Микола Сумцов: Тарас Шевченко і літературні паралелі

Kalynchuk A.

MYKOLA SUMTSOV: SHEVCHENKO AND LITERARY PARALLELS

In the scientific project of Ukrainian literary critic Sumtsov Nikolay heritage of Shevchenko has a special place that produced the poet more than thirty articles, his biography, concluded assembly works. The article reviews and summarizes certain aspects concerning literary influences / borrowings / parallels in correctly interpreting the scientist proved that his shevchenkoznavchi studio are an important component in the Ukrainian historical and literary process late 19th - early 20th century.

Key words: parallel; influence; loan; imitation; comparison; theme; grounds; folkloric њmponents.

Основна частина

Упродовж ХІХ ст. становлення і розвиток шевченкознавства відбувалося у надзвичайно складних умовах: повна або часткова заборона видавати твори Шевченка, вшановувати його пам'ять після смерті, згадувати в пресі ім'я митця, а оприлюднені поезії вилучали з ужитку. Незважаючи на жорстокі переслідування, у другій половині ХіХ ст. про творчість Шевченка опубліковано велику кількість не лише газетних і журнальних статей, але й ґрунтовних наукових розвідок.

Серед критиків зазначеного періоду, які свідомо звернулися до відкриття спадщини Шевченка, був Микола Сумцов (1854-1922) - український етнограф, фольклорист, літературознавець, педагог, громадський діяч, професор Харківського університету, академік ВУАН (1919). Він залишив по собі сотні ґрунтовних досліджень з етнографії, фольклору, філології, мистецтвознавства, музеєзнавства тощо.

Тема "Тарас Шевченко і літературні паралелі", зокрема у потрактуванні Миколи Сумцова, у сучасному шевченкознавстві не втратила своєї актуальності. Необхідність її висвітлення можна пояснити майже цілковитою відсутністю узагальнюючих наукових досліджень, які б включали шевченкознавчі статті вченого в український історико-літературний процес кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Окремі аспекти щодо літературних впливів / запозичень / паралелей розглянуто у публікаціях С. Росовецького [18], Л. Ушкалова [25], Ю. Барабаша [3], О. Астаф'єва [2], Я. Вільної [7], А. Гурбанської [9], Л. Каневської [14], З. Кирилюк [15], С. Задорожної [12], О. Бороня [5; 6], О. Охріменко [17], П. Білоуса [4]; монографіях І. Дзюби [11], Є. Нахліка [16], Г. Александрової [1].

Мета статті. Свідомо не дотримуючись модних на сьогодні літературознавчих теорій та методологій, дослідити науковий доробок Сумцова у потрактуванні проблеми "творчість Шевченка та літературні паралелі", обґрунтувати, що на сьогодні вивчення досвіду шевченкозначих студій літературознавця є важливою складовою українського історико- літературного процесу кінця ХІХ - початку ХХ ст.

До теми "Шевченко і літературні впливи / запозичення / наслідування / паралелі" критики зверталися за життя Шевченка (О. Сенковський, О. Пипін, М. Костомаров, П. Куліш), проте їхні дослідження були переважно побіжними і необґрунтованими безпосереднім аналізом творів; вони здебільшого зіставляли поезії Т. Шевченка та О. Пушкіна. Схоже відбувалося і після смерті поета, наприклад, М. Петров вбачав у творчості Т. Шевченка вплив російських поетів В. Жуковського, О. Пушкіна, М. Лермонтова, І. Козлова; О. Огоновський наголошував більше на польському впливі, ніж на російському; М. Дашкевич убачав як західноєвропейські, так і окремі російські риси; І. Франко, І. Новицький, Й. Третяк, О. Колесса також розглядали сторонні впливи; С. Кулябка обмежився наведенням аналогій між творами О. Пушкіна й Т. Шевченка, не обійшов увагою і поезію А. Міцкевича. М. Сумцов означив заявлену тему в кількох аспектах: Т. Шевченко й усна словесність; Т. Шевченко та Г. Сковорода; Т. Шевченко та Г. Квітка-Основ'яненко; Т. Шевченко й А. Метлинський; Т. Шевченко й А. Міцкевич; Т. Шевченко та російські поети (В. Жуковський, О. Пушкін, М. Лермонтов).

У центрі кола досліджень М. Сумцова - творчість Тараса Шевченка, яку літературознавець схарактеризував наступним чином: "Главная трудность изучения поэзии Шевченко заключается в том, что она насквозь пропитана народностью, и крайне трудно, почти невозможно, определить, где кончается малорусская народная поэзия и где начинается личное творчество Шевченко. Народное начало поглотило и скрыло литературные влияния; получается такое общее впечатление, будто поэзия Шевченко сложилась сразу, без исторических и литературных традиций, без посторонних влияний, без внутреннего органического роста - впечатление ошибочное" [19, с. 211]. Довкола українського поета з'явилися письменники того ж світового масштабу: А. Міцкевич, Ю. Словацький, В. Жуковський, О. Пушкін, М. Лермонтов та ін.

