Ізафетні конструкції у поезії Валерія Кіора

Annotatіon

Salih Sevim, postgraduate student Taras Shevchenko National University of Kyiv

GENITIVE CONSTRUCTIONS IN VALERII KIOR'S POETRY

In the Urum language, where elements of Oguz and Kipchak dialects mingled and mixed up, there are many phonetic phenomena. One of these phenomena is syncope. In Valery Kior's poems we can observe a partial or total loss of affixes in genitive constructions. There are no structural differences in such constructions, just differences in pronunciation because of phonetic phenomena.

Keywords: Oguz language, Kipchak language,Urum language, Valery Kior, genitive construction,defined word for the word, possessive affixes, syncope, affix of the genitive case.

Нині практично з кожного тюркського діалекту є наукові праці, у яких визначено особливості синтаксичної будови цих діалектів і місце серед інших тюркських мов. Особливо це стосується мов тих народностей, чия чисельність дорівнює чисельності урумів. Однак кількість досліджень, у яких масштабно досліджується урумська мова, що має багату усну традицію, обмежена, порівняно з дослідженнями інших тюркських мов і діалектів. Цим і визначається актуальність нашої роботи. Прийшов час науково дослідити урумську мову, яка не викладається в навчальних закладах і носії якої поступово забувають урумську мову.

Метою нашої роботи є дослідження ізафетних конструкцій урумської мови на матеріалі віршів Валерія Кіора та виявлення схожих і відмінних рис з іншими тюркськими мовами.

Об'єктом дослідження виступають ізафетні конструкції в поезії Валерія Кіора. Основною причиною вибору творчості цього поета для дослідження конструкцій став той факт, що В. Кіор вважається засновником сучасної урумської літератури. Він наш сучасник і є представником урумської мови нині. кіор ізафетний вірш афікс

Протягом історії тюрки завжди знаходилися в русі, вони кочували в різні географічні регіони, стикалися з іншими народами й культурами, зазнаючи їхнього впливу, і самі впливали на інші культури. У різні періоди історії тюркські племена з різних причин залишали свої рідні землі. У деяких випадках одне тюркське плем'я приєднувало до себе інше тюркське плем'я, в інших випадках заміняло інше або приходило на його місце. Той факт, що тюркські племена змішувалися і ставали сусідами, призводив до того, що їхні діалекти також змішувалися та впливали один на одного.

Перші, кого актуально розглянути в цьому контексті це ґьоктюрки (небесні тюрки), які, перемігши аварів (інша назва "жужани"), посунули їх на захід, а ті у свою чергу посунули далі на захід савіров, а ті племена огурів, які перебували в південних частинах Казахстану. Відомо також, що гуни, які під проводом сина Аттіли Ірнека прийшли у Північне Причорномор'я, приєдналися до болгар, які тільки зайшли у регіон [11, с. 200]. Змішавшись, ці народи вплинули один на одного і в плані мови.

Із погляду історії турецької мови ще однією важливою причиною міграції та переселення тюрків стала монгольська навала. Чингісхан і його сини заснували величезну імперію. Побудувавши імперію, вони витиснули зі своїх місць тюркські племена. Тюркські племена, а відповідно і тюркські діалекти й говори, змінили свою географію, змішалися і вплинули один на одний. Як зазначає Ахмет Биджан Ерджіласун [11, с. 370], племена ягма, карлуки, чігілі і тухси, які розмовляли хаканською (караханідською) мовою, унаслідок розбудови імперії Чінгісхана і його синів, сформувалися наново. Після приєднання до цих тюркських племен деяких огузьких і кипчацьких племен утворилася письмова мова, яка мала назву "харезмська тюркська" та згодом поступилася своїм місцем чагатайській (староузбекській) мові.

На думку Ерджіласуна [11, с. 371], ще одним значним наслідком монгольської навали стала втеча половців, які тікали від військ хана Батия, до Єгипту, де вони згодом стали правителями. У Єгипті огузи й кипчаки змішалися, унаслідок чого їхні мови також вплинули одна на одну.

