Своєрідність висвітлення образу Б. Хмельницького в літописі Самовидця та у творах Т. Шевченка

Kalynchuk R.

Key words: idea of national statehood; chronicle; Baroque image; Cossack chronicles; mature Baroque.

Образ Хмельницького має особливе значення в історії українського народу. Саме тому йому присвячена чимала кількість біографічних, художніх творів та історичних досліджень, а його державотворча діяльність вже давно сприймається науковцями як феномен європейського масштабу. Потрібно зауважити, що Хмельницький цікавить світ не лише як видатний гетьман Війська Запорізького, але і як типовий бароковий образ.

Для детальнішого розуміння образу Богдана Хмельницького слід звернути увагу на його фольклорне підґрунтя. Гетьман був рупором українського народу - і народ увічнив образ свого захисника в невмирущих думах і піснях. До нас дійшло чимало історичних пісень та дум, в яких оспівано гетьмана, його справи, військові подвиги, тобто змальовано як людину найвищих чеснот. До прикладу, в думі "Хмельницький і Барабаш" розповідається про початок гетьманування Хмельницького, його перші кроки як громадського діяча, європейського політика та вмілого полководця, що знаходив свою силу в підтримці повсталих мас, в єдності з ними.

Зазначимо, що вже в XVII столітті з'являються художні твори, що так чи інакше мають на меті висвітлювати діяльність Богдана Хмельницького, але тільки з XVIII століття гетьман постає у творах як символ національного волевиявлення, яке вже на той час пронизує всю літературу доби зрілого Бароко. "Батьком нації" постає видатний гетьман у драмі І. Неруновича "Милість Божа". Цікаво, що саме Нерунович вперше зобразив досить багатогранний образ Хмельницького. У ХІХ ст. образ гетьмана постає у романах І. Нечуя-Левицького "Князь Єремія Вишневецький" і "Гетьман Іван Виговський", в трилогії М. Старицького "Богдан Хмельницький" та однойменній історичній драмі. Гетьмана змальовано досить статично, тобто як носія прагнень українського народу, вдумливого державного діяча, талановитого полководця.

Тема національно-визвольної боротьби, а з нею і основоположна роль Богдана Хмельницького, хвилювала чимало українських письменників XX століття: П. Тичину, М. Рильського, П. Загребельного та ін. У романі П. Загребельного "Я, Богдан" Хмельницький постає в образі барокового героя; тут вперше наголошено на особистості з неабиякими суперечностями, внутрішніми драмами. Хмельницький говорить про свої сумніви, вагання, про все, чим жив у своєму часі, про те, що його зрозуміють нащадки. Саме форма роману - монолог, підсилює ту сакральну ідею української нації, що проголошує у творі Хмельницький.

Цікавим видається порівняння образу Хмельницького в козацькому літописі Самовидця та в творах Т. Шевченка, тобто у текстах доби Бароко та Романтизму. Акцентуємо увагу на тому, що національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького - це, безсумнівно, центральна тема всіх козацьких літописів другої половини XVM-ХVШ ст. Одним із фундаментальних джерел з історії Східної Європи XVII ст., зокрема періоду Хмельниччини і доби Руїни, є літопис Самовидця. Барокові твори української літератури XVII-XVIII ст. мають значний інтерес для сучасних літературознавців, тому що вони виконували важливу роль гуманізації та сакралізації духовної культури українського народу, зокрема це яскраво віддзеркалилось у літописанні. Згодом, у першій половині й середині XIX ст., основоположні засади Бароко стали ключовими у художній та суспільно-політичній діяльності романтиків, що дає нам змогу говорити про безперечний зв'язок літератури двох епох.

Очевидним є те, що державотворчі баталії на території України, зокрема національно-визвольна боротьба під проводом Хмельницького, знайшли відображення також в літературі Романтизму. Звісно, "романтичний світогляд - протилежність світогляду просвіченості" [3, с. 378]. Саме "романтики оновили історичну науку", вони справді трактували суспільство та національну свідомість українського народу як явище цілком романтичне" [3, с. 380]. Історичне минуле та сучасність переосмислюються романтиками та набувають в їхніх творах більш сакрального значення. У літературі романтизму знаходимо тенденцію до висвітлення доби Хмельниччини як до виявлення національної свідомості та розмежування народного руху та польського поневолення. Хоча в деяких творах національний рух сприймається як просто необхідний елемент історичного процесу.

