Науково-фантастичний роман В. Єшкілєва "Тінь попередника" в координатах масової літератури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-фантастичний роман В. Єшкілєва «Тінь попередника» в координатах масової літератури

У статті йдеться про жанрові особливості роману В. Єшкілєва «Тінь попередника» як зразка так званої космічної опери. Відзначено ознаки цього жанру як такого, коротко окреслено його еволюцію та межі використання цього терміна в статті. Завдяки осмисленню жанрової специфіки роману «Тінь попередника» на рівні сюжету, зокрема фабульних кліше масового мистецтва, проблематики, розгорнутої в ньому концепції майбутнього, образів персонажів, з'ясовано, що цей твір В. Єшкілєва є явищем сучасної української масової літератури.

Ключові слова: В. Єшкілєв, космічна опера, масова література, наукова фантастика, фабульний штамп.

Статья посвящена жанровым особенностям романа В. Ешкилева «Тень предшественника» как образца так называемой космической оперы. Оределены признаки этого жанра как такового, дан краткий обзор его эволюции, определены границы использования этого термина в статье. Благодаря осмыслению жанровой специфики романа «Тень предшественника» на уровне сюжета, в частности фабульных штампов массового искусства, проблематики, развернутой в нем концепции будущего, образов персонажей, мы определили, что это произведение В. Ешкилева - явление современной украинской массовой литературы.

Ключевые слова: В. Ешкилев, космическая опера, массовая литература, научная фантастика, фабульный штамп.

Pasko I.V. Science fictional novel “The Shadow of the Predecessor" by V. Yeshkilev in coordinates of popular culture

The article deals with the investigation of genre peculiarities of novel “The Shadow of the Predecessor” by V. Yeshkilev as an example of so called space opera. Investigating the features of this genre we considered the specifics of its evolution and defined the exact meaning of the term “space opera” we use in our research. Space opera in the initial stages of its development was a popular genre of low quality science fiction published in many specialized “pulp”-editions. The authors of space operas tended to describe epic space battles engaging thousands of soldiers and using super weapon on the giant space vessels. They actively used anachronisms like monarchy in The Galactic Empire with nobles and slaves and even sword battles in far future when the technologies were so high-developed that people could even make their clones and travel to the distant part of the universe in a few hours. Later these entertaining plots transformed into sophisticated space science fiction considering difficult social, political, ethical and philosophical problems. On the one hand, the novel “The Shadow of the Predecessor” by V. Yeshkilev is an example of the popular “space opera” with detailed descriptions of the battles (space and sword ones), erotic adventures, torturing, killing, hunting, with the figure of the Emperor in the center of human universe. To our mind, the characters in the novel are super-sketchy and it is one more feature of the popular literature in it. On the other hand, the author of “The Shadow of the Predecessor” tries to analyze some really important problems of our time: the rights and equality of every human being, the protest against antidemocratic regimes, the searching of God - the Predecessor - as an immanent need of even atheistic people. Even though the analyzed novel has no national specifics, we consider it's appearance as a good tendency in modern popular Ukrainian literature because the writers can make some positive influence on the consciousness of naпve interested readers via the entertaining plots of space operas.

Key words: V. Yeshkilev, space opera, popular culture, science fiction, plot clichй.