Схожим чином ситуація розвивалася і в Україні. Уруми, які раніше жили у Криму, у цей час мешкають у Приазов'ї на північному березі Азовського моря. Уруми були виселені в цей регіон за наказом Катерини II. На сьогоднішній день за описом, який подає Марія Смоліна, область їхнього проживання і поширення урумської мови становить "місто Маріуполь і 29 сіл у Донецькій області та 1 село у Запорізькій області" [8, с. 9]. Після того, як цей народ був виселений із Криму, кипчакські й огузькі елементи ще більше змішалися.

В урумській мові, яка фонетично відрізняється в кожному селі, немає стандартного алфавіту. Урумська мова не викладається у школах. Тому кількість людей, які використовують її як рідну, щодня зменшується. Незважаючи на те, що урумський фольклор досить багатий, кількість сучасних творів урумською мовою невелика. Валерій Кіор, Віктор Борота, Кірік Хава (Хозлу), що пишуть у наш час твори урумською мовою, можуть вважатися засновниками сучасної урумської літератури.

Таким чином, з одного боку, через велику кількість діалектних відмінностей у мові, з іншого боку із метою обмежити нашу тему, у нашій роботі ми зупинимося на ізафетних конструкціях у поезії Валерія Кіора.

Перед тим, як перейти до поезії, необхідно подати коротку біографічну довідку про самого поета Валерія Кіора. Згідно з даними, що містяться у книзі "Ana Dilin Lafi" (Антология Художественной Литературы Греков Приазовья "Кардъако Лого/Анф Дылин Лафы/ Слово Рідне", 2005, с. 75), поет народився 8 жовтня 1951 р. у селі Старий Крим недалеко від Маріуполя. Закінчивши філологічний факультет Донецького державного університету, він продовжив навчання в аспірантурі й захистив дисертацію за спеціальністю "Російська мова і література". Тепер працює викладачем у Приазовському державному технічному університеті, поєднуючи цю діяльність з літературознавством і перекладами.

Надамо коротку характеристику ізафетних конструкцій, після чого перейдемо до аналізу прикладів, які ми виявили в поезії В. Кіора.

Ізафетна конструкція це словосполучення, яке складається з іменника, до якого приєднується присвійний афікс, та іншого іменника, який вступає з першим у відносини зі значенням належності, включення до складу, визначення. Тахір Нехат Генджан називає такі словосполучення "іменниковими сполученнями" (Ad Takimi) і розглядає їх у розділі "Іменникові доповнення" (Ad Tьmlemesi), розподіляючи на три групи [14, с. 158]: "іменникові сполучення першого типу", "іменникові сполучення другого типу" і "іменникові сполучення третього типу".

Тахсін Бангуоглу також називає такі конструкції "іменниковими сполученнями"(Adtaklml) і виділяє дві групи: "визначальні іменникові сполучення" (Belirtilmiз Adtakimi) і "невизначальні іменникові сполучення" (Belirsiz Adtakimi) [10, с. 497].

Мухаррем Ергін пропонує назву "Присвійні та іменникові конструкції" (lyelik ve isim Tamlamasi) (13, с. 381) і розподіляє їх на дві групи: "визначальні іменникові конструкції" (Belirli isim Tamlamasi) і "невизначальні іменникові конструкції" (Belirsiz isim Tamlamasi).

Лейла Карахан також називає ці конструкції "іменникова конструкція" (isim Tamlamasi) і виділяє "визначальні іменникові конструкції" (Belirtili isim Tamlamasi) і "невизначальні іменникові конструкції" (Belirsiz isim Tamlamasi) [15, с. 21].

Якщо не зважати на різницю в назвах, підходи значно не відрізняються. Окрім Генджана, усі дослідники однаково класифікують ізафетні конструкції. Узагалі, Генджан виділяє третьою групою не іменникові сполучення, а прикметникові сполучення (sifat tamlamasi).

