Характеристика особливостей концептуалізації смерті у поезії Філіпа Ларкіна (на прикладі поезії "Ambulances")

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ СМЕРТІ У ПОЕЗІЇ ФІЛІПА ЛАРКІНА (НА ПРИКЛАДІ ПОЕЗІЇ «AMBULANCES») ОСОБЕННОСТИ КОНЦЕПТУАЛИЗАЦИИ СМЕРТИ В ПОЭЗИИ ФИЛИПА ЛАРКИНА (НА ПРИМЕРЕ ПОЭЗИИ «AMBULANCES») THE PECULIARITIES OF CONCEPTUALIZATION OF DEATH BY PHILIP LARKIN (IN HIS POEM «AMBULANCES»)

філіпа ларкін ambulances

В.Ю. Блошко В. Ю. Блошко V. Yu. Bloshko

Дніпровський національний університет

імені Олеся Гончара Днипровский национальный

университет имени Олеся Гончара

Oles Honchar Dnipro National University

Здійснено спробу виявити особливості концептуалізації смерті у творі відомого англійського поета ХХ століття Філіпа Ларкіна «Ambulances» зі збірки «The Whitsun Weddings» та розкрити зміст авторського концепту «смерть».

Філіп Ларкін почав писати після Другої світової війни, в розпал розчарування і невпевненості, але він виступав за прості і ясні поняття, а не складні і малозрозумілі. З цієї причини він відкинув всі штучності, неясності і труднощі сучасної йому поезії. Він вважав, що поезія повинна бути для кожної людини, а не інтелектуальної еліти. Поезія повинна радувати, а не заплутувати читача.

Ф. Ларкін має талант до чіткого впорядковування, а також повагу до формальної досконалості. Його кращі вірші майже всі пов'язані із сучасним життям у Великобританії, життям міст і передмість. Але є в нього і поезії, що переносять читача до провінції, на природу. Його гострий зір вміє помічати найменші подробиці людського життя, які залишаються поза увагою інших. Він фокусується на них і максимально реалістично описує. Він дає те, що можна було б назвати «точною світлиною» того, що він бачить. Маленькі деталі, на яких він концентрується, не обмежують його самого або ту тему, яку він змальовує.

Ця тема стороннього спостерігача, який відмовився від участі у житті, тобто тема самовідчуження, повторюється знову і знову в поезії Ф. Ларкіна. Цю позицію можна порівняти з позицією репортера, який спостерігає і передає те, що він бачить, але більш красномовним чином. Іноді поет сам присутній у змальовуваній ситуації, але він представляє себе лише вибагливим спостерігачем цієї сцени людського життя, безкорисливим, поблажливим, таким, який дивиться на інших з літературної, метафоричної висоти.

Що стосується мови і форм, то тут Ф. Ларкін використовує розмовний стиль мовлення без будь-яких прикрас і штучних ускладнень. Він демонструє величезний талант і майстерність, які дозволяють йому у своїх віршах створити чітку структуру, зобразити реалістичні деталі сучасних йому сцен життя.

Ключові слова: концепт, Ф. Ларкін, вербалізація, смерть.

Предпринята попытка определить особенности концептуализации смерти в произведении известного английского поэта ХХ ст. Филипа Ларкина «Ambulances» из сборника «The Whitsun Weddings» и раскрыть содержание авторского концепта «смерть».

Филип Ларкин начал писать после Второй мировой войны, во времена разочарований и неуверенности, но он выступал за простые и ясные понятия, а не сложные и малопонятные. По этой причине он отбросил всю искусственность, неясность и трудности современной ему поэзии. Он считал, что поэзия должна быть для каждого человека, а не интеллектуальной элиты. Поэзия должна приносить радость, а не запутывать читателя.

У Ф. Ларкина был талант к четкому упорядочиванию, а также уважение формального совершенства. Практически все его лучшие произведения имеют отношение к современной ему жизни в Великобритании, жизни городов и пригородов. Но есть у поэта стихотворения, которые переносят читателя в провинцию, на природу. Он своим острым зрением умеет замечать мельчайшие подробности жизни людей, которые остаются вне поля зрения других. Он фокусируется на них и максимально реалистично описывает. Он дает то, что можно бы было назвать «фотографией» увиденного им. Мелкие детали, на которых он концентрируется, не ограничивают ни его, ни изображаемую им тему.

