Вербалізація концепту рідної землі в поезії Олексія Довгого

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

(Міністерство освіти і науки України)

Вербалізація концепту рідної землі в поезії Олексія Довгого

Олександр Миколайович Строкаль

кандидат філологічних наук, асистент

У статті розглядають особливості лінгвального вираження концепту «рідна земля» у поезії Олексія Довгого. Під час дослідження було з'ясовано, що сучасний етап розвитку лінгвістики характеризується розумінням концепту як загального поняття та комплексу культурно детермінованих уявлень про предмет. Самий концепт виступає означеним елементом ідеального, що репрезентує дійсність мовця крізь призму його культури. У статті стверджується, що уявлення індивіда про предмет реалізуються в художньому тексті за допомогою образної системи. Образ розглядається як основний засіб художнього узагальнення дійсності, як знак об'єктивного корелята людських переживань та як особлива форма суспільної свідомості.

У поетичних текстах Олексія Довгого образ рідної землі є одним із найбільш яскраво представлених. Для ліричного героя поета цей образ виступає особливим місцем, сакральним локусом, початком усього сущого. Таке бачення ліричного героя виражено в номінаціях на позначення елементів ландшафту, явищ природи та їхніх характеристик. Доповнює аналізований локус уведений автором образ Великого Батька, виражений відповідними мовними одиницями. У поетичній мові автора представлені мовні конструкції, які експлікують образ рідної землі як першопочаток усього сущого місце, у якому зберігається пам'ять про героїчне минуле і важкі випробування водночас.

Ключові слова: концепт, земля, мовна картина світу, поезія Олексія Довгого.

Verbalization of the native land concept in Oleksii Dovhiy's poetry

Oleksandr M. Strokal (Kyiv, Ukraine)

PhD (Philology), Assistant Professor Taras Shevchenko National University of Kyiv (Ministry of Education and Science of Ukraine)

The article deals with the peculiarities of the linguistic expression of the NATIVE LAND concept in Oleksii Dovhiy's poetry. The study found that the current stage of linguistics is characterized by an understanding of the concept as a general concept and complex of culturally determined perceptions of the subject. The concept itself is a designated element of the ideal that represents the reality of the speaker through the prism of his culture. The article argues that the individual's ideas about the subject are realized in the artistic text through a figurative system. The image is considered as the main means of artistic generalization of reality, as a sign of the objective correlate of human experiences and as a special form of social consciousness.

In Oleksii Dovhiy's poetic texts the image of the native land is one of the most vividly presented. For the poet's lyrical hero, this image serves as a special place, a sacred locus, the beginning of all things. This vision of the lyrical hero is expressed in the nominations for the designation of landscape elements, natural phenomena and their characteristics. Supplements the analyzed locus introduced by the author image of the Big Father, expressed by the respective linguistic units. The author's poetic language presents linguistic constructions that explicate the image of the native land as the beginning of all things a place in which the memory of the heroic past and the difficult tests are stored at the same time.

Key words: concept, land, linguistic worldview, Oleksii Dovhiy's poetry.

Вербализация концепта родной земли в поэзии Алексея Довгого

Александр Николаевич Строкаль (г. Киев, Украина)

кандидат филологических наук, ассистент

Киевський национальний университет имени Тараса Шевченко

(Министерство образования и науки Украины)

В статье рассматриваются особенности лингвального выражение концепта РОДНАЯ ЗЕМЛЯ в поэзии Алексея Довгого. В ходе исследования было выяснено, что современный этап развития лингвистики характеризуется пониманием концепта как общего понятия и комплекса культурно детерминированных представлений о предмете. Собственно концепт выступает указанным элементом идеального, представляет действительность говорящего сквозь призму его культуры. В статье утверждается, что представление индивида о предмете реализуются в художественном тексте с помощью образной системы. Образ рассматривается как основное средство художественного обобщения действительности, как знак объективного коррелята человеческих переживаний и как особая форма общественного сознания.

