Концептуальні домінанти духовності у "Житії Феодосія Печерського" Нестора та поемі "Перебендя" Тараса Шевченка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут філології КНУ ім. Тараса Шевченка

Концептуальні домінанти духовності у "житії Феодосія Печерського" Нестора та поемі "Перебендя" Тараса Шевченка

Т. Сивець, асп.

Анотація

Зроблено спробу компаративного аналізу прототипових концептуальних схем ДУХОВНОСТІ як знакового феномену для формування естетичної платформи українського середньовіччя та романтизму. В основу аналізу покладено агіографічну літературну традицію (на прикладі твору Нестора) та петербурзький період творчості Тараса Шевченка (на прикладі поеми "Перебендя"). Порівняльний аспект застосовано з метою виокремлення спільних концептуальних засад у репрезентації образу та творчості духовного медіатора з позицій морально-етичних настанов.

Ключові слова: когнітивна процедура, концептуальний аналіз, прото- типовий підхід, морально-етичний ідеал, житіє, поема.

The Christian views of Taras Shevchenko are a part of creativity that can not be represented comprehensively without comparing with artistic patterns of the most theocentric-oriented literature - the original literature of Kievan Rus. Consequently, the concept of the spiritual personality of Taras Shevchenko, embodied in the form of "Perebendya", seems to us close to the existence of Christian ideas about the moral ideal of holiness in hagiography, in particular, "The Life of Theodosius of the Pechersk" of Nestor.

The construction of a prototype conceptual scheme involves the use of conceptual analysis of a number of images, united by a general conceptual referent, that is, images in which the king of purpose is structured by the same concept.

The Christian principles in the case of Theodosius of Pechersk and Taras Shevchenko became the basis for understanding the historical existence. We should note that both the founders of Ukrainian literature was paramount to portray the full potential of a spiritual person, and if the literary tradition of the Middle Ages chosen conceptual dominant Holiness, the 20-30 years of the XlXth century witnessed the search for the ideal image of the past and the trend of national singer for whom spirituality was, first queue, in the freedom of the CREATIVITY, glorifying the heroic past. Given prototype conceptual approach to the analysis of works of Theodosius of the Pechersk and Shevchenko, we noticed a common conceptual referent - spiritual and conceptual representation scheme have its adjacent character.Such a community of concepts in the mental expression of the vital position of the Russian scribe and the image of Perebendya is observed in the following dominant: PRAYER ^ KNOWLEDGE / WELLNESS ^ FAITH ^ BATTLE ^ SPOUSE ^ LOVE TO GOD ^ SELF LIFE ^ CREATIVITY ^ MORALITY.

Keywords: cognitive procedure, conceptual analysis, prototype approach, moral-ethical ideal, poem.

Постановка проблеми і її зв'язок із важливими науковими завданнями. Специфіка історії української літератури полягає у поліфункціональності застосування художніх прийомів та методів до з'ясування унікальності конкретного художнього тексту. Однак історизм часто потребує повторного переосмислення важливих подій, а отже - актуалізації пріоритетних світоглядних позицій та морально-етичних цінностей в історіософському ключі. Необхідність пошуку спільних тем та ідей в істори- ко-культурних епохах породжує комплексне уявлення про суттєву наукову проблему і взаємовиключає водночас характерні особливості на концептуальному та художньо-стилістичному рівнях. Так, романтичний ідеал 20-30 років ХІХ ст. в українській літературі містить ряд схожих компонентів із середньовічним уявленням про морально-етичний ідеал, реалізований у концепті СВЯТІСТЬ. Агіографічна літературна традиція ІХ-ХІІ ст. поступово формувала концепцію духовної особистості, головним завданням якої було досягнення досконалості через аскетизм, і як результат - отримання Божественної благодаті. Така особистість часто вирізнялась нетиповою суспільною поведінкою, що згодом в ієрархії духовного подвижництва буде означуватися як "юродивий". Через майже півтисячі років образ юродивого активно досліджуватимуть українські романтики. Але тепер девіантна поведінка пояснюватиметься глибокою медитативною орієнтованістю національного співця, місією якого визначатиметься ретрансляція божественних ідеалів у історичних звитягах визначних постатей.

