Художньо-стилістичні особливості лірики Рьокана

Размещено на http://www.allbest.ru/

Художньо-стилістичні особливості лірики Рьокана

Трущак В.І.

викладач японської мови Національного університету «Львівська політехніка»

Анотація

Статтю присвячено аналізу художньо-стилістичних особливостей лірики Рьокана, зокрема особливостям використання Рьоканом художньо-стилістичних засобів і особливостям його індивідуального стилю.

Ключові слова: японська поезія XIX століття, танка, художні особливості, стилістичні особливості, поезія Рьо- кана

стилістичний лірика рьокан

Аннотация

Статья посвящена анализу художественно-стилистических особенностей лирики Рёкана, в частности особенностям использования Рёканом худо- жественно-стилистичестких средств и особенностям его индивидуального стиля.

Ключевые слова: японская поэзия 19 века, танка, художественные особенности, стилистические особенности, поэзия Рёкана.

Summary

The article is devoted to the analysis of the artistic and stylistic features of Rokan's lyric poetry, in particular the features of using artistic-stylistic tools and his individual style.

Key words: Japanese poetry of the 19th century, tank, artistic features, stylistic features, poetry of Ryokan.

Постановка проблеми. У зв'язку з малодослідженістю теми та інтересом до традиційного напрямку японської поезії XIX століття, до якого належить і танка Рьокана, а також з урахуванням вагомості творчості Рьокана в японській літературі та її актуальності для сучасного читача, необхідним є дослідження того, як автор застосовує художньо-стилістичні засоби, і визначення особистого стилю письменника, що дозволить краще дослідити японську дзен-буддійську поезію в цілому і допоможе подальшим дослідженням японської літератури.

Аналіз останніх досліджень і публікацій з даної теми. Творчість Рьокана є малодослідженою. Дональд Кін у праці «Японська література XVП-XIX століть» (1978 рік) розглядає стилістичні аспекти творчості Рьокана і частково зачіпає тематику його творчості, а Бондаренко в праці «Розкоші і злидні японської поезії» (2010 рік) розглядає стилістичні особливості творчості Рьокана, а також тематику і провідні мотиви його творчості. Проте ні Кін, ні Бондаренко не вказують, якими художньо-стилістичними прийомами користується вищезгаданий автор.

Метою статті є виявити художні та стилістичні особливості танка Рьокана. Завданнями дослідження є: визначити основні художні засоби японської лірики, визначити поняття «танка» і значення танка в японській літературі, виділити провідні мотиви танка Рьокана, визначити художні та стилістичні особливості танка Рьокана. Об'єктом дослідження є вірші в жанрі танка Рьокана. Предметом дослідження є художньо-стилістичні особливості танка Рьокана. Матеріалами дослідження є 99 поезій танка Рьокана. Методи дослідження: біографічний метод (вивчення біографії поета, визначення впливу життєвих обставин на творчість поета, визначення біографічних мотивів у його творчості), контекстуальний аналіз (визначення впливу світобачення поета на його твори), стилістичний аналіз (виявлення прийомів індивідуально-авторського використання мовних засобів, дослідження особливостей творчості письменника).