Сучасна українська наукова фантастика загалом є відображенням загальної тенденції постіндустріальної епохи з її глобалізацією та домінуванням аудіовізуальних способів передачі естетичної інформації над вербальними. Незважаючи на шалений успіх в українського глядача західних кінофільмів та серіалів раціонально-фантастичного спрямування, читацька аудиторія фантастики «вітчизняного виробництва» лишається кількісно обмеженою, відносно маргінальної групи реципієнтів. Слушне зауваження висловила щодо цього феномену дослідниця сучасної української наукової фантастики С. Хороб: хоч сьогодні в незалежній Україні умови для розвитку жанрових різновидів фантастики сприятливіші, ніж у складні політично та соціально періоди ХХ ст., фантастика «залишається, так би мовити, у підпіллі: нечисленна кількість авторів, надто мало вони аналізуються, обговорюються, досліджуються науковцями» [9, 268]. Така ситуація спричинена низкою об'єктивних чинників. Назвемо деякі з них: упередження щодо використання української мови в науковій фантастиці, нерентабельність видавничих проектів такого спрямування, що виникає, можливо, через недостатні зусилля видавців у рекламуванні літературного продукту, - і навіть упередженість літературознавців у ставленні до наукової фантастики як до винятково «масового» жанру. Не існує й усталеної жанрової класифікації науково-фантастичних творів, відповідно, деякі літературні явища часом розглядаються поза цією жанровою парадигмою, як, наприклад, утопія та антиутопія, проза з міфологічною домінантою тощо. Крім того, науковці помічають переважання в останні десятиліття фентезійного напряму над науково- фантастичним. Цей феномен безпосередньо пов'язаний зі стрімкими суспільними змінами, нестабільною політичною, економічною ситуацією в країні. На думку дослідників, у кризові часи фентезі постає як можливість «утечі» через мистецтво до кращого, ідеального світу, за всіма своїми магічними законами не подібного до світу, у якому читач бореться за виживання. Натомість «тверда», раціональна наукова фантастика засвідчує віру в прогрес, у можливості людини, її порив у безмежжя, до підкорення незвіданого тощо. У сучасній Україні, яка перебуває в стані неоголошеної війни, такі теми в літературі з очевидних причин не найактуальніші.

Опублікований 2011 р. роман «Тінь попередника» став цікавим явищем у сучасній українській науковій фантастиці, однак не здобув широкого читацького чи дослідницького резонансу. Наукові статті йому присвятили С. Олійник ([6],[7]) та С. Хороб (остання аналізує роман і в дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук [10]). Дослідниці розглядають «Тінь попередника» в жанрово-тематичному й інтертекстуальному аспектах. Зокрема, С. Олійник детально зупиняється на авторській інтерпретації традиційних міфологічних уявлень про циклічність часу: «Саме міфологічно - ритуальний час стає для письменника матрицею втілення ейдосу гармонії людини з вітальною силою природного першопочатку, віднайдення спільних основ екзистенції людини й Всесвіту, пошуком вічних ідей життєвого коловороту» [6]. Вона звертає увагу на суспільно-історичний підтекст твору: «Впадає у вічі екстраполяція у текст роману ситуації, в якій опинилося нинішнє людство, - уніфікація культурного простору й умов існування людини» [6]. С. Олійник відзначає інтелектуальний потенціал роману, який є «прекрасним зразком інтелектуальної раціональної фантастики, насиченої численними інтертекстуальними зв'язками з міфологією, історією, наукою, літературою» [6]. У свою чергу С. Хороб зауважує численні недоліки твору, зокрема, «відсутність глибокого входження в характер, у психологію вчинків» [9, 270] персонажів, надмірне нагромадження фактажу та фантастичної атрибутики, ускладнену багатосюжетність, надмірну кількість персонажів [9, 272]. На нашу думку, деякі з помічених дослідницею особливостей свідчать, що «Тінь попередника» потрібно розглядати не лише як явище «інтелектуальної раціональної фантастики», але і як твір масової літератури (ширше - мистецтва) з її фабульними патернами, упізнаваними схемами й типажами, гіпертрофованою напруженістю конфліктів, покликаною «тримати увагу» читача. Дослідники «космічної» наукової фантастики здебільшого протиставляють її інтелектуальному варіанту так звану космооперу як жанр, започаткований у межах дискурсу масової літератури. У статті «Інтертекстуальні виміри роману Володимира Єшкілєва “Тінь попередника”» С. Олійник побіжно згадує про «причетність [твору] до традиції космічних опер ХХ ст.», однак не розвиває цю тезу. Останнє зумовлює необхідність дослідження жанрової природи роману В. Єшкілєва «Тінь попередника» як космоопери, що і є метою нашої статті.