Эта тема постороннего наблюдателя, который отказался от участия в жизни, т.е. тема самоотрешенности, повторяется вновь и вновь в поэзии Ф. Ларкина. Такую позицию можно сравнить с позицией репортера, который наблюдает и передает то, что видит, но облекая увиденное в яркие краски. Иногда поэт сам присутствует в описываемой ситуации, но себя он представляет лишь требовательным наблюдателем определенной сцены из жизни людей, бескорыстным, снисходительным, смотрящим на других с литературной, метафорической высоты.

Что касается языка и форм, то здесь Ф. Ларкин прибегает к разговорному стилю речи без каких-либо украшательств и искусственных усложнений. Ф. Ларкин демонстрирует величайший талант и мастерство, благодаря которым в своих произведениях он создает четкую структуру, изображает реалистичные детали современных ему сцен из жизни.

Ключевые слова: концепт, Ф. Ларкин, вербализация, смерть.

The article is an attempt to determine the peculiarities of conceptualization of death in the poetry by the famous English poet of XX c. Philip Larkin «Ambulances» from the collection of poems «The Whitsun Weddings» and to reveal the contents of the author's concept «death».

Philip Larkin started creating his poetry after WWII which was the time of disillusionment and uncertainty but he came out in favour of simple and clear notions but not complicated and obscure. That was the reason for his rejecting affectation, ambiguity and sophistication of modern poetry. He thought that poetry should be widely available but not be for the elite only. The poetry should bring joy but not confuse.

Ph. Larkin was talented in accurate ordering and besides the poet respected formal perfection. The majority of his best poems speak about modern life in Great Britain, in cities and suburbs. However, the poet wrote the poetry which carry his readers to the province, countryside. His quick sight allows the poet to distinguish minutest details of people's lives which are far beyond others. Ph. Larkin is focused on the details and gives their fully realistic description. The poet offers the snapshot of what he has seen. Minor details which he is concentrated on restrict neither him nor the topic he describes.

This is the topic of a strange observer who abandoned life, i.e. the topic of selfrenunciation which is repeated time and again in Ph. Larkin's poetry. This is the standing of a reporter who observes and reports what he sees but wraps it in bright colours. Sometimes the poet is within the situation he describes but he considers himself a demanding observer of a definite scene, who is altruistic, indulgent and getting literary, metaphoric view of others.

As regards the language and form, Ph. Larkin resorts to colloquial style with no embellishment and artificial complicatedness. The poet demonstrates great talent and skills that help him create well-defined structure and depict realistic details of modern scenes from the life of his times.

Keywords: concept, Ph. Larkin, verbalization, death.

Явище смерті в усі часи становило значний інтерес для людини і було предметом вивчення науковців, філософів, письменників. Зараз це явище є метою дослідження цілого ряду природних, гуманітарних, суспільних дисциплін: філософії, антропології, природознавства, медицини, соціології, психології, культурології, теології, лінгвістики та ін., а особливо такої галузі знань як танатології, тобто науки про смерть. І не дивно, що смерть, як одна з найбільш значних подій життя, є однією з головних тем усієї світової художньої літератури. Концепт «смерть», безперечно, є одним з найбільш складних та неоднозначних, адже він відображає національно-культурну, ментально-психологічну специфіку й ціннісну орієнтацію будь-якого народу. Окрім цього, «кожен літературний твір втілює індивідуально-авторський спосіб сприйняття і організації світу, тобто окремий випадок концептуалізації світу. Висловлені в літературно-художній формі знання автора про світ є системою уявлень, спрямованих адресату. У цій системі поряд з універсальними загальнолюдськими знаннями існують унікальні, самобутні, часом парадоксальні уявлення автора» [1, с. 26]. Отже, смерть має не тільки національне, а й індивідуальне забарвлення.