Загальновідомо, що українська народна словесність стала чи не головним джерелом для творчості багатьох українських письменників ХІХ ст., оскільки вона передавала світ глибоких почуттів, представляла власне народний ідеал людини. Сумцов вважав, що одними з найважливіших для формування і розвитку Шевченка як митця були впливи на нього українського фольклору. Перші спостереження на зазначеному полі він зробив у статті "О мотивах поэзии Т. Г. Шевченко" (1898), де торкнувся проблеми "Шевченко й усна словесність", зокрема питань, пов'язаних з витоками Шевченкових творів. Науковець зазначив, що поет поклав в їх основу народну словесність. Дослідник вважав, що саме образ старого кобзаря, який виконує народні пісні, викликав у митця спогади про Україну. Він звернув увагу, що Шевченко тут поєднав фольклорну та літературну традиції, створюючи власне український образ народного співця, котрий був найпопулярнішим й у світовій романтичній літературі; акцентував, що у творчості українського поета поєднано, з одного боку, філософію пісень народних кобзарів і Г. Сковороди, з іншого, поезію А. Міцкевича, В. Жуковського, О. Пушкіна, М. Лермонтова. На думку науковця, поет поклав в основу своєї творчості народну словесність, розглядав її найближчим джерелом і головним посібником для творчості Шевченка, вважав наближеною до козацького епосу, за образами - до "Слова о полку Ігоревім" [19, с. 211]. Сумцов наголосив, що "душа Шевченко до такой степени насыщена народностью, что всякий, даже посторонний, заимствованный мотив получает в его поэзии украинскую национальную окраску" [19, с. 214]. Це дало можливість досліднику виокремити кілька чинників власне Шевченкової творчості: 1) народність зовнішню, запозичень і наслідувань; 2) народність внутрішню, психологічно спадкову [19, с. 214]. До зовнішніх, запозичених мотивів науковець відносив: 1) народні пісні, що їх залучав Шевченко повністю, частково, або переробки (стилізації), місцями лише згадки; 2) легенди, казки, приказки, прислів'я, перекази (зустрічалися рідше); 3) повір'я і звичаї; 4) багато образів взято з народної поезії; 5) порівняння і символи, що їх запозичив Шевченко; 6) алюзії на фольклорні твори; 7) ремінісценції з них. Також літературознавець охарактеризував народність внутрішню, що "определяется далее его миросозерцанием, излюбленными его точками зрениями на внешнюю природу и на общество, причем в отношении к обществу выделяется элемент исторический - его прошлое, и элемент бытовой - современность" [19, с. 216].

В іншій статті - "Любимые народные песни Т. Г. Шевченко" (Украинская жизнь. - 1914. - № 2. - С. 18-23) - Сумцов також обґрунтовував власні спостереження щодо впливу на поета українського фольклору, зокрема вказав на "розкидані" по збірці "Кобзар" повір'я, казки, легенди, та ін. етнографічні елементи. Найбільше уваги він присвятив питанню залучення народних пісень (різних за жанром - історичних, колискових, весільних, жартівливих та ін.) Шевченком у свої твори (навів приклади). Науковець наголосив, що вибір усних жанрів у поета зумовлювався як тематикою літературного твору, так і його жанром.

Поділяючи думку І. Франка (див.: Франко І. Переднє слово [до видання "Перебенді" Т. Г. Шевченка. - Львів, 1889]), М. Сумцов наголошував не лише на фольклорному компоненті доробку Т. Шевченка, а й на літературних паралелях, зіставляючи його спадщину з творами Г. Сковороди, Г. Квітки-Основ'яненка, А. Метлинського, А. Міцкевича, А. Жуковського, О. Пушкіна, М. Лермонтова, А. Майкова, Ф. Тютчева, Є. Баратинського, В. Вордсворта (див. статтю: Сумцов Н. Стихотворение "Сонце заходить" Т. Г. Шевченко в бытовой и литературной обстановке // Южный край. - 1902. - 26 февраля).

Упродовж наукової діяльності М. Сумцов неодноразово акцентував на постаті Г. Сковороди як мандрівного філософа й поета (від перших згадок у статті "О мотивах поэзии Т. Г. Шевченко" (1898) і до ґрунтовного дослідження "Сковорода i Ерн" (1918)). Поділяючи думку Г. Данилевського (розділ "Григорий Саввич Сковорода (1722-1794 г.)" [10, с. 3]) та І. Франка (стаття "Сочинения Григория Саввича Сковороды", вперше опубліковано у "Сборнике Харковского историко-филологического общества" (1984. - Т. 7) [26]) про значення спадщини Г. Сковороди для історії української літератури, М. Сумцов уважав, що у творчості українського філософа та письменника можна прослідкувати, по-перше, традиції фольклору, по-друге, українського бароко (пізнього його етапу. - А. К.), по-третє, риси переходу до літератури нової доби, тобто безперервний зв'язок між давньою (Г. Сковорода) та новою епохами (Т. Шевченко) у розвитку української літератури.

