Жанрова специфіка треворової новели: українські перегуки

Виклад основного матеріалу

Говорячи про генологічну своєрідність малої прози англо-ірландського письменника В. Тревора, варто завважити термінологічну нетотожність англійських і слов'янських понять, а також практику авторських неологізмів у жанрових означеннях.

Більше того, думається, розмірковуючи про новелу (short story ) у зв'язку з прозовою діяльністю В. Тревора, варто час від часу озиратись на опубліковані в роботі Г. Бейтса сентенції. Тут ішлося про те, що новелою може бути все, що завгодно, що вважає автор: "...Від смерті коняки до першої любовної пригоди юної дівчини; від статичного безсюжетного скетчу до машинерії чистої дії, що швидко розгортається і досягає кульмінації; від поезії в прозі, скоріше намальованої, аніж написаної до фрагменту прямого репортажу, у якому годі шукати стиль, забарвлення та нюансування; від тексту, який подібно до павутинки вловлює ледь відчутні невловимі, переливчасті прояви емоцій, що насправді не можуть бути ані окреслені, ані виміряні, до ґрунтовного оповідання (tale), у якому вся емоція, вся дія, вся реакція виміряна, зафіксована, прокреслена, заглазурована та завершена" [5, с. 73-74].

Натепер ця думка не є такою вже унікальною. Наприклад, Ц. Тодоров, апелюючи до М. Бланшо, твердив, що зневага до поділу літератури на жанри є ознакою модерності. Книжка не належить до жодного жанру, лише до літератури (літератури, що прагне утвердитися у своїй сутності, руйнуючи відмінності й межі) [4, с. 22-23]. Проте навіть цей дослідник завважував, що жанрова форма, норма стає видимою завдяки її порушенням [4, с. 34].

Логічно, що розглядаючи новелу В. Тревора, недоречно сприймати її як таку, що має мати "сукупність рис, які мусять усі без винятку з'явитися в екземплярі, що претендує на приналежність до цього жанру" [3, с. 471]. Нам достатньо якоїсь із рис, що властиві цьому жанру.

Очевидно, що ані естетичні, ані світоглядні прихильності В. Тревора не передбачали його жанрового релятивізму. Він дотримувався канону: не випадково знаний англійський письменник Дж. Фаулз називав його "ірландським Мопассаном" [6, с. 89-91]. Разом із тим він дозволяв собі певну свободу в поводженні з тим каноном.

Особа В. Тревора поєднувала ірландську товариськість і англійську привабливість. Його ірландська натура проявлялася у природній любові до розповідей (storytelling). За словами П. Портера, він завжди зважав на читача, який чекав на те, що мало трапитись далі [8]. Водночас його проза ретельно прописана. Критики звертали увагу на те, що його мова є такою, наче він навчався у провінційної тітоньки. Усі норми письма збережені. Е. Паркін завважував, що В. Тревор розгортав свої історії, пропонуючи художню "реальність" у зрозумілій, прозаїчній манері. Він не навантажував читачів філософствуванням або певними політичними поглядами [7]. І в тому його данина ірландській усній фольклорній традиції, що залишалася у цій країні живою ще в ХІХ ст.

У такій манері письма Треворова данина знаним ірландським письменникам-реалістам ХХ ст., які, так само, як і він, були вихідцями з півдня Ірландії. Ідеться про Ф. О'Коннора та Ш. О'Фаолейна, які не лише були письменниками, але й писали про природу новели, зокрема в цій країні. Більше того, у такій художній "реальності" В. Тревора данина англійській реалістичній прозі ХІХ ст.

