Концепт "Час" у контексті англійської наукової та художньої літератури

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНЦЕПТ «ЧАС» У КОНТЕКСТІ АНГЛІЙСЬКОЇ НАУКОВОЇ ТА ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ

канд. філ. наук, доцент Введенська Т.Ю.

Національним технічним університет «Дніпровська політехніка»

Анотація

Стаття присвячена дослідженню поняттєвих, образних і асоціативно-вербальних ознак концепту TIME, що виявляються при аналізі об'єктивації лінгво-культурного концепту у науково-довідкових та художніх текстах британської літератури на початку XX сторіччя, зокрема у епопеї Дж. Голсуорсі «Сага про Форсайтів» та довідника з історії History of Britain & Ireland.

У статті репрезентовано комплексний аналіз підходів лінгвістів-концептологів до виділення компонентів змістової структури концепту, проаналізовано спільність поглядів дослідників та еволюцію методів вивчення концептів. Використовується інтегрований підхід до вивчення концепту, що ґрунтується на дефініційному, семасіологічному концептуальному та квантитативному аналізах. Визначено, що концепт Час належить до універсальних категорій культури, однак являє собою надзвичайно складну та комплексну частину концептосфери, будучи базовою категорією сприйняття світу будь-якої культури.

Розглянуто три основні складові структури концепту: поняттєва, ціннісна та образна. Визначено шляхи мовної об'єктивації концепту, яка реалізується через три основні категорії: визначення, вираження та опис.

У контексті філософського трактування Часу представлено три його лінгвістичних прояви: хронологічний, релятивний та егоцентричний час. Час інтерпретується як ключовий аспект композиції будь-якого художнього тексту, оскільки він є невід'ємним елементом розвитку сюжетної лінії. В результаті проведеного дослідження вдалося виявити значну схожість вербалізованих форм концепту Час в науковому та художньому текстах. Принципово важливою спільною рисою, яка характеризує особливості визначення категорії темпоральності в текстах обох стилів мовлення, є поліаспектність часових одиниць

Ключові слова: лінгвокультурний концепт, зміст концепту, структура концепту, поняттєва, образна і асоціативно-вербальна ознака концепту

Аннотация

Национальний технический университет «Днепровская политехника»

КОНЦЕПТ «ВРЕМЯ» В КОНТЕКСТЕ АНГЛИЙСКОЙ НАУЧНОЙИ ХУДОЖЕСТВЕННОЙ ЛИТЕРАТУРЫ

Статья посвящена исследованию понятийных, образных и ассоциативно-вербальных признаков концепта TIME, которые проявляются при анализе объективации линво-культурного концепта в научно-справочных и художественных текстах британской литературы начала XX века, в частности в эпопее Дж. Голсуорси «Сага о Форсайтах» и справочника по истории History of Britain & Ireland. В статье представлен комплексный анализ подходов лингвистов-концептологов к выделению компонентов содержательной структуры концепта, проанализирована общность взглядов исследователей и эволюция методов изучения концептов. Использован интегрированный подход к изучению концепта, который базируется на дефинитивном, семасиологическом, концептуальном и квантитативном анализах. Отмечено, что концепт Время принадлежит к универсальным категориям культуры, и при этом является чрезвычайно сложной и комплексной частью концептосферы, будучи базовой категорией восприятия мира в любой культуре. Рассмотрены три основных составляющих структуры концепта: понятийная, ценностная и образная. Определены пути языковой объективации концепта, которая реализуется через три основных категории: дефиниция, выражение и описание. В контексте философской трактовки времени представлены три его лингвистических проявления: хронологическое, релятивное и эгоцентрическое. Время интерпретируется как ключевой аспект композиции любого художественного текста, поскольку оно является неотъемлемым элементом развития сюжетной линии. В результате проведенного исследования удалось выявить значительное сходство вербализованних форм концепта Время в научном и художественном текстах. Принципиально важной общей чертой, которая характеризует особенности выявления категории темпоральности в текстах обоих стилей речи, является полиаспектность временных единиц.

