Культурна ідентичність в сучасній австрійській літературі (на прикладі роману "Без неї. Подорожні записки" Марлени Штрерувіц)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Культурна ідентичність в сучасній австрійській літературі (на прикладі роману "Без неї. Подорожні записки" Марлени Штрерувіц)

К. Челмакіна

У статті трактується поняття культурної ідентичності та самоідентифікації персонажів у сучасній австрійській прозі на матеріалі роману "Без неї. Подорожні замітки" Марлени Штрерувіц. Культурна ідентичність - це спадщина, яка передається наступним поколінням через ряд відповідних інструментів, ідентичність може бути як колективною, так і індивідуальною. В умовах глобалізації ці межі стираються. На матеріалі подорожі головної героїні роману до США особливу увагу присвячено культурній та особистісній ідентифікації через зовнішність, перекодування мов, хронотоп..

Сьогодні таке явище як глобалізація уніфікує етнічну, культурну та цивілізаційну багатоманітність, стиль поведінки, погляди, переконання і цінності, виключаючи багатоманітність та національну ідентичність. В усіх куточках планети люди мають можливість носити однаковий одяг, отримувати повідомлення з однакових засобів масової інформації (ЗМІ), читати ті самі книги, дивитися кінофільми, а значить, бачити все і відчувати оточуючу реальність в інформаційному просторі так, як її подають ЗМІ. Внаслідок цього руйнується національно-культурна ідентичність, деформується особистісна самоідентифікація і має місце антропологічна криза.

Дедалі ширший культурний взаємообмін, спрощеність доступу до зразків побутової культури різних країн, обумовлений гло- балізаційними технологіями - все це створює лише ілюзію причетності людини до соціальних та культурних процесів. Сучасна людина не встигає слідкувати за стрімкими змінами довколишнього світу, а також зазнає масового щоденного впливу засобів масової інформації. Саме тому в сучасних умовах глобалізації можна говорити про існування масового суспільства і масової культури.

Одним із методологічних прийомів відокремлення індивідуального від загальнолюдського є застосування в культурологічному аналізі поняття "культурна ідентичність". У широкому значенні, ідентичність - це психологічне уявлення людини про своє "Я", що характеризується суб'єктивним відчуттям своєї індивідуальної само тотожності та цілісності; ототожнення людиною самої себе з тими чи іншими типологічними категоріями як соціальний статус, стать, вік, роль, зразки поведінки, нормою, групою, культурою тощо. А ідентифікація - це процес, що охоплює динамічні, процесуальні аспекти формування ідентичності.

Культурну ідентичність зазвичай розглядають як ототожнення людиною себе з певною культурною традицією, тобто як конструювання власного "Я" відповідно до певного соціокуль- турного зразка поведінки колективної ідентичності - традиційної усталеної форми життя людей в суспільстві.

Механізм культурної ідентифікації виступає необхідною умовою перейняття соціальної структури і засвоєння культурної традиції.

Проблема культурної ідентифікації має глибоке історичне коріння. Спираючись на досвід історії людства, можна виокремити два основні рівні цієї проблеми: ідентифікацію колективну (групову) та самоідентифікацію індивідуальну (особистісну). Остання має свою специфіку. Так, структура індивідуальної ідентичності залежить від епохи, культури, соціуму та особи.

Перші форми колективної ідентичності можна побачити ще у доісторичному суспільстві. Так, у період становлення людини і суспільства первіснообщинна група вже вирізняється певною єдністю, яка обумовлена необхідністю спільної діяльності як умови виживання групи. Доісторичне суспільство ще не знало феномену "Я", будь-яке індивідуальне "Я" підпорядковувалося і розчинялося у колективному "Ми". Від добробуту колективу "Ми" залежало життя "Я". "Завдячуючи укоріненому в груповій моральній свідомості протистоянню "ми" - "вони", виникає і закріплюється подвійний стандарт моральної оцінки: "ми" - хороші, "вони - погані". Цей антагонізм зберігається при появі державних утворень, коли в "суспільстві консолідуються різні соціальні групи, кожна з яких набуває своєї "ми" - свідомості і протистоїть іншим," - робить висновок російський науковець В. Г. Іванов. [4, 58].

