Тема смерті у творчості Івон Боланд (на матеріалі вірша "Windfall")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

ТЕМА СМЕРТІ У ТВОРЧОСТІ ІВОН БОЛАНД (НА МАТЕРІАЛІ ВІРША «WINDFALL»)

В.П. Гайдар

Анотація

Зроблено спробу розкрити тему смерті у поезії сучасної ірландської поетеси Івон Боланд на матеріалі її вірша «Windfall». Її поетичні твори привертають увагу та спонукають до пояснення їх образної самобутності. Творчість цієї непересічної авторки має надзвичайно оригінальний і новаторський характер.

Аналізований поетичний твір позбавлений рими. Ритм та інтонація також підпорядковані основному замислу. Її вірш - глибокий за змістом, з якого різнобічно розкривається тема життя, смерті, історичної пам'яті. Поетична мова досить небагата, але застосування деяких стилістичних фігур дозволяє поетесі виходити за рамки лінійного побутового сюжету, поглиблювати підтекст, спонукати читача до пошуку нових смислів сказаного. Образи, створені поетесою, метафоричні, їхнє розуміння вимагає певного читацького досвіду та уміння декодувати метафори, порівняння. У вірші присутня тема хвороби і смерті, оскільки поетесу тривожать реалії національної історії та сьогодення. Звертаючись до трагічних сторінок минулого, автор зображує незначні події, зображує «маленьких людей». Але така зовнішня простота сюжету оманлива. За приватними замальовками приховуються узагальнені картини історії народу і загальнолюдського буття. В основі її естетики - постмодерністське світовідчуття. Поетеса миттєво, з перших рядків включає нас у діалог, і до останніх слів не відпускає, спонукаючи до активної інтелектуальної та душевної праці. У той же час поезія сповнена реалістичними деталями, які свідчать про її спостережливість і філософічний спосіб мислення.

У результаті дослідження мотиву смерті у поетичному творінні поетеси можна зробити висновок про унікальність її стилю та новаторських підходів до розкриття вказаної теми. Обираючи ключовий образ, поетеса всю поетичну структуру будує навколо нього, майстерно добираючи художні засоби для втілення головної думки і постановки та вирішення проблеми. Таке акцентування уваги читача дозволяє поглиблювати сенс сказаного. Широта охоплення проблем, які виходять за рамки певної епохи і набувають загальнолюдського і філософського звучання, виводять Івон Боланд у ряд поетів, які творять сучасну літературу і прокладають нові шляхи розвитку поезії ХХІ століття.

Ключові слова: смерть, історія, покійниця, голод, хвороби, національна трагедія. тема смерть поезія боланд

Аннотация

Сделана попытка раскрыть тему смерти в поэзии современной ирландской поэтессы Ивон Боланд на материале ее стихотворения «Windfall». Ее поэтические произведения привлекают внимание и побуждают к объяснению их образной самобытности. Творчество этого незаурядного автора носит чрезвычайно оригинальный и новаторский характер.

Рассматриваемое поэтическое произведение лишено рифмы. Ритм и интонация также подчинены основному замыслу. Ее стихотворение - глубокое по содержанию, с которого разносторонне раскрывается тема жизни, смерти, исторической памяти. Поэтический язык недостаточно богат, но применение некоторых стилистических фигур позволяет поэтессе выходить за рамки линейного бытового сюжета, углублять подтекст, побуждать читателя к поиску новых смыслов сказанного. Образы, созданные поэтессой, метафорические, их понимание требует определенного читательского опыта и умения декодировать метафоры, сравнения. В стихотворении присутствует тема болезни и смерти, поскольку поэтессу тревожат реалии национальной истории и современности. Обращаясь к трагическим страницам прошлого, автор изображает незначительные события и «маленьких людей». Но такая внешняя простота сюжета обманчива. Под личными зарисовками скрываются обобщенные картины истории народа и общечеловеческого бытия. В основе ее эстетики - постмодернистское мироощущение. Поэтесса мгновенно, с первых строк включает нас в диалог, и до последних слов не отпускает, побуждая к активной интеллектуальной и душевной работе. В то же время поэзия наполнена реалистичными деталями, которые свидетельствуют о ее наблюдательности и философском образе мышления.

В результате исследования мотива смерти в поэтическом творении поэтессы можно сделать вывод об уникальности ее стиля и новаторских подходов к раскрытию указанной темы. Выбирая ключевой образ, поэтесса всю поэтическую структуру строит вокруг него, искусно подбирая методы для воплощения главной мысли, постановки и решения проблемы. Такое акцентирование внимания читателя позволяет углублять смысл сказанного. Широта охвата проблем, которые выходят за рамки определенной эпохи и приобретают общечеловеческое и философское звучание, выводит Ивон Боланд в ряд поэтов, творящих современную литературу и прокладывающих новые пути развития поэзии XXI века.

