Функціонування та типи градації в романі Івана Багряного "Маруся Богуславка"

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

КНУ імені Тараса Шевченка

Інститут філології

Функціонування та типи градації в романі Івана Багряного «Маруся Богуславка»

О. Нижник, студент

У статті з погляду лінгвостилістики проаналізовано особливості функціонування та типології фігури градації в романі Івана Багряного "Маруся Богуславка".

Творчість Івана Багряного привертає увагу дослідників особливою стильовою манерою автора вербально відтворювати дійсність, синтезуючи її з власним світосприйняттям. Зростає інтерес до ідіостилю письменника, його індивідуальних творчих пошуків, що вирізняють авторську манеру серед інших, увиразнюють та забезпечують її унікальність.

В українському мовознавстві дослідженню ідіостилістики присвячені праці, зокрема, І. Білодіда, Н. Бойко, Л. Булаховського, Г. Вокальчук, В. Дроздовського, С. Єрмоленко, І. Орлова, В. Русанівського, Л. Ставицької, О. Хом'як та ін. Питання ідіостильових домінант саме у творчості Івана Багряного досліджували ряд науковців, серед них В. Святовець, І. Гойдаєнко, Х. Кохачук, О. Чумак, А. Ярова та ін.

Так, Є. Денєжна, визначаючи поняття ідіостилю як "єдність ідейних формантів творчості автора, його картини світу і коду етнокультурної групи до якої він належить" [6, 99], значну увагу приділяє саме ідіостилістичним домінантам - "індивідуальним вербальними знакам, за допомогою яких автор реалізує свій задум" [6, 99].

Найбільш характерними для ідіостилю І. Багряного в лінгвостилістиці традиційно визначено епітети (Х. Козачук, Т. Стринадко), синонімічні фігури, фразеологічні одиниці зі значенням зорової та слухової перцепції (І. Гайдаєнко) та ін. лінгвостилістичний градація ідіостилістика багряний

У свою чергу, В. Святовець ширше окреслює поняття ідіостилю Івана Багряного та виділяє не одну домінантну ознаку, а подає ряд стилістичних особливостей, реалізованих у тексті автора, серед яких: порівняння, неологізми, вкраплення різних фольклорних елементів, особливі композиційні прийоми, використання художніх деталей, засобів, фігур гротеску, каламбуру, парадоксу, оксюморону, катахрезу, гіперболи, літоти.

Виходячи з того, що ідіостилістичні домінанти "виявляються в регулярності й частотності використання експресивних одиниць, в актуалізації їхніх значень, різноманітності виконуваних функцій" [2, 10], та проаналізувавши текст роману "Маруся Богуславка", типовою домінантою творчості І. Багряного визначаємо стилістичну фігуру градації, особливостям і функціональному виміру якої присвячене наше дослідження.

За О. Галичем, означена фігура типізується за трьома видами: висхідна градація - клімакс, в якій суміжне розташування мовних одиниць веде до наростання виявленої смислової ознаки; спадна градація - антиклімакс, в якій послідовність суміжно розташованих одиниць характеризується спаданням виявленої смислової ознаки; зламаний клімакс - наростання значення спостерігається лише до певного рівня з наступним їх звуженням [5, 281].

Варто зауважити, що градація, окрім просторових параметрів, може охоплювати часові (раптові переривання, швидкі переходи в часопросторі) й психологічні (нагромадження почуттів, переживань, нагнітання чи згасання інтенсивності емоційного плану) характеристики.

Розглянувши наведені вище типи градації в романі Івана Багряного "Маруся Богуславка", відзначаємо, що наростання смислової ознаки (клімакс) реалізується в різних синтаксичних конструкціях, у яких виявляється експресивний потенціал висловлення:

1) виражені формами дієслів теперішнього часу, які нагромаджуються та вказують на тривалу дію:

”...назви затираються, вилинюють від сонця, вітрів та дощів і ніхто тих назв не тримає в голові - вони забуваються....” [1, 84]. - також спостерігаємо й іменникову градацію - накопичення номінацій явищ природи;

”...руйнує брудну буденщину, кличе й веде людей до високостей прекрасного, змушує забувати хоч на хвилину долю людських сліз і горя, ошляхетнює, перероджує їх, удосконалює або бодай на хвилину робить щасливими, кращими, повноцінними...” [1, 121] - паралельно відзначаємо і прикметниковий клімакс, виражений якісними прикметниками, що вказує на нагромадження ознаки.