Аналіз останніх досліджень. Вивчення творчості Тараса Шевченка представлене широким діапазоном виокремлених концептів: ЗЛО (Г. Грабович, О. Забужко, Л. Плющ, В. Паха- ренко), УКРАЇНА (В. Остапчук, Є. Боєва), ПРАВДА (Н. Єщенко), БОЖЕВІЛЛЯ (Г. Левченко), ВОЛЯ (Л. Фатєєва), ДОЛЯ (В. Калашник), СВОБОДА (О. Поцюрко, А. Шкрабалюк), ВІЙНА (А. Марчук), особливу увагу також приділяли концептам історіософії (О. Некрач), концепції творчої особистості (І. Ярошевич), образу духовного проповідника (Є. Лебідь), морально-етичним цінностям у світоглядній спадщині (О. Кучерявенко) та формуванню духовної держави (О. Сліпушко, А. Шаповалова). Дослідження біблійних жанрів і концептів належить І. Даниленко, О. Щербаковій. Питанням своєрідності києворуської філософії та її духовних домінант займалися А. Замалєєв, О. Александров, О. Творогов, В. Горський, Д. Лихачев, В. Адріанова-Перетц, П. Білоус, В Яременко, Л. Задорожна.

Постановка завдання та мети. Наукове дослідження творчого здобутку Т. Шевченка, на наш погляд, потребує компаративних студій щодо висвітлення концептуальних домінант у світоглядній парадигмі визначного українського письменника та представників книжної літературної традиції українського Середньовіччя. Християнські погляди Т. Шевченка - це та складова творчості, яка не може бути репрезентована всебічно без порівняння із художніми зразками найбільш теоцентрично зорієнтованого письменства - оригінальної літератури Київської Русі. Отже, концепція духовної особистості Шевченка, втілена в образі Перебенді, видається нам близькою до побутування християнських ідей про моральний ідеал святості в агіографії, зокрема "Житії Феодосія Печерського" Нестора.

Виклад основного матеріалу. За визначенням Л. І. Бєлєхо- вої, прототиповий підхід до визначенням концептів у образній тканині тексту орієнтовано на виявлення центральних, найкращих зразків концептів, під які підводяться сутності царин джерела чи мети цілої низки словесних образів [1, 172]. Побудова прототипової концептуальної схеми передбачає застосування концептуального аналізу ряду образів, що об'єднуються загальним концептуальним референтом, тобто образів, в яких царина мети структурована одним і тим самим концептом [1, 171]. В основу прототипового підходу покладено когнітивну процедуру узагальнення. Оскільки серцевину святості у середньовічному світогляді становив життєвий моральний ідеал, то метафоричне осмислення концепту СВЯТІСТЬ як основного складника концепції духовної особистості здійснювалось у термінах концепту ЖИТТЯ.

Аналіз життєвого шляху Феодосія Печерського побудований на різних категоріальних концептуальних схемах: 1) базова орі- єнтаційна метафора - СВЯТІСТЬ є ДОСЯГНЕННЯМ ЦАРСТВА НЕБЕСНОГО; 2) базова екзистенційна метафора - СВЯТІСТЬ є ЖИТТЯ У БОЗІ; 3) базова онтологічна метафора СВЯТІСТЬ є ШЛЯХ З ПЕРЕШКОДАМИ; 4) базова орієнтаційна метафора - СВЯТІСТЬ є ОДНИМ З НАПРЯМКІВ ШЛЯХУ; 5) базова структурна метафора - СВЯТІСТЬ є ПОДОРОЖ; 6) концептуальна метонімія ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ (частина) є СВЯТІСТЮ (ціле). У цьому випадку не завадить підкреслити, що життєвий шлях дійсно із середньовічних світоглядних позицій визнається лише частиною земного перебування душі у тілі, а найкраще продовження життя чекає у вічності, у Царстві Небеснім.