До певної міри зовнішній і внутрішній вектори самоіденти- фікації обумовлюють один одного. Ідентифікуючи себе зі спільнотою, особистість набуває певної системи норм, шаблонів поведінки, що виступатимуть для неї критеріями, зразкам оцінок.

Завдання, яке перед собою ставить особа в процесі самоіден- тифікації, - це, насамперед, віднайдення соціальної ніші для особистісного та індивідуального самовираження. Саме цей процес самоідентифікації, що розгортається у площині культури, багато в чому постає проблемою для сучасної європейської людини.

Слід зазначити, що епоха глобалізації - це, зокрема, й епоха національного відродження. Що стосується національної ідентичності, то глобалізація веде до розмивання опозиції між національним та інтернаціональним. За таких умов виникає необхідність звернутися до тих процесів, що відбуваються в середині національних держав. А відбувається в епоху глобалізації те, що національна держава часто вже не може бути ідентифікована за національною ознакою. Руйнується усталена опозиція "свій - чужий", "національне - ненаціональне". Те, що процес відбувається в межах держави, часто ще не означає, що цей процес має національний зміст, і навпаки, національне дедалі частіше проявляється за межами держави (за кордоном або у віртуальному просторі).

На думку Л. Нагорної, за основу розрізнення етнічної та національної ідентичності слід брати відмінності між етноцен- тричними і локоцентричними типами світосприйняття. Ідентифікація з етносом здійснюється на основі культури, в ідентифікації з нацією значно виразнішим є територіальний компонент. Підґрунтя нації - інституційне, політичне, територіальне. На відміну від етнічної, національна ідентичність знаходить свій головний прояв у горизонтальній ідентифікації членів певної спільноти як співгромадян. При цьому акцентуються загальнонаціональні цінності - загальнонаціональний інтерес, національна безпека тощо [8, 34].

Для розкриття концепту культурної ідентичності в сучасній австрійській літературі ми беремо за основу творчість письменниці та драматурга Марлени Штрерувіц. Для її творчості характерним є зображення життя жінки в широкому контексті суспільно-політичної тематики. Аналізований роман "Без неї. Подорожні замітки" вийшов друком 1999 року.

Головна героїня - австрійка Маргарита - намагається написати біографію Анни Малер, відомої австрійської скульпторки. Для цього вона вирушає у 10-ти денну подорож туди, де найбільш тривалий час проживала Малер - до штату Каліфорнія, США. Аби зрозуміти історію життя своєї співвітчизниці, Маргарита спілкується із найближчим оточенням Анни: учнями, колегам, сусідами і друзями.

Композиційно роман складається з історій про Анну Малер, розказаних різними людьми, та внутрішніх монологів Маргари- ти в перервах між зустрічами з представниками найближчого оточення Анни. Досліджуючи долю своєї співвітчизниці, головна героїня починає проводити паралелі зі своїм власним життям. Таким чином, ми бачимо переплетення різних ідентичностей. Однак, загалом в творі можемо спостерігати потрійне переплетення ідентичностей з елементами автобіографічного наративу, який зв'язує головну героїню з об'єктом її пошуків. Автобіографія тут є формою організації тексту, яка встановлює особливі стосунки між автором і головною героїнею. Номінативна метаморфоза передбачає заміну справжнього імені головної героїні, але при цьому збереження тотожності між художньою постаттю і реальною особою. Так, імена авторки та головної героїні починаються на однакові літери і звучать подібно - Марлене та, відповідно, Маргарита.

Аналіз зовнішнього вигляду є невід'ємною частиною ідентичності головного героя. Йдучи за Богословцевим Д. І., який підсумовує працю Ж. Лакана "Стадія дзеркала", людина осмислює і ідентифікує себе лише тоді, коли бачить своє відображення у дзеркалі. Загалом головна характеристика зовнішності - це її візуальність. Можливість споглядати власне тіло робить зовнішність необхідною умовою для того, аби відрізнити власне тіло від тіла Іншого. Тобто споглядальність зовнішності дозволяє говорити про людину як про неповторну конкретну цілісність, яку можна спостерігати у просторі та часі. Окрім споглядальності, слід також зазначити ще одну характерну рису тіла - це його змінність. Починаючи від народження, і завершуючи смертю, людське тіло зазнає багато метаморфоз. Зовнішній вигляд людини змінюється не лише з фізіологічної, а й естетичної точки зору. Дуже часто вищезазначені зміни пов'язують зі змінами соціального статусу. Так звані вікові кризи супроводжуються змінами в зовнішніх, соціальних, психологічних вимірах, що часто виражається в зміні самоідентифікації [1].

