Функціонально-стилістичні особливості синонімів в історичній прозі Сергія Плачинди

Размещено на http://www.allbest.ru/

Функціонально-стилістичні особливості синонімів в історичній прозі Сергія Плачинди

Тетяна Табуранська

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Ліштаба Т. В.

У статті обґрунтовано лінгвістичний статус та природу синонімії як лінгвістичного явища. На основі історичних повістей Сергія Плачинди з'ясовано роль синонімів у структурі прозового художнього тексту.

Ключові слова: синонімія, історична проза, семантична група, стилістичні функції, синонімічний ряд.

Багатство та краса мови виражається в широті її лексичного складу, у багатозначності слів, у гнучкості граматичних форм, у різноманітності стилістичних засобів. Змістовність, смислова насиченість, точність і виразність, простота і доступність -- ці якості мови не можна уявити без великого запасу слів, зокрема синонімів. Чим більше в резерві слів, тим точніше, правильніше, глибше людина висловить свою думку. Великою кількістю виражальних і зображувальних можливостей словесного мистецтва вирізняється художня література. Звертаючись безпосередньо до уяви читача, автор художнього тексту здатний відтворити і рухи, і їх пластику, і звуки, і психологію героя, і його внутрішній світ та світосприйняття, тобто всю складність людського життя та почуттів у найрізноманітніших формах їх прояву.

Проблеми дослідження лексичної синоніміки завжди перебували в полі зору вітчизняних мовознавців. Питання теорії та практики лексичної синонімії широко висвітлені в працях Л. А. Булаховського, В. С. Ващенка, Л. А. Лисиченко, В. М. Русанівського, О. О. Тараненка, О. І. Нечитайло та інших. Особливий інтерес викликає вивчення синоніміки художнього твору, бо це не тільки допомагає розкрити закономірності використання синонімічних засобів української мови письменником, але й дає багатий матеріал для поглибленого вивчення природи синонімів, для обґрунтування ще не розв'язаних теоретичних питань синонімії.

Актуальність нашої наукової розвідки зумовлена потребою всебічного аналізу структурного потенціалу та стилістичного навантаження синонімічних рядів в українському художньому тексті, зокрема в жанрі історичної прози. У науковий обіг уводимо недостатньо актуалізовані прозові твори нашого письменника-земляка Сергія Петровича Плачинди, мова яких досліджена лише фрагментарно.

Метою статті є з'ясувати функціонально-стилістичні особливості лексичних синонімів в історичній прозі Сергія Плачинди.

Досягнення мети здійснюється через розв'язання таких основних завдань: 1) виявити лексичні синоніми у творах С. Плачинди, систематизувати й скласифікувати їх; 2) схарактеризувати стилістичні функції синонімів у мовотворчості письменника.

Фактичний матеріал дібрано із збірки історичних повістей Сергія Плачинди «Козаки в Дюнкерку: Історичні фрески».

Незважаючи на існування великої кількості мовознавчої літератури, присвяченої проблемі синонімії, цілковитої єдності поглядів на природу цього явища в лінгвістиці досі не існує. Немає і єдиного усталеного визначення синонімів. Деякі науковці (Л. Блумфілд, В. Звєгинцев та ін.) вважають, що синонімії взагалі не існує - це винайдене лінгвістами поняття. Наприклад, Л. Блумфілд зазначає: «Якщо якісь форми фонетично відмінні, ми вважаємо, що їх значення також різні... Коротше кажучи, ми вважаємо, що справжніх синонімів в дійсності не існує» [1, с. 148-149].

Інші вчені (Л. А. Лисиченко, Л. А. Булаховський, Є. В. Коротевич, О. С. Ахманова та ін.) пропонують цілий ряд визначень синонімів та роблять спроби систематизувати їх. Зокрема, існуючі на сьогодні визначення синонімів О. І. Нечитайло зводить до таких основних груп:

Синоніми - це «слова близькі (або подібні) за значенням, що відрізняються відтінками значення або експресивними та стилістичними особливостями» [5, с. 67]. Цієї думки дотримуються О. Р. Будагов, О. М. Гвоздєв, О. С. Ахманова, Ю. С. Степанов, О. Б. Шапіро, Д. М. Шмельов та ін.

Синоніми - «слова тільки тотожні за значенням» [5, с. 12], вони мають «ідентичні лексичні значення; розрізнятися вони можуть тільки стилістично, емоційним забарвленням та ступенем вживання» [5, с. 12].

Питання про тотожність синонімів за значенням розглядається в дослідженнях науковців неоднозначно. Більшість лінгвістів (Л. А. Булаховський, І. К. Білодід, П. Й. Городецький, В. С. Ващенко та ін.) відносять до синонімів тотожні за значенням слова. Інші науковці вважають, що до складу синонімів не слід включати слова, що є взаємозамінними, оскільки це не дає можливості дослідити найскладніші питання синоніміки й значно обмежує синоніми термінами-дублетами й фонетико-морфологічними варіантами слів. Проте саме такого погляду дотримуються Л. О. Саркісова, А. Д. Григор'єва, В. М. Григорян, Е. М. Береговська, П. С. Александров, С. Г. Бережан. На думку С. Г. Бережан, наприклад, синонімами є слова, «які збігаються семантично і розрізняються лише стилістичними особливостями або особливостями використання» [2, с. 87].