Треворів вінтаж додавав елегантності його текстам. Традиційність і старомодність його творів супроводжував текстовий шлейф, підтекст, у якому відкривались приховані цінності. Незважаючи на те, що митець називав себе "найменшим експериментатором з письменників", він експериментував. Проте, за його власними словами, експерименти приховані [9]. Митець наголошував, що новела - це мистецтво поблиску, це імпресіоністичний живопис, це вибух правди. "Її сила в тому, що вона залишає за дужками тексту стільки ж, скільки вона зберігає." [9]. У наведених словах увиразнюється кількісно-якісний маркер новели, який по-різному розкривається у різних розвідках, проте може бути зведеним до тези про властиву цьому жанру поезію чисельного в незначному. Більше того, виокреслена ознака новели в наведеній цитаті переплетена з вигадливістю, фантазійністю, вужче - імпресіоністичністю. Наприклад, новела В. Тревора "Терезине весілля" (зі збірки "Ангели в Рітці") [10], відповідно до фабули, може зводитися до завершальних моментів весілля Терези, яке відбулось в одному з провінційних ірландських містечок. Усі вже трохи стомилися, навіть знудилися, і в нареченого, а тепер уже Терезиного чоловіка виникає думка, що дитина, на яку чекає молода жінка, не від нього. Вона його заспокоює й раптом усвідомлює, що на відміну від своїх товаришок, нічого не очікувала ні від весілля, ні від майбутнього подружнього життя. У її житті ніколи не було й не буде романтики, піднесеності. Тут нічого не можна зіпсувати. Тож і далі все буде нормально, звичайно. Буденна ситуація, яка у митця зазнає певного образного забарвлення.

Фінальні акорди весілля - це не просто палітра недоїдків і решток. Це ще й невчасно, випадково розсипані тамадою два пакети конфеті. І тепер весь бар був усипаний часточками паперу, барвистими "крапочками". Товстий шар вкривав шматки торту, барну стійку, піаніно, столик, два крісла й червоно-зелені плитки лінолеуму. Ці барвисті цяточки віддзеркалювались у краплинках поту, що проступав на лисих потилицях окремих гостей. Ці барвисті крапочки чимось нагадують пилюку, що просочила все в одній із новел Джойсової збірки "Дублінці" (йдеться про новелу "Евелін").

У цій новелі В. Тревора панує живописний імпресіоністичний пуантилізм, довільна імпресіоністично- колажна забарвленість. Проте вона є також і штучною, знеживленою барвистістю. У тому весіллі, що відбулося й завершилося, немає і натяку на піднесеність і навіть природність, проте відчувається якась штучність дійства. Усе виглядає таким собі вульгарно-"веселеньким".

Серед характеристичних ознак Треворової новели - змістова навантаженість деталі.

Іноді у його малій прозі можна спостерігати мозаїку поглядів. Автор почасти маніпулює наративними голосами.

Переплітаючи ознаки "short story" й "tale", В. Тревор у своїй малій прозі використовує не один point (поворотний момент), як це властиво "short story", а декілька, що вірніше характеризує "tale" [1, с. 329].

У традиціях сучасної малої прози сюжетна дія новел В. Тревора починається якнайближче до розв'язки. Наприклад, новела "Зруйновані домівки" ("Broken Homes") починається реплікою немолодого чоловіка, що прийшов до власниці квартири задля реалізації певної соціальної програми, а саме - встановлення кращого взаєморозуміння між поколіннями. Учні школи мають відремонтувати її кухню. Жінці - місіс Молбі - 87 років. Її вік підкреслюється, зокрема і нею самою, декілька разів у новелі. Вона не потребує ремонту кухні, частує соціального працівника й намагається з ним розпрощатися. Проте він настирливий, і те, що від початку виглядало як кумедне непорозуміння між співрозмовниками, обертається рядом божевільних дійств.

Мотив божевілля є наскрізним для цієї новели. Він буде невіддільним від наявних у тексті алюзій, композиційних рис театру абсурду. І якщо старенька боїться бути звинуваченою в розумовій неповноцінності, то соціальний працівник і його підлеглі-школярі самі навіюють і реалізують божевільну ситуацію фарбування кухні старенької проти її волі.

