До теми "Шевченко і Свіфт"

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

До теми "Шевченко і Свіфт"

М. Назаренко, канд. філол. наук, доц.

Анотація

Розглянуто питання про можливе джерело знайомства Шевченка зі словами Джонатана Свіфта, процитованими у повісті "Несчастный" (1855), -- статтю Олександра Дружиніна "Лекции В. Теккерея об английских юмористах" (1854). Контекст, в якому Теккерей наводить цитату з листа Свіфта до Г. С.-Дж. , -- точніше, контекст переказу Дружиніна -- може бути одним із джерел фабули Шевченкової повісті: характеристика "джентльмен-розбійник" і "отруєний щур, який помирає у своїй норі", у Дружиніна стосуються однієї особи (самого Свіфта), Шевченко ж порівнює зі свіфтівським щуром свою антигероїню, "поміщицю-розбійницю".

Ключові слова: Джонатан Свіфт, Вільям Теккерей, Олександр Дружинін, отруєний щур.

шевченко свіфт фабула повість

Annotatіon

.. .it is time for me to have done with the world; and so I would, if I could get into a better, before I was called into the best, and not die here in a rage, like a poisoned rat in a hole.

Jonathan Swift

M. Nazarenko, Cand. of Philology, Ass. Prof.

The Institute of Philology Taras Shevchenko National University of Kyiv

RE: SHEVCHENKO AND SWIFT

The paper is devoted to the possible source of Shevchenko's knowledge of Jonathan Swift's phrase quoted in the story `The Unfortunate' (1855). Shevchenko compared his anti-heroine, a villainous landlady, with "a poisoned rat dying in a hole" and attributed these words to "the author of `Gulliver's Travels'". Researchers managed to find the source of the quote: Swift's letter to Henry St John Bolingbroke dated March 21, 1729 (but actually 1730). As Shevchenko's knowledge of the foreign literatures (except Polish) depended upon Russian translations, it's obvious that the Swift's letter was quoted in some Russian magazine of 1840s or 1850s. There were at least two texts that Shevchenko could be aware of, and the most probable source was Alexander Druzhinin's paper `W. Thackeray's lectures on the English Humorists' (1854), an abridgement of W. M. Thackeray's lectures `The English Humourists of the Eighteenth Century' (1853). Druzhinin combined two Thackeray's fragments into the characteristics of Swift, who was compared with a "gentleman robber" (i.e. Macheath from `The Beggar's Opera') and, in his own words, with "a poisoned rat". This could be an impulse for the creation of Shevchenko's story, as the landlady mentioned above could be seen as a degraded version of a "noble-born villain".

Key words: Jonathan Swift, William Thackeray, Alexander Druzhinin, poisoned rat.

Основна частина

... настав мені час примиритися зі світом; так я і зробив би, якби лишень міг переселитися у кращій світ, перш ніж мене призовуть до найкращого, а не помирав тут у люті, як отруєний щур у норі. Джонатан Свіфт

Метою цієї замітки є уточнення відомостей щодо шляхів знайомства Шевченка із творчістю Джонатана Свіфта, найповніший огляд і аналіз яких здійснив О. В. Боронь [1; 2, 373-379].

Нагадаємо, що єдину згадку ірландського сатирика в творчості Шевченка містить повість "Несчастный" (1855): "Так кончились злые ухищрения Марьи Федоровны [,] и она тепер [,] лишенная всего [,] даже личной свободы, в тесной мрачной келье издыхает [,] как отравленная крыса в норе. Как выразился автор Путешествия Гулливера" [11, 289; текст уточнен по рукописи: ІЛ. - Ф. 1. - № 96. - Арк. 31]. Це стало приводом для некоректного твердження, що Шевченко процитував саме цей роман [10, 201], до коментарів про те, що Шевченко міг читати твір в перекладі Є. Коржавіна [10, 201; 11, 551] (що насправді, як ми побачимо, не має прямого стосунку до наведеної цитати) чи до включення імені Свіфта в перелік представників "світової літератури нового часу", яка входила до Шевченкової лектури [7, 726].

