Специфіка кримськотатарської суфійської поезії XV-XVII ст.: методологічні аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

СПЕЦИФІКА КРИМСЬКОТАТАРСЬКОЇ СУФІЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ XVI - XVII СТ.: МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Алієва З.К., кандидат філологічних наук, доцент кафедри тюркології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Сластьон С. Е., асистент кафедри тюркології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Анотація

У нашій статті зроблена спроба використання комплексної методологічної стратегії під час аналізу поетичного тексту. Аналізований текст, в оригіналі старокримськотатарською мовою, сприймається українськими студентами-філологами не лише як твір іншого мовно-культурного простору, а й іншої, важкої для розуміння східної філософії. Поєднання елементів суто релігійних (коранічної лексики, слів-реалій із хадисів тощо) і світських (фольклорних) у кримськотатарських суфійських текстах XVI - XVII ст. ускладнює інтерпретацію цієї поезії і вимагає залучення додаткових історико-культурологічного та історико-літературного контекстів, що наочно демонструє актуальність обраного нами методологічного вектора.

Ключові слова: суфійська поезія, кримськотатарська поезія, методологія, Афіфеддін Абдулла (Афіфі).

мовний простір суфійська поезія

Постановка проблеми. Запропоноване дослідження породжене наочною необхідністю синтезувати дослідницькі та навчальні підходи в університетській практиці викладання зарубіжної літератури, зокрема кримськотатарської поезії. Професор М. Новикова твердить: «Поєднання по- лікультурного і поетологічного аналізів тексту є основним завданням і вузівського, і шкільного літературознавства. Адже саме така дослідницька стратегія дасть змогу провести комплексний аналіз художнього твору» [8]. У нашій статті така методологічна стратегія використовується під час аналізу поетичного тексту, який оригінальною ста- рокримськотатарською мовою сприймається українськими студентами-філологами не лише як твір іншого мовно-культурного простору, а й іншої, важкої для розуміння східної філософії. Поєднання елементів суто релігійних (коранічної лексики, слів-реалій із хадисів тощо) і світських (фольклорних) у кримськотатарських суфійських текстах Х"УІ-ХШ ст. ускладнює інтерпретацію цієї поезії і вимагає залучення додаткових історико-культурологічного та історико-літературного контекстів, що наочно демонструє актуальність обраного нами методологічного вектора.

Метою статті є практична реалізація найбільш перспективних дослідницьких стратегій у процесі аналізу полікультурного художнього тексту. Завдання, необхідні для досягнення зазначеної мети, такі: 1) послідовно продемонструвати можливості актуалізованих методів; 2) врахувати поліетнічність та полікон- фесіональність студентської аудиторії; 3) прищепити студентам навички комплексного аналізу поетичного тексту.

Методологія цього дослідження включає такі методи: історико-біографічний, історико-літературний та метод реального коментування (див. бібл. поз. 5).

Фактичним матеріалом для аналізу виступає за формою простий, а за смислами (символами, образами, мотивами тощо) вельми насичений текст газелі Афіфеддіна Абдули ефенді (псевд. Афіфі, ?-1640) `^огиптіуиг Ьа^ nedйr ortada оі пагік тіуап...” (тут і далі по тексту латинографічна транслітерація Н. Абдульваапа).

Виклад основного матеріалу. Історико-біографічний аспект. Афіфеддін Абдулла ефенді (псевдонім «Афіфі», пом. 1640 [?]) був відомим релігійним діячем та вченим. Походив із поважного роду вищого духівництва, був сином славетного кримського шейха і поета Ібрахіма (пом. 1592/93), онуком Мухаммеда Акмамета Алтина. Афіфеддін Абдулла отримував освіту у Стамбулі, після навчання деякий час викладав у провідних османських медресе. Повернувшись до Криму, виконував обов'язки кадія (міського судді) в Судаку, Мангупі та Кефе (теп. Феодосія). Через деякий час отримує посаду Муфтія Кефи [13, с. 67]. У справі проти корумпованого міського голови (му- авіна) одержує перемогу і знімає останнього з правління, але згодом й сам Афіфі був змушений покинути посаду головного судді через сфабриковані звинувачення. Після такої поразки Афіфеддін, будучи шляхетною людиною, більше не повернеться до влади і світського життя. Він створить один із 4 найголовніших суфійських текіє дервішей (чоловічих монастирів) [2] у селі Сеїт-Елі, поблизу Кефе, де працюватиме до останніх днів. У 1640 р. після смерті Афіфі, наставником текіє стане його син, також шейх, поет і кримський кадіаскер Кадіаскер (тур. Kazasker - «військовий суддя») - посада верховного судді по військових та релігійних справах, введена в Османській імперії у середині XIV ст. [19, с. 638]. Абдульазіз ефенді (псевд. Іззій, пом. 1694/1695) [11, с. 140-178]. Збережена творча спадщина поета Афіфі налічує лише кілька фрагментів газелей, які були записані Саїдом Мухамедом Різою у книзі «Асеб о-сейяр» («Сім планет») під редакцією А. К. Казем-Бека у 1832 р. [3, с. 71]. Згодом ці газелі перевидавалися у кримськотатарських поетичних збірках, хрестоматіях тощо [Див. 14; 1а.].

