Відображення аксіологічної категорії оцінки фразеологізмів як засіб емпатизації епістолярного тексту Олеся Гончара

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВІДОБРАЖЕННЯ АКСІОЛОГІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ ОЦІНКИ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ЯК ЗАСІБ ЕМПАТИЗАЦІЇ ЕПІСТОЛЯРНОГО ТЕКСТУ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

С.А. Ганжа, О.А. Михненко

Анотація

У статті окреслено, що використання аксіологічних фразеологічних одиниць в «Щоденниках» Олеся Гончара - це засіб емпатизації епістолярного тексту, пошуки нових шляхів передачі думки, оновлення закладеного у фразеологізмі образу, свідчення невичерпності виражальних можливостей мови. Фразеологізми в листах письменника виражають поняття з різноманітними додатковими відтінками позитивного чи негативного характеру, що й стало головним критерієм під час виділення аксіологічних оцінок фразеологічних одиниць.

Ключові слова: аксіологічна оцінка, семантико-тематичні групи, морально-етична оцінка, індивідуально-авторська трансформація фразеологізмів.

Аннотация

В статье отмечено, что использование аксиологических фразеологизмов в «Дневниках» Олеся Гончара - это способ эмпатизации эпистолярного текста, поиски новых путей передачи мысли, обновления заложенного во фразеологизме образа, свидетельство неисчерпаемости выразительных возможностей языка. Фразеологизмы в текстах писателя выражают понятия с разнообразными дополнительными оттенками позитивного или негативного характера, что и стало главным критерием при выделении аксиологических оценок в фразеологизмах.

Ключевые слова: оценка аксиологии, семантико-тематичечкие группы, морально-этичная оценка, индивидуально-авторская трансформация фразеологизмов.

Annotation

In presented article we noted that the use of axiological phraseological units in diaries written by Oles Honchar - is a means of empathization of epistolary text, is a search for new ways of transmission of thoughts, is an update of image put in phraseological units, and also is an evidence of inexhaustibility of the expressive opportunities of the language. Phraseological units in letters of the writer express the concept of a variety of additional shades of positive or negative character that has become the main criteria for the allocation of axiological estimates in phraseological units.

Keywords: phraseological unit, axiological assessment, semantic-themed group, rational assessment, psychological assessment, emotional, sensual assessment, morally-ethical assessment, double update phraseological units, individually-author's transformation phraseological units, reduction and dissemination component 4f the phraseological units.

Виклад основного матеріалу

Статтю присвячено проблемі аксіологічної фразеології. Тема наукової розвідки актуальна та визначається новизною, оскільки останнім часом посилюється увага до категорії оцінки, «унікальність якої полягає в її здатності не лише відображати ціннісну сутність об'єкта для суб'єкта, а й формувати світогляд та впливати на поведінкові стереотипи людей» [1]. Тому «закономірним продовженням і суттєвим доповненням антропоцентричного підходу до вивчення мовних явищ, пов'язаних із представленням людини в мові, повинен стати аксіологічний аспект, який досліджує ціннісні орієнтири людини в її внутрішньому (особистісному) та зовнішньому (суспільному) світах» [1; 4].

Аксіологічним проблемам присвячувались переважно праці з філософії, логіки та соціології. Пошуки ж науковців у галузі лінгвістичної аксіології активізувалися лише протягом останніх десятиріч. Теорія оцінки в українському мовознавстві щодо слова розроблена в працях В. М. Русанівського [10], О. О. Тараненка [11], Т. А. Космеди [7], С. А. Ганжі [2], С. І. Равлюк [9] та інших дослідників. «Слово не тільки має граматичне й лексичне значення, воно одночасно виражає оцінку суб'єкта. Отже, оцінка, тобто аксіологічне значення, входить до складу семантичної структури лексичної одиниці і є оцінним компонентом семантики слова чи словосполучення» [9].