Ключевые слова: лингвокультурный концепт, содержание концепта, структура концепта, понятийные, образные и ассоциативно-вербальные признаки концепта

Annotation

Cand. of Sciences (Philology), Associate Professor Vvedenska T. Yu.National Technical University "Dnipro Polytechnic"

CONCEPT “TIME”IN THE CONTEXT OF ENGLISH SCIENTIFIC AND ARTISTIC LITERATURE

The paper is focused on the study of notional, imaginary, associative and verbal parameters of the concept “TIME”, which are manifested through the analysis and objectification of the linguo- cultural concept in scientific, reference and artistic texts of British literature of the early XXth century, particularly in J. Galsworthy's “The Forsyte Saga” and the history reference book History of Britain & Ireland. The article represents a comprehensive analysis of approaches of linguistic and conceptology scholars to distinguishing components of semantic structure of concept. It analyses the integrity of scholars' views and evolution of the methods to study concepts. To study the concept, an integrated approach was implemented, which is based on definitive, semasiological, conceptual and quantitative analyses. It was established that the concept “TIME” belongs to universal categories of culture, being an exceptionally sophisticated and complex part of the sphere of concepts, as well as the fundamental category of the world perception in any culture. Three principal constituents of the concept structure - notional, value-forming and imaginary - have been treated. The ways of realizing linguistic objectification of the concept have been determined, particularly: definition, expression and description. Three major linguistic manifestations of Time (chronological, relative and egocentric)have been tackled in the contest of philosophical treatment of this category. Time is interpreted as a key aspect of composition of any artistic text, because it is an unalienable element of the plot line development. As a result of the research, we managed to establish a significant similarity between the forms of the Time concept verbalization in scientific and fiction texts. Multi-aspect character of time units seems to be the most important common feature distinguishing the ways how temporal categories are represented in the texts of both styles.

Key words: linguo-cultural concept, content of the concept, concept structure, notional, imaginary, associative and verbal parameters of the concept

Постановка питання. Когнітивна лінгвістика -- напрямок у мовознавстві, який досліджує проблеми співвідношення мови та свідомості, роль мови у концептуалізації та категоризації світу, у пізнавальних процесах та узагальненні людського досвіду, зв'язок окремих когнітивних здатностей людини з мовою та форми їх взаємодії.

Ключовими термінами когнітивної лінгвістики є «концептуалізація», «концептуальна система», «когніція», «мовне бачення світу», «когнітивна база», «ментальні репрезентації», «когнітивна модель», «категоризація», «вербалізація», «ментальність», «константи культури», «концепт», «картина світу», «концептосфера», «національний культурний простір». Оскільки саме пізнання є процесом утворення та трансформації концептів, найважливішим об'єктом досліджень у когнітивній лінгвістиці є концепт.

Огляд наукової літератури. Концепт став об'єктом значної кількості наукових праць таких вчених, як Д. Лихачов, А. Залевська, В. Красних, В. Дем'янков, М. Нагорна, З. Попова, І. Стернін та ін. Уперше у вітчизняному науковому просторі термін «концепт» був використаний С. А. Аскольдовим-Алексєєвим ще 1928 року [1, с. 30]. В. І. Карасик, моделюючи структуру концептів, виділяє в ній образно-перцептивний компонент, поняттєвий (інформаційно-фактуальний) і ціннісний складник (оцінку та поведінкові норми) [2, с. 39]. Теоретик російської концептології С. Г. Воркачев виокремлює в концепті поняттєвий компонент (ознакова і дефініційна структура), ооразний (когнітивні метафори, що підтримують концепт у свідомості) і значеннєву складову -- етимологічні, асоціативні характеристики концепту, що визначають його місце у лексико - граматичній системі мови [3].

З. Д. Попова й І. А. Стернін, говорячі про польову структуру концепту, стверджують, що структура концепту представлена ядром (базовий шар) і периферією (інтерпретаційний шар). Сукупність базового шару, додаткових когнітивних ознак і шарів становлять обсяг концепту і визначають його структуру[4].

Мета дослідження -- з'ясувати особливості визначення вербалізованих одиниць вираження концепту Час у текстах наукового та художнього стилів мовлення.

Об'єкт дослідження -- концепт Час у науковій та художній літературі.

Предмет дослідження -- засоби визначення концепту Час у науковій та художній літературі на прикладі довідкової літератури (History of Britain & Ireland) та роману Дж. Голсуорсі «Сага про Форсайтів».