В поэтических текстах Алексея Довгого образ родной земли является одним из самых ярко представленных. Для лирического героя поэта этот образ выступает особым местом, сакральным локусом, началом всего сущего. Такое видение лирического героя выражено в номинациях для обозначения элементов ландшафта, явлений природы и их характеристик. Дополняет рассматриваемый локус введенный автором образ Великого Отца, выраженный соответствующими языковыми единицами. В поэтическом языке автора представлены языковые конструкции, которые эксплицируют образ родной земли как исток всего сущего место, в котором хранится память о героическом прошлом и тяжелых испытаниях одновременно.

Ключевые слова: концепт, земля, языковая картина мира, поэзия Алексея Довгого.

Вступ

Ведучи мову про дослідження особливостей поетичного вираження концептуальної картини світу ліричного героя того чи іншого автора, неможливо оминути питання визначення такого поняття, як «концепт». Так, І. Голубовська наголошує, що на нинішньому етапі розвитку лінгвістики можна виокремити два основні підходи до тлумачення терміна «концепт»: 1) концепт як загальне поняття (традиційне розуміння); 2) концепт як комплекс культурно детермінованих уявлень про предмет (нове осмислення терміна в межах антропологічної наукової парадигми); термін концепт у новому «культурному» значенні пов'язаний з певними ідеальними ментальними утвореннями, що потребують, з огляду на специфіку своєї онтології, і нетрадиційних методів вивчення [Голубовська 2011, с. 28]. Однією з найбільш близьких нашому розумінню цього поняття є думка А. Вежбицької, для якої концепт виступає означеним елементом ідеального, що репрезентує дійсність мовця крізь призму його культури [Вежбицкая 2001, с. 23]. З-поміж лінгвістів, наукові доробки яких присвячені вивченню питання концепту можемо назвати праці таких науковців, Н. Арутюнова, А. Вежбицька, К. Голобородько, І. Голубовська, С. Єрмоленко, В. Жайворонок, Л. Іванова, І. Кочан, Є. Кубрякова, Л. Лисиченко, Н. Молотаєва, В. Постовалова, Ю. Степанов, О. Слюніна, Г. Яворська, І. Штерн та ін.

Об'єктом дослідження стала мова поезії Олексія Довгого, представлена у чотиритомному виданні його творів. Предмет дослідження полягає у з'ясування особливостей мовного відтворення образу рідної землі в поетичній мові поета.

Метою наукової розвідки став аналіз особливостей лінгвальної репрезентації уявлень ліричного героя про рідну землю, з'ясування ролі та значення для нього цього образу, представленого в поетичному доробку Олексія Довгого. Поставлена мета передбачає розв'язання таких завдань, як з'ясування різновидів назв елементів ландшафту та визначення художньо-стилістичних особливостей їхнього вживання в текстах.

Виклад основного матеріалу

Ведучи мову про художньо-поетичну експлікацію концептуальних уявлень ліричного героя, слід зауважити, що в поетичному тексті згадані уявлення існують у вигляді системи певних образів, що перебувають у складній сюжетно-композиційній взаємодії, яка доповнює та увиразнює їх низкою конотативно-експресивних ефектів. Образ, зазначає О. Москвичова, є основним засобом художнього узагальнення дійсності, знаком об'єктивного корелята людських переживань та особливою формою суспільної свідомості, а також відображенням зовнішнього світу у свідомості людини [Москвичова 2018, с. 221]. Образ рідної землі у концептуальній картині світу ліричного героя О. Довгого виступає сакральним локусом, місцем, багатим славною історією, наповненим прекрасними людьми, місцем, де для автора на тлі незайманої природи сплелися історія і сьогодення. Досить показовим є те, що збірку поезій «Дереворити» відкриває вірш «Я прийшов звідтіля» [Довгий 2009, Т.3, с. 19], у якому, як на полотні художника, зображено незайману, ідилічну природу та період історичних випробувань.