При аналізі ізафетних конструкцій за основу взято працю Лейли Карахан "Порядок слів у турецькій мові" (Leyla Karahan "Tьrkзe Sцz Dizimi"), яка на нині є найповнішим дослідженням із цієї теми.

Ізафетні конструкції складаються з двох елементів: означення й означувальний елемент. Означувальний елемент обов'язково містить афікс належності. Означення ж не завжди має афікс родового відмінка.

Визначальний ізафет містить як афікс належності, так і афікс родового відмінка.

Ізафетні конструкції турецької мови можуть відповідати декільком конструкціям у російській мові. У визначених ізафетних конструкціях, які виражають значення тимчасовості та належності, до означувального слова додається один із шести афіксів належності, існуючих у турецькій мові, а до означення приєднується афікс родового відмінка: Ahmet'in arabasi. У російській мові цьому словосполученню відповідає словосполучення "машина Ахмеда", де тільки означення стоїть у родовому відмінку, а означувальне слово у називному.

Іменникові конструкції, один з елементів яких є займенником, у турецькій мові все одно будуються з використанням ізафетної конструкції: onun evi. У російській мові в цьому випадку означувальний елемент іде слідом за означенням, і означення схоже з прикметниковими словосполученнями турецької мови: ее /его дом.

У складі невизначеної ізафетної конструкції, яка має значення постійної й загальної характеритстики, означувальний іменник набуває афікса належності, а іменник-означення стоїть у називному відмінку: yazi masasi. У російській мові тут також означувальний іменник стоїть у називному відмінку, а означенням є прикметник: письменный стол.

Урумська мова є одним із тюркських діалектів, тому структурні особливості цих мов збігаються. Однак унаслідок історичного, географічного й культурного взаємовпливу, утворилися деякі відмінності. Ці відмінності більше стосуються вимови, ніж структури. Визначені ізафетні конструкції в урумській мові мають однакову структуру. Визначений ізафет. Приклади ізафетних конструкцій, де означувальний елемент набуває афіксу належності, а означення афіксу родового відмінка, такі ж, як і в інших тюркських мовах. Днепрын ко'пу'рлеры "Мости на Дніпрі" (К,176)

Дэ шит учан йапрахларын сеслеры.

"Шурхіт падаючого листя" (НННСЗ, 127)

Баанын сенын "Твоя цінність" (ПА-5, 24)

Йэрын со'лемекы "Розмова землі" (ПА-3, 93)

Гу'зу'н сонти сыджагысы халтрай.

"Тремтить останнє тепло осені". (НННСЗ, 127)

дуньйанын /хатыдыр эли...

"Рука Землі тверда" (ПА-3, 94)

О'леннэр поэтлерын,

Дельмейэн аскерлерын йоллары узах.

"Шляхи померлих поетів / солдатів, не повернулися, далекі"

(КЛ, 80) Сенын маннайина "на твоє чоло" (КЛ, 77)

Урумська мова багата з погляду фонетичних явищ, особливо часто трапляється таке явище, як випадіння голосного. Випадіння голосних можна спостерігати і в ізафетних конструкціях. Голосні в афіксах належності третьої особи однини можуть випадати: Днепырын бой-йагасна-да "І на берег Дніпра" (K,176)

Севгилимин гу 'н догдусна "У день народження моєї коханої" (ПА5, 23). В означувальних іменниках "догдусна" (<догдусуна) і "боййагасна" (<бой-йагасына) голосна в афіксі належності”+sF випадає, у той же час звук "s", який також є частиною афікса, зберігається.

Чо'лу'н орта бир йэрнэ-дэ "Посеред пустелі" (K,176). У цьому прикладі афікс належності опускається, а проміжна -n-, яка ставиться між афіксом належності й афіксом відмінка, зберігається.