Щоб з'ясувати можливу кількість концептуальних схем, вміщених у концептуальній моделі СВЯТОСТІ, звернемось до про- тотипового підходу визначення ключових концептів на прикладі "Житія Феодосія Печерського":

ПРАЦЯ

"...и воду нося и дръва из лЪса на своею плещю, бъдя же по вся нощи въ славословлении божии. И братии же на опочители суще, блаженый же възьмъ раздЪленое жито и когождо часть измълъ и поставляше на своїм мЪстЪ" [3, с. 3301,

ПІСТ

"По вься же дьни святыихъ мясопущь святый отець наш Феодосий отхожаше въ святую свою пещеру, идеже и чьстьное тЪло его положено бысть. Ту же затворяшеся единъ до врьбьныя недЪля, и въ пятъкъ тоя недЪля, въгодъ вечерьняя, прихожааше къ братии и, ставъ въ двьрьхъ цьркъвьныихъ, учаашевься и утЪшая, подвига ради и пощенияихъ" [3, с, 334],

ДОБРО

"Къ сему же блаженому нЪколи приведоша разбойникы съвязаны, ихъ же бЪша яли въ единомь селЪ манастырьскЪ, хотяща красти. Блаженый же, видЪвъ я съвязаны и въ такой скърби суща, съжалиси зЪло и, просльзивъся, повелЪ раздрЪшити я и дати же тЪмъ Ъсти и пити. И тако пакы тЪхъ учаше мъного, еже никого же прЪобидЪти и никому же зъла сътворити. Подасть же тЪмъ от имЪния довъль- ное, еже на потрЪбу, и тако тЪхъ съ миръмъ отпусти, славяща бога, якоже оттолЪ тЪмъ умилитися и никому же зъла сътворити, нъ своими дЪлы довъльномъ быти" [3, с. 355].

ОБМЕЖЕННЯ СНУ=БАДЬОРІСТЬ "ИмЪяше же обучай сиць великый отець наш Феодосий, якоже по вся нощи обиходити ему келих мниховы вьсЪ, хотя увЪдЪти когождо ихъ како житие. Егда бо услышааше кого молитву творяща, ти тъгда, ставъ, прославяше о немь бога, егда же пакы кого слышааше бесЪдующа дъвали или три есъ шедъшеся въ купЪ, то же ту, ударив своею рукою въ двьри ти, тако отхожааше, назнаменавъ тЪмь свой приходъ" [3, с. 336].

МОЛИТВА

"Блаженый же о сих всЪхъ по вся нощи бесъ на пребываше, моля бога съ плачьмь и часто къ земли колЪиЪ прекланяя, якоже и многа шьды слышаша цьркъвьнии строителе, вънегда бо годъ будяше за утрьнюму пЪнию и онЪмъ хотящемъ благословление взяти отъ него" [3, с. 350].

ВІРА

"и разбогатЪвъ благодаттю божиею и оградивъся вЪрою и упова- ниемь, испълнивъ же ся духа святаго, начатъ подвизатися въселити мЪсто то".

ЗНАННЯ/МУДРІСТЬ

"И въскорЪ извыче вся граматикия, и якоже всЪмъ чюдитися о премудрости и разумЪ дЪтища и о скорЪмь его учении" [3, с. 332].

ЧУДО

"Се бо въ единъ от дний приде келарькъ сему блаженому глаголя, яко въ сий дьнь не имамъ, что прЪдъложити на ядь, се бо ни сварити чьто имамъ. Глагола тому блаженый: "Иди, потьрьпи мало, моля бога, не кълитъ попечеться нами. Аще ли же, то даси варивъше пьшеницу, ти ту, съмятъ съ медъмь, прЪдъставиши на тряпезЪ братии, даЪдять. Обаче же надЪюся на бога, иже въ пустуни людьми не покоривыимъ хлЪбъ небесьный одъжди и источик растЪли. Тъ и на медь нь сьмощь нъесть пищю подати". То слышавъ келар отиде. И блаженый моляше бога о сихъ. И се прЪже реченый онъ боляринъ, богу ему възложьшю на умъ, се бо напълнивъ три возы брашьна: хлЪбъ, и сыръ, и рыбъ, сочиво же и пьшено, еще же и медъ, и то посъла къ блаженому въ манастырь" [3, с. 360].