Історико-літературний аспект. За класифікацією Н. Сей- тяг'яєва, кримська палацова література (до якої належить і текст Афіфі) історично мала два періоди розвитку: золотоор- динський і кримсько-ханський (XV - XVIII ст.). Протягом історичного розвитку кримська палацова література орієнтувалася та вбирала в себе найкращі зразки перської та османської літератур [9]. Враховуючи джерело текстових (стильових, жанрових та ін.) запозичень, дослідник Т. Усеїнов виокремлює два періоди розвитку кримськотатарської палацової літератури:

1) добу іранського Ренесансу (до сер. XV ст.) та 2) класичний період (до першої половини XVII ст.) [15, с. 52-55]. Беручи до уваги обидві класифікації, необхідно зазначити, що кримськотатарські поети-суфії зазначеної доби популяризували не лише загальні ідеологічні установки суфізму (тасаввуфу) як течії ісламського містицизму (спільного для всіх мусульманських країн зі Сходу до Заходу), а й адаптували смисли суфізму (символи, образи, мотиви і мотивування тощо) крізь власну кримську культуру. Інколи суфійська поезія містила приховані тематико-мотивні лінії соціального та політичного «мирного» спротиву [6, с. 554-564]. Тим самим кримські автори забезпечили появу самостійної царини в художній літературі Кримського ханства і частково усього мусульманського Сходу.

Суфійська література досі є одним із найактуальніших літературознавчих та культурологічних напрямів дослідження у світі. В Україні найґрунтовніші дослідження належать А. Кримському, Н. Абдульваапу, Н. Сейтяг'яєву, Я. Кемалю та ін. [2]. Серед західних дослідників літератури Тасаввуфу: М. Ашкару, А. Гузелю, Ш. Чаудхері, Дж. Нідлмену, М. Амінра- заві, Н. Норрісу [16; 19; 20]. У працях зазначених дослідників продемонстровано розуміння суфізму як стилю орієнтальної поезії, де необхідно інтерпретувати не тільки сам перехід від слова до образу, а й причину такої трансформації. У Криму розквіт суфійської поезії припадає на XV ст. Спробуємо покомпонентно пояснити суфійську специфіку таких трансформацій у тексті Афіфі.

Структурний аналіз.Аналізований нами текст написаний у формі газелі, квантитативною системою віршування (аруз). Версифікаційна орієнтація на чергування довгих та коротких складів, а не на поетичний наголос була основною і для західноєвропейських авторів латиномовних текстів тієї доби [12], що поліпшувало сприйняття та поширення поезії, зокрема суфійської зі Сходу на Захід. Газель Афіфі складається з п'яти бейтів, стилізованих під Гафізові двовірші. Перський поет Гафіз вигадав мотивну єдність бейтів: перевертання першого та другого рядків не змінює цілісний смисл бейту та усього тексту газелі [14]. За поетичною традицією арабо-мусульман- ського світу, описаною Ібн Табатабою у трактаті «Мірило по- езії»У своєму трактаті з мотивології Ібн Табатаба радить приховувати запозичені мотиви за такою схемою: мотив оспівування жінки змінювати на мотив вихваляння, а мотив вихваляння - на мотив висміювання. Автор вважав, що не композиція і римуван-ня можуть приховати запозичення, а саме нова інтерпретація мотивів, яка призводить до появи нового твору У сучасній мотивології це явище маркують інваріантом та ва-ріативністю мотивів. [4, с. 241], ця структурна особливість була запозичена кримським поетом, але вже зі зміненими мотивами у власному тексті:

“Gцrьnmiyьr bдis nedьr ortada ol nдzik miyдn/

Var ey sabдgцr qandadur olgonce-i$mn-zebдn//<...>”;

«Скажи, прелестная, за что скрываешь свой тончайший стан?/

Увидеть сладостный бутон слетай, зефир, в край Гули- стан.//<...>» [1а].

(Пер. С. Дружиніна)

Цілісність усієї структури газелі зумовлена ще і тим, що перший і останній рядки тканини твору складають запитання та відповідь у сильних позиціях тексту:

“Gцrьnmiyьr bдis nedьr ortada ol nдzik miyдn/<...>”

«Скажи, прелестная, за что скрываешь свой тончайший стан? <...>».