Синоніми - «слова, як близькі, так і тотожні за значенням, що відрізняються відтінками або експресивними та стилістичними особливостями» [10, с. 70]. Саме так трактують синоніми А. П. Грищенко, М. Я. Плющ, Л. І. Мацько, П. С. Дудик, О. Д. Пономарів, А. П. Євгеньєва та ін. На думку О. Д. Пономаріва, «синоніми - слова, близькі або тотожні за значенням, які по-різному називають те саме поняття» [8, с. 51].

П. С. Дудик вважає, що синонімами є «слова (зрідка сполучення слів), які тотожні або близькі за своєю семантикою, проте відрізняються матеріально, тобто звуковим складом» [3, с. 166].

Переконливою є думка А. П. Євгеньєвої, яка зазначає, що «відповідно до традиційного розуміння синоніми розглядаються як слова, що виражають одне поняття, підкреслюючи, виділяючи його різні сторони, різні його ознаки. При цьому синоніми відрізняються відтінками значення, експресивними та стилістичними особливостями, вживаністю та сполучуваністю» [5, с. 12].

Таким чином, синоніми - це слова, які можуть виражати семантичні відтінки, давати оцінку характеризованому об'єктові чи явищу, уточнювати висловлювану думку, сприяти стилістичній виразності, наголошувати на певному факті та навіть пояснювати незрозуміле слово. Синоніми часто пожвавлюють і урізноманітнюють текст, сприяють уникненню повторів одних і тих же слів. Зближення значень синонімів не означає, що вони за семантикою є однаковими, оскільки виражають різні відтінки, характеризуючи предмет з різних боків. Нюанси значень можна виявляти при зіставленні двох синонімів, і найчастіше в тексті семантичні відтінки існують тоді, коли існує несуттєва різниця між однорідними предметами, явищами, діями, станами, якостями тощо. Ці відтінки, невіддільні від конкретного значення слова, входять у це значення.

Значення синонімів у художній мові, та й не тільки в художній, надзвичайно велике, їх стилістична роль у ній різноманітна. «Багатство синонімів - одна з типових ознак багатства мови взагалі. Уміле користування синонімами, тобто вміння вжити саме те слово і поставити саме на тому місці - невід'ємна прикмета хорошого стилю, характерна риса справжнього майстра» [4, с. 25].

Наявність багатої синоніміки дає можливість відшукати точне, доречне, образне слово для правильного, яскравого і виразного оформлення висловлюваної думки, для відтворення найтонших нюансів характеристики образів, предметів, явищ. «Велике значення має синоніміка для надання вислову стилістичної досконалості. Майстри українського художнього слова завжди дбайливо працювали над відбором найточніших, найвиразніших, найсильніших слів. Вони прагнули якнайповніше передати виявлену ознаку, надати мовленню потрібного емоційного забарвлення, стилістичної виразності, прагнули знайти саме те слово, яке б відповідало мовній ситуації, індивідуалізувало б і типізувало мову персонажа» [7, с. 3].

Словник художніх творів Сергія Плачинди характеризується надзвичайним багатством. Але глибина, переконливість і виразність художнього відтворення дійсності й правдивого зображення письменником картин, образів, ситуацій забезпечуються не самим кількісним багатством авторського словника, а ґрунтуються насамперед на вдумливому підході автора до слова, на його вмілому доборі значень та смислових і стилістичних відтінків слова, тобто на майстерному використанні синонімічних засобів і можливостей загальнонародної мови.

У контексті історичної прози Сергія Плачинди маємо численні зразки як загальномовних синонімів, так і контекстуальних. За нашими спостереженнями, з-поміж усіх частин мови, найбільш схильні до утворення системних зв'язків синонімічного типу дієслова та прикметники.

Завдяки нашаруванню дієслів, що виступають на ознаку рушійної дії, створюється підсилення експресивного враження: Знай: український козак ніколи не зраджує побратима, не обдурить, не обмане, не обведе навколо пальця! [6, с. 15].

Часто в історичній прозі автора вживаються синонімічні ряди, які різняться відтінком значення, емоційно-експресивним стилістичним забарвленням, сполучуваністю, частотністю вживання тощо. Синонімічний ряд лексеми «одурманює», тобто той, що приводить у стан божевілля, доповнює контекстуальний синонім «злить». Письменник збагачує цей лексичний ряд новими значеннями і відтінками: Вже одурманює мене оця брехня. То злить мене оця неволя [6, с. 2].

