Відтворення образної структури поетичного твору як перекладознавча проблема (на прикладі вірша Марини Цвєтаєвої "Читатели газет" та його українського й чеського перекладів)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відтворення образної структури поетичного твору як перекладознавча проблема (на прикладі вірша Марини Цвєтаєвої «Читатели газет» та його українського й чеського перекладів)

Зайченко Н.Ф.,

кандидат філологічних наук, професор кафедри іноземних мов Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури

Паламарчук О. Л., кандидат філологічних наук, завідувач кафедри слов'янської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Анотація

У статті на прикладі українського і чеського перекладів вірша М. Цвєтаєвої «Читатели газет» розглядаються теоретичні питання перекладності/неперекладності образної структури поетичного твору в їх проекції на перекладацьку практику. у процесі зіставлення текстів оригінального вірша та його українського (В. Богуславська) і чеського (Г. Врбова) перекладів з'ясовано, що автори досягли досить високого рівня функціонально-прагматичної адекватності у відтворенні глибинного змісту оригіналу, системи зображально-виражальних засобів і емоційної напруги. Детально розглянуто розгортання поетичної думки М. Цвєтаєвої за допомогою низки словесно-художніх образів, сформованих навколо семантичних домінант, засоби їх образної об'єктивації в тексті. Близькість трьох слов'янських мов сприяла адекватній передачі поетичної образності першоджерела шляхом добору лексичних еквівалентів, калькування і власного мовотворення з урахуванням подібностей/відмінностей у лексичній та морфологічній системах мов оригіналу і перекладу. виявлено окремі випадки модифікації словесно-художніх образів. З'ясовано, що найбільш значної трансформації зазнали цвєтаєвські поетичні образи, сформовані шляхом гри слів, поєднанням в одному контексті одиниць різних стилістичних регістрів та особливо з використанням оказіональних словоутворень. При цьому констатовано, що використання перекладачами інших образних деталей та мотиваторів створення власних образів у перекладі не суперечить загальним принципам цвєтаєвської поетики й особливостям організації образної структури аналізованого вірша. Результати дослідження доповнюють емпіричну базу для теоретичного осмислення проблем перекладності/неперекладності поезії.

Ключові слова: образна структура, словесно-художній образ, семантична домінанта, функціонально-прагматична адекватність, образна трансформація.

Зайченко Н. Ф., Паламарчук О. Л. Отображение образной структуры поэтического произведения как переводческая проблема (на примере стихотворения Марины Цветаевой «Читатели газет» и его украинского и чешского переводов)

Аннотация. В статье на примере украинского и чешского переводов стихотворения М. Цветаевой «Читатели газет» рассматриваются теоретические вопросы перево- димости/непереводимости образной структуры поэтического произведения в их проекции на переводческую практику. При сопоставлении текстов оригинального стихотворения и его украинского (В. Богуславская) и чешского (Г. Врбова) переводов установлено, что авторы достигли достаточно высокого уровня функционально-прагматической адекватности в воссоздании глубинного содержания оригинала, его системы изобразительно-выразительных средств и эмоционального напряжения. Детально рассмотрено развертывание поэтической мысли М. Цветаевой при помощи ряда словесно-художественных образов, сформированных вокруг семантических доминант, и языковые средства их объективации в тексте. Близость трех славянских языков способствовала адекватной передаче поэтической образности первоисточника путем подбора лексических эквивалентов, калькирования и собственного языкотворчества с учетом сходств/различий в лексической и морфологической системах языков оригинала и перевода. Обнаружены отдельные случаи модификации словесных художественных образов. Установлено, что наиболее значительной трансформации подверглись цветаевские поэтические образы, сформированные посредством игры слов, сочетания в одном контексте лексических единиц различных стилистических регистров, особенно с использованием окказиональных словообразований. При этом констатировано, что использование переводчиками других образных деталей, мотиваторов создания собственных образов в переводе не противоречит общим принципам цветаевской поэтики и особенностям организации образной структуры анализированного стихотворения. Результаты исследования дополняют эмпирическую базу для теоретического осмысления проблем переводимости/ непереводимости поэзии.

Ключевые слова: образная структура, словесно-художественный образ, семантическая доминанта, функционально-прагматическая адекватность, образная трансформация.