Термін «космічна опера», або «космоопера», не має однозначного трактування. Початково термін «space opera» за аналогією до «soap opera» («мильна опера») використовувався щодо американських радіопостановок на космічну тематику. Згідно з «The Encyclopedia of Science Fiction», словосполучення ввійшло до термінології наукової фантастики 1941 р. завдяки Вілсону Такеру, який запропонував називати ним «hacky, grinding, stinking, outworn, spaceship yarn» [цит. за 1]. Цей вислів приблизно можна перекласти як «халтурна, огидна, банальна маячня про космічні кораблі» (переклад наш - І. П.), під якою автор розуміє умовно науково-фантастичні твори низької художньої якості, у яких конструювання вартісних гіпотез щодо подальших шляхів розвитку науки, техніки, суспільства загалом підмінялося примітивним авантюрно - пригодницьким складником. Як зазначає російський фантастикознавець К. Скоркін, на початку ХХ ст. «бульварна фантастика про космічні пригоди являла собою вже цілу індустрію із сотень авторів, з усталеним каноном» [8], отже, цей жанр на початкових етапах свого розвитку (1920 - кінець 1930-х рр.) усвідомлювався й позиціонувався як суто розважальний, орієнтований на масову аудиторію дешевих «ри1р»-журналів. Дослідники суголосні у визначенні, що в цей період космоопері притаманна гігантоманія в усьому: дія відбувається в далекому майбутньому, коли людство колонізувало всю галактику, на цьому тлі розгортається образ Галактичної Імперії, пізніше розтиражований масовим мистецтвом, зокрема кіно. Автори космоопер тяжіють до зображення масштабних боїв у космосі із застосуванням надпотужної техніки колосальних розмірів, величезної кількості солдатів, із знищенням цілих світів. На думку російського дослідника наукової фантастики Б. Невського, крім названих, у космоопери початку ХХ ст. є ще низка ознак: «Автори класичного періоду заперечують (свідомо або через незнання) ефект уповільнення часу, заснований на теорії відносності. Тому космос борознять зорельоти з гіпер- або субпросторовими двигунами, що дозволяють майже миттєво перелітати від зірки до зірки. Можлива також наявність міжпросторових тунелів. Науковість письменників ранньої космоопери цікавила мало. У центрі їхньої уваги - пригоди, інтриги й війни. Мешканці далеких світів за психологією і мотивацією вчинків майже не відрізнялися від сучасників. Загалом рання космічна опера - відбиток тривожного світу в дзеркалі зоряної фантастики» [5]. Тематичні джерела, наявні в мережі Інтернет, повторюють ще одне твердження щодо космоопери: «Характерною особливістю “космічної опери” цього періоду є також поєднання футуристичних та архаїчних елементів антуражу - наприклад, космічні кораблі і поєдинки на мечах, ядерні технології і феодальна соціальна структура тощо. Неприйнятне з погляду канонів “твердої” фантастики, таке вільне поєднання анахронічних реалій одночасно сприяло розвитку художньої свободи у фантастиці й згодом регулярно застосовувалося навіть найзначнішими авторами фантастичних творів <...>, що з часом зробило жанр “космічної опери” набагато респектабельнішим»[4].

До 1960-х рр. жанр космоопери «перероджується», втрачає свою розважальну сутність, набуваючи рис «твердої» чи, навпаки, соціально- психологічної наукової фантастики, зокрема, у творчості А. Азимова, Ф. Герберта, У. Ле Гуїн та ін. На думку згаданого вище Б. Невського, з якою погоджуємося, вирішальну роль у процесі закріплення за терміном позитивного значення відіграла не так література, як культовий американський серіал «Зоряний шлях» («Star Trek» (The Original Series), 1966-1969). Пронизаний непідробним пафосом віри в людський інтелект, жагу пізнання, бажання людства торувати свій шлях мирно, на засадах розумного співжиття з усім сущим, «Зоряний шлях» водночас торкався низки нагальних проблем суспільства 1960-х років, зокрема гендерного й расового рівноправ'я, а також продемонстрував високий рівень акторської гри та сценарної роботи. Відтак наприкінці 1970-х рр. означення «космічна опера» було розпросторене на всю наукову фантастику, яка стосувалася космосу. Американський фантастикознавець Г арднер Дозуа визначив у розвитку жанру три періоди: «класичні 1940-і», «новаторські 70-і» та «багатоликі 90 і» [цит. за 5], час, коли до визначення «космоопера» волею автора додаються ознаки інших піджанрів наукової фантастики залежно: кіберпанку, стимпанку, антиутопії тощо. Космоопера стає самоіронічною, часом навіть набуває рис інтелектуальної прози. Отже, сьогодні «космічною оперою» в широкому розумінні називають усі науково-фантастичні твори на космічну тематику. Ми ж спробуємо повернутися до першоознак цього жанру як суто масового, комерційно-розважального явища, покликаного захопити цільову читацьку аудиторію.