Ключевые слова: смерть, история, покойница, голод, болезни, национальная трагедия.

Annotation

The article deals with an attempt to reveal the theme of death in the poetry by a modern female Irish poet Eavan Boland on the material of her poem "Windfall". Her poetic works attract attention and encourage the explanation of their figurative identity. The creativity of this extraordinary author is extremely original and innovative.

The poetic work analyzed has no rhymes. The rhythm and intonation are subordinated to the main idea. Her poem is deep in content, from which the theme of life, death, and historical memory develops. The poetic language is not rich enough, but the use of some stylistic figures allows Boland to go beyond the scope of a linear household plot, deepen the subtext, and encourage the reader to seek out the new meanings of the poem. The images created by the poet are metaphorical; their understanding requires a certain reader's experience and the ability to decode metaphors and similes. The poem contains the theme of disease and death, as the female poet is worried about the realities of national history and modern times. Turning to the tragic pages of the past, the author depicts minor events and "little people." However, such external simplicity of the plot is deceitful. Under personal sketches, generalized paintings of the history of the people and human life itself are hidden. In the center of her aesthetics is a postmodern worldview. From the first lines Boland involves us in a dialogue, and until the last words does not let go, inducing an active intellectual and mental work. At the same time, poetry is filled with realistic details, which testify to her philosophical way of thinking.

To sum up, Boland's style is unique and she has innovative approaches to the coverage of the topic. Choosing the key image, the poet builds the whole poetic structure around it, skillfully choosing methods to fulfill the main idea. The breadth of problems that go beyond a certain age and acquire universal and philosophical understanding makes Eavan Boland one of the poets who create contemporary literature and pave the way for the twenty-first century poetry development.

Keywords: death, history, the deceased, hunger, disease, national tragedy.

Виклад основного матеріалу

Провідною темою творчості Івон Боланд можна вважати тему людських страждань, яка розкрита багатогранно, у тому числі і через показ бездушності та байдужості. При цьому поетеса активно використовує художній паралелізм, пов'язуючи долю ліричного героя з долею усього народу. Важливе місце займає тема соціальної нерівності, яка губить життя та долі багатьох людей і простежується у багатьох творах авторки. Не можна оминути і відображення у віршах історії Ірландії, пам'яті про тих, хто присвятив своє життя боротьбі за незалежність та громадянські права, співчуття до кожного, хто став жертвою, не увічненою у пам'яті і залишеною за межами історичної пам'яті. З цього випливає ще одна ключова тема творчості поетеси - тема смерті, яка часто розкривається через жіночі образи, що зливаються з образами Ірландії, землі і природи. Відповідно до цього вірші поетеси часто звучать песимістично. У творах завжди декілька контекстів. Крізь призму особистої нещасливої долі жінки розкривається трагедія народу, оскільки у свідомості ірландців саме жінка уособлює силу, яка творить суспільство, стає його основою. Наступним кроком стає показ події у морально- філософському ключі. Тема смерті, яка також вважається однією з ключових у творчості поетеси, органічно випливає з її світогляду та бажання найповніше відтворити трагічні моменти історії та сучасності рідної землі.