Цілісна зміна світогляду стала тією передумовою, що надзвичайно збагатила тематику літературних творів. У XIX ст. постать Богдана Хмельницького привертає увагу Т. Шевченка, його образ так чи інакше присутній у багатьох його поезіях. Оцінка діяльності гетьмана виглядає доволі неоднозначною. У низці творів поет називає Хмельницького "славним", "благородним", "праведним гетьманом", "козацьким розумним батьком". Наприклад, у поемі "Гайдамаки" поет іменує його також "славним Богданом", адже для війська гайдамаків саме цей образ осмислювався у ролі відчайдушного й сміливого патріота України, який був тією рушійною силою, що надихала на боротьбу.

Проведемо окремі паралелі у репрезентованих в літературі поглядах на узагальнено-статичний образ гетьмана. Шевченко та Самовидець притримуються всенародного сприйняття Хмельницького. Автор літопису трактує образ народного визволителя як явище національне. Ставлення Самовидця до цього козацького гетьмана досить стримане. Він не має на меті героїзувати Хмельницького. Хоча на початку кількома словами дає йому досить позитивну характеристику, відзначаючи, що він добре розумівся "в справах козацьких військових", був у "письмі біглий", а також брав участь у дипломатичних козацьких місіях [2]. Самовидець стоїть осторонь "культу Богдана", який панував майже в усіх історично-літературних працях тієї доби.

У творах Т. Шевченка політичні діяння гетьмана, які стосуються Московії, отримують досить специфічне висвітлення. В поемі "Розрита могила" Шевченко зображує Хмельницького в контексті мотиву зрадництва, адже через його політику страждає український народ. "Ой Богдане! Нерозумний сину!" - в ці рядки поет вклав докір, який лунає з уст матері-України, яка, "Якби була знала, / У колисці б задушила, / Під серцем приспала" [4, с. 252-253]. Цікавим є те, що Шевченко вперше засуджує вчинки Хмельницького, осмислює його як винуватця і першопричину невтішного становища України. Шевченко інтерпретує образ гетьмана з огляду на його історичну помилку - підписання ним 1654 р. у Переяславі акту приєднання України до Московської держави, що обернулося для українського народу ліквідацією його здобутків на шляху до створення власної держави. У Самовидця ж на першому плані - повага до священного права власності. Цікавим фактом є те, що автор у своєму творі звинувачує не лише Польщу, Московію, а й запорожців - "він засуджує їхню схильність до анархізму" [1, с. 446]. Описуючи повстання та перебіг війни, літописець постійно наголошує на спустошеннях, грабунках багатих і заможних. Самовидець протягом усього твору відстоює думку, що український гетьман, піднімаючи повстання, керувався лише особистими мотивами.

Неоднозначною є оцінка діянь Хмельницького й у вірші Шевченка "Стоїть в селі Суботові". Поет позитивно оцінює прагнення гетьмана, який, підписуючи у Переяславі угоду, бажав, щоб у майбутньому "москаль добром і лихом з козаком ділився". Проте сталося інакше, про що Шевченко пише так: "Москалики що заздріли, / то все очухрали / Могили вже розривають / Та грошей шукають" [4, с. 328-329]. Політичні стратегії гетьмана також піддаються критиці Самовидцем. Одна з важливих причин стриманого ставлення літописця до Хмельницького - те, що гетьман став союзником татар. Автор неодноразово демонструє несприйняття представників мусульманського світу (татар і турків), він виступає проти їх втручання в українські справи. Звідси й виникає осудливе ставлення літописця не тільки до Богдана Хмельницького, а й до Івана Виговського та Петра Дорошенка, які вдавалися за допомогою до "невірних" [2].

Варто зауважити, що найбільший осуд Т. Шевченком Б. Хмельницького репрезентує вірш "Якби-то ти, Богдане п'яний...", що тривалий час був забороненим до друку:

Якби-то ти, Богдане п'яний,

хмельницький шевченко козацький літопис

Апелюючи до образу Хмельницького, Шевченко вибудовує глумливо-іронічний тон вірша, що підсилений за допомогою образливих слів, які межують із гнівною лайкою. Як майстер слова, поет поступово формує образ Хмельницького. Зниження і навіть зневаження образу досягається вживанням дієслів із негативним значенням ("утопивсь", "якби не родивсь", "упивсь"), що нагадує народнопоетичний прийом заперечення. Образ гетьмана в цьому вірші невіддільний від слова "якби". І справді, якби Богдан Хмельницький не підписав договір з Московією, можливо, український народ не зазнав руїни, можливо, навіть сам Шевченко мав би кращу долю.

