Поліфонія, як комунікативна ознака побудови художніх текстів письменників-новороманістів
Дослідження поліфонії, як однієї із комунікативних ознак формування когнітивно-наративних сценаріїв французьких новороманістських художніх текстів. Аналіз специфіки сприйняття франкомовного художнього наративу, як своєрідної системи голосів персонажів.
| Рубрика | Литература |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.10.2020 |
| Размер файла | 27,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Поліфонія, як комунікативна ознака побудови художніх текстів письменників-новороманістів
Олена Мамосюк
Досліджено поліфонію як одну із комунікативних ознак формування когнітивно-наративних сценаріїв французьких новороманістських художніх текстів. Франкомовний художній дискурс періоду Нового роману розглянуто як світ великих діалогів, які охоплюють на рівних правах голос оповідача, персонажа, читача, іншого тексту, що дозволяє простежити поліфонію на всіх етапах сприйняття твору. Поліфонія притаманна новороманістському художньому наративу та простежується при дотекстовому й текстовому прочитанні, реалізується і на семантичному, і на синтаксичному рівнях. Сприйняття франкомовного художнього наративу як своєрідної системи голосів персонажів визначає не просто входження поліфонії до складу текстової тканини твору, а розгляд її як певного фундаменту, на якому вибудовується художній наратив. Поліфонічний роман використовує діалогічний спосіб мислення з його логікою дистанціювання, принципом аналогії, реляційними зв'язками, контрастами, амбівалентністю. Поліфонічна література, зокрема новороманістський художній дискурс, постає цілковито діалогічним, оскільки між усіма елементами романної структури існують протиставні діалогічні відношення.
Ключові слова: новороманістський художній дискурс, поліфонія, відкритий текст, когнітивно-наративна сценографія, потік свідомості.
Мамосюк Елена. Полифония как коммуникативный признак построения художественных текстов писателей-новороманистов. Исследовано полифонии как однин из коммуникативных признаков формирования когнитивно-нарративных сценариев французских новороманистических художественных текстов. Франкоязычный художественный дискурс периода Нового романа рассматривается нами как мир больших диалогов, которые включают в себя на равных правах голос рассказчика, персонажа, читателя, другого текста, что позволяет проследить полифонию на всех этапах восприятия произведения. Полифония присуща новороманистическому художественному нарративу и прослеживается на дотекстовом и текстовом этапах прочтения, визуализируется и на семантическом, и на синтаксическом уровнях художественного текста. Восприятие франкоязычного художественного нарратива как своеобразной системы голосов персонажей определяет не просто вхождение полифонии в состав текстовой ткани произведения, а рассмотрение ее как определенного фундамента, на котором строится художественный нарратив. Полифонический роман использует диалогический способ мышления с его логикой дистанциирования, принципом аналогии, реляционными связями, контрастами, амбивалентностью. Полифоническая литература, в частности новороманистический художественный дискурс, предстает совершенно диалогическим, поскольку между всеми элементами романной структуры существуют противостоящие диалогические отношения.
Ключевые слова: новороманистический художественный дискурс, полифония, открытый текст, когнитивно-нарративная сценография, поток сознания.
Mamosyuk Olena. Polyphony as a Communicative Feature of Nouveau Roman's Literary Text Construction. The article is considered to study the polyphony of text as one of the communicative features of Nouveau ronan's cognitive-narrative scenarios formation. Francophone artistic discourse of Nouveau roman's period is considered as the world's great dialogues that include on an equal rights voice of the narrator, character, reader, the other text that can trace polyphony perception at all stages of the text reading. Polyphony of Nouveau roman's narration can be traced in pretext and text reading, it is realized both in semantic and syntactic levels. Perception of francophone artistic narrative as a kind of system which determines the voices of the characters, entering polyphony in the textual network, and review it as particular foundation, which helps to build the narrative structure of the text. Polyphonic novel bases on dialogical thinking, which is logically distanced from traditional thinking, it bases also on principles of analogy, relational connections, contrasts, ambivalence. Polyphonic literature, namely Nouveau roman's artistic discourse, arises entirely dialogic, because dialogic relationship exist between all elements of novelistic structure.