Виклад основного матеріалу дослідження. Для того, щоб краще зрозуміти стиль Рьокана, необхідно ознайомитися з його біографією. Рьокан, справжнє ім'я якого було Ямамото Ейдзо, народився наприкінці 1758 р. у невеличкому рибальському селі Ідзумодзакі, що в провінції Етіго (нині преф. Нііґата), в родині старости цього села, місцевого синтоїстського священика, який через звинувачення в заколоті, спрямованому на реставрацію в країні імператорської влади, в 1795 р. покінчив життя самогубством, утопившись у р. Кацура [1, с. 403] . Хоча, як говорить Д. Кін, Рьокана часто сприймають більше як дивака-монаха, який грався з дітьми, ніж поета, або як неосвіченого сільського священника, але сімейні обставини дають підстави вважати, що Рьокан був зовсім непростою постаттю [2, с. 338]. За словами Бондаренка, мати майбутнього поета, філософа і чудового каліграфа, була родом з о. Садо, що в Японському морі, і, окрім Рьокана, народила ще трьох хлопчиків і трьох дівчаток. Оскільки родина Рьокана була досить заможною, всі діти змогли отримати гарну на той час освіту. Рьокан до вісімнадцяти років навчався в конфуціанській школі м. Дзідзодо, де, окрім китайської мови, вивчав китайську класичну літературу, а також філософсько-релігійні трактати Конфуція (551-479 рр. до н.е.), Лаоцзи (570-490 рр. до н.е.), інших відомих китайських та японських філософів і релігійних діячів, зокрема Кукая (Кобо Дайсі, 774-835 рр.), Сайтьо (767-822 рр.), Ейсая (1141-1215 рр.), Догена (1200-1253 рр.). Попри те, що він, як старший син, мав змінити свого батька на посаді синтоїстського священика і старости села, Рьокан умовляє батька відпустити його до монастиря Косьодзі, яий знаходився в сусідньому селі Амадзе й належав до дзен-буддійської секти Сото, заснованої Доґеном. Разом зі своїм новим учителем Кокусеном юнак подорожує до м. Тамасіма, що на узбережжі Внутрішнього Японського моря, і після повернення із цієї подорожі в 1779 р. остаточно вирішує прийняти постриг і стати дзен-буддійським ченцем у храмі Енцудзі. Саме Кокусен дав молодому хлопцеві нове ім'я Рьокан, яке означало «гарний» і «великодушний». У храмі Енцудзі Рьокан провів майже дванадцять років. Після смерті вчителя в 1791 р. він протягом шести років подорожує країною, зупиняючись на короткий час у відомих і маловідомих гірських храмах, ретельно вивчає в храмових бібліотеках давні рукописні буддійські трактати, знову вирушає в дорогу, просить милостиню, ночує, де доведеться. Дізнавшись про смерть батька, Рьо- кан у 1795 р. повертається до свого рідного села Ідзумодзакі, поблизу якого на узбережжі Японського моря, в місцевості під назвою Ґомото він випадково натрапив на покинуту кимось хижку, де й оселився. Згодом Рьокан перебирається на гору Ку- ґамі, що в кількох кілометрах від Ідзумодзакі, на вершині якої знаходився храм Кокудзьо буддійської секти Сінґон, зведений ще за давніх часів. Поблизу цього храму, поруч із джерелом та стежкою, яка вела до села, він будує собі крихітну домівку з хмизу й трави, яку назвав «Ґоґоан» (досл.: «п'ять мірок рису») і в якій прожив майже 20 років. Збираючи милостиню по ближніх селах, поет полюбляв розмовляти з простими селянами, не цурався випити з ними саке, а то й затриматися на кілька днів у якогось гостинного господаря [1, с. 403-405]. Один із таких господарів і приятелів Рьокана на ймення Кера Йосісіге пізніше згадував: «Учитель був сповнений божественного розуму, який, здавалося, бив струменем іскор. Його постать і обличчя були схожі на постать і обличчя святого. Він був великим, високим, худим і охайним, мав високий ніс, а очі його нагадували очі птаха. Сором'язливий і незграбний, із постійною усмішкою на вустах, він ніби розливав довкола себе неймовірну чистоту, величезну радість і глибоке співчуття. Казали, що зустріч із ним схожа на несподіваний прихід весни похмурої зимової днини... Учитель гостював у мене довгий час. Усі члени родини якимось природним чином умиротворялися, і ця атмосфера спокою й умиротворення панувала в оселі ще довгий час після його від'їзду. Розмовляючи з ним, ти відчував, як очищається твоя душа. Учитель не навчав сутрам, не радив, як краще жити. Він підкидав хмиз до жаровні, сидів у позі медитуючого у вітальні, ніколи не торкався у своїх бесідах ні поезії, ні моралі. Добрий і простий, учитель однією своєю доброчесністю змінював людей на краще... Коли він перебував у своїй хижці в горах, здавалося, що до нього злітаються всі польові й гірські пташки. Особливо його любили синички та снігури. Вони влаштовувалися в нього на голові, сідали на руки, коли він писав, на пензлик. Можливо, саме в цьому була таємниця краси його каліграфії» [5, с. 7]. Джон Стівенс у своїй праці подає і інші цікаві факти про Рьокана, як от випадок, коли одного разу Рьокан мандрував із молодим монахом. В одному чайному будинку їм запропонували страву з рибою. Молодий монах не доторкнувся до риби згідно з ортодоксальною буддистською традицією, але Рьокан проковтнув її в один момент.

