувається через розгортання внутрішнього конфлікту свідомого та підсвідомого «я», залучення читача до формулювання певних смислових позицій шляхом уведення коментарів, філософських узагальнень.

Ключові слова: стильова домінанта, концепція дійсності, трагічне, драматичне, наратив.

В статье на примере анализа рассказов В. Пидмогильного «катеринославского периода» («Проблема хлеба», «В епидемическом бараке», «Сын») прослеживаются стилевые доминанты повествования, которые воплощаются в трагико-драматической концепции действительности, форме психологической интроспекции событий и создают непревзойдённый художественный эффект. Отмечено, что списателю присущий глубокий психологизм, раскрытие образов происходит благодаря развитию внутреннего конфликта сознательного и безсознательного «я», привлечение читателя к формированию определенных смысловых позицій путем введения коментариев, философских обобщений.

Ключевые слова: стилевая доминанта, концепція действительности, трагическое, драматическое, нарратив.

Постать видатного прозаїка європейського масштабу, уродженця Катеринослава Валер'яна Підмогильного є окрасою національної художньої культури, мистецтва словесної презентації буття. Стильова манера автора вивчена в сучасному літературознавстві, передусім у монографії В. Мельника, ґрунтовних наукових статтях М. Васьківа, О. Калініченко, П. Колесника, Т. Кріль, С. Лущій, Р. Мовчан та ін. Багатоаспектність письменницького обдарування митця викликає безліч інтерпретацій, побудованих на основі міждисциплінарного підходу до проблеми, що спирається на досягнення філософії екзистенціалізму (А. Камю, Жан-Поль Сартр, К. Ясперс та ін.). Дослідники правомірно визначають екзистенційне начало в прозі В. Підмогильного, його експериментальні пошуки (Н. Зборовська, С. Лущій, О. Харлан), психологізм осмислення життєвих реалій (О. Галета, Т. Хом'як, І. Цюп'як).

Видатний письменник та літературознавець Вал. Шевчук слушно зазначає: «Письменник знайшов свого героя, певний психологічний тип і свою вироблену індивідуальну стилістику, яку не сплутаєш ні з якою іншою, - перед нами блискуча творча індивідуальність» [5, 75].

Дійсно, літературно-мистецький доробок В. Підмогильного - непересічне явище в історії української літератури минулого століття. Його творчість потребує глибокого й різнопланового дослідження, випереджає розвиток образної свідомості в мистецькому освоєнні дійсності 20 - 30-х років ХХ ст., продукуючи константи екзистенційного бачення буття. Філософські аспекти творів В. Підмогильного аналізували О. Гриценко, Г. Костюк, А. Матющенко, І. Михайленко, Р. Мовчан, М. Тарнавський, Вал. Шевчук, Ю. Шерех та ін. Специфіку розкриття концепції людини в прозі письменника-екзистенціаліста досліджували В. Мельник та О. Романенко. В. Мельник, зокрема, зауважує, що письменник як тонкий психолог творить складний психотип людини, яка шукає власного щастя не в навколишньому середовищі, а в собі: «Герой постійно шукає в своїй уяві іншого світу - світу кращого, який доповнює і довтілює дійсний світ» [2, 17].

Новий дослідницький ракурс творчості В. Підмогильного розкрили К. Дуб (психологічні особливості малої прози), Л. Коломієць (поетика новел та оповідань), Ю. Рибалко (психоаналітичні аспекти новел), Л. Ставицька (мовно-образна структура роману «Місто»), Л. Деркач (наративні моделі прози) тощо. стиль оповідання підмогильний

Наукові розвідки Ю. Бойка, З. Голубєвої, М. Доленго, П. Єфремова, С. Єфремова, О. Ковальчука, П. Колесника, В. Коцюка, М. Ласло-Куцюк, П. Лісового, І. Михайленка, А. Мотузки, М. Муся, С. Павличко, Л. Підгайного, Л. Сеника, М. Степняка, К. Фролової відкрили для читачів різних часів глибину таланту прозаїка, визначені в їхніх працях й особливості стильової манери у «малій» прозі автора.