Так, образ рідної землі як сакрального локусу, початку всього сущого для автора виражено такими лексемами-номінаціями реалій природи, як «гай», «ліс», «озеро», «луки», «трава», «роси», «спів» (пташиний), численними номінаціями реалій рослинного світу, пор.: «Я прийшов звідтіля, // де в гаях туманіють озера, // Де з рушницею в ліс // Йде щоранку старий лісовик, // Де на луках трава //Вабить росами зеленопера //І до співу пташиного //Кожен ще змалечку звик...», - звернімо увагу на те, як автор посилює художній вияв зазначених образів, уживаючи для номінації їхніх атрибутів епітети із семантичною вказівкою на явища природи чи асоціативно пов'язані із нею ознаки (туманіти, зеленоперий). Доповнює аналізований локус уведений автором образ Великого Батька, виражений відповідними мовними одиницями (старий лісовик), контекстуальну гармонійність якого забезпечено лексемою на позначення професії, пов'язаної зі зображуваним ландшафтом. Подекуди, метафорично описуючи образ рідного краю лексемами-носіями акустичної семантики (де співається...пісні батькової мотив), автор доповнює його лексемами на позначення природних процесів (колоситися), асоціативно пов'язаних із українськими природними реаліями, актуалізуючи додатково дві основні ознаки-маркери українського народу: 'співучий' та 'працьовитий', порівняймо: «Знов на Сосницю серце проситься, //знову хилиться до гаїв, //де співається і колоситься // пісні батькової мотив.» [Довгий 2009, Т.2, с. 219].

Досить тісно із зазначеним вище образом рідної землі як колиски сущого пов'язаний образ рідної землі як локусу, у якому сконцентровано надзвичайно великий і славний історичний спадок. Часто-густо такий образ експлікує та увиразнює низка одиниць на позначення явищ природи (проміння, завія, росинка), рослинного світу (каштан), порівняймо: «Проміння отут завія. //Дивлюся не надивлюсь. //Навколо вирує Київ, //А тут ще князівська Русь...» [Довгий 2009, Т.3, с. 224], - бачимо, як митець завдяки лексемам-номінаціям явищ природи візуалізує перед очима читача- реципієнта динамічну пейзажну мініатюру столиці Русі, увиразнену вербативом «вирувати». Уведення в контекст одиниць-номінацій реалій рослинного світу (каштани) та міфології (титани) поруч із лексемою на позначення акустичних характеристик «мовчати» та адвербативом «врочисто» дозволяє поетові максимально посилити вагомість героїчного спадку рідної землі в картині світу ліричного героя: «Врочисто мовчать каштани. // Росинки на їх плечах. // Минулих віків титани // Встають у моїх очах!» [Довгий 2009, Т.3, с. 224].

Період випробувань рідної землі, метафорично експлікований лексемою на позначення природного водного об'єкта «болото», сприймається поетом водночас і як деструктивний, виражений ядерними та біляядерними семами лексем «смерть», «бій», «рана», і як час героїзму, семантичну вказівку на який мають лексеми та сполуки слів «легенда», «славні діла», порівняймо: «... Де ще й досі, як відгуки бою, //Не змовкають легенди // Про славні діла партизан. // Де стояли на смерть, // Щоб не стала Вкраїна рабою, // Зимували в болотах //1 кров'ю стікали від ран... », - звернімо увагу на трансформацію експресивної конотації фразеологізму «стікати кров'ю», який поруч із фразеологізмом «стояти на смерть», реченням «Щоб не стала Вкраїна рабою» та означеними вище лексичними одиницями змінює її акцент із деструктивно-песимістичного на конструктивно-героїчний. Зауважимо, що образ рідного краю як краю героїчного, краю, що має славну історію, доповнюють лексеми на позначення виразно національно маркованих реалій рослинного світу (напр. вишня, черемшина), ужиті в контексті з відповідними одиницями-маркерами ландшафтних (низина, вершина), часових (минулий) та просторових особливостей (далекий): «З того далекого, з того заснулого // Приходять згадки життя минулого. // І над низинами і над вершинами... // Стають під вишнями, під черемшинами...» [Довгий 2009, Т.2, с. 102].

У поезії «Ходімте в край, де ще живуть лелеки...» [Довгий 2009, Т.3, с. 22] аналізований художній образ виразно доповнено лексичними одиницями на позначення власне самого локусу (край), птахів (лелека, півень, птиця, зозуля), звірів (тур), явищ природи (сік землі, росинка), рослин та їхніх частин чи атрибутів (кора, дерево), ландшафтних елементів (джерело, сад, гай, вода), порівняймо: «Там древні тури ще з часів Бояна // Живуть і воду п'ють із джерела <...> Там ще справляють свято Маковія // Дерева, птиці, люди і сади. // Там із гаїв зеленої завії // Вночі приходять мавки до води... ».

