Динаміка жіночих образів в казках середньовічної Європи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Динаміка жіночих образів в казках середньовічної Європи

Д.Д. Чувашова, асп

Анотація

У публікації розглянуто динаміку жіночих демонічних образів в міфології Європи на матеріалі народних казок. Аналітичний огляд літератури з проблематики показує широкий діапазон наукових поглядів - від традиційно-релігійних до сучасних феміністських. Автором відмічена необхідність подальшого дослідження жіночих демонічних образів в казках різних народів.

Ключові слова: демонічні образи, казка, міф, релігієгенез.

В публикации рассматривается динамика женских демонических образов в мифологии Европы на материалах народных сказок. Аналитический обзор литературы по проблематике показывает широкий диапазон научных взглядов - от традиционно религиозных до современных феминистских. Автором отмечена необходимость дальнейшего исследования женских демонических образов в сказках разных народов

Ключевые слова: демонические образы, сказка, миф, религиогенез.

The dynamics of female demonic images in European mythology is considered in this publication on the materials of national fairy tales. The analytical review of literature on a perspective shows the wide range of scientific points of view - from traditionally religious to modern feminist. The author notes the necessity of further research of female demonic images for fairy tales of different people.

Keywords: demonic images , fairy tale , myth, religiongenesis.

Сучасна світова культура має міцний базис, який складається з культур окремих народів, що формувалися протягом тисячоліть. Серед цього розмаїття заслуговує особливої уваги культурне надбання Європи зміст якого став основою для формування сучасних типів ідентифікації. У даному контексті особливий інтерес для сучасних релігієзнавчих досліджень, становить проблема визначення характерних особливостей ставлення та функціонування міфологічних уявлень континентальної Європи, для мешканців якої духовна спадщина постає значущою складовою культурного сьогодення. Тут поєдналися давньогрецькі міфи з міфами скандинавськими, кельтські міфи переплелися з англійськими та шотландськими, німецькі з голландськими, французькі з іспанськими та бельгійськими, а в східноєвропейських - подібність героїв ставить питання про спорідненість історичного досвіду народів, які заселяли ці території в минулому.

Поняття "демонічне", "демонізм", "демонічний образ" найчастіше сприймаються з негативним відтінком, у тому числі через те, що в суспільстві сильним є вплив релігійних стереотипів. Однак цей термін багатозначний і має безліч відтінків. В європейській філософській думці, в мистецтві, літературі, міфології, ставлення до "демонічного" - як до поняття, так і до самого явища, було різноманітним і суперечливим. Воно залишається неоднозначним і в XXI столітті, тим більше що демонічні образи, переживши різні трансформації, функціонують і в сучасній культурі, особливо пов'язаної з постмодернізмом.

Дослідники міфології та демонологічного світогляду східнослов'янського етносу вказують на спорідненість міфологічних традицій древніх європейських та слов'янських народів, зокрема, українців. Саме тому є необхідність проведення компаративного аналізу, етнографічних матеріалів (народних казок, байок та ін). В даній статі розглядаються жіночі демонічні образи, які присутні в казках різних народів Європи з метою виокремлення структурних особливостей їх змісту. Типоло- гізація джерел для якісного контент-аналізу текстових масивів буде відображати загальновизнані підходи історії, геногеографії, етнографії висвітлені в роботах Н.Девіса, С.Барона, А.Себровського та ін. Також, вважаємо за доцільне приділити окрему увагу вивченню жіночих образів, що уособлюють демонічні сили в казках народів Європи. Саме тому, предметом дослідження є образ жінки в сюжетах казок різних народів, що населяли древню Європу. Вивчення міфологічних традицій Європи, пов'язаних із жіночними образами, має розширити межі пізнання прояву архетипів міфічних героїнь у сучасному світі та стати поєднуючою ланкою між культурними і релігієзнавчими дослідженнями ет- норелігієгенезу в Європі.

Мета статті: показати динаміку жінчих образів, які уособлюють демонічні сили в казках середньовічої Східної Європи.

Методологічною основою дослідження стали зага- льнонаукові та спеціально наукові методи, зокрема метод контент-аналізу інваріантних структур європейського фольклору вираженого в казках.