Урбаністичні реалії буття та пов'язані з цим проблеми адаптації сучасної людини у великому місті, сьогоденні тенденції духовної деградації представників нації, втрата молодим поколінням етичних норм поведінки та занепад загальнолюдських цінностей як серед українців, так й у світі в цілому, обумовили актуальність тем, художньо презентованих у творчості В. Підмогильного. За глибиною окреслених у великій та малій прозі проблем творчість письменника потребує ґрунтовного аналізу, перегляду й переосмислення: у деяких творах викладено авторське передбачення сучасної ситуації, глобалістичні виклики епохи інформаційного суспільства (романи «Невеличка драма», «Місто» тощо). Мистецьке бачення екзистенційного буття В. Підмогильним, подано в специфічній письменницькій манері, стильових пошуках, новаторських для його епохи, буде досить цікаве для читачів, а літературознавче його осмислення дасть змогу виокремити константи художнього мислення В. Підмогильного, до кінця не сформульовані науковцями.

Тому цілком умотивованою є мета нашої статті, що полягає в спробі окреслити стильову манеру та визначити домінанти оповіді в оповіданнях В. Підмогильного «катеринославського періоду» («Проблема хліба», «В епідемічному бараці», «Син») через проблемно-тематичний аспект, акцентуацію характерів персонажів в екзистенційній ситуації.

Провідні теми творчості українського прозаїка - пошук людиною свого місця в житті, розкриття внутрішнього «я», пізнання навколишнього світу через занурення у власний духовно-психологічний простір. Специфічна риса прози В. Підмогильного - зосередження на психіці одного героя, який переживає процес становлення та прагне дізнатися про сенс людського існування й свого зокрема: людина в цьому ракурсі письменницького бачення постає мірилом абсурдності життя. З вчинків, поведінки та емоційної реакції героя твору на події реальності В. Підмогильний складає не лише його психологічний портрет, але й портрет усього соціуму (міста чи села).

Екзистенційне моделювання картини світу присутнє в оповіданні В. Підмогильного «В епідемічному бараці». Цей твір уособлює органічне громадянсько-мистецьке бачення катеринославського життя 20 -х років минулого століття. Автор через тонкі психологічні деталі окреслює топос інфекційної лікарні в невеликому часовому вимірі, у якому вмирають або виживають люди після невиліковної хвороби. В епіцентрі події - осмислення екзистенційної ситуації, вартої людського життя, через художні прийоми вираження драматичного пафосу: антитезу, ампліфікацію. Таким чином, позиціонується мотив невідворотності фатуму. Митець вдається до художньо-екзистенційного окреслення трагічної ситуації в житті людини, акцентуючи на полярних психологічних ситуаціях жалю й радості, смутку й іронічного бачення буття: «Коли впорскування було зроблене, червоноармієць стогнав і стихав. Явтух дивився на нього так, як маляр дивиться на свій твір, та йшов рубати дрова» [3, 97].

Стиль автора в цьому, здається, медичного змісту оповіданні відзначається підкресленою об'єктивізованістю оповіді, навіть відстороненістю від майбутніх трагічних подій: «У черговій кімнаті, що разом з тим правила й за аптеку, лікар мовчки надягав халата, якого білість виразно підкреслювала йому пристаркувате байдуже обличчя» [3, 96]. Ці авторські прийоми трансляції стильової манери засвідчують на художньому рівні слушність філософського поняття трансфеноменальності буття [4, 120], розвиненого Жаном-Полем Сартром та естетично довершено втіленого В. Підмогильним на рівні тексту, сюжету, проблематики, образів.

В оповіданні «В епідемічному бараці» автор майстерно інкрустує життєву фабулу соціального життя Катеринослава 20-х років минулого століття, звертаючись до фактів із хронікальних інформацій на сторінках катеринославських газет. В. Підмогильний пропонує читачеві психологічну концепцію трагіко-драматичної дійсності. Невибагливість наративної структури, у яку вкраплені персонажі оповідання, - Лікар, Явтух, Г аннуся, медичні сестри Одарка Калинівна, Пріся, - витворює односюжетну лінію оповіді, що завершується драматичним фіналом про скінченність людського буття: «Але воскреслий Бог не прийшов у барак, і сестра Ганнуся стояла перед ним, як самотній дозорець на варті страждання» [3, 113].

В оповіданні В. Підмогильного «Проблема хліба» повідь побудовано на власних спостереженнях автора. Завдяки письменницькому таланту, вмінню психологізувати характер героя, хронікальній сюжетній будові, ліризації оповіді автор досягає новизни. У цих константах стильової манери по-громадянськи сміливо та художньо реалізується проблема голоду в Україні у 20-х роках минулого століття. Прикметно, що твір написаний ніби у формі щоденника студента-поета в душі й по суті: «Я люблю читати, гуляти ввечері, міркувати й не вбачаю достатніх підстав на те, щоб відмовитися від цього через шлунок» [3, 123].