«Ця страва з рибою, ти ж знаєш», - сказав монах Рьокану.

«Так, це було дуже смачно», - відповів Рьокан с усмішкою.

Увечері вони зупинилися у фермера і наступного ранку монах жалівся: «Блохи кусалися як божевільні, і я не спав всю ніч. Але ти спав як малятко. Чому?». «Я їм рибу, коли пропонують, і я дозволяю блохам і комарам бенкетувати на мені. Це зовсім не бентежить мене». Рьокан спав під москітною сіткою, щоб захистити комарів - уві сні він міг випадково нанести їм шкоду. І залишав одну ногу назовні, щоб комарам не було надто голодно [3]. Із літами, особливо взимку, Рьокану стає все важче підніматися на гору Куґамі до своєї гірської оселі «Ґоґоан», де він прожив стільки років. На початку зими 1816 р. він назавжди покидає свою трав'яну хижку й переселяється на узгір'я, придбавши крихітну хатинку поблизу синтоїстського храму Отоко. Згодом, відгукнувшись на наполегливі запрошення свого давнього приятеля Кімури Мотоемона, заможного землевласника із села Сімадзакі, Рьокан перебирається жити до його маєтку. Саме тут у 69-літньому віці він уперше знайомиться з молодою черницею Тейсін, якій на той час виповнилося лише 27 років і яка за п'ять років до цього, розлучившись зі своїм чоловіком, пішла служити в монастир. Із дитинства закохана в поезію, красуня Тейсін була в захваті від знайомства з Рьоканом, якого обожнювала й щиро кохала до кінця його днів. Вона стала для поета кращим другом і вірною турботливою служницею. Улітку 1830 р. Рьокан тяжко захворів на дизентерію. Стан його здоров'я поступово погіршувався. Біля хворого постійно чергували його рідний брат Юсі та Тейсін, змінюючи один одного [1, с. 405]. Згодом у своєму щоденнику Тейсін запише: «Увесь час я поруч із ним. Стежу за його станом і вдень, і вночі. Розуміючи неминучість смерті, я переповнена печаллю» [5, с. 13]. За життя Рьокан жодного разу не видав друком своїх віршів. Лише через декілька років після його смерті Тейсін зібрала докупи все, що зі слів поета записувала сама і що знайшла у його численних друзів та знайомих, яким він щедро роздавав власні вірші, каліграфічні написи тощо, і видала книгу поетичних творів Рьокана під назвою «Роса на лотосі» - «Хатісу-но цую») [1, с. 406].

Помітно, що Рьокан належить до поетів, які намагаються зберегти традиційні форми поезії в період, коли в поезії з'являється тенденція до відходу від традиційних форм і утвердження нового змісту. Але разом із тим порівняно з класичною поезією художні прийоми в застосуванні Рьокана набувають дещо іншого змісту. Також потрібно відзначити і формальні особливості їх застосування, оскільки, крім зміни змісту, можна помітити і значну зміну у формі художніх прийомів порівняно з класичною поезією.