Вивченню древньої європейської міфології присвячені праці видатних вчених кожен з яких, використовуючи системний підхід, аналізував відповідні тематичні пласти наративу європейської культури. (М.Мюллера, Дж.Фрейзера, Леві-Брюля, Є.Фромма, Б. Фонтенеля та ін). Завдяки древньогрецьким філософам і поетам (Овідій, Гомер, Гесіод, Есхіл, Софокл, Еврипід, Мосх, Піндар, Павсіній та ін.) до нашого часу дійшли шедеври міфів Древньої Греції та Риму. Надалі фантастичні істоти стали прообразами християнської міфології, народних казок, зібраних письменниками та етнографами. Але сучасний світ, який значно прискорив рух часу й урізноманітнив погляди на усталені підходи до осмислення специфіки соціальних, культурних та релігійних трансформацій, які вимагають нових підходів до вивчення і тлумачення древніх міфів. Як у ХХ столітті норвезький дослідник Т.Хейердал [22] змінив уявлення про древні папірусні човни, що вважалися нездатними перетнути великі відстані морем, так і сучасним дослідникам міфології є сенс поставити під сумнів їхню "архаїчність", тому що архаїчність - не примітивність, а культурне надбання і сучасного світу. Для вітчизняних дослідників завдання ускладнюється й тим, що переважна більшість європейських демонологічних трактатів не перекладено українською мовою; відсутні також у нас узагальнюючі дослідження з даної тематики. Скоріше як виключення можна назвати російськомовну збірку, зібрану М.А.Тимофєєвим "Демонологія епохи Відродження"; перекладену з англійської "Енциклопедія чаклунства і демонології" Р.Х.Роббінса або македонською "Македонська народнаміфологія: народна демонологія македонців" Т.Вражиновски, з якими, в силу близькості слов'янських мов, можна ознайомитися.

Першим, хто створив саме філософію міфу, був італійський вчений Дж.Віко, який визначив своєрідність міфології поетичною природою міфу, а також пов'язав її з нерозвинутими, специфічними формами мислення, які подібні дитячій психології. В межах романтизму міф розглядається у співвідношенні з поетичною творчістю (І.Г.Гердер, Ф.В.Й.Шеллінг), або із казкою як з інобуттям міфу (брати Гримм). Лінгвістична концепція інтерпретує міф як "хворобу мови" (А.Кун, В.Манхорд, М.Мюллер). Антропологічна школа вважає міф "протонаукою" (Е.Ленг, Г.Спенсер, Е.Тейлор).

"Відродження" міфу в літературі ХХ ст. насамперед спиралося на унікальний творчий досвід Р.Вагнера, нове апологетичне відношення до міфу як до вічно живого початку, яке було проголошено "філософією життя" (А.Бергсон, Ф.Ніцше), на психоаналіз З.Фрейда та аналітичну психологію К.Г.Юнга, структуралістську інтерпретацію міфу (Р.Барт, К.Леві-Стросс), герменевти- чний підхід (Г.Гадамер), а також на нові етнологічні теорії, які поглибили розуміння традиційної міфології.

На підставі аналізу міфопояснювальних теорій, продукованих світовою гуманітарною думкою, визначено базові характеристики міфу, концептуальні для різних напрямів міфознавства, а саме:

Міф порушує проблеми світового масштабу.

Для міфу властивий не логічний, а конкретно- чуттєвий характер сприйняття навколишнього середовища, партиципація, тобто співпричетність природи, людини і соціуму (Л. Леві-Брюль).

Міф є особливою формою символотвірної діяльності людини (Е. Кассірер).

Специфіка логіки міфу полягає у його спрямуванні до вирішення фундаментальних протиставлень шляхом медіації (техніка бриколажу, за К. Леві-Стросом).

Міфологія постає стихійним проявом колективного несвідомого сучасної людини через архетипи (К. Юнг).