Zaychenko N., Palamarchuk O. Reproduction of a figurative structure in a poetic work as a translation problem (on the example of the poem by Marina Tsvetaeva «Readers of the Newspapers» and its Ukrainian and Czech translations)

Summary. The article discusses the theoretical issues of translation or non-translatability of the figurative structure of a poetic work, using the example of the Ukrainian and Czech translations of M. Tsvetaeva's poems «Readers of Newspapers», and their projection into translation practice. Comparing the texts of the original poem and its Ukrainian (V. Boguslavskaya) and Czech (H. Vrbova) translations, it was found that the authors achieved a sufficiently high level of functional and pragmatic adequacy in recreating the depth content of the original, its system of graphic expressive means and emotional tension. The development of M. Tsvetaeva's poetic thought was thoroughly analyzed with the help of a number of verbal and artistic images formed around semantic dominants and language means from objectification in the text. The proximity of the three Slavic languages contributed to the adequate transmission of the poetic imagery of the original source through the selection of lexical equivalents, tracing and their own language creation, taking into account the similarities and differences in the lexical and morphological systems of the languages, the original and the translation. There were found few cases of modification of verbal artistic images. It has been recorded that the most significant transformations in Tsvetaeva's poetic images are formed through her poetic play with words, the combination of different stylistic registers of lexical units in one context and, especially, with the use of occasional word formations. At the same time it was highlighted that the use of other figurative details by the translators, their ideas for creating their own images in translation, does not contradict the general principles of Tsvetaeva's poetics and the peculiarities of the organization of the figurative structure of the analyzed poem. The results of the study complement the empirical basis for a theoretical understanding of the problems of translation /non-translatability of poetry.

Key words: figurative structure, verbal-artistic image, semantic dominant, functional-pragmatic adequacy, figurative transformation.

Постановка проблеми

У теорії та практиці перекладу питання відтворення образності поетичного твору посідають чільне місце. Вони розглядаються в загальнішому контексті проблем перекладності/неперекладності поезії в межах літературознавчого чи мовознавчого підходів, ефективності різних моделей поетичного перекладу, визначення критеріїв адекватності тощо. Найбільш ґрунтовним опрацюванням цих та багатьох інших проблем у вітчизняному перекладознавстві двох останніх десятиліть вирізняється монографія А. Савен- ця, в якій, зокрема, цілком слушно наголошується на важливості «утримання зв'язку між теорією і практикою перекладу» [9, с. 11]. З цього погляду на пильну увагу заслуговує поетичний доробок визнаних майстрів поетичного слова, до яких, поза сумнівом, належить Марина Цвєтаєва.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Світове цвєтаєвознавство має значні надбання в дослідженні ідіостилю російської поетеси, в тому числі у висвітленні специфіки її системи зображально-виражальних засобів (О. Айзенштейн,

С.Ахмадєєва, Л. Бабенко, О. Бернат, Л. Бєлошевська, Г Ванєч- кова (Н. Аапескга), І. Воробей, М. Гаспаров, Н. Грицак, С. Губанов, Л. Зубова, І Кулєшова, О. Лаврова, І Міщур, О.Ревзіна, Л. Табаченко, М. Червенка (М. Сетепка), А. Чернець, Н. Черних, Я. Штроблова (ІЙгоЬ^а) та багато інших). Постійним об'єктом зацікавлення вітчизняних і зарубіжних науковців є також практика перекладу цвєтаєвської поезії різними мовами, близькоспорідненими зокрема. Пріоритет у цьому належить перекладам поетичних творів М. цвєтаєвої чеською мовою, відлік яких датується 1916 р. і не переривається дотепер: за останні п'ятнадцять років вийшли друком сім збірок перекладів її творів. Не бракує також уваги до критичного розгляду перекладацької практики чеських авторів (Г. ванєч- кова, Я. Вавра (Т. Vavra), Ф. Кубка (Т. КиЬка), Зд. Матхаузер ^. МаФашег), О. Ріхтерек (О. Richterek), Я. Штроблова та ін.).

Початок перекладів поезії М. цвєтаєвої українською мовою сягає 1967 р.: П. Тичина включив до незакінченої автобіографічної поеми «Марина» свій переклад поезії «Сад» і кількох рядків з інших віршів російської поетеси. 1980-і рр. позначені майстерним перекладом поезії «Неподражаемо лжет жизнь...» Василем Стусом («Ну й химерує лжа життєва...»). На сьогодні маємо не дуже багато звернень українських перекладачів до поетичних творів М. цвєтаєвої, серед яких варто назвати О. Білозерську, М. Борецького, В. Савранську, Р. Скибу, М. Тарнавську. На особливу увагу заслуговує, безперечно, В. Богуславська - автор єдиної збірки цвєтаєвської поезії (168 творів), що вийшла невеликим накладом 2002 р. Що ж до критичного розгляду українських перекладів М. Цвєтаєвої, маємо лише поодинокі приклади аналізу її творів («Новогоднее», «Пригвождена» та деякі ін.). Відсутні, наскільки нам відомо, праці, предметом розгляду яких є система зображально-виражальних засобів у транслатологічному аспекті. Не був об'єктом уваги науковців і вірш М. Цвєтаєвої «Читатели газет» в українському перекладі В. Богуславської, не аналізувався також до останнього часу його чеський відповідник. В одній із наших публікацій предметом розгляду стали лексико-семантичні особливості цього твору та їх чеські відповідники [2]. А втім, наявність перекладів цієї поезії двома слов'янськими мовами дає змогу висвітлити деякі теоретичні проблеми транслатології в їх проекції на перекладацьку практику знаних майстрів перекладу - В. Богуславської та Г Врбової.