Словосполучення, які у тюркських мовах відносять до ізафетних конструкцій, і які Мухаррем Ергін називає "генетивними (присвійні) словосполучення" (gйnitif (ilgi) grubu) [13, с. 393], виявляються й в урумській мові. Однак у турецькій мові вони здебільшого трапляються з використанням особових займенників і особових іменників у скорочених ізафетних конструкціях. У генетивних словосполученнях не використовується афікс належності, а використовується афікс родового відмінка. Як ми бачимо у прикладах "benim ev", "Osman'm gelin", такі словосполучення схожі на прикметникові словосполучення, і тут не відчувається нестача аффикса належності. Однак в урумській мові скороченість конструкції набула великої поширеності через випадіння звуку.

Сизин / О'ку'нмек джаннарын. "Розчарування ваших душ" (ПА-3, 95).

Цей приклад є генітивним словосполученням, проте приклади, що подані нижче, хоча за структурою і схожі на цю конструкцію, із погляду значення в них відчувається нестача афікса належності.

Го'злернэн арма'н о'ксу'злерын, "Не шукайте в очах сиріт" (ПА-3, 94)

Думашманнарын йаман ханнан "з поганої крові ворогів" (K,176)

О'леннэр поэтлерын, Дельмейэн аскерлерын йоллары узах. "Шляхи померлих поетів / солдатів, не повернулися, далекі" (КЛ, 80)

Балларымын /Дерчек-го 'злер. "справжні очі моїх дітей" (ПА-5, 22)

Хара лафын чалгы джанма дэгер... "Я гідний коси поганих слів" (ПА-5, 22)

Авгу тамнамах / Берететын "капання отрути достатку" (ПА-3, 94)

Дедженын зенданда "у нічній темряві" (КЛ, 80)

Йабанджы джанын йанынсызлых, "самотність душі чужинця" (ПА-3, 95)

Севгилимин / Го'к-ту'с го'зьйаш. "Сльози моєї улюбленої небесного кольору" (ПА-5, 23).

Ці ізафетні конструкції є значущими для демонстрації поширеності такого явища, як синкопа. Афікс належності у складеному слові "сльози", утвореному за правилами ізафетної конструкції, опущений. Навіть в ізафетній конструкції, у якій використовується складене слово, афікс належності не вживається.

Ізафетні конструкції з використанням займенників утворюються так само.

Милаликам меным. "Моя Міалка" (НННСЗ, 131) бизим джанмыза, "нашим душам"(КЛ, 80)

В урумській мові, як і в інших тюркських мовах, ми зустрічаємо визначальні ізафетні конструкції з використанням займенників, у яких займенник у функції означення опускаєтьсяДжанма синдрыйдым "Привчав свою душу"(КЛ, 76) атэш дудахларым "мої вогняні губи" (КЛ, 77) балалыгым чохрагы "джерело мого дитинства" (КЛ, 76)

Учуп дельныз, гу'зеллерым, "Прилітайте, мої красуні"(К,181) О'ле сифты бьйаз хар ту'шен "Його обличчя опало, як білий сніг" (НННСЗ, 129)

Йасы о йаландан! "(Залишилася) скорбота від тієї брехні" (НННСЗ, 129)

Нэ сен эттын, чох хуватлы Севдам?! "Що ти зчинила, моямогутня любов?" (НННСЗ, 133)

Мен сенсыз, севгилим, йашамаа оламам "Моя кохана, я без тебе не зможу жити" (НННСЗ, 131)

Йарем йашар, тапар ойна 'ш. "Моя кохана буде жити, знайде коханого" (НННСЗ, 129)

Ондан стэдым ахыллыгыны версын. "Я попросив, щоб він дав своєї кмітливості" (НННСЗ, 133)

Ми бачимо, що коли в означувальному іменнику афікс належності опускається, проміжна -nзберігається.

Эглип, йузну' (<йузуну') батрыйды... "Нахилившись, понурив своє обличчя". (КЛ, 76)

Однак є нестабільність у вживанні допоміжної приголосної перед афіксами належності, які додаються до означувального іменника, що закінчується на приголосний. У деяких випадках ці допоміжні приголосні випадають відповідно до загальної тенденції випадання звуків, що є характерною для урумської мови.