Як встановив О. М. Шалата, порівняння людини з отруєним щуром походить з листа Свіфта до Генрі Сент-Джона віконта Болінґброка від 21 березня 1730 р. [9, 9]. Дослідник твердить: "Шевченко міг - принаймні частково - познайомитися зі Свіфтовим епістолярієм у виданні Вальтера Скотта (1818), котрого перекладали в Росії вже у 1820-х роках і якого мав у власній книгозбірні, скажімо, К. Брюллов" [9, 9]. Слово "котрого", за граматичним сенсом, належить до "Вальтера Скотта", але наявність перекладів історичних романів шотландського письменника в бібліотеці Брюллова (засвідчена і Шевченком, і А. Мокрицьким) не означає, що в ній були і твори Свіфта, тим більш в оригіналі. Варто, однак, зазначити, що листи Свіфта були цілком приступними петербурзьким читачам, які хотіли б із ними ознайомитись. Так, зокрема, шість томів епістолярію Свіфта та вісімнадцять томів його творів у лондонських виданнях придбав свого часу Пушкін [6, 344-345]. Про раннє сприйняття творчості Свіфта в Росії див.: [5, 103-133].

Точне спостереження і неточне формулювання О. М. Шалати мали свої наслідки: Л. В. Ушкалов, не посилаючись на свого попередника, вказав на джерело цитати і при цьому ствердив, нібито "російський переклад епістолярію Свіфта [якого у ХІХ ст. взагалі не існувало. - М. Н.] був, зокрема, у Карла Брюллова, де його й міг читати Шевченко" [8, 291].

О. В. Боронь, розмірковуючи про паралелі між творчістю ірландського та українського письменників і причини цитування Свіфта в повісті "Несчастный", робить слушне припущення: "[...] найімовірніше, цитата трапилася в одній зі статей про Свіфта, опублікованих у російській періодиці" [2, 375].

Боронь уточнює вказівку Шалати: лист до Болінґброка було написано 1729, а не 1730 р. [2, 374]. Однак едиційна історія свідчить, що датування листа виявилось проблематичним для дослідників. Першу відому нам публікацію було здійснено 1751 р. - як не дивно, у зібранні творів А. Поупа [14, 128]. У 1752 р. лист увійшов до зібрання самого Свіфта [15, 83], а ще за шість років вийшов французький переклад, також у виданні Поупа [12, 146]. Наступні видання і випадки цитування цієї яскравої фрази, якою Свіфт описував свій стан, надто численні, аби їх перераховувати. В усіх публікаціях, з якими бодай теоретично міг бути знайомий Шевченко, беззастережно ставили саме ту дату, яку й зазначив Свіфт, - 1729 р. Лише у ХХ ст. літературознавці звернули увагу на те, що події, про які йдеться у листі, сталися на рік пізніше [13, 98], і з того часу цю кореспонденцію передруковують або з подвійним датуванням ("1729 [1730]", або з редакторським ("1730").

Як видається, ми з досить великою ймовірністю можемо вказати на публікацію, завдяки якій Шевченко познайомився з висловом Свіфта. Це, як і передбачалося, вторинне джерело: реферативна праця О. Дружиніна "Лекции В. Теккерея об английских юмористах", опублікована в журналі "Современник" у січні 1854 р. Дружинін, відомий англоман і пропагандист британської літератури, досить оперативно подав російським читачам переказ праці Вільяма Теккерея "The English Humorists of the Eighteenth Century", котру, за словами російського критика, було розіслано "по всем городам земного шара" [4, 1].

Наведемо контекст, в якому Теккерей цитує Свіфтів лист: "Все средства были ему хороши для достижения желаемых целей. Подобно джентльмену-разбойнику того времени[,] он выезжает с пистолетом на дорогу и ждет счастия. И общество стоит перед ним на коленях[,] и богатая добыча достается мрачному авантюристу. Но он все стоит на дороге и ждет, а между тем[,] как он ждет, лучшая добыча, долгожданная добыча избегает его рук. Карета с драгоценными вещами проехала по другому пути - все ожидания напрасны! И он, выстрелив из своих пистолетов на воздух, с проклятиями едет домой, чтобы умереть от бешенства в своей норе, подобно отравленной крысе!" [4, 6-7]. Це поєднання двох фрагментів із лекції Теккерея [16, 10, 42], який теж виділяє слова про щура курсивом (другий фрагмент, із вказівкою на джерело цитати, російський критик наводить далі [4, 10]). Курсивне речення Дружинін супроводжує приміткою: "Собственное выражение Свифта". Це додатково пояснює, чому Шевченко посилається не на "Мандри Ґу- ллівера", а саме на "автор[а] Путешествия Гулливера". Курсив навіть графічно міг привернути його увагу, а згадка про "джентльмена-розбійника" (у Теккерея йдеться про Макхіта, персонажа "Опери жебраків" Джона Ґея) перегукується із напівдете- ктивною фабулою "Несчастного" і постаттю "поміщиці- злочинниці" Марії Федорівни.