Актуальність дослідження визначається неослабною увагою вчених до дискусійних проблем поетичного перекладу, важливістю емпіричного вивчення взаємодії оригінального і перекладного текстів у сфері образно-виражальних засобів як об'єкта перекладознавства. Актуальності нашій розвідці додає оригінальність мовного матеріалу, який донині не був представлений у міжслов'янському просторі.

Об'єкт дослідження - словесно-художній образ (СХО) як конструктивний елемент образної структури поетичного твору і як одиниця перекладу. Предметом аналізу виступають лінгвістичні механізми відтворення образної структури поетичного твору в перекладі. Матеріал розвідки - вірш Марини Цвєтаєвої «Читатели газет» [11] та його переклади українською [12] і чеською [15] мовами.

Метою статті є - на основі зіставного лінгвопоетичного аналізу обраних творів визначити особливості відтворення в перекладах образної структури поезії М. цвєтаєвої з точки зору функціонально-прагматичної адекватності.

Методи аналізу. Задля вирішення окреслених у роботі завдань використано структурно-семантичний і зіставний методи, а також методики компонентного і контекстуального аналізу. Об'єктивність і наукова достовірність результатів дослідження забезпечується використанням спільного для декодування вихідного і цільового текстів принципу: від семантичного простору слова як ядра формування художнього образу до семантичного простору тексту як цілісної образної структури [2, с. 61-62]. З'ясований у такий спосіб інтенційний зміст оригінального і перекладних текстів слугує основою для порівняння лінгвістичних механізмів адекватного відтворення образної структури першотвору в перекладі.

Виклад основного матеріалу. Теоретична частина. У трактуванні понять «художній (поетичний) образ», «словесний образ», «словесний художній образ» поділяємо точку зору, започатковану фундаментальними працями В. фон Гумбольдта, О. Потебні, М. Бахтіна, В. Виноградова, Г. Винокура і представлену на сучасному етапі низкою ґрунтовних розвідок із проблем поетичного мовлення загалом та його сутнісних ознак зокрема (Н. Валгіна, М. Гаспаров, В. Григор'єв, В. Кожи- нова, ї. Левий (J. Levy), Д. Лихачов, Ю. Лотман, М. Степанов,

З.Тураєва, М. Червенка, Р Якобсон та ін.). На відміну від спільної для всіх стильових різновидів тексту формули «дійсність - смисл - текст», у художньому тексті провідною є формула «дійсність - образ - текст», а першоелементом образотворення виступає слово-образ [9, с. 135]. Поетичний твір є синтетичною цілісністю, його не можна розчленувати, висуваючи наперед якусь одну його сутність. Він є єдністю ідеї, образу, слова, ритму, інтонації, звукопису, композиції [14, с. 10]. Поділяючи цю думку, зауважимо, що вона стосується, радше, сприйняття віршованої поезії. Натомість розгляд її з дослідницькою метою передбачає аналіз поетичного твору не лише як цілісної структури, але й окремих його компонентів.

Об'єктом нашої уваги є лінгвістичний (структурно- семантичний і семантико-стилістичний) аспект творення СХО, стрижнем яких слугує поетичне слово в нерозривному і гармонійному поєднанні його сутностей - логіко-поняттєвої, образної, емоційно-оцінної та звукової.

Образ формується шляхом актуалізації внутрішньої форми слова, його прихованих смислів і пов'язаних із ним асоціацій, які у взаємодії з іншими словами організують цілісний лекси- ко-семантичний простір тексту на перетині його парадигматики та синтагматики, «мікросемантики і макросемантики», на думку С. Ульмана [10, с. 229]. Лінгвопоетична спрямованість нашого аналізу передбачає врахування не лише глибинно-змістового, але й «формального» аспектів. Не вдаючись до дискусій щодо дилеми «форма чи зміст», приєднуємося до точки зору, за якою «поетичний твір - це не літературна форма, а місце зустрічі поезії та людини, це словесний пристрій, що містить, породжує, випромінює поезію». Форма та субстанція - одне й те саме (вид. Н.З., О.П.) [9, с. 29]. У цьому контексті доречно навести фрагмент зі статті М. Цвєтаєвої «Поэт о критике», опублікованої в Брюсселі 1926 р.: «Как я, поэт, человек сути вещей, могу обольстится формой? Обольщусь сутью, форма сама придет. И приходит. И не сомневаюсь, что будет приходить. Форма, требуемая данной сутью, подслушиваемая мною слог за слогом. Вот поэт... Суть и есть форма - ребенок не может родиться иным» (вид. Н.З., О.П.) [13].