Розглядаючи інтертекстуальність роману В. Єшкілєва «Тінь попередника», С. Олійник зауважує: «У <...> перегуку з текстами-попередниками полягає одна з визначальних особливостей раціональної фантастики, що споріднює її з науковим текстом, яку можна окреслити висловом “щоб не винаходити знову велосипед”, і Єшкілєв у романі “Тінь попередника” суворо дотримується цього правила» [6]. Дійсно, аналізований твір містить велику кількість фабульних формул, які є «загальниками» для космоопери й неодноразово використовувалися різними авторами у творах цього жанру. Зокрема, ідеться про презентацію державного устрою змодельованого художнього світу - галактичної Імперії, монархії, де керівні посади обіймають представники дворянства, вихідці з багатих династій - «домів». Влада імператора над підданими необмежена, а вертикальна соціальна мобільність представників нижчих станів, навпаки, незначна, простіше кажучи, у бідного робітника чи службовця з віддаленої планети обмаль можливостей для самореалізації й значного кар'єрного зростання. Закони Імперії багато в чому є антигуманними, а таємна Служба Запобігання здійснює тотальний контроль щодо лояльності населення до влади (це споріднює «Тінь попередника» з антиутопією). Навколо імператора постійно вирують інтриги й змови, які врешті завершуються його загибеллю та державним переворотом в Імперії. Монархічний устрій із відповідною соціальною стратифікацією - очевидний анахронізм з погляду закономірностей розвитку людського суспільства.

В. Єшкілєв багато уваги приділяє опису винаходів майбутнього, які є невід'ємною частиною побуту героїв «Тіні попередника». Це, зокрема, технології дальніх космічних перельотів, нанотехнології, робототехніка, генетична інженерія, модифікації живих організмів, їх клонування, побудова «куполів» на непридатних для людей планетах, під якими розгортаються цілі цивілізації. Ці концепції не нові для наукової фантастики, вони є загальновпізнаваними й базуються на екстраполяції досягнень сучасної науки в далекій перспективі. У творі такі «декорації» є тлом для висвітлення серйозної суспільно-політичної проблематики, однак і в цьому В. Єшкілєв не є новатором. Сучасні прогнози письменників-фантастів щодо майбутнього людства часто невтішні, адже глобальні проблеми початку ХХІ ст., закорінені в століття ХХ, дійсно не дають підстав для футурологічного оптимізму. Роман В. Єшкілєва «Тінь попередника» є частиною дискурсу художнього передбачення похмурого прийдешнього землян, які, кількісно й якісно накопичуючи технології, захоплюючи всесвіт, не в змозі розвинути чи бодай вберегти суто людське в собі: цінності співчуття, взаємної поваги, рівності, демократії тощо. У «Тіні попередника» майже відсутні ситуації вияву теплих людських стосунків, заснованих на довірі, любові, турботі. Складається враження, що інтеракції між людьми стають такими самими автоматизованими, стандартизованими, як способи виробництва, й одночасно - орієнтованими на постійний пошук вигоди, прибутку, шляхів задоволення потреб або покращення матеріального, соціального, політичного становища за рахунок іншого. На глобальнішому рівні у творі постають проблеми протистояння громадян антидемократичним режимам, відповідальності науковців за свій винахід тощо. Зокрема, у розвитку сюжетної лінії повстання експлуатованих людських клонів проти антигуманного ставлення до них репезентовано широко осмислену фантастикою тему стосунків творіння й творця, який не бажає чи не готовий відповідати за створене, не визнає свій витвір рівним собі. Генетично ця проблема сягає роману «Франкенштейн, або Сучасний Прометей» Мері Шеллі (1818), а в науковій фантастиці ХХ ст. вона неодноразова оприявнювалася в зображенні долі людських клонів - згадаймо, наприклад, антиутопію «Прекрасний новий світ» Олдоса Хакслі (1932), класичний науково-фантастичний роман «Чи сняться андроїдам електровівці?» Філіпа Діка (1964) чи «Хмарний атлас» Девіда Мітчелла (2004), який здобув широку популярність завдяки однойменній екранізації 2012 р. В. Єшкілєв торкається неодноразово сформульованих у цьому контексті питань: які морально-етичні проблеми пов'язані з ідеєю клонування / штучного створення людини і що, зрештою, вважати «критеріями» приналежності до людської раси? Ці питання мають глибше підґрунтя, ніж просто науково-фантастична гіпотеза, адже асоціативно скорельовані на проблеми людяності як такої, надання рівних прав усім верствам населення, націям, соціальним групам тощо.