Образ рідної землі як об'єкт поклоніння для поета, ідеальний локус його буття, умістилище чеснот представлений низкою лексем на позначення реалій довкілля у поезії «Провінція» [Довгий 2009, Т.3, с. 30]: «Радію птаху і травиці я, //Весняні повіви ловлю. //Моя уславлена провінціє, //Як ніжно я тебе люблю. // Твоїх небес блакить зарошену, // Твою природну силу слів, // Твою нічим не прихорошену // Красу городів і полів...», - звернімо увагу на те, як поет майстерно поєднує лексеми на позначення природних об'єктів, що належать до різних шарів організації поетичного простору його концептуальної картини світу. Зокрема можемо спостерегти відповідну кореляцію між лексемами на позначення птахів і рослин (птах - травиця), та просторово-рельєфних реалій (небеса - городи, поля).

У деяких випадках образ рідної землі сакралізується автором шляхом уживання низки одиниць на позначення явищ довкілля, які описують зовнішні вияви певних об'єктів природи, певні їхні просторові характеристики з метою максимально точної їхньої візуалізації. Так, у поезії «Богуслав» [Довгий 2009, Т.3, с. 149] зустрічаємо групу лексем на позначення явищ довкілля та об'єктів природи / елементів ландшафту (плеса, Рось, леза, колосся, пагорби та ін.), які поруч із лексемами- атрибутами (синій, зелений, гострий, схилений, людяний, славний та ін.) створюють неперевершену барвисту візуалізацію сакрального локусу, порівняймо:

У Богуславі сині плеса.

За Богуславом синя Рось.

Ялин зелені леза Помежи схилених колось.

О земле, людяна і славна,

Чарівне місто і село...

Звернімо увагу, що із рідною землею у концептуальній картині світу поета досить тісно пов'язаний образ слова, наділений митцем різного плану флористичними характеристиками (пахучий, рости, перезвучений), - «На цих-от пагорбах кленових, // Де всіх віків улігся прах, // Росте твоє пахуче слово //На перезвучених вітрах...» та сакральний образ сонця як елемента просторово-часового континууму, вербалізованого відповідними номінаціями реалій ландшафту (покоси, луки) та часового відтинку (ранок) - «А там, де стеляться покоси // На луках в ранок молодий, // Зіходить сонце русокосе //Із кришталевої води...». Асоціативну кореляцію із образом слова у мовній картині світу О. Довгого мають художні образи пророків та кореня внаслідок контекстуальної актуалізації таких семантичних компонентів у структурі відповідних лексем, як `той, хто говорить істину' та `істинне слово', порівняймо: «Пророки там, у чорногрунті, // Де зріють корені народні» [Довгий 2009, Т.1, с. 165], - звернімо увагу на уживання митцем номінації ландшафтних реалій «чорногрунтя», яка метафорично відтворює образ рідної землі.

Вербалізація патріотичних переживань поета, його надзвичайне захоплення ними та емоційне осмислення має місце в поезії «Синя діброва. Синя діброва...» [Довгий 2009, Т.2, с. 98], де зустрічаємо атипове, однак досить експресивне контекстуально поєднання лексичних компонентів на позначення елементів ландшафту (діброва) та його атрибутів (синій). Названа сполука слів покликана метафорично, образно і поетично передати масштаби вияву національного свята Покрови, візуалізувати його, напр.: «Синя діброва.

Синя діброва. // Синій усесвіт над вереском трав. // Синя і жовта сьогодні Покрова, // Синя і жовта сьогодні Пора...», - бачимо, що за допомогою уведення в контекст номінацій на позначення державної української символіки (кольори синій і жовтий), оніма «Покрова» та лексеми «усесвіт» митець забезпечує реалізацію зазначених вище художніх особливостей.