Key words: Nouveau roman artistic discourse, polyphony, open text, cognitive-narrative scenography, stream of consciousness.
Вступ
Постановка наукової проблеми та її значення. Наукова розвідка спрямована на виявлення ознак поліфонії в розгортанні когнітивно-наративних сценаріїв у межах наративної структури новороманістських художніх текстів. Актуальність дослідження полягає у важливості вивчення поліфонії як комунікативної ознаки побудови когнітивно-наративних сценаріїв та особливостей їхнього розгортання у наративній структурі художнього тексту періоду Нового роману.
Метою статті є виявлення й аналіз поліфонії як комунікативної властивості формування когнітивно-наративної сценографії прозових творів французьких письменників періоду Нового роману Н. Саррот й А. Роб-Грійє.
Поліфонія - наявність «багатоголосся» в межах певного твору, що полягає в синхронному існуванні кількох самостійних голосів або «мелодій» [1]. Поліфонічний роман вбирає в себе всю багатоманітність мовних характеристик, що перебувають у діалогічних стосунках, не визнаючи жодної ієрархії. Він використовує діалогічний спосіб мислення із його логікою дистанціювання, принципом аналогії, реляційними зв'язками, контрастами, амбівалентністю. Саме ці характеристики і є основою «багатоголосся» у творі.
Поліфонічність романів Н. Саррот й А. Роб-Грійє постає домінантною рисою художнього наративу періоду Нового роману. Відкритість новороманістського художнього наративу знайшла своє вираження в поліфонії, що у загальних рисах подається як виключна самостійність у структурі художнього тексту, яка «звучить» поряд із авторським словом і особливим чином поєднується з ним та з повноцінними голосами інших персонажів. Вважаємо, що розмаїття смислових тонів і експресивності формує багатомірність позиції оповідача та персонажів у романах письменників-новороманістів, а новий ракурс бачення новороманістських художніх текстів утілився в їхній відкритості.
Поліфонія постає тим самим з'єднанням між текстовою структурою та художніми образами новороманістського художнього наративу, яке має висвітлити сутність художнього образу й образну сутність тексту загалом [2, 38].
Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження
Ми розглядаємо поліфонію як головне підґрунтя для розгортання романів Н. Саррот й А. Роб- Грійє. Поліфонічність «звучання голосів» персонажів постає визначальною рисою художнього наративу та реалізується в ігровій стратегії, яка знаходить безпосереднє вираження у художній комунікації [3].
Так, назва роману А. Роб-Грійє “La Jalousie” слугує яскравим прикладом поліфонії заголовка. Навіть не знаючи змісту роману, в читача одночасно з'являються декілька асоціацій з назвою. Передусім припускаємо, що автор має на увазі жалюзі у значенні “treillis de fer ou de bois permettant de voir sans кtre vu; сontrevent formй de minces lattes parallиles et mobiles dont on peut faire varier l'inclinaison” [4]. Водночас, jalousie n. f. може означати `Irritation et chagrin йprouvйs par crainte ou certitude de l'infidйlitй de l'кtre aimй” [ibid.], а відтак, згадана вище лексема має ще одне значення:“peine et irritation йprouvйes par le dйsir de possession de biens (matйriels ou immatйriels) que d'autres dйtiennent; dйsir pour soi, du bien ou du bonheur d'autrui” [ibid.]. Отож, повертаючись до назви роману “La Jalousie”, робимо висновок, що в самій назві новороманістського твору втілено як мінімум цих три значення, що й робить її поліфонічною.