У реєстрі "Журнали "Библиотека для чтения", "Отечественные записки" і "Современник" в Шевченковій лектурі: спроба систематизації" Боронь вказує, що Шевченко майже напевно читав лютневий - квітневий номери "Современника" за 1854 р.: там було надруковано "Опыт биографии Н. В. Гоголя" Пантелеймона Куліша [2, 472]. Тому наявність у розпорядження Шевченка і січневого номера є тим більш вірогідною.

Однак слід враховувати ймовірність того, що Шевченко познайомився з дуже характеристичним висловом Свіфта за іншим виданням. Сам Дружинін зазначає, що Теккерей в лекції, присвяченій Свіфту, "не сказал и не мог сказать ничего нового" після біографії сатирика, написаної Скоттом, і рецензії Френсіса Джеффрі на неї [4, 4], але текстів, де так чи інакше згадували і характеризували великого сатирика, було значно більше.

Вже після публікації свого дослідження О. В. Боронь відшукав у тому ж таки часописі "Современник" за червень 1853 р. сакраментальну фразу, процитовану в книзі Ісаака д'Ізраелі "Літературний характер" (1795). Дякую Олександру Вікторовичу за повідомлення про це джерело.

Зі Свіфтом порівнював себе англійський поет Вільям Шенстон, уривок із листа якого і наводить (що вчергове свідчить про популярність свіфтівського образу): "Я нахожу утешение, - довольно мрачное утешение, - в приложении к себе жалобы доктора Свифта, который говорит, что он принужден умереть в бешенстве, подобно крысе, попавшей в отравленную щель" [3, 277]. Переклад вочевидь не точний (отруїли щура, а не його нору) і дальший від Шевченкового формулювання, проте знайомство Шевченка із цим номером журналу можна вважати ймовірним: квітневе число за 1853 р. він точно читав [2, 471].

Висновки

Наведені спостереження і припущення засвідчують, що існуючі переліки лектури Шевченка не є вичерпними і зв'язок його поетичної та прозової творчості з європейськими літературами потребує подальших досліджень.

Список використаних джерел

1. Боронь О. В. Джонатан Свіфт у художньому світі Тараса Шевченка / О. Боронь // Літературознавчі студії. - 2013. - Вип. 40(1). - С. 99-104.

2. Боронь О. Спадщина Кобзаря Дармограя: джерела, типологія та інтер- текст Шевченкових повістей : [монографія] / О. Боронь. - К., 2017. - 496 с.

3. Д'Израэли [И.] Литературный характер или история гения, заимствованная из его собственных чувств и признаний. Статья вторая / [Исаак] Д'Израэли // Современник. - 1853. - Т. XXXIX. - Июнь. - Отд. І. - С. 231-278.

4. [Дружинин А.] Иногородный Подписчик. Лекции В. Теккерея об английских юмористах / [Александр Дружинин] // Современник. - 1854. - Т. XLIH.Январь. - Отд. VI. - С. 1-20.

5. Левин Ю. Д. Восприятие английской литературы в России: Исследования и материалы / Ю. Левин. - Лгр., 1990. - 288 с.

6. Модзалевский Б. Л. Библиотека А. С. Пушкина: (Библиографическое описание) / Б. Модзалевский. - СПб., 1910. - XIX+441 с.

7. Росовецький С. Лектура Шевченка / С. Росовецький // Шевченківська енциклопедія : в 6 т. - К., 2013. - Т. 3. - С. 722-729.

8. Ушкалов Л. Від бароко до постмодерну : есеї / Л. Ушкалов. - К., 2011.С. 277-312.

9. Шалата О. М. Рецепція творчості Даніела Дефо і Джонатана Свіфта в Україні : автореф. дис. ... канд. філол. наук / Шалата Олег Михайлович.Тернопіль, 2001. - 20 с.

10. Шевченківський словник : у 2 т. - К., 1978. - Т. 2. - 412 с.

11. Шевченко Т. Зібрання творів : у 6 т. / Т. Шевченко. - К., 2003. . - Т. 3. - 592 с.