Макура-котоба є одним із часто вживаних Рьоканом художніх засобів. У проаналізованому матеріалі макура-котоба - сло- ва-зачини, зустрічаються 10 разів. У дослідженому матеріалі зустрічається лише 4 види макура-котоба: hisakata по (3 рази), ashibiki по (4 рази), ат^иті (1 раз), кшатакига (1 раз). Хоча макура-котоба перекла дається як слово-узголів'я і мало б завжди стояти на початку слова, в деяких танка Рьокана знаходимо новаторство - появу макура-котоба не тільки в першому, а й у наступних рядках вірша. Наприклад, у поезії ^Й^ЮШЙЬЙйЛЩ^ЙЯ^^зШевЬіті о ikanitowaba hisakata по ате ШгеЬа Шге kaze ШкаЬа Шке «Якщо мене, самітника, спитають: «Як жити?», «Просто жити!» - відповім... «Хай ллють дощі, Вітри хай завивають» [4, с. 224] можемо помітити, що макура-котоба hisaka.ta по ате) знаходиться не в першому, а в третьому рядку. Іншим прикладом такого використання макура-котоба є вірш уикі по уо піпе2атеїе кікеЬа кагі ga пе то amazumi sora о nazumi tsutsuyuku «Прокинувся Засніженої ночі, Почувши, Як в одвічних небесах Косяк гусей знесилених ґелґоче» [4, с. 245] бачимо макура-котоба ( атагиті soгa ) в четвертому рядку. Такі зміни пов'язані з тим, що, на відміну від поетів середньовіччя, Рьо- кан скоріше пристосовує макура-котоба до змісту свого вірша, жертвуючи розміщенням макура-котоба заради виконання свого авторського задуму. Але макура-котоба переважно все ж знаходиться на тому місці, де б за каноном йому слід бути, як, наприклад, у вірші ashibiki по тоата о tsutau кокетки по kasuka пі ware wa sumiwataгu като «Струмочком, Непомітним серед моху Могутніх гір, Я теж через життя Течу собі, старіючи потроху» [4, с. 86].

Ута-макура - епітети-топоніми, зустрічаються в поезії Рьо- кана дещо частіше, ніж макура-котоба. У дослідженому матеріалі ута-макура з'являється 13 разів. Якщо порівняти застосування ута-макура в танка Рьокана і в класичній японській поезії, то можемо помітити, що Рьокан набагато частіше використовує ута-макура місцевостей своєї рідної провінції Етіго (як уже згадувалося, зараз це префектура Ніігата), ніж ута-макура з інших місцевостей, більш звичні для класичної японської поезії. При цьому ута-макура в танка Рьокана функціонують так само, як і в класичній поезії. Рьокан вживає такі ута-макура: 'ЙМШ asajihaгa, ®^^^іуаМко Іяхіко (місцевість в префектурі Ніігата), ®^ЮФ^шпокаті Ісонокамі (назва давнього синтоїстського храму в передмісті Тенрі, префектура Нара), sado Садо (острів в японському морі, батьківщина матері поета), агшті Арісомі (давня поетична назва затоки Тояма в Японському морі. У ній знаходиться острів Садо), ¦ФіЯИ oyamada Оямада (назва місцевості поблизу Токіо), й ^ тоатиго Івамуро (місцевіть в префектурі Ніігата) , musashi `Мусаші' (місцевіть в префектурі Ніігата), XX ок^о Отого (місцевіть у префектурі Ніігата), ХЙ оїотіуа Отомія (назва храму, розташованого на півдні Японії), Щі ^аті Кугамі (гора в префектурі Ніігата, де мешкав поет), Ш к^і

Коші (місцевість на півночі Хонсю, куди входила і батьківщина поета), ЙШ shirayama Шіраяма (назва гори в Коші). Рьокан найчастіше використовує ута-макура для того, щоб передати свої почуття, пов'язані зі спогадами. Так, наприклад, спогади про матір проявляються в образі острова Садо, зокрема, в такому вірші: Ь&'О&РЬtarachine no haha ga katami to asayuu ni sado no shima be to uchimitsuru kamo 'То ввечері, То раптом на світанні Матусі образ в пам'яті сплива, Як силует Садо В густім тумані [4, с. 183]. У деяких випадках ута-макура вживається в більш звичному для нас значенні, як, наприклад, у вірші А kodomorayo izaide inamu iyahiko no oka no sumire no hana ni oimi ni Гей, дітлахи! Фіалки запашні Побачите, - Ходімо в Іяхіко! - Там найгарніші квіти навесні! [4, с. 161]. Тут автор намагається за допомогою ута-макура викликати в нас асоціації щодо місця, що наповняє вірш, і робить його зміст глибшим.