У романі «Тінь попередника», як у космічних операх розважального характеру, простежується дотримання й інших архаїчних традицій, що «не вписуються» у світоглядну систему індустріального й постіндустріального суспільства. У творі наявний такий суто «антуражний» мотив, як ритуальні поєдинки з холодною зброєю, причому особливої епатажності сцені двобою додає кілька відповідних чинників. Бій відбувається публічно, на арені, на життя бійців глядачі ставлять гроші; бійці є жінками, й - найбільш шокуюче - вони виступають оголеними: «В синьому кутку готувалася до бою Тена. Окрім вузького золотистого поясу з гербами суддівського клану, на ній не було жодного одягу. Глядачі могли оцінити пружне тіло білявої десантниці, її розвинуті м'язи і впевнену стійку досвідченого бійця» [2, 163]. Загалом у романі відчутна тенденція до об'єктивації жіночого тіла, характерна для маскулінної прози, до якої можна віднести класичні космоопери: попри авторську інтенцію презентувати героїнь в активній суспільній позиції, - як солдатів, учених, революціонерок тощо - вони переважно зображені як об'єкт сексуального бажання фокального персонажа-чоловіка, що увиразнюється деталями портретних описів, наприклад: «Шерма стоїть упевнено й нерухомо, немов вилита з міді статуя древньої богині. Її волосся заплетене у хвіст, спина вигнута, а на різко окресленому підборідді темніє зваблива ямка. Голі ступні її струнких ніг утоплені у високому ворсі килима. М'яке світло плафонів ніжно торкається її оксамитової шкіри та світлої тканини короткого платтячка» [2, 250].

Натомість прикладів об'єктивації чоловічого тіла жінкою-фокалом у романі віднайти не вдалося (єдиним жіночим фокальним персонажем є баронеса Ґвен Вей, «наративна партія» якої у творі порівняно лаконічна). Жінки в романі на законних підставах виконують увесь спектр соціальних ролей, здебільшого зумовлених їхнім становим та родовим походженням: від упослідженого «живого товару» і традиційної ролі матері й дружини в патріархальній сім'ї - до вчених- дослідників, солдатів і навіть носіїв напівмістичних таємних знань, які є важелем у політичній боротьбі. Образ жінок-піфій, або Знаючих, викликає стійкі асоціації з аналогічним у культовому циклі романів Френка Герберта «Дюна»: сестри Бене Джессеріт, представниці жіночої релігійно-політичної організації, як і піфії у творі В. Єшкілєва, володіють надлюдськими здібностями й значно впливають на долю людства у всесвіті. Строкатість моделей жіночої поведінки в романі «Тінь попередника», на нашу думку, вписується в еклектичну модель всесвіту, притаманну космоопері.

Ще однією з ознак масовості «Тіні попередника» є схематичність персонажів. Не всі центральні герої аналізованого роману є повноцінними характерами. Це радше типажі, кожен з яких можна визначити кількома словами: «фатальна жінка», шпигунка й революціонерка Шерма; «розумний плебей» слідчий Марков; перейнятий долею Імперії та всесвіту загалом «Обраний» генерал Теслен тощо. У творі майже відсутні глибокі рефлексії персонажами ситуацій, у які вони потрапляють, - автор зосереджується на зовнішньому описі подій, а не на їх сприйнятті героями. Головним засобом характеротворення виступає вчинок, але вчинки пересонажів здебільшого продиктовані їхніми політичними, економічними або науковими інтересами, що врешті представляє їх дещо однобічно й фрагментарно. На відміну від класичної космоопери початку ХХ ст., у творі В. Єшкілєва відсутній головний герой, навколо якого вибудовуються сюжетні колізії. Поліфонія наративних голосів, притаманна сучасній науково-фантастичній та фентезійній літературі, використана в «Тіні попередника», на нашу думку, не виконує своєї ролі: заплутаність сюжетних ліній і велика кількість героїв ускладнюють сприйняття твору й не дозволяють авторові уповні розкрити як характери, так і проблемно-тематичний рівень твору. З іншого боку, «Тінь попередника» - лише перша частина запланованої автором трилогії «Фаренго», відтак можна сподіватися на подальше поглиблення образів героїв. При цьому установка на великий обсяг історії, поділеної на кілька книг, наштовхує на думку про вже згадувану гігантоманію космоопери й серійність масової літератури.