Головна героїня роману, щоранку оглядаючи себе в дзеркалі готельного номеру, бачить те, чого не відчуває фізично, - своє втомлене обличчя, змінене із плином часу тіло, та сльози туги за домівкою і коханим чоловіком Гельмутом, який мав подорожувати разом з нею, але в останню мить відмовився. Все це бачимо лише тоді, коли Маргарита бачить себе в дзеркалі, а її роздуми виражаються у формі внутрішніх монологів та заглиблення у спогади. "Я"-пригадувач і пригадане "я" стосуються передусім першої сходинки виникнення автобіографії - процесу пригадування, зазначає Т. Гаврилів [2, 7]. штрерувіц персонаж австрійська проза

У пошуках правди про Анну Малер у діалогах з її найближчим оточенням, вона змінюється й сама. Насамперед ззовні. Ця динаміка чітко простежується в зміні одягу впродовж подорожі. Від звичайного светра з джинсами, в яких вона приїхала до Лос Анжелесу, вона переходить до "дорогого" вишуканого темно- синього ділового костюму, приміряє в такий спосіб на себе нову ідентичність. Одяг в даному випадку виступає частиною її са- моідентифікації, адже навіть її первісна манера одягатися відрізняється від вільного стилю жителів приокеанської місцевості. Вона приїздить до США "іншою", і в динамічній зміні все рівно не стає частиною тамтешнього суспільства, а знову вирізняється, але вже в інший спосіб. Це свідчить про зміни в її внутрішньому світі.

Важливим інструментом самоідентифікації виступає також мова спілкування. Впродовж своєї подорожі до США австрійка Маргарита спілкується здебільшого англійською, інколи навіть з німецькомовними емігрантами. Називаючи при зустрічі з американцями своє ім'я, вона дедалі частіше звертається до, так би мовити, місцевої версії свого імені - Марґо, адже "місцевим важко вимовляти її справжнє ім'я". Таким чином, вона відмовляється від власної культурної константи. В інтерв'ю з нею як дослідницею американські співрозмовники спілкуються як англійською, так і німецькою, немовби промовляючи до глибиниїї душі, і таким чином дехто повертається до власної культурної ідентичності і відкриває Марґо невідомі історії своєї взаємодії з Анною Малер. Мова тут виступає як універсальний інструмент культурної пам'яті та передачі традицій від покоління до покоління. Отже, у своїх розповідях про Анну Малер співрозмовники вільно оперують хронотопом, переносячись у минуле на Старий континент на десятки років назад. Сама ж Маргарита не обирає мову спілкування, а лише підлаштовується під співрозмовників. Можна сказати, що вона приміряє на себе нову ідентичність з новою мовою та модифікованим ім'ям. До того ж, вона намагається пристосувати свої віденські звички до каліфорнійських умов. Дослідниця дивиться новини на місцевому телебаченню і зранку читає газету Los Angeles Times, харчується місцевими стравами та відвідує театральну виставу "WaitingforGodot" у місцевому театрі, яку вона полюбила, підробляючи у віденському театрі в себе на батьківщині.

Для подорожньої літератури простір має винятково важливе значення: значення простору зростає за рахунок зменшення значення дії. Тут має місце дихотомія виміру як часу, так і простору. Для повоєнного покоління австрійців Америка була місцем вигнання і переселення інтелектуалів з Австрії. Перед нами дві жінки - Анна, яка уособлює собою минуле і Америку австрійців, та Марґо, яка постає уособленням теперішнього і Австрії.

