Літературні зацікавлення студентів Університету Св. Володимира: поезія (1834-1863)

Однією із чільних характеристик, яка вирізняє студентство з-поміж інших соціальних груп, є його високий культурний рівень та активна участь у суспільному й культурному житті. На наше переконання, на особливу увагу заслуговує дослідження культурної історії студентства, що дасть змогу вивчити різноманітні аспекти життя вихованців університету. Наприклад, їхні ціннісно-світоглядні орієнтації, особливості студентського повсякдення та ін. У даному дослідженні пропонуємо звернути увагу на місце і значення поезії в житті студентства на прикладі поетичних зацікавлень вихованців Університету св. Володимира раннього періоду історії навчального закладу.

Короткий огляд історіографії означеної теми дозволяє стверджувати, що одним із перших звернув увагу на віршотворчість київських студентів В. Іконніков. Саме він зазначив, що в першій половині ХІХ ст. серед вихованців вищих навчальних закладів Києва домінуючим був вплив романтизму і навів приклади типової "буршівської" поезії [11, с. 237-239, 311]. Ряд радянських дослідників побіжно звертали увагу на революційність студентських віршів [16; 10, с.30]. Серед сучасних дослідників можна назвати Й. Ремі, який аналізував поезію студентів Університету св. Володимира, акцентуючи увагу на суспільно- політичних поглядах вихованців навчального закладу [50]. Загальний огляд поетичної творчості студентства на теренах підросійської України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. здійснила М. Кругляк. Вона ж зазначила, що серед основних тем студентських віршів були: кохання, оспівування природи, історичні мотиви, приреченість власного буття, зневіра та розчарування, побутові труднощі, політична лірика (боротьба з самодержавством, патріотизм), а також "епікурейська" поезія про студентські пригоди та "подвиги" [15, с. 283-285]. Ми ж детально зупинимося на розгляді специфіки поетичних зацікавлень студентів Університету св. Володимира протягом 1834-1863 рр., висвітливши жанрову, тематичну, мовну специфіку вподобань щодо поезії та віршів написаних вихованцями навчального закладу, що дозволить висвітлити характерні особливості світогляду студентів, специфіку їхнього інтелектуального життя та й загалом культурну самобутність студентської спільноти.

Як уже йшлося вище, на студентських літературних зацікавленнях зазначеного періоду позначився вплив ідей романтизму. Головними із яких були: конфлікт між особистістю та суспільством, бунт проти буденності, свобода в широкому розумінні: від суспільно-політичної до творчої. Романтизм викликав пробудження інтересу до фольклору, міфологічних сюжетів та сприяв активізації національних рухів. Кредо романтизму становили: чуттєво-інтуїтивна складова пізнання, натхнення, уява, оригінальність, спонтанність, право на дисгармонію і "гру протилежностей", концепція геніальності, яка стосувалася творів мистецтва та особи творця. Особливого значення в добу романтизму набула поезія. Підкреслювалася універсальність романтичної поезії, яка, подібно до епосу, була своєрідним дзеркалом, яке могло відобразити весь навколишній світ та епоху [13, с. 22-24; 55, с. 210].

Також на студентів мав значний вплив феномен українсько-польського культурного та літературного пограниччя, де утворився особливий локальний тип культурного симбіозу [29, с. 38-39], який яскраво проявився в добу романтизму. Окрім садиб освіченого шляхетства, своєрідними вузловими точками феномену були деякі міста регіону, у яких також концентрувалося як культурне, так і літературне життя регіону.

Київ посідав своєрідне місце в польсько-українському культурному пограниччі. У першу чергу, місто помітне як урбаністичний образ у польській, українській та російській літературах [9, 32]. Київ розташовувалося на перехресті художніх традицій. У ньому жили та творили представники різних літературних традицій. Це сприяло взаємопроникненню, взаємозбагачення культури і літератури української та польської насамперед [4, с. 190].

До культурної українсько-польської взаємодії на пограниччі додавався російський фактор, зокрема, йдеться про активні дії імперського уряду на шляху інтеграції Правобережжя до сфери російського культурного впливу. Відповідно, на новостворений Університет св. Володимира була покладена важлива місія, русифікації регіону і зменшення в ньому польського впливу. Як зазначав тогочасний міністр освіти С. Уваров, завдання російської влади полягало в тому, щоб: "подавить дух отдельной польской национальности и слить его с общим русским духом" [1, с. 205].