Перед тим як почати дослідження концепту «смерть» у творчості Філіпа Ларкіна, аби скласти загальне уявлення про цей концепт, звернемося до наявних визначень цього поняття. Різноманітні словники [2; 3; 4] по-різному тлумачать смерть: «припинення життєдіяльності організму і загибель його; припинення біологічного обміну речовин в організмі або його частині»; «припинення існування людини, тварини; протилежне життя; кончина, скін»; а також: «розм. щось дуже погане, неприємне, небажане». В цих словниках смерть пов'язують лише з «припиненням» «існування» чи «функціонування», що є неповним.

У англомовних тлумачних словниках про смерть пишуть таке: «The action or fact of dying or being killed»; «the end of the life of a person or organism»; «the state of being dead»; «the permanent ending of vital processes in a cell or tissue»; «the personification of the power that destroys life, often represented in art and literature as a skeleton or an old man holding a scythe»; «the destruction or permanent end of something»; «a damaging or destructive state of affairs» [7, p. 2112].

В англійській та українській семантиці відзначається загальна схожість трактувань, відсутність будь-якої емоційної складової, тобто не розглядається жодним чином та сторона, що пов'язана з переживаннями цього явища. Також в українських словниках на першому місці стоїть наукове визначення, в той час як в Оксфордському словнику таке визначення йде на четвертому місці.

Після цього стислого огляду варто проаналізувати вірш Філіпа Ларкіна «Ambulances», що увійшов до збірки «The Whitsun Weddings».

Як відомо, Філіп Ларкін з роками ставав все більш і більш одержимим поняттям смерті. Але що саме означала для поета смерть? Вважається, що Ларкін був атеїстом. Під час детального аналізу твору поета можна прийти до висновку, що для Ф. Ларкіна смерть - то могутня, нездоланна сила, яка в будь-який час може покликати кого завгодно до невідомої безодні.

Серед лексичних одиниць, що вербалізують концепт «смерть», у вірші «Ambulances» в першу чергу виділяємо «машини швидкої допомоги», про які йде мова у самій назві. З Оксфордського тлумачного словника дізнаємося, що «це транспортний засіб, обладнаний для прийняття хворих або травмованих людей до та з лікарні, особливо в надзвичайних ситуаціях» [7]. Машини швидкої допомоги асоціюються у більшості людей, незалежно від віку, статі чи національної приналежності, з порятунком та наданням медичної допомоги. Проте у цьому вірші швидка змальовується у зловісному світлі, Ф. Ларкін використовує її як метафору для позначення самої смерті, щоб посилити ефект і відібрати у читача почуття безтурботності. Варто додати, що поет жодного разу не використовує безпосередньо слово «death», але ні в кого не виникає сумніву, про що саме йдеться.

Слід зазначити, що зміст досліджуваного багатоаспектного концепту «смерть» у цьому творі представлений сукупністю менших за об'ємом концептів, тобто субконцептів, що позначають сегменти структурованого цілого.

Тож другою лексичною одиницею можна визначити «confessionals». З тлумачного словника - це «невелике приміщення в церкві, куди християни йдуть, щоб сповідати свої гріхи» [7], а церковнослужителі їм ті гріхи відпускають. Поет влучно використовує близький до концепту «смерть» субконцепт «сповідь», аби зблизити поняття фізичної і духовної смерті. Смерть - це не тільки кінець функціонування людського тіла, як про це було зазначено вище. Для кожної людини смерть означає набагато більше. Дещо, що традиційно асоціюється з релігією та церквою. Таким чином, проводячи аналогію з церквою, карета швидкої допомоги стає ніби сучасною сповідальнею. «Closed like confessionals» [5, с. 31] - порівняння, закриті двері сповідальні нагадують Ларкіну, ймовірно, закритий простір кузова карети швидкої допомоги.

