Особливості релігійності у творчості Тараса Шевченка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут філологіїКНУ імені Тараса Шевченка

Особливості релігійності у творчості тараса шевченка

Щелкунова Ольга магістрантка

Анотація

Стаття присвячена дослідженню особливостей прояву релігійних аспектів у творчості Тараса Шевченка. Проаналізовано знакові для розуміння ставлення поета до релігії твори. Наголошено на специфіці інтерпретації біблійного образу Богоматері.

Ключові слова: релігія; християнство; образ Богоматері; Божа Матір; поема "Марія"; повість "Княгиня".

Статья посвящена исследованию особенностей проявления религиозных аспектов в творчестве Тараса Шевченко. Проанализированы знаковые для понимания отношения поэта к религии произведения. Акцент сделан на специфике интерпретации библейского образа Богоматери.

Ключевые слова: религия; христианство; образ Богоматери; Божья Матерь; поэма "Мария"; повесть "Княгиня".

The article is dedicated to the study of features of the manifestation of religious aspects in works of Taras Shevchenko. It has been analyzed the significant works for understanding the attitude to the religion. The emphasis is on the specific of the interpretation of the biblical image of the Mother of God.

Key words: religion; Christianity; the image of the Mother of God; Mother of God; the poem "Maria"; the story "Knagynya".

Питання про місце і роль релігії у житті Тараса Шевченка було і залишається одним із найбільш дискусійних. Деякі з дослідників наголошують на винятковій релігійності митця, інші - звинувачують у богохульництві [6, с. 18]. Мета нашої роботи - з'ясувати ставлення Тараса Шевченка до релігії на основі його творчої та епістолярної спадщини. Актуальність роботи зумовлюється відсутністю єдиного усталеного розуміння проблеми ставлення Шевченка до релігії. Мета дослідження передбачає розв'язання таких завдань: виокремити знакові для розуміння ролі релігії у житті митця твори; розкрити суть Шевченкового сприйняття Богородиці; узагальнити і систематизувати проаналізований матеріал. Об'єктом роботи є поетична і прозова творчість, епістолярна спадщна Тараса Шевченка. Предметом дослідження - релігійний аспект літературного доробку митця. Під час дослідження для розв'язання визначених завдань нами використовуються загальнонаукові (дедукція, аналіз, синтез, моделювання) та спеціальні методи дослідження (порівняльно-історичний, філологічний, біографічний).

Християнське світобачення Тараса Шевченка почало формуватися у ранньому дитинстві: мати вчила молитвам, батько спонукав навчанню при церкві. Духовними наставниками малого Тараса стали священики та диякони Григорій Кощиць, Іван Нестеровський та Петро Богорський. Вони виховували дитину в християнському дусі, підтримуючи закладене батьками християнське начало. Навчання іконопису теж відбувалося за їх підтримки. Фактично, вони сформували ті основи, які стали базовими для становлення характеру Тараса Шевченка. Все це зумовило подальше систематичне звернення митця до християнських понять віри, любові, терпимості та апелювання до релігійних постатей.

Бог для Шевченка - вищий абсолют, єдиний, кого він боїться у цьому світі. У листі до брата Микити T. Шевченко пише: "[...] а тепер про себе скажу от що: слава Богу милосердному, жив і здоров, учуся малювать, коли трапиться, заробляю гроші, оце на тім тижні заробив трохи, то й тобі посилаю (25 руб[лів] асигнаціями]). А коли буде більш, то й ще пришлю. Так от, бач, живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь, окроме Бога - велике щастя буть вольним чоловіком" [10].

Прагнучи здійснення бажань, Т. Шевченко покладається лише на Бога: "Молю тілько милосердного Бога, щоб поміг мені весни діждати, щоб хоч умерти на Україні" [10]. Незважаючи на те, що поет почасти визначає народ як рушійну силу ("[...] вставайте, / Кайдани порвіте / І вражою злою кров'ю / Волю окропіте"), саме Бог у його розумінні вирішує все: "Слава Господові, що минуло, цур йому, щоб і не згадувать" [10].

Хоча іноді Т. Шевченко згадував і язичницьких богів, як, наприклад, у листі до Закревського - Бахуса, бога вина у давніх греків та римлян ("Прощай, голубчику, нехай тобі Бахус помага тричі по тричі морду намочить. Амінь. Нудьгою і недугою битий" [10]), проте істиною для поета завжди залишався християнський Бог.

Окрему увагу варто приділити образу Богородиці, який у творчості Шевченка чи не єдиний репрезентовано відносно стало. Знаковим твором для розкриття розуміння специфіки її тлумачення зазначеного образу є поема "Марія". Тарас Шевченко представляє широкий синонімічний ряд ("Святая", "Пренепорочная", "Благая", "Достойно пєтая"), який деталізує і поглиблює змістове наповнення християнського образу. Діва Марія виступає не лише символом чистоти, розуміння якого закладено у семантиці дібраних епітетів, а й втіленням морального ідеалу. Саме до неї звертаються знедолені й ті, що втратили надію. Богородиця залишається уособленням підтримки, допомоги та спасіння. Тому в поемі "Марія" Т. Шевченко апелює саме до неї:

Все упованіє моє

На тебе, мій пресвітлий раю,

На милосердіє Твоє,

Все упованіє моє

На Тебе, Мати, возлагаю [9, с. 523].

Ці рядки свідчать також про близькість Шевченку концепту "дух чистоти і моралі". Називаючи Діву Марію "Мати", він одночасно показує зв'язок людини з релігією і подає власне розуміння значення матері для суспільства. Діва Марія, очевидно, є найбільш значущим релігійним образом у Шевченка. Таку думку підтверджує звертання до неї: "святая сило всіх святих". Відповідно, Богоматір є для поета самостійно вагомим джерелом наснаги для інших біблійних постатей.