Такий підхід був зумовлений тим, що польська культура мала міцні позиції в інтелектуальному житті Правобережжя у ХІХ ст. Відповідно, популярною була й польська поезія. Окрім читання, декламування, заучування на пам'ять польських поетів-романтиків (А. Міцкевича, Ю. Словацього, З. Красінського) у середовищі польського шляхетства популярно було писати власні вірші. Наприклад, поезії на честь ювілею, шлюбу, дня народження ін. Разом із цим міцні позиції мала любовна лірика. Популярністю користувалися рукописні альбоми, у які записувалися різного роду поетичні твори, починаючи від сатиричних поезій і закінчуючи патріотичними віршами [37, c. 192, 198-199, 210].

Не меншою популярністю користувалися поезія і на Лівобережжі. Щоправда, тут читали здебільшого вірші українських та російських авторів, читачами яких був так званий середній стан: дворяни-поміщики, інтелігенція та звісно ж студентство [7, с. 61-62]. Випускник Університету св. Володимира М. Чалий згадував: "[...] в 30-х годах почти вся наша, так называемая, изящная литература приняла стихотворческое направление, что все, выходившие тогда периодические издания, не говоря об альманахах, даже газеты были переполнены стихотворениями разных наименований [...]" [6, с. 527].

Для багатьох молодих поетів перший досвід написання віршів починався з гімназійних років. Необхідно відзначити, що в 1830-40-х рр. до гімназійної програми було включено значну кількість уроків російської словесності, на яких гімназисти знайомилися також з російською поезією. Ядром поетичного канону, який становив гімназійну програму, була "золота доба" російської літератури, пушкінська епоха [3, с. 27].

Згаданий вище М. Чалий зазначав: "Каждый недоучившийся юноша, ознакомившись с механизмом стихосложения по книжке Пенинского, начинал писать стихи, воображая себя поэтом" [6, с. 527]. Доволі часто в університетські часи вони намагалися розвинути свої поетичні таланти. Однак у середовищі студентства Університету св. Володимира все ж не було єдності щодо поетичних вподобань. Здебільшого студенти-поляки віддавали перевагу польській поезії, а студенти з Лівобережжя читали російськомовні та україномовні твори.

Навчання в університеті також передбачала вивчення поезії. На лекціях російської словесності студенти Університету св. Володимира знайомилися з поетичними творами російських поетів і самі заохочувалися до написання віршів. Зазвичай студенти наслідували відомих авторів, окремим із них інколи вдавалося написати оригінальні твори.

Декотрі зі студентів подавали свої вірші як роботи з російської словесності. Прикладами таких студентських робіт були твір Д. Пильчикова "Украйна" (елегійний вірш про славне історичне минуле і тугу за старовиною) чи вірш-панегірик на честь приїзду до Києва імператора Миколи І в 1835 р. [23, с. 158].

Своїми поетичними зацікавленнями вирізнялися студенти-поляки Університету св. Володимира. В їхньому середовищі популярністю користувалася заборонена цензурою поезія, надрукована за межами Російської імперії. Студенти читали вірші та поеми А. Міцкевича "Пан Тадеуш", "Дзяди", "Кримські сонети". Окремі твори Ю. Словацького та С. Гощинського [54, с. 51]. Траплялося, що уривки з "Пана Тадеуша" декламувалися на студентських таємних зібраннях [50, с. 104]. Серед інших популярних поетів серед студентів також згадувався З. Красінський [11, с. 2]. Важливо зазначити, що саме знайдені у студентів заборонені цензурою рукописи польських віршів та декілька друкованих книг стали причиною викриття таємної організації "Співдружність польського народу", членами якого були вихованці університету [54, c. 55].

Багато зі студентів перших років існування університету самі писали поезію. До цього їх заохочував Ю. Коженьовський [36, c. 197]. Серед студентів-поетів варто згадати Роберта Антонія Станіславського, який під час свого навчання в університеті писав вірші українською мовою стилізовані під фольклор. Зокрема, відомий його вірш "Козак на чужині", який був надрукований у польському перекладі під назвою "Leciorzeп podniebiocy" (укр. "Летить орел під небесами"). У поетичному творі розповідається історія козака на чужині, якому орел приносить сумну звістку про смерть матері, про пияцтво батька, про сестру в наймах у єврейки, про брата, який став рекрутом у війську і про кохану дівчину, яка, забувши про козака гуляє з іншими хлопцями [35, c. 22-24]. Вірш настільки переконливо відтворював стиль народної поезії, що навіть М. Максимович помилково визнавав його автентичною народною піснею козацьких часів [57].