Наведені слова є, на наш погляд, дороговказом для перекладача, на якого чекають неабиякі випробування в намаганні якнайкраще відтворити засобами рідної мови самобутність та унікальність цвєтаєвської поезії. Однією з прикметних рис її поетичного стилю «плетения словес» [3, с. 47-52] є саме глибинна гра зі словом - з його семантикою, з коренями слів, навіть зі складами слів. вона шукає звук за звуком, склад за складом («слог за слогом») глибинних зв'язків між словами і явищами, значно віддаленими як у просторі й часі, так і з точки зору функціональної та формальної мотивації [14, с. 19]. Міцність цих зв'язків - у приголомшливих образах і звукових асоціаціях, «у зближенні слів за звучанням і вслуховуванням у новий смисл, висування слова як образу і нанизування на нього асоціацій, які уточнюють і збагачують його старий зміст» [1, с. 138]. Як слушно зауважує відомий чеський цвєтаєвознавець Олдржіх Ріхте- рек, «кришталево чистий і семантично надміру насичений світ поезії М. цвєтаєвої потребує від перекладача почуття міри щодо субстанційної креативності» [8, с. 310]. Додамо до цього, що близькоспорідненість мов оригіналу і перекладів, як у нашому випадку, не полегшує досягнення бажаної мети: т.зв. «аберація близькості «спокушає перекладача до вербального або ж образного буквалізму. Переходячи далі до практичного аналізу, вважаємо за необхідне зробити термінологічне уточнення щодо термінів адекватність/неадекватність, адекватність/еквівалентність. Поезія як образне узагальнення, реалізоване не на рівні мови, а на рівні образів, «не може спричинити фізичної неможливості (таку автора - Н.З.,О.П.) адекватного перекладу» [9, с. 31]. Отже, з'ясовуючи особливості транспонування образної структури вірша чи окремих її складників до перекладних текстів, ми послуговуємося терміном «адекватність». Термін «еквівалентність» використовуємо, коли йдеться про лексичну відповідність з урахуванням можливої міжмовної та міжкультурної асиметрії.

Практична частина.

Тематична спрямованість та глибинний смисл вірша М. Цвєтаєвої «Читатели газет» зумовлюється властивою для поетеси триєдністю її поетичного світосприйняття: «земний світ - світ душі - світ духу». Ця тріада об'єктивується в лексичних (тематичних) і семантичних (образних) домінантах аналізованого твору. Вони, своєю чергою, слугують конституентами як його цілісної образної структури, так і конкретних СХО. Ключовою (лексичною і семантичною) домінантою вірша виступає слово газета. Про своє сприйняття газет як невід'ємної частини її тогочасного «земного» життя М. Цвєтаєва висловилася гранично чітко в одному з листів до А.В. Бахраха 1925 р.: «Мир газет мне страшен; помимо всего, заставляющего ненавидеть газету, эту стихию людской пошлости! - я ее ненавижу за исподтишка, за коварство ее ровных строк» (вид. Н.З., О.П.) [6]. Неприйняття, відторгнення і засудження «стихии людской пошлости», сучасного їй обивательського оточення стало лейтмотивом поетичного твору, датованого 1935 р. У макротексті цього вірша актуалізований смисл лексеми газета набуває статусу текстуального символу, репрезентуючи концепт «індивідуум і соціум». У художній свідомості поетеси газети-таблоїди з їх щоденним засиллям кримінальної хроніки перетворюються на осереддя зла, що спустошує, калічить «світ душі» і «світ духу» їх споживачів. З логічного, мотиваційно-психологічного боку взаємозв'язок між газетою і читачами можна визначити як відношення причини й наслідку.

У глибинно-змістовій площині тексту концепт «зло», земним репрезентантом якого є «світ газет» як такий, формується семантичними домінантами «гидота», «ницість», «пошлість», «аморальність». «Зло-наслідок» конкретизується у відношенні до споживачів «світу зла» як «бездуховність», «душевна спустошеність», «знеособленість». ці та інші, пов'язані з ними, імплікативні смисли утворюють семантичний простір тексту, який характеризується, з одного боку, дискретністю, а з іншого - цілісністю і емоційною напругою. На дискретному рівні можна спостерігати семний паралелізм, а на цілісно-емоційному - семемний. На лексичному рівні зазначені домінанти експлікуються в оригіналі вірша словами і словосполученнями, організуючи три пов'язані між собою асоціативних ряди: 1) газета, 2) ті, хто пише газети, 3) читачі газет. Кожен із них отримує своє художньо-естетичне осмислення за допомогою словесно-художніх образів, «складених поетом із його власної волі і власного вибору, ad hoc (із цією метою - Н.З., О.П.)» [5, с. 19].