Козацькі літописи XVII ст. можна розглядати лише як основне джерело та фундамент для усіх наступних літописних праць. Так, конкретна оцінка автором певних подій у творі відсутня, а перші дослідники літопису взагалі не розуміли ставлення літописця до гетьмана, хоча історично факти не були спаплюжені. Хоча ставлення Самовидця до постаті Б. Хмельницького побудоване на прийомі контрасту, але саме він був тим, хто започаткував літописну традицію зображення історичної постаті гетьмана в давній українській літературі. Отже, літописець, безсумнівно, добре розумів значення Б. Хмельницького для українського народу, хоча й не захоплювався подвигами гетьмана та його війська, на противагу пізнішим літописцям.

Самовидець трактує національно-визвольну боротьбу як певний мотив особистісних чвар, наслідок власної кривди Хмельницького. Звичайно, після погрому хутора Суботів цей фактор відігравав початкову роль, проте автор не побачив, як вдало ватажок поєднував власні інтереси із загальним настроєм українського народу, хоч він і твердить, що навколо гетьмана "почалися купити в полки не толко тіе, которіе козаками бивали, але хто ніґди козацтва не знал" [2].

У Т. Шевченка особистісне в образі гетьмана взагалі відсутнє. Хоча Шевченкова оцінка є досить зромантизованою, але вона ґрунтувалася на глибокому вивченні відповідних історичних джерел, монографій, літописів, "Історії Русів", народних дум, пісень, переказів. Вирішальний вплив на становлення історичних поглядів Т. Шевченка мали "Історія Русів" і фольклор, у яких образ гетьмана подавався ідеалізовано. Він - "отець вольності", "батько Хміль", захисник народних мас. Природно, що Т. Шевченко в цілому такий погляд приймає, але поглиблює і доповнює його своїм скептичним, але таким геніальним баченням і прочитанням.

Підсумовуючи, варто зазначити, що і літописець, і Кобзар досить схожі у своїх поглядах. Хоча Самовидець і стримується в аналізі образу гетьмана, чого зовсім не боїться Шевченко, але, все ж, між рядків прочитується досить упереджене ставлення до постаті Хмельницького. Шевченко засуджує підписання Переяславської угоди, тоді як Самовидець лише наприкінці літопису розуміє, що все лихо - від Москви. Самовидець апелює лише до історичних фактів, у той час як Шевченко підсилює свої твори фольклорними мотивами, але при цьому теж спираючись на історичні джерела. Літописець критикує гетьмана стримано, на відміну від Шевченка, який іронізує над Хмельницьким, підсилюючи це різними, начебто похвальними, епітетами.

Отже, постать Богдана Хмельницького здобулася на неоднозначну оцінку й інтерпретацію: одні засуджують його вчинки, а інші, навпаки, підтримують. В обох авторів поступово вибудовується скептичне ставлення до гетьмана через його політичні вчинки, що є зрозумілим для нас, адже і Самовидець, і Шевченко мріяли про вільну та незалежну Україну, яка не буде підпорядковуватися іншій державі. Дві різні епохи - Бароко та Романтизм, дві різні постаті - Самовидець та Шевченко, але завдяки їм ми можемо осягнути невичерпний скарб української літератури, сформований на різних етапах історії, який розвиває важливі засади національної свідомості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Історія української літератури : у 12 т. - К. : Наукова думка, 2014. - Т. 2. - 839 с.

2. Літопис Самовидця/ Видання підготував Я. І. Дзира. - К. : Наукова думка, 1971. - 208 с.

3. Чижевський Д. Історія української літератури (від початків до доби реалізму) / Д. Чижевський. - Нью-Йорк, 1956.

4. Шевченко Т. Зібрання творів : у 6 т. / Т. Шевченко. - К., 2003. - Т. 1 : Поезія 1837-1847.

5. Шевченко Т. Зібрання творів : у 6 т. / Т. Шевченко. - К., 2003. -- Т. 2 : Поезія 1847-1861.

Размещено на Allbest.ru