Розглядаючи міфологію Європи можна виокремити певні хронологічні періоди. Найдревнішими міфами вважаються язичницькі, які дослідники поділяють на три етапи: приблизно з VI тисячоліття до н.е. - прадавнє язичництво; IV-III тис. до н.е. - трипільська культура; III- II тис. до н.е. - центральне ядро язичництва - індоєв- разійська культура [9, с. 54]. Характерним для язичницьких міфів є те, що вони сформувалися набагато раніше писемності, і ті, що дійшли до нашого часу були записані значно пізніше їх появи. Приблизно з другого тисячоліття і до І ст. до н.е. формується культура древ- ньогрецьких міфів. У письмових джерелах вони збережені завдяки практично сучасниками цього часу (Овідій, Гомер, Гесіод, Есхіл, Софокл, Еврипід, Мосх, Піндар, Павсіній та ін.) Вже до початку нашої ери - I-XV ст. відноситься скандинавська міфологія, населена прадавніми язичницькими духами [6; 12-14; 20].

Практично дуже важливим є розмежування міфу і казки в архаїчній культурі, оскільки "первісні" казки ще самі не відбрунькувалися остаточно від міфів, до яких сходить в кінцевому рахунку їх жанровий генезис. На трудність такого розмежування в рамках первісного фольклору не одноразово вказували найбільші знавці міфології американських індіанців, наприклад такі, як Ф.Боаса і С.Томпсон. Слід зазначити, що не тільки в первісному фольклорі відбувається змішання міфу і казки. Таке змішання є і в давньогрецькій традиції, якій належить сам термін "міф". Багато грецьких "міфів" можна розглядати як типові казки або історичні перекази.

Встановити час появи казок важко, адже спочатку вони існували у формі довільного переказу і лише у XVII-XIX століттях були записані письменниками та ет- нодослідниками у тому вигляді, що дійшли до нашого часу. Однозначно можна сказати лише те, що міфи древніші за казки, та саме міфічні істоти стали прообразами казкових героїв.

Привабливим матеріалом для дослідження жіночих демонічних образів є міфи, і яких можна знайти наступні образи: Гіана, Ундіна, Стрига, Рагана.

В казках XVII-XIXct. жіночі образи знаходяться у протиставленні "добро-зло": Фея - Баба Яга, Русалка - Відьма, Сирота - Мачуха та ін.

Варто зазначити, що казка, як і міф, відноситься до найдавніших видів колективної народної творчості. Казковий вимисел - спосіб переосмислити закономірності людського життя і пояснити порядок речей. У казках різних народів знайшли відображення фрагменти етнічних культових обрядів і язичницьких ритуалів. З ними пов'язані чарівні перетворення героїв, мотив чаклунства, смерті і воскресіння, чудодійної сили амулетів. Якщо в міфах передаються загальні уявлення про місце людини в суворій ієрархії земних і божественних сил, то світ казок максимально наближений до звичайного життя. демонічний образ міфологія казка

Міф, на відміну від казки, ніколи не був розвагою, його сприймали як надзвичайно серйозну спробу осмислити і пояснити світ. Саме тому він і дав поштовх розвиткові не тільки мистецтва, але й науки та філософії.

Соціальна функція міфу не завжди однакова і залежить від ступеня культури народу. Міфи народів, що не дійшли у своєму розвитку до державності, - це одне явище, міфи давніх культурних держав, відомих нам через літературу цих народів, - явище вже інше. Міф не можна відрізняти від казки формально. Казка і міф (особливо міфи докласових народів) іноді настільки повно можуть збігатися між собою, що в етнографії та фольклористиці такі міфи часто називаються казками. Тим часом якщо дослідити не тільки тексти, а досліджувати соціальну функцію цих текстів, то більшість їх доведеться рахувати не казками, а міфами.

У сучасній фольклористиці абсолютно не враховується те величезне значення, яке притаманне цим міфам. Вони збираються, але майже не вивчаються фольклористами. Так, в покажчику Больте і Поливки (Bolte, Polivka) "казки первісних" займають дуже скромне місце. Такі міфи не "варіанти", а твори більш ранніх стадій економічного розвитку, що не втратили ще зв'язку зі своєю виробничою базою. Те, що в сучасній європейській казці переосмислено, тут часто міститься у своєму первинному вигляді. Таким чином ці міфи часто дають ключ до розуміння казки. Правда, є дослідники, які відчувають це значення і навіть говорять про нього, але далі декларацій справа не пішла. Принципове значення цих міфів не зрозуміле, і не зрозуміле воно саме тому, що дослідники стоять на формальній, а не історичній точці зору. Дані міфи як історичне явище ігноруються, водночас окремі випадки зворотної залежності, залежності фольклору "диких" народностей від "культурних" помічені і досліджені. Тільки нещодавно думка про соціальне значення міфу починає висловлюватися в науці, починає затверджуватися тісний зв'язок між словом, міфами, священними розповідями племені, з одного боку, і його ритуальними діями, моральними діями, соціальною організацією і навіть практичними діями, - з іншого.