Провідним засобом творення цих сХО є взаємодія узуальної семантики слова газета і його контекстуальних значень, об'єктивованих кількома спільними і для оригіналу, і для перекладів способами. Один із них - метафорична номінація: «газета - хвороба» - рос. экзема, укр. екзема, чеськ. vfed (виразка). Порівняймо першу строфу оригінального і перекладного творів.

Рос. Ползет подземный змей, / Ползет, везет людей. / И каждый - со своей/ Газетой (со своей/ Экземой!) Жвачный тик,/Жеватили мастик,/ Читатели газет.

Укр. Повзе підземний змій, /Везе людський сувій./1 кожен - при своїй,/ При своїй - / Екземі. Жуйка слів / Із слиною повзе/ В знавців отруйних злив,/ У читачів газет.

Чеськ. Leze had po zemi,/ Veze dav zpoceny / V dusnu a v zimnici / Do novin cmcU Kostizer novin, / Strnule hled^ vpfed, / Zravy tik v lici, / Ctenafi novin pfezvykujm.

Дослівн. Лізе гад по землі,/ везе натовп спітнілий, що / у задусі й лихоманці/ ввіткнувся в газету. / Газетний костоїд / тупо дивиться вперед, / жуйний тик на обличчі/ читачів, що пережовують газети.

динамічне розгортання сХО «газета-хвороба, зло, що вбиває» формується у дев'ятій та одинадцятій строфах оригіналу і його перекладах за допомогою добору відповідних лексичних елементів і зростання негативно-емоційної напруги: рос. жвачный тик, короста, гнойный лазарет, погост; укр. отруйний, смерть, смердючий лазарет, параша; чеськ. kostizer, zravy tik, rakva («домовина»), hnis («гній»), spital, svrab («короста»), vrаzd^ («вбиває»). Механізм творення наведених СХО мотивується зовнішніми відчуттєвими домінантами - зору, нюху і, опосередковано, дотику. У четвертій, п'ятій та шостій строфах гнівно-викривальний образ «газета-зло» М. цвєтаєва вибудовує за допомогою слів переважно з абстрактним значенням, різних у нормативно-стилістичному плані: нищета, пустота, клевета, розм. навет, отврат (оказ. від розм. отвратный, «відразливий»); укр. хіть, розтрата, облуда, бруд, розбрат; чеськ. zvast «брехні», «патякання», chlast (від `chlastat' - «дудлити», «хлистати»), zpronevera «розкрадання», «розтрата», zrada, smrad. Як бачимо, і в українському, і в чеському текстах спостерігаються мовні відхилення від оригіналу на лексичному рівні, спричинені прикметною рисою цвєтаєвської поетики - відхиленням від нейтрального у мові, від норми як мовного стандарту. варто, проте, зазначити, що лексичні субституції в текстах перекладів є мотивованими і у взаємодії з дібраними перекладачами іншими лексичними елементами забезпечують функціонально-прагматичну адекватність.

Максимальної художньої виразності у зображенні газети як соціального зла в його причиново-наслідковому вимірі М. цвє- таєва досягає у третій строфі. Наведемо цей фрагмент вірша і його перекладні відповідники:

Рос. Кача- «живет с сестрой» -/ ются - «убил отца!»/ Качаются - тщетой / Накачиваются.

Укр. Хита- «з сестрою спить» - / ються - «убив отця!»/ Хитаються - оця/Розхитується хіть.

Чеськ. PopU oloupil chodce -/jej^ - zavrazdil otce -/Pj jed zvasti. Tonou v tom chlastu.

дослівн. Попива- обікрав перехожого/ ють - убив батька - / П'ютьотруту пліток. / Тонуть у цьому пійлі.