Виклад основного матеріалу. Будь-який існуючий концепт містить три основні складові: поняттєву, ціннісну та образну. Поняттєвий елемент виражає мовну фіксацію концепту, його визначення, опис та інші характеристики, які ніколи не існують ізольовано. Ціннісний елемент відображає важливість концепту як для окремої людини, так і для цілого суспільства. На думку більшості вчених, саме цей компонент є визначальним у семантиці концепту, оскільки він відображає ознакову та дефініційну структури. Образний компонент -- це зорові, слухові, тактильні, смакові характеристики об'єктів, що відображаються у людській пам'яті.

Суттєвим моментом у вивченні концепту є також розуміння його мовної об'єктивації, яка реалізується через три основні категорії: визначення, вираження та опис. Під визначенням концепту розуміють присвоєння тому чи іншому фрагменту осмисленої дійсності відповідної номінації, спеціального знаку. Концепт виражається через сукупність мовних засобів, які ілюструють та розвивають його зміст. Опис концепту -- це спеціальні дослідницькі процедури тлумачення значення його імені та найближчого визначення.

Концепт Час належить до універсальної категорії культури, однак являє собою надзвичайно складну та комплексну частину концептосфери, будучи базовою категорією сприйняття світу будь-якої культури.

Філософи зробили надзвичайно важливий крок у розумінні внутрішньої сутності концепту Час, визначивши його найголовніші прикмети:

• рівномірність (час плине у реальності без прискорення та уповільнення);

• односпрямованість (вектор напрямку: минуле --> майбутнє);

• лінійність (хід часу не перетинається сам із собою)

• незворотність (час незворотній);

• зв'язок із причинністю (процесу розвитку притаманний темпоральный зв'язок);

• незмінність минулого та можливість корегування майбутнього;

• локальність (час завжди співвідноситься з певним моментом);

• зв'язок із рухом (час не статичний, рух є формою існування матерії).

Визначають також і суто лінгвістичні часові категорії. Так, для лінгвістичних досліджень характерним є розмежування трьох основних інтерпретацій Часу: хронологічний, релятивний та егоцентричний час. Перше розуміння Часу відображається у датах та чіткій хронологічній фіксації часових проміжків за певною прийнятою суспільством шкалою. Друге розуміння Часу знаходить своє відображення у поняттях «раніше -- одночасно -- тепер», при чому відправною точкою слугує будь-який довільно обраний момент. Як правило, такий час відображається через прийменники та прислівники. Третє розуміння Часу пов'язане із моментом його усвідомлення як минулого, теперішнього або майбутнього. Ця категорія є найбільш суб'єктивною, оскільки складається одразу з трьох індивідуальних вражень щодо певних проміжків Часу. Такий час може виражатися спеціальними прислівниками та категорією дієслівного Часу. Взагалі ж, найбільш поширеною групою темпоральної концептосфери, яка має лінгвістичну значущість, є саме дієслівні вираження Часу.

Компаративний аналіз текстів, що належать до різних функціональних стилів мовлення, з точку зори вербалізації в них категорії темпоральності потрібно починати з визначення внутрішніх підстильових особливостей. В свою чергу, це дає змогу визначити об'єктивні спільні та відмінні риси становлення та реалізації категорії темпоральності у досліджуваних текстах та виявити дійсні причини викритих під час аналізу явищ.

Час є одним з ключових аспектів композиції будь-якого художнього тексту, оскільки є невід'ємним елементом розвитку сюжетної лінії, еволюції зовнішнього та внутрішнього світів зображуваних персонажів. Саме детермінована автором художнього твору модель часового потоку формує темпоральні відносини у тексті. На думку Д. С. Лихачова, «художній час -- це явище самої художньої тканини літературного твору, яке підпорядковує своїй меті як граматичний час, так і його філософське трактування письменником» [5, с. 234]. Художній час стає своєрідним засобом формування дійсності, встановлюючи звязок між реальним фактичним часом та образом Часу, втіленим у тексті.