Наприкінці своєї поїздки, Маргарита робить висновок: не писатиме біографії Анни Малер, аргументуючи це тим, що не хоче суб'єктивно описувати долю співвітчизниці. Як зазначає Гаврилів Т., ідентичність пригаданого "я" в автобіографічній трилогії Е. Канетті вибудовується в драматичному процесі ототожнення себе з іншими (упізнання себе в іншому) й відмежування від іншого. Так і Маргарита, в подорожі життям іншої людини, спочатку простежує багато подібностей між своїм життям та життям об'єкту свого дослідження, а заглибившись в ідентичність іншої людини, вона динамічно відмежовує себе від усього американського, від хаотичного життя Анни, і в такий спосіб набуває власної ідентичності [2:7].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Богословцев Д. И. Проблема национальной индетичности в контексте глобализации // Цивилизационная идентичность в эпоху глобализации: молодежная конференция. Фак. Философии и социал. наук Белорус. Гос ун-та; Обществ. Об-ние "Идалог Евразия" ; М-во информации Респ. Беларусь; Обществ.-полит. и науч.-попляр. Журнал "Беларус. Думка" / сост : И. М. Клецкова и др.; ред. Е. М. Галиновская и др. - Минск : Гос. Учереждение "Нац. Библиотека Беларуси", 2011 - 303 с.

2. Гаврилів Т. І. Феноменологія художньої ідентичності (нам матеріалі німецької та австрійської літератури): автореф. на здобуття наук. ступеня д-ра філол. наук: спец. 10.01.06 "Теорія літератури", 10.01.04 "Література зарубіжних краї"/ Гаврилів Тимофій Іванович; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. - Київ, 2012 - 40 с.

3. Доброродный Д. Г. Цивилизационная идентичность современного человека в контексте теории Э. Эриксона // Цивилизационная идентичность в эпоху глобализации : молодежная конференция. Фак. Философии и социал. наук Белорус. Гос ун-та ; Обществ. Об-ние "Идалог Евразия" ; М-во информации Респ. Беларусь ; Обществ.-полит. и науч.-попляр. Журнал "Беларус. Думка" / сост : И. М. Клецкова и др.; ред. Е. М. Галиновская и др. - Минск : Гос. Учереждение "Нац. Библиотека Беларуси", 2011 - 303 с.

4. Кумеда Т. А. Культурологія: конститутивні проблеми / Кумеда Т. А., Петрова Г. М., Шумейко О. В. - Київ : Атіка, 2009 - 356 с.

5. Легичили А. А. Национальная идентичность в эпоху глобализации. // Цивилизационная идентичность в эпоху глобализации: молодежная конференция. Фак. Философии и социал. наук Белорус. Гос ун-та; Обществ. Об-ние "Идалог Евразия" ; М-во информации Респ. Беларусь ; Обществ.-полит. и на- уч.-попляр. Журнал "Беларус. Думка" / сост: И. М. Клецкова и др.; ред. Е. М. Галиновская и др. - Минск : Гос. Учереждение "Нац. Библиотека Беларуси", 2011 - 303 с.

6. Мазур С. О. Проблема унификации человека в контексте глобализции информационного пространства // Цивилизационная идентичность в эпоху глобализации: молодежная конференция. Фак. Философии и социал. наук Белорус. Гос ун-та; Обществ. Об-ние "Идалог Евразия" ; М-во информации Респ. Беларусь ; Обществ.-полит. и науч.-попляр. Журнал "Беларус. Думка" / сост: И. М. Клецкова и др.; ред. Е. М. Галиновская и др. - Минск : Гос. Учережде- ние "Нац. Библиотека Беларуси", 2011 - 303 с.

7. Мельник Д. М. Самоідентифікація як особистіший та філософський дискурс у прозі Інґеборґ Бахман: автореф. на здобуття наук. Ступеня канд. Філологічних наук: спец. 10.01.04 "література зарубіжних країн" / Мельник Діана Миколаївна ; Чорноморський державний університет ім. П. Могили

- Миколаїв, 2012 - 18 с.

8. Нагорна Л. Соціокультурна ідентичність: пастки ціннісних розмежувань.

- Київ : ІПІЕНД, 2011 - 272 с.

9. Klaus Zeyringer. Цsterreichische Literatur seit 1945. Ьberblicke, Einschnitte, Wegmarken. - Innsbruck: Studien Verlag, 2008 - 570 S.

10. Marlene Streeruwitz. Nachwelt. - Frankfurt: S. Fischer Verlag, 1999 - 400.

11. Wendelin Schmidt-Dengler. Bruchlinien II. Vorlesungen zur цsterreichischen Literatur 1990 bis 2008. - St. Pцlten - Salzburg - Wien: Residenz Verlag, 2012.

Размещено на Allbest.ru