Дзьо-котоба - великі за формою епітети, є найпоширенішим прийомом у поезії Рьокана. У дослідженому матеріалі дзьо-котоба зустрічається 21 раз. Дзьо-котоба роблять танка більш художньо довершеними і подібними до класичної японської поезії, але разом із тим вони ускладнюють сам вірш, роблячи його сприйняття важчим. При цьому сам вірш дещо втрачає щирість через свою складність. Наприклад, у вірші isonokami kozo no furuno no sumiregusa ima wa harube to saki ni keru kana В Ісонокамі На полях одвічних, Вітаючи сьогоднішню весну, Квітують знов Фіалки тогорічні [4, с. 168] можна помітити, що конструкція kozo no furuno nosumiregusa і виглядає доволі складно, і важко сприймається, але разом із цим вона надає поезії вигляд, подібний до класичної поезії. Ще складніше, займаючи аж три перших рядки вірша, виглядає дзьо-котоба в танкаaki no yo no tsuki no hikari o miru goto ni kokoro mo shinu ni i nishi e omooyu Сиджу один Під мі-сяцем понуро І в цю осінню нескінченну ніч Зі смутком в серці Згадую минуле [4, с. 237]. Слід урахувати, що у своєму прагненні зробити поезію близькою до класичної Рьокан заходить ще далі і створює складну конструкцію, поєднуючи макура-котоба і дзьо-котоба, створюючи великий епітет, який займає більшу частину вірша. Як у поезії ashibiki no ko no yamazato no yuzukiyo ho no kani miru wa ume no hana kamo Під місяцем, Що ледь осяяв світ, Крізь сутінки вечірні Проступає В селі гірському сливи білоцвіт [4, с. 166], конструкцію ЮААШashibiki no ko no yamazato no yuzukiyo, яка, по суті, є дзьо-котоба, можна умовно розділити на макура-котоба fcL AA®ttashibiki no ko і власне дзьо-котоба ko no yamazato no yuzukiyo. Отже, дзьо-котоба слижить Рьока- ну як засіб, що прикрашає поезію, хоч і дещо ускладнюючий її.

До хонкадорі - посилання на вірші інших поетів - Рьокан удається доволі рідко. Це всього 3 поезії з матеріалу роботи. Серед них можна виділити 2 види хонкадорі: алюзії на твори поетів-буддистів і алюзії на твори з класичних антологій, позбавлені серйозного змісту. Зокрема, алюзією на поетичний твір під назвою «споконвічний образ» одного із засновників дзен-буддизму Догена є «заповіт» Рьокана: katamitote nanika nokosaramu haru wa hana natsu hototogisu aki ga momijiba Що я залишу в спадок? Навесні - Вишневий цвіт, Улітку - спів зозулі І золото кленове - восени [4, с. 249]. Тут поезія набуває нового змісту за рахунок уведення автором ліричного героя, який задумується про те, що він залишить після себе, що доповняє глибину образів, використаних Догеном. І хоча, на відміну від оригіналу, Рьокан не згадує про зиму, але це не шкодить віршеві, оскільки суть вірша Рьокана - передача роздумів, а не образів природи як у Догена, а тому відсутність згадки про зиму не є вирішальною деталлю. Зовсім іншим настроєм проникнута танка, де Рьокан використовує хонкадорі на вірш імператора Нінтоку з Коджікі:

Мотогаїо tetazusaharite їіаги по по пі wakana о tsumeba їапшМки аги капа Як весело мені, Обранцю долі, Зривати першу зелень молоду Пліч-о-пліч з дітьми У веснянім полі! [4, с. 162]. Образ красуні з Кібі Рьокан заміняє образом дітей, а також невеликі зміни часток перетворюють настрій поезії на менш серйозний.