БИТВА

"Сий убо отець нашь Феодосий святый побЪдоносьць показася въ пещерЪ на злыя духы" [3, с. 322].

СТРАЖДАННЯ

"...и отъ ярости же и гнЪва мати его имъши и за власы, и поврьже и на земли, и своима ногама пъхашети и, и страньныя же много ко- ривъши, възвратися въ домъ свой, яко нЪкоего зъло дЪя ведущи съвязана" [3, с. 310].

КРАСА ТІЛЕСНА/ДУХОВНА

"бяше бо и тЪлъмь благъ и крЪпъкъ и съ поспЪшьствъмь всЪмъ служаше, и воду нося и дръва из лЪса на своею плещю";

"Преподобьный же отець нашь, иже поистинЪ земльный ангелъ и небесный человЪкъ" [3, с. 330].

ВМИРАННЯ/НАРОДЖЕННЯ (таїнство прийняття монашества)

"Таче благослови и старьць и повелЪ великому Никону острЪщи и, прозвутеру тому сущю и чьрноризьцю искусьну, иже и поимъ блаженаго Феодосиа и по обучаю святыихъ отець остригы и облече и въ мьнишьскую одежю" [3, с. 318].

ЛЮБОВ ДО БОГА

"Растый убо тЪлъмь и душею влекомъ на любъвь божию, и хожаше по вся дьни въ цьркъвь божию, послушал божьствьныхъ книгъ съ всем въниманиемь" [3, с. 308].

САМОТНІСТЬ

("екзистенція духовного сирітства", підвищена схильність до само- концентрації) "Еще же и къ дЪтьмъ играющимъ не приближашеся, яко же обучай есть унымъ, нъ и гнушашеся играмъ ихъ" [3, с. 308].

МОРАЛЬНІСТЬ

"Тъгда же блаженый отець наш Феодосий поставленъ бысть пре- звутеръмь повелЪниемь преподобьнааго Антония и бЪ по вся дьни божьствьную службу съвьршаясъ всяким съмЪрениемь, бяше бо кротъкъ нравъмь, и тихъ съ мыслъмь, и простъ умъмь, и духовьныя всея мудрости испълненъ" [3, с. 331].

"Отьцъ же нашь Феодосий съмЪренъмь съ мыслъмь и послуша- ниемь вься преспЪвааше, трудъмь и подвизаниемь и дЪлъмь теле- сьныимь" [3, с. 331]. духовність естетичний романтизм медіатор

ГАРТУВАННЯ ТІЛА/ДУХУ

"Другоици же, оваду сущу многу и комаромъ, вънощи излЪзъ надъ пещеру и, обнажив тЪло свое до пояса, сядяше, прядый вълну на съплетение копытьцемъ и псалтырь же Давыдов упоя. Отъ множьс- тва же овада и комара все тЪло его покръвено будяше, и ядуху плъть его о немь, пиюще кръвь его" [3, с. 330].

ТВОРЧІСТЬ

"Послання до князя Ізяслава", "Слово про віру латинську і варязьку" (твори Феодосія) [3].

Романтичний ідеал у творчості Т. Шевченка тісно переплітається із середньовічним феноменом "екзистенції духовного сирітства". Він передбачав вияв найвищого рівня індивідуальності, який прямо залежав від морально-етичних чеснот, духовного осягнення сущого і самотності, вимушеної втечі від довколишньої дійсності. Поява ідеальної особистості у літературі Київської Русі була зумовлена теоцентричним світоглядом, необхідністю існування вищого морального авторитету серед людей, тому концепт СВЯТОСТІ зайняв закономірну позицію в ментальному просторі українського Середньовіччя. Витворюючи образ Перебенді, письменник не раз зауважує на його високих духовних ідеалах та здібностях, пояснює, що така людина покликана служити людям та Богові через творчість. Проте для Шевченка головним завданням було ідеалізувати не самого Перебендю, а історичне минуле. Тому концепція духовної особистості в романтичному витворенні письменником цінна настільки, наскільки її історична свідомість здатна зберегти і передати народові довготривалі шукання правди. І якщо проявом творчості Феодосія Печерського були проповіді із вмістом коментарів та настанов щодо загальнолюдських християнських цінностей, то тип мислення Перебенді підкреслено історичний, національний. Нагадаємо, що значення слова "перебендя" - це "той, хто весело розповідає", загалом, той, хто має особливий дар слова. Його інакшість виділяє і Т. Шевченко - "старий та химерний".