“Sen bir gedд-i nдtьvдn olpдdi$ah-i kдmrдn//”;

«Ты - ждущий милости бедняк, она - достигший счастья Хан//» [1a].

Гендерологічний та мотивний аспекти. Експліцитно текст є прикладом типової суфійської газелі. Тема та мотиви ліричного твору збігаються з магістральною сюжет-ситуацією (термін В. Силантьєва [10, с. 245-253]: є кохання та розчарування ліричного героя через жорстокість, головним чином непідступність, фемінного персонажа. Але поет-суфій, реінтерпретуючи мотиви та мотивування, відкривав функціонально дуальну природу семантичної структури мотиву, про яку у 1994 р. напише Б. Г аспаров у книзі «Литературные лейтмотивы». Тому для розшифрування значення цих мотивів опрацюємо слова-символи в сильних позиціях тексту.

Тезаурусний аналіз.1. Край Гулістан (gonce-i §irin-zebдn) образно позначає трояндовий сад, ідеальний світ, подібний до саду Едем. Символічно несе значення відомої країни Гуліс- тан, описаного в перському творі «Баян Гулістан» Сааді Ши- разі й перекладеному на кипчацьку мову «Гулістан біт-тюркі» Саіфом Сараї (1321-1396) [7]. Книга оповідає про секрет благополуччя вільної країни Сходу, яке залежить від морального виховання кожного її мешканця.

2) Ашикі, або закохані (д^iqlarun) - це завжди суфії, головні маскулінні автори, наратори та персонажі газелей.

3) Жертвопринесення (qurban) - акт пожертви самого себе заради Бога. Курб у суфійській термінології позначає наближення до Бога.

4) Традиція страждання (Firqat ...aded) - перенесення митарств як процес виховання терпіння (сабр). Терпіння - риса, яка притаманна лише людині.

5) Багряний одяг (?e§m-i hьn-fe§дn) - колір одягу правителя, але і мученика. Третя стадія пізнання Бога.

6) З руки твоєї благодать (elinden merhabд) - rahhabaз арабської «бути обізнаним та отримати милість».

7) Ти - бідняк, вона - Хан - традиційні символи суфійської поезії: шукача пізнання Бога та фемінного персонажа, який є медіатором між поетом та Богом [20].

Контекстуальний аналіз.За допомогою проведеного тезаурусного аналізу ми виявили семантично найважливіші елементи тексту. Крізь цілісну тканину твору дуальним постає не лише мотив (з одного боку, страждання від кохання до жінки, з іншого, мотив відсутності Божої милості до поета), а й хронотоп твору. Під час реалізації першого мотиву майже реальним постає і час, і місце дії - це мусульманська країна зі своїми статутом і традиціями, конкретний час розгортання подій - період закоханості поета. Поза межами цих часопросторових констант не існує ані сюжету, ані реалізації мотивів тощо. Під час реалізації другого мотиву час життя стає онтологічним поняттям й наближує його до житія, а простір поділяється на земний - тут і нині, - та небесний - там і вічно. Окрім позначених двох векторів, з урахуванням історико-літературного та історико-біографічного контекстів можна інтерпретувати й третю тематико-мотивну лінію, а саме політико-соціальну. Де Хан-вона - це правитель Кримського Ханства, він - убогий народ, який не отримує милості від правителя за свої самопожертви. Гулістан стає місцем ідеальної держави, про яку мріє Він-поет і народ. Туман, в який йде Хан, не зрозумівши втоми та смутку суфія, позначає байдужість правителя до свого народу: “Dil derdini ey dil rьbд bilmez gidermesin hemдn <..>”; «Неужто ты, моей тоски не увидав, уйдешь в туман?» Отже, експліцитно традиційний текст із мотивами кохання/страждання/пізнання Бога може мати й додаткові реальні конотації. Інтертексту- ально пред-текстом цього твору з топосом Гулістан є «Баян Гулістан», який було написано С. Ширазі в XV ст. під час міжусобних золотоординських повстань. Газель Афіфі про вигадану країну, ймовірно, теж написано в період його дер- вішування та керування суфійським текіє на початку XVII ст. Реалітетно це період правління Багадира I Ґерая Хана (Резмі) (1602?--1641) [17], теж відомого поета, владарювання якого ознаменовано вдалими військовими кампаніями. Отже, вочевидь, адресатами газелі могли бути не лише поети-суфії чи народ, а й сам Хан Багадир I Ґерай, що окреслює зовсім інші перспективи та вектори для подальшого дослідження.

Висновки. Демонстрація актуалізованих методів відкрила нові перспективи та можливості для інтерпретації тексту. Інваріантні суфійські мотиви та сюжет-ситуації реалізувалися і у варіативних формах. Українські студенти-філологи під час використання комплексної методології дослідження мають можливість отримати загальний та конкретний інформативний пласт про суфійську поезію у Криму та світі, ознайомитися із сучасними методами поетологічного аналізу та придбати навички комплексного аналізу поетичного тексту.