Інший вихованець Університету св. Володимира перших років Ян Прусіновський також зі студентських років писав поезію. Щоправда, збірник його віршів вийшов друком лише в 1856 р. До книги увійшли поетичні твори написані в 1838-1853 рр. На жаль, вірші не датовані, тому неможливо вказати, які твори Я. Прусіновський написав у студентські роки. Загалом у збірнику представлені різного роду вірші-стилізації народної поезії, любовна лірика, а також поезії з описом повсякденного життя [49].

Невеликий поетичний спадок залишив інший студент Університету св. Володимира Станіслав Вінницький. Загалом було опубліковано декілька його поетичних творів. Дебютував поет у 1838 р. в альманасі "Rucaпka", де надрукували його вірш "Do cmutnego przyjaciela" (укр. "До сумного приятеля") та фрагмент поеми "Artem Popowicz" (укр. "Артем Попович"). Вірш С. Вінницького наповнений філософськими роздумами та пошуками сенсу буття, а от другий поетичний твір наближений до народної пісенності з описами природи, поетичним образом України, згадками про Рось та Дніпро [52, c. 6-9]. Згодом, у 1842 р., ще декілька віршів С. Вінницького було надруковано, але, очевидно, вони не студентського періоду. Незважаючи на це, поетичні твори не менш цікаві та наповнені образами періоду навчання в університеті. Наприклад, вірші "Ukrainka" (укр. "Українка"), "Zadona" (укр. "Завіса") та невеликий фрагмент поеми "Artem Popowicz" описують сум автора за Україною та Києвом, їхньою мальовничою природою [31, c. 171-173]. Загалом українська тематика посідала одне з ключових місць у поезії С. Вінницького.

Одним із найбільш відомих поетів з Університету св. Володимира перших років був Владислав Стшельницький. Польська дослідниця його творчості Е. Лієвська відносить поета до другого покоління романтиків, які виховувалися на поезії А. Міцкевича. Однак у випадку В. Стшельницького помітний вплив на його творчість також здійснили представники Української школи в польській літературі - Ю. Б. Залеський та Т. Заборовський. На думку Е. Лієвської, перші вірші зі збірника поезій В. Стшельницького, виданого в Житомирі в 1860 р., найімовірніше, були написані в Києві під час навчання в університеті. Тільки два вірші "Do smutnego przyjaciela" (укр. "До сумного товариша") "Skowronek" (укр. "Жайворонок") мають підпис "Kijцw 1838", однак решта поезій із першої частини збірника, очевидно, також написані в студентські роки. Загалом можемо зарахувати до студентських 14 віршів зі збірника. У поезії помітні експерименти автора з тематикою і стилем. Відзначимо, що значна кількість віршів мають ліричний настрій ("Sonety", (укр. "Сонети") "Rцza" (укр. "Троянда"), "Krцlowa balu" (укр. "Королева балу")) або ж є філософськими роздумами ("Do smutnego przyjaciela" (укр. "До сумного приятеля"), "Tзsknota" (укр. "Туга")). Окремі поезії наближені до народної пісенності ("Skowronek" (укр. Жайворонок), "Oddalony" (укр. "Віддалений")), а інші звертаються до теми античності ("Grecya" (укр. "Греція")). Також для В. Стшельницького притаманні вірші гумористичного характеру, наприклад "Na imeniny Emilii P..." (укр. "На іменини Емілії П...") [53]. Уже будучу ув'язненими у справі Ш. Конарського,* В. Стешельниць- кий написав гумористичні "Wiзzienne toasty" (укр. "Тюремні тости"), з комізмом описуючи ситуацію, у якій опинилися студенти. На жаль, відомий лише один невеликий фрагмент "Awiзc wiwat naszwu jaszek" (укр. "Так що ж слава нашому дядечку") [33, c. 9].

Деякі студентські вірші були покладені на музику і були підтримкою для студентів у важкі життєві хвилини. Зокрема, це стосується вихованців університету, котрих, як покарання, було вислано на військову службу на Кавказ. Для підбадьорення був написаний вірш "Hej koledzy, staiimy w koto!" (укр. "Гей колеги, станьмо в коло!"). У вірші звучить заклик відкинути жаль і смуток, бо надія на краще зберігається. Публікуючи вірш, С. Бущинський додав також ноти, так що і тепер можна відтворити пісню київських студентів кінця 1830-х рр. [33, c. 11-12].