У тексті зафіксували лексему жалюзі в першому значенні 25 разів у різних епізодах, наприклад: Par la troisiиme fenкtre, qui donne de ce cфtй, il pйnйtrerait donc largement dans la chambre, si le systиme de jalousies n'avait pas йtй baissй [5, 6]; Les fenкtres de sa chambre sont encore fermйes. Seul le systиme de jalousies qui remplace les vitres a йtй ouvert, au maximum, donnant ainsi а l'intйrieur une clartй suffisante. A... est debout contre la fenкtre de droite et regarde par une des fentes, vers la terrasse (ibid., p. 24); La silhouette de A..., dйcoupйe lamelles horizontales par la jalousie, derriиre la fenкtre de sa chambre, a maintenant disparu (ibid., p. 25).
Проаналізувавши контести вживання згаданої вище текстової одиниці, ми дійшли висновку, що жалюзі, які знаходяться на вікнах і дверях будинку, де відбуваються події, постають єдиною можливістю для оповідача підглянути за тим, що відбувається і розповісти нам історію на основі побаченого. Відтак, коли жалюзі затуляють вікна, оповідач нічого не бачить і/або додумує своє продовження історії, або повторює вже розказане. Оскільки простір замкнено в чотирьох стінах, то спостерігати за ним запропоновано лише у шпаринку. Щоразу, коли жалюзі відчиняються, оповідна інстанція показує читачу реальний стан речей у будинку. Коли в будинку відчинені жалюзі, ми можемо стверджувати про актуалізацію значення лексеми jalousie n. f. і у значенні `Irritation et chagrin йprouvйs par crainte ou certitude de l'infidйlitй de l'кtre aimй” [4], адже стає очевидно, що чоловік, який підглядає крізь жалюзі і залишається невидимим для інших, ревнує свою дружину до молодого пана, котрий прийшов до неї з візитом. Поєднання реального сюжету й авторського «потоку свідомості» веде до того, що у певний момент зникає межа між реальністю і уявою спостерігача. В результаті читач бачить не те, що хоче, а те, що мусить у фокусі бачення оповідача-аноніма.
Доказом поліфонічності назви роману виступає й переклад українською мовою, що імплікує, на нашу думку, множинність асоціативних смислів. Проаналізувавши весь текст, стає зрозумілим, що автор укладав у назву роману значно глибший, метафоричний зміст. Контекстуальний аналіз полісемантичного слова навіть у межах висловлення може виявити і вербалізувати множинність значень аналізованої лексеми та її поліфонічне звучання. поліфонія новороманістський франкомовний
Автор роману застосовує прийом «камери» для зображення тих персонажів, які містяться у будинку, показуючи їх з перспективи невидимого оповідача ревнивого чоловіка. Спочатку камера/око повільно рухається та фіксує найбільш помітні та яскраві деталі двору, будинку, кімнат. Поступово камера пришвидшується та встигає фіксувати персонажів, які є в будинку. Далі люди прирівнюються до інтер'єру й виникає враження, що це одне ціле у свідомості оповідача:
Maintenant l'ombre du pilier - le pilier qui soutient l'angle sud-ouest du toit - divise en deux parties йgales l'angle correspondant de la terrasse. Cette terrasse est une large galerie couverte, entourant la maison sur trois de ses cфtйs. Comme sa largeur est la mкme dans la portion mйdiane et dans les branches latйrales, le trait d'ombre projetй par le pilier arrive exactement au coin de la maison ; mais il s'arrкte lа, car seules les dalles de la terrasse sont atteintes par le soleil, qui se trouve encore trop haut dans le ciel. Les murs, en bois, de la maison - c'est-а-dire la faзade et le pignon ouest - sont encore protйgйs de ses rayons par le toit (toit commun а la maison proprement dite et а la terrasse). Ainsi, а cet instant, l'ombre de l'extrкme bord du toit coпncide exactement avec la ligne, en angle droit, que forment entre elles la terrasse et les deux faces verticales du coin de la maison.