Аналізуючи механізм створення наскрізного образу «спустошеність», О. Ревзіна, зокрема, акцентує на дієслівних формах - повних і розчленованих між рядками: «в последней строке, - пише дослідниця, - приставочная глагольная форма «накачиваются» завершает тему: это и физическое одурманивание от движения (ср.: «меня закачало в поезде, в автобусе») и одурманивание мозга от чтения газет» [7, с. 199]. Додамо, що наведена вище строфа несе значне функційно-образне навантаження в організації цілісного макрообразу твору. Шокуючі фрази, які розчленовують дієслово, збагачують семантичну домінанту СХО «газета-зло» (причина) новими смислами «кровозмішення як смертний гріх», «батьковбивство» і ширше - «смерть». У тематично-змістовому плані за їх допомогою відбувається сплетіння в один «вузол» асоціативних рядів «газета» і «автори газет» (писатели газет) на основі спільних асоціативно-конотативних ознак. Пор.: «Живет с сестрой» (заголовок газети) та десяту строфу оригіналу: Кто наших сыновей / Гноит во цвете лет?/ Смесители кровей, / Писатели газет! Актуалізоване значення лексеми писатели (вона в авторському тексті виділена курсивом) влучно, як нам здається, передає Г. Врбова словосполученням skrabaci od novin (през. писаки, віршомази), вичерпно характеризуючи їх діяльність у емотивно-негативному плані.

Повертаючись до відтворення образної структури четвертої строфи цвєтаєвського вірша, зазначимо, що в обох перекладах вона збережена, хоча їх автори вдаються до певної модифікації образу. В. Богуславська, вживаючи вираз «з сестрою спить», експлікує смисл «інцест» і підсилює образну виразність рядків зближенням подібних за звучанням, але різних за значенням слів (розхитується хіть). Г Врбова вдало скористалася в цьому випадку кореляцією одного із значень російського дієслова накачиваться («напиваться») і чеськогорШ («пити»).

Основними засобами формування СХО з семантичною домінантою «знеособлюваність» у вірші М. Цвєтаєвої виступає протиставлення лицо - не лицо. В обох перекладах спостерігаємо, попри певні мовні відхилення, адекватну передачу образного смислу оригіналу. Показовими у цьому відношенні є друга і дванадцята (заключна) строфи:

Рос. Кто - чтец? Старик? Атлет?/ Солдат? Ни черт, ни лиц,/Ни лет. Скелет, раз нет/ Лица: газетный лист.

Укр. В читця - лице ченця?/ Старого? Юнака?/ Читець - він без лиця,-/Газета натяка.

Чеськ. Kdo je to? Atlet? Kmet?/ Zadny rys, pnznak let. / Z tvafi se neda ast/ nic. Potisteny list.

Дослівн. Хто це? Атлет? Старий?/Жодних рис, ознак років. / З обличчя не можна прочитати / нічого. Друкований аркуш.

Рос. Стою перед лицом / - Пустее места нет! - / Так значит - нелицом Редактора газет- / ной нечисти.

Укр. Перед лицем мерця/ Обрамленим в глазет, - /Відсутністю лиця/

Редактора газет- /ного багна.

Чеськ. Pokorne pfed tvan/ -ne ne!- spw to je/ prazdnota, beztvan / tupeho tvora, sefredaktora/ novinoveho hnoje

дослівн. Покірно стою перед лицем/ - ні, ні! -скоріш, це / порожнеча, безликість/тупої істоти, головного/редакто- ра газетного гною.

Зіставлення фрагментів оригіналу і перекладів свідчить про адекватне перенесення лінгвістичних механізмів творення цих СХО: 1) заперечення за допомогою часток, префіксів відповідної семантики: -ни, нет, не-; без, не; ne, ne, bez; 2) вживання лексем із семою «відсутність»: скелет, пустее, нет; жодний, нічого, мрець, відсутність; zadny, nic, prazdnota, beztvan.

В образній структурі цвєтаєвського вірша особливе місце належить оказіоналізмам, які в складі алогічних метафоричних словосполучень виступають своєрідними образними паралелями до наскрізної тематичної домінанти читатели газет. це рефренне словосполучення є важливим конструктивним елементом, до якого сходяться всі частини першотвору і яке вміщає в собі, власне, всі художні концепти цвєтаєвського вірша. Доречно у зв'язку з цим навести думку М. Г аспарова: «Центральним образом чи думкою вірша є формула рефрену, що повторюється, а строфи, що передують повторюваним одиницям, підводять до нього щоразу з нового боку і тим самим осмислюють і поглиблюють його все більше і більше» [1, с. 145]. В аналізованому вірші саме з таким словосполученням пов'язаний комплекс семантичних домінант - «духовна і моральна спустошеність», «бездуховність», «знеособлюваність» - як результат нищівної сили світу газет - стихії людської вульгарності. Його домінуюча роль в образно-поетичному оформленні авторського задуму «засудження бездуховного життя» найбільш виразно виявляється у зіставленні з СХО, опорним компонентом яких виступають цвєтаєвські оказіоналізми: жеватели мастик, глотатели пустот, хвататели минут, чесатели корост.