Особливим жанром студентської творчості була так звана гумористична "епікурейська" поезія. У таких віршах особливо підкреслювалися любовні подвиги вихованців університету [21, с. 509]. Значної слави набули вірші студента Рудольфа, у яких описувалися розгульне життя "київських буршів" [25]. Така поезія мала гумористичний характер, і окрім бурхливого дозвілля студентів описувала різноманітні комічні ситуації, як, наприклад, невдалу здачу екзамену [28]. Іншим прикладом може бути покладений на музику вірш Ю. Беліни-Кенджиць- кого "Precz, precz smutek wszelki" (укр. "Геть, геть всілякий смуток"), у якому звучить заклик до веселого студентського застілля [34]. У того ж автора знаходимо анакреонтичні вірші,* датовані другою половиною 1840-х рр. "Hej koledzy! Precz frasunek" (укр. "Гей колеги! Геть турботи") і "Hulaj mtodzi" (укр. "Гуляй молодь"), на початку яких автор заохочує молодь до задоволення земними втіхами у веселій студентській компанії, однак такий заклик є своєрідним контрастом, щоб показати наскільки молодь збайдужіла до славного минулого Польщі; далі у віршах панують мотиви громадянської лірики. Лунають фрази про надію на відродження Польщі й Конституції 3 травня, щодо російської влади автор взагалі настроєний антагоністично: "Z moskaliami jutro moze bicsiз przyjdzie, daj to Boze" (укр. "З москалями завтра може доведеться битись, дай те Боже") [47, c. 161-163]. Таким чином, з другої половини 1840-х рр. знову актуалізувалися політичні теми в середовищі польського студентства Університету св. Володимира.

Значну увага студенти приділяли віршам Тараса Шевченка. Колишній студент Університету св. Володимира, В. Рудницький згадував, що студенти з Лівобережжя вчили вірші Тараса Григоровича з побожністю, а декламування поезії Кобзаря стало неодмінним атрибутом кожної студентської урочистості [51, c. 35]. Під впливом Шевченка дехто зі студентів починав писати власну поезію українською мовою [26, с. 169]. Наприклад, для зустрічі з Кобзарем в 1846 р. два студенти Університету св. Володимира написали вірші. Це були Г. Андрузький та В. Олександров. У поетичному творі під назвою "Скажи мені батьку" Г. Андрузький звертається до Кобзаря із запитанням, коли буде щастя в Україні? Загалом

* Справа таємної польської організації "Співдружність польського народу".

* Анакреонтична поезія - жанр лірики, сповнений життєрадісними, гедоністичними мотивами.

* Г. Дудченко нараховує 111 віршів (56 українською та 55 російською) у нашому підрахунку ми не враховували стилізації народних пісень в уривку драматичного твору "Кормилица" вірш пронизаний журливими метафорами щодо долі України і ставиться запитання: чи буде майбутнє в рідного краю, чи доведеться все життя лише журитися за минулим? [17, с. 56-57]. Вірш В. Олександрова називався "Брате-голубе Тарасе!". У поетичному творі студент відзначає талант Шевченка, особливо в описі страждань простого народу, сам автор зізнається, що не володіє достатньою майстерністю, щоб відобразити все лихоліття та горе [14, с. 291; 24, с. 21].

Віршами Т. Шевченка цікавилися не лише студенти- українці, а й студенти-поляки. Декілька випускників Університету св. Володимира, а саме Л. Совінський, А. Г о- жалчинський та П. Свенціцький здійснили перші переклади низки творів Т. Шевченка польською мовою. Ще будучи студентом П. Свенціцький під впливом поезії Кобзаря написав драму "Катерина" українською мовою [24, с. 35-36; 22].

Поясненням популярності творчості Тараса Григоровича серед студентів криється у специфіці його творчого підходу. Незважаючи на те, що для характеристики Шевченка вживалися означення "мужицький поет", на думку Т. Гундорової, він був письменником для середнього стану, який охоплював середнє та дрібне дворянство та людей вільних професій (інтелігенцію). До цього ж стану можемо зараховувати студентство, у середовищі якого поезія Кобзаря була достатньо відомою та популярною [7, с. 67-69].

Творчість Т. Шевченка справила помітний вплив на згаданого вище Г. Андрузького. Його перу належить одна з найбільших колекцій студентських віршів, які збереглися у його слідчій справі, як одного із членів Кирило- Мефодіївського товариства. Раніше вірші Г. Андрузького потрапляли до уваги вчених. Дослідниця радянського періоду З. Кузьміна акцентувала увагу на революційній складовій поезії та головним чином на віршах українською мовою [16]. Сучасний український дослідник Г. Дудченко характеризує творчість Г. Андрузького через призму специфіки формування національної свідомості української інтелігентної молоді середини ХІХ ст. [8].