Швидка мчить вулицями міста вдень, нагадуючи, що може навідатися до будь-кого у будь-який час. «Мовчання» смерті у вірші протиставляється «гучним полудням міст». Швидка, що несе смерть, поглинає гамір міста, а також світло - адже кольором смерті традиційно вважається чорний, який, як відомо, поглинає будь-яке світло. Ці машини швидкої мчать вдень містом у потоці автівок, скоріш за все, з увімкненими сиренами - «гучні полудні». Тож можна уявити, як люди лякаються цих сирен. Авто швидкої допомоги «light glossy grey» [5, с. 31] кольору. Сірий колір може означати у переносному значенні «блідість, як наслідок хвороби» [7], що безпосередньо асоціюється з концептом «смерть», а також «похмурість» у контексті зображення настрою природи [7], що допомагає створювати «похмуру», депресивну атмосферу. Але якщо розглядати сірий колір у контексті кольору машини швидкої, можна завважити метафору автора: машина у Ларкіна може бути забарвлена саме в сірий, тому що карети швидкої допомоги часто служать ніби сірою зоною між життям та смертю. Досить часто, потрапляючи в машину ще живим, звідти тіло виносять вже мертвим. «Light glossy grey» хоча буквально і відноситься до кольорів швидкої, але також, можливо, натякає на різні етапи людського життя і є черговою метафорою. Світлий - дитинство; блискучий - молодість; сірий - старість. Тобто наступною жертвою смерті може бути будь-хто незалежно від віку.

Ще одна семантична одиниця, що може асоціюватися з концептом «смерть» - це «plaque». Взагалі під цим словом, ймовірніше, йдеться про табличку із символом швидкої, але також з'являються асоціації з меморіальною плитою.

Останні два рядки першої строфи є особливо зловісним. Тут вживано ще дві важливі метафори. Під «rest at any kerb» [5, с. 31], очевидно, мається на увазі не проста зупинка, а карета зупиняється, аби поглинути нову жертву. Ф. Ларкін підкреслює, що людині невідомо, коли наступить її черга померти, але цей день неодмінно настане. Смерть неминуча і всемогутня - «all streets in time are visited» - друга метафора. Поет наголошує, що єдине, у чому всі люди на планеті можуть бути певні, так це у тому, що вони помруть. Власне, у цих рядках, окрім вищевказаного метафоричного значення, можна окремо виділити таке дієслово як «rest», і хоча воно застосовано саме до карети швидкої, «rest» може означати також спочинок у могилі (rest - (of a body) lie buried [7]). Тобто оцей «спочинок», як окрема лексико-семантична одиниця, також вербалізує концепт «смерть» у вірші «Ambulances».

Людину, яку кладуть до швидкої, важко якось ідентифікувати, чи це жінка, чи чоловік, старий чи молодий, білий чи чорний, багатий чи бідний. І це насправді неважливо, адже усі рівні перед смертю. У цьому вірші Філіп Ларкін навіть виходить за рамки цього твердження, аби зобразити ще більш похмуру картину. Пацієнта дегуманізовано, він описується лишень як «wild white face», що на секунду визирає над ношами. Поет не використовує займенників «he» чи «she», лише «it». Саме «воно» «кладеться» всередину авто так, ніби це багаж або обладнання. «White face» - людина жива і зблідла через якусь хворобу, втрату крові і т.п. або через страх, наприклад, незабаром загинути. Також не можна виключати і такий варіант, що людина вже мертва. Взагалі, білий колір також може асоціюватися з позаземним життям, з раєм, куди за деякими релігійними віруваннями потрапляє людська душа після смерті. Під «wild» може матися на увазі остання агонія людини, що передчуває неминучу смерть і переживає страшенний, «дикий» переляк чи навіть лють. Чоловіки, жінки і діти стоять навколо, спостерігаючи за цим видовищем, та відчувають, що є рішення тієї порожнечі, що всередині них, і це рішення - смерть. Так можна передати зміст першого рядка, де як важливу лексичну одиницю можна виокремити «emptiness». Взагалі смерть та порожнеча, а також їх зв'язок - це питання, що лежить у площині філософії. Що очікує нас після смерті? Рай та пекло, переродження душі чи порожнеча? Якщо останнє, то, інакше кажучи, нічого, організм просто перестає функціонувати, відбувається «припинення біологічного обміну речовин»... А з цим виникає запитання: який тоді сенс життя, коли хоч би що ти не робив, для всіх усе закінчиться однаково? А за такою логікою і життя - це порожнеча, і смерть - це порожнеча. Виникає екзистенційна дилема людини: чи справді її вчинки і досягнення зводяться у ніщо в конфронтації зі смертю?