Адекватне відтворення СХО з компонентом-оказіона- лізмом, безперечно, є одним із «каменів спотикання» для будь-якого перекладача. Кожен із цвєтаєвських новотворів - однотипних віддієслівних іменників з суфіксом -тель - це вже мікрообраз, в основу якого покладено, за відомим висловом Б. Ларіна, «особистісно освоєний, але не довільний смисл». Аплікуючись на рефренне словосполучення «читачі газет» у його прямому значенні, метафоричні паралелі становлять цілісний образний феномен. Його адекватне транспонування в переклади вимагає від авторів неабиякого вміння, спричинюючи і різні модифікації образу.

В. Богуславська використовує такі механізми відтворення цих СХО: а) лексичні еквіваленти до обох компонентів словосполучення: глотатели пустот - поглиначі пусток; б) образні аналоги: чесатели корост - поглиначі параш; в) повну заміну образу: хвататели минут - мурашки метушні.

Для чеського перекладу характерними є: а) лексичні еквіваленти: хвататели минут - minutpolykaci; б) структурна модифікація оригінального образу зі збереженням окремих лексичних відповідників: жеватели мастик - zravy tik v На/ ctenдfi novin pfezvykajrn; глотатели пустот - Paust `. Duse ztracenд (досл. Пустка. Втрачена душа); чесатели корост - ctenдfi novin,vдs/ten svrab snadnepдti? (досл. читачі газет, вас, певне, ця короста не пече?).

Необхідно наголосити, що обидві перекладачки не переступають «межі дозволеного» в трансформації зазначених образних структур оригіналу, переважно зберігаючи їх внутрішню форму. Хоча в окремих випадках відчутним є послаблення цвєтаєвського «ефекту абсурдності» через неможливість відтворити, зокрема, лінгвістичний механізм творення цих СХО - принцип алогізму. в процесі аналізу виявлено випадки часткової адекватності під час передачі в перекладах СХО, механізм творення яких базується на поєднанні в семантиці слова конкретного і архетипного значень. Для прикладу наведемо п'яту і сьому строфи оригіналу і перекладів.

Рос. Чтд для таких господ -/Закат или рассвет?/ Глотатели пустот, Читатели газет!

Укр. Що для таких істот / Чи вранці, чи вночі? -/Поглиначі пусток, Газетні читачі!

Рос. О, с чем на Страшный суд/ Предстанете: на свет! / Хвататели минут, / Читатели газет!

Укр. А з чим на Суд Страшний / З газетяних лабет?/ Мурашки метушні, / Ви, читачі газет!

Чеськ. Co pro ne znamenд / den s jitrem novym?/ Poust`. Duse ztracenд. /Ctenдfi novin.

Дослівн. Що для них означає / день з ранком новим?/ Пустка. Втрачена душа./ Читачі газет.

Чеськ. Co se od vдs dovm, / Na boz^ soud staa / vдm, ctenдfi novin, /minutpolykaci.

Дослівн. Того, що від вас дізнаюсь, / для божого суду вистачить /вам, читачі газет, / хвилини поглинаючі.

Зважаючи на загальний контекст поетики М. Цвєтаєвої, однією з кардинальних рис якої є контрастність, вираз «закат или рассвет» розшифровується не як буденне протиставлення частин доби, а як опозиція темряви і світла, темних і світлих стихій людського єства. Домінування архетипного підтримується в цьому випадку асоціативним зв'язком слів рассвет, свет і біблеїзму Страшний суд у сьомій строфі. цей узагальнюючий образний смисл оригіналу в обох перекладах залишається не вербалізованим, про що свідчать наведені вище перекладні відповідники - лексичні субститути.

Наш далеко не вичерпний розгляд лінгвістичних проблем транспонування образної структури першотвору в переклади українською і чеською мовами завершимо аналізом виразу газетная нечисть у заключному рядку вірша. У семантиці словосполучення сконцентровано відразливий образ «жовтої преси» як суспільного зла, що зрештою призводить до бездуховності буття. Його українським відповідником є газетне багно, а чеським - novinovy hnuj, які, на нашу думку, можна вважати адекватними образу оригіналу в емоційно-оцінному та експресивному планах. Натомість смислова наповненість цвєта- євського СХО видається значно глибшою, про що свідчить, зокрема, його включеність в асоціативно-семантичну мережу з лексичними одиницями Страшный суд, свет. Об'єктивним підтвердженням цього висновку може слугувати порівняння узуальних значень відповідних слів. Порівняймо: рос. Нечисть собир. Разг. 1. В народних поверьях: зле силы, враждебные человеку. 3. Грязь, мусор; отбросы, нечистоты. 4. Недостойные, презренные люди [16, с. 646]; укр. багно 2. Болото (розріджена внаслідок дощів <..> земля. 3. перен. Про погане оточення, середовище лихих або відсталих людей, що має несприятливий вплив на кого-небудь [17, с. 84]; чеськ. hnьj - dobytci vykaly se stelivem, slouad jako hnojivo [18, с. 117].