Отже, ми відрізняємо міфи докласових формацій, які можна розглядати, як безпосереднє джерело, і міфи, передані нам пануючими класами давніх культурних держав, які можуть служити непрямим доказом наявності того чи іншого подання у відповідних народів.

Звідси передумова, що казку потрібно зіставляти як з міфами первісних докласових народів, так і з міфами культурних держав давнини [16, с. і27].

Наприклад, в одній із датських казок, "Донька чаклуна", прослідковується цікава трансформація жіночого міфічного образу: Донька Хельга приречена її батьком- чаклуном жити у замку підводного царства. Щоб визволити її та перемогти Зло герою-сироті доводиться важко працювати на чаклуна. За допомогою Хельги герой відгадує всі загадки злого чаклуна та перемагає його, отже, Добро святкує перемогу над Злом. Нас інтригує саме трансформація Зла у Добро, адже спочатку мова йде про доньку злого чаклуна: чому вона потрапляє в немилість свого батька? Скоріше за все тому, що не захотіла продовжувати його чорну справу. Але й Хельга як жіночий міфічний образ має цікаву історію: за свідченням В.Я.Петрухіна, Хель - хазяйка потойбічного царства мертвих Хельхейму у міфах древньої Скандинавії [13, с.307], тобто є уособленням темних сил. Інші міфологічні джерела розповідають про героя Хельги, що здійснив безліч подвигів [20, с.221]. Окрім цього відомо, що Хельги (др.-сканд. Helgi - "святий", "священний") - скандинавське та німецьке чоловіче ім'я. Жіноче парне ім'я - Хельга. Отже, з часом міфічний образ, що уособлював собою сили Зла, трансформувався в образ Добра, який допомагає казковим героям. Точніше сказати, образ сповнений амбівалентними силами - і Добра, і Зла.

В іншій вже датській казці, "Золоте яблуко", сюжет схожий на народну казку "Червоненька квіточка" та відому поему О.С.Пушкіна "Казка про царя Салтана": у купця три доньки, молодша та найулюбленіша Метте загадує батьку привезти золоте яблуко, яке вона побачила уві сні. Повернувся батько додому, але гостинця молодшій не привіз. Далі на долю героїні випадають вопробування, які вона проходить з честю і це руйнує чари злого чаклуна. В нагороду Метте одружується з казковим принцем та отримує не одне, а три золотих яблука. Варто зазначити, що сюжетна лінія казки приводить дівчину до заміжжя в нагороду за її доброту, отже зло може бути переможене.

Заслуговує уваги сюжет іспанської народної казки "Пташка". В ній казкові герої долають багато перешкод у пошуках Пташки-Правди, яку тримає в підземеллі людоїд, дорогу до замку людоїда знає лише відьма, де живе відьма знає зачарована сова; а саму Пташку- Правду стережуть Пташки-Брехні, їх дуже багато і вони можуть заклювати. Відрізнити їх легко: Пташка-Брехня велика, гарна, кольорова, голосно співає, а Пташка- Правда маленька, білява і співає тихо-тихо. У давньогрецьких міфах (у "Подорожі Одіссея" Гомера) є опис Сирен - напівптахів-напівжінок, крилатих дів, що чарівними піснями заманюють на вірну смерть. Важко сказати, чи споріднені ці сюжети, але у будь-якому разі можемо стверджувати про наявність жіночих демонічних образів (Відьма, Пташка-Брехня та ін.) у сюжетах іспанських народних казок.

В сюжетах багатьох французьких казок - "Чарівниці", "Маленька Аннета", "Попелюшка" [21] та ін., феї допомагають всім, над ким знущаються злі люди. Закінчуються казки тим, що злі люди покарані, а добрі та скромні отримують щедрі дари.

