Художні засоби творення іронії в романі Ю. Щербака "Час смертохристів. Міражі 2077 року"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Художні засоби творення іронії в романі Ю. Щербака "Час смертохристів. Міражі 2077 року"

К. Юрченко

Анотація

У статті особливу увагу відведено розумінню поняттям «іронія», «пародія», «фарс». Виокремлено їх основні характеристики, подано дефініції. Проаналізовано специфіку авторського використання іронії та її форм у романі-антиутопії Ю. Щербака «Час смертохристів. Міражі 2077року».

Ключові слова: іронія, іронічний пафос, пародійність, фарс, гра слів, гумор, висміювання.

Іронічність - помітна риса сучасної літератури, особливо постмодерних її зразків. Відповідно вказане поняття вивчається багатьма вітчизняними та зарубіжними літературознавцями, критиками, що досліджують феномен постмодернізму. Наприклад, Д. Затонський, І. Ільїн, З. Краснодембський, М. Липовецький, Б. Парамонов, Ж. Бодрійяр, У. Еко розуміють іронію як явище, що відмежовує модерне від традиційного, сучасне від минулого. А. Щербина, Є. Озмітель, Я. Ельсберг стверджують: іронія - це інструментальний троп, завдяки якому досягається сатирична мета твору. І. Арнольд, В. Кухаренко, Л. Тимофеєв, М. Брандес, Д. Кузнець, Л. Чернець вказують на іронію як стилетворчу рису художнього тексту.

Актуальність теми зумовлена недостатністю досліджень іронічного пафосу роману-антиутопії Ю. Щербака, зокрема вираження пародійності та фарсовості як засобів, за допомогою яких виражається комізм. Значимість дослідження зумовлюється цікавістю до художнього твору Ю. Щербака, його своєрідності, футуристичності, значимості порушених автором проблем.

Варто зазначити, що існує велика кількість дефініцій іронії, адже її розглядають мовознавство, літературознавство, естетика, філософія. Тому це поняття набуває деякої розмитості: інколи дослідники зводять явище модернізму до іронічного заперечення традиції; часто літературознавці, побачивши в художньому тексті іронію, називають його постмодерним, не розібравшись у характері авторської іронічності. Найчастіше іронія трапляється у художніх текстах як риторична фігура, що реалізується на різноманітних рівнях [3, c. 84]. Наприклад, це може бути як окреме висловлювання, так і цілий текст. Тобто риторична фігура мислиться на найпростішому рівні, доходить до складних форм. Іронія - це не просто суперечність, а й заперечення, висміювання певних переконань та ідей. Таким чином, літературні тексти найчастіше містять іронію, наділену саме такими характеристиками [3, c. 85].

Український літературознавець А. Ткаченко наводить наступні думки: Іронія у широкому розумінні - це вид комічного в естетиці. Він передбачає нищівний скепсис, перевагу, поблажливість. Вони хоч і навмисне приховані, проте впливають на загальну тональність, пафос твору, організують систему його образів. Вузьке розуміння іронії передбачає насмішкувату, лукаву інакомовність. В образному контексті вираз чи слово набувають протилежного буквальному значення. Саме виходячи з цього твердження іронія розуміється як стилістична фігура, троп [4, c. 85].

Завдяки іронії втілюється скептицизм та недовіра, характерні для постмодерну. Вона застосовує методи парадоксу, алогізму, особливо якщо застосовується у формах пародії, фарсу, шаржування та ін.

Таким чином, наведемо наступні дефініції поняття «іронія»:

1. «Різновид антифразису, троп, де з метою прихованого глузування або для легкого, добродушного жарту мовна одиниця з позитивностверджувальним (в широкому розумінні) значенням, конотацією або модальністю вживається з прямо протилежними характеристиками» [2, с. 214].

2. «Будь-яка іронія містить у собі певний елемент алегорії, хитрощів чи обману. Коли про якусь людину говорять, що вона іронізує, то тим самим мають на увазі, що вона говорить не щиру правду, а якоюсь мірою обманює, вводить в оману своїх слухачів. Але абсолютно очевидно, що ніякий обман сам собою ще не іронія. Іронія, на відміну від обману, не просто приховує істину, але й виражає її, тільки в особливий, алегоричний спосіб» [5, с. 326-327].

3. «Іронія - замасковане глузування: жало насмішки тут заховане в зовнішньо прихильній вислів, що не тільки не притупляє це жало, а робить його ще відчутнішим» [1, с. 92-93].

Таким чином, спираючись на теоретичні засади праць названих авторів, окреслимо риси іронії:

1. Приховане глузування.