Герой твору, голодуючий студент, є головним наратором твору, наділеним специфічною манерою оповіді. У темпорально-драматичній структурі оповіді змодельовано вчинки персонажа й події його буття як складні психологічні процеси: «Воно почалося, нове життя! Яка радість, який спокій! Шлунок задоволено, і моя душа шугає над світом, як духотворець» [3, 130].

Оповідання «Проблема хліба» має три часові виміри: «Вечір», «1 год. дня», «Вночі», які співвіднесені з композиційною структурою: зав'язкою, кульмінацією та розв'язкою. У першому сюжетному відтінку думки персонажа ще не зосереджено на проблемі голоду, у його характеристиці оприявлюється багатий внутрішній світ та спостережливість. В. Підмогильний уводить в канву оповіді ліричні відступи, у яких індивідуально-авторські метафори естетизують дієгетичну функцію опису: «І все місто здавалося збіговиськом жаб із безкраїх трясовин» [3, 122].

У розвитку другого сюжетного компонента («1 год. дня») виокремлено ситуаційну дію, коли студент має намір зайнятися спекуляцією, яка має для нього забезпечити заможне життя. Рішення зайнятися крадіжкою виявляється хибним, оскільки студент «не має лантухів і не має чого продати» [3, 123]. Така екзистенційна абсурдність ситуації ускладнюється тим, що червоноармійці забирають у нього виміняний харч. У цій ситуації сюжетний розвиток теми голоду підводить до найвищої точки: «Голод опанував мене, і я тремтів, як закоханий напередодні обіймів» [3, 124].

Кульмінація розвитку сюжету в оповіданні «Проблема хліба» відбувається в підрозділі «Вночі». Автор художньо моделює ситуацію вибору головним персонажем шляху порятунку: заліз на баштан і захотів поласувати кавунами. Він жорстоко поранив діда-сторожа каменюкою й навіть не збагнув, що вдіяв. Такий обертон трагічної ситуації виявляє «полегшене» сприйняття героєм буття, яке контрастує з серйозністю висновку: «Таким чином, на землі відбулося ще одне загубство» [3, 126]. Ця поляризованість вчинків персонажа, до яких призвело почуття голоду, ілюструє символічний аспект авторського наративу митця.

Сміливо й по-новаторськи зосереджуючи увагу на проблемі голоду, В. Підмогильний звертається до зображення трагічних подій в Україні в оповіданні «Син», написаному в 1923-му році. У фокусі естетичної категорії трагічного формується вираз світосприйняття головного персонажа, Грицька Васюренка, образ якого виступає опозицією до соціуму. Зміст трагічної концепції дійсності в оповіданні ґрунтується на базових домінантах: голод, смерть, життя. Автор розгортає тему неминучості трагічного фіналу й за допомогою прийому градації посилює емоційний зміст твору. Останній майстерно структурований через кінематографічний монтаж, який ґрунтується на зчепленні різних фрагментів тексту в одне ціле. Реалізація трагічної концепції дійсності зосереджується в оповіданні «Син» у певних змістових блоках: стосунки батьків та дітей, вимирання села, духовної деградації людини і влади. Концентрація оповіді на одному персонажі - Грицькові Васюренкові - виразний авторський стильовий прийом. В. Підмогильний подає характеристику героя крізь призму сприйняття іншими персонажами. Врятувати будь-яким чином голодну матір від смерті - «наскрізна дія» персонажа. На макро- та мікрорівнях художнього тексту головний герой завжди присутній, світ подається через його сприйняття. Екзистенційність стилю - характерна для презентації реакції головного героя на події села, його спілкування з людьми. Розповідь починається з незначного епізоду, у якому Васюренко «зліз із платформи, заваленої залізняком і почав обтрушуватися» [3, 138]. Трагічність майбутніх життєвих ситуацій відчутна з першої сторінки тексту у своєрідному нанизуванні на лінійно-сюжетну канву епізодів про зустріч з односельцями, зокрема з Олексою Корнійчуком, який надихнув його на похід «за хлібом». Митець змальовує трагічну картину світу, в центрі якої - мати героя. У ній актуалізовано психологічні стани героя: від легкого запаморочення до відвертого боягузтва. Промовисто це розкрито в епізоді, коли Васюренко кинув мертву матір до льоху. Щоб осмислити глибину трагічної руйнації людської душі через голод, митець пророче виокреслює екзистенційні ситуації людського виживання. Як митець і тонкий знавець людської душі, В. Підмогильний екзистенційно осмислює трагічну світобудову українства, для якого голод став національною катастрофою.