Поширення кельтів територією Європи (древні греки та римляни називали їх "галлами") сприяло поширенню кельтських міфів та їхню трансформацію у казки інших народів: Фрейя (у скандинавів) - богиня кохання, у французьких казках перетворилася на фею - добру чарівницю.

У казці "Червоний капелюшок" жіноча краса йде сховатися у лісі, адже краса - це небезпека. За часів інквізиції Франція і Німеччина були класичними країнами полювання на відьом. Авторитетний середньовічний вчитель церкви Фома Аквінський безапеляційно виражав своє відношення до жінки: "Або любов до Бога, або до жінки" [1, с. 79]. Мотив спокуси жінки нечистою силою - один із центральних в європейській демонології середніх віків.

В сюжеті чеської народної казки "Горошок та Попелюшка" героїню вкрали від матері злі чаклунки ще до хрещення та зачарували. Через це дівчині не можна заходити до церкви. "Таку дивну бабу можна пізнати по тому, що вона ніколи не танцює повний круг, а лише півкола" [23, с. 16]. Популярність демонології в Європі різко зросла у XV столітті у зв'язку з переслідуванням відьом. З відьмами боролися шляхом їх фізичного знищення на вогнищі. Засудженим пред'являлися такі звинувачення в чаклунстві: танці з дияволом навколо хреста, закисання молока, використання тварин, надсилання приворотних чар та ін.

Недивно, що полювання на відьом в середньовічній Європі знайшло своє відображення і в казках. Схоже на те, що сюжет казки про Білосніжку навіяний діяльністю інквізиції: красуня (Білосніжка) ховається у лісі від переслідування інквізицією (Королеви). В контексті досліджуваної теми доцільно розглянути (хоча важко погодитись з авторкою) варіацію на тему казки Ш.Перро "Синя борода" доктором філософії К.П.Естес: "...які б сили не намагались змінити на користь інших життя жіночої душі, ніщо не може змінити той факт, що жінка - це уособлення древньої, сильної, сміливої, дикої Жінки" [24, с. 45].

В сюжеті румунської народної казки "Цугуля, син старого та старої" [19, с. 25] присутні і відьми, і феї, і Змія-чаклунка, і віроломство рідних братів, і допомога звірів. Всі вони випробують на міцність Цугулю-каліку, який з честю виходить із всіх пригод. Нагорода очікувана - принцеса стає його дружиною й придане - царство. Досить специфічним образом є саме Змія- чаклунка, адже традиційно дослідникам зустрічається образ Змія - міфічного персонажу, що поєднався з християнськими уявленнями про диявола. Визначальною ланкою всієї індоєвропейської міфології є грозовий міф, що оповідає про поєдинок Громовержця зі змієподібним Противником. У слов'янських народних казках популярний образ - Змія Горинича та богатиря Добрині. В румунській же казці присутній образ Змії - уособлення жіночого демонічного образу.

Отже, в мотивах казок народів Європи прослідкову- ється присутність жіночих демонічних образів у протиставленні Добра і Зла. Жіночі образи демонічні, тому що краса згубна, вона відволікає чоловіків від Бога. Цього не можна допустити, адже раби Божі повинні служити лише Богу, а не жінці. Тому жінка в багатьох народних казках Європи безсумнівно перебуває під релігійним впливом - вона є демон, відьма, уособлення Зла, темних сил. Від темних сил можна чекати чого завгодно - від дрібної шкоди і наведення страху, до під- селення в людину.

Розгляд динаміки жінчих образів, які уособлюють демонічні сили в казках середньовічої Східної Європи дозволив з'ясувати наступне:

в європейській міфології часів язичництва жіночі образи найчастіше уособлювалися з духами води або з могутніми духами потойбічного світу, отже, виступали уособленням надприродних сил;

пізніше, в епоху Середньовіччя демонізація жіночого образу трансформувалася в людську істоту, до якої підселено злий дух і перемогти цей дух можна лише знищенням людського тіла.

Оскільки духовенство всієї Європи полювало на ві- дьом, щоб зміцнити свою владу над рабами Божими, отже, не дивно, що змінилася й міфологія. На місце древніх міфів приходять народні казки з новими героями, в яких поряд з уособленням зла в чоловічих образах часто присутнє й зло в образі жінки - відьми, баби- яги, чаклунки та ін.