Крім вищеназваних, у романі функціонують й інші розтиражовані штампи «космоопери»: образ Зоряного Флоту; проблема низького рівня життя непривілейованого населення; образ ворожої раси «рептилоїдів», «ящерів» (що давно стали загальником жанру й удостоїлися неодноразового пародіювання); таємні угруповання «Знаючих» та «Обраних», що володіють містичними, ненауковими знаннями про устрій всесвіту; мотив пошуків колиски розумного життя - попередників людства - за допомогою древніх артефактів (цей мотив можна розглядати як іманентну потребу пошуку Бога, попередника, творця, яка є в будь-якої мислячої істоти, навіть якщо вона вважає себе атеїстом).

Схематичність образів персонажів в аналізованому творі, свідома авторська орієнтація на епатування читача описами еротичних сцен, насильства, убивств, тортур надають підстави класифікувати «Тінь попередника» як яскравий зразок масової літератури, зокрема «космоопери», що на рівні форми (а часто - і змісту) наслідує найпопулярніші, найуспішніші комерційно «формули» західного зразка. «Тінь попередника» позбавлена будь-яких виявів національної специфіки, крім української мови написання. Така «національна нейтральність» не перекреслює значення твору: Україна є органічною частиною загальносвітового культурного процесу, і відмежовуватися від його надбань, зокрема й в царині масового мистецтва, - не найкраща стратегія. Космічна опера як жанр має безліч прихильників, яких українські фантасти не можуть ігнорувати. Реалізація серйозної проблематики через посередництво напруженого, почасти розважального сюжету із використанням знайомих «наївному» читачеві фабульних формул - це можливість впливу на світоглядні установки реципієнта, що використовується творцями масової літератури.

єшкілєв науковий фантастичний роман

Список використаних джерел

1. Space Opera // The Encyclopedia of Science Fiction. - Last edition: December 15, 2015. - Access: http://www.sf-encyclopedia.com/entry/space_opera.

2. Єшкілєв В. Тінь попередника / Володимир Єшкілєв. - К.: Ярославів Вал, 2011. - 393 с.

3. Игняшкин С. Г. К проблеме определения субжанров научно -

фантастического дискурса / С. Г. Игняшкин // Вестник МГПУ. Журнал Московского городского педагогического университета Серия «Филология. Теория языка. Языковое образование». - 2012. - № 2 (10). - С. 95-100.

4. Космічна опера [Електронний ресурс] // Wikipedia. - Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Космічна_опера.

5. Невский Б. Три лика космооперы [Электронный ресурс] / Борис Невский // Книжный ряд. - 2005. - № 19. - Режим доступа: http://old.mirf.ru/ Articles/art652. htm.

6. Олійник С. Інтертекстуальні виміри роману Володимира Єшкілєва «Тінь попередника» [Електронний ресурс] / Світлана Олійник // Синопсис: текст, контекст, медіа. - К.: Київський університет імені Бориса Грінченка, 2013. - Вип. 1. - Режим доступу: http://elibrary.kubg.edu.Ua/1712/1/S_ Oliinyk_Synopsys_ 1_GI.pdf.

7. Олійник С. Моделювання образу Іншого в сучасній українській фантастичній прозі / Світлана Олійник // Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. - Бердянськ, 2016. - Вип. Х. - С. 214-- 222.

8. Скоркин К. Краткий гид по космической опере (от халтурной жвачки про космолеты - к постмодернистской самоиронии) [Электронный ресурс] / Константин Скоркин. - Режим доступа: https://gorky.media/context/kratkij-gid-po- kosmicheskoj-opere/

9. Хороб С. Роман «Тінь попередника» Володимира Єшкілєва як жанр наукової фантастики / Соломія Хороб // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. - Івано-Франківськ, 2014-2105. - С. 267-272.

10. Хороб С. Жанрові особливості української фантастики кінця ХХ - початку ХХІ століть: дис.... канд. філол. наук / Соломія Степанівн Хороб. - Івано-Франківськ, 2017. - 234 с.

Размещено на Allbest.ru