Енго - слова, які пов'язані з певною порою року або настроєністю, зустрічається рідко. Наприклад: таїагепНМ hana wa ^шМка Лігк^іїе уата wa аоЬа пі пагі пі кеш капа Вишневий цвіт, Такий жаданий, милий, Вже облетів, І листя молоде, Мов килимом, гірські покрило схили [4, с. 179]. Юка- рі-котоба - гра слів - у матеріалі роботи не спостерігається. Це пов'язано, перш за все, з тематикою самої поезії, оскільки в танка Рьокана переважають буддійські і автобіографічні мотиви і описи природи, для яких використання вищезгаданих художніх засобів не є необхідними. Крім того, насиченість поезій джьо-котоба і макура котоба залишає мало простору для застосування таких художніх засобів, як енго і юкарі-котоба, оскільки вірші, побудовані навколо макура-котоба чи дзьо-ко- тоба, залишають мало місця для енго і майже унеможливлюють використання юкарі-котоба.

Як уже можна було помітити, поезія Рьокана переповнена архаїзмами. Це можна підтвердити і словами Кіна, який називає Рьокана найкращим схильним до архаїзмів поетом XIX століття [2, с. 339]. Можна згодитися з Кіном і в тому, що в поезії Рьо- кана відчувається вплив Манйошю і дещо менше - Кокіншю [2, с. 350]. Але разом із тим поезія Рьокана не є наслідуванням класичних антологій. Манйошю і Кокіншю стають для Рьокана базою, на основі якої він творить свою поезію. Беручи прийоми з класичних антологій, Рьокан пише поезію Нового Часу.

Дуже важливою є особистісна складова частина у творчості поета, яка виражається в біографічних мотивах танка. Як уже згадувалося раніше, переважна більшість ута-макура є назвами місцевостей із батьківщини Рьокана, тому не дивно, що переважна більшість автобіографічних мотивів створюється саме на їх основі. Важливо, що Рьокан, попри свою прив'язаність до поетичної традиції, уникає вживання в танка тих назв місцевостей, в яких він не був, що дозволяє йому уникнути «заїжджених» образів і мотивів, вносячи новий подих в японську поезію класичного взірця. Тим не менше, автобіографічні мотиви не є тільки спогадами про певні місцевості і використання ута-макура. Часто темою вірша стає певна подія з життя поета. Зокрема, очікуючи Тейсін, Рьокан пише: Аи^и їо тайі піshi Ьіїо wa кіїагікегі іта wa аітіїе папі ка omowamu Коли? Коли? Та, на яку чекаю, Нарешті прийде? І вона прийшла! Її лиш бачити - я інших мрій не маю [4, с. 247]. Іншим прикладом є танка, написана Рьоканом під час хвороби: ШАААИ^к^^АшитіЬі пі ashi sashikubete fuseredomokotabinosamukiharani toorinuПриліг біля жаровні, Щоб зігріти Замерзлі ноги, Та нічний мороз Проймає до нутра несамовито [4, с. 243]. У цих танка, крім того, що тут присутні автобіографічні мотиви конкретних моментів життя, важливо відзначити, що поет відвертий зі своїм читачем, не приховуючи свої почуття, прямо виказуючи свої емоції.