Вона, «That lies just under all we do», - порожнеча-смерть, отже смерть - це причина усього того, що ми робимо, поштовх для усіх наших вчинків. Виходить, не дарма? Чи не хоче цим Ф. Ларкін сказати, що саме смерть змушує нас жити, ризикувати, творити. Варто уявити, що усі люди безсмертні: повна безпека майбутнього, а тому немає жодного сенсу щось змінювати, чи то взагалі щось робити. Смерть - це подразник для організму. На секунду люди відчувають її («And for a second get it whole» [5, с. 31]) і усвідомлюють, що смерть є «So permanent and blank and true», що підтверджує останні висновки.

Правда в смерті, отже, остаточно у словах Ф. Ларкіна знаходимо підтвердження, що смерть - це істина або ж, інакше кажучи, першопричина усього життя. Немає нічого величнішого та могутнішого за неї. Разом з тим смерть пропонує полегшення, кінець усім страхам, турботам і зобов'язанням. І люди усвідомлюють цю правду.

Але, незважаючи на усю правдивість, чистоту та вічність, людей охоплює жах, вони не хочуть привертати смерть до себе. «Poor soul» - вони жалкують за тією людиною, яку щойно забрали, хоча цілком ймовірно, що це співчуття спрямоване на самих себе, адже вони розуміють, що незабаром прийде і їх час, і вже вони будуть тим «білим обличчям».

Людину в машині швидкої допомоги увозять (borne away) в «deadened air» до лікарні або вже на той світ (слід зазначити, що «borne away» можна ще перекласти, як «зведений у могилу» [6]). Щодо другої фрази, то «deadened air» може символізувати смерть безпосередньо всередині швидкої, або ж мається на увазі, що усе місто, отой «loud noons of cities» [5, с. 31], про який йшла мова раніше, замовкло у повазі до «poor soul», яку відвозить вдалину швидка. Очевидно, що тут і фразеологізм «bear away», і словосполучення «deadened air» безпосередньо слугують для вербалізації концепту «смерть».

Далі йде мова про раптовий «shut of loss», який відчуває пацієнт, страх того, що смерть вже чекає, тобто людина ще жива. «Втрата» сама по собі також дуже яскрава семантична одиниця, яка безпосередньо пов'язана зі смертю - це, з одного боку, втрата життя, а з іншого - загибель близької людини, втрата для тих, хто ще живе у цьому світі.

«The years, the unique random blend» - це саме те «сплетіння», яке визначає унікальність кожного людського життя.

«At last begin to loosen» [5, с. 31] - тут явно продовжується думка, що зі смертю все хитросплетіння, що утворювало наше життя, починає розвалюватися, руйнуватися, вмирає разом з людиною. «loosen» в етимологічному словнику - «free from obligation» [8]. І це «at last» також звучить як полегшення, ніби людина втомилася за усе своє життя і йде на відпочинок. І з цими останніми рядками відчувається звільнення від тягарів земного життя, відчувається спокій, який нам хоче подарувати Ф. Ларкін.

Ці останні рядки не видаються такими моторошними та безвихідними, вони дарують читачу спокій та умиротворення, розкриваючи істинний сенс нашого буття.

Бібліографічні посилання

1. Бабенко Л. Г. Когнитивная структура текста (модель анализа) / Л. Г. Бабенко // Русский язык на рубеже тысячелетий: в 3-х т. - Т 1. Актуальные проблемы лингвистической теории и практики и преподавания русского языка и культуры речи. - СПб., 2001.

2. Бусел В. Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови / В. Т. Бусел. - Київ, Ірпінь : Перун, 2005. - 1728 с.

3. Івченко А. О. Тлумачний словник української мови / А. О. Івченко. - Харків : ФОЛІО, 2002. - 543 с.

4. Словник української мови в 11 томах / гол. ред. кол. І. К. Білодід // Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР. - Київ : Наукова думка, 1970-1980.

5. Larkin Philip. The Whitsun Weddings / Ph. Larkin. - London : Faber and Faber, 2010. - Р. 8.

6. Collins English Dictionary, 8th Edition // Harper Collins Publishers, 2006.

7. Oxford Dictionary of English. - Oxford University Press, 2010. - Р. 2112.

8. OnlineEtymologyDictionary [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.etymonline.com/

Размещено на Allbest.ru