2. Висміювання ідей, переконань.

3. Двоїстість.

4. Іносказання.

Іронічний пафос у художньому творі може реалізуватися через пародію, фарс.

Пародія має багатовікову історію. Справді, її використовували ще за часів античності. Наприклад, Арістотель розглядав епічну пародію в межах своєї теорії наслідування (імітації) - «мімезису». Це поняття має специфічну природу, критичні можливості, пізнавальний і творчий потенціал. У різні часи пародію досліджували М. Бахтін, М. Бондар, Ю. Івакін, Г. Клочек, Ю. Кристева, О. Морозов, В. Новіков, Г. Нудьга, Ю. Тинянов, О. Фрейденберг та інші вчені. Відповідно, існує значна кількість визначень пародії.

Наприклад, Арістотель розглядав пародію в межах мімезису. Квінтиліан назвав пародію наслідуванням - саме це положення закріпилося до наших днів. Зарубіжні вчені (М.Бахтін, М.Вербицька, Ж.Женетт, Ю.Тинянов, О.Морозов, Р.Нич, В.Новіков, М.Поляков, В.Пропп, Є.Ротермунд, М.Роуз, П.Рюмкопф,

О.Фрейденберг та ін.) та українські (Д.Загул, Г.Нудьга, Д.Чижевський та ін.) по-різному диференціюють пародію. Наприклад, це і:

1. Рід сатиричної поезії.

2. Вид сатиричного викриття.

3. Жартівливе або насмішливе наслідування.

4. Комічне наслідування.

5. Сатиричний чи гумористичний твір.

6. Один із жанрів фольклору й сатиричної літератури.

7. Імітація творчої манери письменника.

8. Жанр сатирично-гумористичної літератури.

Практично у всіх визначеннях характерною ознакою пародії названо здатність викликати (усвідомлено або неусвідомлено) сміх. Безумовно, його характер може бути різним - від доброї усмішки до сатиричної насмішки. Хоча окремі літературознавці обмежують роль пародії як літературного прийому виключно сатиричною функцією.

Таким чином, варто окреслити ключові риси пародії, що мають різноманітні визначення:

1. Імітація.

2. Перебільшення.

3. Наслідування.

4. Відтворення.

5. Висміювання.

6. Карикатурне підкреслення.

Давні витоки має також фарс. Незважаючи на своє стародавнє походження, цей жанр завжди мав прогресивне спрямування. У середньовічні часи сатиричний простонародний фарс відкрито і різко критикував феодальний устрій в цілому, його привілейовані верстви. Фарс почав з'являтися у текстах містерій, став предтечею ренесансного театру [7]. Визначальними рисами фарсу є:

1. Парадоксальність.

2. Перебільшення.

3. Гра слів.

4. Гумор.

5. Абсурд.

6. Грубі жарти [8].

Творчість Ю. Щербака - помітне явище в українській літературі. Творче становлення письменника почалося в 50-х рр. ХХ ст., і до сьогодні він випробовував різноманітні прозові жанрові форми, зокрема й документальний, політичний, фантастичний роман. У сучасному літературному просторі особливе місце посідає його роман «Час смертохристів. Міражі 2077 року», написаний 2011 року. Безумовно, цей художній твір належить до постмодерних, тому його характерною рисою, поміж інших, є широке використання іронії та її форм: пародії, фарсу.

Почнемо з назви твору - «Час смертохристів». Вона є іронічною, оскільки смертохристами протоієрей отець Борисоглеб Чикирисов називає секту, яка начебто протиставляла себе християнам, які повірили у воскресіння Ісуса Христа. Віднайдення отцем Калерієм його мощів в одній із печер Києво-Печерського монастиря. До речі, автор виражає ставлення до цієї замітки самого Ігоря Гайдука: « Гайдук відклав журнал і роздивився навсібіч: чи йому все це не наснилося?» [6, с. 23]; «Куди я повертаюся? - зітхнув Гайдук. - До божевільного краю, в якому можливо публікувати таку маячню?» [6, с. 24]. Тобто тут міститься вже не приховане, а відкрите глузування, яке Ю. Щербак передає через ставлення головного героя.