Однак така характеристика народного співця корелює у письменника з концептом МУДРІСТЬ, яка дана Богом. Як і талановитий києворуський проповідник, Перебендя вирізняється з натовпу такими ознаками: 1) він співає те, що вважає за потрібне для наявного оточення (розуміє необхідність сказаного для молоді (співає "Гриця та веснянку...", чоловіків у шинку - "Сербина, Шинкарку...", одружених - "Про тополю, лиху долю..."); 2) під час виконання у нього на очах виступають сльози, що є показовим моментом духовного очищення;

Заспіває, засміється, а на сльози зверне ... ("Перебендя")

3) його життя "супроводжується темрявою", актуалізуючи тим самим концепт ДУХОВНОГО ПРОЗРІННЯ (очі сліпі, а бачить він серцем). Очевидно, мова йде про особливий дар - прозорливість. Як свідчить києворуська книжність, його удостоювались тільки окремі святі, котрі віддано служили Богові, всіляко обмежуючи себе від земних спокус. Таким даром був наділений і Феодосій Печерський; 4) наодинці він часто розмовляє з Богом (припускаємо, що таким чином Т. Шевченко надає ваги концепту МОЛИТВА, а духовна практика аскетизму - зрозуміла поведінка для "інакшої" особистості, це необхідний час самоза- глибитися, зосередитися, долучитися до трансцендентного світу ідей, піднятись над буденністю і не почуватися себе зайвою частиною в земному універсумі).

Його на сім світі ніхто не приймає... ("Перебендя")

Концепція духовної особистості у Т. Шевченка невід'ємна від уявлень про концепцію творчої особистості. Як і життя Феодосія Печерського, образ старого кобзаря також розкривається завдяки таким концептуальним схемам: 1) базова орієнтаційна метафора - ТВОРЧІСТЬ є ДОСЯГНЕННЯМ СВОБОДИ; 2) базова екзистенційна метафора - ТВОРЧІСТЬ є ШЛЯХ УСАМІТНЕННЯ; 3) базова онтологічна метафора ТВОРЧІСТЬ є ЖИТТЯ З ПАМ'ЯТТЮ ПРО МИНУЛЕ; 4) базова орієнтаційна метафора - ТВОРЧІСТЬ є ОДНИМ ІЗ НАПРЯМКІВ ШЛЯХУ;

базова структурна метафора - ТВОРЧІСТЬ є ПОДОРОЖ;

концептуальна метонімія ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ (частина) є ТВОРЧІСТЮ (ціле).

Як зазначає Т. Дроздова, "етична стадія у Шевченка характеризується концептуалізацією морального ідеалу [2, 35]. Письменник послідовно вибудовував етичний ідеал, спираючись на основи християнської етики, проте з урахуванням бажаної національної самоідентифікації. Тому у приядерній зоні концептуального простору творчості Тараса Шевченка перебувають концепти СВОБОДИ, ПРАВДИ, СПРАВЕДЛИВОСТІ, МИЛОСЕРДЯ, УКРАЇНИ, ВОЛІ, БРАТОЛЮБІЯ. Натомість, Г. Іваночко та І. Шемелинець вбачають у його творчій спадщині лише тріаду концептів, що складають фундаментальні основи світорозуміння: БОГ - ПРАВДА - УКРАЇНА [4, 61].