Заявивши тему "Шевченко та Сковорода", вчений вказав на безпосередню згадку про постать мислителя у творчості Шевченка у публікаціях "Несколько пожеланий (ко дню Т. Шевченко)" (Южный край. - 1911. - 27 февраля) і "Гуманізм Шевченка" (Збірник пам'яті Тараса Шевченка (1814-1914). - К., 1915. - С. 24-30). Літературознавець підкреслював, що Шевченко був добре обізнаний з доробком Сковороди, у студіях він неодноразово наголошував, що поет виклав свої літературні враження у віршованому зізнанні "А. О. Козачковському" (1847): "Ще в школі, / Таки в учителя-дяка, / Гарненько вкраду п'ятака -- / Бо я було трохи не голе, / Таке убоге - та й куплю / Паперу аркуш. / І зроблю // Маленьку книжечку. Хрестами // І візерунками з квітками // Кругом листочки обведу // Та й списую Сковороду" [28, с. 58]. Тут необхідно зазначити, що відносно останнього рядка поезії Шевченка Сумцов мав роз'яснити читачеві, що, ймовірно, саме у дяка Рубана і "взяв" юнак гроші, щоб купити паперу для письма і зробити "маленьку книжечку", куди переписував твори Сковороди з рукописного списку свого шкільного вчителя - дяка П. Рубана. Науковцю так само необхідно було вказати, що той факт митець згадував згодом у повісті "Княгиня" (про зошит із сковородинськими псальмами, що належав дяку П. Рубану).

У статті "О мотивах поэзии Т. Г. Шевченко" (1898) учений запропонував класифікацію мотивів творчості Т. Шевченка, серед них виокремив зовнішньої природи, історичні, релігійно-моральні, політичні (лише слов'янофільство), окремо - мотиви України, чумака. Мотив Дніпра він вважав одним із найголовніших у поезії Шевченка, а сімейно-родинний комплекс - основним мотивом. В особливу групу Сумцов зарахував мотив про окремих письменників, де поруч з постатями І. Котляревського ("На вічну пам'ять Котляревському", 1838), П. Й. Шафарика (поеми "Єретик", 1845), Марка Вовчка ("Марку Вовчку", 1859) назвав і Г. Сковороду (вище розглянутий вірш "А. О. Козачковському"). Очевидно, що ці письменники у певні відтинки життя Шевченка посідали особливе місце. Відомо, що вчений згодом планував підготувати ґрунтовне дослідження про мотиви поезій митця (реалізувати задумане йому завадила хвороба).

Вплив творчих засад і філософських ідей Сковороди на Шевченка літературознавець також окреслив (без ґрунтовного аналізу таких паралелей) у статтях "Шевченко (Тарас Григорьевич)" (1903) і "Харьков и Шевченко" (1911).

У 1918 р. Сумцов уклав і видав "Хрестоматію по українській літературі" (1922 р. книжка була перевидана чотири рази), де в "Додатках" він розробив "Покажчик тем для студій над Шевченком" (Хрестоматія по українській літературі / М. Сумцов. - 4-е вид., випр. та пошир. - X., 1922. - T. 1. - Додаток. - С. 1-38). Учений охопив 150 тем з творчості українського митця, виокремивши шість розділів: 1) біографічні теми; 2) загальні відношення; 3) особисте в студіях над Шевченком; 4) загальні риси поезії Шевченка; 5) окремі поезії; 6) окремі мотиви, всі - з розлогою бібліографією. У шостому розділі "Особисте в студіях над Шевченком" він запропонував розглянути проблему "Шевченко і Сковорода" у кількох аспектах: 1) дитячі та юнацькі спогади про знайомство з творами Сковороди (вище розглянуто); 2) вплив Сковороди; 3) відгук Шевченка у "Передмові до нездійсненого видання "Кобзаря" 1847 р." про мову Сковороди; 4) про його філософські твори.

Необхідно наголосити, що тезу вченого про вплив творчості Сковороди на Шевченка було перебільшено (згодом її активно розробляли у радянський період). Сумцов констатував, що Шевченко, ймовірно, зовсім не знав філософських праць, трактатів, діалогів та ін. творів Сковороди. Запропонований вченим "Покажчик" передбачав у майбутньому ґрунтовні дослідження творчості Шевченка, адже він постійно обстоював наукове вивчення спадщини поета. Щодо мови філософа (відгук Шевченка у "Передмові до нездійсненого видання "Кобзаря" 1847 р."), то науковець зазначив, що Шевченкові вона багато в чому здавалося складною (пізніше, пояснюючи цю проблему, сучасний дослідник Ю. Барабаш зазначав: українське сковородинознавство разом з мовознавцями "уже протягом принаймні століття докладає чималих зусиль, щоб пробитися до розуміння природи мови Сковороди" [3, с. 792]).

Про творчі паралелі між М. Маркевичем і Т. Шевченком літературознавець зауважив в енциклопедичній статті "Шевченко (Тарас Григорьевич)" (1903), в якій, без докладного аналізу, послався на своїх попередників: публікацію К. Студинського ""Перебендя" Т. Шевченка і "Бандурист" Маркевича (Причинок до ґенези поезій Шевченка)" (Зоря. - 1896. - № 24. - С. 477-479), дослідження М. Дашкевича "Отзыв о сочинении г. Петрова "Очерки истории украинской литературы ХІХ столетия"" (Отчет о XXIX присуждении наград графа Уварова. Приложение к 59 т. Записок Императорской АН. - СПб., 1888. - № 1), О. Колесси "Шевченко і Міцкевич. Про значення впливу Міцкевича в розвою поетичної творчості та ґенезі поодиноких поем Шевченка: порівнююча студія" (ЗНТШ. - 1894. - Т. 4. - С. 36-152). Вони помітили, що образ бандуриста / співця / кобзаря навіяно поезіями зі зб. "Украинекие мелодии" (1831) Маркевича, вказали на паралелі між поезіями "Бандурист" Маркевича та "Перебендя" Шевченка. Однак варто підкреслити, що у цьому та інших творах Маркевича та Шевченка на історичну тематику відмінною є поетика. З біографії Шевченка відомо, що з Маркевичем він познайомився навесні 1840 р. у Петербурзі, того ж року написав і присвятив йому вірш "Н. Маркевичу".

У статті "Харьков и Шевченко" (1911) Сумцов наголосив: "Хотя Метлинский и не упоминается в "Кобзаре", но что скромная муза этого профессора не осталась без влияния на Т. Г. (Шевченка. - А. К.), ярким доказательством служит первый, в художественном отношении роскошный куплет в "Причинна" - "Реве та стогне Дніпр широкий", представляющий собой усовершенствованную переделку одного из стихотворений Метлинского" [23, с. 2]. Тут, ймовірно, мова йде про вірш Метлинського "Смерть бандуриста", де постає образ Дніпра. Образи козака ("Підземна церква", "Глек", "Пішли навтікачі", "Гулянка"), козака-співаки, бандуриста ("Бандура", "Смерть бандуриста", "Степ") свідчать про запозичення Метлинським мотивів та образів не тільки безпосередньо з фольклору, але й з текстів інших поетів-романтиків початку ХІХ ст., що було властивим і для творчості раннього Шевченка. У статті "Гуманізм Шевченка" Сумцов наголосив, що Шевченко добре знав творчість Метлинського (мова йде про зб. останнього "Думки і пісні та ще дещо" (1839) і "Народные южнорусские песни" (1854)). Про це свідчать і листи Т. Шевченка до П. Корольова від 18 листопада 1842 р., із заслання до Я. Кухаренка від 1, 10, 16 квітня 1854 р.

Учений зазначив, що Шевченко глибоко шанував харківського письменника, на підтвердження цієї тези він навів вірш-посвяту "До Основ'яненка". З біографії митця відомо, що вони не були особисто знайомі, проте листувалися між собою, у першому з листів поет надіслав до Харкова й автограф зазначеної поезії.

Про вплив творчості Г. Квітки-Основ'яненка на Т. Шевченка М. Сумцов заявив у ст. "Харьков и Шевченко": "Было другое влияние, гораздо более важное, влияние благотворное - харьковской старой литературы, особенно, трех наиболее крупных ее представителей - Г. С. Сковороды, Г. Ф. Квитки-Основьяненко и А. Л. Метлинского" [23, с. 2]. Дослідник вказав на подібні сюжетно-фабульні особливості у поемі "Княжна" (1847) і повістях Квітки-Основ'яненка "Маруся" і "Сердешна Оксана", зокрема, образ Шевченкової княжни (епізод, коли вона відвідувала знівечені села) нагадав Сумцову Квітчиних Марусю та Оксану. Сучасні дослідники доводять, що поему "Катерина" Шевченко написав під враженням від повісті Квітки-Основ'яненка "Сердешна Оксана" [12; 5], риси впливу повістевої манери Квітки-Основ'яненка помітили у створенні "аналогічних образів і ситуацій у повістях "Художник", "Музыкант", "Близнецы"" [8, с. 313], [6].

Серед поетів світового масштабу Сумцов запропонував розглядати творчість Шевченка: "Шевченко - один из величайших славянских поэтов, член славного триумвирата (Пушкин, Шевченко, Мицкевич)" (студія "Т. Г. Шевченко и его зарубежная литература", 1914). Учений поділяв думку І. Франка ("Адам Міцкевич в українській літературі" // Франко І. Зібрання творів: У 50 т. - К., 1980. - Т. 26. - С. 384-390; "Переднє слово (До "Перебенді" Т. Г. Шевченка" // Франко І. Зібрання творів: У 50 т. - К., 1980. - Т. 27. - С. 285-307), М. Дашкевича ("Отзыв о сочинении г. Петрова "Очерки истории украинской литературы ХІХ столетия"" (Отчет о XXIX присуждении наград графа Уварова. Приложение к 59 т. Записок Императорской АН. - СПб., 1888. - № 1), О. Третяка ("Про вплив Міцкевича на поезію Шевченка", Краків, 1892), О. Колесси ("Шевченко і Міцкевич. Про значення впливу Міцкевича в розвою поетичної творчості та генезі поодиноких поем Шевченка: порівнююча студія д-ра Олександра Колесси" // ЗНТШ. - 1894. - Т. 4. - С. 36-152), які вбачали у ранній поезії Шевченка запозичення, зокрема і з творів Міцкевича. Констатуючи запозичення із поезій Міцкевича, Сумцов, проте, не зміг підтвердити прямих впливів.

Дослідник не обійшов увагою й постать російського поета і перекладача В. Жуковського, його роль у викупі Т. Шевченка з кріпацтва. На переконання М. Сумцова, В. Жуковський мав на той час глибокі та різнобічні зв'язки в Російській імперії, для багатьох він став товаришем, наставником, порадником (у 1830-х - 1840-х рр. очолював "Общество вспомоществования нуждающимся литераторам"). Про коло цих проблем, а також про літературні паралелі йшлося й у кількох студіях науковця: "О мотивах поэзии Т. Г. Шевченко", "В. А. Жуковский и Т. Г. Шевченко", "Шевченко (Тарас Григорьевич)".

У публікаціях "Шевченко (Тарас Григорьевич)" і "В. А. Жуковский и Т. Г. Шевченко" (обидві - 1903) Сумцов, покликаючись на біографічні книжки про Шевченка М. Чалого та О. Кониського, розповів про знайомство поета у 1837 р. через Є. Гребінку з О. Венеціановим, К. Брюлловим, В. Жуковським та М. Вієльгорським (всі вони згодом відіграли головну роль у підготовці та викупі Шевченка з кріпацтва). Вієльгорський брав участь в організації лотереї, в якій було розіграно портрет Жуковського, виконаний Брюлловим. Саме Жуковський 25 квітня 1838 р. у петербурзькій майстерні К. Брюллова вручив Шевченкові відпускну. Український митець присвятив російському письменнику поему "Катерина".

Спираючись на біографію Кониського, Сумцов навів кілька фактів з життєпису Шевченка, пов'язаних із Жуковським. Наприклад, про один із епізодів життя поета в Петербурзі (1839 р.), а якому фігурують він та В. Штернберг. Так, Жуковський привіз із-за кордону мистецькі твори Корнеліуса, Гессе та ін. митців мюнхенської школи. Проте ні Шевченку, ні В. Штернбергу та колекція не сподобалася, своїми відгуками вони розчарували російського поета. Пізніше про той факт Шевченко згадав у щоденнику (запис 10 липня 1857 р.). Учений нагадав читачеві про ще один епізод із біографії митця з періоду заслання, коли йому було заборонено писати й малювати. Тоді, втративши будь-яку надію отримати можливість творити, він обізвався листом до княжни В. Рєпніної (від 1 січня 1850 р. з Оренбурга). У ньому Шевченко зазначив, що планує написати до М. Гоголя, щоб той звернувся до В. Жуковського з проханням виклопотати йому царський дозвіл малювати. Згодом Шевченко таки наважився написати до В. Жуковського (між 1 і 10 січня 1850 р. з Оренбурга): "Исходатайствуйте (вы многое можете!) позволение мне только рисовать - больше ничего и надеяться не могу и не прошу больше ничего. Сжальтесь надо мной! Оживите мою убогую, слабую, убитую душу!" [29, с. 55]. Відомо, що про Жуковського поет завжди відгукувався тепло.

У статті "О мотивах поэзии Т. Г. Шевченко" Сумцов вказав на літературні впливи Жуковського, проте якихось конкретних ознак таких паралелей не назвав. Із сучасної перспективи варто наголосити, що поезія Жуковського, його поетика сприяли творчому зростанню Шевченка. Проте домінантною рисою ранньої поезії Шевченка є власне національний колорит (звернення митця до фольклору, використання народної демонології, оригінальна побудова сюжетів на основі народних переказів, легенд тощо).

Поезію Шевченка та Пушкіна Сумцов порівнював неодноразово, він підкреслив спільну для обох митців довершеність і вишуканість стилів, оригінальність в інтерпретації тем і сюжетів. На думку вченого, між українським та російським поетами була й відмінність у соціальному походженні, національній специфіці літератур, в особистих умовах формування їх як письменників. Наприклад, у статті "О мотивах поэзии Т. Г. Шевченко" літературознавець вперше окреслив питання впливу творчості Пушкіна на Шевченка, проте звернув увагу, що "при всем том влияние Пушкина на поэзию Шевченко трудно определить за украинскими наслоениями" [19, с. 212]. Він вбачав спільні для обох поетів теми, мотиви, сюжети і назвав кілька таких творів, як-от, поеми "Братья- разбойники" (1822) Пушкіна і "Варнак" (1848) Шевченка, "Египетские ночи" (опубл. 1837) і баладу "У тієї Катерини" (1848), елегію "Редеет облаков летучая гряда" (1820) і вірш "N. N. - Сонце заходить" (1848). Розглядаючи мотиви власне української природи в поезії Шевченка, Сумцов порівняв його вірш "N. N. - Сонце заходить" з Пушкінським "Редеет облаков летучая гряда". Про спільні мотиви та образи цих поезій він наголосив і в іншій статті "Стихотворение "Сонце заходить" Т. Г. Шевченко в бытовой и литературной обстановке".

У студії "Пушкин и Шевченко" (1917) Сумцов підсумував заявлену тему. Дослідник визнав, що у творчості Шевченка "мало совпадений с Пушкиным, еще менее подражаний" [21, c. 84], які він вважав невдалими [21, c. 85]. Науковець зауважив, що Шевченко високо цінував талант Пушкіна, цікавився його творчістю упродовж життя, нагадав про лист українського поета до С. Гулака-Артемовського від 15 червня 1853 р. з Новопетровського укріплення, в якому є ремінісценція з роману у віршах "Евгений Онегин" (1823-1831). Літературознавець віднайшов риси впливу поеми Пушкіна "Циганы" у поемі "Відьма" (1847): змалювання циганського табору (статичний опис), мотив бендерського шляху в Шевченка перегукуються з картиною Бесарабії у російського письменника, обох героїнь величають Маріулами, вони - знахарки. На думку Сумцова, "вся поэма "Відьма" написана под влиянием Пушкина с приспособлением к украинской жизни" [21, с. 86]. Учений зіставив поеми "Варнак" (1847) Шевченка і "Братья-разбойники" Пушкіна. Першу вважав наслідуванням твору російського поета, місцями майже дослівним (навів ці паралелі [21, с. 86]). Сумцов порівняв вірші "Пророк" Шевченка, Пушкіна і Лермонтова, проте його висновок щодо слабкості твору Шевченка не є переконливим. На сьогодні доведено, шо на поезіях Шевченка, Пушкіна і Лермонтова "Пророк" виразно позначилася європейська романтична традиція зі спільним мотивом високого призначення поета та поезії у суспільстві, вказано на спільний для всіх трьох творів передтекст. Н. Чамата узагальнила всі попередні міркування: "Якщо головна ідея Пушкінового "Пророка" ствердження високої громадянської місії поета, самодостатності митця, то для Лермонтова і Шевченка тема творчої особистості це завжди тема її взаємин із суспільством, що мають двосторонній характер" [27, с. 365; 15, с. 397].

Висновки

У підсумку розвідки Сумцов наголосив на власне Шевченковій манері письма, котру сформували життєві обставини, уподобання поета, історико-культурне оточення й літературні смаки та інтереси українського митця, засвідчив оригінальність його стилю: "Шевченко - поэт настолько оригинальный, что все влияния он претворял в своеобразные формы, согласно с особенностями его личного ума и характера, в духе украинского народного миросозерцания" [21, с. 85].

М. Лермонтов і Т. Шевченко - творчі особистості з індивідуальним втіленням поетичного таланту. Загальновідомо, що російський поет був найулюбленішим письменником Шевченка. Як приклад, Сумцов послався на листи із заслання українського поета до А. Лизогуба від 1 лютого 1848 р., М. Лазаревського від 20 грудня 1847 р. ("[...] пришліть ради поезії святої Лермонтова хоч один том, велику, превелику радість пришлете з ним вашому удячному і безталанному землякові" [цит. за: 29, с. 40]). Зі спогадів та біографії Шевченка відомо, що М. Лазаревський переслав йому зб. творів Лермонтова орієнтовно наприкінці 1849 р. Під час арешту у 1850 р. у Шевченка було вилучено дві книжки поезій Лермонтова. У 1861 р. в день смерті у нього на столі в Академії мистецтв лежав томик творів російського поета.

З погляду Сумцова, поезія Лермонтова мала вплив на творчість Шевченка, про що він вперше у 1898 р. заявив у статті "О мотивах поэзии Т. Г. Шевченко". На його думку, вірш Шевченка "Пророк" та однойменний твір Лермонтова - подібні (проте нині цю тезу спростовано й доведено, що у них спільний претекст [27, с. 364]). Вчений спостеріг, що "внешняя природа, история и современный быт освещены у них с глубоко национальной точки зрения" [19, с. 217]. Він вважав, що Шевченків вірш "І станом гнучим і красою" (1850) написано під впливом "Молитви" ("В минуту жизни трудную...") (1839) Лермонтова.

Вперше в українському літературознавстві Сумцов спробував зіставити творчість Лермонтова та Шевченка: "Хотя о влиянии Лермонтова на Шевченко до сих пор не было речи, но вопрос этот можно поставить, и мы можем решить его в положительном смысле, что, разумеется, нисколько не умаляет глубокой самостоятельности гениального украинского поэта" [20]. Науковець нагадав, що Шевченко у щоденнику неодноразово схвально відгукувався про поезію Лермонтова (запис 28 липня 1857 р.). Як-от, український митець захоплено висловився про вірш Лермонтова "Выхожу один я на дорогу", назвав його "лучшей молитвой Создателю" (там само), в іншому місці є ремінісценція з вірша Лермонтова "Тучи" (1840) (запис 20 вересня 1857 р.). Сумцов припустив, що балада Шевченка "Причинна" та вірш Лермонтова "Молитва" ("Я, Матерь божия, ныне с молитвою") (1837) - схожі. Очевидно, він мав на увазі образні та інтонаційні перегуки обох творів. Про спільний мотив учений говорив і щодо послання Шевченка "N. N. - Така, як ти, колись лілея" (1859) і наведеної вище "Молитви" Лермонтова. Сучасні дослідники не раз зверталися до проблеми творчих зв'язків між Лермонтовим і Шевченком, зокрема відзначали текстову близькість поезій обох митців ("Пророк" - "Тризна"), спільність кавказької тематики ("Измаил-Бей", "Валерик" - "Кавказ"), схожість мотивів і настроїв героїв, які борються проти російського поневолення ("Мцири" - "Тризна"), мотив бого- борництва ("Испанцы", "Покаяние", "Демон", "Исповедь" - "Кавказ", "Єретик", "Неофіти", "Гімн черничий"), спільні мотив про нещасливе кохання ("Балади" - "У Вільні, городі преславнім"), декабриська тема ("Последний сын вольности", "Памяти А. И. Одоевского", "Кинджал" - "Неофіти") [17, с. 736-737].

Сумцовські розвідки заявленої теми показали, що вчений пройшов шлях від довільних зіставлень / протиставлень і почав виробляти наукові критерії для порівняльних досліджень різних національних літератур та письменників, які прагнули увібрати найкращі риси світової літератури, і творчість Шевченка не була тут виключенням. Хоча статті Сумцова про літературні паралелі / наслідування / впливи на творчість Шевченка в певних аспектах мають суб'єктивний характер, проте його заслуга в тому, що він виявив, зафіксував і, таким чином, накреслив подальший план історико-літературних досліджень у шевченкознавстві й більшість концептуальних проблем, висвітлених у його статтях, було розвинуто згодом, у перші десятиліття ХХ ст.

Список використаних джерел

1. Александрова Г. Помежів'я: українське порівняльне літературознавство кінця ХІХ - першої третини ХХ століття / Г. Александрова. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2009. - 415 с.

2. Астаф'єв О. Творчість Тараса Шевченка та Адама Міцкевича як діалог культур / О. Астаф'єв // Слово і Час. - 2006. - № 6. - С. 7-15.

3. Барабаш Ю. Сковорода Г. С. / Ю. Барабаш // Шевченківська енциклопедія: у 6 т. / НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка; редкол.: М. Г. Жулинський (гол.) [та ін.]. - К., 2012-2015. - Т. 5. - 2015. - С. 790-796.

4. Білоус П. Тарас Шевченко і давня українська література: Пролегомени / П. Білоус. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://eprints.zu.edu.Ua/8406/1/vip_6_2.pdf

5. Боронь О. Творчість Григорія Квітки-Основ'яненка як претекст Шевченкових повістей / О. Боронь // Боронь О. Поет і його проза: генеза, семантика і рецепція Шевченкової творчо- сти. - К.: Критика, 2015. - С. 97-113.

6. Боронь О. Шевченкова рецепія художнього досвіду Квітки-Основ'яненка у поемі "Катерина" / О. Боронь // Літературознавчі студії: Зб. наук. праць. - К., 2005. - Вип. 14.

7. Вільна Я. Деякі аспекти літературних взаємин Г. Квітки та Т. Шевченка / Я. Вільна // Шевченкознавчі студії: Зб. наук. праць. - Вип. 4. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2002.С. 44-52.