Проблеми аксіології формують теми, що вимагають усебічного, комплексного й глибинного вивчення. У лінгвістиці останнього десятиріччя активно обговорюють питання зародження нових лінгвістичних напрямів, проблеми котрих розміщені на межі кількох наук [10, с. 68]. Щоб подати певне явище в усій його повноті й системності, потрібно звернутися до праць не одного покоління дослідників. Фразеологічна аксіологія не є винятком: «Сучасний етап розвитку наукових знань якраз і характеризується розширенням вивчення аспектів одного й того ж об'єкта різними науками, тобто один і той самий об'єкт вивчається з більшою спеціалізацією» [6, с. 125]. Сучасна фразеологія спрямована на вивчення структурно- функціональної природи оцінки та її ролі в мовній системі, мовних засобах її вираження, місця оцінки та її функцій у структурі висловлення та цілого тексту, основних тенденцій аксіологічних змін у семантичній структурі фразеологізму. аксіологічний фразеологічний щоденник гончар

Попри достатньо ґрунтовні дослідження, проблема відображення категорії оцінки у фразеології все ж залишається фактично недостатньо опрацьованою. Як зазначає Г. А. Багаутдінова, «аксіологічна фразеологія залишається поза увагою сучасних фразеологів: вона належить до нової й зовсім не опрацьованої галузі лінгвістики, попри те, що фразеологічні одиниці наскрізно «пронизані» оцінкою, оскільки ці одиниці виникають не стільки, щоб описувати світ, скільки для того, щоб його інтерпретувати, оцінювати та виражати до нього суб'єктивне ставлення» [1, с. 18].

Отже, мета роботи полягає у висвітленні категорії фразеологічної оцінки як засобу емпатизації епістолярного тексту Олеся Гончара. Аксіологічну категорію оцінки фразеологізмів у розвідці ми розглядаємо на матеріалі «Щоденників» Олеся Гончара [3; 4; 5]. Фразеологічні одиниці (далі - ФО) в епістолах письменника найчастіше об'єднуються в такі семантико-тематичні групи: ФО з прагматично-раціональною оцінкою, ФО з психологічною оцінкою, ФО з емоційно-чуттєвою оцінкою, ФО з морально-етичною оцінкою та інші, що потребують детальнішого вивчення.

У дослідженні виходимо з таких положень, що оцінка, як елемент семантики фразеологічних одиниць, надає значенню суттєвого експресивного забарвлення, виражає ступінь цінності особи, предмета, явища чи процесу, їхньої відповідності потребам, інтересам, бажанням, смакам суб'єкта.

У науковій розвідці розглядаємо одну з вище названих семантико-тематичних груп - вербальні фразеологізми з морально- етичною оцінкою.

Фразеологізми цієї групи, по-перше, вказуючи на дії особи, пов'язані із закріпленими в суспільстві моральними принципами, узагальнюють морально-етичну оцінку. По-друге, вказуючи на морально-етичний характер суб'єкта оцінки, його ставлення до особи, ФО обов'язково містять у собі й відтінки емоційно-чуттєвої, прагматично-раціональної чи психологічної оцінок.

Вербальні фразеологізми з морально-етичною оцінкою в «Щоденниках» Олеся Гончара мають, зазвичай, позитивну чи негативну оцінку, тобто є засобом вираження емпатії, стосунків між людьми, а отже, експліцитно вказують на розподіл симпатій або антипатій.

Як засвідчують дослідження, Олесь Гончар досить часто використовує подвійну актуалізацію ФО, чим досягає бажаного аксіологічного ефекту. Так, дієслівна ФО ховати погляд традиційно окреслює морально-етичні взаємини між людьми, є засобом вираження антипатії, тобто має значення «відвертатися, не дивитися на кого-небудь, кудись від незадоволення, ніяковості, сорому» [12, с. 929]. У контексті автора така ФО функціонує з подвійною актуалізацією, чим надає висловленому значно сильнішої негативної оцінки, відтінки якої переплітаються з емоційно-чуттєвою та психологічною оцінками: «І який жалюгідний його звинувач (погляд ховає під стіл)» [4, с. 108].

Не менш яскравим прикладом подвійної актуалізації є ФО кидати/кинути тінь - «поширювати погану славу про кого-, що- небудь, наговорювати на когось, щось; ганьбити когось, щось» [12, с. 371]. Автор у цьому контексті трансформує ФО, надаючи такого розуміння - «робити невдалу спробу поширювати погану славу», що сприяє не лише увиразненню негативних відтінків морально-етичних стосунків, а й допомагає відновити фразеологічний образ, освіжити метафоричність та емоційність ФО-інваріанта: «Лише деякі циніки, позеленілі від злості, пробують кинути тінь. Але яка тінь у пігмея?» [4, с. 12]. «Похмуро, з підозріливістю, в дусі тих недобрих часів: кидав тінь якимись натяками» [4, с. 36].