Безцеремонність вторгнення чужих людей у власне помешкання суголосне у свідомості старенької давно минулим подіям Другої світової війни, яка забрала життя двох її синів, принесла порожнечу у її життя. Через більш ніж 30 років після тих історичних подій вона стик- нулась з обставиною, що не була настільки жахаючою, як та, колишня, проте викликала на її очах такі самі сльози. У її оселі трапилось вторгнення, яке посутньо викреслювало її з цього виміру. Те, що тут відбулось, те, як було пофарбовано її помешкання, те, як поводились надіслані зі школи для роботи учні - усе це аж ніяк не передбачало присутності її рішення, її бажання, її самої врешті-решт у цих стінах. У межах тексту 87-річна місіс Молбі не лише весь час відчуває неделікатність у ставленні до неї, але у якийсь момент має потребу вийти з власної оселі, забитись у глухий куток крамнички Кінгів, а крім того, парадоксально, виправдовуватися перед учителем за те, що з його вини скоїлось у її помешканні.

Оповідь про зруйновані домівки попри формальну завершеність: кухню пофарбовано, місіс Молбі проводжає учителя та скаржиться, що не знайшла спільної мови з учнями, які псували її майно - ця історія має морально відкритий фінал.

Учитель, що дав учням вказівку фарбувати кухню місіс Молбі та призвів до жахливого для неї вторгнення, наприкінці твору неуважно, байдуже слухає її слова. Його свідомість перенасичена штампами про краще життя у світі, домашнє вогнище. Тож біль окремо взятої старенької його не бентежить.

Українська новелістика натепер представлена багатьма постатями. Дослідники малої прози, зокрема, звертають увагу на імена В. Шевчука, Д. Кешелі, Г. Пагутяк, Л. Пономаренко, В. Габора, О. Говди, Василя Трубая, В. Даниленка, Є. Кононенко, Ю. Винничука й ін. Зі всього списку імен ми звернемо увагу на одне - Василя Трубая.

В. Тревор і Василь Трубай - письменники різні за віком (майже 30 річна різниця), почасти світоглядно й естетично. Василь Трубай надто експресивний, надто вкорінений у рідний, міфологізований, тілесний культурний ґрунт. Виразним є його бажання здивувати, ошелешити читача. Не настільки вираженим, як у В. Тревора, є в нього відчуття, світосприйняття вигнання, вигнанця, перейнятість невідбутною тугою. А ще Василь Трубай є доволі категоричним у викритті персонажів своїх новел. У В. Тревора - це співчуття й дистанція.

Разом із тим є моменти, які очевидно споріднюють цих письменників. І справа не лише в тотожності двох літер у їхніх прізвищах. Хоча для В. Набокова, думається, і цього вже було б достатньо.

Обидва письменника прихильні до реалістичної естетики з домішкою мрійливості, мани, попри те, що В. Тревора зовсім не приваблювала гельська магія.

Драматичний імпульс так само споріднює малу прозу цих двох письменників. Для В. Тревора - у тому витоки ірландської новелістики. Це імпульс, який пульсує у всіх цих ірландських оповідках про незвичайні події, про таємниці та дивовижі, про жорстокість і насильство. Драматичний імпульс у новелах Василя Трубая відлунює драматургічними інтересами автора.

І якщо у вже згаданій новелі В. Тревора "Зруйновані домівки" драма вторгнення має відповідне виявлення, то в новелі Василя Трубая "Танг" подібна драма втілюється у флористично-метафоричний спосіб. Ідеться про рослину, яка була привнесена в життя родини для щастя й добробуту, проте понівечила це життя та заполонила всі землі села, руйнуючи свідомість мешканців. У цьому образі квітки-агресора можливі флористичні кельтські алюзії, а також очевидне відсилання до античного образу троянського коня.

Для багатьох українських новелістів, зокрема й Василя Трубая, властиве ствердження дивовижі буденності як Його, Божественної присутності. У вимірі В. Тревора бажаною, проте практично відсутньою є Його присутність. Водночас етичні аспекти невіддільні від новел ірландського митця.