”І от ходять, працюють, живуть..." [1, 96]. "...бедрик раптом розкривається, як квітка, сяє проти сонця пелюстками крилець, зривається і летить" [1, 99]. "...в останній момент похоплюється, буйно червоніє, озирається, а як хтось є присутній, щось бурмотить і утікає..." [1, 133]... "Голова йому робиться все тяжчою, тріщить, розсідається" [1, 139]. "Все чую, все бачу і все знаю" [1, 149] - дія в швидкому розвитку, нагромадження дієслів руху для вказівки на її послідовність і швидкоплинність.

2) градація, виражена формами дієслів минулого часу, що вказують на послідовність, завершеність дії в минулому:

"...а дітлахи позстрибували з парканів і повибігали з дворів, і побігли табунцями поруч солдатських чот і роїв..." [1, 105] - нагромадження дієслів руху доконаного виду.

"В сінях знову зашамротіло, потім кашлянуло мужським густим басом і знову постукало. Уперто так, настирливо, владно " [1, 108] - другий клімакс нагромаджує ознаку дії.

"Жінка раптом затіпалась вся, затупотіла, закричала..." [1, 128] - дієслова минулого часу доконаного виду, що акцентують на розпалі емоційних почуттів.

"... ходити й дихати, жити й діяти там, де вперше пролунав її дитячий крик..." [1, 120] - нагромадження інфінітивних форм.

3) клімакс, виражений іменниковими формами:

"Справді, ви - Ататюрк! Авантурниця, конспіраторка, фантастка, хлопець у спідниці..." [1, 100] - позначення категорії істот.

"Столітні дуби й липи стоять за вікном, дістаючи вершинами вібруюче-синього неба, а в віллі кипить робота - шалено цокотять "ундервуди", бігають діловоди, техсекретарі, заворгінстри, проформоли, піонерватажки, завполіти, кур'єри, делегати з місць, члени бюро, різні босоногі й замурзані "посланці" з заводів, далеких містечок, сіл і колгоспів" [1, 140] - нагромадження іменників зі значенням професійної діяльності.

"Я говорю так, як говорить мій клас, як говорить українське незаможне селянство й український пролетаріат, як говорить увесь мій нарід" [1, 146] - іменникова градація, що сформована нагромадженням лексем на позначення класової приналежності та підсилена означальним займенником ''увесь''.

4) прикметниковий клімакс:

"... людина непричетна зовсім ні до кого й ні до чого, глуха, німа й сліпа зовсім..." [1, 141] - нагромадження відносних прикметників на позначення фізичних якостей людини.

"... в той же час десь з периферії, десь із знаменитої співочої Зеленої вулиці котиться інша пісня, древня, загониста, зальотна, могутня, як сама чорноземля..." [1, 89] - клімакс підсилюється порівнянням.

Зламаний клімакс у романі характеризується, передусім, реалізацією в різних за часовою характеристикою дієслівних градаційних конструкціях:

1) дієслівна градація, виражена формами теперішнього часу: "Напровесні вона показує дива - раптом набрякає, розливається страшенно й наводить на всіх мешканців містичний жах: несе кригу, зриває мости, зносить греблі, трощить тини й паркани. Потім увіходить в береги, стає вузенька, звичайна, плоха, береться ряскою й чуханцями, міліє до непристойності, й діти бродять по ній по коліна та й ловлять корзинками в'юнів" [1, 85] - наростання значень спостерігається до дієслова "увіходить"; перелом підсилює прислівник "потім", вказуючи також на певну часову відмежованість. У межах поданого зламаного клімаксу можемо спостерігати прикметникову фігуру клімаксу.

"... починає одягати на себе інші штани, гримується, ліпить вуса й бороду, чіпляє до стегна шпагу або нацуплює на голову корону - відповідно до ролі, ним обраної. Словом, грає... А як виходить на вулицю, знову змиває грим..." [1, 112] - нагромадження смислової ознаки відбувається майже до останньої дієслівної форми теперішнього часу "грає" з наступним різким звуженням семантичного значення "змиває". У свою чергу, прислівник "знову" виконує функцію підсилення й повертає до початкового етапу нагнітання емоцій.