Таким чином, в демонізації жіночих образів в міфології Європи визначено дихотомічність, сутність якої виражається, з одного боку, в стійкості первісних релігійних вірувань, а з іншого - в значній адаптивності їх до процесів релігієгенезу.

Список використаних джерел

1. Аквинский Фома. Сумма теологии. Первая Часть Второй Части. Вопросы 1-67 М.: Сигнум Веритатис, 2008. - 752 с.

2. Гомер. Илиада / Гомер. Пер. с лат. Н.Гнедич. - М.: Азбука, 2011. - 576 с.

3. Демонология эпохи Возрождения (XYI-XYII вв.) :пер. с англ., лат., нем., фр. / общ. ред., сост. и предисл. М. А. Тимофеев. - М.: РОССПЭН, 1996. - 464 с.

4. Жан Медведь. Французские народные сказки / Пер. с фр. М.Абкина. - М: "Дрофа", 2007. - 64 с.

5. Зеленая Роза или Двенадцать вечеров. Испанские народные сказки / Пер. Н.Малинковская. - М: Центр книги ВГБИЛ им. М.И. Рудо- мино, 2013. - 448 с.

6. Кельтские мифы / ред. Е.Назарова. Пер. Л.И. Володарской. - М.: Эксмо, 2013. - 672 с.

7. Кун Н. Легенды и мифы Древней Греции / Н.Кун. - М.: "Азбука- Аттикус", 2014. - 608 с.

8. Македонска народна митологи]а: народна демонологи]а на ма- кедонците / Т. Вражиновски ;соработници С. Ристески [и др.]. - Скоп]е :Матица македонска, 2002. - 177 с.

9. Махов А.Е. Hostis Antiquus. Категории и образы средневековой христианской демонологии / А.Е. Махов. - М., 2006. - 415 с.

10. Мифологический словарь /ред. Е.М. Мелетинский. - М.: "Советская энциклопедия", 1990. - 709 с.

11. Мифы древнего мира /М.Б. Бурдыкина. - СПб: Каравелла, 1995. - 496 с.

12. Мифы народов мира. В 2-х т. - Т.2. - М.: "Советская энциклопедия", 1992. - 720 с.

13. Петрухин В.Я. Мифы древней Скандинавии / В.Я. Петрухин - М: Астрель, 2002. - 464 с.

14. Подарок Тролля. Сказки Скандинавии /Пер. с дат. М.Бычков. - М.: ДЕТГИЗ, 2013. - 144 с.

15. Притчи Европы. Древо мудрости /Сост. В.А.Часникова. - М.: Центрполиграф, 2014. - 478 с.

16. Пропп В.Я. Исторические корни волшебной сказки - Л., 1986. - 127 с.

17. Публий Овидий Назон. Метаморфозы / Овидий. Пер. с лат. С.В.Шервинского. - М.: "Художественная литература", 1977. - 400 с.

18. Роббинс Р.Х..Энциклопедия колдовства и демонологии /Р. X. Роббинс; Пер. с англ. Т. М. Колядич, Ф. С. Капицы. - М.: ООО "Издательство Астрель", 2001. - 560 с.

19. Румынские сказки / Сост. И.Крянгэ; пер. с рум. Н.Анисимова. - Кишинев: "Миневра", 2013. - 170 с.

20. Скандинавская мифология /Сост. К.Королев. -М.: Мидгард, 2007. - 594 с.

21. Старые добрые сказки: Ш.Перро, Братья Гримм, Г.Х.Андерсен, А.Афанасьев - М.: ОлМА Медиа Групп, 2014. - 448 с.

22. Хейердал Т. Путешествие на плоту Кон-Тики / Т.Хейердал. - М.: "Молодая Гвардия", 1957. - 272 с.

23. Чешские волшебные сказки. Златовласка / Пер.К.Я.Эрбен. - Х.: Изд.дом Мещерякова, 2012. - 152 с.

24. Эстес К.П. Бегущая с волками. Женский архетип в мифах и сказаниях / К.П.Эстес; Пер. Т.Науменко. - К.: "София" - М.: ИД "Гелиос", 2002. - 496 с.

25. Behringer W. Witches andWitch-Hunts: A Global History / W.Behringer. - Cambridge, 2004. - P. 278-315.

Размещено на Allbest.ru