Письменник створює синонімічні ряди, де активно використовує дієслова негативного значення, щоб показати всю жорстокість конкретного історичного періоду. Наприклад, розглянемо лексему «руйнувати» в одному з її контекстів «розвалювати що-небудь, доводити до повного розорення, занепаду, розоряти, порушувати цілість чого-небудь». У даному випадку синонімами будуть зруйнувати, поруйнувати, розвалити, розбити, знищити, завалити, повалити, зламати, поламати, сплюндрувати, строщити, потрощити, розорити, розтрощити, розгромити, висадити, розвернути, розламати, розруйнувати, звалити, поваляти, збурити, зломити, рознести, роздовбати, розперти: Впродовж 150 років польські магнати плюндрували й грабували Україну так, що монголо-татарська навала згадувалася ледь не як рай земний. Його Неплюєв також звинуватив у зраді, зухвало розвалив його маєток, а самого... обезглавив. Українську націю намагалися зламати, але від знищення під час монголо-татарського нашестя врятувало партизанська боротьба [6, с. 42].

Семантика прикметника, особливо коли йдеться про історичну оповідь, стає мовною реальністю, як правило, лише тоді, коли цей прикметник включено до словесного ланцюжка як функціональну ланку. У мовному оточенні історичних повістей Сергія Плачинди прикметники виконують найрізноманітніші функції. Вони вживаються для увиразнення, для створення динамічної картини історичної епохи, для опоетизації історичних персонажів, подання їх опису в боротьбі: Чую. слова, достойні хороброго гетьмана... [6, с. 22]; Сміливий полководець не шкодував себе в смертельному бою [6, с. 24]; Хто б міг подумати, що таким безстрашним виявиться... [6, с. 24].

Функціональні характеристики прикметника виявляються, зокрема, у тих випадках, коли прикметник є обов'язковим елементом висловлювання і при певному узагальненні функції прикметника в прозовому мовленні можна звести до таких трьох: констатуюча, кваліфікуюча і функція впливу. Наприклад: Грізний отаман, зачудований двогодинною промовою Мазепи, наказує: «Везіть його до Самойловича. Негайно» [6, с. 90]; Був він напрочуд розсерджений [6, с. 91]. стилістичний синонім плачинди

Реалізуючи значення «надзвичайно великий розмірами», лексична одиниця величезний синонімізується з такими прикметниками: величезний - вагомий - ваговитий - велетенський - немалий - громіздкий - гігантський - превеликий - масивний - чималенький - величенний - здоровенний. У контексті письменника це значення притаманне слову величезний без виразних додаткових відтінків: Наказний гетьман повинен мати величезний талант до керування військом. [6, с. 40]. На означення розмірів конкретного явища автор використовує прикметник велетенський: Велетенський вогняний вал покотився... [6, с. 42]. Проте в тому ж випадку на позначення розміру вживається підсилювальний прикметний, який розширює семантику конкретного явища й додає йому додаткового відтінку, що дає можливість уявити реальну картину, яку описує автор: Вал покотився на громіздке військо, вкрило гарячий степ від обрію до обрію [6, с. 42].

Щоб подати широку картину конкретного історичного періоду, повністю передати сутність цієї епохи, її жорстокість, безпорадність, автор використовує синоніми з негативним забарвленням: Тоді з'їхалися тисячі й тисячі раніше заляканих, причаєних чи придавлених комуністичним режимом патріотів з усієї України... .[6, с. 50].

Лексеми, що об'єднують значення стрімкого, невпинного руху, маніфестуються в оповіді синонімічними рядами прислівників: Саме в такі хвилини національної боротьби чубаті хлопці розуміли, що час летить невпинно, невгамовно, безустанно, мигцем... [6, с. 79]. Застосований автором прийом градації, завдяки використаному синонімічному рядові передає наростання експресії, емоційно підсилює смислове навантаження прозового дискурсу.

Таким чином, передача думки завжди зумовлюється добором слів згідно змісту, ідейного спрямування, майстерності того, хто користується мовою, чуттям мови, значенням мовних багатств. Важливу роль у доборі лексичного матеріалу відіграють синоніми. Уміле й доречне їх використання - один з найважливіших показників майстерності письменника. Уживання синонімів робить мовлення виразнішим і значеннєво багатшим. Вони сприяють чіткішому окресленню висловлюваної думки, а також дають змогу уникати частого повторення тих самих елементів, нерідко надзвичайно поширюючи враження від сприйнятого.

Бібліографія

Блумфилд Л. Язык. Москва, 1968. 607 с.

Бережан С. Г. Семантическая эквивалентность лексических единиц. Кишинев, 1973. 372 с.

Дудик П. С. Стилістика української мови. Київ, 2005. 368 с.

Жовтобрюх М. А., Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови. Київ, 1973. 439 с.

Нечитайло О. І. Синоніми в лексикографії. Київ, 1967. 130 с.

Плачинда С. Козаки в Дюнкерку : Історичні фрески. Київ, 2003. 140 с.

Романенко Ю. Стилістичні можливості синонімів. Дивослово. 2011. № 2. С. 2-4.

Сучасна українська літературна мова / за ред. О. Д. Пономаріва. Київ, 1997. 399 с.

Сучасна українська літературна мова : Лексика і фразеологія / за заг. ред. М. А. Жовтобрюха. С. 67-68.

Шапиро А. Б. Некоторые вопросы теории синонимов (на материале русского языка). Доклады и обобщения Института языкознания АН СССР. Москва, 1955. Т. 8. С. 69-87.

Размещено на Allbest.ru