Висновки. Проведений зіставний аналіз вірша Марини Цвєтаєвої «Читатели газет» та його українського і чеського відповідників дають підстави констатувати достатньо високий рівень функціонально-прагматичної адекватності у відтворенні образної структури оригіналу. Близькість трьох слов'янських мов уможливила адекватну передачу зображально-виражальних засобів першотвору за допомогою лексичних еквівалентів, калькування та ін. Окремі випадки неповної адекватності об'єктивно спричинені оригінальністю мовного матеріалу, зокрема, експресивним оказіональним словотворенням, мовною грою, прихованою інтертекстуальністю. ці та інші труднощі автори перекладів зуміли подолати за допомогою власного образотворення, використовуючи лексичні ресурси і структурні можливості рідної мови. При цьому український переклад в. Богуславської більшою мірою позначений особистісною інтерпретацією образної структури першоджерела. використання інших образних деталей, мотиваторів творення власних сХО обома перекладачами не суперечить, проте, загальним принципам ідіостилю М. цвєтаєвої. Перспективним з огляду на порушену в статті проблематику є висвітлення інших аспектів цвєтаєвського образотворення, зокрема, звукової організації поетичного тексту і засобів його відтворення в перекладах рідними мовами.

Література

1. Гаспаров М. Л. Марина Цветаева: от поэтики быта к поэтике слова. О русской поэзии. Анализ. Интерпретации. Характеристики. Санкт-Петербург, 2001. С. 136-149.

2. Зайченко Н. Ф., Паламарчук О. Л. Лексико-семантичні особливості поезії Марини Цвєтаєвої і їх відтворення у перекладі (на прикладі чеського перекладу вірша «Читатели газет». Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур. Вип. 32. 2017. С. 54-62.

3. Зубова Л. В. Традиция стиля «плетения словес» у Марины Цветаевой («Стихи к Блоку», 1916-1921, «Ахматовой» 1916). Вестник Ленинградского государственного университета. Серия истории, языка и литературы. 1985. Т. 9 (2). С. 47-52.

4. Кучера Петр. «Мой зов - дальний путь». Марина Цветаева и поздний Рильке. Opera slavica. Slavisticke rozhledy. Literdrndvddny sesit. XXVII. Brno, 2017. S. 15-33.

5. Пионтковска Ю.-И. Поэтика суггестии в лирике Марины Цветаевой в оригинале и в польских переводах - на примере стихотворения к Александру Блоку «У меня в Москве». URL: аcademia.еdu.

6. Письмо Марины Цветаевой к А.В. Бахраху от 22 июля 1923 года. Наследие Марины Цветаевой. URL: www.tsvetayeva.com/letters/ let_bahrahu 4

7. Ревзина О. Г. Выразительные средства поэтического языка М. Цветаевой и их представление в индивидуально-творческом словаре. Язык русской поэзии XX века /отв. ред. В.П. Григорьев. Москва, 1988. С. 195-222.

8. Рихтерек О. К чешскому переводу поэзии Марины Цветаевой. Rossica Olomoucensia XLVI-II. Olomouc, 2008. S. 307-313.

9. Савенець А. Поезія у перекладі: українська Шимборська. Люблин - Житомир, 2006. 366 с.

10. Ульман С. Стилистика и семантика / пер. с англ. Новое в зарубежной лингвистике. Лингвостилистика IX / сост. И.Р Гальперин. Москва, 1980. С. 227-253.

11. Цветаева М. Читатели газет. Избранные произведения. Мн., 1984. С. 254-255.

12. Цветаева М. Читачі газет. Вибране. Вірші, поеми, драма / у перекладах валерії Богуславської. Київ, 2002. 286 с.

13. Цветаева М. Поэт о критике. Избранные сочинения в 2-х т. Т. 2. Автобиографическая проза. Воспоминания. Дневниковая проза. Статьи. Эссе. Москва-Санкт-Петербург, 1999.

14. Эткинд Е. Поэзия и перевод. Москва-Санкт-Петербург, 1963. 430 с.

15. Cvetajevova M. Ctenari novin. Lichy strevw / prel. Hana Vrbova a d., editor Zd. Mathauser. Praha, 1996. Vyd. 1. S. 254-255.

16. Большой толковый словарь русского языка / Гл. ред С.А. Кузнецов. Санкт-Петербург, 2001. 1536 с.

17. Словник української мови. т. 1. Київ, 1970. 800 с.

18. Slovnik spisovne cestiny pro skolu a verejnost. Praha, 1978. 800 s.

Размещено на Allbest.ru