Maintenant, A... est entrйe dans la chambre, par la porte intйrieure qui donne sur le couloir central. Elle ne regarde pas vers la fenкtre, grande ouverte, par oщ - depuis la porte - elle apercevrait ce coin de terrasse. Elle s'est maintenant retournйe vers la porte pour la refermer. Elle est toujours habillйe de la robe claire, а col droit, trиs collante, qu'elle portait au dйjeuner. Christiane, une fois de plus, lui a rappelй que des vкtements moins ajustйs permettent de mieux supporter la chaleur. Mais A... s'est contentйe de sourire : elle ne souffrait pas de la chaleur, elle avait connu des climats beaucoup plus chauds - en Afrique par exemple - et s'y йtait toujours trиs bien portйe. Elle ne craint pas le froid non plus, d'ailleurs. Elle conserve partout la mкme aisance. Les boucles noires de ses cheveux se dйplacent d'un mouvement souple, sur les йpaules et le dos, lorsqu'elle tourne la tкte [5, 2-3].
Відтак, у романі контамінуються елементи сюжету і потік свідомості, детективність історії невидимого спостерігача й нонфінальність оповіді, тілесна чуттєвість персонажів і психоаналіз оповідача-аноніма.
Яскравим прикладом поліфонічного дискурсу із застосуванням комунікативного прийому «нон селекції» є роман Н. Саррот “Le Planйtarium”. Згаданий твір поділяється на дві частини, кожна з яких має свій власний графічний шрифт:
Il faut toujours exiger ce pochageextrкmement fin, les grains minusculesfont comme un duvet... Mais quel danger, quelle folie dechoisir sur des йchantillons, dire qu 'il s'en est fallu d'uncheveu - et comme c'est dйlicieux maintenantd'y repenser - qu'elle ne prenne le vert amande. Ou pire que зa, l'autre, qui tirait sur l'йmeraude... serait du joli, ce vert bleutй sur ce mur beige... [9, 3].
У художньому творі А. Роб-Грійє “La Reprise” глави роману розділені примітками/коментарями автора. З точки зору синтаксису, художній текст містить великі речення. Сюжетні лінії частин представлені різними функціональними стилями, а історія персонажа переривається документальними фактами: Au milieu de la place, se dresse le socle massif, а peine йcornй par les bombes, de quelque allйgorie en airain aujourd'hui disparue, symbolisant la puissance et la gloire des princes par l'йvocation d'un terrible йpisode lйgendaire, ou bien reprйsentant tout autre chose, car rien n'est plus йnigmatique qu'une allйgorie. Franz Kafka l'a biensыr longuement contemplйe, il y a juste un quart de siиcle,
[міжрядковий інтервал]
note 1
Le narrateur, lui-mкme sujet а caution, qui se prйsente sous le nom fictif d'Henri Robin commet ici une lйgиre erreur. Aprиs avoir passй l'йtй sur une plage de la Baltique, Franz Kafka s'est installй а Berlin pour un ultime sйjour, avec Dora cette foisci, en septembre 1923, et il est retournй а Prague en avril 1924, dйjа presque mourant. Le rйcit de H.R. se situe au dйbut de l'hiver “quatre ans aprиs l'armistice”, donc vers la fin de 1949. Il y a ainsi 26 ans, et non 25, entre sa prйsence en ces lieux et celle de Kafka. L'erreur ne peut concerner le chiffragede “quatre ans”: trois ans aprиs l'armistice (ce qui ferait bien un quart de siиcle), c'est-а-dire а la fin de 1948, serait en effet impossible, car cela placerait le voyage de H.R. en plein blocus de Berlin par l'Union Soviйtique (de juin 48 а mai 49).
[міжрядковий інтервал]
Lorsqu'il vivait dans son voisinage immйdiat, en compagnie de Dora Dymant, le dernier hiver de sa brиve existence. Guillaume de Humboldt, Henri Heine, Voltaire, ont aussi habitй sur cette place desGens d'Armes [6, 37-38].