Цікавим у аспекті дослідження теми смерті у поезії Івон Боланд є вірш «Windfall». Сама назва цього поетичного доробку обрана поетесою не випадково. Слово «windfall» має декілька значень, які, здавалося б, не пов'язані між собою: «вітровал», «бурелом», «падалиця». Ця багатозначність назви відображає багатогранність самого вірша, образи якого надзвичайно глибокі і символічні. Уже перший рядок твору «A small funeral finds its way in and out of shadow» («Невеликий похорон знаходить свій шлях у тіні та за її межами») стає яскравою метафорою. Вживання епітета «a small funeral» та неозначеного артикля відразу говорять, що йдеться мова про пересічну подію, яка не хвилює нікого своєю буденністю. З контексту вірша ми дізнаємося, що померла молода жінка і він (похорон) не зібрав великої кількості людей. Такий перебіг подій говорить про те, що пішла з життя «маленька людина», загибель якої не має значення ні для кого, окрім найближчого оточення. Але авторка не зупиняється і веде свого читача далі, переносячи «маленький» похорон у контекст трагедії народу, коли помирали сотні тисяч ірландців під час великого картопляного голоду в Ірландії в 40-х роках ХІХ століття. Таким чином, уже в перших словах вірша виявляється одна з провідних стилістичних особливостей поетеси: вона пише вірші так, що сенс кожного слова поглиблюється, розширюється, уподібнюється концентричним колам, які розходяться і дають можливість знаходження нових смислів. Авторка намагається зобразити калейдоскоп людського життя, яке проходить у тіні і закінчується в ній. Невипадково обрано і час, коли відбуваються вказані події, а саме - в кінці року, що є традиційним зображенням згасання життя, старості, сну природи у світовій літературі. Природа засинає, але її сон не має у собі песимізму: ми бачимо польові квіти, вибір яких поетесою невипадковий. Так, «ragwort» (жовтозілля) - рослина, відома своєю протизапальною та знеболювальною дією, «knapweed» (волошка) - символ святості, ніжності і поваги, «samphire» (критмум морський) - нерозривно пов'язаний з жіночою красою та здоров'ям [1, с. 216]. Як бачимо, сама природа ніби намагається дати померлій жінці те, що вона повинна була б мати за життя, але чого була позбавлена. Та й сама покійниця сприймається як польова квітка («wildflower»), до якої нікому немає діла, і яка віддана у руки безжальної долі. Про це поетеса більш детально говорить у подальших рядках. У той же час антитезою живій природі виступає епітет «rust harrow» - іржава борона. Сільськогосподарський інструмент, покинутий у полі, стає символом занепаду фермерської праці, що може призвести до бідності та голоду. Так, уже у першій строфі подано яскраву картину смерті, страждання і занепаду, масштабність і циклічність яких підкреслено рефреном «still there, still» («все ще там, все ще»).

Наступна строфа починається коротким рядком «This is the coffin of a young woman» («Це труна молодої жінки»). Поєднання слів «coffin» та «young» покликане пробудити у душі читача не тільки жаль і співчуття до померлої, а й обурення самою ситуацією, що робить ці непоєднувані речі не просто можливими, але й буденним явищем. У наступному рядку Івон Боланд підсилює враження, вказуючи на те, що у молодої матері сиротами лишилися п'ятеро дітей. Слід зазначити, що, з точки зору стилістики, це рядок досить простий та має лише епітет «young». Рядок вірша починає нагадувати звичайний статистичний звіт або запис у церковній книзі, які у часи згадуваної трагедії з'являлися щодня у великій кількості. Так, поетеса дає нам натяк на два протилежні погляди на описувану ситуацію. З точки зору суспільства, трагедії не має, ця смерть не змінить нічого і ніким не буде помічена, адже людське життя немає великої цінності. Проте з цим не може погодитися авторка, яка глибоко співчуває не тільки покійній, а уже й осиротілим дітям.

Далі слідує коротке, мов телеграма, речення «There will be no obituary» («Не буде ніякого повідомлення про смерть»). Некролог - один із жанрів журналістики, матеріал, опублікований у засобах масової інформації з приводу смерті людини. Таке повідомлення часто містить у собі інформацію про важливі події з біографії покійного, про його заслуги перед суспільством, про причини смерті, співчуття рідним і близьким, їхні спогади про померлого. У деяких країнах некрологи розміщають в установах, де працював покійний, на вулицях міста і публічних місцях. У померлої героїні вірша повідомлення про смерть не буде, що ще раз підкреслює той факт, що її смерть залишиться непоміченою. Ніхто не вважає її життя визначним, а повсякденна праця і народження п'ятьох дітей не сприймаються як життєве досягнення. Так само ніхто не висловить співчуття малятам, яких, можливо, чекає подібна доля, що можна припустити, згадавши перший рядок, у якому похорон іде звичним шляхом «із тіні в тінь». Якщо брати до уваги слова, що ми живі, доки про нас пам'ятають, то у цьому контексті смерть несе за собою повне забуття. Боланд продовжує тему смерті, вдаючись до гіркої іронії життя:

We say Mother Nature when all we intend is a woman was let die, out of sight, in a fever ward. де смерть жінки можна виправдати законами природи, долею, обставинами та іншим. Усі, хто говоритиме і чутиме ці слова, заспокоять себе тим, що нічого не можна було вдіяти. Але авторка ясно дає зрозуміти, що у смерті жінки є багато винуватців. Вона стала черговою жертвою обставин, які створили люди. Перш за все її залишили сам на сам боротися з лихоманкою у палаті. Тож недбалість лікарів та відсутність допомоги стали однією з причин смерті молодої жінки. Друга причина - сама лихоманка («fever»), що стає народною трагедією, яка призвела до смертей тисяч людей, та яку повинні були відвернути та могли припинити можновладці. Таким чином, образ жінки поступово переростає в образ самої Ірландії, яку уряд лишив наодинці з неврожаєм та епідемією тифу під час великого голоду в Ірландії в 40-х роках ХІХ століття.