Література

1.Абдульваапов Н. Суфизм в Крыму и крымскотатарская религиозно-суфийская литература: основные направления исследований / Н. Абдульваапов [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://ilmiyqirim.blogspot.eom/2011/07/c.html.

2.Абдульваапов Н. Крымскотатарская литература XIII - XIX вв. / Очерки истории и культуры крымских татар / Под ред. Э. Чубарова. - Симферополь, 2005. - С. 164-168.

3.Габдельганеева Г История татарской книги (от истоков до 1917): учебник / Г Габдельганеева. - М.-Берлин: Директ-Медиа, 2015. - 236 с.

4.Ибн Рашик ал-Кайравани. Опора в красотах поэзии, её науках и критике/ ибн Рашик; [вступ.ст., пер. и коммент.А.Б. Куделина] // Восточная поэтика: тексты. Исследования. Комментарии / [отв. ред. П. Гринцер]. - М.: Изд. фирма «Восточная литература» РАН, 1996. - С. 222-257.

5.Казарин В., Новикова М. Стихотворение А. Ахматовой «Вижу выцветший флаг над таможней...» (Опыты реального комментария) [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://www. akhmatova.org/artides/artides.php?id=301.

6.Лихачев Д., Ломидзе Г, Марков Д. Арабская литература XIII - XVI вв. / История всемирной литературы в 9 т. / под ред. Г Бердникова. - Т. 3. - М.: Изд-во «Наука», 1984. - С. 554-564.

7.Наджип Э. Тюркоязычный памятник XIV века «Гулистан» Сейфа Сараи и его язык / Э. Наджип. В 2-х ч. - Алма-Ата, 1975. - Ч. 2. - 300 с.

8.Новикова М., Семенец О. и др. Исследовательские стратегии в анализе поликультурных художественных текстов / М. Новикова,

О.Семенец, Э. Тулуп, С. Трош // Культура народов Причерноморья. - 2012. - № 240. - С. 166-169.

9.Сейтяг'яєв Н. Короткий нарис історії кримської придворної літератури (XV - XVIII ст.) / Н. Сейтяг'яєв / Труды НИЦ крымскотатарского языка и литературы. КИПУ Сборник. Т. 1 / [сост. Ки- римов Т.]. - Симферополь: КРИ «Издательство Крымучпедгиз», 2011. - С. 75-97.

10.Силантьев И. Поэтика мотива / И. Силантьев ; Отв. ред. Е. Ромодановская. - М.: Языки славянской культуры, 2004. - 287 с. - (Язык. Семиотика. Культура).

11.Смирнов В. Крымско-ханские грамоты / В. Смирнов // ИТУАК. - № 50. - 1913. - С. 140-178.

12.Стріха М., Трош С. Специфіка гендерних мотивів у творчості Фі- ліпа Сідні та Бахадир Ґерай хана І (Резмі): історико-біографічний та компаративний аспекти / М. Стріха, С. Трош. // Слово і Час. - 2016. - № 2.

13.Усеинов Т. Къырымтатар эдебиятнынъ орта асырлар девири / Т. Усеинов. - Симферополь: Къырым девлет окъув-педагогика нешрияты, 1999. - 176 с.

14.Усеинов Т. Стихотворный метр в средневековой крымскотатарской и османской поэзии [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://turkology.tk/library/184].

15.Усеинов Т. Размышления о поэзии Крымского ханства / Т. Усеинов. - Симферополь: Оджак, 2005. - 164 с.

16.Aminrazavi M. Sufism and American Literary Masters/ M. Aminrazavi. [Contr. J. Needleman]. - Albany, New York: SUNY Press, 2014. - 311 p.

17.Halim Giray Sultan. Gulbun-i Hanan yahud Qirim tarihi / Tilni sadelejtirgen ve ilaveler qo§qan Qirimli Arif-zade Abdulhakim Hilmi / Haz.: Dr. M. Sadi Qogenli, Do;. Dr. Recep Toparli. - Erzurum, 1990 (latin harfli tipqi-basimi).

18.Norris H. Popular Sufism in Eastern Europe: Sufi Brotherhoods and the Dialogue with Christianity and “Heterodoxy”/ H. Norris. - Routledge: Routledge Sufi Series, 2007. - 192 p.

19.Pakalin M. Osmanli tarih deyimleri ve terimleri sozlugu/ M. Pakalin. - Istanbul: Milli egitim basimevi, 2003. - 879 с.

20.Pala І. Ansiklopedik Divan §iiri Sozlugu / I. Pala. - Kapi yayinlari, 2016. - 638

Размещено на Allbest.ru