Низку лексем-номінацій явищ природи, які беруть участь у створенні образу плодючої землі, представлено в поезії О. Довгого «Березень» [Довгий 2009, Т.3, с. 346]. Зокрема, це лексеми на позначення власне образу землі (земля), явищ природи та пір року (вітер, весна, Березень), елементів рельєфу місцевості - (поле, вода), рослинного світу (коріння), пор.: «Коли повіє вітер молодий // Над весняною талою землею, // Засяє небо ранньою зорею // Над виспівами поля і води. // Тоді усе натужно із коріння // Пробуджується, дихає, росте...», - звернімо увагу на введені автором лексеми-вербативи, пов'язані із характеристиками, супровідними природним процесам (пробуджуватись, дихати, рости), які надають поетичним образам виразної динаміки та створюють ефект градації з акцентом на останньому компоненті «росте» для підкреслення зазначеного вище образу.

рідна земля поезія довгий

Висновки та перспективи подальших розвідок

Проведене дослідження особливостей мовної експлікації концепту РІДНА ЗЕМЛЯ в поезії О. Довгого показує, що зазначений концепт у художньому просторі текстів поета представлено численними образами як із позитивною, так і негативною конотаціями. Зокрема, маємо низку вербалізаторів, які маркують образ рідної землі як певної сакральної сутності, першопочатку всього сущого і земного, місця, яке таїть у собі пам'ять про героїчне минуле і важкі випробування водночас. Для ліричного героя поета рідна земля - це місце поклоніння, яке вміщує в собі людські чесноти, свята і плодюча земля пророків.

Під час аналізу вербалізаторів концепту РІДНА ЗЕМЛЯ було помічено тісну кореляцію розглядуваного образу з образом народу як носієм історичної пам'яті, активним суб'єктом її (землі) минулого, сучасного і майбутнього життя. Вважаємо перспективним подальший лінгвістичний аналіз репрезентантів згаданих образів.

Література

1. Голубовська, І. О., Корольов, І. Р. Актуальні проблеми сучасної лінгвістики: курс лекцій (Київ, Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2011), 223.

2. Вежбицкая, А. Понимание культур через посредство ключевых слов (Москва, 2001), 288.

3. Москвичова, О.А. «Поетичний текст як специфічний засіб відтворення дійсності.» Studia linguistica 13 (2018): 215-227.

4. Довгий, О. П. «Доторки блискавки.» Вибрані твори в чотирьох томах (К., Укр. письменник, 1, 2009), 414.

5. Довгий, О. П. «Дихання вічності.» Восьмивірші. Вибрані твори в чотирьох томах (Київ, Укр. письменник, 2, 2009), 388.

6. Довгий, О. П. «Дереворити.» Вибрані твори в чотирьох томах (Київ, Укр. письменник, 3, 2009), 536.

References

1. Holubovska, I. O., Koroliov, I. R. Aktual'niproblemy suchasnoji linhvistyky: kurs lektsii [Topical problems of modern linguistics] (Kyiv, Vydavnuch-polihrafochnyi tsentr «Kyivskyi Universytet», 2011), 223 (in Ukr.).

2. Vezhbickaja, A. Ponimanie kul'tur cherez posredstvo kljuchevyh slov [Understanding cultures through keywords] (Moscow, 2001), 288 (in Russ.).

3. Moskvychova, O. A. «Poetychnyj tekst jak specyfichnyj zasib vidtvorennja dijsnosti [Poetic text as a specific means of reproducing reality].» Studia linguistica 13 (2018): 215-227 (in Ukr.).

4. Dovgyj, O. P. «Dotorky blyskavky [Lightning touches].» Vybrani tvory v chotyr'oh tomah (Kyiv, Ukr. pys'mennyk, 1, 2009), 414 (in Ukr.).

5. Dovgyj, O. P. «Dyhannja vichnosti. Vos'myvirshi [The breath of eternity. Octopus].» Vybrani tvory v chotyr'oh tomah (Kyiv, Ukr. pys'mennyk, 2, 2009), 388 (in Ukr.).

6. Dovgyj, O. P. «Derevoryty.» Vybrani tvory v chotyr'oh tomah (Kyiv, Ukr. pys'mennyk, 3, 2009), 536 (in Ukr.).

Размещено на Allbest.ru