Серед автобіографічних мотивів виділяється також мотив самотності. Ці поезії пройняті смутком, спогадами за минулим. Ось одна з таких поезій: Lyukuakinoawareotare ni kataramashiakazakoiretekaeruyugureКому мені розповісти про сум Цієї осені, Що вже відходить? Вечір. Додому кошик лободи несу [4, с. 236]. Потрібно врахувати, що, будучи поетом, Рьокан за-лишався і буддійським монахом, тому в його поезії не могли не бути присутніми буддійські мотиви. Вони виражаються в буддійській символіці і образах, у використанні алюзій на поезію авторів-буддистів. Одним із найбільш поширених у буддійській літературі є образ-символ заходу як напрямку, пов'язаного із смертю людини. Використовує його і Рьокан: oigaminoawareodareni kataramashi tsue o wasurete kaeru yugure Кому мені Свою печаль старечу Повідати? Забувши взять ціпок, Плетусь на захід сонця в тихий вечір [4, с. 191]. Ще один мотив, про який варто згадати, - мотив тлінності життя. Рьокан показує його через опадаючий вишневий цвіт: matarenishi hana wa itsushika chirisugite yama wa aoba ni nari ni keru kana Вишневий цвіт, Такий жаданий, милий, Вже облетів, І листя молоде, Мов килимом, гірські покрило схили [4, с. 179]. Відвертість і емоційність потрібно окремо відзначити як одну з рис стилю Рьокана. Це милування природою, радість від спілкування з дітьми, смуток від самотності, роздуми про буття і смерть. Навіть у буддійській поезії можна помітити вияви емоцій. Ось, наприклад, танка Ш hachi no ko ni sumiretanpopo kokimazete miyo no hotoke ni tatematsuriten В подяку за красу земного світу Підношу буддам В чаші подаянь Фіалок і кульбаб Впереміж квіти [4, с. 171] хоч і є буддійською, але разом із тим і глибоко емоційною, оскільки виражає почуття вдячності. Дуже емоційними є поезії, в яких з'являється образ дітей, як, наприклад, танка akinoamenoharema ni idetekodomoratoyamajitadorebamonosasonureruУ горах із дітьми Залюбки блукав В перервах між осінніми дощами, Допоки низ свитини Не змокав' [4, с. 211].

Висновки і перспективи подальших досліджень. Творчість Рьокана має велике значення для японської культури. На-магаючись зберегти традиційні форми японської поезії, Рьокан фактично оновлює їх і дає їм нове життя, за що його і визнають як великого поета. Щодо самої особистості Рьокана важливо зазначити, що, хоча його і часто сприймають тільки як дива- ка-монаха, але він був освіченою людиною і, попри свої «дивацтва», є визначною постаттю в літературі і взагалі в культурі Японії. Значний вплив на його поезію мала філософія дзен-буддизму, його спосіб життя і, частково, події на його життєвому шляху. Застосування художніх засобів японської лірики в Рьо- кана дещо відхиляється від звичної норми. Зміни торкаються розміщення макура-котоба, вибору ута-макура для поезій, застосування дзьо-котоба, використання хонкадорі. Так, ма- кура-котоба в деяких випадках переміщається з першого рядка на прикінцеві, серед ута-макура використовується більше місць із батьківщини поета, ніж традиційних, дзьо-котоба в поєднанні з макура-котоба утворюють складні конструкції, а хонкадо- рі часто приводять до втрати серйозності змісту. У творчості Рьокана можна виділити такі риси авторського стилю: автобі-ографічність, наявність буддійських мотивів, щирість поета, емоційність. Відповідно до рис стилю можна помітити такі мотиви, як: автобіографічні, самотності, тлінності життя, милування природою, спілкування з дітьми.

Перспективними для подальших досліджень є тематика танка Рьокана, тематика і художньо-стилістичні особливості танка Рьокана, китайськомовна поезія Рьокана.

Література

1. Бондаренко І.П. Розкоші і злидні японської поезії: японська класична поезія в контексті світової та української літератури. К.: Видавничий дім Петра Бураго. 2010. 566 с.

2. Кин Д. Японская литература XVII-XIXстолетий. М.: Наука. 1978. 432 с.

3. Стивенс Д. Мастера Дзен. Рёкан. М: Евразия, 2012, 21 с. URL: http://graf-mur.holm.ru/classic/classic13.htm(дата звернення 16.03.2018).

4. Рьокан. Вибрані поезії. К.: Грані-Т, 2008. 264 с.

5. Ryokan. Recueil de l'ermitage au toit chaume: poems traduits du japonais par Cheng Wing fun and Hervy Collet. Millemont. Moundarren, 1994. 99 p. Трущак В. И. Художественно-стилистические особенности лирики Рёкана

Размещено на Allbest.ru