Нерідко в епістолярних текстах письменника виступають дієслівні ФО із соматичними компонентами. Такими компонентами частіше є лексеми - нога, рука. В епістолярних текстах такі ФО функціонують з різними значеннями. Так, ФО ноги не буде - «уживається для вираження погрозливого запевнення в тому, що хто- небудь ніколи не прийде до когось або кудись» [12, с. 61]. Така ФО доповнює низку ФО з морально-етичною оцінкою, вирізняється емоційно-експресивним навантаженням і допомагає авторові точніше передати негативне ставлення до певних осіб: «...і на вашій дивній “комісії” більше ноги моєї не буде!» [5, с. 194].

Беззаперечно, цікавою із стилістичного погляду є контамінована ФО з соматичним компонентом рука - розв'язати кожному руки, а не зв'язувати їх. Таку ФО автор утворив через поєднання ФО розв'язати/розв'язувати руки - «звільняти від будь-яких обмежень, давати можливість діяти, жити і т. ін. вільно, за власним розсудом тощо» [12, с. 746] та ФО зв'язувати руки - «позбавляти кого-небудь можливості вільно діяти» [12, с. 328]. Так поєднуючи фразеологізми, адресант досягає сильнішого стилістичного ефекту, розширює уявлення про висловлене, глибоко й різноманітно увиразнює думку - «давати можливість діяти, а не позбавляти цієї можливості» з позитивними відтінками турботи про талановиту молодь: «Треба розв'язати кожному руки, а не зв'язувати їх; треба наполягати на тому, щоб кожен тримав саме себе в руках, а не на тому, щоб його тримали інші» [4, с. 231].

Іншим прикладом морально-етичної оцінки взаємин між людьми з негативним відтінком антипатії виступають ФО дати ляпаса, натовкти морду на позначення «ударити кого-небудь долонею по обличчю, завдавати сорому, образи кому-небудь, зганьбити когось» [12, с. 221]: «... ти лізеш непроханий із своїм хамством і ще й даєш ляпаса у відповідь» [4, с. 20]. «Нічого не лишається - тільки мордою натовкти» [5, с. 78].

Із значенням «зазнати удару» [12, с. 165] з відтінками іронії в епістолах Олеся Гончара вживається трансформована ФО дістати доброго ляпаса: «Добрий ляпас дістав за надмірну жвавість» [5, с. 99].

Продовжує низку ФО на позначення антипатії фразеологізм лизати черевики, що окреслює поняття «підлабузнюватись до кого- небудь; догоджати комусь, принижуючи власну гідність» [12, с. 423]. У тексті читаємо: «І той Чалий донощик, що не вилазив з квартири, черевики лизав» [4, с. 113].

Нерідко в текстах письменника на позначення вищезгаданої аксіологічної групи функціонує фразеологізм-інваріант оббивати пороги - «постійно ходити, приходити до кого-небудь, кудись; нахабно з'являтися десь, турбувати когось» [12, с. 562]. Проте, в епістолярії така ФО виступає з емоційно-чуттєвими відтінками душевного болю, жалю, навіть певної категоричності: «. сказав і про тих батьків, що оббивають пороги у директорів шкіл, домагаючись звільнення своїх синочків від вивчення... рідної мови» [5, с. 11].

Цікавим ілюстративним матеріалом стосовно названої групи може бути ФО кидати камінь, що окреслює поняття «осуджувати, ганити, ганьбити кого-небудь» [12, с. 369]. Трансформуючи ФО- інваріант, автор значно змінює не лише структуру, а й семантику такої ФО, що має в тексті глибше конотативне навантаження з психологічним відтінком застереження, навіть певного сигналу. Порівняймо: «Ні разу не кинув каменем ні в Хвильового, ні в Куліша» [4, с. 215]. «Скільки було підтекстів, натяків, (боягузливого єзуїтського кидання каміння в мій огород» [4, с. 158].

ФО обкидати брудом окреслює поняття «несправедливо звинувачувати когось у чомусь; обмовляти, неславити, ганьбити кого- небудь» [12, с. 569], передає найбільшу міру виявлення антипатії, негативного ставлення особи до іншої. Образи, що лежать в основі такої ФО, породжують різні асоціації, змальовуючи картину загальнолюдського осуду такої поведінки осіб: «І сьогодні ж, в цей самий день, коли там “Собор ” обкидають брудом, в “Літературній Україні”...» [4, с. 11].

У «Щоденниках» Олеся Гончара вживається ФО очей у Сірка позичати, яка здавна відома в скарбниці української мови зі значенням «втратити почуття сорому» [12, с. 622]. Методом трансформації такої ФО автор змальовує образ «хама, втеклого колаборанта, вислужника», надаючи йому негативної, презирливої оцінки: «Засвоївши елементарну науку безсовісності, цинізму, позичання в Сірка очей, доскочив він можливості владувати над нами» [4, с. 32].