Ми ж пропонуємо комплексно розглянути його поетичний доробок. Загалом у матеріалах справи Г. Андрузького налічується 108 віршів*, які він писав з початку 1846 р. до квітня 1847 р. Поезії були написані в трьох зошитах та на окремих аркушах [14, с. 427-488, 499-500]. Незважаючи на те, що слідчі зазначали: "стихотворения самого Анд- рузского большею частию на малороссийском наречии и только немногие на русском языке", підрахунок показав, що все ж віршів російською мовою більше - їх 55 зі 108, відповідно, решта 53 - українською. Значно відрізняється стилістика і тематика поезії різними мовами. Щодо української поезії Г. Андрузького доволі точну характеристику дала З. Кузьміна. Дослідниця зазначила, що в поетичній творчості студента домінують мотиви розлуки й сирітства, у багатьох віршах присутній поетичний образ України. Значна увага присвячена історичному минулому, зокрема козацькій тематиці з певною ідеалізацію козацької епохи, як царства свободи і рівності. Відповідно, україномовним віршам Андрузького притаманний сум за минулим шевченківського відтінку. Під впливом радянської парадигми авторка акцентувала увагу на питанні соціальної справедливості та антисамодержавницькому характері віршів Г. Андрузького [16, с. 146].

(с. 442-444) і пісні з фрагменту оповідання "Зостанній запорожець" (с. 470-472). Якщо враховувати зазначені поетичні твори, то серед творів Г. Андрузького незначно переважатимуть україномовні вірші.

Однак тематика україномовної поезії Г. Андрузького на цьому не обмежується. Низка віршів є зразками любовної лірики, близької до народної пісенності. Наприклад, у віршах "Посадили вербочку", "Я, мамо, дитина маленька", "Візьму його за рученьку", "Не питайсь", "Се той образочок" тощо описані любовні переживання молодих людей, зазвичай дівчат. Декілька інших поезій Г. Андрузького присвячені темі філософських роздумів над життям "Кого боїмось", "Думка". Окремі вірші торкаються соціальних проблем, наприклад, життя дівчини- покритки "Що квіточки я саджала" чи мають пантеїстичний характер "Глянь на боже небо". Доволі часто в ліричних віршах присутні образи могили та смерті.

Серед віршів російською мовою найбільша кількість присвячена різноманітним філософським роздумам, таких ми нарахували близько 12. Наприклад, "Прощание", "И весело, и грустно", "С зимой ли старость сравнить?", "Живу, не знаю как, зачем", "Пред нами два лежат пути" та ін. У зазначених поезіях автор переосмислює світоглядні орієнтири та цінності.

Понад 10 російськомовних віршів студента присвячені любовній тематиці. Серед них назвемо декілька: "Как часто ты мне говорила", "Ты добра как дитя", "Я не видал твоих очей", "Кто не скучал, кто не грустил?", "И грустно, и больно". Очевидно, на молодого автора також мали вплив мотиви лірики сентименталізму.

Доволі значна кількість російськомовних віршів Г. Андрузького присвячені релігійній тематиці, зокрема питанню віри. За нашими підрахунками таких близько 10. Серед них, "Сон", "Предо мною Печерская Лавра", "Молитва", "Благослови труды мои". Судячи зі змісту віршів, віра в Бога посідала важливе місце в житті молодого поета і була важливим компонентом у його світогляді. Дослідниця Т. Бовсунівська відзначає, що український романтизм наповнений християнською містикою [2, с. 5], вплив якої, очевидно, відобразився на творчості молодого поета.

Декілька віршів написані на тематику навчання в інституті шляхетних дівчат чи прощання з ним. Ці твори Г. Ан- друзький присвячував своїм сестрам, а окремі з віршів надсилав їм як подарунки ("Прощание институток с институтом", "Прощание с институтом", "Институтка"). Варто зауважити, що у вірші "Прощание институток с институтом" автор прихильно ставиться до особи царя. Там можемо прочитати: "Но в нем лишь царь - для нас он провиденье", згодом Г. Андрузький буде апелювати до цього вірша, підкреслюючи свою відданість імператорові, щоб нівелювати антимонархічні пасажі своєї творчості.

У віршах Г. Андрузького російською мовою також присутня українська тематика. Зокрема, у низці поетичних творів простежується тема туги за Україною і бажання якнайшвидше повернутися до рідної землі. "Прощание с родиной", "Я снова увижу Украйну святую", "Что вы тревожите думы печальные".

Декілька віршів молодий поет написав про солдат, які воюють з черкесами, або ж про самих черкесів. "Черкес", "Ты не хвались камрат", "Черкес угрюм, черкес сердит". Очевидно на Г. Андрузького вплинула популярна з 1820-х рр. у російській літературі кавказька тематика.