"Сміян починає раптом перелякано озиратися, а тоді кидається швидко-швидко йти, ніби від когось невидимого утікаючи, все швидше й швидше, нарешті кидається панічно бігти, щось мурмотить... А тоді враз зупиняється, витирає спітніле чоло й, спокійно повернувшись, йде назад рівною ходою...” [1, 132] - у межах цього речення спостерігаємо дієслівний та прислівниковий зламаний клімакс. Наростання смислової ознаки першого відбувається до словосполучення "кидається бігти". Подальше звуження семантичного навантаження фіксуємо від дієслова "зупиняється". Що ж до прислівникового зламаного клімаксу, то спадання смислової ознаки починається з прислівника "враз", який вказує на швидку перерваність, зміну дії.

Дієслівний зламаний клімакс у формі майбутнього часу: "Колись цих пищиків буде рясно - вони доспіють, переспіють, будуть репатися на сонці, скручуватися в спіралі та й осипатимуться на піщані пішоходи” [1, 93].

Антиклімакс представлено в романі "Маруся Богуславка" в таких типологічно та функціонально співмірних конструкціях:

1) іменникова градація: "Я прийшов як ваш вірний джура, як ваш раб, як вірний песик..." [1, 100] - звуження семантичних значень ужитих іменників;

2) прикметникова градація: "Бронзові лиця понурі, знеособлені, - полаковані потом, припорошені пилом, - приведені до одного знаменника" [1, 104] - нагромадження ознак психологічних властивостей людини, згасання інтенсивності емоційного фону протягом усього висловлювання.

Отже, на основі лінгвостилістичного аналізу роману Івана Багряного "Маруся Богуславка" можна констатувати, що для найбільш частотними в ньому є структурні одиниці клімаксу та типи градаційної фігури, виражені дієслівними формами різного часу. На нашу думку, це зумовлено тим, що основними функціями градації є надання значного емоційно-експресивного забарвлення всьому висловлюванню. Саме за допомогою наростання виявленої смислової ознаки забезпечується подієва динаміка твору.

Таким чином, дослідивши текст роману видатного українського письменника XX століття, вдалося визначити індивідуальні особливості мови автора, реалізовані, зокрема, у стилістичній фігурі градації, що вирізняє його авторську манеру серед інших, увиразнює та визначає її індивідуалізований вимір у просторі витворення естетики художнього слова.

Список використаної літератури

1. Багряний І. Буйний вітер. "Маруся Богуславка": роман; Держіть поїзд!: Уривок / І. Багряний. - К.: Юніверс, 2006. - 584 с.

2. Бойко Н.І. Експресивна лексика як засіб увиразнення художніх контекстів та вияв ідіостилю письменника / Н.І. Бойко // Література та культура Полісся. - Ніжин. - 2005. - Вип. 30. - С. 12.

3. Братусь М. Епітетні словосполучення з означуваним центром людина (за творами І. Багряного) / М. Братусь // Наук. вісник Київ. лінгв. 4. ун-ту. - 2001. Вип. 4. - С. 227-231.

4. Гайдаєнко І. Функціональні особливості назв зору і слуху у фразеологізмах творів Івана Багряного / І. Гайдаєнко // Вісн. Тавр. фундації (Осередку вивч. укр. діаспори) - 2006. - Вип. 2. - С. 91-96.

5. Галич О. Теорія літератури: Підручник / Галич О., Назарець В., Васильєв Є. // За наук. ред. Олександра Галича. - Київ: Либідь, 2001. - 448 с.

6. Денєжна Є.В. Ідіостильові домінанти Д.Г. Лауренса і переклад / Є.В. Дєнєжна / Проблеми семантики слова, речення та тексту. - Київ, 2009.

- Вип. 22. - 2009. - С. 96-109.

7. Орлова І.С. Синтаксис як компонент ідіостилю автора та його відтворення у перекладі / І.С. Орлова // Проблеми семантики, парадигматики та когнітивної лінгвістики. - Київ, 2008. - Вип. 13. - 2008. - С. 224-231.

8. Хом'як О.І. Мова і культура суспільства: ідіостилістика художнього тексту в контексті національної культури: навчальний посібник / О.І. Хом'як. 2-е вид., стереотип. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський Університет", 2009. - 168 с.

9. Чумак О.Г. Художньо-стилістична парадигма у словотворчості І. Багряного / О.Г. Чумак // Наук. вісник Київ. лінгв. Ун-ту. - 2001. - Вип. 4. - С. 221-226.

Размещено на allbest.ru