Однією з показових, популярних, знаних новел Василя Трубая є "Кінець світу". У центрі твору Володька Бевзь і його банальне, невиразне існування упродовж спекотного дня. Показовим є значуще прізвище персонажа: бевзь - йолоп дурень. У якийсь момент це задушливе, одноманітне існування героя, за законами жанру, спізнається з point (поворотним пунктом, де оповідання починає розгортатися цілковито несподівано). Жук, що влетів у його голову, перенаправляє увагу Во- лодьки. Розглядання комахи супроводжується різноманітними тортурами. У момент, коли нікчемний бевзь уже відчуває свою велич, поруч зі змученою комахою (за текстом: "гордою комахою"), Володька опиняється в калюжі пива, подібно до жука, а погрозлива велична природа загортається караючим жезлом - апокаліпсисом для Бевзя. Очевидно, можна говорити про етичний аспект твору.

І новели Василя Трубая, і новели В. Тревора відповідають традиційним вимогам морфології творів цього жанру, попри те, що у англо-ірландського митця часто редукованим є сюжетний пролог. Те, що споріднює твір "Кінець світу" Василя Трубая з новелами В. Тревора, - це кафкіанська, почасти абсурдна образність, яку критики знаходять у окремих новелах англомовного літератора. У цьому разі комаха алюзійно відсилає читача до персонажа знаного "Перевтілення" Ф. Кафки.

Є ще один аспект, який споріднює новелу В. Тревора з малою прозою Василя Трубая - увага до візуального, пластичного аспекту світу. Для В. Тревора, як уже зазначалося, новела мала бути мистецтвом проблиску, імпресіоністичним живописом. Письменник мав досвід скульптора й рекламного агента (крім усього іншого), тож орієнтувався на зорове прочитання світу, був уважний до деталей.

Український митець не менш уважний до деталей, до візуальності. В. Портяк вважає, що "магічна привабливість Трубаєвого письма... у його опуклості, виразності, у абсолютній точності дібрання й відтворення деталей, рухів, жестів, дій і дрібних порухів." [2, с. 6]. Візуальність засвідчують й оптичні витинанки в тексті новели "Кінець світу", коли персонаж роздивляється оточуючий світ, заплющивши спочатку одне око, потім - друге.

Тож можна говорити про певні перегуки між малою прозою англо-ірландського й українського письменників.

Список використаних джерел

1. Ніколаєв Б. І. Топіка як шлях до порівняльного вивчення літератур (Вступ до теми) / Б. І. Ніколаєв // Літературознавчі студії. К.: КНУ, Вид. Дім Дмитра Бураго. 2009. Вип. 24. С. 328-332.

2. Портяк В. Коли б світ був зігрітий добром. / В. Портяк // В. В. Трубай Натюрморт з котами: вибрані твори. К.: Преса України, 2013.

3. Сендика Р. Про культурологічну теорію жанру / Р. Сендика // Теорія літератури в Польщі. Антологія текстів. Друга половина ХХ - початок ХХІ ст. К.: Вид. дім КМА, 2008. С. 467-491.

4. Тодоров Ц. Поняття літератури та інші есе / Ц. Тодоров. К.: Вид. дім КМА, 2006.

5. Bates H. E. The modern short story: retrospect / H. E. Bates // Short story theories. Ed. by Ch. E.May. Ohio: Ohio UP, cop. 1978.

6. Fowles J. The Irish Maupassant / J. Fowles // Atlantic - Boston. 1986. Vol. 258. № 2. P. 89-91.

7. Parkin A. The malign vision in William Trevor's fiction / A. Parkin // Journal of the Short Story in English. 2001. № 37.

8. Porter P. William Trevor obituary / P. Porter. URL: https://www.theguardian.com/books/2016/nov/21/william-trevor-obituary

9. Power Ch. A brief survey of the short story part 39: William Trevor / Ch. Power. URL: https://www.theguardian.com/books/2012/mar/20/brief- survey-short-story-william-trevor.

10. The Stories of William Trevor. Harmondsworth, 1983.

Размещено на Allbest.ru