У матеріалах справах Г. Андрузького знаходиться також дві промови, які він написав на вшанування пам'яті померлих студентів. Очевидно, смерть студентів спонукала його до написання віршів, у яких переосмислюється смерть. Зокрема, у віршах "Над ним не плакали друзья" та "Над ней рыдаем мы, друзья" описується смуток за перерваним молодим життям, яке могло були сповнене звершень, але, на жаль, передчасно обірвалося.

Опис студентського життя також знайшов своє відображення у поезії Андрузького, але цій тематиці присвячено лише декілька віршів. Найяскравішим із них є твір "Долой сюртуки, бокал наливай". У ньому автор закликає відкинути тугу і журбу й насолоджуватися молодим студентським життям.

Свої теоретичні погляди щодо поезії Г. Андрузький виклав у невеликих за обсягом "Записках про поезію і мову". Там читаємо, що у брудному побуті поміщиків з картярством, вином, курінням немає духовного життя. Справжня поезія може бути віднайдена тільки в простому житті, у якому "святость и прелесть патриархальная". Відповідно, він пропонує шукати справжню духовну поезію в народній поетичній творчості. Автору не подобаються пануючі тенденції в поезії. Г. Андрузький зазначає: "втративши любов до поезії духовної, ми полюбили житейську" [14, с. 428-430].

Поезія була не лише розвагою та швидкоплинним захопленням студентів. Для деяких вихованців університету віршописання ставало головною справою в житті, більш значимою, ніж навчання. Двох таких "поетів" першої половини 1840-х рр. згадує М. Чалий. Упродовж першого курсу перший із них написав дві поеми: "Ванюша малый" і "Ванюша большой". На жаль, поеми не збереглися, але М. Чалий, цитуючи листування з поетом, припускає, що значний вплив на поеми мала антична поезія. Щоправда, юний поет отримав негативні відгуки від викладачів М. Максимовича та М. Костиря; розчарований творчими невдачами віршописець покінчив життя самогубством. Інший студент-поет також мав великі творчі амбіції, на жаль, він збожеволів [6, с. 530]. Інші студенти отримували кращі відгуки від професорів. Наприклад, таким був Подгурський, який написав поему в віршах "Еміль і Лора", у якій порушував актуальні суспільно-моральні проблеми. Твір відзначався легкістю викладу та майстерністю поетичного слова [5, с. 497-498].

У середовищі вихованців університету також було популярно писати сатиричні вірші на чиновників та навіть самого імператора [18, с. 21]. Здебільшого це були сту- денти-поляки, які, окрім критики влади, зверталися до теми історії Польщі та закликали до боротьби за її незалежність. За написання таких "неправильних" віршів деякі зі студентів були виключені з університету. Так, у 1849 р. під час обшуку у квартирі студента Станіслава Окрашінського були знайдені його рукописи польських патріотичних віршів, за що він був відправлений в Оренбург служити військовим лікарем [50, с. 190-191].

Ще одним із яскравих прикладів студентів-поетів Університету св. Володимира був Тадеуш Комар. Польський дослідник К. Гроньовський називав поезію Т. Комара революційно-демократичною, спрямованою на зміну суспільного устрою [39, с. 195-196]. Й. Ремі характеризував вірші Т. Комара як наповнені войовничим соціальним радикалізмом та ідеями месіанізму [50, с. 88, 258]. Я. Табіш відзначав гострі соціальні акценти та патріотичний характер поезії Т. Комара [54, с. 82]. Однак починав молодий поет із наслідування Г. Гейне та П.-Ж. де Беранже. Перші відомі вірші Т. Комара були написані в середині 1850-х рр. у формі шарад і мали гумористичний характер, наприклад, відома його шарада про блоху і пані, фрагмент якої цитував Ю. Роллє [40, с. 459].

У 1857 р. молодий поет написав сатиричну поему "Бастиліада", яка в рукописному варіанті поширювалася серед студентів-поляків та користувалася значною популярністю. У поетичному творі в гумористичній формі описаний конфлікт між студентами Університету св. Володимир та полковником Брінкеном. Поема була написана у біблійному стилі старопольського письма. У творі широко вживані різноманітні метафоричні порівняння, наприклад, студенти названі кастою письменників (пол. Kasta pismiennikцw), а представник медичного факультету кліриком Ескулапа. Т вір описує деталі інциденту від початку конфлікту до слідства та результатів всієї пригоди Головним мотивом поеми Т. Комара проходить ідея, що студенти боролися за студентську честь, яку образив полковник, а їхній напад на останнього був актом відновлення справедливості [41].