Незрівнянне хвилювання, радісно-містичне ставлення Олеся Гончара до природи, до сонця - вічного дива світу - передає фразеологізм скидати капелюха з давно відомим значенням «цінувати когось, щось» [12, с. 815]. Проте така ФО в гончарівському тексті, окрім згаданого тлумачення, має емоційно-чуттєву оцінку до персоніфікованого образу сонця, яскраво переплітаючись із психологічною, що допомагає розкрити неабиякий характер письменника, його талант, його фантастичне розуміння світу, уміння бачити і відчувати природу, милуватися нею: «Скидаю капелюха перед ним \сонцем\, стою, дивлюсь, і слова якісь рвуться з грудей, хочеться дякувати комусь, молитись» [4, с. 12].

У «Щоденнику» Олеся Гончара функціонує ФО з морально - етичною оцінкою зводити рахунки, що традиційно має декілька значень: «1) мститися кому-небудь, караючи, розправлятися з кимось за що-небудь; 2) осуджувати, піддавати критиці кого-небудь, відмежувавшись у своїх поглядах від когось» [12, с. 721]. За допомогою такої ФО письменник не лише створює експресію потужної сили, а й влучно характеризує особу з негативними відтінками помсти, розправи, критики: «Чудище обло...теж було на трибуні. Не посоромилось зводити рахунки» [4, с. 83].

Іншим прикладом аналізованої семантико-тематичної групи є ФО проникати в душу, що традиційно може окреслювати декілька значень, проте в тексті автора така ФО функціонує на позначення симпатії до особи, яка спричинює хвилювання, занепокоєння, навіть щастя: «У погляді її глибина була...І нічиї очі так глибоко не проникали йому в душу» [4, с. 11].

У «Щоденниках» воєнного та повоєнного періоду Олесь Гончар досить часто використовує такий спосіб трансформації як поєднання заміни та поширення компонентного складу ФО. Такий прийом надає гончарівським текстам певної оригінальності й виразності. Яскравим прикладом названої трансформації є ФО витягти з болота - «допомогти кому-небудь вийти з принизливого становища чи позбутися злиднів» [12, с. 109]. Трансформована ФО - не може виборсатись із болота значно змінена в структурі, й семантиці, має відтінки категоричності, неможливості змінити свої погляди: «...для цього треба справді мати душу зрячу, совість чисту, не замутнену, як у декотрих інших, хто й досі не може виборсатись із шовіністичного болота» [4, с. 47].

Цікавою щодо аксіологічної оцінки як засобу емпатизації епістолярного тексту є також трансформована ФО, яку Олесь Гончар утворив способом градації, поєднавши трансформовані ФО збиратися/зібратися з духом - «згуртовуватися, напружуючи сили, волю, витримку і т. ін.» [12, с. 324] та ФО давати/дати відкоша - «рішуче виступати проти кого-небудь, вступати в боротьбу з кимось у відповідь на його дії; протидіяти комусь у чомусь» [12, с. 203]. Такою ФО автор досягає конкретизації, чіткості, поглиблення морально-етичної оцінки, вагомо поєднуючи її з психологічною - «напружуючи сили, виступити проти кого-небудь». Звернімося до ілюстративного матеріалу: «ЇЇ виступ подвигнув до слова навіть Мушкетика: зібравшись із духом, він дав їм достойного одкоша» [5, с. 446].

Не менш оригінальним є контамінований вислів, де автор сполучає такі ФО: обкидати багном - «несправедливо звинувачувати когось у чомусь; обмовляти, ганьбити кого-небудь» [12, с. 568] та ФО по [самі] вуха - «дуже сильно, надзвичайно» [12, с. 162]. Завдяки контамінації ФО набуває експресії потужної сили - «надзвичайно несправедливо звинувачувати когось у чомусь», вдало переплітаючись із з психологічною та емоційно-чуттєвою оцінками. У листі читаємо: «Володимир Дрозд.по собі рівняє усіх письменників, обкидає всю Спілку тим багном, у яке сам заліз по вуха, заприятелювавши з чернігівським Мухою...» [4, с. 490].

Іншим прикладом контамінації є ФО стелитися під ночи - «догождати кому-небудь, принижуючись та втрачаючи людську гідність» [12, с. 861] та ФО без міри - «дуже багато, велика кількість чогось» [12, с. 491]. Такий трансформований фразеологізм сприяє яскравішому вияву думки, має більш увиразнену, поглиблену семантику з відтінком негативної психологічної оцінки - «дуже догождати». У «Щоденнику» читаємо: «Отакий інтелигентик... А наші перед ним стеляться без усякої міри...» [3, с. 493].