Людська віра у силу Діви Марії є настільки глибоко вкоріненою, що саме вона стала чи не найголовнішим об'єктом молінь та благань. Фактично, Богоматір виконує роль заступниці знедолених:

Молюся, плачу і ридаю:

Воззри, Пречистая, на їх,

Отих окрадених, сліпих Невольників [9, с. 23].

Певна гіперболізованість чистоти і святості в образі Діви Марії вдало поєднується із властивістю Богородиці залишатися владною. Рядки - "Подай їм силу / Твойого мученика Сина" - наголошують на природній здатності Богоматері використовувати як власні сили, так і керувати можливостями інших святих. релігія поет біблійний гіперболізованість

При переважному апелюванні Шевченка до теми українства, образ Божої Матері виходить за межі розуміння ролі заступниці виключно стосовно українського народу. Сила Богородиці має яскравий наднаціональний характер вираження. Якщо звертання до Бога часто пов'язані у Шевченка з актуалізацією тяжкої долі українського народу ("Боже мій", "О Господи", "Боже милий"), то до образу Марії звертаються при необхідності благання допомоги. Номінація "Цариця неба і землі" підкреслює всезагальне визнання її значущості.

Про важливість образу Діви Марії для Т. Шевченка свідчить його прагнення інтегрувати цей образ у власні твори навіть епізодично. Яскравим прикладом слугує автобіографічна повість "Княгиня". Шевченко, описуючи дитинство, особливу увагу приділяє християнським аспектам: "Я знал почти всю Псалтырь наизусть и читал ее (как говорили слушатели мои) выразительно, т. е. Громко. Вследствие такого моего досуже- ства не был в селе похоронен ни один покойник, над которым бы я не прочитал Псалтыри. За прочтение Псалтыри я получал кныш и копу деньгами. Деньги я отдавал учителю как его доход, и он уже от щедрот своих уделял мне пятака на бублики, и это был один-единственный источник моего существования" [10]. Образ Діви Марії згадується двічі. Не подаючи розлогої інформації про її діяння, не наголошуючи на святості, чистоті та непорочності Богородиці, Т. Шевченко конкретними фрагментарними характеристиками представляє це аксіоматично: "Вечерком иногда, бывало, я возьму торбу, а учитель возьмет в десную посох дебелый, а в шуйцу сосуд скудельный (мы и жидкостями не пренебрегали, как-то: грушевым квасом и прочая), и пойдем под окнами воспевать "Богом избранную"..." [10]. Позиціонуючи Марію як обрану, він тим самим підкреслює її вивищеність. На основі представлених цитат можемо бачити, що Псалтир, Божі заповіді й вічні біблійні істини у житті й світогляді Шевченка були основоположними, а образ Божої Матері суголосний зі зразком, тією істиною, осягнути суть якої має бути природнім прагненням людини. Якщо знання Псалтиря може бути способом заробітку, тобто мати матеріальне підґрунтя ("За прочтение Псалтыри я получал кныш и копу деньгами" [10]), то діяння Божої Матері є репрезентантами виключно духовної сфери. Вона символізує, передусім, заступництво і спасіння. Подібне розуміння образу Марії епізодично зустрічаємо і в інших творах Шевченка: повість "Наймичка" ("Святая Матерь Божия", "О всепетая мати", "Богом избранная Мати"), "Художник" ("Предвечная Матерь"), поема "Неофіти" ("Богом ізбранная Марія"), повість "Близнецы" ("О, всепетая Мати") тощо.

Прикметно, що і у поетичних, і у прозових творах Шевченко доволі однозначно інтерпретує образ Божої Матері. У сприйнятті митця Богородиця - символ чистоти і непорочності, морального ідеалу, концепту всепрощення, що витікає із взаємозалежних категорій розуміння, усвідомлення та допомоги. Така оцінка даного образу свід- чить про усталеність його сприйняття. Фактично, ми бачимо, що Шевченко, успадкувавши християнське начало від батьків і продовжуючи всотувати релігійні ідеї від своїх духовних наставників, системно представляє свою глибоку релігійність у власній творчості. На основі розглянутого матеріалу можемо стверджувати про послідовне дотримання християнських канонів, які утверджені церквою, що визначило особливості світосприйняття митця.

Список використаних джерел

1. Бучинський Д. Християнсько-філософська думка Тараса Шевченка / Д. Бучинський. - Мадрід, 1962. - 256 с.

2. ГенералюкЛ. Світлим дивом сяють храми Божії / Л. Генералюк. - К., 2013. - 168 с.

3. ГенералюкЛ. Універсалізм Шевченка. Взаємодія літератури і мистецтва / Л. Генералюк. - К., 2008. - 542 с.

4. Огієнко І. Тарас Шевченко / І. Огієнко. - К., 2002. - 245 с.

5. Сверстюк Є. Шевченко понад часом / Є. Сверстюк. - Луцьк-Київ, 2011. - 227 с.

6. СтеповикД. Наслідуючи Христа: Віруючий у Бога Тарас Шевченко / Д. Степовик. - К., 2013. - 446 с.

7. Тарахан-Береза З. Шевченко - поет і художник / З. Тарахан-Береза. - К., 1985. - 183 с.

8. Франко І. Шевченкознавчі студії / І. Франко. - Л., 2005. - 471 с.

9. Шевченко Т. Кобзар / Т. Шевченко. - К., 1985. - 624 с.

Размещено на Allbest.ru