Т. Комар написав також низку поезій іншого характеру. Зокрема, у своїх спогадах В. Лясоцький надрукував декілька віршів поета. Наприклад, "Uczta szalencцw" (укр. "Свято безумців") закликає до радикальних насильницьких змін несправедливої ситуації, що склалася. З іншого боку, низка творів: поема "Wczora j idzis" (укр. "Вчора і сьогодні"), вірші "Dzien zaduszny" (укр. "Поминальний день"), "Dumka Niemnowa" (укр. "Думка Німана") звертаються до теми славного минулого Польщі й сумної сучасності [47, с. 190-202, 251-262, 269-271]. В окремо надрукованій поемі "Mqdrosc polska" (укр. "Польська мудрість") автор звертається до тематики боротьби та жертовності заради блага Батьківщини [44]. Також у творчості Т. Комара знайшла місце любовна лірика, зокрема у вірші "Modlitwa do szesnatoletniej" (укр. "Молитва до шістнадцятирічної") відображені внутрішні любовні переживання молодої людини [47, с. 262-269]. Один із віршів поета "Dumka jesienna" (укр. "Осіння думка") був покладений на музику М. Модзалевським і надрукований в 1875 р. [48] Сам вірш вперше був опублікований у варшавському виданні "Tygodnik ilustrowany" [42]. У цьому ж виданні світ побачили й інші твори Т. Комара, зокрема вірш "Spiqca" (укр. "Спляча") [45] та уривок поеми, який був опублікований під назвою "Pierwsza piesn poematu" (укр. "Перша пісня поеми") [46].

Своєрідним підсумком творчості Т. Комара став збірник віршів "Dumy i piesni Ludomira" (укр. "Думи і пісні Лю- доміра"), який вийшов друком в 1865 р. До збірника потрапив один поетичний твір періоду навчання в університеті під назвою "Bratnie sпowo" (укр. "Братнє слово"). У вірші автор закликає колег по навчанню до єднання заради збройної боротьби також у творі присутні ідеї месіанства. Варто також розглянути декілька поезій Т. Комара написаних в 1858 р., які відображають настрої та ідеї, які панували в середовищі київських студентів наприкінці 1850-х рр. У деяких віршах можна зустріти радикальні пасажі, як, наприклад, у вірші "Dumka na dzisiaj" (укр. "Думка на сьогодні"), де є фрази про те, що настав час гострити коси і врешті розібратися з швабським та московським сміттям. У іншому вірші "Dumka o szarej godzinie" (укр. "Думка в сіру годину") Т. Комар порушує тему пошуку сенсу життя і приходить до висновку, що він у боротьбі за звільнення польської землі, а героїчна смерть - краща за життя. Подібні ідеї висловлені у вірші "Do siostr polek sпowo" (укр. "Слово до сестер польок"). У ньому автор наводить свою "ієрархію любові", де на першому місці Бог, а далі - Вітчизна і родина, любов до дівчини на остатньому місці. У цьому ж вірші відобразилися аспекти політичного протистояння між поляками та імперською владою, зокрема зустрічаємо рядки зі словами, що ніколи не буде поляк москалеві братом [43, с. 1-27]. Отже, творчий доробок Т. Комара представлений різнохарактерними та різножанровими творами, однак більше уваги молодий поет приділяв громадянській ліриці.

У 1858 р. студенти Університету св. Володимира видали книгу з власними творами під назвою "Pisma urywkowe wierszemi prozq Jцzefa Prospera Gromadzkiego" (укр. "Уривки у віршах та прозі Юзефа Проспера Громадського"). Окрім прозових текстів публіцистичного характеру у книзі було надруковано 17 віршів авторства студентів Університету св. Володимира. Серед відомих авторів поезій зі збірника можемо назвати тільки Т. Комара, перу якого належать вірші "Do wioskowego lirnika" (укр. "До сільського лірника") та "Westchnienie w stepie" (укр. "Зітхання в степу") [56, с. 176], останній - перероблений фрагмент поеми "Wczora j idzis", яку ми згадували вище. Інші поезії з книги є своєрідними філософськими роздумами про сенс життя, вираженням свого тужливого настрою "Do piesni" (укр. "До пісні"), "Zycie" (укр. "Життя"), "Szczзscie" (укр. "Щастя"), "Tзsknota" (укр. "Туга") та ін. [38, с. 27-31, з2- 35, 36-37, 38-39, 51-53, 54-55,56, 215-216, 217-218]. Зустрічаються ліричні, де однією із головних тем є сум за нерозділеним чи втраченим коханням "Dumka" (укр. "Думка"), "Tзskno, adi tзskno!" (укр. "Сумно, ах, сумно"), "Sen" (укр. "Сон") [38, с. 81-82, 83-84, 218, 219-220]. Також у збірнику представлені поетичні пейзажі "Jesien" (укр. "Осінь"), "Ranek" (укр. "Ранок") [38, с. 79-80, 83-84]. Декілька віршів звертаються до теми козацького минулого. Автори прославляють козацьку волю та свободу, водночас виражають сум за колишньою славою, свідком якої є лише мовчазний степ. До таких віршів відносяться вже згаданий "Westdmienie w stepie" (укр. "Зітхання в степу") та "Ukrainki" (укр. "Українки"). До книги також потрапив навіть один перекладений вірш Г. Гейне, що підтверджує тезу про значний вплив романтизму на поетичну творчість студентів [38, с.56, 151-152, 153-155].