Сенын о'гнэ (<о'гу'нэ) "Попереду тебе" (ПА-3, 93)

Эллерны (<Эллерыны) чек "забери свої руки" (НННСЗ, 127) Йунахлармыз (<Йунахларымыз) олса "Якби були наші гріхи" (НННСЗ, 131)

Дерданмы (<Дерданымы) йэнамайип, "Не перекриваючи мою шию "(ПА-2, 142)

Алтын олуп /Ту'шсу'н о'гме, "Нехай стане золотом і впаде переді мною" (ПА, 142)

У деяких випадках ми можемо спостерігати збереження допоміжної приголосної, що стоїть перед афіксом приналежності: Панйана чирайын "Я не зможу забути твоє священне обличчя" (НННСЗ, 131)

Алтыннара бойум эгмем. "Не схилю свою шию перед золотом" (ПА, 142)

Исаннарым "мої люди" (ПА-3, 93)

Балларым дибик "Як мої діти" (K,181)

Бармахларым чирайины го'ру'ймуш. "Мої пальці, виявляється, бачать твоє обличчя" (НННСЗ, 127)

Мен о 'ле Дызлерымнан чо 'кмем "Я не схилю свої коліна" (ПА, 142) Одним із найцікавіших прикладів є ізафетна конструкція зі словом "Аллах". Унаслідок випадання звуку "х" у кінці слова, і незважаючи на те, що кінцевий звук стає голосним, до слова приєднується афікс належності з використанням проміжної голосної, як це мало бути, якщо б слово закінчувалося на приголосну: Аллеым, ”О, мій Аллах" (НННСЗ, 131).

Подібні приклади ми можемо спостерігати ув генітивних словосполученнях, у яких немає афікса належності, але використовується афікс родового відмінка:

Невахты джан меным"коли моя душа"(КЛ, 76). Невизначений ізафет. У поезії Валерія Кіор часто зустрічаються визначальні ізафетні конструкції, які виражають постійну характеристику.

Дуна' йолу, ама, йап-йаш, тэз питреннэр. "Тільки ті, хто закінчує свій земний шлях (життя) молодим"(КЛ, 80).

Хуш сеслеры шитлий йувада... "З гнізд чуються пташині голоси ..." (КЛ, 80).

Беретет мешелеры, "Дуби достатку" (K,176).

Душман ханы... "Ворожа кров" (K,176).

Тымар суйу / Мана олсун " Хай це буде для мене отруйною водою" (ПА-5, 22).

Чо'лъ ойнамахлары "Степові танці" (K,180).

Салых-чохрах суйу / олур "Буде цілюща вода" (ПА-5, 23). Узах-йер-хызы "Дівчина з далеких країв" (ПА-5, 25).

Ми також зустрічаємо приклади, де в невизначених ізафетах при випадінні афікса належності зберігається допоміжна приголосна: Ко'й четнэ / йол-эджели чектрыйды. "Шлях притягував смерть до краю села" (ПА-5, 25)

Йылдыз ду'бнэ йатыйдым "Я лежав під зірками" (ПА-2, 141). Є також приклади, у яких у деяких визначених ізафетніх конструкціях, у яких випадає афікс належності, допоміжна приголосна не використовується. На вигляд це схоже на прикметникові конструкції, тільки утворені з двох іменників. Такі словосполучення, як cam kalp (скляне серце), ta§ duvar (кам'яна стіна), ta§ kalp (кам'яне серце), cennet vatan (райська батьківщина) не є ізафетними конструкціями. Тут означення вказує на матеріал, із чого зроблений предмет, або на що він схожий, тому вони належать до прикметникових конструкцій. Хоча у віршах В. Кіора ми не зустріли такого значення, воно стає зрозумілим із існуючих прикладів словосполучень з опущеним афіксом належності. При перекладі таких прикладів турецькою, афікс належності виникає автоматично:

Тылъти изнен дезмейдым "Tilki(nin) peзinde gezmiyordum" (Я не йшов по слідах лисиці) (КЛ, 76).