Аналіз відібраного матеріалу в першу чергу дав змогу виявити специфічні кількісні характеристики використання вербалізованих одиниць концепту Час в рамках літературного жанру саги. Трилогія «Саги» охоплює період з 1886 по 1920 роки, коли лейтмотивом сімейної оповіді життя великої родини стає занепад колись міцної та величної англійської буржуазії. Таким чином сюжетний час роману постійно переплітається із історичним часом, формуючи спільну темпоральну сферу твору. Сім'я стає відображенням життя суспільства у мініатюрі, що пояснює надзвичайну насиченість тексту не тільки описовими темпоральними одиницями, притаманними для персоналізованого сприйняття Часу (all day long, on the earliest days, for innumerable years etc.), але й більш формалізованими елементами (in 1918, last year, some years before etc.).

Аналіз тексту роману також дозволив виявити взаємозв'язок між частотою використання темпоральних одиниць та сюжетною лінією трилогії. Так, кількість вербалізованих елементів концепту Час збільшується зі зростанням емоційної напруги кожного окремого персонажа твору, який виходить на перший план в той чи інший момент фабульного Часу, а також зі змінами сюжетного Часу, який відображає реальні історичні події. Перша частина трилогії «Саги» знайомить нас із родиною Форсаитів та описує лише початок попередніх колізій та кардинальних змін у житті сім'ї та країни, що характеризується великою кількістю вербалізованих одиниць вираження концепту Час, таких, як іменників та прислівників never, now та ever. Друга книга «Саги» вирізняється великою емоційною напругою, адже стає своєрідним апогеєм. Кількість найбільш уживаних прислівників never, now та long суттєво зростає. Це пояснюється тим, що на перший план виходять не тільки відокремлені часові одиниці, але й сама тривалість тих чи інших подій, їх протяжність у часі, що, власне, і формує їх логічний розвиток на тлі сімейного та загальносуспільного життя. Третя частина трилогії демонструє зменшення використання прислівників never, now та long. Таке зниження кількості часових показників свідчить про згасання енергії як сім'ї, так і суспільства (очікування смерті Тімоті та тяжке положення післявоєнної Англії).

Цікаво, як одиниці виміру календарного Часу (year та day) створюють міцний зв'язок між сюжетним та історичним часом всього твору «Сага о Форсайтах». Англо- бурська війна та участь у ній трьох представників родини Форсайтів, криза у стосунках Сомса та Ірен, смерть королеви та багато інших критичних ситуацій, в яких опиняються персонажі книги, знаходять своє безпосереднє відображення у виборі автором характерних темпоральних одиниць, які свідчать про загостреність подій та їх надзвичайну актуальність для героїв (this day, on such a day, nearly every day, all day long, his day etc). Однак, принципово важливим стає той факт, що окрім найбільш уживаних іменників day та year, майже однаковим за кількістю використання стає іменник hour. Отак, можна відзначити чітку тенденцію не тільки до кількісної, але й якісної зміни у використанні вербалізованих одиниць календарного Часу. Це пояснюється тим, що розмірене та спокійне життя, яке супроводжувалося частим вживанням довших одиниць виміру Часу (year) трансформувалося у зростання критичності та конфліктності, коли більшого значення стали набувати дрібніші проміжки Часу (day та hour).

Довідник з історії (History of Britain & Ireland) є прикладом саме науково-популярного підстилю наукового стилю мовлення, оскільки текст призначений для широкого кола читачів та вирізняється доступним стилем викладення інформації. Тому він дає змогу визначити ключові особливості вербалізованих темпоральних одиниць саме в рамках стилю, протилежного до стилю художньої літератури. Характерні риси наукового стилю, притаманні тексту довідника з історії, а саме ясність та предметність тлумачення, логічна послідовність викладення, об'єктивність інформації та однозначне пояснення причинно-наслідкових відношень, беззаперечно вплинули на якісно-кількісні показники часових одиниць, використаних авторами довідника.