Остання строфа починається прямим звертанням до читача: «Look» («Подивись»), де монологічна мова змінюється діалогом та спонуканням до дії. Так, у наступному реченні авторка зображує лиман, що в першу чергу асоціюється з природним об'єктом, що виник внаслідок затоплення частини суші морем («In the distance you can see the estuary»/«^ відстані ви можете побачити лиман»). Тим самим Боланд порівнює цей природний процес з трагедіями (хворобами, голодом), що забрали життя не лише героїні вірша, а й сотень тисяч ірландців. Виникає асоціація з морем смертей, які були і ще будуть попереду. Мотив смерті і тління персоніфікується в образі гнилих фруктів, які потрапляють під ноги. Те, що могло принести користь і втіху, загинуло без усякого сенсу. Так, авторка досягає паралелізму образів - «молода жінка» («young woman») - «фрукти жовтня» («October's rotten fruit»). У наступних рядках І. Боланд знову вдається до персоніфікації, де молода жінка постає Ірландією:

Now say Mother Ireland when all that you mean is
there is no need to record this death in history.

Читаючи ці рядки, ми ніби переносимося на мітинг, на якому лунають гарні промови про Матір-Ірландію. Та правда у тому, що ці порожні розмови не несуть нічого конструктивного, а жертви голоду і хвороби забуті, їхні смерті не стали частиною історії. З'являється ще один часовий пласт. Якщо раніше авторка говорила про минуле дієсловами теперішнього часу без чітких часових маркерів, то тепер прямо ідеться про сьогодення - «Now say» («Тепер говори»). Таким чином, посилюється мотив забуття, яке несе у собі загибель пам'яті про померлих. Існує також і третій аспект бачення - метафізичний, адже дюдина не може уникнути небезпек, хвороб, смерті. На цьому етапі ми знову зустрічаємо прийом розширення смислового поля вірша, оскільки головними причиними людських бід виступають соціальний та загальнолюдський підходи. Як бачимо, багатозначність назви вірша («падалиця», «бурелом», «вітровал») знаходить своє втілення у його змісті. Головна героїня стає життєвою та суспільною падалицею, яку, як ті «жовтневі фрукти», вітер зірвав та кинув на землю. Вдаючись до такої метафори, І. Боланд намагається з'єднати в єдине образ жінки, ірландського народу та людини як такої.

Таким чином, Івон Боланд пише вірші пам'яті, в яких за мотивами горя, лихоманки і смерті криються теми боротьби і пам'яті. Поєднання різних часових пластів показує нерозривний зв'язок поколінь. У вірші йдеться не тільки про трагедію конкретної людини. Усі події минулого розглядаються на різних рівнях. Перш за все це найпростіший, побутовий рівень. Жертви обставин чи політики, яких не помічають офіційні джерела, і які стають простою статистикою, для Івон Боланд - втрата, яку не можна ніяк відновити, як не можна просто замінити одну людину іншою. Саме тому бачимо мотив сирітства, адже втрата матері - одна з найбільших трагедій людини. Другий рівень розуміння - загальнонародний. Згорьована чи уже покійна жінка стає символом національної трагедії. Величезна кількість померлих, ненароджені діти - це чинники, які змінять історію народу. Але поряд завжди мотив відродження, бо залишаються нехай осиротілі, але все ж таки діти - нащадки і запорука вічного життя. Слідом за цим ми бачимо загальнолюдський аспект поезії. Така трагедія може статися у будь-якому куточку землі. Саме тому смерть, описана у вірші, не стає простою статистикою, а здатна достукатися до найзачерствілішого серця, збудити співчуття і гнів проти тих, хто спричинив трагедію або залишився стояти осторонь. Останній рівень розуміння зображуваного - морально-філософський. Людство взагалі і кожна людина зокрема може стати жертвою як реального, так і метафізичного зла. Але при цьому важливо не втрачати гуманізму та бажання вижити попри несприятливі умови.

Бібліографічні посилання

1. Энциклопедия символов, знаков, эмблем / В.В.Андреева и др. СПб., 2000. 576 с.

2. Boland Eavan. Object Lessons: The Life of the Woman and the Poet in Our Time / Eavan Boland. W. W. Norton & Company, 1996. 272 p.

3. . Mitchel J. The History of Ireland from Boland Eavan. Object Lessons: The Life the Treaty of Limerik to the Present Time / of the Woman and the Poet in Our Time / J. Mitchel. V. 2., 1973. P. 244-247.

Размещено на Allbest.ru