От сес / Шитмейе эр-теретын "Ateз sesi i§itmeye her sefer" (Кожен раз, коли чути звук багаття) (ПА-3, 94).

Також ми можемо спостерігати випадки, коли афікс належності зберігається, а попередня допоміжна голосна випадає:

Йурек сесмы (<сесымы) аннайим. "Я розумію свій голос серця" (ПА-2, 142).

Через те, що невизначені ізафетні конструкції характеризуються відносинами сталості між їхніми елементами, у структурі складних слів утворюються нові слова. І навіть тут можна спостерігати випадіння афікса належності: го'зйаш (<Го'зйашы).

Го'зйаш / Бир вахыт ахмасын. "Нехай коли-небудь не будуть текти сльози" (ПА-3, 95).

При формуванні ізафетної конструкції один із її елементів означувальний елемент або означення, чи обидва елементи можуть складатися з словосполучень. Такі словосполучення можуть бути як ізафетной конструкцією, так і будь-якою іншою: Балалыгым /чохрагы "Джерело мого дитинства" (КЛ, 76) Балалыгым (<меным балалыгым): невизначальний ізафет.

Чо'лу'н / орта бир йэрнэ-дэ "Посеред пустелі" (K,176).

Орта /бир/ йэр: прикметникове словосполучення.

Гу'зу'н/сонти сыджагысы. "Останнє тепло осені" (НННСЗ, 127).

сонти сыджах: прикметникове словосполучення.

Отларым / йанан атэшсиз "Мої трави, що палають без вогню" (ПА-3, 94).

атэшсиз йанан / Отлар:прикметникове словосполучення.

Йабанджы джанын йанынсызлых,

"самотність/сирітство душі чужинця" (ПА-3, 95).

Думашманнарын /йаман ханнан "з брудної крові ворогів" (K,176).

Йаман /хан:прикметникове словосполучення.

Хара лафын / чалгы "Спис поганого слова" (ПА-5, 22).

Хара лаф: прикметникове словосполучення.

Висновки

Таким чином, фонетичні явища і, зокрема, синкопа (випадання звуків) є частим явищем в урумській мові. Ці випадіння можна зустріти і в ізафетних конструкціях. Іноді ми можемо бачити повне опущення афікса належності третьої особи однини "+ I, + U", "+ sI, + sU" в означувальному іменнику. У деяких випадках випадає голосна, у деяких випадках приголосна. Таким же чином у прикладах, де відбувається випадіння афікса належності, проміжна -n-, що використовується як допоміжна приголосна між афіксом належності й афіксом відмінка, залишається. Також ми можемо бачити, що в афіксах належності, які приєднуються після приголосної й починаються з приголосної, у деяких випадках відбувається випадання допоміжної голосної, а в деяких випадає як допоміжна голосна, так і афікс належності. Тенденція до випадіння звуків настільки сильна, що зачіпає навіть афікси належності, утворені з ізафетних конструкцій, і стає причиною опущення аффикса належності. Є також приклади, у яких до означення не додається афікс родового відмінка, але його відсутність відчувається. Отже, якщо подивитися на ізафетні конструкції, що зустрічаються у віршах В. Кіора, можна зробити висновок, що з погляду будови немає різниці між урумською й іншими тюркськими мовами, відмінності обмежуються переважно вимовою.

Скорочення

КЛ: Кардъако лого

K: Кобзар

НННСЗ: На нашій, на своїй землі

ПА: Пирнешу астру (1988)

ПА-2: Пирнешу астру (1989 )

ПА-3: Пирнешу астру (1991)

ПА-5: Пирнешу астру (2002)

Список використаних джерел

1. Антология художесвенной литературы греков Приазовья.Донецьк : Донбасс, 2005.