12. [Pope A.] Oeuvres diverses de Pope. - Tome septiиme. - A Amsterdam et a Leipzig, MDCCLVIII. - XVI+408.

13. [Pope A.] The Correspondence of Alexander Pope. - Vol. 3. - Oxford, 1956. - 519 p.

14. [Pope A.] The Works of Alexander Pope, Esq, - Vol. IX. - London, MDCCLI. - XVI+372 p.

15. [Swift J.] The Works of D. Jonathan Swift. - Vol. VII. - Dublin and Glasgo, [1752]. - 224+4+23 p.

16. Thackeray W. M. The English Humourists of the Eighteenth Century. A Series of Lectures, Delivered in England, Scotland, and the United States of America. - London, 1853. - 322 p.

REFERENCES

1. Boronj,O. V. (2013). Dzhonatan Svift u khudozhnjomu sviti Tarasa Shevchenka [Jonathan Swift in the artistic world of Taras Shevchenko]. Literaturoz- navchi studiji - Literary Studies. (Issue. 40(1)), (pp. 99-104) [in Ukrainian].

2. Boronj, O. (2017). Spadshhyna Kobzarja Darmoghraja: dzherela, typologhija ta intertekst Shevchenkovykh povistej [Kobzar Darmorray's Legacy: sources, typology and intertext of Shevchenko's novels]. Kyiv [in Ukrainian].

3. D'Izrajeli, [I.].(1853). Literaturnyj harakter ili istorija genija, zaimstvovannaja iz ego sobstvennyh chuvstv i priznanij. Stat'ja vtoraja [A literary character or story of a genius, borrowed from his own feelings and confessions. Article Two]. Sovremennik- Contemporary. (Vol. XXXIX), (pp. 231-278) [in Russian].

4. Druzhinin, A.(1854). Inogorodnyj Podpischik. Lekcii V. Tekkereja ob anglijskih jumoristah [Nonresident Subscriber. Lectures of V. Thackeray about English humorists]. Sovremennik - Contemporary. (Vol. XLIII), (pp. 1-20) [in Russian].

5. Levin, Ju. D. (1990). Vosprijatie anglijskoj literatury v Rossii: Issledovanija i materialy [Perception of English Literature in Russia: Research and Materials]. Lgr [in Russian].

6. Modzalevskij, B. L. (1910). Biblioteka A. S. Pushkina: (Bibliograficheskoe opisanie) [Library of A.S. Pushkin: (Bibliographical description)]. SPb [in Russian].

7. Rosovecjkyj, S. (2013). Lektura Shevchenka [Shevchenko's Lecture]. Shevchenkivsjka encyklopedija - Shevchenko's Encyclopedia. (Vol. 3), (pp. 722-729). Kyiv [in Ukrainian].

8. Ushkalov, L. (2011). Vid baroko do postmodernu: Eseji [From Baroque to Postmodern: Esei]. Kyiv [in Ukrainian].

9. Shalata, O. M. (2001). Recepcija tvorchosti Daniela Defo i Dzhonatana Svifta v Ukrajini [Reception of the works of Daniel Defoe and Jonathan Swift in Ukraine] - Extended abstract of candidate's thesis. Ternopilj [in Ukrainian].

10. Shevchenkivsjkyj slovnyk [Shevchenko's dictionary]. (1978). (Vols. 1-2) - Kyiv [in Ukrainian].

11. Shevchenko, T. (2003). Zibrannja tvoriv [Collected works]. (Vols. 1-6). Kyiv [in Ukrainian].

12. [Pope A.] Oeuvres diverses de Pope. - Tome septieme. - A Amsterdam et a Leipzig, MDCCLVIII. - XVI+408 [in Francais].

13. [Pope A.] The Correspondence of Alexander Pope. - Vol. 3. - Oxford, 1956. - 519 p. [in English].

14. [Pope A.] The Works of Alexander Pope, Esq, - Vol. IX. - London, MDCCLI. - XVI+372 p. [in English].

15. [Swift J.] The Works of D. Jonathan Swift. - Vol. VII. - Dublin and Glasgo, [1752]. - 224+4+23 p. [in English].

16. Thackeray W. M. The English Humourists of the Eighteenth Century. A Series of Lectures, Delivered in England, Scotland, and the United States of America. - London, 1853. - 322 p. [in English].

Размещено на Allbest.ru