Ще одним не менш яскравим прикладом слугує ФО нав'язує нам свою лінію, щоб ніхто й не писнув, де відбувається не лише контамінація ФО, але й заміна компонентів та поширення ФО словами вільного вжитку. Саме завдяки градації ФО гнути свою лінію - «наполегливо, уперто домагатися чого-небудь, відстоювати, здійснювати щось» [12, с. 176] та ФО і (ані) слова не писнути - «не заперечувати, не протестувати проти кого-, чого-небудь» [12, с. 627] авторська ФО набуває значної оригінальності та своєрідної морально- етичної оцінки в поєднанні з прагматично-раціональною та з психологічною - «наполегливо домагатися певних дій, щоб ніхто не заперечував, не протестував». У тексті читаємо: «І тепер Чалий, посилаючись на Гусєва, на конференцію, уже ніби від них нав'язує нам свою лінію: покарати, провчити, щоб ніхто й не писнув надалі, особливо на письменницькому з'їзді» [3, с. 243].

Також вирізняється особливою оригінальністю ФО незаплямованим пронести свій стяг, що утворено методом трансформації фразеологізму-інваріанта нести свій хрест - «терпеливо переборювати труднощі» [12, с. 548] та методом заміни компонентів ФО і поширення ФО вільними лексемами. Авторська ФО надає контексту піднесено урочистого настрою та своєрідної семантики - «прожити гідно своє життя» з аксіологічною морально - етичною оцінкою симпатії, що яскраво переплітається з прагматично- раціональною: «Щодалі більше розуміється велич таких як Леся Українка, хто здатен був крізь усе життя незаплямованим пронести свій стяг... » [3, с. 500].

Як бачимо, в «Щоденниках» Олеся Гончара кілька оцінних значень фразеологізмів часто пов'язані одне з іншим, індивіду ально- авторська трансформація стає градацією ФО, у результаті чого традиційний, відомий усім вираз перетворюється на особливий, несподіваний, такий, що концентрує на собі увагу читача, а отже, виступає особливим засобом емпатизації епістолярного тексту. Отже, епістолярні тексти свідчать, що Олесь Гончар пропускав через себе все, що стосувалось України, її долі. У центрі його епістолярних текстів - суверенітет держави, виховання й освіта молоді, проблеми рідної мови та культури в цілому. Саме тому аксіологічні фразеологічні одиниці в гончарівській епістолографії становлять неабиякий інтерес для подальшого детального дослідження не тільки для етнопсихологів та етнокультурологів, а й для мовознавців- фразеологів.

Бібліографічні посилання

1. Багаутдінова Г. А. Человек во фразеологии: антропоцентрический и аксиологический аспекты. Казань, 2007. 129 с.

2. Ганжа С. А. Фразеологія епістолярної спадщини Т. Г. Шевченка: монографія. Дніпропетровськ, 2014. 168 с.

3. Гончар О. Т. Щоденники: в 3-х т. Т. 1 (1943-1967). Київ, 2008. 455 с.

4. Гончар О. Т. Щоденники: в 3-х т. Т. 2 (1968-1983). Київ, 2008. 607 с.

5. Гончар О. Т. Щоденники: в 3-х т. Т. 3 (1984-1995). Київ, 2008. 646 с.

6. Грозян Н. Ф. Фразеологічна мікросистема «Поведінка людини» в українській мові (ідеографічний і аксіологічний аспекти): автореф. дис.... канд. філол. наук: 10.02.01. Дніпропетровськ, 2003. 20 с.

7. Космеда Т. А. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки. Харків, 1998. 350 с.

8. Мізін К. І. Епістемологічні пошуки аксіологічної фразеології // Мовознавство. 2008. № 1. С. 67-79.

9. Равлюк С. І. Аксіологічна лексика і фразеологія художньо- публіцистичних виступів 90-х років ХХ століття: автореф. дис.... канд. філол. наук: 10.02.01. Київ, 2003. 23 с.

10. Русанівський В. М. Структура лексичної і граматичної семантики. Київ, 1998. 236 с.

11. Тараненко О. О. Відображення суспільного сприйняття світу в семантиці мови. Мова і культура. Київ, 1986. С. 91-137.

12. Фразеологічний словник української мови: У 2-х т. / уклад. В. М. Білоноженко [та ін.]. Київ, 1993. 980 с.

Размещено на Allbest.ru