8. Гончар О., Вільна Я. Квітка-Основ'яненко Г. Ф. // Шевченківська енциклопедія: у 6 т. / НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка; редкол.: М. Г. Жулинський (гол.) [та ін.]. - К., 2012-2015. - Т. 3. - 2013. - С. 311-313.

9. Гурбанська А. Тарас Шевченко і Григорій Сковорода: перегук екзистенційних вимірів творчості / А. Гурбанська // Шевченкознавчі студії: Зб. наук. праць. - Вип. 18. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2014. - С. 280-286.

10. Данилевский Г. Григорий Саввич Сковорода (1722-1794 г.) / Г. Данилевский // Данилевский Г. Украинская старина. Материалы для истории украинской литературы и народного образования. - Харьков: Издание Зеленского и Любарского, 1866. - Репринтне відтворення вид.: Харьков, Изд. Зеленского и Любарского, 1866 г. - Харьков: САГА, 2010. - 403 с.

11. Дзюба І. Тарас Шевченко: Життя і творчість / І. Дзюба. - К.: Видавничий дім "Києво- Могилянська Академія", 2008. - 718 с.

12. Задорожна С. Т. Шевченко і Г. Квітка-Основ'яненко: сенсотворча і стильова позиція / С. Задорожна // Шевченкознавчі студії: Зб. наук. праць. - Вип. 8. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2006. - С. 15-19.

13. Івакін Ю. Коментар до "Кобзаря": Поезіїї до заслання / Ю. Івакін. - К., 1964. - 371 с.

14. Каневська Л. Метлинський А. Л. // Шевченківська енциклопедія: у 6 т. / НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка; редкол.: М. Г. Жулинський (гол.) [та ін.]. - К., 2012-2015. - Т. 4.2013. - С. 184.

15. Кирилюк З. Пушкін О. С. // Шевченківська енциклопедія: у 6 т. / НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка; редкол.: М. Г. Жулинський (гол.) [та ін.]. - К., 2012-2015. - Т. 5. - 2015.С.396-397.

16. Нахлік Є. Доля - Los - Судьба: Шевченко і польські та російські романтики / Є. Нахлік. - Львів: НАН України. Львівське відділення Ін-ту літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2003. - 568 с.

17. Охріменко О. Лермонтов М. Ю. // Шевченківська енциклопедія: у 6 т. / НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка; редкол.: М. Г. Жулинський (гол.) [та ін.]. - К., 2012-2015. - Т. 3.2013.- С. 736-737.

18. Росовецький С. Фольклор словесний і Шевченко / С. Росовецький // Шевченківська енциклопедія: у 6 т. / НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка; редкол.: М. Г. Жулинський (гол.) [та ін.]. - К., 2012-2015. - Т. 6. - 2015. - С. 527-536.

19. Сумцов Н. О мотивах поэзии Т. Г. Шевченко / Н. Сумцов // Киевская старина. - 1898.Т. 60. - № 2. - С. 210-228.

20. Сумцов Н. Памяти Лермонтова: Влияние Лермонтова на Льва Толстого и Шевченко / Н. Сумцов // Южный край. - 1914. - 2 окт.

21. Сумцов Н. Пушкин и Шевченко / Н. Сумцов // Украинская жизнь. - 1917. - № 3-6.С. 84-87.

22. Сумцов Н. Т. Г. Шевченко и его зарубежная литература / Н. Сумцов // Южный край.1914. - 24 янв.

23. Сумцов Н. Харьков и Шевченко / Н. Сумцов. - X.: Печ. дело, 1911. - 9 с.

24. Сумцов Н. Шевченко (Тарас Григорьевич) / Н. Сумцов // Энциклопедический словарь / Изд. Ф. А. Брокгауз и И. А. Ефрон. - СПб., 1903. - Т. 39. - С. 355-361.

25. Ушкалов Л. Українське барокове богомислення: Сім етюдів про Г. Сковороду / Л. Ушкалов. - Харків: Акта, 2001. - 221 с.

26. Франко І. Сочинения Григория Саввича Сковороды / І. Франко // Франко І. Зібрання творів: у 50 т. - К.: Наукова думка, 1976-1986. - Т. 29. - 1981.- С. 434-438.

27. Чамата Н. "Пророк" / Н. Чамата // Шевченківська енциклопедія: у 6 т. / НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка; редкол.: М. Г. Жулинський (гол.) [та ін.]. - К., 2012-2015. - Т. 52015. - С. 363-365.

28. Шевченко Т. Повне зібрання творів: у 12 т. / Т. Шевченко. - К.: Наукова думка, 2001-2014. - Т. 2. - 2003. - 782 с.

29. Шевченко Т. Повне зібрання творів: у 12 т. / Т. Шевченко. - К.: Наукова думка, 2001-2014. - Т. 6. - 2003. - 629 с.

Размещено на Allbest.ru