Перш за все, стилю довідника властива велика кількість лексичних одиниць вираження категорії часу, що зумовлюється безпосередньою причетністю тексту до історичної тематики. Переважну більшість становили чисельники, але ж істотну частку вербалізованих темпоральних одиниць склали такі частини мови, як іменник, прикметник та прислівник. Найбільш уживаним стало слово first, найпоширенішими прикметниками та іменниками стали відповідно new та time. Ця тенденція пояснюється тяжінням текстів історичної тематики саме до лінійного розвитку часу, що проявляється у частому вживанні темпоральних одиниць, які свідчать про первинність подій та явищ. Важливим елементом семантичного навантаження історичного тексту є саме фіксація моменту події та вираження її тривалості у часі. Саме тому наступними за частотою вживання у тексті стали прислівники now та still.

Не менш важливим матеріалом для аналізу стали показники календарного часу, які є неодмінною складовою тексту історичної тематики, адже будь-який текст, присвячений питанням історії, потребує чіткої фіксації подій у часі та просторі. Так, максимального вжитку набули іменники century, day та year. Окрім вищезазначених темпоральних елементів слід виділити також часте використання підрядного сполучника when та прислівника long, які слугують для відображення об'єктивного середовища, у яких відбувалися певні події, та тривалості цих подій. Необхідно відзначити лаконічність та стриманість внутрішньої та зовнішньої форм реалізації часових елементів (переважно короткі слова та низька комбінаторика їх використання), яка відповідає стильовим вимогам довідника з історії. Проте існують певні синтактико-граматичні особливості науково-популярного підстилю мовлення, а саме часта інверсія часових одиниць, яка забезпечила змістові акценти на часових характеристиках описуваних подій.

Часовий ряд, виражений у різних аспектах його втілення, функціонування та сприйняття, отримав розгалужену реалізацію в текстах обох стилів мовлення, що пояснюється, перш за все, підстильовими характеристиками проаналізованих зразків. Тож, вдалося виявити значну схожість вербалізованих форм концепту Час у текстах, які зазвичай представляються як діаметрально протилежні за стилем. Принципово важливою спільною рисою, яка характеризує особливості визначення категорії темпоральності в науковому та художньому текстах, є поліаспектність часових одиниць, тобто здатність синтезувати онтологічний та лінгвістичний час таким чином, аби створити максимально об'єктивну картину відображення подій у просторі. На відміну від традиційного уявлення про суб'єктивність часових параметрів у художньому тексті, Голсуорсі в «Сагі про Форсайтів» намагається досягти якнайбільшої реалістичності та неупередженості у відображенні часової складової хронотопу твору, що цілком відповідає стильовим вимогам літературного жанру саги. художній література британський лексикон

Іншим важливим аспектом, який реалізувався в обох текстах завдяки комплексному функціонуванню лексичних та граматичних параметрів визначення категорії темпоральності, стала хронологічність та каузальність відображення подій у часі, що свідчить про історичність описуваної інформації та наявність типового для жанру саги та історичного довідника причинно- наслідкового зв'язку між подіями.

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Отже, проведений комплексний аналіз вербалізованих одиниць концепту Час у текстах наукового та художнього стильового спрямування дозволив зробити висновок, що зазначені тексти характеризуються комплексністю засобів визначення часової категорії, тобто одночасно містять у собі морфологічні, лексичні та граматико-синтаксичні показники темпоральності. Концепт часу становить базову концептуальну категорію загальнонаціонального світосприйняття, входить до складу ментального лексикону всіх націй та народів. Тому результати дослідження містять цікавий матеріал для подальшого вивчення англомовної картини світу.

Література

1. Аскольдов-Алексеев С. А. Концепт и слово / Русская речь. Новая серия. Л., 1928. С. 28-44.

2. Карасик В. И. Иная ментальность / В. И. Карасик, О. Г. Прохвачева, Я. В. Зубкова и др. М.: Гнозис, 2005. 352 с.

3. Воркачёв С. Г. Счастье как лингвокультурный концепт. М.: Гнозис, 2004. 236 с.

4. Попова З. Когнитивная лингвистика / З. Попова, И Стернин. М.: АСТ: Восток- Запад, 2007. 314 с.

5. Лихачев Д. С. Поэтика древнерусской литературы. Л.: Худож. лит-ра. 1971. 303 с.

6. Голсуорси Дж. Сага о Форсайтах. Современная комедия

7. History of Britain & Ireland: the definitive visual guide. London ; New York: DK. 2011. 400 p.

Размещено на Allbest.ru