У польськомовній пресі студентські вірші зі збірника отримали різні відгуки. Наприклад, відомий публіцист Т адеуш Падаліца (Зенон Фіш) високо оцінив поетичні таланти студентів. З іншого боку, літератор Ян Добжансь- кий зазначив, що вірші не мають мистецької цінності й здебільшого є наслідуванням творчості М. Чайковського і Б. Ю. Залеського [56, с. 179].

Ми вже згадували, що деякі вірші студентів були покладені на музику. Одним з найбільш популярних таких віршів-пісень був "Dalej brada w jedno koпo" (укр. "Далі браття в одне коло") авторства М. Бонча-Томашевсь- кого. В. Міяковський називає цю пісню однією з найулюбленіших серед студентів-поляків [19, с. 129].

Збереглося також декілька віршів-пісень ще одного студента Університету св. Володимира Анатолія Свид- ницького, який навчався наприкінці 1850-х рр. На сьогодні відомі декілька віршів, які він написав у студентські роки. Це, зокрема, поезії: "Україно, мати наша", "В полі доля стояла" та "Горлиця"* [27, с. 457-478, 497-498]. У радянській історіографії підкреслювалися значимість впливу Т. Шевченка на поезії А. Свидницького і загострювався акцент на революційному характері віршів та близькості їх до народної пісенності [24, с. 64-66; 10, с. 30-40]. Загалом же у творчості А. Свидницького простежується вплив ідей романтизму та фольклору.

Уже згадувалося, що з російською поезією майбутні студенти були знайомі ще з гімназійних років. До того ж, російська словесність також викладалася в університеті. Очевидно, що студенти знали творчість російських поетів. Більше того, у 1860 р. вихованці університету звернулися до попечителя київського навчального округу з проханням провести літературний вечір на користь недільних шкіл. Студенти пропонували читати на заході твори російських письменників та поетів. Серед поетів називали імена О. Пушкіна, М. Лермонтова та А. Майкова [30, арк. 7]. З одного боку, можемо припустити, що студенти мали змогу вибрати лише дозволених цензурою поетів та їхні твори, з іншого боку - літературний вечір мав привернути увагу київської публіки, тому, очевидно, вони обирали вірші відомих та популярних.

Ще одним яскравим прикладом студентської творчості стали рукописні журнали. Одним із найпоказовіших гумористичних видань початку 1860-х рр. була "Помийниця". Авторами журналу були студенти й випускники іс- торико-філологічного факультету Університету св. Володимира. Завдяки В. Міяковському відомо 4 номери студентського журналу. На сторінках "Помийниці" часто опинялися гумористичні вірші українською та російською мовами. Наприклад, аж у трьох номерах журналу знаходяться "Пісні п'яниці" з комічним описом пияцтва, як зазначено в одному з віршів: "Бо й тверезого ума // Вже давно у нас нема". З іншого боку, у тих же "Піснях п'яниці" піднімаються більш серйозні теми про "святу матір Украйну", але знову ж - яка наснилася за дії алкоголю [20, с. 81-82, 96-97, 116-117]. Доволі часто у віршованій формі описувалося життя громади. Зокрема, у віршах "Отрывок", "Дума современного громадянина" та в пролозі до поеми "Жиляния" згадане місце спільного проживання громадівців "притона жизни празной" [20, с. 85, 92, 93, 113-114]. В інших віршах такі теми, як залицяння до дівчини "Из Гейне" чи навіть похорон "Некоему мужу, Лебрусом нарицаемому" теж подані в гумористичній формі. Загалом, поезія наповнена комізмом та самоіронією, наприклад, вірш "Современный романс", а будь-яка ситуація чи тема описувалася в жартівливому характері [20, с. 81, 112-114].