Висновки та перспективи досліджень. Контекст історичної доби виявляє найсильніший вплив на світовідчуття будь-якої особистості, а особливо на митця, що найвразливіше сприймає дійсність. Життєві орієнтири моралі часто визначають етико- естетичну специфіку творчості. Християнські принципи у випадку Феодосія Печерського і Т. Шевченка стали базовими для осмислення історичного буття. Відзначимо, що для обох творців української літератури було першорядним зобразити весь потенціал духовної особистості, і якщо книжна традиція Середньовіччя обрала концептуальною домінантою СВЯТІСТЬ, то 20-30 роки ХІХ ст. ознаменувалися пошуком ідеалів минулого та тенденцією зображення національного співця, для якого духовність полягала, у першу чергу, у свободі ТВОРЧОСТІ, уславленні героїчного минулого. Враховуючи прототиповий концеп-туальний підхід до аналізу творів Феодосія Печерського і Тараса Шевченка, ми помітили спільний концептуальний референт - ДУХОВНІСТЬ, а концептуальні схеми його репрезентації мають суміжний характер. Така спільність концептів у ментальному вираженні життєвої позиції руського книжника та образу Перебенді простежується в таких домінантах:

МОЛИТВА ^ ЗНАННЯ/МУДРІСТЬ ^ ВІРА ^ БИТВА ^ СТРАЖДАННЯ ^ ЛЮБОВ ДО БОГА ^ САМОТНІСТЬ ^ ТВОРЧІСТЬ ^ МОРАЛЬНІСТЬ. Також не можна відкидати той факт, що історизм мислення Т. Шевченка актуалізує ряд проблем онтологічного порядку. А вони детермінуються етико-естетичними настановами, що мають надтемпоральний характер, і центр модусу буття в різних історико-літературних епохах допускає сплетення концептуальних шарів, особливо коли йдеться про історіософське намагання оцінити те, що є, з погляду того, що заслужили в аспекті історичної ваги подій.

Список використаних джерел

1. Бєлєхова Л. І. Словесний поетичний образ в історико-типологічній перспективі: лінгвокогнітивний аспект (на матеріалі американської поезії) : монографія / Л. І. Бєлєхова. - Херсон : Айлант, 2002. - 368 с.

2. Дроздова Т. О. Моральний ідеал у творчості Т. Г. Шевченка / Т. О. Дроздова // Вісн. Черкас. у-ту. Сер. "Філософія". - 2011. - Вип. 200. С. 34-38.

3. Житие Феодосия Печерского / Памятники литературы Древней Руси. Начало русской литературы. XI - начало XII века. - М., 1978. - С. 305-391.

4. Іваночко Г. Духовність, віра, самозречення Тараса Шевченка - основи відродження української нації / Г. Іваночко, І. Шемелинець // Молодь і ринок. 2016. - № 10. - С. 60-64.

5. Перебендя // Тарас Шевченко. Зібрання творів : у 6 т. - К., 2003. - Т. 1: Поезія 1837-1847. - С. 110-112.

References

1. Byelyekhova, L.I. (2002). Slovesnyy poetychnyy obraz v istoryko- typolohichniy perspektyvi: linhvokohnityvnyy aspekt (na materiali amerykans'koyi poeziyi). [Verbal poetic image in the historical-typological perspective: the linguistic and cognitive aspect (based on the material of American poetry)]. Kherson: Aylant [in Ukrainian].

2. Drozdova, T. O. (2011). Moral'nyy ideal u tvorchosti T. H. Shevchenka [Moral ideal in the works of Taras Shevchenko]. Visnyk Cherkas'koho universytetu - Bulletin of Cherkasy University.ЗVol. 200), (p. 34-38) [in Ukrainian].

3. Zhytye Feodosyya Pecherskoho [Life of Theodosius Pechersky!. (1978). Pamyatnyky lyteratury Drevney Rusy. Nachalo russkoy lyteratury. XI - nachalo XII veka - Memorials of literature of Ancient Rus. The beginning of Russian literature. XI- the beginning of theXII century. Moskow [in Old Slavic].

4. Ivanochko, H., Shemelynets', I. (2016). Dukhovnist', vira, samozrechennya Tarasa Shevchenka - osnovy vidrodzhennya ukrayins'koyi natsiyi [Spirituality, faith, self-denial of Taras Shevchenko - the basis for the revival of the Ukrainian nation]. Molod' irynok - Youth and Market, 10, 60-64 [in Ukrainian].

5. Shevchenko, T. (2003). Zibrannya tvoriv: U 61. - Collected works. (Vols. 1-6). Kyiv [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru