Стилістичні особливості творів детективного жанру

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стилістичні особливості творів детективного жанру

Карина Ханкіна

(студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня

вищої освіти факультету іноземних мов)

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук,

доцент Токарєва Т.С.

Вступ

Вивчення детективного жанру в літературознавстві триває уже близько століття, з кожним етапом розвитку науки набуває нових форм і тому досі не втрачає актуальності. Якщо говорити узагальнено, детектив вивчали з позиції його масовості, прагматики та інших аспектів. Особливий інтерес у літературознавців від початку ХХ століття викликали структурні особливості детективу. Зважаючи на те, що цей період, судячи з характеру останніх досліджень, завершив своє існування, доцільно подивитись на нього з перспективи часу і проаналізувати його основні етапи.

Детектив як літературний жанр став об'єктом наукового розгляду доволі пізно. Головною причиною цього стала недооцінка його естетичної складової. Причини такого суперечливого ставлення до детективу криються у його парадоксальній природі. Сьогодні, коли у світовій літературі відбувається переоцінка цінностей, постає важлива проблема місця жанру детектива, історії його розвитку та типології у контексті світової літератури кінця ХІХ початку ХХ століття [7].

Звернення до проблеми застосування стилістичного аналізу зумовлено увагою до проведення шкільного аналізу художнього твору з урахуванням його методологічної основи, визначеної в методичній науці.

Необхідність застосування стилістичного аналізу під час вивчення детективних творів зумовлено особливостями самих текстів, необхідністю пошуку нових підходів і прийомів щодо аналізу художнього твору. У розмаїтті концепцій дослідження тексту вирізняється стилістичний вид аналізу. Актуальність його застосування в шкільній практиці визначається предметом дослідження - особливою увагою до категорії стилю. Стиль є фактором соціального буття твору, а також суспільної визначеності його автора, ураховуючи поєднання в тексті літературних традицій і новаторства.

Мета статті: дослідити основні аспекти аналізу стилістичних особливостей у творах детективного жанру.

Наукова розробка

Значний внесок у розробку цієї проблеми зробили дослідники: З. Кирилюк, Є. Пасічник, Н. Волошина, В. Маранцман, Л. Мірошниченко, Ю. Султанов, О. Ісаєва, О. Ніколенко, Ж. Клименко, К. Бабенко та інші.

Виклад основного матеріалу

стилістичний детективний жанр

Художні твори відіграють провідну роль і в пізнанні іншої культурної дійсності, і у формуванні позитивного ставлення до країни та народу, мова якого вивчається. Уміння читати надає можливість учням у своїй подальшій діяльності користуватися іншомовною літературою для пошуку інформації за фахом чи інформації, яка цікавить, задовольняти свої читацькі чи творчі потреби, удосконалювати уміння усного мовлення, аудіювання.

У сучасній методиці навчання іноземних мов питання про використання автентичного тексту для досягнення різних цілей навчання розглядаються достатньо широко [5]. Використання творів детективного жанру на уроках німецької мови залежить від ступеня навчання та мети уроку.

Є.Х. Вільялон, проаналізувавши жанри художньої літератури, зробив висновки про те, що в романі розповідається про велику кількість персонажів, подій, складних життєвих ситуацій. Оповідання ж детективного типу характеризується яскравим сюжетом, динамічним розвитком інтриги, непередбачуваними і неочікуваними поворотами. Дія оповідання відбувається локалізовано (в одному місті, на острові тощо). Фігура детектива (поліцейського), наявність таємниці, яка вимагає розв'язання, є обов'язковими елементами цього типу оповідання. В таких оповіданнях зображуються зазвичай стосунки між героями, які підозрюють один одного і намагаються розкрити таємницю або злочин. Головними в цих оповіданнях є логіка, дедукція, зіставлення, опора на здоровий глузд, процес інтенсивного мислення та підведення висновків.

Л.П. Смелякова виокремила п'ять принципів відбору твору для вивчення німецької мови. Один із них, а саме принцип відбору твору за смисловим потенціалом, найбільш відповідає змістовно-мовленнєвому підходу, який, на нашу думку, є одним з пріоритетних. За цим принципом оповідання розглядаються згідно з тими функціями, які вони виконують в навчальному процесі. Л.П. Смелякова акцептує такі функції твору: стимулюючу, актуалізуючу та еталонну. Стимулююча функція, корелюючи з його жанровою належністю, його сюжетними та композиційними особливостями, способом викладення, є, на нашу думку, найважливішою функцією усно-мовленнєвого потенціалу твору у процесі навчання [9].

Навчання учнів на матеріалі німецькомовних детективних оповідань може бути успішним тільки при наявності у читачів позитивного емоційного ставлення до художнього твору. Джерелом емоцій в оповіданні детективного типу можуть бути автор, оповідач, персонаж, вчинок персонажа, подія, інтрига та ін. Малий обсяг оповідань забезпечує цілісне емоційне сприйняття, результатом якого є виникнення емоційного ефекту та вражень від прочитаного.

У безпосередньому зв'язку з емоційним аспектом перебуває мотиваційний аспект оповідання. Емоції, які виникають в процесі навчальної діяльності, приводять до формування пізнавального інтересу, який є одним з головних мотивів навчальної діяльності. Пізнавальний інтерес позитивно впливає на психічні процеси мислення, сприйняття, пам'яті, уявлення тощо, які під впливом інтересу набувають активності й направленості і, в свою чергу, впливають на процес та результати навчальної діяльності.

Отже, оповідання детективного жанру є джерелом інформації, яка не тільки усвідомлюється, а й переживається підлітками. Таким чином, такі компоненти оповідання, як сюжет, авторська модальність і манера викладення впливають на емоції та стимулюють їхню розумову та мовленнєву діяльність під час роботи над художнім твором. Текст детективного оповідання також виступає потенційним мотивом, який стимулює розумову й мовленнєву діяльність учня, забезпечуючи його мотиваційну готовність до висловлювання. Цей потенційний мотив складається з таких якостей змістовних та образних компонентів оповідання: заголовку, сюжету, персонажів, авторської модальності та манери написання [3].

Стимулююча функція твору безпосередньо пов'язана з його актуалізуючою функцією, що зумовлена наявністю в творі проблем, актуальних і цікавих для учнів-читачів. Художні твори, де розглядаються морально-етичні та соціальні проблеми, твори, які містять афоризми, сентенції, роздуми можуть стати предметом обговорення і допомогти об'єктивно оцінити сучасні життєві проблеми. Наприклад, в таких оповіданнях детективного типу, як “Jeder ist kдuflich”, “Tatort: Krankenhaus”, “Der Mond war Zeuge” Borbein, Marie Claire, “Die Spur fьhrt nach Bayern”, “Tцdlicher Irrtum”, “Gefдhrlicher Einkauf' V. Borbein, Ch. Baumgarten розглядаються актуальні на сьогоднішній день проблеми: конкуренція, суперництво, заздрощі, ревнощі, шантаж, зрада, помста, викрадення дітей, дружба, кохання, стосунки між людьми та ін. Отже, актуалізуючу функцію виконують всі ті компоненти художнього твору, що змушують читача роздумувати, порівнювати, шукати пояснення, звертатися до контексту, проводити паралелі з навколишньою дійсністю. В оповіданні детективного типу актуалізуюча функція проявляється у вигляді недоговорювання, створення настрою загадковості, натяків на щось незбагненне, що не піддається логічному тлумаченню. Ця функція спонукає читача робити припущення, інколи навіть неправильні, на тлі яких проникливість героя видається геніальною [4].

Еталоном монологічних висловлювань на основі оповідань детективного типу є стимулюючі за змістом описи персонажів, місць, де відбуваються ті чи інші події, розповіді про різні факти, проблемні та актуальні міркування про загальнолюдські цінності, конфлікти, тенденції тощо. Стосовно вивчення творів детективного жанру учням слід вказати, що він є дуже поширеним та популярним [9].

На основі опрацьованого матеріалу нами визначено два головні підходи, а саме: комунікативно- смисловий та змістовно-мовленнєвий, а відповідно до них і дві провідні функції, які має виконувати художній твір в процесі навчання німецької мови. Відповідно до них було визначено та обґрунтовано рід, жанр та тип художнього твору для використання у навчанні німецької мови старшокласників.

Сучасна детективна література, адресована підліткам, неодмінно повинна використовуватися у процесі викладання німецької мови у старших класах та в позаурочній діяльності. Слід зауважити, що мова класичних творів часом ставить непереборний бар'єр між читачем-підлітком і досліджуваним матеріалом, через що зникає інтерес до класики. У підлітків недостатньо сформоване уявлення про те, що такий класичний добуток: до класики вони відносять фактично всю літературу минулих століть, що говорить про несформованість критеріїв, часто - відсутності елементарної грамотності на рівні даних про жанрову природу літературного твору. Ця обставина може негативно вплинути на успішність виконання завдань з читання детективних оповідань та їх подальшого стилістичного аналізу. Зростаючий інтерес до читання сучасного підлітка не свідчить про сформованість культури читання: про це говорить неуважність до автора книги, деталей сюжету, невміння передати основний зміст і осмислити прочитане. Виховання вдумливого читача залишається найпершою турботою вчителя.

Твори детективної літератури є стійкою літературною формою, оскільки вони завжди опираються на ту саму сюжетну конструкцію - розкриття загадкового злочину. Уся дія в класичному детективові вибудовується навколо двох центральних персонажів - детектива й злочинця, одному з яких приречено виступати в ролі позитивного героя, а іншому - негативного. Це те типологічне, що визначає жанр детективного роману або розповіді.

У текстах детективних творів описуються успішні зусилля детективного героя, спрямовані на те, щоб ідентифікувати злочинця. Звідси випливає, що детективний добуток виділяється, серед добутків інших жанрів не за ознакою того, що в ньому описані неймовірні події, а по зовсім чіткій композиції, по своїх структурних ознаках, по своєму синтаксису. Під композицією детективного тексту ми розуміємо внутрішню структуру оповідального тексту літературно-художнього жанру, у якому законами будови сюжету є зав'язка (у загальноприйнятій термінології), потім розвиток (хід дії) і кульмінація (розв'язка) [6].

Ефективність застосування стилістичного аналізу значною мірою залежить від урахування психолого-педагогічних умов, серед яких основними є: залучення у навчальний процес таких мисленнєвих прийомів, як аналіз, синтез, узагальнення, порівняння; створення толерантної творчої атмосфери на уроці, використання «позитивної інтриги», постійне стимулювання самостійності учнів, їх самовизначення, прояву особистості; урахування вікових змін і прагнення учнів старших класів до творчо-конструктивної діяльності, їхніх навчальних та індивідуальних можливостей.

Методична система застосування стилістичного аналізу сприяє створенню таких навчальних ситуацій на уроці, що дають змогу учням масштабно сприймати власний внутрішній світ; досягти певного інтелектуального рівня розвитку; збагатити ментальний досвід; сформувати цілісний Я-образ, неповторну індивідуальність; визначати власний стиль мовлення й поведінки.

У німецькому детективному дискурсі нами виділено дві когнітивні моделі, які представляються у вигляді структури предметно-референтної ситуації і її процедурної частини. Предметно-референтна ситуація в детективному дискурсі - це чітка програма. Автор детективного тексту планує її за певними правилами детективного жанру [7]. Когнітивна модель детективного дискурсу - процедурна ситуація - це ситуація, у якій автор детективного тексту впливає на читача, вдаючись до певного тону, характеру оповідання, що викликають у читача відповідний емоційний настрій. Тон або характер оповідання детективного тексту включає наступні елементи: зображення «таємничого», зображення «жахливого»; барвисте оформлення; зображення подій за схемою: у першій частині детективного тексту - здійснення злочину - більш діюча частина й у другій частині - аналіз методів його розкриття - більш описова частина; спосіб здійснення дії.

Для виявлення закономірностей текстотворення ми вдалися до дослідження й зіставлення різних одиниць тексту: лексеми, абзацу, діалогу й власне композиційно-мовних форм. Дослідження процесу текстотворення на рівні діалогу показало, що в текст детективного жанру діалог уводиться, як правило, двома основними способами: він або перебуває в препозиції до подій, що відбуваються, заснований на побутовому контексті (у цьому випадку він незначний за обсягом, служить загальною характеристикою кола інтересів героїв, роду їх занять), або розташований у постпозиції до подій, що відбуваються.

Збільшення груп конкретних іменників у діалогах детективних оповідей відбиває прагнення автора до точності й деталізації при відтворенні, що відбувається, що всерйоз впливає на ритм діалогу, трохи сповільнюючи його. Абстрактні ж іменники привносять у тексти елемент загадковості. Вони сконцентровані переважно в перших частинах діалогів, у другий же випливає їхнє логічне пояснення [2].

Для діалогів у детективах характерним є вживання суперлативів, що виражає підвищене емоційне відношення героїв твору до об'єкта мови. До суттєвих рис діалогу тут відносять вживання лексем, що називають одиниці виміру, що має особливе значення при розслідуванні зробленого злочину. Бажання конкретизувати час здійснення дії обумовлює часте використання числівників.

До граматичних способів вираження зв'язку ми відносимо порядок речень, порядок слів, паралелізм синтаксичних конструкцій, співвіднесення видо-часових форм дієслів-присудків, уживання артиклів і сполучні слова. До лексичних засобів зв'язку між реченнями у зв'язному фрагменті тексту ми відносимо: лексичні повтори; постійні синоніми (словникові) і синоніми контекстуальні; слова-замінники (субститути), до яких відносяться особові займенники, вказівні займенники й прислівники, сполучні слова й нульові субститути (словесні пропуски). Усі зазначені засоби зв'язку частин тексту доповнюють один одного, їх функції перехрещуються, утворюючи складний контур зв'язку.

Аналіз композиційно-мовних форм як складових текстових структур показав, що в більшості детективних текстів, оповідальний і описовий типи передачі інформації представлені приблизно в рівних співвідношеннях, а от мовна форма "міркування" домінує, тому що інтерес і автора тексту, і читача зосереджений на процесі розслідування, де читач і автор міркують разом, відшукуючи злочинця. Саме за допомогою зміни таких мовних форм, як опис, міркування й повідомлення, автор детективного твору успішно здійснює керівництво плином художнього часу, швидко змінює лінійність розгортання подій і їх логічне проходження, підтримує інтерес читача до детективного твору протягом усього часу.

До композиційних особливостей проаналізованих нами детективних творів слід віднести широке використання авторами епіграфа й алюзії, які виражають у стислій формі основну думку, ідею, проблему детективного твору. Особливістю алюзій, представлених у новелах, є їхня «прогнозуюча» функція - алюзії в алегоричній формі пророкують наступні трагічні події [5].

Спрямованість на адресата є невід'ємною передумовою комунікації взагалі й художньої комунікації зокрема. Орієнтація на адресата розглядається нами як предмет особливої художньої й комунікативної активності автора тексту. При такому підході до розуміння художнього тексту читачем, його опис дослідником не може бути повним без реконструкції "образа аудиторії", тобто включеного в текст твору, про його ідеального читача, роду, що виступає своєрідним кодом для реальної читацької аудиторії. У рамках художньої комунікації спрямованість на адресата як властивість тексту може трактуватися як одна зі сторін авторської присутності, як відображені в тексті співвідношення - близькість або зіткнення - авторської й передбачуваної читацької точок зору і як включена в текст програма його інтерпретації передбачуваним читачем за допомогою окреслення певного способу адресації й/або конструювання поведінки ідеального читача як установлюваного текстом набору умов успішної комунікації.

Отже, твори детективного жанру є ефективним навчальним матеріалом для використання на уроках німецької мови у старших класах закладів загальної середньої освіти з метою їх стилістичного аналізу.

Бібліографія

1. Бабенко Л. Г. Лингвистический анализ художественного текста / Л. Г. Бабенко, Ю. В. Казарин. - М.: Флинта: Наука, 2004. - 495 с.

2. Банникова И.А. О стилистическом контексте детектива и методах его исследования и приложения // Дост.: www.ruthenia.ru/volsky/txt/ bannikova. doc.

3. Бовкіт Х. І. Німецька мова: навч. посіб. для студ. І-ІІІ курсів за напрямом підготовки "Здоров'я людини" / Бовкіт Х. І., Колодій М. О., Мельник М. М.; [за ред. Денисенко С. Н.]. - Львів: ЗУКЦ, 2013. - 136 с.

4. Брандес М. П. Стилистический анализ: На материале немецкого языка. М.: ЛИБРОКОМ, 2009. - 420 с.

5. Гончарова Е. А. Теория и практика стилистического анализа: учеб. пособие для студ. филол. фак. вузов. М.: Академия, 2010. - 310 с.

6. Краснова Л. В. До проблеми аналізу та інтерпретації художнього твору / Л. В. Краснова. - Дрогобич: ТзОВ «Вимір», 1997. - 147 с.

7. Крюкова Л. С. Сюжетная перспектива в рассказах детективного жанра: автореферат диссертации... кандидата филологических наук / Л. С. Крюкова. - Москва, 2012. - 26 с.

8. Матковська Г. О. Композиційна організація художнього тексту // Г. О. Матковська. - Київ: Вид. Національний технічний університет України "КПІ", 2011. - С. 40 - 46.

9. Носков С. О. Самовчитель німецької мови / Носков С. О. - Вид. 13-е. - Київ: А.С.К., 2005. - 384 с.

10. Смородинова М. В., Ерёмина Е. И. Предпочтения детей и подростков в выборе литературы для чтения // Молодой ученый. - 2010. - №1-2. Т. 2.

11. Сильман Т. И. Пособие по стилистическому анализу немецкой художественной литературы: для студентов пед. ин-тов (на нем. яз.). Л.: Просвещение, 1969. - 412 с.

Размещено на Allbest.ru