Ю. Щербак іронізує над героями, описуючи обставини їх життя, риси характеру: « Роджена на польсько-німецькому пограниччі, поміж католицькою і протестантською культурами, вона, вийшовши заміж за авіаційного інженера з компанії «Антонов» Петра Гайдука, увібрала в себе ще й українське греко- католицьке визнання; проте не належність до різних конфесій, а доброта і покірлива терплячість робили її справжньою християнкою. Вона вміла прощати своїм близьким і зовсім незнайомим людям їхні гріхи й слабкості, терпляче зносила спалахи гніву її чоловіка, байдужість і роздратування дітей - Ігоря і Катерини, хамство невістки й відмороженість зятя, побутові негаразди, пов'язані з напіввоєнним існуванням» [6, с. 24]. З одного боку, доброта і терплячість - начебто позитивні риси, однак автор подає їх так, що в читача складається зневажливе ставлення до людини, яка ними наділена. Справді, чи варто бути настільки покірливим, щоб терпіти зневажливе до себе ставлення не тільки незнайомих людей, а й найрідніших - навіть дітей? Отже, іронічність автора у цьому уривку виражається через висміювання занадто терплячої матері Ігоря Гайдука. У цьому ж дусі зображується ставлення дітей Марії Юзефівни до її почуттів як вірянки: «Найчастіше відзначали це свято двічі, за католицьким і православним календарем, і хоч діти іронізували - коли ж насправді воскрес Христос? - Марія Юзефівна казала, світліючи обличчям, що не це головне, а те - що воскрес» [6, с. 24].

Пародійність у творі реалізується через імітації, що містять прикрите висміювання. Наприклад, це стосується назв літаків, видів зброї: «Гайдук знерухомів, приречено чекаючи пострілу: ще у лютому він вислав до Центру опис нового дрона-кіллера під кодовою назвою «Горобчик» (Sparrow), здатного знищувати лідерів терористичних організацій, вищих офіцерів ворожих армій та інших супротивників

Конфедерації» [6, с. 2]. Карикатурна назва дрона зовсім не співвідноситься із його завданнями. Отже тут спостерігаємо ще й таку рису пародійності, як перебільшення.

«Сивий офіцер приклав долоню до козирка старенького авіаційного кашкета.

- Прошу заходити, пані і панове. Від імені авіакомпанії «Літаючі гроби» вітаю вас на борту «Кульгавого дракона». Летіти нам довго, до двадцяти годин, чи долетимо - невідомо, шлях небезпечний. Але екіпаж надійний, веселий, молодий - всі пілоти старші за мене (він весело підморгнув мовчазним Гайдуку і Божені), але є вдосталь алкоголю і смачної їжі. Прошу, мадемуазель» [6, с. 2]. Карикатура на назви авіакомпанії та літака дає можливість автору створити атмосферу пародійного висміювання.

Пародія твориться також завдяки карикатурному підкресленню: «Вожена знайшла також упаковку з апетитним написом «Ukrainian salo» і вже хотіла нарізати тонкими пелюстками, як вчила її мати, але побачила напис: «Made in China» - і передумала» [6, с. 39]. Безумовно, автор висміює низьку якість харчів, оскільки вони є підробкою.

Фарсовість як чинник комічного спостерігається в описах різноманітних подій, особливо трагічних: «Перший пілот «Одноокого Дракона» ще блаженно посміхався, уявивши, яку радість справив братові, коли страшний тріск пробіг уздовж флюзеляжа, ніби консервним ножем розпанахали банку шпротів. Уламки крил, розпечені двигуни, медичне обладнання, трупи в чорних мішках і тіла поранених полетіли в океан; хірурги в зелених шапочках, масках і халатах, медсестри в жовтих комбінезонах і пілоти у синій уніформі летіли, розсипаючись віялом, як ангели, скинуті розгніваним Богом з неба, перетворюючись на важкі мішки з цементом, що розбивалися об бетонну поверхню океану, наче комахи при зіткненні з вітровим склом швидкісного автомобіля» [6, с. 21]. Чорний гумор досягається через використання порівняння «ангели, скинуті розгніваним Богом з неба».

Гра слів - один із засобів досягнення фарсу: «І щоб ні в кого не виникало сумнівів, кілька облуплених, застарілих плакатів, на яких білий, червоний, синій, блакитний і жовтий з зеленим кольори створювали химерний гібрид, закликали: «Наше майбутнє - УРОД». Нижче, для невігласів-іноземців, містилася розшифровка: «УРОД - Українсько-Російська Об'єднана Держава» [6, с. 42]. Завдяки використанню абревіатури автор іронізує над політичною обстановкою, а саме - об'єднанням держав. І хоча розшифрування стає зрозумілим, проте початкові літери викликають сміх.