Отже, створюється варіант поліфонічного дискурсу, що визначається зміною комунікативних ролей та характеризується варіативністю, вираженою конотуванням лексичних одиниць [2, 166]. Такий текст набуває властивостей не простого полілогу, а переростає в поліфонічне «багатоголосся» [1]. Іншими словами, в романі А. Роб-Грійє проводяться самостійні, незалежні одна від одної лінії [2]. Подібні монологи можуть перехрещуватися, змінюючи напрям тематичних ліній від різно- до односпрямованих.
Наприклад, художній твір Н. Саррот “Enfance” наче монолог головної героїні, який переривається коментарями її подруги. Фактично творить діалог одна зі сторін, тоді як інша - її коментує, перетворюючись на своєрідне «відлуння», на її друге «я». Монологи персонажів розгортаються паралельними шляхами, не перетинаючись (кожна зі сторін залишається на своїй позиції), і лише остання репліка діалогу об'єднує позиції обох персонажів, доводячи діалог до логічного завершення, що й окреслює своєрідну «вершину» діалогічної поліфонії:
- Pourquoi maintenant tout а coup, quand tu n'as pas craint de venir jusqu'ici?
- Je ne sais pas trиs bien ...je n'en ai plus envie ...je voudrais aller ailleurs...
C'est peut-кtre qu'il me semble que lа s'arrкte pour moi l'enfance... Quand je regarde ce qui s'offre а moi maintenant, je vois comme un йnorme espace trиs encombrй, bien йclairй...
Je ne pourrais plus m'efforcer de faire surgir quelques moments, quelques mouvements qui me semblent encore intacts, assez forts pour se dйgager de cette couche protectrice qui les conserve, de ces йpaisseurs blanchвtres, molles, ouatйes qui se dйfont,qui disparaissent avec l'enfance... [8, 3].
У романах обох письменників-новороманістів використано такі стилістичні прийоми, як семантично й синтаксично незавершені речення та пряме звертання до читача. Наприклад, спостерігаємо це явище в романі Н. Саррот “Disent les Imbйciles”: Partout... en moi aussi... Moi qui me tiens bien а ma place et n'ai aucune envie de bouger,moi ouvert pour qu'entre, pour que s'installe, pour qu'йclaire, pour que rassemble en moi et fasse s'emboоter, se souder ... pour que moi aussi, net, tout lisse ... rien ne pousse ... non, rien... Mais si jamais quelque chose se mettait en moi, de nouveau ... comment pourrais-je? qui suis-je? Pas qui suis-je tout court, non, ne craignez rien, vous pensez bien que je sais qui je suis, je sais qui il est... Non, je voulais dire: qui suis-je pour pouvoir, moi, avec mes seuls moyens ... Mais vous кtes tous lа, prиs de moi ... vous l'apercevrez aussitфt, ce qui malgrй moi ... et vous m'aiderez, vous l'examinerez, vous le rйduirez, vous le nommerez comme зa mйrite de l'кtre et vous le mettrez а sa place, vous me remettrez а ma place, vous remettrez tout en ordre, j'en suis sыr ... mais а quoi est-ce que je pense? Quel excиs de scrupule, quel besoin excessif de sйcuritй [7, 63].
Також у згаданому вище романі читач повинен самостійно зрозуміти, чим закінчується історія. Авторка тільки натякає на можливу розв'язку:
- Non, pas moi, moi je ne pouvais rien dire, pour la bonne raison que je n 'ai rien pensй. Non, je vous assure, vous n'y кtes pas, pas chez moi ... moi, quels mots? ... Mais je m'йtonne ... Au fait, quels sont ces mots ? D'oщ vous viennent-ils? Comment vous sont-ils venus а l'esprit? - Oh je ne sais pas ... j'ai dы entendre ... - Entendre oщ? Chez qui? - Je ne me souviens plus ... - Rйflйchissez. C'est grave, car si vous ne les avez pas entendus ... alors ... Mais dites-les donc, ces mots que vous avez conзus, que vous avez “senti” se former en moi, monter а mes lиvres ... Bon, bon, n'insistons pas ... Ce ne sera pas, cette fois, mis sur votre compte ... Vous avez cru, juste cru percevoir, c 'est ce qui est un peu fвcheux ... oui, c'йtait une hallucination ... mais il faudra vous surveiller, c'est inquiйtant... Vous savez bien ce que c 'est, ce que vous avez imaginй, ce que vous avez cru entendre: C'est ce que disent les imbйciles [7, 64].
Отже, сприйняття художнього наративу письменників-новороманістів як своєрідного ансамблю голосів персонажів, що реалізуються у багатьох «голосах» або поєднуються в одному з них, спричиняє не просто входження поліфонії до складу текстової сітки, а розгляд її як певного «підмурівка» [1], на якому вибудовується текстова структура. Якщо художній твір розглядати як інтеграційну єдність, що підпорядковується певним правилам розгортання, то врахування поліфонії у складі тексту нашаровує на нього додатковий смисл, окреслюючи його кордони логіко-смислового плану, що значно розширюються. Розуміння поліфонії як підґрунтя розгортання текстової тканини виходить із того, що франкомовний художній світ періоду Нового роману розглядається як мікрокосм «великих діалогів», які охоплюють на рівних правах голос оповідача, персонажа, читача, тексту, іншого тексту, що дозволяє простежити поліфонічність бачення на всіх етапах.
Висновки та перспективи подальшого дослідження
Французький художній наратив періоду Нового роману є відображенням засад і поглядів нового стилю, що характеризує особливий спосіб світовідчуття людини зі складним баченням реалій дійсності як хаотичного простору. Розгляд новороманістського художнього наративу, вивчення його текстуальних, стилістичних та лексичних аспектів, а також інтерпретація наративної структури художніх текстів письменників-новороманістів як відкритої структури дозволяє розширити уявлення про межі творчості письменників та уникнути тенденції прагнення до наперед визначеної форми й завершеності. Сприйняття франкомовного художнього наративу як своєрідної системи голосів персонажів визначає не просто входження поліфонії до складу текстової сітки, а розгляд її як певного фундаменту, на якому вибудовується художній наратив. Поліфонічна література, зокрема новороманістський художній дискурс, є цілковито діалогічним, оскільки між усіма елементами романної структури існують протиставні діалогічні відношення.
Джерела та література
1. Бахтін М. М. Проблема тексту у лінгвістиці, філології та інших гуманітарних науках / М. М. Бахтін // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / за ред. М. Зубрицької. - [2-е вид., доп.]. - Л. : Літопис, 2001. - С. 416-422.
2. Еко У. Поетика відкритого твору / Умберто Еко // Антологія світової літературно -критичної думки ХХ ст. / ра ред. М. Зубрицької. - [2-е вид., доп.]. - Львів : Літопис, 2001. - С. 525-538.
3. Затонский Д. В. Модернизм и постмодернизм: мысли об извечном коловращении изящных и неизящных искусств (от сочинителя Умберто Эко до пророка Экклесиаста) / Д. В. Затонский. - Х. : Фолио, АСТ, 2000. - 342 с.
4. Le Trйsor de la Langue Franзaise informatise [Ressource йlectronique] // Analyse Ettraitement informatique de la Langue Franзaise / Universitй de Lorraine. - Le rйgime d'accus : http://atilf.atilf.fr/
5. Robbe-Grillet A. La Jalousie / A. Robbe-Grillet. - Paris : Les Editions de Minuit, 1958. - 218 p.
6. Robbe-Grillet A. La Reprise / A. Robbe-Grillet. - Paris : Les Editions de Minuit, 2001. - 256 p.
7. Sarraute N. Disent les Imbйciles / N. Sarraute. - Paris : Gallimard, 1978. - 152 p.
8. Sarraute N. Enfance / N.Sarraute. - Paris : Gallimard, 1995. - 155 p.
9. Sarraute N. Le Planйtarium / N. Sarraute. - Paris : Gallimard, 1972. - 246 p.
References
1. Bakhtin, Mikhail. 2001. “Problema Tekstu u Linhvistytsi, Filolohii ta Inshykh Humanitarnykh Naukakh”. In Antolohiia Svitovoi Literaturno-Krytychnoi Dumky Dvadtsiatoho Stolittia, edited by Mariia Zubrytska, 416-422. Lviv: Litopys.
2. Eco, Umberto. 2001. “Poetyka Vidkrytoho Tvoru”. In Antolohiia Svitovoi Literaturno-Krytychnoi Dumky Dvadtsiatoho Stolittia, edited by Mariia Zubrytska, 525-538. Lviv: Litopys.
3. Zatonskii, Dmitrii.2000. Modernism i Postmodernism: Mysli ob Izvechnom Kolovrashchenii Iziashchnykh i Neiziashchnykh Iskusstv (ot Sochinitelia Umberto Eko do Proroka Ekklesiasta). Kharkiv: Folio.
4. “Le Trйsor de la Langue Franзaise informatise”. Analyse Et Traitement informatique de la Langue Franзaise. Universitй de Lorraine. http://atilf.atilf.fr/
5. Robbe-Grillet, Alain. 1958. La Jalousie. Paris: Les Editions de Minuit.
6. Robbe-Grillet, Alain. 2001. La Reprise. Paris: Les Editions de Minuit.
7. Sarraute, Nathalie. 1978. Disent les Imbйciles.Paris: Gallimard.
8. Sarraute, Nathalie. 1995. Enfance. Paris: Gallimard.
9. Sarraute, Nathalie. 1972. Le Planйtarium. Paris: Gallimard.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Засоби реалізації образної структури сценаріїв. Розробка сценарного ходу драматургічного твору. Створення театрального сценічного атрибуту, елементи художнього оформлення, мізансцену, світлову партитуру, мелодію. Будування необхідних художніх образів.
презентация [1,7 M], добавлен 18.04.2015Заголовок як один із компонентів тексту, його важливе значення для розкриття ідейного та філософського смислу художніх і публіцистичних творів. Дослідження та аналіз структурно-семантичних і функціонально-стилістичних особливостей в назвах творів.
курсовая работа [30,0 K], добавлен 28.01.2011Види перекладу, форми та методи роботи з ним. Перші спроби перекладу сонетів Вільяма Шекспіра українською мовою в ХІХ-ХХ століттях та в сучасний період. Визначення структурно-семантичних особливостей та стилістичних функцій художніх текстів оригіналу.
дипломная работа [105,0 K], добавлен 08.07.2016Особливості вживання символів як складової частини англомовних художніх творів. Роль символу як важливого елемента при розумінні ідейної спрямованості й авторського задуму художнього твору. Аналіз портретних та пейзажних символів в романі У. Голдінга.
статья [20,0 K], добавлен 31.08.2017Аналіз художніх етнообразів Австралії та Новій Гвінеї у нарисовій літератури для дітей та юнацтва письменників українського зарубіжжя з позиції теоретичних концепцій про Іншого. Вивчення цих образів у творчій спадщині П. Вакуленка, Л. Полтави та Д. Чуба.
статья [18,2 K], добавлен 07.02.2018Відсутність дієслів сприйняття, які відображають позицію суб’єкта - ознака мінімальної суб’єктивності у відтворенні простору в художньому тексті. Префікси локальної семантики, що слугують для репрезентації тривимірності простору в казках Г. Гессе.
статья [21,7 K], добавлен 07.02.2018Створення художніх творів. Зв’язок між текстом та інтертекстом. Значення інтертекстуальності задля створення оригінальних текстів у літературі. Ігрові функції цитат та алюзій в інтертекстуальному просторі світової літератури. Ігрові інтенції інтертексту.
реферат [49,9 K], добавлен 07.05.2014Поняття про систему персонажів, її роль і значення в сюжеті твору. Особливість авторської манери письменників в епоху відродження, одним з яких був Вільяма. Шекспір. Загальний опис системи персонажів в трагедії автора "Отелло", яка є наслідком конфлікту.
курсовая работа [56,5 K], добавлен 03.10.2014Питання проблеми творчості в теоретичних розробках структуралістів. Аналіз специфіки літературної творчості письменників та їх здатність обирати мови у тексті. Дослідження Бартом системи мовних топосів. Освоєння жанрової і стильової техніки літератури.
практическая работа [14,4 K], добавлен 19.02.2012Аналіз стилю та індивідуальності манери письма Ч. Діккенса. Проблема добра і зла в романах Ч. Діккенса "Пригоди Олівера Твіста" та "Ніколас Нікльбі". Аналіз художніх засобів передачі образу дитини і теми дитинства в творі "Пригоди Олівера Твіста".
реферат [26,6 K], добавлен 04.01.2009Аналіз складових художнього світу драматичної поеми І. Кочерги "Свіччине весілля". Характеристика головних дійових осіб драми. Дослідження особливостей творення автором інших персонажів. Опис світу природи, речей, інтер’єру, художнього часу і простору.
курсовая работа [83,4 K], добавлен 20.08.2015Поняття художнього стилю та образу. Лінгвістичні особливості та класифікація. Авторський засіб застосування лінгвістичних особливостей, щоб зазначити сенс та значимість існування Поля в житті Домбі. Поняття каламбуру та його вплив на образ персонажів.
курсовая работа [70,6 K], добавлен 03.10.2014Сюжетно-тематична єдність системи персонажів твору, їх вплив на змістову форму і художній зміст трагедії. Сюжетна конструкція твору, характеристика основних героїв. Система персонажів в трагедії В. Шекспіра "Ромео і Джульєтта" очима сучасного читача.
курсовая работа [44,9 K], добавлен 03.10.2014Дослідження символу як способу алегоричної вербалізаціїі поетичної інтерпретації образу. Аналіз середньовічних категорій із макросимволами і мікросимволами у віршах збірки М. Ельскампа "Хвала життю", частини "Недільний". Аналіз поетичних текстів.
статья [27,8 K], добавлен 06.09.2017Філософські та історіософські параметри художнього та наукового дискурсів В. Петрова-Домонтовича. Психоаналіз як методологічна парадигма вивчення модерних текстів. Авторська інтерпретація суперечливих образів постреволюційної доби у романах письменника.
дипломная работа [113,3 K], добавлен 30.03.2011Особливості художнього мислення М. Сиротюка. Дослідження історичної та художньої правди, аспектів письменницького домислу та вимислу. Аналіз персонажів роману "На крутозламі" - Сави та Петра Чалих, Гната Голого. Основні ознаки прозописьма письменника.
статья [15,9 K], добавлен 31.08.2017Теоретик англійського модернізму Вірджинія Вулф, питання жіночого роману в її розумінні. Характеристика роману "Місіс Делоуей" в контексті художніх особливостей та стилю. Аналіз характерів жіночих персонажів роману, особливості їх світосприйняття.
курсовая работа [51,3 K], добавлен 22.04.2010Дослідження біографії та творчого шляху письменника Джона Апдайка, особливостей функціонування літератури в другій половині XX століття. Аналіз засобів, що застосовувались письменниками Постмодернізму. Характеристика художніх рішень у творах автора.
реферат [39,7 K], добавлен 31.03.2012Різноманітність художніх форм казки як її суттєва жанрова ознака. Класифікації казок різними авторами. Огляд груп казок та їх педагогічних можливостей. Особливості казок про тварин. Чарівні (героїчні) казки як найбільша група казкового народного епосу.
реферат [26,3 K], добавлен 16.11.2009Змалювання персонажа Дон Жуана в багатьох художніх творах як вічного героя-коханця та найвідомішого підкорювача жіночих сердець. Перші згадки про існування реального історичного прототипу героя. Різні інтерпретації образу у творах письменників та поетів.
творческая работа [16,5 K], добавлен 28.12.2010