Авторові аналізованих оповідань притаманний глибокий психологізм, розкриття образів героїв через розгортання внутрішнього конфлікту свідомого та підсвідомого «я», залучення читача до формулювання певних смислових позицій шляхом уведення коментарів, філософських узагальнень. Герої «малої прози» письменника постійно перебувають у межових ситуаціях (між акцентуацією та психопатичними відхиленнями), постають перед вибором: зберегти цілісність внутрішнього «я» або зрадити себе. Здебільшого, утомившись від боротьби з жорстокістю світу, вони занурюються у внутрішній світ (спогади, роздуми), асимілюються в новому оточенні, руйнуючи себе, або стають на шлях самогубства. У розглянутих оповіданнях В. Підмогильного «катеринославського періоду» простежується екзистенційне освоєння життєвих реалій персонажами, які перебувають у межовій ситуації. Концепція дійсності й породжена нею стильова манера трагіко-драматичного змісту відтворюється через авторські відступи, монтажність оповіді, інтелектуалізм образної манери автора. В. Підмогильний вдало використовує прийоми верифікації подій, їх ретроспекції, розмежування суб'єктивного образу автора та персонажів тощо. Стильові домінанти митця побудовані на оригінальних метафоричних образах, які уособлюють в українській літературі того часу новаторський характер презентації екзистенційної образної свідомості, загалом не характерної для української літератури 20 - 30-х років минулого століття.

Список використаних джерел

1. Лущій С. «Місту» Підмогильного - 70 років / Світлана Лущій // Вітчизна. - 1998. - №9 - 10. - С. 141 - 144.

2. Мельник В. О. Суворий аналітик доби: Валер'ян Підмогильний в ідейно - естетичному контексті української прози першої половини ХХ ст. : [монографія] / Володимир Олександрович Мельник. - К. : Ін-т літ-ри ім. Т.Г. Шевченка НАН України, 1994. - 320 с.

3. Підмогильний В. Місто. Оповідання. Повість. Романи / Валер'ян Підмогильний / [упор. В. О. Мельник]. - К. : Наук. думка, 1991. - 791 с.

4. Сартр Ж.-П. Буття і ніщо. Нарис феноменологічної онтології / Жан-Поль Сартр // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрями : [Хрестоматія] / [упор. В. В. Лях, В. С. Пазенок]. - К. : Ваклер, 1996. - 422 с.

5. Шевчук В. У світлі прози В. Підмогильного : [передмова] / Валерій Шевчук // Підмогильний В. Місто. - К. : Молодь, 1989. - 245 с.

Annotation

Polyakova S.V. The style dominants of the narration in V. Pidmohylny's short stories of Katerynoslav period

In the article as an exemple V. Podmohylny's stories analysis «Katerinoslavvskogo period» («The problem of bread», « In epidemic bsrracks», «Son»), traced the dominant narrative staly , which embolied in the tragic-dramatic reality concept , form of psychological introspection events that create an unsurpassed artistic effect.

Urbanistuchni realiy of existence and conect with it problems of adaptation modern person in the big city, today's tendency mental degradation representative, lost yang generation the etical standarts of behavior and collapse common to all mankind values now amoung Ukrainian, so or in the world on the whole, stipulated urgency of topics, artistically presentated in the creation V. Pidmohylny's.

The main topics of creation Ukrainian prose writer-search of people hisplace in the life, opening internal (I), cognition surrounding world through immertion in the own spiritual - pdychological area. Spesific stroke ofprose V. Pidmohylny's - concentration on the mind of the one hero, who suffers process of formation and want to know about sens of human existance and axept his: the human in this context appear reconciling of absurdity life of acts, behavior and emotion reaction hero of story on the real event Val. Pidmohylnyi composes not only his psychological portrait, but and portrait whole society.

Wrater peculiar deep psychologizm, opening images herous through unfolding inside conflict, conscious and semi-conscious (I), attraction of readers to the forming paticular notional potition of way leading to comments, philosophica(al) summarizing.

In the ezamined storyes V. Pidmohylny's traceing existential assimilation life"s of real personages, which be situated in boundary situation of selection. Concepcion reality and generated her styles manner designared of tragic-dramatic begining,'expressed in the author"s concessions, storyes, intelectualizm figurative autor"s manner. V. Pidmohylny successfully applys technique verification events, thair retrospection, delimination subjective imige of author and perdonage also stales dominant of artists buld on the otiginal metamorphic chains, which personify in Ukranian literature that period innovative methods presentation existential shaped realization, in the whole not typical for Ukranian literature twentieth - thirtieth years last century.

Key words: stylistic dominant, Indeed the concept, tragic, dramatic, narrative.

Размещено на Allbest.ru