Завдяки грі слів, схожих за написанням, проте різних за значенням, також твориться фарс у романі: «Один із співавторів нової Конституції України (2068 рік), згідно з якою Україна є військово-козацькою феодальною державою з жорсткою вертикальною системою військової влади, в якій верховним органом влади є Ареопаг, який обирає Гетьмана України. (Слово «феодальна» перекреслено рукою Гайдука, вписано «федеральна»)» [6, с. 44]. Феодалізм передбачає залежність феодала (яким у Середньовіччі був селянин) від землевласника, а федерація - лад, що передбачає об'єднання кількох держав на рівних умовах. Отже, іронія міститься і в цій грі слів: то Україна є залежною державою чи об'єднується на рівних правах?

Сприяють фарсовості у творі численні перебільшення: «Далеко, на протилежному пласкому березі, стирчали контрольні вежі охорони - щоб нікому не спало на думку випустити з переносної наплічної установки протитанкову ракету у палац, у серце всенародного лідера, незмінного Гетьмана і визволителя України» [с. 36]; «Члену Ареопагу України, Боярину московському, Князю Чернігівському, Царю Воронезькому, Рязанському, Сталінградському, Хану Улан-Баторському, Аральському. Голові Ордену

Світла - Святих отців-опричників Його Світлості Мінтімеру Никоновичу Басманову» [6, с. 39].

Парадоксальність - також засіб творення фарсу: «Переляк і невпевненість залишилися надовго в душі Надзвичайного і Повноважного Посла України, агента розвідки Чорної Орди в Україні і в Конфедерації, довіреного конфідента членів Ареопагу Крейди та Басманова» [6, с. 39] Високі звання та посади ніяк не поєднуються із подібними рисами - переляком і невпевненістю. Таким чином, автор, щоб надати нищівну характеристику героя, навмисне використовує перебільшення, завдяки чому сила іронії виявиться ще більше.

Комічні ситуації створюються завдяки використанню порівнянь із применшувальним значенням: «Махун підписував численні укази, директиви, нагородні списки, розпорядження та інший необхідний для існування держави мотлох» [6, с. 37]; «М'яка долоня президента Ван Лі рішуче ляснула по поверхні столу, наче остаточно розплющуючи ворога, немов би це була комаха, а не грізна Піднебесна Народно¬Демократична Імперія і Чорна Орда, об'єднані сили яких вели неоголошену війну проти Конфедерації, намагаючись відрізати Америку від джерел нафти і стратегічної сировини в Азі ї та Африці» [6, с. 31].

Для досягнення комічного автор поєднує високе й низьке, серйозне і карикатурне, що викликає сміх: «Циркуляр нагадував про неприпустимість зловмисного псування портрета, особливо в його нижній частині, де перераховувалися основні принципи діяльності гетьмана «три Д»: Держава, Дисципліна, Динаміка. Циркуляр, очевидно, мав на увазі зловорожу кампанію проти гетьмана, коли З«Д» спотворювалися на Держиморда, Дундук, Дебіл» [6, с. 47].

Таким чином, у романі «Час смертохристів. Міражі 2077 року» Юрій Щербак широко послуговується такими засобами комічного, як іронія, пародія, фарс. Завдяки грі слів, навмисному перебільшенню, парадоксальності, використанні гумору автор вказує як на вади окремих героїв, так і суспільства, державного устрою. У кінцевому результаті іронія спрацьовує на ідейний задум роману.

Бібліографія

постмодерний література пародія

1.Бандура О. М. Мова художнього твору : [нарис] / О. М. Бандура. - К. : Дніпро, 1964. - 121 с.

2.Лосев А. Ф. История эстетических категорий / А. Ф. Лосев, В. П. Шестаков. - М. : Мысль, 1965. - 376 с.

3.Естетика : Підручник для студ. гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів / Л. Т. Левчук, В. І. Панченко,

О.І. Оніщенко, Д. Ю. Кучерюк. - 2-ге вид., доп. і переробл. - К. : Вища школа, 2005. - 431 с.

4.Ткаченко А. Мистецтво слова (вступ до літературознавства) / А. О. Ткаченко. - К. : Правда Ярославичів, 1994. - 566 с.

5.Укранська мова. Енциклопедія / [редкол. : В. М. Русанівський, О. О. Тараненко, М. П. Зяблюк та ін.]. - 3-є вид., зі змін. і доп. - К. : Вид-во «Українська енциклопедія», 2004. - 824 с.

6.Щербак Ю. Час смертохристів. Міражі 2077 року / Щербак Ю. - К. : Ярославів Вал, 2011. - 480 с.

7.Фарс. - [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://istoriya-teatra.ru/books/item/f00/s00/z0000017/st012.shtml

8.Фарс - [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D1%80%D1%81

Размещено на Allbest.ru